Тема xv украЇнська школа й педагогІка початку xx столІття

Характеристика системи освіти в Україні на початку XX століття.

Освітньо-педагогічні погляди І.Франка.

Педагогічні ідеїЛ.Українки.

Освітня й педагогічна діяльність Т.Лубещя.

Література

!сторія української культури / Під ред. ГКрип'якевича. - Зшиток VII - IX. - К.: АТ "Обереги", 1993.

Крип'якевич Ш. кторк України. - Львів: Світ, 1990.

Огієнко I. кторк української літературної мови. - К.:Либідь, 1995.

Кравець В.П. Ьлгорк української школи і педагогіки: Курс лекцій. -Тернопіль, 1994.

кторк педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дубасенюк/. - Житомир, 2003.

Любар О.О. та ін. кторк української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - К.: ОМН, 2000.

Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. кторк педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний

посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

Ключові слова та терміни Мережа "Просвіт", часопис "Літературно-Науковий Вісник", підручник "Древня історія східних народів", "Общеполезный задачник", український буквар Лубенця.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ОСВІТИ В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ

XX СТОЛІТТЯ

Початок XXст. був відмічений поворотними соціально-політичними подіями, що змінили культурно-освітній фон України на користь української мови та української школи.

Царськими указами цього періоду разом з проголошенням свободи зборів друку, слова, спілок з'явилася реальна можливість відродження національного шкільництва: у сфері науково-педагогічній, суто організаційній, соціально-педагогічній і т.ін.

Починаючи з 1905р., на території України з'являється мережа "Просвіт". Перше громадське культурно-освітнє товариство такого типу з'явилося у Львові ще у 1898р. Вже за кілька років "Просвіти" заснувалися у Києві, Одесі, Катеринославі, Житомирі, Миколаєві та інших містах. Постійну підтримку громади "Просвіт" отримували з боку українських парламентських груп у Державній Думі Російської імперії; полеміка серед депутатів якої сьогодні дає можливість прослідкувати хід культурно - освітніх процесів на території України.

Товариства "Просвіти" ставили перед собою цілий ряд навчально-виховних завдань, серед яких головне - загальноосвітня діяльність в широких масах населення. Основними завданнями діяльності "Просвіт" були визначені: а) розгортання мережі початкових шкіл; б) післяпочаткова освіта (для тих, хто закінчив українську школу та тих, хто отримав початкову освіту у інших навчальних закладах); в) загальноосвітня діяльність в широких масах населення, а саме: ознайомлення з історією та культурою України; виховання патріотизму, формування українського виховного ідеалу;   налагодження видавничої справи, опікування засобами масової інформації, бібліотеками; соціально-педагогічна, театрально-видовищна діяльність.

Для поширення своїх педагогічних ідей "Просвіти" провели у Києві курси народних вчителів (1906), де було прийнято резолюцію про українську школу.

Курс народної школи повинен бути розширений до шести років (до цього, як правило, народна школа проводила одно-трирічний курс навчання). Усе навчання має проводитися рідною мовою. Державна мова (тобто російська) повинна вивчатися в старших класах як один з предметів навчання.

В усіх середніх та вищих навчальних закладах України навчання мусить вестися українською мовою. При цьому передбачалось ввести у навчальні програми цих закладів вивчення української мови та літератури, історії та географії України.

Діяльність товариств "Просвіта" залежала від об'єктивних та суб'єктивних умов існування. Вони відрізнялися за структурою, формами роботи, типом управління; різними були навіть назви. Так, у м.Києві -товариство "Просвіта" ім. Т.Шевченка. До структури товариств могли входити різноманітні комісії та підкомісії - театральна, видавнича, артистична тощо.

Всеукраїнська спілка вчителів і діячів народної освіти (травень 1906 р.) повинна була стати основною структурно-організуючою одиницею в освітній сфері України, а в перспективі - основою українського Міністерства освіти. Однак Всеукраїнська спілка вчителів під тиском реакції 1907 р. не змогла повноцінно працювати, а відновила свою діяльність в добу Центральної Ради.

