Історія економіки та економічної думки: сучасні економічні теорії - Навчальний посібник (Шевченко О. О.)

4.3. теорія недосконалої інформації

У 2001 р. Премія Центрального банку Швеції в галузі економіки пам'яті Альфреда Нобеля була поділена між Джорджем А. Акер-лофом з Каліфорнійського університету (США, м. Берклі), Майклом А. Спенсом із Стенфордського університету (США, м. Стен-форд) і Джозефом Е. Стігліцем з Колумбійського університету (США, м. Нью-Йорк). Протягом 1970-х рр. ці лауреати розробили фундаментальні положення загальної теорії ринків із асиметричною інформацією, застосування якої надзвичайно широке — від традиційних сільськогосподарських ринків до сучасних фінансових. Таким чином, внесок науковців — це основа сучасної інформаційної економіки.

Визнання мікроекономіки як науки має кілька підстав. Сучасні моделі прийняття рішень більше не є абстрактними, оскільки з 1980-х рр. вони адаптовані до реальності. У 1990-х рр. більш ніж половину Нобелівських премій було присуджено економістам, які аналізували поведінку індивідуумів на товарних і фінансових ринках. На той час у світі виникли нові проблеми: високий рівень безробіття, некерованість ринків, соціальні реформи, тому вищеназвані моделі стали необхідними для знаходження конкретних рішень у цих сферах.

В економіці багато ринків, які характеризуються асиметричною інформацією: дійові особи в ролі покупців, з одного боку ринку, набагато менше поінформовані, ніж продавці — з іншого. Наприклад, керівники та представники органів управління знають набагато більше про прибутковість підприємств, ніж акціонери; перспективні клієнти знають більше, ніж страхові компанії про випадкові ризики; орендарі знають більше, ніж землевласники про умови збирання врожаю та необхідні затрати праці; позичальники знають більше, ніж кредитори, про перспективи погашення боргів. На ринку праці спеціаліст знає свої можливості краще, ніж роботодавець, який шукає робочу силу. Ми можемо знайти асиметричну інформацію на різних ринках: ринку технічних товарів, продовольчому ринку, ринку освітніх послуг, ринку праці, страховому ринку, фінансовому ринку й ринку капіталу.

У статті Дж. Акерлофа «Ринок «лимонів»: невизначеність якості та ринковий механізм» проаналізовано ринок продукції, де продавці краще інформовані, ніж покупці, про якість товару (наприклад, ринок автомобілів, що були в користуванні). Припустимо, автомобілі, що продаються, бувають двох якостей — низької і високої. Кожен покупець зацікавлений у придбанні однієї одиниці товару, але він не може помітити різниці в якості автомобілів на момент покупки. Всі покупці однаково визначають вартість двох різних за якістю машин. Усі автомобілі мають однакову ціну, і тільки продавець знає про якість автомобіля, що продає, та усвідомлює вартість двох різних за якістю машин. За наявності окремих ринків для товарів низької і високої якості різниця між вартістю товару менш низької та найнижчої якості дала б змогу здійснювати вигідні операції для обох сторін на ринку низької якості, як і різниця в ціні товару високої і найвищої якості. Таким чином можна досягти соціально   ефективного   результату:   при   цьому   будуть отримані максимально можливі прибутки від торгівлі. Але якщо ринки не є регульованими й покупці не можуть визначити якості продукції (наприклад, автомобілі, що були в користуванні), непорядні продавці низькоякісних товарів будуть торгувати на ринку високоякісних товарів. Практично, ринки зіллються в єдиний ринок з однією ціною на всі автомобілі. Припустимо, що це сталося і що визначення вартості високоякісних товарів, здійснюване продавцями, перевищує середню оцінку, встановлену споживачами. Наслідки такі: продавці високоякісних автомобілів підуть із ринку, залишаючи тільки низькоякісний товар, тобто «лимони». Так, поняття «лимони» (жаргонна назва автомобілів з дефектами) стало добре відомим терміном у словнику економістів. Те, що стосується ринку автомобілів, що були в користуванні, стосується багатьох інших товарів.

У наступній статті «Кастова економіка, «перегони щурів» та інші страшні історії» Дж. Акерлоф досліджує підходи різних вчених до значення інформаційних асиметрій у широких контекстах, таких, як кастова система, умови виробництва, половинна система. Крім розробок з асиметричної інформації, інноваторство Дж. Акер-лофа полягає у поєднанні економічної теорії з соціологією та соціальною антропологією.

