Судова експертологія - Навчальний посібник (Щербаковський М.Г.)

1.4. державні судово-експертні установи україни та їх функції

Державні судово-експертні установи створюються органами виконавчої влади спеціально для організації і проведення судових експертиз або для здійснення діяльності, однією зі сторін якої є виконання судово-експертних досліджень.

Функції судово-експертної установи можуть виконувати окремі підрозділи (відділи, лабораторії, групи експертів, комісії експертів), що існують в неекспертних державних установах. Необхідною умовою в цьому випадку є те, що проведення судових експертиз входить у коло службових обов'язків співробітників цих підрозділів (груп) або судові експертизи проводяться ними регулярно на постійній основі. Прикладом таких структурних підрозділів є групи судових експертів у судово-психіатричних, наркологічних неекспертних установах.

До державних спеціалізованих установ, що здійснюють судово-експертну діяльність в Україні, згідно зі ст.7 Закону України «Про судову експертизу» відносяться:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

При призначенні експертиз необхідно дотримуватися правила, відповідно до якого вони проводяться в першу чергу в державних спеціалізованих установах і відомчих службах, у яких організоване їх проведення.

У Міністерстві внутрішніх справ України функціонує експертно-криміналістична служба, що має наступну структуру.

Центральним організуючим, методичним і координуючим органом експертно-криміналістичної служби Міністерства внутрішніх справ є Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ). Центром вирішуються наступні завдання: аналізуються і вивчаються проблеми експертної практики; здійснюється методичне і технічне забезпечення діяльності експертно-криміналістичних центрів органів внутрішніх справ у областях; координується розробка і впровадження нових технічних засобів, методик дослідження, передового досвіду роботи експертів; організовується робота з підготовки експертів та підвищення їх кваліфікації і ін.

Крім головного органу, експертно-криміналістична служба включає наступні науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ):

НДЕКЦ при Головному управлінні МВС України в Автономній республіці Крим;

НДЕКЦ при обласних управліннях МВС України;

НДЕКЦ на транспорті з відділеннями при управліннях МВС України на залізницях;

НДЕКЦ при управлінні МВС України в м. Києві;

НДЕКЦ при управлінні МВС України в м. Севастополі.

У Міністерстві юстиції України діє мережа науково-дослідних інститутів судових експертиз (НДІСЕ), кожний з яких забезпечує потреби правоохоронних і судових органів декількох областей:

Кримський НДІСЕ (м. Сімферополь). Зона обслуговування – Автономна республіка Крим;

Дніпропетровський НДІСЕ. Зона обслуговування: Дніпропетровська, Запорізька області;

Донецький НДІСЕ. Зона обслуговування: Донецька, Луганська області;

Київський НДІСЕ. Зона обслуговування: Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області;

Львівський НДІСЕ. Зона обслуговування: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Ровенська, Тернопільська, Чернівецька області;

Одеський НДІСЕ. Зона обслуговування: Одеська, Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська області;

Харківський НДІСЕ. Зона обслуговування: Полтавська, Сумська, Харківська області.

Управління системою НДІСЕ здійснює Департамент експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України.

У Міністерстві охорони здоров'я України діє наступна система судово-медичних установ:

Головне бюро судово-медичної експертизи;

Республіканське бюро судово-медичної експертизи (Автономна республіка Крим);

бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій.

Науково-методичне керівництво системою судово-медичних установ здійснює Головне бюро судово-медичної експертизи, начальник якого обіймає посаду Головного судово-медичного експерта в Міністерстві охорони здоров'я України.

Систему судово-психіатричних установ складають:

Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та психології;

центри судово-психіатричних експертиз у м. Києві та м. Донецьку;

відділення амбулаторних і стаціонарних судово-психіатричних експертиз, які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень або диспансерів.

Судово-психіатричні установи підрозділяються на заклади із звичайним, посиленим та суворим наглядом.

Головним судово-психіатричним експертом Міністерства охорони здоров'я України є керівник Київського міського центру судово-психіатричних експертиз.

