Аграрна економіка і ринок - Навчальний посібник (Іванух Р. А., Дусановський С. Л., Білан Є. М.)

3.5. водні ресурси, їх використання

 

Вода, як і земля, є основною продуктивною силою. Вона використовується для обводнення і зрошення сільськогосподарських угідь, водозабезпечення  населених  пунктів,  тваринницьких  ферм,  розвитку рибного господарства і водоплавної птиці. Вода – основна складова частина біосфери.  Гідросфера,  біосфера,  атмосфера  –  головні  компоненти природного середовища, які найбільше впливають на розвиток і розміщення сільськогосподарського виробництва. Його продуктивність у великій мірі залежить від водозабезпеченості території, вологості повітря і ґрунтів. Вода

– це речовина, яка входить до складу усіх живих організмів, і без неї вони не можуть жити і розвивається. Вода використовується не тільки в сільському господарстві, але й у промисловості та енергетиці для технічних цілей, в енергетиці – для виробництва електроенергії, в сільському господарстві – для обводнення і зрошення земель, водопостачання тваринницьких ферм і комплексів, розвитку рибного господарства і водоплавної птиці. Найбільша кількість  води  з  природних  джерел  витрачається  на  гідротехнічну меліорацію.

Слід відзначити, що Україна належить до найменш водозабезпечених європейських держав. Сумарні водні ресурси України в середньоводний рік (р-95\%) становлять 48,8 куб. км, у багатоводний рік (р-50\%) – 83.5 куб. км.

(Таблиця 7).

 

Таблиця 7

 

ПОВЕРХНЕВІ ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ, куб. км.

 

Басейни рік

 

Водні ресурси, що формуються межах України

Стік, що надходить із

сусідніх територій

Сумарні водні

ресурси

 

Р – 50\%

Р – 95\%

Р – 50\%

Р – 95\%

Р – 50\%

Р – 95\%

Дніпро

19,7

12,0

33,7

20,2

53,4

32,2

В тому числі:

 

 

 

 

 

 

Прип’ять

6,8

2,0

5,8

3,6

12,6

6,5

Десна

3,3

1,7

7,9

4,5

11,2

6,2

Сіверський Донець

2,7

0,7

1,8

1,2

4,5

1,9

Річки Приазов’я

0,5

0,1

-

-

0,5

0,1

Південний Буг

3,4

1,5

-

-

3,4

1,5

 

Дністер

9,2

5,3

0,8

0,7

10,9

5,9

Прут

2,9

1,6

-

-

1,3

0,6

Тиса

6,5

3,7

2,5

1,4

4,2

2,1

Західний Буг

1,3

0,6

1,8

1,0

1,8

0,8

Ріки причорномор’я

0,2

-

-

-

0,2

-

Ріки Криму

0,7

0,2

 

 

0,7

0,2

ВСЬОГО по Україні

47,1

25,0

44,1

27,9

835

48,8

* За даними Укрдіпроводгоспу України

 

Необхідно відзначити, що водні ресурси розміщені по території України вкрай нерівномірно, що дуже утруднює їх використання в народному господарстві.  Найбільш  водозабезпечиними є  Карпати.  Займаючи  площу

20,2 тис. кв. км., на них припадає 22\% всього місцевого річкового стоку. Друге місце по водозабезпеченості території займає Полісся. Займаючи площу 87,9 тис. кв. км, або 8,2\% території України, на нього припадає 16,3\% місцевого стоку.

Лісостеп має середню водозабезпеченість території, тут на 1 кв. км. її площі припадає 92 тис. куб. м місцевого стоку. Всього на території цієї зони формується більше 40\% його загального об’єму в Україні. Найменш водозабезпеченими є райони Степу. Тут на 1 кв. км. припадає всього лише

23 тис. куб. м місцевого стоку, у Херсонській обл. – 5.1, Одеській – 10.9, Миколаївській – 20.3, Запорізькій – 22.5 тис. куб. м, тоді як в Івано- Франківській – 312 і в Закарпатській – 360 тис. куб. м Південь України

належить до найбільш вододефіцитних її районів. (Таблиця 8).