Наукові дослідження Майкла Спенса стосуються ринку праці та ринку освіти. В його статтях «Як досягти успіху на ринку праці» та «Як орієнтуватись на ринку» досліджено освіту як показник на ринку праці. Якщо роботодавець не може відрізнити високої та низької продуктивності праці, коли наймає нових працівників, то ринок праці скоротиться і перетвориться у ринок, де наймаються лише ті, хто має низьку продуктивність, за низьку плату. Це аналогічно до результату зворотного вибору на ринку, описаного Дж. Акерлофом, де залишаються тільки «лимони».

Припустимо, що претенденти на певну роботу можуть здобувати освіту до виходу на ринок праці. Як може роботодавець оцінювати майбутніх працівників? Хоча роботодавці не можуть безпосередньо оцінити продуктивність працівників, вони можуть дізнатися про їхній рівень освіти. Освіченість визначають за шкалою рівнів: грошовими витратами, докладеними зусиллями й часом. Як правило, претендентам здобути певний рівень освіти легше, ніж досягти високої продуктивності. З іншого боку, претенденти на роботу задовольняються мінімальним рівнем освіти. М. Спенс приходить до висновку, що замість невдачі на ринку, де високопродуктивні особи можуть залишитися за його межами, відбувається протилежне: працівники беруть участь у діяльності ринку праці та здобувають дорогу освіту лише для того, аби відрізнятися від низькопродуктивних претендентів на роботу.

М. Спенс також розглядає існування іншого явища, коли жоден претендент не здобуває освіти. Припустимо, що роботодавці не будуть сприймати освіту як ознаку продуктивності, тобто вони розраховують, що всі претенденти, незалежно від їхнього рівня освіти, мають однакову продуктивність на ринку праці. За таких умов роботодавці пропонують визначену платню всім претендентам на роботу, яких влаштовує саме така заробітна плата, оскільки вона є оптимальною для тих, хто отримав мінімальний рівень освіти.

Джозеф Стігліц аналізує ситуацію з асиметричною інформацією на страховому ринку. Аналогічно до акерлофського покупця та спенсового роботодавця, які не знають про якість, відому продавцеві, та продуктивності претендентів на роботу, страхові компанії не можуть визначити індивідуальні ризики страхувальника. З огляду на перспективи страхової компанії, страхувальники з високою імовірністю втрат вважаються «низькоякісними», тоді як страхувальники із низькою імовірністю — «високоякісними». Аналогічно до попередніх прикладів Дж. Акерлофа і М. Спенса, на ринку страхування наявна досконала конкуренція. Ця теорія, описана у статті Дж. Стігліца і Ротшильда «Рівновага на конкурентних страхових ринках: есе про економіку недосконалої інформації», є доповненням до попередніх робіт Дж. Акерлофа і М. Спенса.

Дж. Стігліц і Ротшильд встановили, що рівновага може бути двох видів — об'єднання та відокремлення. За рівноваги об'єднання всі індивідууми купують однаковий страховий поліс, а у випадку відокремленої рівноваги — різні угоди. Автори показують, що їхня модель не має рівноваги об'єднання. Поясненням цьому є те, що за такої рівноваги страхова компанія може вигідно «збирати вершки» на ринку, пропонуючи натомість угоду, більш вигідну для осіб із низьким рівнем ризику, але менш вигідну для індивідуумів високого рівня ризику. Єдиною можливою рівновагою є особлива відокремлююча рівновага, де дві відмінних угоди продаються на ринку. Одну угоду купують усі особи з високим рівнем ризику, і вона забезпечує повне покриття порівняно високого страхового внеску. Другу угоду купують усі особи низького рівня ризику, і вона гарантує незначну страхову премію з лише частковим покриттям. Як результат, кожен покупець вибирає між однією угодою без ніякої франшизи (франшиза — це, перш за все, контракт, в якому виражені умови ведення бізнесу з правом відшкодування використання торгового імені та фірмових технологій франчайзера) та іншою — з нижчою виплатою та франшизою.

Стаття Дж. Стігліца й Ротшильда є дуже актуальною, оскільки пояснює, чому парадигмою стала їхня класифікація: рівноваги об'єднання й відокремлення є тепер нормативними концепціями в мікроекономічній теорії взагалі та в інформаційній економіці зокрема.

