1.2. процесуально-правові та криміналістичні особливості перевірки показань на місці

У юридичній літературі існує єдність у поглядах щодо єдиного процесуального порядку перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину та особливостей тактики проведення зазначеної слідчої дії.

Належний процесуальний порядок слідчої дії визначається як сукупність таких елементів: а) наявність фактичних і правових підстав, які вимагає закон для проведення слідчої дії; б) визначення законом місця і часу; в) проведення слідчої дії за участю визначених законом осіб; г) відповідність виду слідчої дії вимогам закону; д) проведення дії в послідовності, що визначена законом; е) заходи забезпечення охорони та реалізації прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у слідчій дії; ж) фіксація ходу та результатів слідчої дії у визначеній законом формі [6, c. 386–390; 7, с. 211–213].

Вищезазначені елементи слідчої дії властиві перевірці показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину.

Підставами перевірки показань на місці є результати допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка або інші дані, що мають значення для розкриття злочину або його розслідування. Правову підставу перевірки показань на місці визначено кримінально-процесуальним законом ст. 194 КПК України. Крім умов загального порядку, до правових підстав належать також сукупність розпоряджень, що складають процес прийняття рішення про проведення перевірки, які вказують на джерело доказової інформації, мету цієї слідчої дії та обсяг даних для висновку про можливість її досягнення. Так, у результаті проведення перевірки показань на місці джерелами доказової інформації служать реконструйована обстановка, а в деяких випадках і умови події злочину; відтворення обставин події, її окремих елементів (відтворення обвинуваченим шляху проходження до місця вчинення злочину, розповідь на місці про зміст своїх дій, їх демонстрація тощо). Метою перевірки показань на місці є перевірка й уточнення показань свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого.

Підставою проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину поряд із джерелами доказової інформації та цілями цієї слідчої дії є й обсяг даних, які дозволяють слідчому зробити висновок про можливість досягнення мети. Це обставини, що свідчать про необхідність і можливість проведення даної перевірки. При проведенні перевірки показань на місці необхідність визначається обставинами, які викликають сумніви в існуванні та перебігу тієї чи іншої події певним чином, у певних умовах і в певній обстановці.

Під час розслідування кримінальної справи у слідчого виникли сумніви щодо правдивості показань обвинуваченого М. про те, що він, спустившись у підвальне приміщення магазину «Ювілейний», знайшов у цегляній перегородці отвір, через який самостійно проник у складське приміщення цього магазину і викрав майно на суму 360 грн. Доказів, що підтверджували б повідомлені обвинуваченим свідчення, у слідчого не було. Сумніви щодо правдивості показань викликали такі обставини: розміри отвору в перегородці підвального приміщення, статура і вік обвинуваченого М. Було проведено перевірку його показань на місці події злочину, під час якої з’ясовано, що без сторонньої допомоги обвинувачений М. проникнути в складське приміщення не зміг би. Як наслідок, М. заявив, що у вчиненні злочину брав участь також і неповнолітній Р., який проліз через отвір і передав йому викрадене. У такій ситуації слідчий повинен зробити висновок щодо можливості проведення перевірки показань на місці на підставі аналізу обставин, що підтверджують наявність чи можливість створення умов і обстановки, подібних до тих, у яких та чи інша подія перебігала в дійсності, а також можливості здійснення і демонстрації дій, що супроводжують пояснення особи, що перевіряються.

Так, слідчий при розслідуванні крадіжки з квартири Н., під час підготовки до перевірки показань на місці з обвинуваченою Т., визначив такі обставини скоєння злочину: наявність майна, аналогічного за обсягом викраденому, яке було винесене обвинуваченою Т. з квартири, а також наявність телевізора (або його макета, короба), за габаритами та вагою відповідного викраденому, який обвинувачена винесла через віконний отвір квартири. Допитана у якості обвинуваченої Т. показала, що викрадені речі, у тому числі телевізор, вона виносила сама. Зазначені обставини дозволили слідчому в цій ситуації провести перевірку показань на місці з метою з’ясування можливості винесення телевізора через віконний отвір і перенесення без будь-якої допомоги певної кількості майна до її помешкання.