 

Таблиця 8

 

Розподіл водних ресурсів по фізико – географічних зонах України

 

 

 

Зони

Місцевий стік

 

Площ а тис. га

 

Куб.

км.

 

В         \%            до загального стоку

 

На № кв. км. терит. тис. куб. м.

 

На 1000 га с/г угідь  тис. Куб. м.

На   1000

га. ріллі, тис. куб. м.

На одного

жителя,

куб. м.

1

2

3

4

5

6

7

8

Полісся

87,9

8,21

16,3

93,6

322,2

464

2563

Карпати

20,2

11,0

21,9

547,9

710,8

1024

5256

Лісостеп

219,8

20,3

40,4

92,7

112,1

131

943

Степ

164,7

7,39

7,5

23,0

36,2

44

627

Україна

603,7

419,9

52,3

82,7

118,5

145,5

1000

Левковський С. С. Водні ресурси Української РСР. – К.: Вища школа,

 

1979.

 

Нерівномірність водозабезпеченості території України,

 

великий дефіцит водних ресурсів негативно позначаються на розвитку господарського комплексу України. Вода стала одним з найбільш лімітованих чинників його перспективного розвитку. Найгострішою постала проблема водозабезпечення південних районів України. Вирішувалась вона насамперед за рахунок водних ресурсів Дніпра, їх заакумулювання у

великих водосховищах і перекидання в маловодні і безводні райони. Всього на Дніпрі побудовано 6 водосховищ загальною площею 6981 кв. км повним обсягом води – 43,82 куб. км, у тому числі корисним – 8.4 куб. м (таблиця 9).

 

Таблиця 9

 

Основні характеристики Дніпровських водосховищ

 

 

Водосховища

Загальна

площа, кв. км

Об’єм води, куб. км

Забір води за

рік, куб. км

Повний

Корисний

1

2

3

4

5

Київське

922

3,73

1,20

1,5-3,0

Канівське

675

2,62

0,30

1,0-2,1

Кременчуцьке

2252

13,52

9,00

1,2-3,3

Дніпродзержинське

567

2,42

0,30

2,0-5,5

Запорізьке

410

3,30

0,80

0,9-2,3

Каховське

2155

18,20

6,80

8,6-10,7

Разом

6981

43,82

18,40

15,2-26,9

 

 

Внаслідок будівництва водосховища на Дніпрі вдалося розв’язати цілий комплекс народногосподарських проблем. Насамперед, вдалося підвищити водозабезпеченість різних галузей народного господарства. Щорічний водозабір із них коливається від 15,2 до 26,9 куб. км, побудовані на Дніпрі гідроелектростанції  дають  щорічно  9-11  млрд.  кВт  електроенергії.  За рахунок забору води із Дніпровських водосховищ зрошується більше 2 млн. га сільськогосподарських угідь, підвищено водозабезпеченість цілих територій, транспортну прохідність Дніпра, зросли вантажопотоки.

З  метою  підвищення  рівня  забезпеченості  водою  промисловості  і сільського господарства на більшості середніх рік також побудовано цілий

 

ряд водосховищ. Зокрема, на Синюсі, Росі, Гірському Тикичі, Гелі,

 

Ворсклі, Горині, Сереті, Тетереві, Ужі, Кальміусі, Лугані, Збручі, Смотричі.

 

Тут і на багатьох інших ріках збудовано 235 водосховищ корисним об’ємом

 

2,3 млрд. куб. м, загальною площею водного дзеркала 74 тис.га.

 

У водному балансі України чимале значення мають природні озера. На Україні їх загальна кількість становить 6904, загальною площею 6172 кв. км і об’ємом води – 6,7 млрд. куб м (таблиця 10). Найбільшими на Україні природними озерами є Світязь, Пульмо, Тур, Біяле Нобель на Волині, Біле та Оріхівське в заплаві, Прип’яті та інші.

