Семінарське заняття 2

Метод і прийоми економічного аналізу.

Способи і прийоми аналізу.

Організація проведення аналізу.

Інформаційна база аналізу.

Оформлення результатів аналізу.

Метод і прийоми економічного аналізу

Вивчаючи питання про метод економічного аналізу, важливо зрозуміти, що діалектичний матеріалізм і політична економія є його основою, базою. Але метод економічного аналізу має свої характерні особливості:

поділ предметів або явищ на складові частини, елементи, ознаки;

послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета;

пошук найважливіших ланок у предметі;

врахування системної побудови предмета — принцип ієрархії;

визначення межі аналізу, рівень його можливого поглиблення.

Отже, основним методом економічного аналізу є аналітичний, за допомогою якого господарська діяльність підприємства мислено розкладається на окремі, простіші складові частини, а далі вивчаються їх кількісні і якісні сторони, зв’язки й взаємодія.

Метод економічного аналізу — це загальний науковий підхід до вивчення діяльності підприємств і їх підрозділів. Метод аналізу розвивається і конкретизується у процесі викорис­тання численних технічних прийомів. Отже, технічні прийоми конкретизують метод економічного аналізу як загаль­ного наукового підходу до вивчення господарських процесів і явищ.

Метод економічного аналізу і його технічні прийоми — поняття близькі, але не тотожні. Ставити між ними знак рівності неправомірно. Навпаки, їх треба чітко розрізняти.

Під час вивчення цього питання особливу увагу студент має приділити критичному розбору відомих визначень методу економічного аналізу.

Серед таких визначень багато громіздких, недостатньо конкретних і неповних.

Окремі автори підручників у визначенні методу аналізу перелічують джерела інформації і основні завдання, що є зайвим і лише перевантажує визначення.

Розглядаючи питання про технічні прийоми економічного аналізу, важливо зрозуміти, що їх можна класифікувати за різними ознаками.

Численні прийоми економічного аналізу можна умовно поділити на дві групи:

1) традиційні;

2) математичні.

До традиційних належать такі прийоми, які використовуються з моменту виникнення економічного аналізу як самостійної навчальної дисципліни.

Математичні прийоми почали застосовуватися в економічному аналізі значно пізніше, коли було налагоджено випуск швидкодіючих ЕОМ.

Необхідним є розумне поєднання традиційних і математичних прийомів економічного аналізу.

Основні традиційні прийоми економічного аналізу такі:

порівняння;

елімінування;

групування;

деталізація показників;

індекси;

балансовий і сальдовий прийом та інші.

Основні математичні прийоми економічного аналізу:

1) кореляційно-регресійні;

2) графічні;

3) лінійне і динамічне програмування;

4) теорія ігор і масового обслуговування;

5) матричні та інші.

Розв’язуючи задачі, необхідно поєднувати використання логіч­них методів — дедукції та індукції. Дедукція передбачає вивчення явищ розкладанням (аналізом) їх — від загальних факторів до частинних. Індукція дає оцінку дослідженню за допомогою узагальнення (синтезу) — від частинних факторів до загальних. Тобто, аналіз і синтез доповнюють один одного, утворюючи діалектичну єдність. Вивчення предметів і явищ необхідно проводити в такому порядку: спочатку здійснити поділ на складові частини, потім глибоко їх вивчити, виявивши внутрішні взаємо­зв’язки, далі виконати узагальнення і підбити підсумки.

Комплексне, взаємозв’язане вивчення різних сторін діяльності підприємства на базі системи показників забезпечується застосуванням різних прийомів обробки інформації. Вибираючи той чи інший прийом, потрібно виходити з поставлених завдань.

Найважливішим традиційним прийомом економічного аналізу є порівняння, яке широко використовується як в аналізі, так і в інших науках та наукових дисциплінах. Все пізнається в порівнянні. Без порівняння аналіз неможливий.

Порівняння показників дозволяє вивчати всі сторони діяльності підприємства і його ланок. Під час порівняння визначаються абсолютні і відносні відхилення фактичних показників від планових (базових). Порівняння застосовується в різних формах: порів­няння з планом, нормами, з фактично досягнутим рівнем, розрахунковими показниками, з досягненнями передових господарств, із середніми даними тощо. Студент має розкрити сутність основних форм прийому порівняння і показати, з якою метою застосовується в економічному аналізі та чи інша з цих форм. Виконуючи порівняння, необхідно додержуватись зіставності (порівнян­ності) показників у часі та просторі, а також єдності оцінки. Порівнювати можна абсолютні, відносні та середні величини.

