6.4. методологія р. хейлбронера

Р. Хейлбронер, видатний американський економіст, зробив спробу розробити економічну теорію на базі використання соціології і психології. Претензії неокласиків на універсальність економічних постулатів необгрунтовані. Економіка не універсальна наука. У реальному житті відсутня раціональна поведінка. Корені економіки потрібно шукати в «інститутах забезпечення соціального порядку».

Ця аргументація відповідає вихідній ідеї інституціоналізму: основа економічної теорії — синтез, взаємозв'язок економічного і соціального аналізу.

Р. Хелбронер прагне намітити шляхи трансформації капіталізму, що переживає кризу. Відповідаючи на питання «Куди ми йдемо?», він говорить про те, що капіталізм — це соціальна система, яка у змозі замаскувати той спосіб, за допомогою якого вона служить інтересам соціального порядку. Мотиви дій людей, що діють в рамках ринково-капіталістичної системи, не являються чисто ринковими. Світ людських інтересів набагато різноманітніший та багатший.

У ринкового механізму є свої недоліки, не менш серйозні, ніж у планової економіки. Капіталізм стикається з проблемами глобального рівня, які не в змозі вирішити. Зараз він знаходиться на порозі кардинальних змін, які займуть багато часу. Ці зміни пов'язані із впливом науково-технічної революції, економічною роллю держави й науково-технічної інтелігенції. «Ринок на етапі розвинутого капіталістичного суспільства породжує потребу в плануванні так, як твердість розвитої командної системи породжує потребу у ринкових механізмах» [3].

У якості основного висновку з книги «Економіка для усіх», що написана в співавторстві з Лестером Туроу, підкреслюється: «Реальний виклик нашого часу — не в економічних проблемах, а в політичних і моральних цінностях, які завжди присутні у нашій поведінці... основою суспільства залишаються політика й мораль — наша колективна воля та наші особисті системи цінностей. Результат нинішньої кризи буде відображати силу цієї волі та якість цих цінностей».