2.4.1. платіжний баланс

Програмна анотація

Сутність платіжного балансу; характеристика складових рахунку поточних операцій: товари та послуги, доходи, поточні трансферти; характеристика складових рахунку капітальних операцій: капітальні трансферти, інвестиції, інші інвестиції, резервні активи; чисті помилки та упущення, регулювання платіжного балансу.

Економічні зв’язки між країнами й їх ефективність знаходять свій узагальнений вираз в платіжних балансах.

Платіжний  баланс  –  статистичний  звіт  про  стан зовнішньоекономічних зв’язків країни за певний період; відображає рух грошових засобів у вигляді платежів із країни в країну. Платіжний баланс характеризує співвідношення сум платежів, зроблених країною за кордоном на протязі певного періоду, і надходжень в країну на протязі того ж періоду.

Платіжний баланс служить джерелом інформації, яка розкриває особливості участі країни в міжнародному обміні товарами, послугами і капіталом. В ньому відображаються всі зовнішньоекономічні операції з грошовими засобами, які здійснюються в країнах. На його основі можна проводити аналіз ефективності зовнішньоекономічної діяльності країни, приймати рішення в царині зовнішньоекономічної політики.

Оскільки платіжний баланс відображає фактичний стан платежів, то поруч з ним складається розрахунковий баланс, в якому відображаються не лише фактичні платежі, але й вимоги і зобов’язання, які не оплачені в даний момент, незалежно від терміну надходження платежів.

Платіжний баланс, в якому надходження грошових засобів перевищують їх витрачання, називають активним, і, навпаки, якщо витрати перевищують надходження, – пасивним.

В практиці зовнішньоекономічної діяльності використовується класифікація статей платіжного балансу, яка розроблена Міжнародним валютним фондом (МВФ). Виходячи з діючого стандартного підходу, складовими платіжного балансу є три великих розділи. Перший розділ – це рахунок поточних операцій; другий – рахунок операцій з капіталом; третій розділ відображає розрахунки офіційного міжнародного резерву. В свою чергу, кожний із даних розділів включає в себе підрозділи й окремі статті.

Перший розділ – рахунок поточних операцій – включає в себе товари та послуги, доходи, поточні трансферти. Тут відображаються результати експорту й імпорту товарів і послуг. Частина платіжного балансу, яка відображає експорт і імпорт товарів, називається торговим балансом країни.

Експорт товарів мінус імпорт їх дає сальдо торгового балансу. Воно буде вважатися позитивним, або активним, якщо експорт перевищує імпорт, і від'ємним, або дефіцитним, коли імпорт перевищує експорт.

В першому розділі платіжного балансу відображена також і торгівля послугами, які в останні роки, у зв’язку зі суттєвим зростанням своїх обсягів, отримують більш важливе значення; їх частка в світовому товарообігу дуже висока і неухильно зростає. Доходи і витрати (видатки), які проходять за статтею “Послуги”, пов’язані з туризмом, роботою телерадіокомунікацій, утриманням військових баз, іноземних представництв, з приватними некомерційними операціями (перекази родичам, спадщина) і т.п. В цьому розділі також відображаються платежі і надходження трансфертного, страхового  характеру  й  інші  неторгові  платежі.  Наприклад,  гуманітарна

допомога, яку держава надає комусь або отримує від інших, безкоштовні субсидії зарубіжним країнам та інші.

Підсумок торгового балансу, обміну послугами, разових платежів та інших неторгових операцій дає, в решті-решт, або сальдо поточних рахунків, або сальдо балансу поточних операцій.

Другий   розділ   платіжного   балансу   –   баланс   руху   капіталів   – відображає  купівлю і продаж активів, надання та отримання довгострокових і короткострокових позик і кредитів. Наприклад, якщо надходження від експорту недостатні для витрат імпорту, розраховуватися приходиться за рахунок позик, які будуть відображені в розділі руху капіталу як приплив капіталу в кредитних статтях. Засоби, які надаються іншим державам, іноземним підприємствам, відображаються в дебетових статтях і оцінюються як відплив капіталу.

Третій розділ платіжного балансу – резервні активи. Він відображає розрахунки за офіційними резервними рахунками. Тут показуються резервні активи центральних банків і урядових органів, які використовуються для досягнення рівноваги, якщо рахунок руху капіталів не урівноважує поточний рахунок платіжного балансу. В цей розділ також входять операції купівлі і продажу золота.

Складання платіжного балансу – дуже складна справа. В ньому не повинно бути ніяких розбіжностей між розмірами сальдо за кредитовими і дебетовими статтями. Але це дуже важко забезпечити. Через складності повного охоплення всіх угод, неоднорідність цін, різницю в часі реєстрації угод та інші, неминучі й різні, перекручення. Враховуючи це, до платіжного балансу введена спеціальна стаття “Помилки і пропуски”, (або “Чисті помилки та упущення”). Величина помилок і пропусків, яка показується в даній статті, відносно невелика і стабільна, однак вона різко зростає і може досягати  більших  значень  в  країнах  зі  слабким  контролем  за  звітами учасників   зовнішньоекономічних   зв’язків   для   статистики   платіжного

балансу.  Наявність  і  величина  пропусків  і  помилок  дають  уявлення  про незареєстрований відплив (або приплив) капіталу.

Міжнародна   статистика свідчить, що платіжні баланси країн світу постійно знаходяться в неврівноваженому стані. Сальдо поточних операцій і сальдо підсумкового балансу, зазвичай, не дорівнюють нулю і тому регулюються рухом капіталу, державними балансуючими операціями і змінами в резервах - щоб урівноважити платіжний баланс.

Значні коливання сальдо балансу за поточними операціями викликають несприятливі для країни наслідки. При різкому збільшенні позитивного сальдо створюється база для швидкого росту грошової маси і, тим самим, стимулюється інфляція, а при різкому збільшенні від'ємного сальдо відбувається швидке падіння обмінного курсу, що вносить елементи хаосу в зовнішньоекономічні операції країни.

Регулювання рівноваги платіжного балансу здійснює держава, яка для цього використовує багато методів. Основними з них є: метод прямого контролю  за  експортно-імпортними  операціями,  метод  боротьби  з інфляцією (дефляція) і метод зміни обмінного курсу, а також встановлення державного контролю над ним.