Для порівняння потрібно брати такі об’єкти, які б давали правильну, глибоку і зважену оцінку предмета або явища. Порівнянність досягається за допомогою таких прийомів.

1. Вилучення цінового фактора (перерахунок показників обсягу за однакової оцінки);

2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва);

3. Уникнення відмінностей у структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);

4. Використання під час порівняння однакових періодів часу;

5. Розрахунок порівнюваних показників за єдиною методикою;

6. Усунення інших відмінностей в умовах роботи кількох підприємств.

Групування дає можливість виявляти залежність між окремими показниками, визначати закономірності й тенденції в розвитку господарства, викривати істотні, вирішальні фактори, процеси і явища в діяльності підприємств. Залежно від мети дослідження використовуються типологічні, структурні або факторні групування.

Відносні і середні величини використовуються для вивчення динаміки процесів і явищ, розрахунку впливу різних факторів, виявлення резервів господарювання. Під час аналізу досліджуваних процесів і явищ обчислюються проценти, коефіцієнти, індивідуальні індекси, зведені індекси, агрегатні індекси і середні величини: середня арифметична, середня гармонічна, середня квад­ратична, середня геометрична і середня хронологічна середньозважена.

Елімінування (вибіркове освітлення) дозволяє послідовним виключенням впливу низки факторів виділити той, вплив якого потрібно визначити. Елімінування застосовується у вигляді таких прийомів: ланцюгових підставлень, абсолютних різниць, відносних різниць і перерахунку показників. Необхідно суворо дотримуватись таких умов елімінування: спочатку обчислюється вплив кількісних факторів, а потім — якісних.

Прийом ланцюгових підставлень передбачає послідовну заміну планових (базових) значень факторів фактичними і віднімання від результату кожного наступного підставлення поперед­нього результату. Кількість підставлень дорівнює кількості факторів, збільшеній на 1.

Розв’язування задач проілюструємо на прикладі даних роботи цеху за місяць (табл. 1).

Таблиця 1

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

Цех перевиконав план випуску продукції на 16 тис. грн. На це відхилення вплинули 2 фактори: кількість робітників і середній виробіток на одного робітника.

Вплив цих факторів обчислимо прийомом ланцюгових підстав­лень. Запишемо підставлення.

Вплив зміни кількості робітників на зміну випуску продукції знаходимо, порівнюючи друге підставлення з першим: 1140 – 1200 = = –60 (тис. грн).

Віднімаючи від третього підставлення друге, виявляємо вплив середнього виробітку на результативний показник: 1216 – 1140 = = 76 (тис. грн).

Сумарний вплив всіх факторів дорівнює понад плановому випуску продукції: –60 + 76 = 16 (тис. грн).

За такою самою методикою визначають вплив трьох, чотирьох, п’яти і більше факторів.

Сутність прийому абсолютних різниць полягає в тому, що спочатку обчислюємо абсолютні відхилення (факт мінус план) усіх показників. Вплив кожного фактора дорівнює добутку абсолютного відхилення цього фактора та планових значень розміщених під ним факторів і фактичних значень розміщених над ним факторів. Фактори мають бути розміщені від кількісних до якісних.

1. Вплив кількості робітників:  = –40 · 1500 = –60 (тис. грн).

2. Вплив середнього виробітку:  = 100 · 760 = 76 (тис. грн).

Сумарний вплив факторів: –60 + 76 = +16 (тис. грн).

Якщо на результативний показник впливають два фактори, то вплив кількісного фактора дорівнює добутку абсолютного відхилення кількісного фактора та планового (базового) значення якісного; вплив якісного дорівнює добутку абсолютного відхилення якісного фактора та фактичного значення кіль­кісного фактора.

Прийом відносних різниць базується на обчисленні процентів виконання плану всіх показників. Вплив кожного фактора дорівнює добутку планового (потрібного) значення результативного показника та різниці у процентах. Обчислюючи різниці, діють так: від процента задоволення потреби в першому факторі віднімають 100 \%, а від добутку процентів наступного фактора і попередніх факторів віднімають добуток попередніх. Замість процента задоволення потреби в останньому факторі беруть процент задоволення потреби в результативному показнику. Від нього від­німають добуток попередніх факторів.

