Економіка - Навчальний посібник (Кириленко В.В.)

2.4.3. національна економічна рівновага в умовах відкритої економіки

 

Програмна анотація

 

Рівноважна модель В. Леонтьєва “витрати-випуск”; чистий експорт як індикатор співвідношення між сукупними витратами і сукупним доходом; вилучення та  ін’єкції у  відкритій економіці; приватні, державні та національні заощадження; рівноважна модель “вилучення-ін'єкції”; чистий експорт як індикатор співвідношення між національними заощадженнями та інвестиціями; макроекономічна рівновага та рівновага платіжного балансу країни.

 

У  попередніх  темах,  для  спрощення  аналізу,  макроекономічна рівновага розглядалася в умовах закритої, або ізольованої економіки, і тому вплив на неї зовнішньої торгівлі (зовнішньоекономічних відносин) майже не досліджувався. Такий підхід дозволяє досить ґрунтовно, без додаткових ускладнень, проаналізувати вплив  внутрішніх чинників  (С+І+G)  на  ввесь ВВП країни. Однак практична відсутність замкнених, незалежних від зовнішнього світу економік, що здатні забезпечити себе усім необхідним самостійно, - з одного боку і, по-друге, наявність процесу інтенсивного розвитку зовнішньої торгівлі і руху капіталів викликали необхідність аналізу впливу її складових – експорту й імпорту – на економіку країни, її ВВП.

Що стосується експорту, то його вплив на ВВП відбувається так само, як і раніше проаналізовані споживання, валові інвестиції та урядові закупівлі (видатки). Ці види видатків залежать також від доходів і обсягів виробництва в інших країнах та від цін і валютних курсів, які теж взято як такі, що визначені поза моделлю мультиплікатора урядових видатків у замкненій національній економіці. Тому експорт – це, фактично, – видатки іноземців на товари і послуги даної країни. Таким чином, якщо, приміром, експорт з даної країни  зростає,  то  це  означає,  що  збільшуються  витрати  іноземців  на

 

виробництво нашого національного ВВП.  Внаслідок збільшення експорту збільшуються й сукупні витрати, отже – й національний ВВП.

Зовсім протилежне спостерігається щодо імпорту, який являє собою певну  частку  сукупних  витрат  даної  країни  на  споживчі  та  інвестиційні товари з-за кордону, і є витратами на виробництво іноземних ВВП. Отже, для визначення вартості валового продукту, виробленого всередині країни, у т.ч. для  вивозу  за  кордон,  необхідно  із  загальної  суми  витрат  даної  країни, зокрема на виробництво експортної продукції, відрахувати сумарну вартість імпорту (того, що ми купуємо в інших країн).

Чистим результатом зовнішньоторговельної діяльності, від якого залежить розмір ВВП, є чистий експорт, тобто різниця між експортом (витратами іноземців на ВВП даної країни) і імпортом (витратами даної країни на іноземний ВВП). Виходячи з цього, сукупні витрати в умовах відкритої  економіки, тобто  із  врахуванням зовнішньої  торгівлі,  матимуть таку структуру: С+І+G+NX, де, як вже нам відомо, С – сукупне споживання, І – валові інвестиції, G – урядові видатки на товари і послуги, NX – чистий експорт.

Рівноважний обсяг виробництва у відкритій економіці настає тоді, коли сума сукупних витрат дорівнює національному обсягу виробництва (доходам). Така рівноважна ситуація виникає лише тоді, коли, за інших рівних умов, чистий експорт дорівнює нулю. Коли ж він більший або менший нуля, ця рівновага вже порушується.

На графіку (мал. 2.4.1.) показано спочатку рівноважний обсяг виробництва у відкритій економіці, коли чистий експорт дорівнює нулю (NX=0). Це означає, що сукупні витрати, як і в закритій економіці: С+І+G. Перетин лінії цих витрат з бісектрисою у точці А1  визначає рівноважний ВВП, який дорівнює Q1.

