Тема 5. форми організації суспільного виробництва

Ця тема висвітлює широке коло питань, пов’язаних з історичними формами економічного ладу суспільства. При її вивченні студентам потрібно звернути увагу на те, що форма (спосіб) економічного ладу суспільства носить історичний характер. Це означає, що різним історичним епохам властиві суттєво різні економічні організації суспільного виробництва. В учбовій літературі переважно виділяються такі історичні форми економічної організації суспільства: натуральне виробництво; товарне виробництво  або ринкова економіка та безпосередньо суспільне виробництво.

Розглянемо сутність натурального виробництва (господарства). Воно є історично первинним, базується на низькому рівні продуктивних сил за відсутністю, як правило, суспільного поділу праці. Визначальною ознакою натурального господарства є те, що продукти праці призначені для власного споживання в середині економічної одиниці (плем’я, рід, патріархальна сім’я, феодальне помістя і т.ін.). Виробництво і споживання прямо пов’язані між собою. Продукти праці не обмінюються, а прямо поділяються між членами економічної одиниці. Розподіл може бути започаткований на різних засадах: на основі рівності; в залежності від статті і віку; на позаекономічному примушенні (рабовласницькі і феодальні помістя).

У процесі історичного розвитку натуральне господарство поступається місцем товарному виробництву.

Більш широко про натуральне господарство студент може прочитати у  посібниках [1; с. 92-93].

Приступаючи до вивчення товарного виробництва слід усвідомити, що воно є панівною формою організації виробництва майже в усіх країнах світу. Матеріальною основою виникнення товарних відносин є суспільний поділ праці та спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів продуктів або послуг. Але сам по собі суспільний поділ праці ще не породжує товарних відносин. Їх виникнення з боку суспільної форми зумовлено економічною відокремленістю виробників. Найбільш відомою формою економічного відокремлення є приватна власність на засоби виробництва та його продукти.

Товарне виробництво – це така організація  суспільного господарювання, за якої економічні відносини між виробниками виявляються через купівлю-продаж продуктів їх праці, тобто через ринок. Розрізняють просте та капіталістичне (розвинене) товарне виробництво. Просте товарне виробництво базується на особистій праці власників засобів виробництва, а капіталістичне – на використанні найманої праці.

Товар та його властивості. При вивченні такої категорії як товар слід мати на увазі, що існують різні визначення продукту праці. Трудова теорія вартості визначає продукт праці як товар, а теорія граничної корисності як благо. Ці теорії роблять акценти на різні сторони продукту праці і їх слід не стільки протиставляти, як взаємодоповнювати.

У визначенні категорії продукту праці студентам пропонується користуватись історичним методом. Відповідно до нього спочатку слід вивчити категорію товар, яка отримала всесторонній аналіз у трудовій теорії вартості, а потім в історичній послідовності інші категорії, які характеризують продукт праці.

За трудовою теорією вартості товар – це продукт праці, який призначений не для безпосереднього споживання там, де він виготовлений, а для обміну (купівлі-продажу на ринку), тобто товар – це суспільна форма продукту праці (за К.Марксом, його “соціальний образ”).

Сутність товару та його властивості розгортаються через такий взаємозв’язок відповідних категорій: товар як наукова абстракція суспільного багатства – споживча вартість – мінова вартість як форма виявлення вартості – вартість як уречевлена у товарі праця – визначення величини вартості – визначення суспільно необхідного робочого часу - продуктивність та інтенсивність праці як фактори формування величини вартості – конкретна та абстрактна праця – відмінність товару від продукту.

Кожний товар – це насамперед річ, яка завдяки своїм властивостям задовольняє певні людські потреби що і надає йому споживчої вартості.

Мінова вартість – це властивість товару у відповідних пропорціях обмінюватись на інші товари. Товари можуть обмінюватись один на інший, бо всі вони є втіленням суспільної праці, затраченої на їх виробництво. Затрати суспільної праці на виготовлення товару формують його вартість.