Необхідно зауважити, що діяльність "Просвіт" була нерозривно пов'язана з українознавчими процесами в середовищі духовенства, частина якого активно відстоювала право українського народу вивчати біблійні тексти та молитви українською мовою. Так, почесним членом Кам'янець-Подільської "Просвіти" став місцевий єпископ Парфеній. Він же є автором одного з перекладів на українську мову Святого Євангелія, ініціатором викладання в духовних навчальних закладах української літератури та історії України.

2. ОСВІТНЬО-ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ І. ФРАНКА

Від смерті Т.Г.Шевченка ніхто з українських майстрів письменства не добув собі більшого імені й ширшого розголосу на просторах Західної України, як Ьван Франко. Зі сторінок своїх публіцистичних праць він постає ще й як педагог-просвітитель, у багатьох творах і виступах якого гостро критикується сучасна система освіти й виховання.

Народна освіта в Галичині вимагала наполегливої праці. ІФранко разом з М.Павликом, О.Тарлецьким та іншими педагогами стали на шлях боротьби за дійсно народну, по-справжньому демократичну й гуманістичну, відповідну інтересам народу освіту. Основний недолік існуючої освітньо-виховної системи він убачав у тому, що молоді люди виходили зі школи нездатними до праці на користь народу, "слугами теперішнього несправедливого ладу, п'явками народними". Разом з гнівним осудом він неодноразово чітко формулював мету й завдання народної освіти: піднести весь народ на таку височінь, на яку підносить людину сучасна наука, озброїти широкі маси народу всіма здобутками людської думки.

Спрямованість освітньо-виховного впливу ІФранко вбачав у тому, щоб оволодіння науковими знаннями йшло в парі з розвитком тіла в процесі фізичної праці. Недопустимою вважалась присутність у вихованні будь-яких релігійних, моральних чи суспільних пересудів. Виховання правдивого, всебічно розвинутого й сильного покоління можливе лише завдяки боротьбі з реальними життєвими труднощами, в якій очі дітей не повинні бути закриті на протилежні аргументи й докази. У протистоянні протилежних ідей відточуватиметься їх мислення. Отже, зв'язок навчання з працею, широка освіта, позбавлена будь-яких забобонів, використання всього того кращого, що здобуто досвідом цілого життя попередніх поколінь, всебічний розвиток мислення дітей - такі завдання, на думку І.Франка, має виконувати навчальний процес.

У праці "Чого хоче галицька робітнича громада?" І.Франко у таких положеннях пояснює вимоги робітничого руху у справах освіти:

Громадський характер навчання і виховання підростаючого покоління.

Освіта для всього народу.

Всебічний розвиток усіх здібностей учнів.

Відокремлення школи від церкви.

Широка, всебічна, звільнена від усяких забобонів, глибоко народна, національна за формою і одночасно загальнолюдська гуманна школа - таким є освітній ідеал І.Франка.

У поглядах І.Франка на освіту значна увага приділяється початковій (народній) школі. Блискуче використовуючи статистичний матеріал, він доводить мізерність кількості народних шкіл в Галичині проти кількості населення. В інших статтях він відмічає, що ці школи дають не справжні знання, а лише "хвостики", "обрізки" знань, а іноді й зовсім одне "лушпиння", перетворюючи учня в машину, яка "бубнить регулярно... задані уроки", тоді як насправді школа повинна давати учням широке коло знань про навколишній світ, його природу, суспільство й саму людину, забезпечувати розумовий розвиток, прищеплювати високі моральні, естетичні і трудові якості.

Свої думки про середню й вищу освіту І.Франко висловив у ряді спеціальних статей (напр., "Середні школи в Галичині"). Зокрема, він бачить призначення освіти у підготовці інтелігенції: з шкіл мають виходити ті, "що згодом стають духовними провідниками народу". Тому школи заслуговують на значно більшу увагу, ніж їм приділяють. Він виступає проти однобічного класицизму, формалізму й схоластики, закликає перебудувати навчальні заклади відповідно до сучасних потреб, щоб вони "не були позорищем образованого світу". У зв'язку з цим, І.Франко наводить такі статистичні дані:

на одну середню школу в Галичині припадає переважно на 205 тисяч мешканців. У цьому відношенні Галичина стоїть на останньому місці між усіма країнами Європи. Для існуючої кількості учнів у Галичині потрібно було б 42 середні школи замість діючих 29;

існуючі гімназії переповнені;

наш народ прагне до гімназій;

реальні школи в Галичині знаходяться в стані повної деградації, упадку;

якщо в Галичині загальна кількість учнів у порівнянні до кількості населення є значно меншою, ніж в інших країнах, то виною цього є тільки нестача учбових закладів.

