1.2. зміст дисципліни «фінансовий (бухгалтерський) облік» за темами

Тема 1. Основи побудови фінансового обліку

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах України. Поняття про бухгалтерський облік, його значення та завдання на сучасному етапі. Основне призначення та об'єкти фінансового обліку. Принципи побудови фінансового обліку.

Підприємство як основний об'єкт бухгалтерського обліку. Основні вимоги організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Організація документообороту на підприємстві. Основні фактори визначення облікової політики відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Стандарти бухгалтерського обліку і звітності, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку. Інструкції, положення, методичні вказівки, які регулюють організацію бухгалтерського обліку безпосередньо на підприємстві.

Облікова політика України на сучасному етапі. Облікова політика в Україні та її зміст в умовах нових економічних відносин і ринкової економіки. Організація бухгалтерської служби в умовах нової облікової політики.

Основні нормативні документи, які регламентують облікову політику в Україні. Облікова політика та її роль у формуванні теоретичних, методологічних і організаційних аспектів бухгалтерського обліку в Україні. Реалізація облікової політики в Україні. Фактори, які впливають на побудову бухгалтерського обліку та їх характеристика: розмір підприємства, вид підприємницької діяльності, характер витрат, методика визначення фінансового результату, фінансова звітність, наявність (відсутність) управлінського обліку. Види підприємств. Залежність форм бухгалтерського обліку від виду підприємства. Відповідальність за ведення бухгалтерського обліку.

Тема 2. Облік грошових коштів

Економічна сутність грошового обігу і розрахунку. Загальний порядок ведення касових операцій. Оцінка грошових коштів. Документальне оформлення касових операцій. Характеристика рахунку 30 «Каса». Аналітичний і синтетичний облік касових операцій. Порядок заповнення журналу 1 і відомості 1.1. Облік касових операцій в системі рахунків бухгалтерського обліку. Порядок проведення інвентаризації коштів. Методика і техніка складання касової книги і порядок здавання звіту касира. Порядок перевірки і обробки звіту касира бухгалтером. Облік грошових коштів в дорозі та грошових документів.

Основні форми безготівкових розрахунків. Порядок здійснення та відображення в обліку розрахунків платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, вимогами, акредитивами. Поняття про поточні та бюджетні рахунки. Порядок відкриття рахунку в банку. Документи, які необхідно подати в кредитну установу для відкриття рахунку. Виписка банку, її зміст, структура, порядок одержання та обробки. Характеристика рахунку 31 «Рахунки в банках». Порядок ведення журналу 1 та відомості 1.2. Відображення руху грошових коштів на рахунках бухгалтерського обліку.

основні поняття з обліку грошових коштів на валютних рахунках. Порядок відкриття та закриття валютних рахунків. Документальне оформлення операцій на валютних рахунках. Синтетичний та аналітичний облік операцій на валютних рахунках. Порядок проведення перерахунку іноземної валюти. Облік курсових різниць. Облік операцій з купівлі та продажу валюти. Особливості ведення журналу 1 та відомості 1.2 з обліку грошових коштів на валютних рахунках.

Тема 3. Облік короткострокових фінансових інвестицій

Визнання та класифікація фінансових інвестицій. Еквіваленти грошових коштів. Облік цінних паперів. Особливості бухгалтерського обліку різних видів цінних паперів: облік акцій, облігацій. Основні бухгалтерські проводки з обліку руху акцій, облігацій. Облік поточних фінансових інвестицій. Придбання короткострокових фінансових інвестицій. Реалізація (продаж) поточних фінансових інвестицій. Документування господарських операцій з обліку поточних фінансових інвестицій. Характеристика рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції». Аналітичний облік короткострокових фінансових інвестицій. Синтетичний облік короткострокових фінансових інвестицій. Порядок ведення журналу 4 та відомості 4.2. Розкриття інформації про короткострокові фінансові інвестиції у фінансовій звітності. Узагальнення операцій з обліку короткострокових фінансових інвестицій у регістрах бухгалтерського обліку.

Тема 4. Облік довгострокових фінансових інвестицій

Первісна оцінка інвестицій.

Собівартість фінансових інвестицій, в залежності від способу придбання. Аналітичний облік інвестицій. Характеристика рахунку 14 «Інвестиції».

Облік фінансових інвестицій, що надають право власності. Відображення інвестицій за справедливою вартістю. Відображення інвестицій за методом обліку участі в капіталі. Відображення інвестицій за амортизованою собівартістю. Відображення інвестицій за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

Фінансові інвестиції у спільну діяльність із створенням юридичної особи. Фінансові інвестиції у спільну діяльність без створення юридичної особи. Розкриття інформації щодо фінансових інвестицій у Примітках до фінансової звітності. Узагальнення операцій з обліку інвестицій у регістрах бухгалтерського обліку.

Тема 5. Облік дебіторської заборгованості

Визнання довгострокової дебіторської заборгованості. Оцінка довгострокової дебіторської заборгованості. Класифікація дебіторської заборгованості. Види довгострокової дебіторської заборгованості. Характеристика рахунку 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи». Дебіторська заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду. Характеристика субрахунку 181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду». Довгострокові векселі одержані. Характеристика субрахунку 182 «Довгострокові векселі одержані.» Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості. Відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку з обліку довгострокової дебіторської заборгованості. Узагальнення інформації про довгострокову дебіторську заборгованість в облікових регістрах.

Визначення основних понять поточної дебіторської заборгованості.

Визнання дебіторської заборгованості покупців і замовників. Оцінка дебіторської заборгованості покупців і замовників.

Характеристика рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» та 34 «Короткострокові векселі одержані». Документування господарських операцій з покупцями та замовниками. Види векселів: прості і переказні та їх коротка характеристика. Поняття про дисконтований вексель. Організація та документальне оформлення зберігання векселів на підприємстві та в банку. Дебіторська заборгованість забезпечена векселями. Відображення заборгованості покупців і замовників в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок ведення журналу 3 та відомостей 3.1—3.6.

Сутність та види дебіторської заборгованості за нетоварними операціями. Документування та облік розрахунків за виданими авансами, з підзвітними особами, за нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодування завданих збитків, за позиками членам кредитних спілок, з іншими дебіторами. Облік розрахунків за виданими авансами. Характеристика субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами». Поняття про підзвітні особи. Порядок відображення в обліку господарських витрат здійснених підзвітними особами. Характеристика субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами. Порядок оформлення службового відрядження. Порядок видачі грошей у підзвіт. Правила і порядок оформлення та затвердження звіту про використання коштів наданих на відрядження або під звіт. Розміри відшкодувань витрат на службові відрядження. Порядок стягнення своєчасно неповернених підзвітних сум. Облік розрахунків за нарахованими доходами. Характеристика субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами». Поняття дивідендів, роялті, відсотків. Документування операцій з обліку розрахунків за нарахованими доходами. Облік розрахунків за претензіями. Характеристика субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями». Порядок оформлення претензії. Момент визнання претензій та відображення їх на бухгалтерських рахунках. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків. Характеристика субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». Документування операцій з обліку розрахунків за відшкодуванням завданих збитків. Інвентаризація дебіторської заборгованості. Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності.. Облік розрахунків за позиками членам кредитних спілок. Характеристика субрахунку 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок». Документування операцій з обліку розрахунків за позиками членам кредитних спілок. Облік розрахунків з іншими дебіторами. Характеристика субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Документування операцій з обліку розрахунків з іншими дебіторами. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків.

Економічна сутність резерву сумнівних боргів. Характеристика П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Визнання дебіторської заборгованості сумнівною. Облік резервів сумнівних боргів. Характеристика рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Відображення операцій зі створення резерву сумнівних боргів на рахунках бухгалтерського обліку. Методи нарахування резерву сумнівних боргів виходячи з: платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів, класифікації дебіторської заборгованості. Списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок створеного резерву сумнівних боргів.

Характеристика рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». Поняття, документування господарських операцій та розподіл витрат майбутніх періодів. Відображення витрат майбутніх періодів на рахунках бухгалтерського обліку. Узагальнення інформації про дебіторську заборгованість у регістрах бухгалтерського обліку.

Тема 6. Облік основних засобів

Економічна суть необоротних активів та їх оцінка. Характеристика основних засобів. Структура П(С)БО 7 та основні терміни. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік основних засобів.