Крім озер, важливу роль у забезпеченні водою народного господарства мають також лимани: на узбережжі Чорного моря – Дніпровський, площею

800 кв. км, Дністровський – ЗбО кв. км, Бузький -162 кв. км, Хаджибеївський

 

– 87 кв. км, Тилійульський – 80кв. км, Березанський – 6Окв. км, Куяльницький – 56 кв. км; на узбережжі Азовського моря – Молочний площею 170 кв. км; в басейні Дністра Кучурганський – площею 20 кв. км

(Таблиця 10)

 

 

 

Озера і лимани України

Таблиця 10

 

 

Басейни рік

Всього

озер і лиманів

Площа

водного дзеркала

В тому числі

Більше 0,1 кв.км

Більше 10 кв.км

Кількість

кв. км

Кількість

кв. км

Вісла

7787

1109,4

557

1100,7

33

555,9

Західний Буг

5589

1107,8

557

1100,7

33

555,9

Дунай

1118

4492,2

220

4477,9

66

4456,0

Тиса

696

11,22

 

 

 

 

Дністер

1167

4410,2

224

4405,1

22

3380,0

Південний Буг

992

1176,6

221

1189,6

11

1162,0

Дніпро

44822

11272,0

6611

11127,2

55

8867,1

Прип’ять

22102

1151,0

1184

888,9

 

 

Десна

8811

990,0

2202

441,6

 

 

Сіверський Донець

7707

554,4

229

227,7

11

112,5

Причорномор ‘я

7768

6651,1

777

8831,4

113

7732,5

 

Приазов’я

2263

2227,0

226

2215,3

22

1184,0

Крим

3319

4428,0

888

4411,7

110

2297,6

Разом

88073

44021,5

6653

33786,6

443

33154,6

 

Озера використовуються в основному для задоволення місцевих потреб, тобто для водозабезпечення сільських населених пунктів, тваринницьких ферм, зрошення земель, розвитку рибного господарства, водоплавної птиці та цінних хутрових звірів. Є і солоні озера-джерела хімічної сировини, кухонної солі і лікувальних грязей. Крім озер і лиманів, в Україні нараховується 22,3 тис. ставків загальною площею 170 тис. км. і об’ємом води – 2,5 млрд. куб м, більшість яких використовується для розвитку рибного господарства і розведення водоплавної птиці.

Відтворення природи стає все більш економічним процесом, що охоплює відновлення природи як основного джерела засобів виробництва і предметів праці (рекультивація земель, розширення площі лісів і поліпшення їх породного складу, водогосподарське будівництво), відновлення природи як просторової основи для життя населення (створення рекреаційних комплексів, національних парків, заповідних, реабілітаційних та інших природоохоронних територій), виділення земель для промислового, житлового і транспортного будівництва. Раціональне використання невідтворювальних ресурсів має охоплювати їх комплексне використання, максимальне вилучення із мінеральної сировини усіх корисних компонентів, утилізацію відходів, перехід на безвідходні технології, зведення до мінімуму попутної продукції при видобутку корисних копалин, освоєння підземного простору для водосховищ, будівництва народногосподарських об’єктів. Розміщення об’єктів у надрах диктується необхідністю економії землі, а також матеріальних і енергетичних витрат, оскільки саме по собі це забезпечує захищеність від зовнішніх впливів.

Розвиток міст, промислових районів і зрошувального землеробства призводить до зростання попиту на воду, для задоволення якого в Україні

 

побудовано сім великих каналів загальною довжиною 1190 км і потужністю 21,1 млрд. куб.м щорічної подачі (таблиця 11).

У канали України транспортують воду в маловодозабезпечені регіони для задоволення потреб населення, промисловості і сільськогосподарського виробництва, тобто вони є об’єктами, що характеризуються значним безповоротним водовідбором з природних водних об’єктів.

За своїми параметрами штучні водотоки значно більші від малих, а подекуди наближаються до середніх річок; вони відіграють певну ландшафтоутворюючу роль, змінюють природні умови та водний режим території, трансформуючи в значній мірі поверхневий і підземний стоки. В аспекті формування умов розвитку біорізноманіття, виникнення і функціонування водних екосистем канали істотно відрізняються від річок.