Дж. Стігліц зробив великий внесок у дослідження ринків з асиметричною інформацією. У своїх працях, часто у співавторстві, він доводить, що економічні моделі можуть бути зовсім неправильними, якщо в них не братимуться до уваги інформаційні асиметрії. У праці «Раціонування кредиту на ринку з недосконалою інформацією» Дж. Стігліц і А. Вайс аналізують кредитні ринки з асиметричною інформацією. Вони показують, що для того, щоб зменшити втрати від непогашених кредитів, оптимальним для банків буде раціонування кредитів замість підняття ставки позичкового процента, як було передбачено класичним економічним аналізом. Оскільки раціонування кредиту є загальноприйнятим, то вищенаведені думки стали важливими кроками до більш реалістичної теорії кредитного ринку.

Контрольні питання

Назвіть представників теорії пропозиції.

В чому полягає сутність теорії раціональних очікувань?

Хто є автором теорії недосконалої інформації?

Проблемно-логічні завдання

Розкрийте логічну схему економічної теорії пропозиції. Наведіть приклади її використання.

Проведіть аналіз відмінностей між теорією адаптивних очікувань і теорією раціональних очікувань.

Чому при формуванні економічної політики необхідний облік очікувань учасників господарської діяльності? Поясніть, наведіть приклади.

Тестові завдання

1 Економічна теорія пропозиції включає:

а)         пропозиції в області податкової політики;

б)         політику приватизації державних підприємств;

в)         оздоровлення бюджету;

г)         скорочення витрат на соціальні нестатки;

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді б), в) і г); ж) усі відповіді не вірні.

2 Економічна теорія пропозиції була розроблена такими економістами, як:

а)         А. Лаффер;

б)         М. Фелдстайн;

в)         Р. Ріган;

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді б) і в); є) усі відповіді не вірні.

3 Особливості економічної теорії пропозиції:

а)         скорочення податків з метою стимулювання інвестицій;

б)         приватизація державних підприємств;

в)         бюджетне оздоровлення;

г)         «заморожування» соціальних програм;

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і б);

ж)        вірні відповіді в) і г);

з)         усі відповіді не вірні.

Основна ідея податкової реформи А. Лаффера полягає у тому, що:

а)         зниження граничних ставок має значний стимулюючий вплив на виробництво;

б)         збільшується база оподатковування, яка здатна компенсувати втрати в надходженнях податків, викликані зменшенням податко- вих ставок;

в)         усі відповіді вірні;

г)         усі відповіді не вірні.

Теорія раціональних очікувань близька до:

а)         монетаристської концепції;

б)         кейнсианської концепції;

в)         ортодоксальної концепції;

г)         усі відповіді не вірні.

Автором теорії раціональних очікувань є:

а)         А. Лаффер;

б)         М. Фелдстайн;

в)         Р. Ріган;

г)         Р. Лукас;

д)         усі відповіді не вірні.

В економічній науці відомий ряд підходів до оцінки очікувань:

а)         теорія адаптивних очікувань;

б)         теорія раціональних очікувань;

в)         теорія кон'юнктурних очікувань;

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді а) і б); є) вірні відповіді б) і в); ж) усі відповіді не вірні.

В теорії очікувань:

а)         акцентується увага на поводженні, вчинках, устремліннях людей, які необхідно враховувати при виробленні економічної по- літики;

б)         споживачі і підприємці екстраполюють динаміку цін у мину- лому на те, що відбудеться завтра;

в)         усі відповіді вірні;

г)         усі відповіді не вірні.

Теорія адаптивних очікувань виходить з того, що:

а)         фірми коректують свої дії виходячи з подій минулого, з тен- денцій і підтверджень або помилок минулих прогнозів;

б)         фірми коректують свої чекання, виходячи з подій поточного періоду; ...

в)         чекання спираються на минулі «траєкторії» у руслі перемін- них параметрів;

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді а) і в); є) вірні відповіді б) і в); ж) усі відповіді не вірні.

Теорія раціональних очікувань відзначає розходження в підходах:

а)         кейнсіанців і монетаристів;

б)         кейнсіанців і лібералів;

в)         монетаристів і неолібералів;

г)         усі відповіді вірні;

д)         усі відповіді не вірні.

Теорія раціональних очікувань припускає, що фірми у своїх прогнозах виходять з наступних питань:

а)         як функціонує існуюча економічна модель;

б)         яка була минула динаміка цін, витрат, рівня відсотка і т. д.;

в)         які ймовірні наслідки прийнятих урядом рішень;

г)         як змінюються основні показники макроекономіки (розміри національного продукту, темпи економічного росту, зайнятість, попит, валютний курс);

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і в);

ж)        вірні відповіді б) і г);

з)         усі відповіді не вірні.