Шляхи надходження необоротних активів та облік капітальних інвестицій: придбання основних засобів за грошові кошти, безоплатне отримання основних засобів, отримання основних засобів в рахунок внесків до статутного фонду, переведення оборотних активів до основних засобів, надходження основних засобів внаслідок обміну. Документування операцій з надходження основних засобів. Аналітичний облік надходження основних засобів. Характеристика рахунків 10 «Основні засоби», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 15 «Капітальні інвестиції». Синтетичний облік основних засобів. Порядок ведення журналу 4. Облік капітального будівництва. Поняття про капітальні вкладення, їх класифікація та характеристика. Організація обліку фінансування, кредитування і розрахунків при капітальному будівництві. Облік затрат по капітальних вкладеннях, що здійснюється підрядним способом. Облік затрат по капітальних вкладеннях, що здійснюються господарським способом. Синтетичний та аналітичний облік затрат на фінансування капітальних вкладень. Характеристика субрахунку 151 «Капітальне будівництво». Реєстри з обліку капітальних вкладень (відомість обліку затрат по капітальних вкладеннях № 4.1). Порядок відображення затрат та фінансування капітальних вкладень у формах звітності.

Сутність, об'єкт та період амортизації. Методи амортизації необоротних активів у відповідності по П(С)БО 7 «Основні засоби». Облік амортизації. Перегляд строку корисного використання та методу амортизації необоротних активів. Поняття про амортизацію та необхідність її нарахування. Методи нарахування амортизації: метод рівномірного списання, виробничий, метод прискореного списання, кумулятивний метод, метод залишку, що зменшується. Документальне оформлення розрахунку амортизації. Порядок відображання в обліку нарахування амортизації. Поняття про знос, розміри нарахування зносу та порядок його відображення в обліку. Порядок відображання нарахування зносу та амортизації в податковому обліку. Порядок відображання розміру амортизаційного фонду та розміру зносу основних засобів у формах звітності.

Порядок відображання вибуття необоротних активів. Продаж та передача основних засобів; списання (ліквідація) необоротних активів. Розкриття інформації щодо основних засобів у примітках до фінансової звітності. Документування господарських операцій з обліку вибуття основних засобів. Аналітичний облік руху основних засобів. Інвентаризація основних засобів.

Структура П(С)БО 14 «Оренда». Поняття та види оренди. Поняття та види лізингу. Відображання орендних операцій в обліку та звітності орендаря. Відображання орендних операцій в обліку та звітності орендодавця. Переоцінка та зменшення корисності необоротних активів.

Відображання даних про основні засоби в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Тема 7. Облік інших необоротних матеріальних активів

Поняття інших необоротних активів. Характеристика рахунків з обліку інших необоротних активів. Документування господарських операцій з обліку інших необоротних матеріальних активів. Облік бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, тимчасових (не титульних) споруд, природних ресурсів, предметів прокату та інших необоротних активів. Загальна характеристика рахунків 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи» та субрахунків 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», 113 «Тимчасові (не титульні) споруди та 114 «Природні ресурси». Розкриття інформації про інші необоротні активи в облікових регістрах і фінансовій звітності. Інвентаризація необоротних нематеріальних активів.

Строки корисного використання (експлуатації) інших необоротних матеріальних активів. Методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів. Характеристика рахунку 132 «Знос інших необоротних активів».

Тема 8. Облік нематеріальних активів

Економічна сутність та класифікація нематеріальних активів. Структура П(С)БО 8 та основні терміни. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік нематеріальних активів. Характеристика рахунку 12 «Нематеріальні активи».

Придбання нематеріальних активів за грошові кошти, в обмін на інші активи, безоплатне отримання, як внесок до статутного капіталу. Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів. Документація господарських операцій з обліку придбання нематеріальних активів.

Вибуття нематеріальних активів внаслідок продажу, безкоштовної передачі, ліквідації об'єкта нематеріальних активів, здійснення фінансових вкладень нематеріальними активами до статутного капіталу. Регістри аналітичного обліку нематеріальних активів, що вибули. Інвентаризація нематеріальних активів. Порядок ведення журналу 4 та відомості 4.3, призначеної для обліку нематеріальних активів.

Поняття про знос (амортизацію) нематеріальних активів. Методи її нарахування. Способи визначення строків корисного використання нематеріальних активів.

Особливості обліку гудвілу при придбанні. Характеристика рахунку 19 «Гудвіл при придбанні». Документування господарських операцій з обліку гудвілу при придбанні. Відображення даних про гудвіл в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Тема 9. Облік запасів

Економічна сутність товарно-виробничих запасів та їх значення. Класифікація запасів. Структура П(С)БО 9 «Запаси». Оцінка запасів при їх надходженні. Порядок оформлення первісної вартості запасів придбаних за грошові кошти, виготовлених власними силами, внесених до статутного капіталу, одержаних безоплатно, придбаних в результаті обміну на подібні активи, придбаних в результаті обміну на неподібні активи. Оцінка вибуття запасів. Методи оцінки запасів при їх прибутті: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, нормативних затрат, ціни продажу. Характеристика рахунків з обліку запасів. Відображання даних про запаси в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Поняття і класифікація виробничих запасів. Документування господарських операцій з руху виробничих запасів. Характеристика рахунку 20 «Виробничі запаси». Характеристика субрахунків обліку виробничих запасів. Аналітичний облік виробничих запасів. Організація та порядок ведення складського обліку товарно-матеріальних цінностей. Порядок складання та представлення звіту про рух товарно-матеріальних цінностей завідуючими складами. Організація та порядок ведення аналітичного та синтетичного обліку ТМЦ у бухгалтерії. Поняття про сальдовий метод ТМЦ та його переваги. Порядок відображання залишків ТМЦ у формах звітності підприємства. Синтетичний облік виробничих запасів. Контроль за використанням запасів у виробництві. Облік переоцінки виробничих запасів. Інвентаризація виробничих запасів. Порядок складання інвентаризаційних описів, порівняльних відомостей. Відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку. Відображення операцій з руху виробничих запасів на рахунках бухгалтерського обліку.

Поняття про МШП, їх характеристика та класифікація. Характеристика рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» Особливості обліку МШП. Документування надходження та витрачання МШП. Аналітичний та синтетичний облік МШП. Бухгалтерське відображення операцій з руху МШП. Інвентаризація оборотних МШП.

Тема 10. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції

Склад витрат виробництва та їх групування за різними ознаками. Мета та етапи обліку витрат виробництва. Характеристика основних методів калькулювання. Аналітичний облік витрат виробництва. Синтетичний облік прямих виробничих витрат. Інвентаризація незавершеного виробництва. Характеристика рахунку 23 «Виробництво». Відображення операцій з обліку витрат виробництва на рахунках бухгалтерського обліку. Облік виробничої собівартості продукції. Узагальнення витрат виробництва в облікових регістрах та у фінансовій звітності. Порядок ведення журналу 5 та журналу 5А.

Поняття браку у виробництві. Документування виявленого браку у виробництві. Аналітичний облік браку у виробництві. Відшкодування втрат від браку. Поняття напівфабрикату. Продаж напівфабрикатів. Контроль за рухом напівфабрикатів. Характеристика рахунку 24 «Брак у виробництві» та 25 «Напівфабрикати».

Поняття та класифікація готової продукції. Порядок формування первісної вартості готової продукції. Документування господарських операцій з руху готової продукції. Аналітичний облік готової продукції. Інвентаризація готової продукції. Характеристика рахунків обліку готової продукції. Характеристика рахунку 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Порядок організації аналітичного обліку готової продукції. Облік оприбуткування готової продукції. Порядок здійснення складського обліку готової продукції. Первинні документи з оприбуткування та відпуску готової продукції та порядок їх заповнення. Синтетичний облік готової продукції.

Порядок ведення журналу 3 та відомості 3.1. Порядок відображення вартості готової продукції у формах звітності підприємства.

Тема 11. Облік зобов'язань за розрахунками з постачальниками

Основні поняття поточної заборгованості. Визнання зобов'язань за придбані товарно-матеріальні та нематеріальні цінності, послуги. Поняття про постачальників, підрядників та промислово-фінансові групи (ПФГ). Порядок і форми розрахунків між постачальником та покупцем.

Облік кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Характеристика рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Документування господарських операцій з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками. Відображення операцій з розрахунків з постачальниками та підрядниками на рахунках бухгалтерського обліку. Аналітичний облік операцій з постачальниками та підрядниками. Синтетичний облік операцій з постачальниками та підрядниками. Порядок складання журналу 3 та відомості 3.3. аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками. Відображення зобов'язань за розрахунками з постачальниками у фінансовій звітності.