Тепер розглянемо ситуацію, коли чистий експорт стає додатнім, тобто

 

експорт перевищує імпорт. За таких умов іноземні споживачі доповнюють внутрішні сукупні витрати на виробництво національного ВВП на величину

 

чистого експорту. В результаті цього сукупні витрати даної країни збільшилися  до  рівня  С+І+G+NX2(+).  На  графіку  лінія  С+І+G+NX2(+) показує, що внутрішній попит (закупівлі внутрішніх споживачів, фірм та уряду)  збільшився  на  величину  чистого  експорту,  тобто  зрослого зовнішнього попиту. Перетин лінії сукупних витрат (С+І+G+NX2) з бісектрисою в точці А2  показує, що рівноважний ВВП збільшився до Q2. В цій точці величина ВВП дорівнює сукупним витратам на товари і послуги, вироблені в країні. З цього виходить, що додатний чистий експорт збільшує сукупні витрати даної країни і сприяє зростанню її національного ВВП.

 

Сукупні витрати,                                                                                                    C+I+G+NX2(+)

обсяг попиту

AD

C+I+G+NX1(0)

А2

C+I+G+NX3(-)

 

А1

 

А3

 

Q3       Q1       Q2       ВВП (AS) (Сукупні доходи, обсяг виробництво)

 

Мал. 2.4.1. Вплив чистого експорту на ВВП

 

Проаналізуємо також вплив від'ємного чистого експорту на величину ВВП. В цій ситуації імпорт перевищує експорт, тому частина витрат, які зробили вітчизняні покупці в обсязі чистого експорту, вилучається із виробництва національного ВВП. З урахуванням цього формула сукупних витрат набуде такого вигляду: С+І+G+NX3(-). Лінія (С+І+G+NX3) показує зменшення сукупних витрат суспільства. На графіку перетин лінії цих витрат

 

із бісектрисою в точці А3  означає, що рівноважний ВВП зменшився з Q1  до Q3; з цього виходить, що від'ємний чистий експорт зменшує сукупні витрати даної країни і стримує збільшення її національного ВВП.

Під впливом чистого експорту можуть відбуватися зміни як реального, так і номінального ВВП. Тут багато залежить від співвідношення, в якому знаходиться економіка до потенційного ВВП. За неповної зайнятості будь- яке збільшення чистого експорту приводить до випереджаючого зростання номінального ВВП відносно реального – за рахунок підвищення внутрішніх цін; а зменшення чистого експорту – до випереджаючого зменшення номінального ВВП відносно реального ВВП – через зниження внутрішніх цін. В той же час, коли економіка перебуває в умовах повної зайнятості, то збільшення   чистого   експорту   може   привести   лише   до   інфляційного зростання ВВП (через зростання внутрішніх цін).

Ступінь зміни ВВП значною мірою залежить від величини зміни чистого експорту, на який, у свою чергу, впливають доходи й обсяги виробництва іноземних торгових партнерів даної країни, зовнішньоторгівельна політика уряду, а також коливання курсу національної валюти.

Наприклад, зростання доходів в наших торгових партнерів з-за кордону приводить до збільшення попиту на наш експорт, а, отже, до підвищення нашого чистого експорту. І, навпаки, зменшення доходів у наших іноземних контрагентів супроводжується зменшенням їхнього попиту на наш експорт. Виходячи з цього, всі країни об’єктивно повинні бути зацікавлені в економічному розвитку їхніх країн-партнерів по взаємній торгівлі. Для імпорту ж, який залежить від обсягів нашого ВВП за доходами, характерною є протилежна закономірність. При збільшенні ВВП (доходів) виникають додаткові стимули до інтенсивнішого споживання імпорту, і, отже, до зменшення чистого експорту.

Торгівельна  політика  також  може  впливати  на  обсяги  експорту  –

 

імпорту: стимулювати або стримувати їх. Так, якщо певна іноземна країна

 

ставить за мету скоротити імпорт наших товарів, то вона проводить протекціоністську політику – встановлює нові або підвищує різні митні збори і податки на наші товари. Враховуючи, що їхній імпорт – це наш експорт, то вивіз  продукції у  нас  скорочується. Протекціоністські заходи  щодо імпортних  товарів  можуть  застосувати  й  інші  країни  –  партнери,  даної країни, тим самим зменшуючи імпорт у себе і збільшуючи чистий експорт з нашої країни.