Основні передумови теорії раціональних очікувань, здатні забезпечити адекватну реакцію фірм і населення:

а)         учасники господарської діяльності повинні бути заздалегідь сповіщені про зміни в грошово-кредитній і фінансовій політиці;

б)         учасники господарської діяльності повинні довіряти офіцій- ній інформації, прогнозам і оцінкам державних органів;

в)         учасники господарської діяльності вважають небажаною ре- гулюючу роль держави;

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді а) і б); є) вірні відповіді а) і в); ж) усі відповіді не вірні.

Крива Філіпса відбиває зворотний зв'язок між:

а)         рухом цін (і заробітної плати) і рівнем безробіття;

б)         рухом рівня податкової ставки й рівнем безробіття;

в)         рухом рівня цін і рівнем податкової ставки;

г)         усі відповіді не вірні.

Неоконсервативний напрямок поєднує найбільш відомі концепції ряду шкіл:

а)         монетаризм;

б)         економічну теорію пропозиції;

в)         теорію раціональних очікувань (нова класика);

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді а) і б); є) вірні відповіді б) і в);

ж)        вірні відповіді а) і в);

з)         усі відповіді не вірні.

Теоретичною основою кількісної теорії грошей чиказької школи є:

а)         концепція перманентного доходу;

б)         концепція номінального доходу;

в)         концепція споживчої корисності;

г)         усі відповіді вірні;

д)         усі відповіді не вірні.

Суть кількісної теорії грошей:

а)         активна й причинна роль грошей у визначенні рівня цін, а отже, номінального національного доходу;

б)         нейтральність грошей в умовах довгострокової рівноваги, тобто довгострокова пропорційність між грішми й цінами, заснова- на на стабільності грошового попиту або зворотної йому величи- ни — швидкості обігу;

в)         відсутність нейтральності грошей у короткостроковому і се- редньостроковому періодах;

г)         екзогенність пропозиції грошей;

д)         недовіра до дискреційного управління пропозицією грошей; є) усі відповіді вірні;

ж)        вірні відповіді а) і б);

з)         вірні відповіді б) і в);

і) вірні відповіді а), в) і г); к) вірні відповіді в), г) і д); л) усі відповіді не вірні.

Автором чистої теорії попиту на гроші є:

а)         І. Фішер;

б)         М. Фрідмен;

в)         Р. Лукас;

г)         усі відповіді вірні;

д)         усі відповіді не вірні.

В довгостроковому плані, на думку теоретиків економіки пропозиції, тимчасовий негативний ефект від зниження рівня оподатковування повинний бути перекритий:

а)         позитивною динамікою заощаджень;

б)         посиленням інвестиційного процесу;

в)         скороченням безробіття;

г)         збільшенням обсягу податкових надходжень;

д)         зниженням темпів інфляції; є) усі відповіді вірні;

ж)        вірні відповіді а) і б);

з)         вірні відповіді б) і в);

і) вірні відповіді а), г) і д); к) вірні відповіді в) і д); л) усі відповіді не вірні.

Теоретичним обґрунтуванням позитивних наслідків зниження рівня податкових ставок (скорочення бюджетного дефіциту, стабілізація інфляційного процесу і, як наслідок, економічний підйом) є:

а)         рівняння обміну І. Фішера;

б)         крива А. Лаффера;

в)         ефект К. Вікселля;

г)         усі відповіді вірні;

д)         усі відповіді не вірні.

На відміну від монетаристської концепції, центральне місце в теорії пропозиції займає:

а)         проблема заощаджень;

б)         проблема грошового обігу;

в)         проблема інфляції і безробіття;

г)         проблема податкової політики;

д)         проблема заощаджень, що розглядається в найтіснішому зв'язку з податковою політикою держави;

є) усі відповіді вірні;

ж)        вірні відповіді а) і б);

з)         вірні відповіді в) і г);

і) вірні відповіді а), в) і д); к) усі відповіді не вірні.

21 На момент появи нової класики в економічній науці оформився наступний підхід до проблеми формування очікувань суб'єкта, що хазяює:

а)         умови визначеності, засновані на концепції загальної еконо- мічної рівноваги;

б)         умови невизначеності, засновані на концепції Дж Кейнса;

в)         усі відповіді вірні;

г)         усі відповіді не вірні.