Форми розрахунків з постачальниками за придбані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги по товарних та нетоварних операціях, готівкою та безготівковим шляхом. Порядок здійснення та відображення в обліку імпортних операцій: купівля імпортних товарів з попередньою оплатою рахунків постачальника із неофшорної зони; купівля імпортних товарів з попередньою оплатою рахунку постачальника, що знаходиться в офшорній зоні; купівля імпортних товарів з відстрочкою платежу тощо.

Тема 12. Облік короткострокових зобов'язань за розрахунками з банками та іншими позиками

Оцінка зобов'язань за короткостроковими позиками. Сутність та порядок отримання кредитів. Характеристика рахунку 60 «Короткострокові позики». Документування господарських операцій з обліку короткострокових кредитів. Синтетичний та аналітичний облік короткострокових кредитів. Відображення короткострокових кредитів в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок складання журналу 2 (II та III розділу).

Характеристика рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями». Документування господарських операцій з обліку поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями. Синтетичний та аналітичний облік. Відображення поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок складання журналу 3, розділ II.

Характеристика рахунку 62 «Короткострокові векселі видані». Облік виданих короткострокових відсоткових векселів. Облік виданих короткострокових дисконтних векселів. Документування господарських операцій з короткостроковими векселями виданими. Синтетичний та аналітичний облік. Відображення операцій з короткостроковими векселями виданими в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок складання журналу 3, розділ І, та відомості аналітичного обліку 3.4.

Тема 13. Облік розрахунків з оплати праці та соціального страхування

Поняття про оплату праці та заробітну плату. Поняття про основну, додаткову зарплату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Форми і системи оплати праці, їх коротка характеристика: погодинна (проста погодинна, погодинно-преміальна); відрядна (пряма відрядна, відрядно-преміальна, акордна) тощо. Організація обліку особового складу в бухгалтерії та у відділі кадрів. Організація обліку робочого часу.

Порядок нарахування погодинної оплати праці та їх документальне оформлення. Документальне оформлення та порядок нарахування відрядної оплати праці. Порядок оплати роботи в понаднормовий час, у святкові та неробочі дні, оплата браку, часу простою, допущеного не з вини працівника, поєднання (суміщення) професій та посад, оплата роботи у нічні години та їх документальне оформлення.

Порядок нарахування чергових і додаткових відпусток або компенсацій за невикористані відпустки; порядок нарахування зарплати за виконання державних і громадських обов'язків; перебування у відрядженнях; вихідної доплати при звільненні; у всіх випадках тимчасової непрацездатності; інших передбачених законодавством випадках та їх документальне оформлення. Порядок створення резерву на виплату відпусток.

Визначення місячного сукупного оподатковуваного доходу. Порядок нарахування податку з доходу фізичних осіб. Види податкових соціальних пільг. Категорії працюючих, що користуються податковими соціальними пільгами. Утримання до Пенсійного фонду, до фонду соціального страхування на випадок безробіття, до фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням.

Види утримань із заробітної плати за рішенням держави чи судових органів (аліменти інші виконавчі листи); на користь підприємства за усною чи письмовою згодою працівника (відшкодування втрат, утримання підзвітних сум, утримання за допущений брак з вини працівника, простої тощо); утримання на користь третіх осіб (квартплата); за заявою працівника (утримання індивідуальних кредитів, внесків добровільного страхування тощо).

Методика розрахунку вище названих утримань та порядок їх відображення в обліку.

Організація аналітичного обліку заробітної плати. Характеристика рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». Документування операцій з обліку розрахунків з оплати праці.

Розрахунково-платіжна відомість, її основні реквізити та порядок заповнення. Карточки — особові рахунки як реєстри аналітичного обліку розрахунків із робітниками і службовцями по заробітній платі та їх основні реквізити.

Поняття про депоновану заробітну плату та організація аналітичного обліку депонованої зарплати.

Платіжна відомість, її основні реквізити та порядок ведення. Організація синтетичного обліку розрахунків по заробітній платі. Відображення операцій з обліку розрахунків з оплати праці на рахунках бухгалтерського обліку. Порядок ведення журналу 5, 5А, розділ III. Відображення операцій за розрахунками з оплати праці у фінансовій звітності.

Облік розрахунків за страхуванням.

З 1 січня 2011 року збори до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування замінив єдиний соціальний внесок.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-УІ (далі — Закон № 2464) об'єднав чотири внески, що існують сьогодні: до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням цього Закону, під єдиним внеском необхідно розуміти консолідований внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб і членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) не входить до системи оподаткування. Тому податкове законодавство не регулює порядок обчислення та сплати цього внеску. Як і раніше, страхувальниками за новим Законом у загальному випадку є роботодавці, а застрахованими особами — фізичні особи, які підлягають державному соціальному страхуванню і сплачують (або за яких сплачується) ЄСВ.

Єдиний внесок встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників ЄСВ з урахуванням видів їх економічної діяльності, Класів професійного ризику виробництва є 67, а розмір ЄСВ складає від 36,76 \% до 49,7 \% від обєкта оподаткування.

Спеціального рахунку для обліку ЄСВ не ввели. Тому для обліку ЄСВ можна відкрити окремий субрахунок в складі рахунка 65»Розрахунки за страхуванням», субрахунок 657 «За єдиним внеском на соціаьне страхування». По кредиту субрахунка 657 відображують нарахування ЄСВ а по дебету перерахування до бюджету нарахованих та утриманих внесків.

Синтетичний облік (кредит рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням») ведеться у Журналі 5 — витрати діяльності, або 5А — витрати за елементами.

Документування операцій з обліку розрахунків за страхуванням. Синтетичний облік розрахунків зі страхування. Порядок ведення журналу 5, 5А, розділ III. Відображення операцій з обліку розрахунків зі страхування на рахунках обліку, облікових регістрах та фінансовій звітності.

Тема 14. Облік розрахунків з бюджетом та по інших операціях

Загальна характеристика П(С)БО 17 «Податок на прибуток». Класифікація податків і зборів. Джерела сплати податків підприємствами. Податкове зобов'язання та податковий кредит. Синтетичний та аналітичний облік податків. Характеристика рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами». Документування операцій з обліку розрахунків з бюджетом. Відображення операцій з обліку розрахунків з бюджетом на рахунках обліку, в облікових регістрах та у фінансовій звітності. Порядок складання журналу 3 та відомості аналітичного обліку розрахунків з бюджетом 3.6..

Економічна сутність, визначення і види дивідендів. Проміжні дивіденди, кінцеві дивіденди. Характеристика рахунку 67 «Розрахунки з учасниками». Документування операцій з обліку розрахунків з учасниками. Відображення операцій з обліку розрахунків з учасниками на рахунках бухгалтерського обліку, у облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок складання журналу 3, в частині розрахунків з учасниками Кт рахунку 67.

Поняття про філії, представництва, дочірні підприємства. Характеристика рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями». Документування операцій з обліку розрахунків по інших операціях. Відображення в обліку розрахунків з дочірніми підприємствами та з іншими кредиторами. Відображення розрахунків по інших операціях, в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок складання журналу 3 та відомості 3.5 аналітичного обліку розрахунків по інших операціях.

Поняття доходів майбутніх періодів. Характеристика рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів». Документування операцій з обліку доходів майбутніх періодів. Відображення на рахунках бухгалтерського обліку доходів майбутніх періодів. Відображення обліку доходів майбутніх періодів в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок складання журналу 3.

Тема 15. Облік зобов'язань за довгостроковими позиками та векселями

Поняття довгострокових зобов'язань. Поняття та класифікація кредитів. Перелік документів, що надаються для отримання довгострокового кредиту. Порядок укладання кредитної угоди. Відмінності між договором позики та кредитним договором. Варіанти надання банківського кредиту. Характеристика рахунку 50 «Довгострокові позики». Документування операцій з обліку довгострокових позик. Відображення операцій з обліку довгострокових позик на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок складання журналу 2.

Поняття векселя. Види та класифікація векселів. Прості (соло), переказні (тратта), відсоткові та безвідсоткові векселі. Характеристика рахунку 51 «Довгострокові векселі видані». Документальне оформлення операцій з векселями. Відображення операцій з обліку довгострокових векселів виданих на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок складання журналу 3 та відомості 3.4. аналітичного обліку довгострокових векселів виданих.

Порядок придбання короткострокових прав, деривативів, інших фінансових інструментів. Фондові, валютні і товарні деривативи. Поняття та визначення форвардних контрактів, ф'ючерсних контрактів та опціонів.