Результати експортно-імпортних операцій країни можуть змінюватись також під впливом зміни курсу її національної валюти, тому що ціни на її продукцію  за  кордоном  залежать  від  нього.  Наприклад,  зниження  курсу гривні стосовно валюти інших країн приводить до зниження цін (в іноземній валюті) на товари українського виробництва за кордоном – тобто до збільшення величини реального попиту на наш експорт. І, навпаки, зростання курсу гривні приводить до зростання цін (в іноземних валютах) на українські товари за кордоном, а, отже, до зменшення попиту на наш експорт. В умовах зниження курсу національної валюти вітчизняні покупці будуть витрачати більше гривень для  придбання імпортних товарів, що  призведе до скорочення імпорту (або до переваги дешевших, низькоякісних імпортних товарів) і до збільшення чистого експорту. І, навпаки, підвищення курсу національної  валюти   дозволить  збільшити  імпорт   і   скоротити  чистий експорт.

Чистий експорт, як і інші складові сукупних витрат, діє на ВВП з мультиплікаційним ефектом. Початкова зміна чистого експорту, подібно до зміни  інвестицій,  спричиняє  ланцюгову  реакцію,  яка  послаблюється  з кожним наступним циклом, проте в цілому і дає ефект багаторазового посилення первинної зміни чистого експорту (збільшення чи зменшення). Аналогічно мультиплікатору інвестицій, мультиплікатор чистого експорту (Ке) породжується внутрішніми процесами у сфері доходу і споживання, і може бути визначеним через граничну схильність до споживання (ГСС), або граничну схильність до заощаджень (ГСЗ):

 

Кe  =

 

1

ГСЗ

 

=                      1          . (1 − ГСC )

 

 

Вплив збільшення     експорту         на        обсяги національного           продукту

 

 

розраховується за допомогою формули:

ВВП = Ке × ∆NX .

 

 

Розглянемо вплив імпорту на мультиплікатор витрат. Імпорт, як і інші вилучення, теж є функцією безподаткового доходу. Якщо збільшується цей дохід, то зростає та частка загального споживання, яка стосується витрат на імпортні  товари.  Щоб  врахувати,  як  імпорт  впливає  на  мультиплікатор витрат, необхідно проаналізувати граничну схильність до імпорту (ГСІм).

Гранична схильність до  імпорту (ГСІм)  є  відношення зміни  обсягу

імпорту  до  зміни  доходу.  Формула  мультиплікатора набуває  тоді  такого вигляду:

 

 

 

де ∆D

 

- приріст доходу.

 

ГСІ

= ∆І м  ,

м          ∆D

 

 

Якщо приріст імпорту ( ∆I M ) дорівнює 15 доларів, а приріст доходу ( ∆D ) – 75 доларів, то гранична схильність до імпорту (ГСІм) становитиме 0,2. Гранична  схильність  до  імпорту  зменшує  граничну  схильність  до споживання вітчизняних товарів і мультиплікаційний вплив витрат на виробництво національного продукту. Таким чином, гранична схильність до споживання національних товарів є різницею між граничною схильністю до споживання всіх товарів і граничною схильністю до імпорту. Виходячи з цього,  формула  мультиплікатора  витрат  в  умовах  відкритої  економіки

набуває такого вигляду:

 

 

 

К В  =

1          ,

1 − ( ГСС − ГСІ м )(1 − ГКП )

 

 

де Кв – коефіцієнт мультиплікатора витрат; ГСС – гранична схильність до споживання; ГСІм – гранична схильність до імпорту;

ГКП – граничний коефіцієнт податків (вимірюється як відношення між         зміною автоматичних чистих податків і зміною ВВП, тобто:

 

 

ГКП =

∆ЧП  ).

∆ВВП

 

 

 

 

 

 

¾  Платіжний баланс

 

¾  Розрахунковий баланс

 

¾  Торговий баланс

Основні поняття

 

 

¾  Сальдо торгового балансу

 

¾  Валютний курс

 

¾  Валютне котирування

 

¾  Режим валютного курсу

 

¾  Девальвація

 

¾  Ревальвація

 

¾  Паритет купівельної спроможності

 

¾  Рівноважна модель “витрати-випуск”

 

¾  Чистий експорт

 

¾  Гранична схильність до імпорту