1. Вплив кількості робітників:

2. Вплив середнього виробітку:

Загальний вплив факторів: – 60 + 76 = 16 тис. грн.

Прийом перерахунку показників використовується для досягнення зіставності показників за обсягом, структурою, якістю. Цей прийом забезпечує базу для порівняння. Він дає змогу під час порівняння фактичних показників зі скоригованими плановими пра­вильно оцінити досягнення підприємства, виключивши вплив фак­торів, що не залежать від нього. Особливості цього прийому розглядатимуться у процесі подальшого вивчення економічного аналізу.

Оцінка прийомів елімінування показує, що всі розглянуті при­йоми елімінування різняться методикою розрахунків, проте вони дають однакові результати, оскільки ґрунтуються на одному й тому самому принципі. У практиці економісти найчастіше застосовують спосіб абсолютних різниць як надійний і менш трудомісткий.

Деталізація. Глибина і повнота дослідження залежить від рів­ня деталізації, оскільки для оцінювання роботи підприємств використовуються підсумкові показники, в яких взаємно погаша- ються додатні та від’ємні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу виявити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників.

Наведені раніше спрощені розрахунки впливу факторів можна доповнювати прийомом розширення факторних систем, який базується на відомому правилі математики: якщо чисельник і знаменник дробу помножити на одне й те саме число, то значення дробу не зміниться. Природно, це число має відповідати даній ситуації (аналітичній моделі) і поглиблювати подальше вивчення факторів, що діють на результативний показник.

Припустимо, що функція, яка описує деякий процес, має вигляд . Тоді розширити цю формулу можна так:

і далі:

Розширення факторних систем дає змогу подати розрахунки у зручнішій формі, коли всі фактори матимуть прямо пропорційний характер впливу на результативний показник, і тому застосовується лише множення.

Прикладом може бути визначення середньої продуктивності П праці одного робітника за звітний період за формулою:

             (1)

де О — обсяг продукції, тис. грн;

Ч — чисельність робітників, осіб.

Формула показує, що зростання обсягу продукції підвищує продуктивність праці, а збільшення кількості робітників її знижує. Проте насправді жодний із цих показників не є справжнім фактором продуктивності праці. Ці фактори лежать у глибині і не відбиваються поданою формулою. Розширення (деталізація) формули дає змогу знайти найбільш загальні і справжні фактори, які впливають на середній рівень продуктивності одного робітника:

       (2)

де Д — загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками робочих днів за звітний період;

Г — загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками годин за звітний період.

Переставлення у формулі (2) дають такий результат:

      (3)

На підставі формули запишемо, що Д/Ч — середня кількість відпрацьованих днів одним робітником у звітному періоді (д); Г/Д — середня тривалість робочого дня (зміни) в годинах (г), О/Г — середньогодинний виробіток одного робітника (п). Тоді формула (3) набере такого вигляду:

.        (4)

Таблиця 2

Розрахунок впливу факторів на продуктивність праці

Балансовий і сальдовий прийоми набули поширення в бухгал­терському обліку. Тепер їх стали застосовувати і в інших науках.

Балансовий прийом полягає у взаємному балансуванні результатів. Використання балансового прийому ґрунтується на обмеженості, скінченності розмірів ресурсів та жорстких взаємозв’яз­ках між окремими елементами розглядуваної сукупності.

У процесі аналізу вивчають баланс товарної продукції, баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів.

Часто застосовують сальдовий прийом як різновид балансового методу. Цим прийомом можна визначити розмір останнього фактора, якщо вже відомий сумарний вплив усіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результативного показника. Саль­довий прийом доречно використовувати тоді, коли прямий розрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або незручний з інших міркувань (занадто трудомісткий тощо).

Слід пам’ятати, що в разі використання сальдового прийому будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помил­ка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.

Коли йдеться про балансовий прийом, права і ліва частини обов’язково рівні (балансують), а в разі сальдових підрахунків рівності може не бути. Перевищення однієї частини над іншою називають — Сальдо.

В економічному аналізі широко використовуються таблиці, які допомагають нагромаджувати, опрацьовувати й зберігати циф­рову інформацію. Форму таблиць та їх майбутній зміст слід передбачити заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Аналітична таблиця, як правило, відрізняється від інших порівняно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основну, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, проценти (відсотки).