Тема 16. Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями та з фінансової оренди

Суть та тлумачення облігацій. Облік облігацій, випущених за дисконтом. Відображення в обліку облігацій, випущених між датами виплати відсотків. Характеристика рахунку 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями». Документування операцій з обліку довгострокових зобов'язань по облігаціях на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок складання журналу 3.

Види оренди та умови договорів оренди. Характеристика рахунку 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди». Документування операцій з обліку довгострокових зобов'язань з оренди на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та фінансовій звітності. Порядок заповнення журналу 3 в частині Кт рахунку 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди».

Відстрочені податкові зобов'язання. Відстрочені податкові активи. Загальна характеристика рахунків 17 «Відстрочені податкові активи» та 54 «Відстрочені податкові зобов'язання». Документування операцій з обліку відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов'язань. Відображення операцій з обліку відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та фінансовій звітності.

Загальна характеристика рахунку 55 «Інші довгострокові зобов'язання». Документування операцій з обліку інших довгострокових зобов'язань. Відображення операцій з обліку інших довгострокових зобов'язань на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та фінансовій звітності.

Тема 17. Облік доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємства

Економічна сутність доходів і фінансових результатів. Структура П(С)БО 15 «Дохід» та основні терміни. Визнання, склад і оцінка доходів. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік доходів і фінансових результатів. Характеристика рахунків з обліку доходів і фінансових результатів. Відображення даних про доходи та фінансові результати в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Поняття та класифікація доходів і фінансових результатів. Облік доходів від звичайної діяльності: облік доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), облік інших операційних доходів, облік доходів від фінансової діяльності, облік доходів, які виникають в ході інвестиційної діяльності. Облік доходів від надзвичайної діяльності. Характеристика рахунку 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 73 «Інші фінансові доходи», 74 «Інші доходи», 75 «Надзвичайні доходи» та 76 «Страхові платежі». Порядок закриття рахунків з обліку доходів. Облік фінансових результатів діяльності. Загальна характеристика рахунку 79 «Фінансові результати». Облік результатів звичайної діяльності. Облік використання прибутку підприємства. Документування операцій з обліку доходів і фінансових результатів за видами діяльності. Характеристика субрахунків з обліку доходів і фінансових результатів за видами діяльності. Відображення операцій з обліку доходів і фінансових результатів за видами діяльності на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Економічна сутність та класифікація витрат. Структура П(С)БО 16 «Витрати» та основні терміни. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік витрат. Загальна характеристика рахунків з обліку витрат. Відображення даних про витрати в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Класифікація витрат за елементами. Групування витрат за економічними елементами. Взаємозв'язок елементів витрат та статей калькуляції. Облік витрат операційної діяльності на рахунках класу 8. Характеристика рахунків класу 8. Облік матеріальних витрат, характеристика субрахунків рахунку 80 «Матеріальні витрати». Облік витрат на оплату праці. Характеристика субрахунків рахунку 81 «Витрати на оплату праці», облік відрахувань на соціальні заходи: характеристика субрахунків рахунку 82 «Відрахування на соціальні заходи»; облік амортизації: характеристика субрахунків рахунку 83 «Амортизація», облік інших операційних витрат, характеристика рахунку 84 «Інші операційні витрати», особливості обліку інших витрат, характеристика рахунку 85 «Інші затрати». Відображення операційних витрат у фінансовій звітності. Формування ІІ розділу Звіту про фінансові результати — 2 «Елементи операційних витрат». Класифікація витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати». Основні та накладні витрати; одноелементні та комплексні витрати; поточні та витрати майбутнього періоду; продуктивні та непродуктивні витрати.

Формування та облік собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Принцип історичної собівартості. Розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності про: склад і суму витрат відображених у статтях «Інші операційні витрати», «Інші витрати» «Звіту про фінансові результати»; склад і суму доходів і витрат за кожною надзвичайною подією; склад і суму витрат, які невключені до статей витрат «Звіту про фінансові результати», а відображені у складі власного капіталу.

Характеристика рахунку 90 «Собівартість реалізації». Склад собівартості реалізованої продукції. Поняття та склад загальновироб-ничих витрат. Характеристика рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Первинні документи при відображенні накопичення загальновиробничих витрат. Розподіл загальновиробничих витрат. Постійні та змінні загальновиробничі витрати. Вибір бази розподілу, визначення нормальної потужності. Склад загальновиробничих витрат: утримання апарату управління цеху, утримання іншого цехового персоналу, амортизація будівель, споруд та інвентаря, тощо; випробування, досліди, винахідництво; охорона праці, їх облік та характеристика.

Поняття витрат звітного періоду. Облік адміністративних витрат. Характеристика рахунку 92 «Адміністративні витрати». Документування та порядок списання адміністративних витрат. Склад адміністративних витрат: витрати на управління підприємством; збори і відрахування, загальнозаводські невиробничі втрати тощо, їх облік та характеристика. Порядок ведення аналітичного обліку витрат та його залежність від характеру виробництва та системи калькулювання продукції. Склад витрат на збут. Характеристика рахунку 93 «Витрати на збут». Первинні документи при накопиченні витрат на збут. Склад витрат на збут: витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції, витрати на ремонт тари, оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, що забезпечують збут, витрати на рекламу та маркетинг, витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних із збутом продукції (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, охорона), витрати на транспортування, інші витрати. Склад інших операційних витрат. Характеристика рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності». Первинні документи при накопиченні інших витрат операційної діяльності. Порядок списання інших витрат операційної діяльності. Склад інших операційних витрат, витрати на дослідження і розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, сума безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від операційної курсової різниці, втрати від знецінення запасів, від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки, інші витрати операційної діяльності. Поняття та склад фінансових витрат та втрат від участі в капіталі. Характеристика рахунку 95 «Фінансові витрати», 96 «Витрати від участі в капіталі» та 97 «Інші витрати».

Облік витрат на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків та облік належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Характеристика рахунків 98 «Податок на прибуток» та 99 «Надзвичайні витрати». Реєстри аналітичного та синтетичного обліку непрямих витрат, їх зміст та порядок ведення. Способи узагальнення витрат та їх характеристика. Узагальнення витрат виробництва в умовах використання сучасних засобів обчислювальної техніки. Характеристика реєстрів аналітичного обліку: карток, відомостей, вільних листків та порядок їх ведення. Характеристика, структура та основне призначення журналу № 5 № 5А. Порядок ведення журналів № 5 і 5А та їх взаємозв'язок з Головною книгою.

Тема 18. Облік формування та змін статутного капіталу

Економічна сутність капіталу. Елементи власного капіталу. Порядок формування та зміни статутного капіталу. Статутний капітал акціонерного товариства. Акції, їх типи та категорії. Роздрібнення та консолідація акцій. Продаж акцій (підписка на акції). Додатковий випуск акцій; збільшення номінальної вартості акцій. Реінвес-тування дивідендів. Збільшення статутного капіталу за рахунок індексації балансової вартості основних засобів. Конвертація облігацій в акції. Шляхи зменшення статутного капіталу; анулювання викуплених акцій, зменшення номінальної вартості акцій. Загальна характеристика рахунку 40 «Статутний капітал». Документування операцій з обліку формування та змін статутного капіталу. Відображення операцій з обліку формування та змін статутного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та розкриття інформації у формах фінансової звітності. Інвентаризація статутного капіталу.

Облік пайового капіталу. Загальна характеристика рахунку 41 «Пайовий капітал». Облік додаткового капіталу. Загальна характеристика рахунку 42 «Додатковий капітал». Облік неоплаченого капіталу. Загальна характеристика рахунку 46 «Неоплачений капітал». Документування операцій з обліку пайового, додаткового та неоплаченого капіталу, на рахунках обліку, в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Умови і порядок зміни величини статутного капіталу на державних підприємствах. Поняття про приватизацію державних підприємств. Поняття про єдину систему органів приватизації в Україні. Порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються. Порядок проведення експертної оцінки державного майна при приватизації. Послідовність оцінки майна цілісних майнових комплексів. Особливості оцінки вартості орендованого майна.