22 Автором теорії недосконалої інформації є:

а)         Р. Лукас;

б)         Дж. Кейнс;

в)         И. Шумпетер;

г)         А. Лаффер;

д)         усі відповіді вірні;

є) усі відповіді не вірні.

Відповідно до теорії недосконалої інформації Р. Лукаса, товаровиробник, що діє в умовах обмеженого ринкового простору, схильний пояснювати підвищення ціни:

а)         як наслідок загального росту цін;

б)         як результат зміни відносної ціни товару;

в)         усі відповіді вірні;

г)         усі відповіді не вірні.

Гранично суб'єктивно-психологічні пояснення природи циклічних коливань кон'юнктури з позицій концепції недосконалої інформації нові класики спробували заповнити:

а)         концепцією реального бізнесу-циклу;

б)         концепцією індустріальної системи;

в)         концепцією постіндустріального суспільства;

г)         усі відповіді вірні;

д)         усі відповіді не вірні.

Суть концепції реального бізнесу-циклу:

а)         в основі циклічних коливань лежить механізм заміщення до- звілля й праці;

б)         чекання формуються не на основі минулого досвіду, а на ос- нові передбачення майбутнього;

в)         усі відповіді вірні;

г)         усі відповіді не вірні.

На думку прихильників теорії раціональних чекань, завжди раціональна реакція гнітючого числа суб'єктів призводить до:

а)         безрезультатності будь-якої дискреційної політики в довго- строковому плані;

б)         зниженню темпів інфляції;

в)         росту заощаджень;

г)         росту безробіття;

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і б);

ж)        вірні відповіді б), в) і г);

з)         вірні відповіді а), в) і г); і) усі відповіді не вірні.

Істотним протиріччям теорії раціональних чекань, що доводить неефективність як короткострокової, так і довгострокової політики держави, є те, що:

а) прихильники теорії мимоволі зводять нездоланну стіну між інтересами суб'єктів та інтересами держави;

б)         прихильники теорії наполягають на максимальній лібераліза- ції господарської політики держави;

в)         усі відповіді вірні;

г)         усі відповіді не вірні.

Відповідно до теорії пропозиції причиною дефіциту заощаджень є:

а)         політика високих податкових ставок;

б)         ріст безробіття;

в)         зниження темпів інфляції;

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді б) і в); є) усі відповіді не вірні.

В уявленні неокласиків сукупний попит на гроші — це:

а)         функція рівня грошового доходу (Р*У);

б)         залежність між номінальним доходом і бажаними грошовими залишками;

в)         усі відповіді вірні;

г)         усі відповіді не вірні.

М. Фрідмен доводить, що ефект Філіпса діє в умовах:

а)         помірної інфляції;

б)         неочікуваної інфляції;

в)         стагфляції;

г)         усі відповіді вірні;

д)         усі відповіді не вірні.

Відповідно до теорії М. Фрідмена:

а)         попит на гроші завжди стабільний;

б)         попит на гроші нестабільний;

в)         пропозиція грошей стабільна;

г)         пропозиція грошей залежить від суб'єктивних рішень інсти- тутів (нестабільно);

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і в);

ж)        вірні відповіді б) і в);

з)         вірні відповіді а) і г); і) вірні відповіді б) і г); к) усі відповіді не вірні.

Мета довгострокової грошової політики, відповідно до теорії М. Фрідмена:

а)         стабілізація інфляційного процесу на основі формування аде- кватних інфляційних очікувань;

б)         перетворення поточної інфляції в цілком очікувану;

в)         усі відповіді вірні;

г)         усі відповіді не вірні.

Теорія пропозиції сформувалася в 70-і рр. XX ст. на хвилі:

а)         критики монетаризму;

б)         критики кейнсіанства;

в)         усі відповіді вірні;

г)         усі відповіді не вірні.

При трактуванні циклічних коливань новими класиками використовувалися:

а)         теорія недосконалої інформації;

б)         концепція реального бізнесу-циклу;

в)         теорія змішаної економіки;

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді а) і б); є) усі відповіді не вірні.

Логіка теоретичних побудов нових класиків неминуче приводить до висновку про:

а)         необхідність максимальної лібералізації господарської полі- тики держави;

б)         необхідність посилення ролі держави;

в)         неможливість рівною мірою скористатися необхідним обся- гом господарської інформації при передбачуваних умовах відсут- ності спільності інтересів суб'єкта і держави;

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді а) і б); є) вірні відповіді б) і в);

ж)        вірні відповіді а) і в);

з)         усі відповіді не вірні.