Слід зазначити і те, що кримінально-процесуальний закон не вимагає, щоб слідчий при прийнятті рішення про проведення перевірки показань на місці мав у своєму розпорядженні таку сукупність фактичних даних (на відміну від обшуку, виїмки), які з вірогідністю вказували б на успіх майбутньої перевірки. Тому при обґрунтуванні такого рішення можуть враховуватись і відомості, що приводять до ймовірного висновку. Ці положення дозволили законодавчо регламентувати порядок перевірки, при якому слідчий, приймаючи рішення про проведення цієї слідчої дії, не втілює його в письмову форму (наприклад, на відміну від обшуку, при якому виноситься постанова про його проведення), і це рішення не потребує спеціального мотивування. Але воно завжди повинно базуватися на аналізі даних, достатніх для побудови прогнозу про успішний хід перевірки показань на місці. Викладене свідчить про тісний взаємозв’язок положень кримінально-процесуального закону, які визначають допустимі джерела інформації, мету перевірки та дані, що вказують на можливість її досягнення. Не кожний окремий припис, а усі вони в сукупності, разом з іншими правовими вимогами становлять підставу для прийняття рішення про проведення перевірки показань на місці.

Проведення перевірки може виявитися успішним лише у випадку, коли вона проводиться у максимально сприятливих умовах, які забезпечують доступ до джерел інформації, оптимальні можливості сприйняття фактичних даних. Сприяють створенню таких умов приписи закону про місце і час проведення слідчої дії як елементів процесуального порядку.

За загальним правилом, слідчі дії (до яких належить і перевірка показань на місці) пов’язані зі сприйняттям матеріальних об’єктів, провадяться там, де ці об’єкти знаходяться чи знаходились. Так, залежно від конкретних обставин справи, у першу чергу залежно від характеру відомостей чи фактів, що підлягають перевірці чи встановленню, місцем проведення перевірки може бути, наприклад, ділянка дороги при дорожньо-транспортних пригодах, будівельна ділянка чи заводський цех при крадіжках державного майна, окрема квартира чи приватний будинок при крадіжках особистого майна тощо. Місце проведення цієї слідчої дії також обумовлено конкретною ситуацією. Аналіз матеріалів слідчої практики дозволяє визначити такі види ситуаційного моделювання обстановки місця злочину:

– обстановка на місці події залишилась без істотних змін. У цій ситуації слідчий проводить перевірку показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці вчинення злочину;

– обстановка на місці події була частково змінена або знищена. У цій ситуації слідчому доцільно під час підготовки до проведення перевірки планувати реконструкцію обстановки місця події та використання макетів, муляжів, манекенів;

– обстановка місця події цілком знищена. У цій ситуації слідчий здійснює повну реконструкцію обстановки місця вчинення злочину за допомогою особи, показання якої перевіряються.

Для проведення перевірки показань на місці істотне значення має вибір часу її проведення. Слідчий, залежно від конкретної ситуації, планує час проведення перевірки і, згідно зі ст. 114 КПК України, несе повну відповідальність за правильність прийнятого рішення Так, слідчий після допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, встановлює обставини, що свідчать про необхідність проведення перевірки показань на місці і проводить дану дію відразу після допиту, в ситуації:

– якщо виникають сумніви про причетність даної особи до розслідуваної події;

– якщо можуть зникнути сліди злочину, які не були виявлені раніше, а також предмети і знаряддя злочину, залишені, загублені або викинуті на місці злочину чи іншому місці;

– якщо в показаннях особи є відомості про вчинення нею інших злочинів, місце вчинення яких вона не пам’ятає.

