Експертиза ювелірних виробів під час розслідування злочинів - Посібник (Пономаренко Г.О.)

6.4. рекомендації щодо оцінки ювелірних виробів із дорогоцінними каменями

6.4.1. Вироби з діамантами і смарагдами

Вище вже багато йшлося про оцінювання діамантів у виробах, але тут хочемо зробити деякі додаткові рекомендації. Під час проведення оцінки виробів з діамантами їх базова вартість визначається експертом як сума матеріальної вартості дорогоцінних металів, діамантів і трудових витрат на виготовлення виробу та закріплення каменів.

Базова вартість дорогоцінного металу у виробі визначається, виходячи з ціни одного грама металу з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової націнки, помноженої на масу виробу.

Виріб, виконаний із двох дорогоцінних металів, оцінюється експертом як виріб з основного металу з додаванням вартості деталей з додаткового металу.

Діаманти оцінюються за цінами круглих із 17, 33, 57 гранями геометричних параметрів групи А (ювелірні).

На діаманти геометричних параметрів групи Б (технічні) встановлюються ціни зі знижкою в розмірі 5\% від ціни діамантів геометричних параметрів групи А.

Діаманти, що мають дрібні відколи на шипу, ребрах та інші незначні механічні ушкодження, — оцінюються зі знижкою 20\%.

Діаманти, що мають відколи, відхилення від пропорції та симетрії, усунення яких вимагає механічної обробки, зовнішню тріщину на площадці, — оцінюються зі знижкою 40\%.

Діаманти, що не відповідають сучасним технічним умовам, оцінюються зі знижкою 50\%.

Алмази огранювання «троянда» і діаманти з кількістю граней менше 17 оцінюються як діаманти Кр-17 зі знижкою 50\%.

Базова вартість виробів зі смарагдами визначається експертом як сума матеріальної вартості дорогоцінних металів, самих смарагдів, трудових витрат на виготовлення виробу і закріплення смарагдів.

Базова вартість дорогоцінного металу у виробі визначається, виходячи з ціни одного грама металу з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової націнки, помноженої на масу виробу.

Смарагди оцінюються з урахуванням кольору, груп якості, виду огранювання, розміру. За кольором смарагди поділяють на п'ять груп:

Темно-зелені.

Густо-зелені.

Середньо-зелені.

Світло-зелені.

Світлі із зеленуватим відтінком.

За видами обробки: кабошон — першої та другої груп якості, східчасте огранювання — смарагди важче 5 каратів — 1, 2, 3 груп кольору.

Група якості визначається експертом шляхом поштучного перегляду кожної вставки через лупу 2-кратного збільшення:

смарагди, що не відповідають третій групі кольору, оцінюються за першою групою чистоти кольору кабошонів;

смарагди, що мають потертості граней, а також колоті оцінюються за ціною кабошонів 2-ї групи чистоти 5-ї групи кольору.

смарагди інших форм огранювання, крім «Каре», прямокутної, кабошон, оцінюються зі знижкою 25\% від ціни на прямокутні смарагди.

смарагди східчастого огранювання з кількістю граней понад 49 оцінюються з надбавкою 20\%.

6.4.2. Вироби з рубінами і сапфірами

Ціни на корунди (рубіни і сапфіри) залежать від кольору, групи якості, способу огранювання. Для огранованих каменів існують три групи якості, для кабошонів — дві.

1-а група якості — камені чисті або з незначними дефектами у вигляді смужок, цяток, включень у різних зонах. Сапфіри мають блиск і «гру».

2-а група якості — камені з невеликими дефектами у вигляді смужок, тріщинок із цятковими включеннями інших мінералів, що утворюють окремі згущення і сітки. Сапфіри мають блиск і «гру».

3-я група якості — камені з дефектами у вигляді смужок, тріщинок із включеннями інших мінералів, розосереджених по всьому камені, з ділянками помутнінь, що частково втратили блиск і гру.