У середній освіті значне місце І.Франко відводив рідній мові й літературі. Цьому питанню спеціально присвячена його велика стаття "Кінечність реформи навчання української літератури в наших середніх школах". Мету навчання рідної мови він визначає як ознайомлення учнів з живою народною мовою. Щодо літератури, то він домагається від учителів критичного аналізу творів, уміння показати учням зв'язок їх з життям, їх суспільну вартість.

І.Франко наполягає на необхідності реформи середніх і вищих учбових закладів, щоб вони були пов'язані з "дійсними умовами народного життя. Він глибоко усвідомлював вирішальну роль учителя у початковій, середній та вищій школах.

Значне місце в просвітницькій та науковій діяльності ІФранка займає співпраця з М.С.Грушевським: у НТШ, у редакції часопису "Літературно-Науковий Вісник" (Франко був фактичним редактором першого періоду існування ЛНВ), у лавах Національно-Демократичної Партії. Спільна діяльність на теренах Західної України цих двох найвизначніших учених та ідеологів стала основою всеукраїнського єднання.

3. ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Кеітка) (1871-1913) - видатна українська поетеса, громадський діяч. Народилася у м.Новоград-Волинському.

Леся Українка була не просто талановитим поетом, але й драматургом, прозаїком, перекладачем, публіцистом. В питаннях освіти її турбував напрямок діяльності українських буржуазних націоналістів по організації шкіл для народу.

У нарисі "Школа" вона виступала проти злочинної політики царизму, що була спрямована на обмеження бюджетних асигнувань для народних шкіл, на пригноблення вчителів та учнів.

З раннього дитинства Леся Українка цікавилась питанням освіти і культури. У 19 років вона написала для своїх молодших сестер підручник "Древня історія східних народів", що був надрукований після смерті поетеси у 1918 році.

Велику увагу у своїх публіцистичних творах вона приділяла розгляду ролі вчителя в народній школі. Про ідеал вчителя вона пише в листах до А.С.Макарової: "Уже одно то, что в школе есть человек неплохой, не черствая педантка, и притом честная, есть большая польза для детей".

Мету сімейного виховання Леся Українка вбачала у формуванні громадянина-борця. В оповіданні "Помилка" письменниця приходить до висновку, що досягти цієї цілі можливо тільки розвиваючи природні здібності дитини.

Леся Українка також займалася питанням освіти дорослих, наполягаючи на організації колективних читань для народу. З цією метою нею був складений каталог видань для таких читань. Спадщина Лесі Українки є цінним вкладом не тільки в скарбницю української та світової літератури, але й прогресивної педагогічної думки.

4. ОСВІТНЯ Й ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Т. ЛУБЕНЦЯ

Лубенець Тимофій Григорович (1855-1936) - видатний педагог, послідовник К.Ушинського в Україні, громадський діяч. Народився в м.Кролевці. Багато зробив для розвитку освіти на Україні, герой праці.

Протягом понад півстоліття самовіддано трудився на ниві освіти рідного народу Тимофій Григорович Лубенець. Він розпочав свою вчительську діяльність ще 18-річним юнаком в с.Вороньки на Чернігівщині. На ранніх етапах своєї педагогічної діяльності зарекомендував себе як автор шкільних підручників. Він включав до їх змісту матеріал про життя селян та селянський побут. У 1878р. Т.Лубенець був звільнений з роботи за написання підручника "Общеполезный задачник", кожна задача якого містила відомості з життя і тим самим пов'язувала предмет арифметики з практикою.

У 1881р. Т.Лубенець витримав іспити за курс Білогородського учительського інституту Xарківського учбового округу. З 1883р. працював викладачем підготовчого класу Київської першої гімназії. Близько дванадцяти років відпрацював директором народних училищ Київської губернії.