КПК України не обмежує час проведення перевірки показань на місці. Проте, як свідчать матеріали слідчої практики, перевірка показань на місці, як правило, провадиться в денний час. Водночас при розслідуванні окремих видів насильницьких злочинів (грабежів, розбоїв, зґвалтувань, умисних тяжких тілесних ушкоджень) виникають ситуації, коли необхідно відтворити обстановку й умови, в яких відбувалася подія злочину, і провести перевірку у вечірній або нічний час. У цих ситуаціях процеси підготовки та проведення перевірки показань на місці мають певні тактичні особливості.

Наступним елементом процесуального порядку є проведення перевірки показань на місці за участю передбачених законом осіб. Слід розрізняти обов’язкових і необов’язкових учасників слідчої дії. До перших належить особа, що організує і проводить перевірку показань на місці. Цією особою, зазвичай, є слідчий, але може бути також особа, що проводить дізнання, прокурор або начальник слідчого відділу, які прийняли справу до свого провадження чи вирішили виконати цю слідчу дію; дізнавач, який проводить перевірку за дорученням слідчого; слідчий, який входить до складу слідчої групи.

Організаційні функції при перевірці показань на місці слідчий виконує під час її підготовки: приймає рішення про проведення перевірки; планує умови і порядок її проведення; визначає коло її учасників; «програє» маршрут пересування; визначає час і місце проведення перевірки; підготовлює транспорт та техніко-криміналістичні засоби; вживає заходів щодо охорони місця перевірки та її учасників; визначає разом із спеціалістом та експертами «опорні пункти»; складає «сценарій» майбутньої перевірки, виконує іншу підготовчу роботу.

Функції керівника слідчий виконує протягом усієї перевірки показань на місці, але, крім цього, йому притаманні функції безпосереднього виконавця цієї слідчої дії. Це виявляється у тому, що перед тим, як оформити результати перевірки показань на місці, слідчий дає цим результатам процесуально-кримі­налістичну оцінку, а саме: з’ясовує чи виконані всі вимоги процесуального закону, чи використані всі заплановані або можливі тактичні прийоми, чи задані всі необхідні запитання особі, показання якої перевіряються тощо. Усім цим і відрізняється перевірка показань на місці від інших слідчих дій.

Крім слідчого, законодавцем визначена обов’язкова присутність понятих при проведенні перевірки показань на місці. Добір понятих слідчий повинен здійснювати з урахуванням ситуацій, що складаються до виїзду та під час саме проведення перевірки показань на місці і безпосередньо на цьому місці. Так, у ситуації, коли слідчий добирає понятих до виїзду на місце проведення перевірки, йому доцільно враховувати, що серед них можуть бути особи, які зацікавлені в результатах цієї слідчої дії чи справи в цілому; які в подальшому можуть бути визнані недієздатними чи неповнолітніми; які знаходяться у неприязних або дружніх, товариських чи близьких стосунках з особою, показання якої перевіряються. Якщо перевірка показань на місці буде проводитись у віддалених районах міста чи області, то слідчому доцільно враховувати малолюдність чи відсутність будь-кого на місці проведення цієї слідчої дії.

При проведенні перевірки показань на місці слідчому доцільно звертати увагу на визначення кількості понятих з урахуванням тієї чи іншої ситуації. Зокрема, ситуація, у якій виникає необхідність залучення більше двох понятих, залежить від: а) складності самої перевірки показань на місці; б) характеру дій, що відтворюються; в) кількості «опорних пунктів», де одночасно повинні знаходитись учасники цієї слідчої дії. При проведенні перевірки показань на місці може виникнути ситуація, коли цю дію необхідно проводити в один день з кількома особами, показання яких перевіряються (наприклад, двоє підозрюваних, потерпілий та свідок, які проходять у справі). Оскільки перевірка повинна проводитись із кожною з цих осіб, то виникає питання стосовно залучення інших чи одних і тих же понятих. Слідчому доцільно залучати нових понятих у таких ситуаціях:

– коли перевірка проводиться при розслідуванні злочинів, учинених групою осіб;

– коли ця слідча дія буде проводитись на протязі усього дня.