Рубіни поділяють на три групи кольору:

- яскраво-червоні;

- нормально-червоні або середньо-червоні;

- світло-червоні.

Так само сапфіри теж поділяють за кольором на три групи:

- яскраво-сині;

- нормально-сині або середньо-сині;

- світло-сині.

Хоча у наш час на ринку усі корунди, крім червоного (рубін), відомі під назвою «сапфір». Це може бути зелений сапфір, жовтий сапфір, лейкосапфір (безбарвний), подпаранджа (сингальською мовою «квітка лотоса» — помаранчево-жовтий). Амплітуда цін на такі сапфіри є дуже великою і більшою мірою залежить від виду родовищ.

6.4.3. Вироби з олександритами

Олександрит у цілому оцінюють за основними параметрами смарагдів (п’ять груп якості) з урахуванням ступеня дихроїзму. Під час оцінки вартості велике значення має наявність ефекту зміни забарвлення при різному освітленні, тому що це єдиний ювелірний камінь, який може мати властивості виразного багатокольорового поліхроїзму.

Найвища ціна на олександрит встановлюється у випадках 80 балів дихроїзму за 100-бальною шкалою (надбавка — 30\%). В інших випадках робляться знижки:

 60—70 балів — знижка 15\%;

 40—59 балів — знижка 25\%;

 20—39 балів — знижка 45\%;

 10—15 балів — знижка 65\%.

6.4.4. Вироби з перлами

Перли відносять до найдорожчих із органогенних ювелірних прикрас.

Круглі перлини просвердлюють у місцях дефектів, отвори для нитки за міжнародними стандартами повинні мати діаметр 0,3 мм. У випадках кріплення перлин у вигляді підвісок глибина отвору повинна становити 2/3 діаметра перлини.

Маса природних перлин традиційно виражається у гранах (1 гран = 0,05 г = 0,25 кар.), але останнім часом перли у світовій практиці подекуди почали вимірювати у каратах.

На ціну перлів впливають їх форма, колір, маса, блиск.

Вартість перлів визначають за наступною схемою: маса перлини у гранах зводиться у квадрат, отримане число збільшується на коефіцієнт, що визначається експертом по перлах. Цей коефіцієнт може мати числове значення від 1 до 40. Особливо високий коефіцієнт встановлюють для оцінки намист і кольє, що мають велику кількість рівноцінних природних перлин крупного розміру.

Перли вагою від 0,01 до 0,24 кар. оцінюють зі знижкою 50\% від ціни на перли вагою від 0,25 до 1,0 кар.

Перли ювелірні (без отворів і півсферичні) оцінюють зі знижкою 40\%.

Амплітуда цін на перли дуже велика:

до 0,05 кар. вищої категорії якості — 2310 дол./кар.;

те ж першої категорії якості — 660 дол./кар.;

від 3,01 до 4,00 кар. вищої категорії — 26400 дол./кар.;

те ж першої категорії якості — 7150 дол./кар.;

те ж другої категорії якості — 2530 дол./кар.

6.4.5. Вироби з коралами

Для діагностики коралів (природні чи штучні) використовують скипання в соляній кислоті (чорні та блакитні корали можуть не скипати) і наявність зонального або сітчастого характерного малюнка на поверхні.

Вище за інші різновиди цінуються червоні корали, головний центр торгівлі якими — Торре-дель-Греко в Італії.

Тому для експертів важливо знати італійські назви коралів: «б’янко» — білий; «пелле д'ангело» (шкіра ангела) — блідий тілесно-рожевий; «розе паллідо» — блідо-рожевий; «роза віво» — яскраво-рожевий; «секондо колоро» — помаранчево-рожевий; «россо» — червоний; «россо-скуро» — темно-червоний; «аркіскуро карбонетто» — насичений темно-червоний, колір бичачої крові.