Тема 19. Облік резервного капіталу, вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку

Порядок створення резервного капіталу у товаристві. Аналітичний облік резервного капіталу. Загальна характеристика рахунку 43 «Резервний капітал». Облік вилученого капіталу. Загальна характеристика рахунку 45 «Вилучений капітал». Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків). Загальна характеристика рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Документування господарських операцій з обліку резервного капіталу, вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку (непокритих збитків). Відображення даних на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Поняття та класифікація забезпечень у бухгалтерському обліку. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік забезпечень зобов'язань. Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів. Характеристика рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». Облік цільового фінансування та цільових надходжень. Характеристика рахунку 48 «Цільові фінансування та цільові надходження». Облік цільових резервів. Характеристика рахунку 49 «Страхові резерви». Інвентаризація забезпечень зобов'язань. Документування господарських операцій з обліку забезпечень зобов'язань. Відображення даних з обліку забезпечень зобов'язань на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Поняття страхових резервів та порядок їх формування. Інвентаризація власного капіталу. Структура журналу 7. фактори, що впливають на власний капітал підприємств. Розкриття інформації про забезпечення зобов'язань у примітках до річної фінансової звітності.

1.3. Перелік питань з курсу «Фінансовий (бухгалтерський) облік»

Сутність бухгалтерського обліку, його види та користувачі бухгалтерської інформації. Регулювання бухгалтерського обліку та звітності в Україні

Облікова політика підприємства та порядок її формування (сутність облікової політики, порядок формування облікової політики, порядок формування наказу про облікову політику, розкриття облікової політики у Примітках до фінансової звітності)

Облік касових операцій (порядок ведення, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік грошових документів та коштів в дорозі (економічна сутність, документальне оформлення, аналітичний та синтетичний облік)

Облік операцій на рахунках в банках (порядок відкриття та закриття поточних рахунків, документальне оформлення, синтетичний і аналітичний облік)

Облік операцій на валютних рахунках (порядок перерахунку іноземної валюти у гривні, облік курсових різниць, документальне оформлення, синтетичний і аналітичний облік)

Облік довгострокових фінансових інвестицій (сутність, види, оцінка інвестицій при придбанні на дату балансу: за справедливою вартістю, за амортизованою та за методом участі в капіталі, аналітичний та синтетичний облік довгострокових фінансових інвестицій)

Облік поточних фінансових інвестицій (сутність, види, оцінка, аналітичний та синтетичний облік поточних фінансових інвестицій)

Облік довгострокової дебіторської заборгованості (сутність та види заборгованості, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік розрахунків з покупцями і замовниками та облік операцій з короткостроковими векселями одержаними (характеристика рахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік резервів сумнівних боргів (порядок створення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік витрат майбутніх періодів (порядок формування та віднесення на витрати періоду, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік розрахунків з підзвітними особами (нормативно-законодавче регулювання документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків (нормативно-законодавче регулювання документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік розрахунків за претензіями та за нарахованими доходами (характеристика рахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

Облік капітальних інвестицій (порядок здійснення капітальних інвестицій на придбання та виготовлення необоротних активів, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік основних засобів (документальне оформлення руху основних засобів, шляхи вибуття основних засобів, аналітичний і синтетичний облік)

Облік зносу (амортизації) основних засобів (економічна сутність зносу (амортизації) основних засобів, характеристика методів нарахування амортизації, аналітичний і синтетичний облік)

Облік оренди (лізингу) основних засобів та розрахунків з орендодавачами (характеристика орендних операцій, порядок відображення в обліку операцій, пов'язаних з фінансовою та операційною орендою)

Облік інших необоротних матеріальних активів (сутність інших необоротних матеріальних активів, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік наявності та руху)

Облік нематеріальних активів (сутність, визнання, оцінка нематеріальних активів, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік зносу (амортизації) нематеріальних активів (економічна сутність зносу (амортизації), порядок нарахування (амортизації) нематеріальних активів та відображення в аналітичному і синтетичному обліку)

Визнання, класифікація та оцінка запасів (формування первісної вартості запасів, методи оцінки запасів при їх вибутті)

Облік надходження виробничих запасів та транспортно-заготівельних витрат (документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік, шляхи надходження)

Облік вибуття виробничих запасів (шляхи вибуття, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік вибуття виробничих запасів)

Облік оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів (документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік та оперативний в місцях експлуатації)

Склад витрат виробництва та їх групування за різними ознаками. Характеристика етапів обліку витрат виробництва

Оцінка та облік незавершеного виробництва (характеристика незавершеного виробництва, інвентаризація, оцінка, аналітичний і синтетичний облік)

Облік браку у виробництві та напівфабрикатів власного виробництва (документальне оформлення, порядок оцінки, порядок списання витрат від браку, аналітичний і синтетичний облік)

Облік готової продукції (поняття, класифікація та формування первісної вартості готової продукції, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік зобов'язань за розрахунками з постачальниками і підрядниками (характеристика розрахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік короткострокових зобов'язань за розрахунками з банками та іншими позиками (порядок отримання та погашення позик, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік операцій з довгостроковими та короткостроковими векселями виданими (сутність, види, аналітичний та синтетичний облік векселів виданих)

Заробітна плата: поняття, види та форми. Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку

Облік розрахунків з оплати праці (порядок нарахування погодинної та відрядної оплати праці, види утримань із заробітної плати, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік нарахування виплат, що проводяться на основі середнього заробітку: нарахування відпускних, лікарняних та інших виплат (нормативно-законодавче регулювання, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік розрахунків за страхуванням (порядок нарахування єдиного соціального внеску, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік зобов'язань за податками, зборами, обов'язковими платежами (підстави для нарахування та порядок погашення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік розрахунків з учасниками (порядок нарахування та виплати дивідендів, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік розрахунків з учасниками)

Облік доходів майбутніх періодів (порядок формування та віднесення на доходи періоду, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями та з фінансової оренди (характеристика рахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Класифікація та облік витрат за елементами (на рахунках класу 8) (характеристика елементів витрат, загальний порядок обліку витрат за елементами з використанням рахунку 8 класу)

Облік собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) (характеристика рахунку, склад собівартості реалізованої продукції, синтетичний і аналітичний облік)

Облік загальновиробничих витрат (сутність, порядок накопичення та розподілу, аналітичний і синтетичний облік)

Облік адміністративних витрат (склад адміністративних витрат, аналітичний і синтетичний облік)

Облік витрат на збут (склад витрат на збут та порядок їх виникнення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік витрат від іншої діяльності (склад витрат від іншої операційної діяльності, аналітичний і синтетичний облік)

Облік фінансових витрат та витрат від інвестиційної діяльності (склад фінансових витрат та витрат від інвестиційної діяльності, порядок їх визнання, аналітичний і синтетичний облік)

Облік надзвичайних витрат та доходів (сутність, порядок визнання надзвичайних витрат та доходів, аналітичний і синтетичний облік)

Доходи підприємства: визнання, класифікація та оцінка.

Облік доходів від операційної діяльності (склад доходів від операційної діяльності та порядок їх визнання, аналітичний і синтетичний облік)

Облік доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів (склад доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, порядок їх визнання, аналітичний і синтетичний облік)

Облік фінансових результатів (поняття фінансових результатів, порядок їх формування та відображення на рахунках обліку)

Облік податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Облік відстрочених податкових активів та зобов'язань

Облік статутного капіталу, неоплаченого та вилученого капіталу (порядок формування статутного капіталу та його зміни, аналітичний і синтетичний облік)

Облік прибутків і збитків та облік резервного капіталу (сутність та види резервного капіталу, порядок його формування та відображення в обліку, формування та використання прибутку підприємства)

Облік цільового фінансування та цільових надходжень та облік забезпечень витрат(сутність цільового фінансування та цільових надходжень, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік, надходження і використання коштів цільового фінансування та цільових надходжень)

59. Облік на позабалансових рахунках (характеристика позабалансових рахунків, методика відображення інформації на позабалансових рахунках)

1.4 Відповіді на питання з курсу «Фінансовий (бухгалтерський) облік»

1. Сутність бухгалтерського обліку, його види та користувачі бухгалтерської інформації. Регулювання бухгалтерського обліку та звітності в Україні

Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних та нематеріальних благ. Господарська діяльність, що здійснюється з метою отримання прибутку, є підприємницькою діяльністю (підприємництвом).

Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути:

громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

юридичні особи всіх форм власності.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі Інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Господарська операція — це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі підприємства більшість господарських операцій є наслідком вольових дій юридичних або фізичних осіб, які укладають угоди, здійснюють технологічні операції.

Поряд з тим, господарські операції можуть здійснюватися в результаті певних подій, тобто явищ реальної діяльності, що відбуваються незалежно від волі людини.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність задовольняє інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Таблиця

У бухгалтерському обліку відображаються господарські операції, що е наслідком рішень користувачів, а бухгалтерська звітність забезпечує зворотний зв'язок з користувачами.