Як свідчать матеріали судової практики, під час допиту в суді понятих, які були присутніми при проведенні кількох перевірок, ці особи не в змозі дати повну оцінку кожній дії і плутають показання, які перевірялись.

До обов’язкових учасників слідчої дії законодавець відносить підозрюваного чи обвинуваченого. Аналіз юридичної літератури та матеріалів слідчої практики свідчить про те, що участь підозрюваного чи обвинуваченого в проведенні перевірки показань на місці залежить від конкретної ситуації. В одній ситуації підозрюваний (обвинувачений) бере участь у відтворенні обставин події, що перевіряється, в іншій – сам активно бере в ній участь. Так, підозрюваний (обвинувачений) може брати участь у реконструкції обстановки досліджуваної події в ситуації, коли з матеріалів справи випливає, що він обізнаний про її первісний стан, і якщо це обумовлено метою перевірки показань на місці. Присутність підозрюваного (обвинуваченого) на місці такої перевірки є гарантією об’єктивності цієї слідчої дії, а також ефективним засобом викриття брехні, обмові чи самообмові [8, c. 41; 9, c. 59]. Підозрюваний (обвинувачений) наочно переконується в можливості чи неможливості здійснення дій (події, явища), про які раніше давав показання. Це переконує його давати правдиві показання на допиті після проведення перевірки показань на місці.

Вищевикладене свідчить про те, що в окремих ситуаціях участь підозрюваного (обвинуваченого) в перевірці показань на місці відіграє важливу роль у реконструюванні перебігу подій, тому що особа має можливість уточнити які-небудь обставини, що мають значення як для проведення даної слідчої дії, так і для встановлення механізму події, що відбувалась. При визначенні ступеня участі підозрюваного чи обвинуваченого слідчому доцільно враховувати зацікавленість цих осіб у результатах розслідування. Тому при вирішенні питання про залучення підозрюваного чи обвинуваченого слідчому слід керуватись ст.ст. 43, 431 КПК України, що надають повну свободу вибору зазначеним особам: давати показання чи відмовлятися від них, захищати чи обвинувачувати себе.

Учасниками перевірки показань на місці, відповідно до вимог КПК України, є потерпілий і свідок. У чинному КПК України не вказано, в яких випадках участь особи під час проведення перевірки показань на місці є обов’язковою. Вирішення цього питання, як уже зазначалося вище, залежить від конкретної ситуації, в умовах якої слідчий повинен прийняти певне рішення. Разом з тим слідчому доцільно залучати свідка чи потерпілого до участі в перевірці показань на місці тільки за добровільною згодою, що повинно відбитися в протоколі.

До числа обов’язкових учасників перевірки показань на місці у деяких ситуаціях слід віднести захисника і перекладача. Матеріали судово-слідчої практики свідчать, що до перевірки захисник залучається, коли вона проводиться за клопотанням обвинуваченого чи самого захисника (ст. 221 КПК України, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про застосування законодавства, що забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист» від 24.10.03 р.) [10, с. 22], і при допущенні захисника до участі у справі з моменту пред’явлення обвинувачення, коли слідчий виконує дану слідчу дію за своєю ініціативою (ч. 2 ст. 44 КПК). З тактичної точки зору, така ініціатива може бути найефективнішим прийомом, який слід використовувати слідчому при перевірці показань на місці. Слідча практика знає випадки, коли у ході судового слідства підсудний заявляв, що під час проведення слідчих дій, зокрема при проведенні перевірки показань на місці, на нього з боку органів дізнання та слідства чинився тиск, а також робились підказки, задавались навідні питання. У цій ситуації суди, як правило, повертають справу на додаткове досудове розслідування для перевірки заяви підсудного. У зв’язку з цим слідчому необхідно: а) при плануванні перевірки показань на місці прогнозувати можливість виникнення конфліктної ситуації; б) при можливості виникнення такої ситуації доцільно залучати захисника до участі в перевірці; в) планувати фіксацію перевірки із застосуванням відеозапису тощо. Залучаючи захисника до участі у перевірці показань на місці, коли перевіряються показання його підзахисного, слідчий має враховувати певну зацікавленість захисника у виявленні обставин, які свідчать про невинність обвинуваченого чи обставин, що пом’якшують його вину, а також дотриманні вимог закону, прав і законних інтересів обвинуваченого. Під час проведення перевірки показань на місці захисник може звернути увагу слідчого чи понятих на факт застосування недосконалих техніко-криміналістичних засобів, незаконних і необґрунтованих тактичних прийомів та дій з боку учасників слідчої дії. Усе це може вплинути на результат слідчої дії та її ефективність.