Основними вартісними факторами для оцінки коралів є колір, розмір і чистота кольору (відсутність плям, тріщин тощо). Для порівняння наводимо середні оптові ціни на намиста з коралів:

червоного кольору, діаметр 4 мм, довжина 40 см — до 85 дол. США;

білого, діаметр 4 мм, довжина 40 см — 10 дол.;

рожевого, діаметр 4 мм, довжина 40 см — 25 дол.

помаранчевого, довжина 50 см — близько 180 дол.;

червоного, діаметр 8 мм, довжина 40 см — від 450 дол. США і вище;

білого, діаметр 8 мм, довжина 40 см — 35 дол.;

рожевого, діаметр 8 мм, довжина 40 см — 175 дол. США.

Намиста, корали в яких оброблені у формі «бочонок», оцінюють як 1/3 ціни на намиста круглих коралів.

Намиста з нерівного трубчастого коралу оцінюють як 1/5 ціни на намиста круглих коралів.

Намиста з голчастого коралу оцінюють як 1/6 ціни на намиста круглих коралів.

Експертам слід мати на увазі:

Корали часто фарбують, щоб імітувати більш насичений або просто більш дорогий колір. Для діагностики необхідно на білу бавовняну тканину нанести краплю ацетону і прикласти до коралу зі зворотного боку. Якщо на тканині залишилася фарба, виходить, корал пофарбовано.

Корали покривають воском для того, щоб приховати дефекти. Діагностичною ознакою є блискуча поверхня коралових виробів.

6.4.6. Ювелірні вироби з виробним камінням і культивованими перлами

Базову вартість виробів експерт визначає як суму матеріальної вартості дорогоцінних металів, ювелірних виробних каменів, культивованих перлів і трудових витрат на виготовлення виробу і закріплення каменів.

Базову вартість дорогоцінного металу у виробі експерт визначає, виходячи з ціни 1 г металу відповідної проби з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової, помноженої на масу виробу (вага виробу мінус вага вставок).

Поверхня виробних каменів повинна бути дзеркально-блискучою. Не допускаються неполіровані ділянки, раковини, подряпини і штрихи, помітні неозброєним оком, відколи на гранях, ребрах, рундисті. Ребра суміжних граней повинні сходитися в одній точці й мати чіткі грані.

Виробні камені за цінністю і декоративними якостями поділяють на чотири групи:

1-а група — доломіт, змійовик, мармуровий онікс, хібініт;

2-а група — рожевий кварц, обсидіан, яшма, роговик, кахолонг, біломорит;

3-я група — амазоніт, родоніт, лабрадорит іризуючий, агат;

4-а група — нефрит, лазурит, сердолік, жадеїт, хризопраз блідо-зелений.

Найбільш коштовними є камені четвертої групи.

Оцінюються зі знижкою 50\% напівдорогоцінні та виробні камені, що мають подряпини, відколи, нечіткі грані.

Перли, що мають природні або набуті в процесі експлуатації дефекти, оцінюються зі знижкою 50\%.

Не оцінюються: ювелірні виробні камені із сильно потертими поверхнями, колоті; перли бруднувато-жовтого кольору, сильно попсовані.

6.4.7. Ювелірні вироби і сувеніри з використанням золотих самородків

Іноді у ювелірні вироби як вставки включають необроблені самородки золота. Собівартість подібних виробів експерт визначає як суму матеріальної вартості оправи плюс вартість самородка.

Собівартість оправи визначають за правилами оцінки ювелірних виробів з дорогоцінних металів без збагачення каменями.

Під час оцінки самородка (як вставки) експерт повинен враховувати наступні фактори:

місце видобутку;

проба;

тип родовища (розсипні, рудні);

форма (плоска — об'ємна; складна — проста);

художня виразність.

Визначаючи вартість, експерт повинен використовувати такі коефіцієнти якості:

що стосується проби, родовища — 1,0—1,25;

за формою художньої виразності — 1,54—1,61;

за унікальність — 1,1—1,3.