Робочий час, який витрачається окремим виробником на виготовлення товару є індивідуальним робочим часом. Суспільно необхідним за марксистською теорією називають той робочий час, який потрібний для виготовлення певної споживчої вартості за існуючих на даному етапі економічного розвитку суспільно нормальних умов виробництва.

За трудовою теорією вартість товару залежить від продуктивності та інтенсивності праці. Величина вартості одиниці товару обернено пропорційна до продуктивності праці і прямо пропорційна до її інтенсивності. Уважається, що споживча вартість і вартість товару є двома органічними сторонами товару, які  взаємо передбачають і одночасно виключають одна одну [див.: 2, с. 72-81].

У західній економічній літературі теорія трудової вартості має небагато прихільників. Класична і марксова теорія вартості не позбавлена недоліків, багатьох економістів вона не задовольняла ще за життя К.Маркса. В останній третині ХІХ ст. ряд економістів розгорнули дослідження щодо пошуку нової теорії вартості. Уже в 70-х рр. ХІХ ст. австрійська школа політичної економії на чолі з відомим австрійським економістом К.Менгером, розробила суб’єктивно-психологічну теорію вартості, використавши для цього теорію граничної корисності. Звертаємо увагу студентів, що теоретичні проблеми граничної корисності розглянуті в [1, тема 2]. Представника суб’єктивно-психологічної теорії, зокрема Е.Бем-Баверк, вважали, що “… цінність речі вимірюється величиною граничної корисності цієї речі” (див.: Е.Бем-Баверк. Основы ценности хозяйственных благ // Экономическая теория. Хрестоматия. – М.: Высш. шк., 1995. – с. 59).

Зауважимо, що більшість сучасних економістів не поділяє також і суб’єктивно-психологічної теорії вартості, оскільки вона ігнорує виробництво товарів, значення витрат виробництва. Пошуки видатними економістами прийнятної теорії вартості завершились у кінці ХІХ ст. розробкою неокласичної теорії вартості. Англійський економіст А.Маршалл є першим економістом, який у систематизованому вигляді виклав сутність цієї теорії вартості [Маршалл А. Принципы экономической науки. В 3 т. Т. 2.: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993].

У навчальному посібнику [1, с. 102-104] вихідним пунктом розуміння терміна “вартість” є так звані “втрати (вартість) втрачених можливостей”. У виробництві завжди доводиться вибирати. Оскільки ресурсів бракує, люди повинні вирішувати, як використати обмежені час, працю, землю, капітал. У кожному з варіантів вибору (а їх безліч) вибір у світлі обмежених ресурсів означає відмову людини від чогось: побудувати завод чи розкішний дачний будинок? Збільшити робочий день і зменшити тривалість відпочинку чи навпаки? У кожному з цих випадків людина приречена щось втрачати. Ця втрачена альтернатива називається вартістю втрачених можливостей або альтернативною вартістю.

Вартість втрачених можливостей – це не що інше як вартість товару чи ресурсу, в тому числі робочої сили, від яких відмовились.

Вартість втрачених можливостей дозволяє нам зрозуміти те, що категорія вартість містить у собі витрати не одного, хоч і найбільш цінного ресурсу, а всіх виробничих ресурсів, які є взаємозаміщуваними. Більш змістовний виклад цієї теорії можна прочитати в [Кривенко К. Категорія вартості в контексті неокласичної теорії: позитивні аспекти // Вчені записки: Наук. зб. – Вип. 3. – К.: КНЕУ, 2001].

Закони товарного виробництва. Товарне виробництво як відмічалось є певним організаційно-економічним устроєм, якому характерна власна система економічних законів. Студенту слід уяснити для себе, що товарне виробництво регулюється сукупністю законів. Серед цих законів слід виділити, у першу чергу, такий, який виражає сутність системи. До нього належить закон, який виражає спосіб руху і характеризує функціонування товарного виробництва. Це закон вартості, поряд з яким діють і інші економічні закони. Це такі закони: конкуренції, попиту і пропонування, грошового обігу, максимізації прибутку та ін. Їх зміст буде вивчатися в наступних темах курсу.