Під час досудового слідства виникають ситуації, коли слідчому доцільно залучати спеціаліста до участі в перевірці показань на місці. Він бере участь тоді, коли слідчий не володіє спеціальними знаннями щодо фактів, подій і явищ, які перевіряються. У цій ситуації допомога спеціаліста виражається: а) у більш точній реконструкції обстановки місця події і забезпеченні правильності відтворених дій; б) у повному та правильному з’ясуванні й оцінці результатів перевірки показань на місці; в) у більш повному і кваліфікованому відображенні результатів цієї слідчої дії в протоколі. Крім указаних ситуацій, доцільно залучати спеціаліста також у ситуаціях, коли:

– існують певні ускладнення з використанням техніко-криміналістичних засобів та засобів фіксації;

– необхідне забезпечення якісної фіксації доказів, що потребують спеціальних знань, у протоколі слідчої дії з метою посилення доказового значення одержаних результатів.

З урахуванням конкретної ситуації слідчої дії і певної категорії злочинів можна визначити коло спеціалістів для залучення їх до перевірки показань на місці. Так, при розслідуванні злочинів проти життя, здоров’я, свободи, честі та гідності особи, її статевої свободи та статевої недоторканності слідчому доцільно залучати таких спеціалістів: судового медика; психолога; психіатра; педагога. При розслідуванні злочинів проти власності залучаються: експерт-криміналіст, судовий медик, інженер-технолог, інженер з техніки безпеки, інженер монтажу мереж, кабельних ліній, вибухотехнік, сапер, фахівці з органів державного пожежного нагляду та ін. При розслідуванні злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж слідчому доцільно залучати до перевірки показань на місці спеціалістів у сфері інформаційних технологій та програмістів. Цей перелік не є вичерпним, але має певне методологічне значення. Аналіз матеріалів слідчої практики свідчить, що до участі в перевірці показань на місці у 23\% випадків залучався судовий медик, у 46\% – експерт-криміналіст, у 3\% випадків інші спеціалісти. Треба зазначити, що при проведенні кожної четвертої перевірки показань на місці спеціалісти не залучалися.

З урахуванням ситуації, яка склалася в процесі підготовки до перевірки показань на місці і під час її проведення, слідчому доцільно, крім основних, залучати й допоміжних (необов’язкових) учасників. Зокрема:

– працівників органів дізнання, які здійснюють оточення й охорону місця слідчої дії; супровід і охорону підозрюваного (обвинуваченого), який бере участь у слідчій дії; забезпечення безпеки всіх учасників слідчої дії;

– педагога і законного представника неповнолітньої особи, показання якої підлягають перевірці, чи його близьких родичів;

– осіб, які мешкають у квартирі, де проводиться перевірка показань на місці, чи представників адміністрації підприємств, установ, організацій, розташованих у цьому приміщенні, тощо.

Слід зауважити, що у криміналістиці не розглядається питання про обов’язкове залучення працівників органів дізнання до перевірки показань на місці, проте, як свідчать матеріали слідчої практики, під час підготовки та проведення перевірки показань на місці в окремих ситуаціях слідчому необхідно залучати таких допоміжних учасників: а) у ситуації, коли слідчий перевіряє показання неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) або потерпілого, вважаємо за доцільне залучати законного представника особи; б) у ситуації, коли перевіряються показання особи щодо місця переховування трупа, слідчому необхідно залучати до перевірки на місці підсобних робітників; в) у ситуації, коли під час перевірки виникає необхідність у виконанні підсобних робіт або буде здійснюватись реконструкція місця події чи обстановки, слідчому також доцільно залучати підсобних робітників.