Канали мають штучне русло правильної форми з відносно постійним профілем і стабільною глибиною води. При їх спорудженні ложе вистилають свіжими ґрунтами. Воно частково або повністю облицьовується твердим покриттям.  Наявність  твердого  покриття  в  значній  мірі  визначає  умови життя водних організмів.

Гідробіологічний режим каналів визначається характером їх водних джерел – річок, водосховищ на них та технічними параметрами штучних водотоків: морфометрією, швидкістю течії, роботою гідротехнічних споруд,

режимом водоподачі.

 

 

 

Основні канали України

Таблиця 12

 

Найменування

Рік введення

в експлуатаці ю

Джерело

забору

Довжина,

км

Пропускна

спроможність, куб. м/с млн., куб. М/рік

Основне призначення

Північно –

Кримський канал

І черга –

1975,

ІІ черга –

1990,

ІІІ черга – ведеться будівництво

Р.Дніпро,

Каховське водосховище

400,3

300,0   4200

Водопостачання міст

Керчі, Феодосії, Сімферополя та ін. Технічне водопостачання заводу двоокису титану, содового заводу та інших промислових підприємств; зрошення

-–395.9 тис. га, обводнення – 660 тис. га. Північного Криму

Головний

Каховський магканал

1979

Р.Дніпро,

Каховське водосховище

129,7

520,0

8200

Водопостачання

населених пунктів, промислових підприємств Херсонської і Запорізької областей, зрошення

Дніпро -

Донбас

І черга –

1981

ІІ черга -

будується

Р.Дніпро,

Дніпро- дзержинське водосховище,

222 км  І –

черги каналу

263,0

120,0

2743

16.0

500

Комплексне

водопостачання Донбасу і Харківського промрайону; питне і технічне водопостачання Донбасу

Дніпро –

Кривий Ріг

1961

Р.Дніпро,

Мар’янівка затока Каховського водосховища

42,95

41,0

929

Водопостачання

населення і промисловості Кривбасу, зрошення, риборозведення

 

Дніпро -

Інгулець

1989

Р.Дніпро,

Цибулянська затока Кременчуці- кого водосховища

40

37,0

1003

Водопостачання

промпідприємств але

Кривбасу

Сіверський

Донець -

Донбас

1959

Р.Сіверський

Донець

131,6

43,0

1106

Водопостачання

населенню і підприємствами Донецької області

Дунай - Сасик

1980

Р.Дунай,

Соломонове гирло

13,3

130,0

3000

Заповнення озера

Сасик, зрошення

 

Важливою особливістю каналів є регульований режим водоподачі. На відміну від річок, в які вода надходить з водозбірної площі, в каналах вона відсутня. По довжині каналів відбувається скорочення стоку і зменшення швидкості течії внаслідок водовідбору споживачами.

у  процесі  експлуатації  каналів  виникають  суттєві  біологічні перешкоди, джерелом яких є гідробіонти. Масовий розвиток плантонних та бентосних організмів, особливо "цвітіння" води, обростання укосів нитчастими водоростями, поселення молюска дрейсени на гідротехнічних спорудах, викликають механічні перешкоди, що ускладнюють експлуатацію каналів, спричиняють погіршення якості води за гідро-фізичними, гідро- хімічними і гідро-біологічними показниками.

 

Основні          управлінські  рішення          щодо   екологічно     – збалансованого      функціонування            каналів                       полягають      у          виборі місця   і конструкції  водозабору  в  каналах  урахуванні  особливостей  проходження траси,  призначенні  оптимального  поперечного  перерізу,  типів  кріплення берегових  укосів,  використанні  біоплато  в  ролі  біофільтрів,  регулюванні швидкості  течії,  режиму  водоподачі,  роботи  насосних  станцій  та  інших гідротехнічних споруд.