У Міністерстві оборони України діють:

Центр судових експертиз МО України;

судово-медичні лабораторії по напрямках оперативного командування Збройних Сил України.

Експертні установи Служби безпеки України складають Експертно-криміналістична служба Центрального управління СБ України та експертно-криміналістичні групи в обласних органах Служби безпеки України.

Проведення експертиз у державних судово-експертних установах має ряд переваг. Достоїнством таких установ є їх спеціалізація, націленість на виконання багатогранних завдань, з яких складається судово-експертна діяльність. До них відносяться:

а) проведення судових експертиз;

б) проведення наукових досліджень, які покликані забезпечити теоретичну обґрунтованість експертної діяльності;

в) методичне забезпечення проведення експертиз, трансформація неекспертних методів дослідження в експертні, створення експертних методик вирішення типових завдань відносно різних об'єктів, апробація нових методик і впровадження їх у практику;

г) підготовка експертів і підвищення їх кваліфікації;

д) методична робота зі слідчими, інформування їх про сучасні можливості судових експертиз, про правильну підготовку об'єктів і матеріалів, що направляють на дослідження.

У державних експертних установах (службах) є штат підготовлених кваліфікованих фахівців різних профілів, здатних оперативно вирішувати різноманітні питання по одній кримінальній справі, у тому числі шляхом проведення комплексних досліджень у різних процесуальних формах (комплекс експертиз, комплексні експертизи).

В експертних установах склалася ефективна практика підготовки експертів різних спеціальностей1. Вона полягає в тому, що фахівець із вищою освітою не менше року вивчає методичні основи досліджень у рамках певної експертної спеціалізації, а також процесуальні і методичні положення проведення судових експертиз у цілому. По закінченню підготовки фахівець проходить атестацію на право самостійного проведення експертиз, тобто здає іспит експертно-кваліфікаційній комісії, яка включає досвідчених експертів відповідного профілю, а також фахівця із процесуального права. Рівень професійної підготовки експертів підлягає перегляду зазначеними комісіями кожні п'ять років.

Матеріально-технічне забезпечення експертних установ дозволяє проводити різноманітні дослідження на рівні, що відповідає сучасним вимогам. В експертних установах, крім загальнотехнічного й наукового обладнання, використовується апаратура й пристрої, спеціально розроблені для судово-експертних досліджень (наприклад, порівняльний мікроскоп, пристрій для лову куль і ін.).

У державних експертних установах налагоджена оптимальна організація експертної і науково-дослідної роботи, а також здійснюється поточний контроль із боку керівників за строком і якістю проведених експертиз. Крім того, за певний період часу провідними спеціалістами проводиться рецензування експертиз, проведених менш досвідченими співробітниками, з метою усунення недоліків методичного характеру при проведенні наступних експертних досліджень. Регулярно здійснюється взаємне рецензування експертних висновків фахівцями тих самих спеціальностей, але різних експертних установ.

В основу діяльності експертних установ покладено територіальний принцип обслуговування правоохоронних органів та судів по виконанню призначених експертиз. Це забезпечує своєчасне й оптимальне проведення експертних досліджень.

Основні функції державних судово-експертних установ.

Загальною функцією судово-експертних установ є судово-експертне і техніко-криміналістичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів, судів у попередженні, розкритті й розслідуванні злочинів і виявленні інших правопорушень.

Основна функція державних судово-експертних установ – це проведення експертиз за завданнями органів внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури, служби безпеки, прикордонної служби, судів у кримінальних, цивільних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення.

Співробітники судово-експертних установ залучаються як спеціалісти при проведенні слідчих дій у відповідності до ст. 1281 КПК України.

З урахуванням наявності в експертних установах високотехнічного обладнання, широкого спектра фахівців різного профілю і методик вирішення різноманітних завдань у судово-експертних установах здійснюється проведення неекспертних досліджень на прохання митних органів, державних, колективних, приватних підприємств і фізичних осіб.