Одним із елементів процесуального порядку слідчої дії є відповідність слідчої дії вимогам закону. Тому слідчий зобов’язаний при проведенні перевірки показань на місці дотримуватись вимог ст. 194 КПК України (ст. 261 проекту КПК України).

У юридичній літературі до одного з елементів слідчої дії відносять послідовність проведення слідчої дії в межах кримінально-процесуального закону. Сутність цього елемента полягає в тому, що послідовність виконання кожної слідчої дії, яка встановлена законом, має далеко не формальний характер і залежить від конкретних обставин справи, а також окремих етапів, стадій судочинства. Водночас, деякі слідчі дії можуть проводитись лише після виконання інших, передбачених законом дій [11, c. 210]. До таких слідчих дій належить перевірка показань на місці, яка, згідно зі ст. 194 КПК України та ст. 261 проекту КПК України, проводиться після допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, після огляду місця події чи інших слідчих дій. Послідовність перевірки показань на місці, як свідчать матеріали практики, залежить від ситуації, що складається на початковому та подальшому етапах розслідування. Необхідність проведення перевірки показань на місці на початковому етапі розслідування виникає в ситуаціях, якщо: необхідно перевірити версію; одержано додаткову інформацію, яка потребує перевірки; під час розслідування однієї справи особа зізнається у скоєнні одного чи ще кількох злочинів; особа заявляє про явку з повинною; у справі проходить група осіб; особа обмовляє себе чи інших осіб. У ході подальшого розслідування злочину слідчий приймає рішення про проведення перевірки показань на місці в інших ситуаціях.

До числа елементів слідчої дії належить також забезпечення охорони та реалізації прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у слідчій дії та інших осіб, права і законні інтереси яких можуть бути пов’язані з ходом і результатами слідчої дії. Мова йде про роз’яснення прав на участь у слідчій дії і ознайомлення з її результатами, заборону дій слідчого, що ставлять під загрозу здоров’я, гідність та безпеку учасників слідчої дії чи таких, що виходять за межі завдань, передбачених законом для даної слідчої дії. Вельми актуальною, на думку деяких вчених, є сьогодні проблема забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства при розслідуванні злочинів, учинених організованими злочинними групами [12, c. 212–220]. У зв’язку з цим можуть виникати ситуації, коли слідчий має прийняти рішення про вжиття заходів щодо забезпечення безпеки учасників перевірки показань на місці. Наприклад, таке рішення у формі винесення постанови про забезпечення безпеки слідчий приймає тоді, коли член організованої злочинної групи, який розкаявся, або потерпілий подають заяву про забезпечення їхньої безпеки. У такій ситуації слідчому доцільно проводити перевірку показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка за допомогою використання комп’ютерних технологій – без виходу на місце події (див. підрозділ 2.2.).

До участі в перевірці показань на місці, як правило, залучаються підозрюваний (обвинувачений), потерпілий, свідок та інші особи, які до її початку не завжди мають чітке уявлення про те, якої поведінки чекає від них слідчий і на яку поведінку слідчого можуть розраховувати вони самі. Тому слідчому доцільно перед початком перевірки показань на місці роз’яснити усім її учасникам їх права і покладені на них обов’язки, фіксуючи цей факт у протоколі. Особі, показання якої перевіряються, доцільно вручити письмовий виклад її прав і обов’язків. Як свідчить практика, час, витрачений на ретельне роз’яснення учасникам перевірки їхніх прав і обов’язків, витрачається недаремно. Під час підготовки до перевірки показань на місці слідчому необхідно ретельно проаналізувати дії, що будуть відтворені, спрогнозувати ситуацію перевірки та визначити можливі наслідки цієї слідчої дії для учасників і оточуючих щодо небезпеки для їхнього життя та здоров’я.

