Аграрна економіка і ринок - Навчальний посібник (Іванух Р. А., Дусановський С. Л., Білан Є. М.)

8.2. реформування колективних господарств    •

 

Створюючи умови для розвитку підсобних господарств населення і. селянських (фермерських) господарств, ми повинні мати на увазі, що основною формою господарювання на найближчі роки залишаються. колективні і державні господарства. Проте існуючі організаційно-економічні умови їх роботи що грунтуються на державній чи колективній власності, не сприяють підвищенню заінтересованості кожного працівника в кінцевих результатах виробництва.

Тому без суттєвого реформування структури і економічних відносин, у колгоспах, радгоспах та інших сільськогосподарських підприємствах не можна забезпечити їх раціональне функціонування. Про це свідчать результати опитування громадян., Передбачають вкласти майнові І земельні паї в існуюче: (своє) господарство; 81,4\% респондентів, з них передати в оренду;—- 30,6, здати в оренду іншим підприємствам "чи особам в заставу банкам "4,6\%; бути фермерами:"—6,7\%, а для збільшення особистого підсобного господарства 7;3\%. :

Реформування необхідно вести в напрямі поєднання переваг приватної власності на землю та інших засобів з колективною формою організації виробництва..

Існуючим законодавством передбачене право приватної власності на присадибні ділянки, фермерські наділи на земельні частки, які можуть одержати громадяни при виході з колективних господарств. Проте, тим хто залишається у колективних: господарствах, права приватної власності на землю не передбачено ( с. 426, 435, 445, 454).

Ці        питання          врегулював    Президент      України;         своїми Указами          від

 

10.11.94 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва, (с.253) і від 8.08.95 р. "Про порядок паювання земель, переданих, у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (с.255). Цими Указами передбачено:

 

-           безплатну       передачу         землі   у          колективну    та         приватну

 

.власність для виробництва сільськогосподарської продукції на добровільних засадах, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її – обробляє поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі і видачу документу — сертифіката на право приватної власності на земельну частку (пай);

- право розпорядження земельною часткою (паєм) яке може бути об’єктом купівлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави;

- право безперешкодного виходу члена колективного господарства зі. своєю земельною часткою (паєм) і виділення її в натурі в видачею Державного акта на право приватної власності на землю з відповідними правами розпоряджатися нею без зміни цільового призначення;

- проведення паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств після перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства;

- рівні земельні частки (паї) для всіх членів підприємства у вартісному виразі і умовних кадастрових гектарах.

Після прийняття Указів земельна реформа прискорилася. Завершена передача земель від держави у колективну власність, громадянами України приватизовано понад 50\% земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, сформовано 6,2 млн. га земель запасу.

За методикою, розробленою Інститутом аграрної економіки разом із. Держкомземом. та іншими науковими установами і затвердженою Кабінетом Міністрів  України,  проведено;  грошову  оцінку  земель сільськогосподарського  Призначення,  -  ведеться  -  робота  по  паюванню (с.283, 316, 320, 327).

Реформування  колективних  сільськогосподарських  підприємств полягає у наступному:

•           протягом        2000-2001рр.  слід     завершити      паювання       земель,

 

переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і

 

організаціям   і           видати            власникам      земельних      часток (паїв)

 

сертифікати на право володіння земельною часткою (паєм);

 

•  паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (крім земель підприємств, які залишаються в державній власності) здійснювати після перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства і акціонерні товариства.. При цьому у державній-власності слід резервувати до 15\% сільськогосподарських

угідь;

 

•  при створенні акціонерних сільськогосподарських товариств їх членам видаються майнові акції на суму майнового паю. Що стосується земельної частки (паю), то її слід обліковувати окремо у натуральному і грошовому виразі;

• у  товариства  з  обмеженою  відповідальністю,  товариства  з додатковою відповідальністю повні та командитні товариства-учасники вступають із своїми майновими і земельними частками (паями); приватно- орендні (приватні) підприємства створюються на базі селянських (фермерських) господарств, та , інших приватних господарських сформувань, які можуть орендувати земельні ділянки та земельні. ..частки, (паї) для ведення сільськогосподарського виробництва на договірних засадах;

o у    сільськогосподарські   кооперативи   об’єднуються   фізичні   і юридичні особи ,на ;підставі вільного волевиявлення.; шляхом утворення нової юридичної особи з метою провадження сільськогосподарської діяльності та обслуговування переважно своїх членів;

o сільськогосподарська корпорація  формується  шляхом  об’єднання недержавних сільськогосподарських підприємств будь-якої організаційно- правової  форми,  які  утворені  в  процесі  реформування структурних підрозділів в окремі юридичні особи. Управління в сільськогосподарських корпораціях здійснюється на демократичних засадах, а, їх учасників - за принципом "одна акція-один голос";

 

o кожен член колективного сільськогосподарського

 

підприємства, акціонерного та інших господарських товариств має право безперешкодного виходу з нього та одержання безкоштовно у приватну власність своєї земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та продати майнові акції. У випадку, коли двоє або більше членів виявлять бажання вийти; з цих формувань і об’єднати свої земельні частки і (паї) для спільного ведення сільськогосподарського виробництва або їх відчуження чи передачі в оренду іншим особам, належні, їм земельні частки (паї) виділяються за їх бажанням єдиним масивом;

o власники  земельних часток  (паїв)  мають  право  без  згоди  інших власників земельних часток (паїв);у повному чи частковому обсязі дарувати заставляти і передавати у спадщину, переуступати, продавати здавати в а оренду обмінювати; та іншим законним способом їх відчужувати;

o сільськогосподарські  акціонери  та  інші  господарські  товариства мають право здавати передане до статутного фонду майно в оренду, заставу, обмінювати або іншим способом розпоряджатися ним. Розпорядження земельними частками (паями) та земельними акціями здійснюється за згодою їх І власників. При виході з акціонерного та інших господарських товариств власник земельної частки (паю) має право одержати належну йому земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) або за його бажанням її вартість;

o у   разі   залучення   акціонерними   та   іншими   господарськими товариствами інвестицій їх частка визначається вартістю майна і землі, а частка інвестора.,— вартістю(його вкладу, у це товариство.

Отже, існуючі, законодавчі акти, а.. також врегулювання питань реформування  колективних  сільськогосподарських  підприємств  у раціональні господарські структури та забезпечення оренди земельних часток (паїв) дасть змогу у повному обсязі здійснити земельну реформу, трансформувати сільськогосподарське виробництво у найбільш ефективні господарські структури. Викладені положення повинні знайти відображення в установчих документах (с.426,435).

 

Особливу       роль    повинні          відіграти         різноманітні   форми

 

інтеграції в агропромисловому комплексі, тобто кооперування, об’єднання зусиль на стадіях виробництва сільськогосподарської продукції, її зберіганні, переробки          і    реалізації    "кінцевого    продукту,    Це    дозволить    більш кваліфіковано і комплексно управляти галузями АПК, дасть змогу на кожній стадії єдиного процесу "виробництво—покупець" забезпечити підвищення їх ефективності ( с.381, 396, 410, 41.4).