Для забезпечення компактності таблиць:

спрощують чи округлюють (до тисяч, мільйонів тощо) вихідну інформацію;

скорочують або частково відкидають другорядні дані;

об’єднують дані у групи й обчислюють проміжні підсумкові показники або подають через середні показники;

комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші розміщують разом в одному рядку (як «інші»);

поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукуп­ностей, а далі складають кілька простіших таблиць вужчого змісту.

Таблиці в певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Проте не слід перебільшувати значення таблиць: вони є важливим, але, здебільшого, технічним аспектом аналізу.

Динамічні ряди використовуються для характеристики зміни показників у часі, показу послідовних значень, виявлення закономірнос­тей і тенденцій розвитку процесів. Розглядають моментні та інтервальні динамічні ряди. Моментні характеризують об’єкт у певні мо­менти часу. Інтервальні динамічні ряди показують розвиток процесу за певний період (проміжок часу). Аналіз їх дає змогу визначити:

напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, мінливість);

наявність тенденцій у зміні показників;

середній рівень показників і варіацій.

Під час досліджень слід звертати увагу на порушення в динамічних рядах, які пов’язані з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, перерви в динамічному ряду виникають за браком інформації.

Широкого використання набули вибірковий і кореляційний методи, середні і відносні показники. Особливу увагу слід приділяти застосуванню в аналізі графічних методів. Ці методи в поєднанні з комп’ютерами унаочнюють результати аналізу.

Моделювання застосовують для вивчення складних явищ. Цей прийом полягає в побудові умовних образів, що замінюють в нашій уяві справжні предмети, відтворюючи їх істотні властивості. В економіці під моделюванням розуміють створення моделі реаль­них господарських ситуацій і оперування цією моделлю з метою дістати висновки про справжній стан справ.

Моделювання дає змогу досліджувати сутність предметів і явищ найпростішим, а подекуди і найдешевшим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найістотніших характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому нагромадженню необхідних знань за різних умов роботи.

Моделі можуть бути матеріальними (фізичними) і абстракт­ними. Серед останніх слід розрізняти описові (словесні), графічні та математичні. Моделювання добре поєднується з іншими методами й технічними прийомами.

Економіко-математичні прийоми та методи часто застосовують для оптимізації програми робіт, завантаження обладнання або розподілу ресурсів. Це, наприклад, симплексний метод лінійного програмування, транспортна задача, сітьові прийоми планування і т. ін. Такі способи передбачають використання комп’ю­терної технології і відповідних програм.

Інші прийоми. Дедалі ширше застосовуються соціологічні способи дослідження. Серед них передусім слід назвати анкетний, опитування і співбесіди.

Анкетний спосіб — це письмове опитування працівників, при­четних до якихось проблем або виробництва, з метою з’ясування певних питань. Анкетне опитування потребує багато часу. Тому найчастіше вдаються до простішого способу — усного опитування (інтерв’ю). Він також потребує старанної підготовки та кваліфікованої стратегії спілкування з тими чи іншими виконавцями або свідками подій.

Потрібно зважити, що знання психології людей, їх готовності до співпраці, можливість здобуття інформації в неперекрученому вигляді — дуже важливі передумови успішного виконання досліджень соціологічними методами.

Організація аналізу

Проведення аналітичної роботи на підприємствах, установах, організаціях (далі — підприємствах) залежить від методики організації економічного аналізу. Студент має вивчити такі питання.

1. Поняття і загальні методологічні принципи організації економічного аналізу. Особливості організації економічного аналізу різних органів господарського управління.

2. Організація, планування і послідовність виконання аналітич­ної роботи.

3. Роль і функції окремих економічних служб в організації і проведенні аналізу.

4. Етапи проведення економічного аналізу і їх характеристика.

Раціональна організація економічного аналізу передбачає дотримання певної послідовності виконання аналітичної роботи. Найдоцільніше здійснювати її поетапно.

1. Розробити план аналітичної роботи, визначивши мету та об’єкти аналізу, послідовність вивчення всіх аналізованих питань, а також відповідальних виконавців і терміни вирішення окремих питань.

2. Підготовити матеріали для аналізу, тобто вибрати необхідну інформацію, згрупувати її, перевірити й аналітично обробити.

3. Виявити й вивчити фактори та причини відхилень фактичних показників від поставлених завдань, визначити вплив факторів на показники; виявити невикористані резерви; оцінити й узагальнити господарську діяльність підприємства; розробити захо­ди з ліквідації причин недоліків і використання резервів, проконт­ролювавши їх реалізацію.

