3.4. англІя3.4.1. Досудове провадження у кримінальних справах 1. Особи і органи, що мають право на порушення кримінального переслідування. 2. Поліцейське розсліду- вання. 3. Інші органи розслідування. 1. Право порушення кримінального переслідування та збирання доказів в Англії теоретично майже цілком належить приватним особам. Вони не зобов’язані переслідувати зло- чинців у кримінальному порядку, їм відшкодовуються лише судові витрати. Практично в більшості випадків кримінальне пересліду- вання порушується і здійснюється поліцією. На поліцію при- падає близько 90 відсотків справ, де кримінальне пересліду- вання здійснюють державні органи. Діяльність поліції в англійському кримінальному процесі вважається позапроцесуальною, і всі факти, здобуті нею, фор- мально не визнаються доказами до тих пір, доки не будуть пред’явлені мировому судді (магістрату) й там закріплені. Це так звана процедура перед суддями, що допитують, яка замінює собою процесуальну стадію попереднього розсліду- вання й одночасно є стадією віддання обвинуваченого до суду. 2. Поліцейське розслідування. Отримавши інформацію про здійснення злочину, поліція здійснює дії, направлені на встановлення особи, яка його здійснила, збір проти даної осо- би обвинувальних доказів, а також застосування до нього за- ходів процесуального примусу. Серед серйозних заходів про- цесуального примусу, які здійснюються без наказу судді, є арешт. Він здійснюється у справах про арештні злочини (зло- чини, що передбачають покарання у вигляді п’яти і більше років тюремного ув’язнення). Без наказу судді у справах про “не арештні злочини” поліція може заарештувати будьBяку особу за наявності таких умов: w невідомо прізвище або адреса підозрюваного або є сумніви в тому, що він назвав своє справжнє прізвище або адресу; w є сумніви вважати, що арешт необхідний для запобіган- ня фізичного впливу на людей або власність з боку підозрюваного; w є підстави вважати, що арешт зможе запобігти фізично- му впливу на самого підозрюваного; w арешт необхідний для попередження повторного здійснення злочину підозрюваним; w необхідно захистити дитину або іншу беззахисну особу від підозрюваного. У справах про “серйозні арештні справи” наприклад, убивст- во, насильство, злочинні діяння, які можуть нанести значні збит- ки державі або громадському порядку, строк арешту може бути продовжений до 36 годин. Далі його може продовжити магі- стратський суддя, до якого має бути доставлений арештований. При першому розгляді суд має право продовжити арешт до 72Bх годин і потім ще раз — до 96Bти годин. Це максималь- ний строк поліцейського арешту. Обшук, як правило, має проводитися на підставі судового наказу. Без судового наказу обшук проводиться при арешті; обшук місця проживання арештованого; особистий обшук при обшуку транспортних засобів за наявності підстав вважати, що у підозрюваного знаходяться крадені речі або заборонені предмети. “Перехват повідомлень”, який включає, зокрема, і прослу- ховування телефонних розмов, проводиться без судового на- казу. Дозвіл на провадження даної дії видає строком на три місяці (а якщо мова йде про інтереси національної безпеки і в деяких інших випадках — на шість місяців) Міністр внутрішніх справ, який має право самостійно визначати в своїх інструкціях критерії “серйозності злочинів”. По закінченні поліцейського розслідування може бути прийняте одне з таких рішень: w про відмову від кримінального переслідування без будьBяких умов; w про попередження, яке буває “неформальне”, “фор- мальне” і “офіційне”. На відміну від перших двох “офіційне” попередження являє собою реальну правову альтернативу кримінальному переслідуванню і особли- ву форму поліцейського переслідування. Його недолік — слабкий захист прав потерпілого. Відшкодування йо- му шкоди не є обов’язковою умовою застосування даної форми відмови від кримінального переслідування; w про медитацію (посередництво). При такій формі за- вершення поліцейського розслідування перед прийнят- тям рішення про порушення кримінального пересліду- вання поліція передає справу в Службу медитації. До цієї Служби входять представники громадських ор- ганізацій, Служби апробації, а інколи і самі поліцейські. Далі проводиться процедура примирення, коли медитатор почергово зустрічається з потерпілим і його кривдником і намагається знайти шлях до прими- рення — укладення угоди про відшкодування шкоди. Якщо медитація пройшла успішно, поліція відмов- ляється від кримінального переслідування; w про передачу матеріалів справи у Королівську службу переслідувань. Ця форма застосовується тоді, коли поліція розкриває злочин і встановлює особу, яка його здійснила, а також визнає за доцільне і можливе по- дальше кримінальне переслідування даної особи. 3. Королівська служба переслідувань приймає остаточне рішення про подальшу долю справи. Рішення Служби про припинення справи може бути оскаржене зацікавленою осо- бою і піддане судовому контролю. Попереднє розслідування провадять також коронери — посадові особи, які призначаються радами графств чи міст із числа адвокатів або лікарів, які здобули поряд з медичною освітою знання в галузі права. Коронер вправі розпочинати розслідування з власної ініціативи й провадити необхідні слідчі дії, в тому числі й арешти, без санкції суду. Свідки під страхом кримінальної відповідальності зобов’язані з’явитися на виклик коронера й дати показання. Коронери провадять розслідування справ переважно при виявленні трупа, якщо причина смерті здається не природною або підозрілою. Коронер може розпорядитися про розтин тру- па і, якщо не виявить нічого підозрілого, припинити на цьому розслідування. Якщо обставини настання смерті неясні, він скликає журі в складі від семи до одинадцяти присяжних і провадить розслідування. Кожна заінтересована у справі осо- ба може допитувати свідків особисто або через адвокатів. За- ключні промови не проголошуються. Коронер аналізує докази й дає роз’яснення присяжним з питань права. Результати ко- ронерського розслідування оформляються вердиктом при- сяжних, який є підставою для направлення справи на розгляд суду присяжних. Органом публічного обвинувачення є і дирекція пуб- лічних переслідувань, яка безпосередньо підпорядкована од- ному з членів уряду — генеральному атторнею. Основне за- вдання дирекції публічних переслідувань — підтримання об- винувачення в справах, які стосуються інтересів Корони. Ди- ректор публічних переслідувань призначається міністром внутрішніх справ, але діє під наглядом генералBатторнея, який очолює адвокатуру. Він зобов’язаний здійснювати пересліду- вання щодо особливо тяжких і складних за характером зло- чинів, зокрема тяжкого вбивства та інших, коли цього вимага- ють “суспільні інтереси” або виникають складності у здійсненні кримінального переслідування; він має право взяти на себе й переслідування в справі, порушеній іншими особами, в будьBякій стадії процесу. Директор публічних переслідувань може залучити солісіто- ра за своїм вибором для здійснення кримінального пересліду- вання від його імені. Він зобов’язаний сприяти в питаннях кримінального переслідування порадами і допомогою керівним чиновникам поліції, судовим клеркам та іншим особам, які бе- руть участь у кримінальному процесі. Він також може виділити в їхнє розпорядження спеціальні суми для отримання наукових доказів, для оплати особливих витрат адвокатів. Обвинувальні повноваження надано і ряду адміністратив- них відомств у справах про ті злочини, які зачіпають їхні інте- реси. Так, управління пошт переслідує винних у злочинах, передбачених законом про поштову службу; міністерство праці — у справах про порушення фабричного законодавства; міністерство торгівлі — у справах про порушення законо- давства відносно міри й ваги та про банкрутство.
|
| Оглавление| |