2.4. аграрна реформа і її вплив на розвитоктагропромислового комплексу

Аграрна реформа – це сукупність науково обґрунтованих заходів, що скеровані на: структурну перебудову агропромислового комплексу, оптимізацію поєднання його галузей, їх раціональне розміщення і спеціалізацію господарств на виробництві тих видів продукції, для яких вони мають найкращі природно – економічні умови і які обходяться їм найдешевше; розвиток агропромислової кооперації, вертикальної та горизонтальної кооперації, комбінування і комплексування виробництва, розвиток різних інтеграційних формувань; роздержавлення і приватизацію державного майна, землі і нерухомості; розвиток багатоукладної економіки і різних форм господарювання; розширення товарно – грошових відносин, перехід до ринкової економіки; удосконалення державного управління агропромисловим комплексом і  планування розвитку  сільського господарства, легкої і харчової промисловості та інших галузей, які виробляють промислові засоби виробництва і предмети праці; удосконалення інвестиційної, фінансово – кредитної, цінової, рентної, податкової, страхової, митної, протекціоністської та іншої політики; максимальне задіяння усіх економічних  механізмів  прискореного  розвитку  агропромислового комплексу, підвищення економічної ефективності його функціонування і конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках; створення сприятливого економічного середовища для прискореного розвитку окремого сектора економіки, підвищення життєвого рівня і добробуту населення.

У продовж здійснення економічної реформи вдалося прийняти понад

100 різних постанов Верховної Ради і Уряду України, створити нормативно – правову базу для аграрних перетворень. Здійснено, зокрема, роздержавлення і приватизацію майна, землі і нерухомості, паювання землі, широкого розвитку набули різні форми господарювання. Однак позитивних наслідків аграрна            реформа   поки   що   не   дала.   Відсутність   стабільної   валюти,

гіперінфляція,            непомірне                 зростання      цін       на        промислові   засоби виробництва  і  предмети  праці,  дуже  великий  диспаритет  цін  на  них  і сільськогосподарську                продукцію,     та                        продовольчі   товари,             відсутність довгострокового кредитування, недоступність господарств  до  банківських кредитів,                  відсутність                 у                      них      необхідної                 кількості                     коштів                        для високоінтенсивного                    ведення        сільського                                    господарства,            його дезіндустріалізація,      дезінтенсифікація                              і                        переспеціалізація                  господарств призвели          до        зниження                   продуктивності                     та        економічної              ефективності використання                       аграрного                   потенціалу,                            зменшення                 виробництва сільськогосподарської продукції і загострення продовольчої проблеми.

Відбулася руйнація цілісності і збалансованості агропромислового комплексу, економічних, технологічних і організаційних зв’язків між окремими галузями підприємства та господарствами. Цілий ряд підприємств переробної, харчової промисловості, не маючи сировини, змушені були скоротити виробництво своєї продукції, а багато з них стане на консервацію.

Реформування  колгоспів  і  радгоспів  відбувалося  некомплексно.  Не було створено відповідних економічних умов для ефективного функціонування господарств. Вся сільськогосподарська техніка, яка була в колгоспах і радгоспах, – розбазарена і розкрадена. Перш, ніж приступити до реорганізації колгоспів, необхідно було створити в кожному населеному пункті машинно-тракторні станції, систему агросервісного і агрохімічного обслуговування. Їх відсутність дуже негативно впливає на розвиток сільськогосподарського виробництва. Не маючи достатньої кількості техніки, налагодженої системи агрохімічного і агросервісного обслуговування, господарства позбавлені можливості вести високоінтенсивне сільськогосподарське виробництво.

Новий  етап  економічної  реформи  має  бути  спрямований  на узгоджений, збалансований, структуризований, цілісний, соціальноорієнтований розвиток агропромисловий комплекс. Економічна політика   держави   має   бути   скерована   на   поглиблення   економічних,

технологічних і організаційних зв’язків між сільськогосподарськими

і промисловими підприємствами, раціоналізації їх сировинних зон, створення машинно-тракторних станцій, системи агрохімічного і агросервісного обслуговування, поліпшення системи матеріально – технічного постачання, розвиток сільськогосподарського машинобудування, максимальне насичення ринку промисловими засобами виробництва і предметами праці, економічне і організаційне зміцнення господарств і підприємств, розвиток оптової і роздрібної торгівлі, насичення ринку продовольчими товарами. В економічних умовах, що склалися, господарства не мають достатньо коштів для  придбання  необхідної  техніки,  мінеральних  добрив,  хімічних меліорантів, пального, мастильних та інших матеріалів.

Аграрна реформа повинна бути спрямована не лише на створення сприятливих економічних умов для розвитку агропромислового комплексу. Державні і ринкові механізми повинні забезпечити стимулювання, найбільш високоефективне використання природно-ресурсного, основних виробничих фондів, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Реформування агропромислового комплексу має охоплювати не тільки суспільні і виробничі відносини людей в процесі агропромислового виробництва, але і відносини людей до природи. Створення максимально сприятливого природного середовища для розвитку сільського господарства на основі середовища неформуючих, природоохоронних, комплексно-меліоративних, землевпорядних і агрозоотехнічних заходів повинно стати основним напрямом господарської діяльності на сучасному етапі.

Агропромисловий комплекс може ефективно розвиватися лише на індустріальній, високоінтенсивній і спеціалізованій основі. Індустріалізація агропромислового виробництва вимагає розвитку цілих галузей промисловості, створення повного набору машин для комплексної автоматизації  виробничих  процесів.  Тому  реконструкція  діючих  і будівництво нових заводів, зміцнення матеріально-технічної бази Інституту механізації  та  електрифікації  сільського  господарства,  створення  нових

конструкторських бюро повинні забезпечити переведення сільського господарства на індустріальну основу.

Важливим напрямом сільського господарства є його інтенсифікація. Економічна реформа має створити максимально сприятливі умови не тільки для індустріалізації, але й для інтенсифікації сільського господарства. Нарощування потужностей підприємств тукової промисловості, збільшення виробництва мінеральних добрив і хімічних меліорантів і внесення їх у ґрунт повної норми сприятимуть не ліквідації в ньому дисбалансу поживних речовин, а розширеному відтворенню їх родючості і стабільному нарощуванню виробництва продукції землеробства. Хімізація – це один з важливих напрямів взаємодії людини і природи, через яку відбувається інтенсифікація кругообігу речовин у природі, а, відповідно, і підвищення продуктивності природно-ресурсного потенціалу.

Взаємодія людини з природою відбувається на основі постійного поліпшення   природних   умов   для   сільськогосподарського  виробництва. Одним з важливих напрямів створення оптимальних умов для сільськогосподарського виробництва є гідротехнічна меліорація земель, зрошення посушливих і осушення перезволожених земель, регулювання їх водно-повітряного режиму. Гідротехнічна меліорація – це найбільш капітало

– фондо – енерго – матеріало і трудомісткий напрям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. І це необхідно враховувати при реформуванні  агропромислового  комплексу.   Капіталовкладення  повинні бути спрямовані насамперед на реконструкцію діючих меліоративних систем, корінне поліпшення зрошуваних і осушених земель.

Аграрна політика держави має синтезувати в собі всі найновіші досягнення науки і техніки. Їх реалізація дозволить вивести аграрний сектор економіки з кризової ситуації, забезпечити динамічний і стабільний його розвиток та високу економічну ефективність його функціонування.