4. Результати проведеного економічного аналізу оформити на­казом по підприємству.

Вивчаючи питання про роль окремих економічних служб в організації і проведенні аналізу, студенти мають чітко з’ясувати, що економічний аналіз на підприємстві проводять головний економіст і його служба, лабораторія економіки і організації виробництва, бухгалтерія, планово-економічний, фінансовий і виробничий відділи, відділ праці і заробітної плати, відділ реалізації, відділ технічного контролю, керівники цехів і виробничих дільниць.

Так, для проведення аналізу виконання завдань з реалізації продукції як виконавців залучають відділ реалізації, бухгалтерію та фінансовий відділ.

Щоб проаналізувати прибуток і рентабельність, поряд зі щойно названими відділами залучають і планово-економічний. Аналізуючи забезпечення трудовими ресурсами та їх використання, залучають відділ праці і заробітної плати, планово-економічний відділ та економічні служби цехів.

Для керівництва аналітичною роботою на підприємствах доцільно створити спеціальну аналітичну службу. З огляду на це у складі працівників управлінського апарату потрібно мати економіста-аналітика.

Економісти-аналітики мають бути добре обізнані з усіх питань економічного аналізу, оскільки лише вони визначають загальний план і контролюють його виконання.

Інформаційна база аналізу

Під час вивчення цієї теми студенти мають засвоїти такі питання.

1. Поняття інформації. Класифікація системи інформаційного забезпечення.

2. Організація інформаційного забезпечення управління та аналізу господарської діяльності.

3. Вимоги, яким має відповідати система інформації. Облік і звітність.

4. Систематизація облікових, звітних і планово-нормативних даних для аналізу. Вимоги та принципи складання аналітичних таблиць, графіків, діаграм.

5. Перевірка достовірності джерел інформації.

Для вивчення цієї теми студентам потрібно знати визначення поняття інформації, на які види поділяється інформація, де вона вперше формується, в які первинні, звітні форми заноситься, в які терміни подається.

Окрім того, студенти мають знати формування планово-нор­мативної, звітної, облікової та позаоблікової інформації. Інформація має бути повною і різнобічною, доброякісною і своєчасною.

Усі джерела інформації мають перевірятися на достовірність. За своїм змістом і характером перевірка джерел інформації буває:

1) технічна;

2) логічна.

Технічною перевіркою встановлюють:

1) правдивість, повноту і своєчасність оформлення джерел інформації;

2) розрахункову правильність показників (контрольна перевірка);

3) погодженість і взаємозв’язаність окремих показників.

Логічна перевірка має на меті з’ясувати, чи відбиває звітна інформація взаємозв’язки, які існують між різними сторонами господарської діяльності.

Наприклад, якщо підприємство перевиконало завдання з виробництва продукції, виконавши завдання з постачання, то звітність має відбити зменшення виробничих запасів або економію витрат на матеріали.

Відсутність таких змін у показниках звітності свідчить або про приписки до виконаного завдання, або про незадовільний стан обліку.

Під час вивчення цієї теми необхідно також знати, що інформацію можна збирати з допомогою ЕОМ. У такому разі вся інформація заноситься на електронні носії під окремим кодом. Потім її можна використовувати, розв’язуючи аналітичні задачі за допомогою комп’ютерної техніки. Коли йдеться про впровадження ЕОМ, слід звернути увагу на такі питання.

1. Умови переведення аналітичних задач на ЕОМ. Принципи організації аналізу господарської діяльності з використанням ЕОМ.

2. АРМ аналітика, умови його організації. Створення автоматизованого банку даних для розв’язування аналітичних задач.

3. Методика розв’язування аналітичних задач на ЕОМ: математичне описування задач аналізу, методи алгоритмізації задач, програма розв’язування. Форми вихідних аналітичних таблиць, використання результатів аналізу в управлінні виробництвом.

Вивчаючи цю тему, потрібно ознайомитися з принципами роботи персональної комп’ютерної техніки, відпрацювати основні команди, навчитися користуватися сервісними програмами (операції з файлами, операції з каталогами), оволодіти навичками експлуатації АРМ аналітика.

Щоб розв’язувати аналітичні задачі за допомогою персональної комп’ютерної техніки, необхідно створити базу інформаційних даних, засвоїти методику алгоритмізації аналітичних задач, скласти програми розв’язування, розробити форми раціональних вихідних аналітичних таблиць, які використовуватимуться для прийняття управлінських рішень.