Слід зазначити, що перевірка показань на місці повинна також проводитись у межах завдань, визначених законом. Аналіз матеріалів слідчої практики свідчить, що не викликана необхідністю проведення і вирішенням певних завдань перевірка показань на місці, як правило, проводиться для так званого «закріплення» раніше даних особою показань. Така практика проведення перевірки показань на місці існує в слідчих органах і викликана вимогами органів прокуратури про обов’язкове її проведення до пред’явлення особі обвинувачення для того, щоб ця особа надалі не змогла відмовитися від своїх показань.

Так, під час розслідування кримінальної справи за обвинуваченням Т. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 119 КК України, слідчий ставив перед собою саме таку мету перевірки показань на місці. Суть справи полягає в тому, що Т., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у будинку свого батька, розташованого в с. Піски-Радьківські Борівського р-ну Харківської області, на ґрунті сварки скоїв навмисне вбивство свого батька шляхом завдання йому ударів руками і ногами в життєво важливі органи, від яких потерпілий відразу помер. Слідчий, після проведення перевірки показань Т. на місці події злочину, для себе ніяких висновків не зробив і одержав результати, що не мали жодного доказового значення. У результаті суд при винесенні вироку не визнав за потрібне врахувати результати такої перевірки у своїй постанові.

Важливим елементом процесуального порядку слідчої дії є фіксація ходу і результатів слідчої дії у встановленій законом формі відповідним процесуальним актом, яким є протокол. Це одна із загальних форм фіксації перевірки показань на місці, до яких також належать фотографування і, враховуючи динамічний характер цієї слідчої дії, відеозапис. При проведенні перевірки показань на місці слідчий застосовує і додаткові форми фіксації, такі як креслення та зарисовки, складання планів та схем місця і обстановки.

На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що слідчий повинен проводити перевірку показань на місці у точній відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства і з урахуванням конкретної ситуації слідчої дії, оцінка якої дозволяє слідчому визначити методи і форми реалізації тактичних рішень. При проведенні перевірки показань на місці слідчому також необхідно враховувати її тактичні особливості.

Література

Васильев Н. В., Степичев С. С. Воспроизведение показаний на месте при расследовании преступлений. – М.: Госюриздат, 1959. – 48 с.

Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – № 2. – Ст. 15 (з наступними змінами і доповненнями станом на 1 червня 2004 року).

Быховский Е. И., Ратинов А. Р. Проверка показаний на месте // Вопросы криминалистики. – М., 1962. – № 5. – С. 186–193.

Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинський А. Я. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.

Салтевський М. В. Криміналістика: Навчально-довідковий посібник. – К.: НВТ «Правник», 1996. – 159 с.

Теория доказательств в советском уголовном процессе / Отв. ред. Н. В. Жогин. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1973. – 736 с.

Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю. М. Грошевий, Т. М. Мірошниченко, Ю. В. Хоматов та ін.; За ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 494 с.

Лузгин И. М. Моделирование при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1981. – 152 с.

Куванов В.В. Реконструкция при расследовании преступлений: Учебное пособие. – Караганда: НИиРИО Карагандинской ВШ МВД СССР, 1978. – 64 с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, що забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист» від 24 жовтня 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. – № 6. – 2003. – С. 20 – 24.

Михеєнко М. М. Слідчі дії // Кримінальний процес України: Підручник / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. – К.: Либідь, 1992. – 432 с.

Корж В. П. Методика расследования экономических преступлений, совершаемых организованными группами, преступными организациями. Руководство для следователей: Научно-практ. пособие. – Х.: Лицей, 2002. – 280 c.

Питання для самоконтролю

1. Поняття і сутність перевірки показань на місці.

2. Види і завдання перевірки показань на місці.

3. Класифікація ситуацій перевірки показань на місці.

4. Процесуальний порядок перевірки показань на місці.