Крім практичної експертної діяльності для забезпечення завдань судочинства, в судово-експертних установах проводиться науково-дослідна робота в сфері судово-експертного і техніко-криміналістичного забезпечення, спрямована на розвиток наукових основ теорії судової експертизи та розробку методичних положень (загальних і окремих методик дослідження) певних видів судових експертиз. Розробляються техніко-криміналістичні і експертні засоби (прилади, апаратура, комплекти, інструментарій, матеріали та ін.) і забезпечується їх впровадження та використання в практичній судово-експертній діяльності.

Для розгляду найбільш важливих питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створена Координаційна рада з проблем судової експертизи1.

На Координаційну раду покладається обговорення та розроблення рекомендацій з наступних питань:

забезпечення найповнішого задоволення потреб судів, органів дізнання і досудового слідства у судово-експертних дослідженнях;

розвиток мережі судово-експертних установ та збільшення обсягів і видів судових експертиз, впровадження нових видів експертиз;

вдосконалення процесуального законодавства України про проведення судової експертизи;

узгодження відомчих нормативних актів (положень, інструкцій, наказів), що регламентують порядок проведення судових експертиз і діяльність установ і служб судових експертиз;

створення нових видів судових експертиз, організаційні й методичні засади яких потребують об'єднання зусиль судово-експертних установ (служб) різних відомств;

визначення актуальності і пріоритетності основних напрямів науково-дослідних робіт і конкретних тем, які вимагають спільного і погодженого розроблення, та редакційно-видавничої діяльності з питань судової експертизи;

вдосконалення організаційних засад проведення міжвідомчих комплексних експертиз;

обмін науково-технічною інформацією та статистичними даними по профілю діяльності;

розробка загальних положень щодо атестації судових експертів та діяльності відомчих експертно-кваліфікаційних комісій;

удосконалення форм навчально-методичної роботи з посадовими особами, які призначають судові експертизи;

формування державного реєстру судових експертів;

розробка загальних вимог щодо підготовки кадрів для судово-експертних установ і підвищення їх кваліфікації;

організація міжвідомчого інформаційного банку судових експертиз;

проведення міжвідомчих науково-методичних конференцій, семінарів, шкіл із проблем судової експертизи;

встановлення і розвиток міжнародного співробітництва та обмін науково-технічними досягненнями в галузі криміналістики й судової експертизи;

здійснення інших організаційних заходів, спрямованих на розвиток діючих і впровадження нових видів судових експертиз.

Для забезпечення достовірних результатів дослідження в судово-експертних установах постійно здійснюється експлуатаційно-технічне і метрологічне забезпечення обладнання і техніко-криміналістичних засобів, що використовуються при проведенні експертних досліджень.

Співробітники судово-експертних установ постійно взаємодіють із слідчими, дізнавачами, прокурорами та суддями, здійснюючи надання науково-методичної, довідкової і консультаційної допомоги з питань призначення судових експертиз шляхом проведення лекцій, практичних занять, семінарів, особистих консультацій.

Провідні фахівці судово-експертних установ беруть участь у експертно-кваліфікаційних комісіях з перевірки спроможності обізнаних осіб самостійно проводити експертні дослідження на рівні сучасних вимог.

Важливу роль відіграє проведення перевірочних досліджень у судово-експертних установах в стадії порушення кримінальної справи за завданнями оперативно-розшукових підрозділів. Результати вказаних досліджень співробітники підрозділів НДІСЕ МЮ України оформлюють «Висновком спеціаліста», НДЕКЦ МВС України – «Довідкою експерта». Ці непроцесуальні документи містять інформацію, яка є підставою порушення кримінальної справи згідно зі ст. 94 КПК України. Наприклад, перевірочними дослідженнями встановлюється належність речовини до наркотичних засобів, предмета до холодної зброї, підробка грошової купюри і т.д. Аналогічні завдання вирішують судово-медичні експерти, здійснюючи медичне дослідження громадян з метою встановлення ступеня тяжкості отриманих ними ушкоджень, факту полових зносин з потерпілою і ін. Отримані результати відображаються в «Акті медичного дослідження» і також слугують підставою для порушення кримінальної справи. Зазначені довідки, висновки, акти не є джерелами доказів у кримінальній справі і не заміняють експертиз. Після порушення кримінальної справи ті ж об'єкти піддаються дослідженню для вирішення тих самих та інших питань, але вже в рамках призначеної судової експертизи.