6.4.8. Каменерізні вироби

До каменерізних виробів відносять скульптуру малих форм, виконану з ювелірного чи виробного каміння. Скульптура як твір образотворчого мистецтва має об'ємну тривимірну форму, тому оглядається експертом з усіх боків.

Каменерізні вироби поділяють на три групи:

1. Нескладні твори. До них відносять настільну побутову скульптуру (найчастіше статуетки людей та представників тваринного світу) у статичних позах, з узагальненими формами; різьблення з малим виносом рельєфу без ретельного опрацювання фактури.

2. Складні твори. До них відносять настільну побутову скульптуру (здебільшого статуетки людей, тварин), виконані динамічно, у русі, в одязі зі складками та додатковими аксесуарами; портретні та пейзажні барельєфи (геми, інталії) з тонко проробленим орнаментом; настільні вази з прорізним або опуклим скульптурним рослинним або геометричним орнаментом;

3. Особливо складні твори. До них відносять твори, які за технічною якістю та художньою цінністю виділяються з творів другої групи. Це можуть бути зразки групової скульптури або одиночної скульптури, персонажі яких зображені в художньо довершених динамічних позах, зі складними аксесуарами; твори, що особливо вдало використовують природні візерунки каменів, їх кольори, дефекти тощо; вироби дрібних форм з особливо тонкими деталями та орнаментом.

Оцінку експерт здійснює, виходячи з матеріальної вартості використаних мінералів із застосуванням таких підвищувальних коефіцієнтів за складність техніки виготовлення:

вироби, змонтовані з плоских пластин — 1,1;

вироби, що мають округлі форми, які можна обертати (чаші, вази, стопки), що складаються з двох-трьох об’ємів — 1,3;

вироби складних форм зі сферичними увігнуто-опуклими поверхнями — 2,0;

вироби, які поєднують токарську обробку і різьблення з накладним об'ємним декоруванням з інших матеріалів — до 10,0.

6.4.9. Мозаїчні вироби

Давнє мистецтво викладання невеликих різнобарвних камінців з метою художнього облицювання поверхні називається мозаїкою. Взагалі не будь-яка мозаїка належить до ювелірних виробів. Навпаки, ювелірні мозаїки є доволі рідкісним явищем, оскільки більшість мозаїк викладаються зі смальти — штучного кольорового скла, відомого ще в античні часи. У ювелірній же мозаїці використовуються природні чи синтетичні мінерали ювелірної чи виробної якості. Причому мозаїка зі смальти прикрашає переважно стіни, а ювелірні мозаїчні вироби придатні для перенесення і перевезення (іноді ювелірною мозаїкою прикрашають шкатулки, різні сувенірні вироби з широкою плоскою поверхнею).

Якщо розмір ювелірної мозаїки не перевищує 0,3×0,3 м, то розмір шматочків мінералів повинен бути не більше 5—6 мм.

Якщо розмір мозаїки сягає 1 м і більше, то розмір відполірованих плоских шматочків мінералів може бути розміром 75—100 мм.

Вище цінуються мозаїчні роботи, в яких фрагменти мінералів мають приблизно той самий розмір.

Існують такі форми ювелірної мозаїки:

інтарсія або флорентійська мозаїка. У мозаїці цього виду плоскі шматочки каменю підганяють якомога більш щільно і створюють візерунки, подібні до кольорових вітражів зі скла. Інтарсія ніколи не буває прозорою, тому що шматочки мінералів наклеюються на основу з каменя або дерева;

мозаїчна інкрустація — це різновид інтарсії, коли пластинки камінців врізають у поверхні виробів з інших каменів, потім підшліфовують до одного рівня і полірують.

Види мозаїчних інкрустацій розрізняють за наступними ознаками:

Інкрустація прямих і нескладних криволінійних форм малюнка.

