4.1 особливості формування агропромислових комплексів
Агропромисловий комплекс є структуризованою системою, в якій оптимально поєднується галузі сільськогосподарського виробництва, харчової і переробної промисловості, діяльність яких пов’язана з виробництвом, переробкою і збутом сільськогосподарської продукції. Він розвивається на основі комплексоутворення та інтеграційних процесів, тобто комбінування, комплексоутворення та кооперування виробництва. У процесі їхнього розвитку, як правило, формуються агропромислові підприємства і агропромислові територіальні виробничі комплекси, з яких перші являють собою органічне поєднання виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки, а другі – сукупність господарств, промислових підприємств та організацій, пов’язаних з виробництвом, промисловою переробкою, зберіганням і реалізацією сільськогосподарської продукції в межах окремих районів, областей і природно – економічних зон. Виробництво сільськогосподарської продукції, її промислова переробка, зберігання і реалізація в межах окремих підприємств, районів і областей створюють додаткові умови для більш раціонального використання землі, виробничих фондів, трудових і фінансових ресурсів, сприяють зменшенню затрат на виробництво агропромислової продукції та підвищенню економічної ефективності агропромислового виробництва. Галузева структура АПК відбиває галузевий і внутрігалузевий поділ праці в ньому. У ньому науково-технічний прогрес зумовлює виникнення нових галузей і виробництв. З їхнім утворенням ускладнюються економічні, технологічні та організаційно-господарські зв’язки між різними галузями агропромислового виробництва. В процесі комплексоутворення та поглиблення інтеграції об’єктивно формується сукупність галузей та окремих виробництв, які функціонують з метою виробництва певних видів продукції.
Таким багатогалузевим інтегрованим утворенням є і АПК України.
Його галузева структура досить складна і багатофункціональна. В умовах досягнутого рівня продуктивних сил у виробництві кінцевої продукції АПК беруть участь близько ста промислових виробництв, з яких понад 60 працюють виключно на сільськогосподарській сировині або напівфабрикатах. АПК охоплює такі види матеріального виробництва: • Галузі безпосереднього сільськогосподарського виробництва (рослинництво і тваринництво) та галузі, що забезпечують виробничо- технічне, агрохімічне, зооветеринарне, іригаційно-меліоративне обслуговування. • Галузі і підгалузі промисловості, що у взаємодії із сільськогосподарським господарством забезпечують виробництво продовольчих товарів (харчова, мукомельно – круп’яна, м’ясна, молочна та інші галузі промисловості, які виробляють для агропромислового комплексу промислові засоби виробництва (сільськогосподарські машини і технологічне обладнання та предмети праці (мінеральні добрива, хімічні меліоранти, пестициди, карбіцити, мікробіологічні добавки тощо). Це тракторне і сільськогосподарське машинобудування, підприємства хімічної, мікробіологічної і комбікормової промисловості. • Галузі і виробництва, що забезпечують заготівлю, транспортування,
зберігання і переробку сільськогосподарської продукції.
У складі АПК виділяють ще такі сфери:
1) промисловість, що виробляє сільськогосподарські машини і обладнання, мінеральні добрива, хімічні меліоранти та інші матеріали для сільського господарства; 2) власне сільське господарство;
3) заготівля, зберігання, транспортування, переробку сільськогосподарської сировини і реалізацію готової продукції. Функціональна структура агропромислового комплексу підпорядкована максимальному забезпеченню населення у продуктах харчування, а
територіальна – максимальному використанню територіальних можливостей для розвитку сільського господарства і харчової промисловості. Надзвичайно велика різноманітність природних умов і ресурсів (земельних. водних, кліматичних, біологічних та інших), їх поєднання в різних фізико- географічних зонах і районах зумовлює необхідність територіальної організації агропромислового виробництва, поглиблення спеціалізації на виробництві таких видів продукції, для яких вони мають найкращі природно- економічні умови і які обходяться їм якнайдешевше. Завдяки зональній, внутрізональній, обласній і районній спеціалізації окремі регіони втягуються у ринкові відносини, на базі яких розвивається ринок продовольства. Основними складовими агропромислового комплексу є сільське господарство, харчова і переробна промисловість, допоміжні і супутні галузі, які забезпечують заготівлю, транспортування, зберігання і реалізацію агропромислової продукції. Основною складовою агропромислового комплексу є сільськогосподарське виробництво. Як одна з найважливіших і життєво необхідних галузей народного господарства, яка виробляє продукти харчування для населення, сировину – для промисловості і товари – на експорт. Воно відіграє важливу роль у зміцненні економіки країни, її продовольчої безпеки, підвищенні життєвого рівня населення і розв’язанні соціально-економічних проблем. Сільське господарство – одна з найскладніших сфер матеріального виробництва і прикладання людської праці. Процес відтворення в ньому залежить від комплексу взаємозв’язаних і взаємозумовлених природних, біологічних, науково-технічних, організаційно – господарських, соціальних та економічних чинників. По мірі розвитку продуктивних сил цей багатогранний комплекс все більше ускладнюється. Із сільськогосподарської сировини виробляється майже вся продукція харчової промисловості і близько 70\% продукції легкої промисловості. На продукцію сільського господарства, харчової і переробної промисловості припадає близько 70\% товарообороту, в тому числі на продовольчі товари – понад 60\%. Останнім часом у зв’язку з наявністю кризвої ситуації, яка охопила всі . . rarry31 arporrpOMIICJIOBOrO KOMIIJieKcy, IIOCIIJIIO€ThC5! BeJIIIKa COI.(laJibHa
Harrpyra oco6rriiBo Bi)..('IyTHa BORa Ha cerri.
|
| Оглавление| |