Важливою функцією державних судово-експертних установ є проведення профілактичної роботи з попередження злочинів. Ця діяльність спрямована на виявлення обставин, що сприяли вчиненню злочину, і розробку заходів щодо їх усунення. Чинне законодавство не відносить судово-експертні установи і їх співробітників до суб'єктів профілактичної діяльності, однак обов'язок по виявленню причин і обставин, що сприяють вчиненню злочинів, покладає на експертні установи відомчими нормативними актами. Зокрема, пп. 5.2.2.1 Настанови «Про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України» закріплює цю функцію як обов'язок експерта. Профілактична діяльність співробітників державних судово-експертних установ реалізується в процесуальній і непроцесуальній формах.

Процесуальна форма профілактичної роботи полягає в тому, що при проведенні експертного дослідження з конкретної кримінальної справи експертом можуть бути встановлені умови й причини, які сприяли (могли сприяти) вчиненню злочинної події. З урахуванням своїх спеціальних знань експертом пропонуються конкретні заходи щодо усунення виявлених фактів з метою попередження вчинення нових злочинів. Наприклад, у процесі проведення автотехнічної експертизи встановлено, що зіткненню автомобілів, яке призвело до тяжких наслідків, сприяла відсутність необхідного знака на перехресті доріг. Експертом було зроблено відповідне повідомлення про належне обладнання перехрестя дорожніми знаками.

Ініціатива у встановленні цих обставин може виходити від слідчого або експерта. У першому випадку слідчий формулює відповідне завдання експертові в постанові про призначення експертизи. Виявлені фактичні дані і обставини, що сприяли вчиненню злочину, а також пропозиції експерта і заходи щодо попередження аналогічних злочинів відображаються у тексті висновку експерта. У другому випадку експерт з особистої ініціативи виявляє умови й причини, які сприяли (могли сприяти) вчиненню розслідуваного злочину. Встановлені факти й заходи щодо попередження аналогічних злочинів викладаються в окремому документі – «Повідомленні про обставини, які сприяли (могли сприяти) вчиненню злочину». Зазначене повідомлення направляється слідчому або органу, який призначив експертизу, одночасно з висновком експерта. У повідомленні коротко викладаються: номер кримінальної справи; орган або особа, яка призначила експертизу; номер експертизи; коротка фабула злочину; обставини або факти, які могли сприяти його вчиненню. Повідомлення засвідчується підписом експерта.

Такі профілактичні рекомендації (повідомлення), що винесені за результатами розслідування конкретної кримінальної справи, є підставою для подання про вживання заходів по усуненню причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, внесеного слідчим, прокурором, органом дізнання у відповідні органи, організації, посадовим особам у відповідності до ст. 231 КПК України.

Непроцесуальна форма профілактичної роботи реалізується шляхом узагальнення експертної практики та (або) наукових досліджень. За результатами узагальнень експертних висновків і досліджень:

складаються повідомлення компетентним органам про виявлені обставини, що сприяли вчиненню одного, але частіше декількох злочинів, і можливі заходи для їхнього усунення. Так, за результатами декількох експертиз по технічному дослідженню документів, проведених по різних кримінальних справах, було встановлено, що технічній підробці підписів сприяють особливі властивості паперу бланків. Пропозиція експертів про заміну паперу, направлена у відповідне відомство, була реалізована при наступному виготовленні документів;