Важливе значення для народного господарства має складання водогосподарського балансу. На відміну від водного, який є засобом аналізу і оцінки кругообігу води в природі, тобто тих змін, що відбуваються внаслідок надходження стоку і акумуляції води в природних умовах, він характеризує співвідношення між наявними водними ресурсами на даній території та її потребами для матеріального виробництва і населення. Водогосподарський баланс дозволяє визначити дефіцит чи надлишок води в тому чи іншому річковому басейні, на тій чи іншій території з тим, щоб вжити необхідних заходів щодо перерозподілу води, підвищення ощадності її використання чи закриття  водомістких  виробництв.  Результатом  складання водогосподарських балансів є показники, які характеризують їх кількісні і якісні параметри: позитивний при надлишку водних запасів; збалансований, коли потреби у воді покриваються за рахунок її місцевих ресурсів, і дефіцитний – коли місцевих ресурсів недостатньо для повного забезпечення потреб     у     воді.     Водозбалансовані     розрахунки     по     басейнах     рік

характеризуються такими основними показниками. (Таблиця 13).

 

Таблиця 13

 

Водогосподарський баланс по басейнах рік для розрахункових маловодних років за рівнем водокористування 1997 р. (тис. куб. м)

Показники

 

БАСЕЙНИ РІК

Дніпро

Дністер

Сівер-

ський

Донець

Південний

Буг

Дунай у т.

ч.         Тиса            і

Прут

Крим

1

2

3

4

5

6

7

Поверхневий стік      в

4300

8640

3410

2250

9070

650

 

маловодний   рік       Р            –

75\%

 

 

 

 

 

 

Поверхневий стік      в

маловодний   рік       Р            –

95\%

3500

6560

2080

1430

6570

430

Підземні                води,

гідравлічно не зв’язані з поверхневим стоком, що використовують

715

85

1088

63

 

170

Сумарні водні ресурси

в  маловодний  рік  Р  –

75\%

43715

8705

4498

2313

9070

820

Сумарні водні ресурси

в  маловодний  рік  Р  –

95\%

35715

6645

3168

1493

6576

600

Витрати          водних

ресурсів на:

 

 

 

 

 

 

Безповоротний

водозбір

5982

599

1109

252

615

114

Витрати          води    на

випаровування          і фільтрацію

5300

80

120

220

450

90

Санітарно – екологічні

залишки стоку в руслі

18200

2500

600

160

1185

12

Безповоротний забір за

межами України

2010

1000

290

-

-

-

Баланс водних ресурсів

 

 

 

 

 

 

У  маловодний рік Р  –

75\%

11223

4540

2379

1781

6862

474

У  маловодний рік Р  –

95\%

3223

2466

1049

661

4226

454

РВПС України,         НАН   України.         Природноресурсний потенціал       сталого

розвитку України. – Київ, 1999, с. 426.

 

Україна належить до найменш водозабезпечених країн світу. Згідно з водогосподарськими балансами та урахуванням якості води її дефіцит коливається в межах 10 – 15 км. Дефіцитними залишається більшість природних водних джерел, а водні ресурси дедалі більше стають головним лімітуючим чинником розвитку і розміщення продуктивних сил України. На сьогодні водокористування в басейнах усіх річок практично досягло верхньої межі, існує великий дисбаланс між потребами водних ресурсів і можливостями  їх  забезпечення  як  за  кількістю,  так  і  за  якістю  води. Проблема водозабезпечення населення, галузей промисловості і сільського

 

господарства стала  однією із  найгостріших народогосподарських

 

проблем. Її розв’язання в перспективі можливе на основі ощадливого використання, розробки і впровадження безводних, маловодних технологій, переведення промислових підприємств на водооборотне споживання, оптимізації зрошувальних і поливних норм і нормованого водоспоживання.

Упродовж тривалого історичного розвитку в Україні сформувався водогосподарський комплекс, який являє собою величезні гідротехнічні споруди, канали для пересилки води з багатоводних у маловодні райони, гідромеліоративні системи, великі і малі водосховища, озера і лимани, ставки і   водойми,  річкову  мережу,  всі  водогосподарські  організації,  науково- дослідні  і  навчальні  заклади,  проектно-конструкторські, будівельні  і пошукові організації. Завдання полягає в тому, щоб на основі всіх досягнень науково-технічного прогресу перетворити його в автоматизовану систему регулювання водності рік, природних і штучних водойм і водозабезпечення господарського комплексу України. В Україні і надалі має тривати водогосподарське будівництво з тим, щоб досягти максимального забезпечення водою всіх господарських потреб.