Головною метою ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Облікова політика підприємства та порядок її формування (сутність облікової політики, порядок формування облікової політики, порядок формування наказу про облікову політику, розкриття облікової політики у Примітках до фінансової звітності)

Облікова політика підприємства — це сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика визначає форми і методи бухгалтерського обліку, формується керівником, головним бухгалтером, виходячи із загальних принципів методології та організації обліку й конкретних умов діяльності підприємства.

Теорія облікової політики включає принципи обліку, наукові положення конструювання інформаційної системи підприємства, визначення предмета обліку, методів збору й обробки даних, правила складання документів, регістрів, форм звітності.

Методологія обліку передбачає процедури отримання первинних даних, оцінки ресурсів, ведення рахунків синтетичного та аналітичного обліку, критерії розмежування основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також порядок нарахування амортизації, обліку ремонтів, визначення обсягу реалізації, доходів, фінансових результатів та інші питання.

Технологія обробки даних включає такі елементи:

план рахунків бухгалтерського обліку;

форми бухгалтерського обліку;

послідовність проходження документів (від заповнення до здачі в архів);

організацію внутрішнього контролю, що полягає у внутрішньому впливі на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою отримання вигоди від його діяльності;

складання групувальних, нагромаджу вальних та розробник таблиць і регістрів обліку;

проведення Інвентаризації майна та зобов'язань;

складання звітів про використання ресурсів. Організація бухгалтерського обліку передбачає визначення структури бухгалтерії, централізовану систему обробки даних» (обробку робочих інструкцій для працівників бухгалтерії, графіки документообороту, внутрішніх стандартів, способів ведення обліку.

Облікова політика затверджується наказом керівника і містить додаток, в якому детально описується теорія, методологія, технологія і організація обліку за такою формою:

Відомість про підприємство.

Організація ведення обліку.

Структура видів діяльності.

Детальний опис форми.

Робочий план рахунків обліку.

Методика оцінки та обліку.

Принципи, на яких будується облікова політика.

Перелік відповідальних осіб та порядок їх звітування перед бухгалтерією.

Інвентаризація.

Графіки документообороту.

Технологія обробки даних у бухгалтерії.

Організація управлінського обліку.

Організація контролю.

Перелік регістрів синтетичного й аналітичного обліку та інформація, що в них відображається.

Організація матеріальної відповідальності.

Відповідальність за складання звітності.

Відповідальність керівника за облікову політику.

Відповідальність головного бухгалтера за облікову політику.

Відповідальність за збереження комерційної таємниці.

Відповідальність за порушення встановленого порядку складання документів та регістрів обліку.

Порядок використання чистого прибутку.

Організація економічного аналізу та використання його даних для управління.

Внесення змін в облікову політику.

Відображення інших питань, важливих для формування облікової політики.

В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, адже від вибору облікових оцінок підприємства залежить фінансовий результат та об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності.

3. Облік касових операцій (порядок ведення, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Операції з оприбуткування готівки в касу та видачі з каси оформляються відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, остання редакція якого затверджена постановою Правління Національного банку України від 15 лютого 2004 р. №-637.

Положення складається з таких розділів:

загальні положення;

порядок організації готівкових розрахунків;

порядок оформлення касових операцій;

порядок ведення касових операцій та обов'язки касира;

5)         контроль за дотриманням порядку ведення касових операцій. Касові операції оформляються прибутковими та видатко- вими касовими ордерами.

Приймання касами підприємств готівки, у тому числі й одержаних із банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаних головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. При прийманні готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою підприємства.

Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати: керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Під час одержання прибуткових та видаткових касових ордерів або видаткових документів касир зобов'язаний перевірити:

наявність і справжність на документах підпису головного бухгалтера, а на видатковому документі дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноваженні;

правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів;

наявність перелічених реквізитів у документах.

Прибуткові касові ордери або видаткові документи до передавання в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі платіжних відомостей на виплати, пов'язані з оплатою праці, реєструються після їх видачі.

Усі надходження й видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство, є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою підприємства юридичної особи. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства-юридичної особи (типова форма № КО-4).

Записи у касовій книзі здійснюються у двох примірниках чорнилом темного кольору кульковою або чорнильною ручкою. Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (другий примірник є звітом касира). Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки оборотів за надходженням і видачею грошей та виводить залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира, разом з прибутковими і видатковими ордерами і доданими до них виправдовуваними документами касир передає до бухгалтерії. Бухгалтер перевіряє правильність оформлення касових ордерів і проти кожної суми проставляє шифр кореспондуючих рахунків. На підставі звітів касира бухгалтер складає журнал № 1 (Кт-рах.30) та Відомість 1.1(Дт-рах.30). Синтетичний облік касових операцій ведеться на рахунку 30 «Каса», який має такі субрахунки:

«Каса в національній валюті»;

«Каса в іноземній валюті».

По дебету рахунку 30 «Каса» відображають надходження готівки в касу, а по кредиту — видача готівки. Основні господарські операції з обліку касових операцій наведені в таблиці.

4. Облік грошових документів та коштів в дорозі (економічна сутність, документальне оформлення, аналітичний та синтетичний облік)

Бухгалтерський облік інших грошових коштів здійснюють на активному рахунку № 33 «Інші кошти», на якому ведеться узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті), що знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, оплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та кошти в дорозі, тобто грошові суми, внесені до кас банків, ощадних кас або поштових відділень для подальшого їх зарахування на рахунках підприємства в банках.

Рахунок № 33 «Інші кошти» має такі субрахунки:

№ 331 «Грошові документи в національній валюті»;

№ 332 «Грошові документи в іноземній валюті»;

№ 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті»;

№ 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».

За дебетом рахунка № 33 «Інші кошти» відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів у дорозі, за кредитом вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.

Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами. До коштів, що вважаються коштами в дорозі, належать: виручка, одержана підприємствами за послуги, реалізовану продукцію, виконані роботи і внесена до банку, відділку Ощадбанку, каси поштового відділку зв'язку для зарахування на поточний рахунок.

На субрахунку № 331 «Грошові документи в національній валюті» ведеться облік грошових документів за їх номінальною вартістю, які зберігаються в касі підприємства: векселі, облігації і грошові квитки, поштові марки й інші грошові документи. Аналітичний облік грошових документів організується за їх видами.

Для обліку грошових коштів в іноземній валюті за телеграфним повідомленням іноземного банку про господарський платіж за рахунок акредитива, відповідно до виправдних документів — рахун-ків-фактур, актів та ін., що вважаються в бухгалтерському обліку грошовими коштами в дорозі, використовують субрахунок № 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».

5. Облік операцій на рахунках в банках (порядок відкриття та закриття поточних рахунків, документальне оформлення, синтетичний і аналітичний облік)

Підприємства зберігають свої грошові кошти на поточних рахунках у банках України на договірних засадах. Розрахунки здійснюються у безготівковій або готівковій формах у порядку, визначеному нормативними актами Національного банку України.

Для відкриття поточних та поточних бюджетних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

заяву на відкриття рахунка встановленого зразка (взірця) за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства;

копію документа про створення підприємства (засновницької угоди), засвідчену нотаріально;

копію свідоцтва про додержану реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, що видав свідоцтво про державну реєстрацію;

копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, що реєструє;

копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Поточні рахунки закриваються в установах банку на підставі:

заяви власника рахунка;

рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства;

в інших випадках, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунка.

У банківській практиці використовують різноманітні види рахунків:

поточні в національній валюті;

поточні в іноземній валюті;

інші рахунки для організацій та установ, що не займаються виробничою, науково-дослідною та іншою комерційною діяльністю з метою отримання прибутку, мають основні й оборотні кошти та складають самостійний баланс (бюджетні організації, громадські фонди тощо);

поточні бюджетні;

позикові для зарахування наданих позик;

депозитні для зарахування коштів підприємств на зберігання й отримання відсотків від установ банку;

рахунки для акумуляції коштів для виїзду за кордон, для лікування громадян;

субрахунки для підприємств і організацій, що мають філії, представництва, відділи та інші відособлені підрозділи, виділені на самостійний баланс.

Документування операцій Із зарахування або списання коштів із рахунків у банках здійснюється за типовими формами розрахунків І документів.

Розрахункові документи — це складені за встановленою формою документи, що подаються до банку юридичними та фізичними особами і містять письмове доручення про перерахування певної суми грошей у безготівковій формі за отримані товари, роботи, послуги та різні платежі (до бюджету, фондів та ін.)