Інкрустація художніх виробів по малюнках геометричних, рослинних орнаментів і художніх композицій, що вимагають великої точності виконання з урахуванням декоративних особливостей матеріалу.

Інкрустація художніх виробів з виконанням особливо складних малюнків, пейзажів, мініатюрних сюжетів, фігурних композицій з портретною подібністю. Каліграфічне виконання різноманітних стильових шрифтів з високою точністю і чистотою обробки.

Базову вартість мозаїчних виробів експерт визначає, виходячи з матеріальної вартості мінералів із застосуванням підвищувальних коефіцієнтів за складність техніки виготовлення:

мозаїчні вироби з нескладними орнаментами — 2,0;

складні орнаменти, натюрморти, пейзажі тощо — до 100,0.

6.4.10. Камеї та інталії в оправі з дорогоцінних металів

Камеї являють собою каменерізні вироби класичної овальної форми з об'ємно-опуклим різьбленням (зображення портретів і рослинних орнаментів).

Інталія — це ніби перевернена скульптура низького рельєфу, в якій зображення здається втисненим у камінь. Різьбярі інталій у процесі роботи використовують восковий зліпок. Коли віск видаляють з поглиблень виробу, на ньому відображається опукле низькорельєфне зображення, як на камеї.

Оцінка виробів із камеями, інталіями складається з вартості дорогоцінного металу, роботи, необхідної для виготовлення закріплення камеї в оправу, а також вартості камеї.

Вартість дорогоцінного металу експерт розраховує за поточними цінами на золото, срібло за 1 г і множить на масу виробу за вирахуванням маси камеї.

Усереднені оцінки трудозатрат на виготовлення і закріплення камеї такі:

розмір 10×8 мм — 48 дол. США;

розмір 10×12 мм — 50 дол.;

розмір 12×14 мм — 58 дол.;

розмір 12×16 мм — 60 дол. США.

Камеї та інталії агатові, коралові, на черепашці молюска експерт оцінює з урахуванням розміру (за найбільшим діаметром або довжиною овалу) на підставі середніх ринкових цін:

до 3 см — 60 дол. США;

від 3 до 4 см — 90 дол.;

від 4 до 6 см — 120 дол.;

від 6 до 8 см — 180 дол. США.

Камеї на аметисті, берилі та інших подібних каменях експерт оцінює з урахуванням вартості відповідного ювелірного каменя і трудовитрат.

Камеї та інталії з незначними пошкодженнями тла експерт оцінює зі знижкою 30\%; камеї та інталії з незначними пошкодженнями самого зображення — зі знижкою 50\%; камеї та інталії зі спрощеним зображенням — зі знижкою 50\%.

6.4.11. Антикварні вироби, що мають історико-художню цінність

Для правильної оцінки таких виробів експерт повинен мати знання, набуті зі спеціальної мистецтвознавчої літератури, а також бути добре знайомим з музейними колекціями, колекціями приватних власників.

Щоб визначити правильність часової атрибуції ювелірного виробу і віднести його до того чи іншого періоду (тобто до категорії антикварних), необхідно:

діагностувати матеріал, з якого виготовлений виріб;

діагностувати спосіб виготовлення, порівняти з іншими виробами, що відносяться до даного періоду часу і певної культури;

визначити вид і форму художньої обробки металу, порівняти з іншими стилями і формами, що відносяться до даного періоду часу.

Основними факторами для застосування підвищувальних надбавок і коефіцієнтів є:

час створення;

наявність набору клейм (міського, клейма пробірного майстра з датою або без дати, клейма майстра, клейма фірми);

наявність легенди;

наявність документально підтвердженої історії предмета;

стильові ознаки;

наявність особливостей, що характеризують почерк майстра;

типовість чи рідкісність (для часу побутування).

Під час оцінки антикварних виробів експерт повинен керуватися також станом попиту споживача.

Підвищувальні коефіцієнти до базової вартості антикварних виробів наведено в табл. 29.