проводяться заняття із зацікавленими особами по навчанню розпізнавання слідів злочину, пов'язаних з підробкою документів, цінних паперів, порушенням цілісності пломб і інших замикаючих устроїв і т. п.;

використовуються техніко-криміналістичні засоби і методи в ході профілактичних заходів, проведених підрозділами правоохоронних органів. Так, аналіз декількох десятків експертних висновків показав, що дорожньо-транспортні пригоди, що відбулися в результаті відриву причепа певної марки від тягача, обумовлені конструктивним недоліком дишла причепа. У ході запобіжних заходів, проведених працівниками ДАІ за участю співробітників експертних установ, були виявлені потенційно небезпечні транспортні засоби.

В державних судово-експертних установах постійно здійснюється підготовка експертних кадрів, підвищення кваліфікації атестованих експертів.

Особа, яка залучається як судовий експерт, повинна задовольняти ряд обов'язкових вимог. Так, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Крім того, фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, які проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності.

Метою атестації судового експерта є оцінка професійного рівня фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації їм присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду експертизи.

Порядок проведення атестації і присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами та відомствами, у систему яких входять спеціалізовані установи і відомчі служби, що проводять судові експертизи. Так, у відповідності до ст. ст. 9, 10, 16, 17 та 21 Закону України «Про судову експертизу» наказами Міністерства юстиції України затверджені Положення про кваліфікаційні класи судових експертів1, Положення про державний Реєстр атестованих судових експертів2 і Положення про експертно-кваліфікаційні комісії і атестацію судових експертів3.

Відповідно до цих документів у системі Міністерства юстиції України створені Центральна експертно-кваліфікаційна комісія Міністерства юстиції України (ЦЕКК) і експертно-кваліфікаційні комісії (ЕКК) науково-дослідних інститутів судових експертиз.

Основними завданнями ЦЕКК Міністерства юстиції України є:

визначення порядку та умов проходження підготовки фахівців, що мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта;

проведення атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ;

розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Крім того, ЦЕКК виступає як апеляційна комісія з розгляду скарг фахівців науково-дослідних установ судових експертиз на рішення експертно-кваліфікаційних комісій установ.

Основні функції ЕКК:

визначення рівня професійної підготовки фахівців, які працюють у штаті науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту України, шляхом їх атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації та/або кваліфікаційного класу судового експерта;

розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, які працюють у штаті науково-дослідних установ судових експертиз.

До складу комісій входять висококваліфіковані фахівці науково-дослідних установ судових експертиз, які мають кваліфікацію судового експерта і стаж практичної роботи не менше п’яти років з тих експертних спеціальностей, з яких комісія присвоює (підтверджує) кваліфікацію судового експерта.

Аналогічні ЕКК діють в системі експертних установ Міністерства охорони здоров'я України1 та експертно-криміналістичної служби МВС України.

На підставі рішення експертно-кваліфікаційних комісій у державний Реєстр атестованих судових експертів вносяться дані про осіб, яким присвоєна кваліфікація судового експерта. Цей Реєстр є офіційною автоматизованою системою обліку фахівців, яким органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані переважно доручати проведення судових експертиз.

Крім зазначених функцій, загальних для всіх державних експертних установ, у Науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах МВС України додатково формуються і ведуться криміналістичні обліки (слідотеки). У цих обліках зосереджують об'єкти, виявлені й вилучені з місць нерозкритих злочинів. До них відносяться: стріляні кулі, гільзи, фальшиві гроші, цінні папери, сліди пальців рук, взуття, знарядь злому, транспортних засобів і інші матеріальні сліди.

Криміналістичні обліки використовуються для інформаційного забезпечення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, зокрема:

ідентифікації осіб, які вчинили злочин;

ідентифікації об'єктів, сліди яких виявлені на місці події;

установлення факту вчинення декількох злочинів тим самим злочинцем або з використанням того самого знаряддя;

установлення особистості невпізнаних трупів і осіб, які приховують свої анкетні дані.