Розрахункові документи повинні вміщувати такі реквізити:

назву документа;

номер документа, число, місяць, рік його виписки;

назви платника й одержувача коштів, їх ідентифікаційні коди, номери рахунків в установах банків;

назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

суму платежу цифрами та літерами;

призначення платежу;

на першому примірнику — відбиток печатки та підписи осіб платника або одержувача коштів;

підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

суму податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».

Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках у банку та можуть бути використані на поточні операції, призначено рахунок ЗІ «Рахунки в банках», що має такі субрахунки:

311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

За дебетом рахунка 31 «Рахунки в банках» відображається надходження грошових коштів, за кредитом — їх використання.

Господарські операції на рахунку 31 «Рахунки в банках» відображаються на підставі виписок банку і первинних документів, доданих до них. Аналітичний облік здійснюється за виписками банку.

При обробці виписок необхідно пам'ятати, що для банків їх клієнти є кредиторами, тобто банки виступають боржниками клієнтів, зараховуючи та зберігаючи їх гроші. Зараховуючи гроші від покупців на поточні рахунки, банк кредитує поточні рахунки, а списуючи дебетує.

Синтетичний та аналітичний облік операцій у національній валюті на поточних рахунках ведеться на рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» у журналі 1 розділі 3 за кредитом рахунка 31 та у відомості 1.2 розділі 4 (записи роблять подібно до касових операцій, наведених у таблиці).

Основними платіжними документами є:

об'ява на внесення готівки;

грошові та розрахункові чеки;

платіжні доручення;

платіжні вимоги-доручення;

акредитив;

інші документи (авізо, ордери, тощо).

Платіжне доручення — документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунка.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

в порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін;

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість постановленої йому за договором продукції;

нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка сума постачальникові.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові. Доставку платіжних вимог-доручень може здійснювати банк одержувача через банк платника.

Чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списує чек отримувача зазначену в чеку суму коштів.

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов'язаний:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;

надати повноваження іншому (виконуючому)банкові здійснити цю оплату;

При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб'єктами:

заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;

бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив;

виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

6. Облік операцій на валютних рахунках (порядок перерахунку іноземної валюти у гривні, облік курсових різниць, документальне оформлення, синтетичний і аналітичний облік)

Валютні рахунки в банках відкриваються підприємствами, що здійснюютья зовнішньоекономічну діяльність. Іноземна валюта використовується як засіб платежу в розрахунках між резидентами і нерезидентами. Кошти в іноземній валюті облічуються окремо по кожній валюті, яка перераховується в національну валюту України. Банк надає підприємству виписки у валюті та гривнях, на підставі яких здійснюються записи у бухгалтерському обліку та доданих до них розрахунково-платіжних документів:

технічної документації — паспортів на машини й устаткування, інструкцій з монтажу;

товарно-супровідної документації — сертифікатів якості, пакувальних листів, комплектуючих відомостей;

транспортної, експедиторської та страхової документації — залізничних накладних, коносаментів, накладних повітряного, морського, авіаційного та автомобільного транспорту, страхових полісів;

складської документації — приймальних актів порту, докових розписок про приймання товарів тощо;

митної декларації — вантажно митних декларацій, довідок про сплату мита і зборів, податку на додану вартість;

розрахункової документації — рахунків-фактур, розрахункових специфікацій, перевідних векселів, банківської документації — доручення на оплату, відкриття акредитивів, чекових книжок тощо.

Для обліку іноземної валюти на рахунках у банку є доцільним відкрити до субрахунку 321 «Поточний рахунок в іноземній валюті» такі аналітичні рахунки:

«Валютний рахунок у країні»

«Валютний рахунок за кордоном»

«Транзитний валютний рахунок»

Методологічні засади обліку операцій в іноземних валютах визначені П(В)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Згідно П(В)БО 21 операції в іноземній валюті відображують при їх первісному визнанні у грошовій одиниці України шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції. Валютним курсом є встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Внаслідок зміни валютних курсів виникає курсова різниця. Курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Курсові різниці відображуються в обліку на дату розрахунку із застосуванням монетарних статей на дату балансу. Курсові різниці виникають й обліковуються у випадках зміни курсу валют у період між:

відвантаженням продукції та отриманням платежу;

отримання запасів і датою погашення заборгованості постачальнику;

отримання позик та їх погашення;

отримання векселя та його оплатою;

видачею коштів на відрядження та отримання авансового звіту;

оцінкою окремих видів отриманого майна на дату реєстрації в обліку та оцінкою на дату складання балансу.

Монетарні статті — це статті грошових коштів, а також інших активів та зобов'язань, які будуть отримані або сплачені у фіксованій сумі грошей або їх еквівалентів.

У бухгалтерському обліку нарахування курсової різниці при збільшенні курсу відображають таким чином:

По рахунках активів: Дт 16,302,312,362

Кт 714 «Дохід від операційної курсової різниці», 744 «Дохід від не операційної курсової різниці»

По рахунках зобов'язань

Дт 945 «Втрати від операційної курсової різниці», 974 «Втрати від не операційної курсової різниці»

Кт 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті», 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»

Зменшення курсу іноземної валюти відображують зворотними проводками:

Для рахунків активів — з використанням субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці»;

Для рахунків зобов'язань — із використанням субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці».

Для відображення операцій, здійснених в іноземній валюті, використовуються журнал 1 і відомість до нього, які заповнюються у валюті здійснення операцій. Для кожної іноземної валюти ведеться журнал 1 і відповідні відомості до його, в яких зазначається назва іноземної валюти. Аналітичний облік в іноземній валюті ведеться у гривнях, одночасно, у тій валюті, в якій здійснюється операція.

Записи в журналі 1 і відомості можуть здійснюватися за 2-3 дні в хронологічному порядку на основі нагромаджувальних допоміжних відомостей з наступним перенесенням підсумків оборотів до журналу 1 і відомостей.

Основою для записів у регістри синтетичного й аналітичного обліку є оброблені виписки банку, в яких за кожною господарською операцією визначається кореспондуючий рахунок.

На субрахунку 313 «Інші рахунки в банках у національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті» відображують наявність та рух коштів підприємства, що знаходиться на особливих рахунках, в акредитивах, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, компенсаційні сертифікати тощо.

7. Облік інвестицій (сутність, види, оцінка інвестицій при придбанні на дату балансу: за справедливою вартістю, за амортизованою та за методом участі в капіталі, аналітичний та синтетичний облік довгострокових фінансових інвестицій)

Інвестиції — активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора строком більше одного року.

Облік операцій з інвестиціями відображається на рахунку 14 «Інвестиції», який призначений для узагальнення інформації про наявність та рух інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігацій державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, тощо.

Рахунок 14 «Інвестиції» має такі субрахунки:

«Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;

«Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;

«Інвестиції непов'язаним сторонам».

За дебетом рахунка 14 «Інвестиції» відображається вартість інвестицій, за кредитом їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік за рахунком 14 «Інвестиції» ведеться за видами фінансових вкладень та об'єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про фінансові вкладення в об'єкти як на території країни, так і за кордоном

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунка підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку є ПКО чи виписка банку.

Сплата за придбані акції може проводитись не тільки шляхом перерахування грошових коштів, а й матеріальними цінностями, нематеріальними активами, основними засобами, що має бути обумовлено в договорі. Підставою для здійснення відповідних записів є документи, які підтверджують факт передачі об'єктів інвестором (акт приймання-передачі основних засобів, накладна на відпуск матеріалів на сторону тощо).

Підставою для оприбуткування депозитних сертифікатів і отримання відсотків є виписка банку з рахунків у банку з доданням виправдних документів.

Облік інвестицій за методом участі в капіталі

Для відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із застосуванням методу участі в капіталі, призначено спеціальні рахунки (субрахунки), а саме:

141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі»;

72 «Дохід від участі в капіталі»; 96 «Втрати від участі в капіталі»; 42 «Додатковий капітал».

Рахунок 141 призначено для узагальнення інформації про наявність і рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери (статутний капітал) підприємств — пов'язаних осіб, створених на території країни та за кордоном. На рахунку 72 слід узагальнювати інформацію про доходи, пов'язані зі. збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування внаслідок отриманих інвестованими підприємствами прибутків. На рахунку 42 відображається інформація про доходи, пов'язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування завдяки збільшенню інвестованим підприємством свого додаткового капіталу. На рахунку 96 ведуть облік втрат, пов'язаних із зменшенням означеної частки інвестора внаслідок зазнаних інвестованими підприємствами збитків або зменшення їхнього власного капіталу через інші події.