Таблиця 29

Час виготовлення

Підвищувальний коефіцієнт

ХХ ст.

1,0

ХІХ ст.

від 1,0 до 1,5

ХVIII ст.

від 2,0 до 3,0

ХVII ст.

від 3,5 до 5,0

XVI ст.

від 6,0 до 10,0

XV ст.

від 10,0 до 50,0

до XV ст.

від 50,0 до 100,0

З огляду на подані вище особливості антикварного виробу, використовують наступні підвищувальні надбавки:

за наявність набору клейм (міського, клейма пробірного майстра з датою або без дати) — 15\%;

за наявність клейма майстра — 10\%;

за наявність клейма фірми — 15\%;

за наявність легенди — 55\%;

за наявність документально підтвердженої історії предмета — 110\%;

стильові ознаки — від 10\% до 15\%;

за наявність особливостей, що дозволяють виявити почерк майстра або фірми — 15\%;

за оригінальність задуму — 10\%;

за рівень виконання — 25\%;

за складність моделювання — 30\%;

за новизну в технології — від 50\% до 100\%;

за типовість чи рідкісність (для часу побутування) — 15\% і 20\% відповідно;

за унікальність — 50\%;

за рідкісність для музейних колекцій — 15\%;

за музейне збереження — від 5\% до 10\%;

за підвищений антикварний попит — від 15\% до 100\%.

У випадку, якщо ювелірний виріб був в експлуатації, експерт повинен встановити ступінь його зносу і здійснити відповідну уцінку. Формально знос визначається як ступінь втрати придатності і зниження вартості. У виробах із дорогоцінних металів розрізняють функціональний знос і фізичний або зовнішній знос.

Функціональний знос може виникати через невідповідність конструкції ювелірного виробу сучасним вимогам моди.

Якщо в цілому дизайн виробу відповідає дизайнові інших виробів на ринку, то знижка на функціональний (моральний) знос не застосовується.

Фізичний (зовнішній) знос викликається впливом на виріб зовнішніх впливів, що можуть призвести до виникнення на поверхні виробу рисок, подряпин, відколів емалі, втрати блиску полірованих поверхонь, потьмяніння (в першу чергу срібних виробів) у результаті порушень умов експлуатації та збереження.

У цьому випадку експерт визначає знос як утрату товарного вигляду, встановлюючи знижку в розмірі від 5\% до 10\%, але не знижуючи маси виробу з дорогоцінних металів.

Якщо на експертизу представлені ювелірні вироби, що раніше перебували в експлуатації, у яких відсутня ювелірна вставка або парні вироби (сережки, запонки) з порушенням комплектності, то такі ювелірні вироби оцінюються як металобрухт за цінами за 1 г дорогоцінного металу, що встановлює Національний банк України.

Часто експертиза по оцінці ювелірних виробів здійснюється за матеріалами кримінальної справи. Експерт керується постановою про призначення судово-товарознавчої експертизи відповідно до чинного законодавства, у преамбулі та постановляючій частині якого описано об'єкти експертизи і сформульовано питання, поставлені на вирішення експертизи.

У разі недостатності даних про об'єкти дослідження слідчі в протоколі допиту потерпілих повинні виявляти наступні дані, специфічні для ювелірних виробів:

вид виробу, його розмір;

сплав дорогоцінного металу і проба;

маса ювелірного виробу;

наявність ювелірних каменів;

у якому році придбане і чи було в експлуатації.

Якщо збереглися маркувальні ярлики, вони повинні бути прикладені до справи.

Висновки судово-товарознавчої експертизи ювелірних виробів являють собою судження, винесене експертом на основі аналізу всієї доступної інформації, власних знань і практичного досвіду.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. №4038-ХII, «судовий експерт на підставі й у порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності».

Це зобов'язує експерта до особливої відповідальності за результати експертної діяльності та необхідності постійного удосконалення власних знань і практичних навичок.