Багато і плідно працював Тимофій Григорович у галузі теорії педагогіки. Його педагогічні праці присвячені питанням дошкільного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Особливу увагу він приділяв зв'язку навчання з життям. Протягом своєї педагогічної діяльності видав десятки підручників, методичних посібників і книжок з різних питань навчання і виховання. Серед них - основна праця "Педагогические беседы", дослідження "О наглядном преподавании", книга для читання в початковій школі "Зёрнышко" в чотирьох частинах, що витримала більш як десять видань, методичний посібник для навчання арифметиці у недільних школах і класах для дорослих "Арифметические задачи" і "Методика арифметики". У цих та інших роботах автор виступав за впровадження в практику навчання і виховання демократичних і гуманістичних принципів педагогіки.

Чимало зусиль доклав Т.Лубенець запровадженню в школах України навчання рідною мовою, яку він вважав засобом утвердження принципу народності в українській педагогіці. У 1883р. під псевдонімом Норець вийшов український буквар Лубенця - "Граматка", в якому було вміщено багато фольклорних творів. Того ж року під псевдонімом Т.Xуторного вийшла його "Читанка". Обидва підручники були створені на народній основі.

Педагог вважав, що українську мову слід вивчати за народними творами, бо вони є мудрими за змістом, повчальними для життя, а мова в них мелодійна, багата, яскрава. Навіть з методичного боку він вбачав у народних казках, приказках і прислів'ях незамінний матеріал, який варто використовувати якнайповніше.

Незважаючи на очевидні переваги такого типу підручників, навчатися за ними в народних школах міністерством заборонялося.

В постреволюційний період Т.Лубенець продовжував створювати підручники для початкової школи ("Буквар", чотири "Читанки"), книги і посібники для нової трудової школи, займався ліквідацією неписьменності. Читав лекції вчителям, виступав зі статтями в газетах і журналах, де відстоював свої думки про зв'язок школи з життям, пріоритетний розвиток розумових здібностей і моральних якостей учнів, виступав проти надання школі вузькопрактичного, утилітарного характеру.

СИСТЕМА ОСВІТИ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Початкова, вища початкова, загальна та професійна, середня педагогічна освіта

Учительський інститут (3 роки)         

т

т

Ремісничі, сільськогосподарські, торгові та             інші училища і школи (3-4 роки)   

т

Учительська семінарія (4 роки)

Двокласне училище (5 років)

Вище початкове училище (4 роки)

Початкові училища: земські, міністерські, церковно-приходські (3-4 роки)

Система середньої та вищої освіти

Університет (4 роки)

Вищі технічні, сільськогосподарські, економічні тощо навчальні заклади (4-5 років)

Вищі жіночі курси (4-5 років)

Духовна академія (4 роки) богословські класи

духовна семінарія

(6-7 р.),

духовне училищ е

(4 роки)

Творчі завдання і реферати

рр.).

4

рр.).

Аналіз шкільних підручників Т. Лубенця.

І.Франко про місце казки у розвитку дитячої особистості.

Діяльність громадських просвітницьких товариств на Волині (1900-1917

Характеристика загальної чоловічої і жіночої освіти на Волині (1900-1917

Порівняльний аналіз національних освітніх систем на Волині (поч. ХХ ст.)

Питання для роздумів і проблемні запитання

З якою метою у 1905-1907 рр. в Україні з'являються громадські товариства "Просвіта"?

Чому вчать дітей казки (за І. Франком)?

Xто є автором "Педагогічних бесід"?

У чому полягає демократизація освітніх процесів після 1905 року?

Тест

1.         Навчали дітей граматиці методом (за І.Франком - "Грицева шкільна наука"): а) звуковим; б) цілих слів; в) буквоскладовим.

2.         Автор "Букваря Южноруского"? а) Т.Лубенець; б) Х.Алчевська; в)Т.Шевченко.

3.         "Наш друг" - це: а) нарис Л.Українки; б) підручник КУшинського; в)підручник М.Корфа; г) книга Х.Алчевської.

4.         Автор оповідання "Школа": а) Л. Українка; б) Т.Лубенець; в) М.Корф.

Модуль 2.6. Українська школа і педагогіка 20-30-х років XX століття (вартісна оцінка модуля - 5 б.).