На рахунках 72 та 96 запис здійснюється за субрахунком, що відповідає статусу інвестованого підприємства: асоційоване (1), спільне (2) або дочірнє (3).

На рахунку 42 запис здійснюється за субрахунком, що відповідає статті додаткового капіталу інвестованого підприємства, з якої відбувалося збільшення.

Таблиця

Закінчення табл.

Облік фінансових інвестицій за амортизованою собівартістю

Метод оцінки фінансових інвестицій за амортизованою собівартістю застосовують до інвестицій, які утримують на підприємстві до їх погашення. Такі інвестиції здійснюються, як правило, способом придбання цінних паперів — облігацій, казначейських зобов'язань та ощадних сертифікатів банку. Після закінчення терміну обігу інвестору буде повернута номінальна вартість придбаного цінного папера.

Отже, амортизована вартість інвестицій — це теперішня вартість боргових цінних паперів на момент їх погашення, приведена до номіналу.

У міжнародній практиці передбачено два методи амортизації — прямолінійний та метод ефективної ставки відсотків.

У нашій країні перевага віддається останньому, як більш точному й методологічно правильному.

Амортизована собівартість фінансових інвестицій (АСФІ) — собівартість фінансових інвестицій з урахуванням часткового їх списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії):

АСФІ = первісна собівартість + (—) накопичена сума амортизації дисконту (премії).

Таким чином, амортизована собівартість визначається способом коригування первісної вартості на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Як зазначалося вище, дисконт (премія) виникають у разі відхилення ринкової вартості облігації від номіналу. Якщо інвестор сплачує більше номіналу, уважається, що боргові зобов'язання придбані з премією, якщо менше — з дисконтом.

Дисконт і премія амортизуються інвестором протягом періоду з дати придбання до дати погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка, що підлягає отриманню.

Нарахування й отримання відсотків за придбаними облігаціями відображається в обліку власником таким чином:

Д-т 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» К-т 732 «Відсотки одержані» — нарахування відсотків;

Д-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

К-т 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» — отримання відсотків.

Рахунок 142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам» — це рахунок бухгалтерського обліку довгострокових позик і боргових цінних паперів підприємств, які завдяки основним (пайовим) вкладенням інвестор контролює або на діяльність яких справляє істотний вплив. За дебетом рахунка 142 відображається вартість придбаних у пов'язаних осіб довгострокових облігацій, а також надання їм не-облігаційних позик у кореспонденції з рахунками коштів або розрахунків, за кредитом — їх вибуття, зниження вартості чи зменшення заборгованості, в кореспонденції з рахунками розрахунків. Довгострокові фінансові інвестиції на рахунку 142 обліковуються за собівартістю або справедливою вартістю, а облігації — за амортизованою собівартістю.

Рахунок 143 «Інвестиції непов'язаним сторонам» — це рахунок бухгалтерського обліку довгострокових позик і боргових цінних паперів підприємств, які не є стосовно інвестора дочірніми, асоційованими або спільними. Тобто боргові цінні папери виражають позичання грошей. До них належать: комерційні (товарні) векселі, грошові й ощадні сертифікати, довгострокові та інші документально оформлені зобов'язання з терміном виконання понад один рік. Довгострокові фінансові інвестиції на рахунку 143 обліковуються за собівартістю або справедливою вартістю, а векселі та облігації — за амортизованою собівартістю.

Таблиця

Закінчення табл.

8. Облік поточних фінансових інвестицій (сутність, види, оцінка, аналітичний та синтетичний облік поточних фінансових інвестицій)

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(В)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством із метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

До фінансових інвестицій відносяться інвестиції у:

акції;

облігації;

депозитні сертифікати;

казначейські зобов'язання;

інші цінні папери;

капітал інших підприємств.

Розрізняють довгострокові та поточні фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції — це інвестиції на строк, що не перевищує одного року, та які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Серед поточних фінансових інвестицій виділяють фінансові інвестиції, які для цілей фінансової звітності, визначаються еквівалентами грошових коштів.

Бухгалтерський облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у тому числі депозитних сертифікатів, ведеться на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції». За дебетом рахунка 35 «Поточні фінансові інвестиції» відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, за кредитом — зменшення їх вартості та вибуття.

Рахунок 35 «Поточні фінансові інвестиції» має субрахунки:

«Еквіваленти грошових коштів»

«Інші поточні фінансові інвестиції».

Для обліку операцій за рахунком 35 призначений Журнал 4 (розділ II) і Відомість 4.2.

Витрати, понесені при придбанні фінансових інвестицій (сплата комісійних, податків, зборів, інші витрати безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції), які включаються до первісної вартості цих інвестицій, відображаються за дебетом рахунка 35 та кредитом відповідних рахунків (розрахунків із кредиторами, бюджетом, тощо).

Сума зменшення балансової вартості фінансових інвестицій справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, за рахунок зменшення корисності відображається у складі інших витрат. Сума збільшення балансової вартості фінансових інвестицій, які відображаються за справедливою вартістю, відносяться до інших доходів: Дт 35; Кт 746 — на суму до оцінки; зменшення — у складі інших витрат:

Дт 975; Кт 35 — на різницю між первісною й справедливою вартістю. Погашення фінансових інвестицій грошовими коштами відображають записом: Дт 35; Кт 30,31.

9. Облік довгострокової дебіторської заборгованості (сутність та види заборгованості, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Згідно П(В)БО 10 «Дебіторська заборгованість» визнається активом, якщо існує імовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена (майбутня економічна вигода — це потенціал, який може сприяти надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство).

Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, повинна визнаватись поточною і відображатись на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Достовірна оцінка довгострокової дебіторської заборгованості має суттєвий вплив на правильне відображення інформації в облікових регістрах і звітності. Важливу роль при цьому відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки дебіторської заборгованості, які будуть запобігати завищенню оцінки активів. П(С)БО 10 визначає методи оцінки дебіторської заборгованості при зарахуванні її на баланс, на дату складання звітності та при списанні з балансу як безнадійної.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Теперішня вартість — це грошова вартість майбутніх доходів на теперішній час. Розрахунок теперішньої вартості здійснюється за допомогою дисконтування, тобто довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

Заборгованість за фінансовою орендою відображається в балансі орендодавця в сумі чистих інвестицій в оренду.

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачений рахунок 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи».

Даний рахунок має наступні субрахунки:

181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду» відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда»;

«Довгострокові векселі одержані» — призначений для обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості;

«Інша дебіторська заборгованість» — призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи», зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позиками, інші види розрахунків.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів.

10. Облік розрахунків з покупцями і замовниками та облік операцій з короткостроковими векселями одержаними (характеристика рахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин з покупцями і замовниками слугують первинні документи з обліку розрахунків:

При здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій сторони укладають договори, в яких визначають строки взаємних поставок

Таблиця

товарів, обов'язки сторін з виконання умов договору та відповідальність сторін у випадку порушення прийнятих зобов'язань.

При відвантаженні товару (виконанні робіт, наданні послуг) за бартерним обміном в обов'язковому порядку складають рахунки-фактури, накладні, акти тощо, в яких зазначається окремим рядком сума податку на додану вартість, дата складання, найменування і адреса постачальника та покупця.

Для обліку дебіторської заборгованості покупців і замовників використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» призначений для обліку розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги, окрім заборгованості, забезпеченої векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп.

За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації; за кредитом — сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, в касу та інші види розрахунків.

До рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» відкриваються наступні субрахунки:

361»Розрахунки з вітчизняними покупцями» — для обліку розрахунків з покупцями і замовниками, що знаходяться на митній території України;

362»Розрахунки з іноземними покупцями» — для обліку розрахунків з іноземними покупцями і замовниками з експортних операцій. На ньому ведеться облік сум, аналогічних тим, що обліковуються на субрахунку 361;

363 «Розрахунки з учасниками ПФГ» — для обліку операцій з учасниками промислово — фінансових груп.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком, за кожною операцією. З цією метою підприємство може вести картки аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомість довільної форми. Синтетичний облік ведуть у 3 журналі.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку платежу певну суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

Особливостями векселя є: відсутність у ньому причин виникнення боргу; безперечність оплати у визначений строк.

Векселі бувають прості й переказні. Звичайний (простий) вексель виписує й підписує боржник, а переказний (тратту) кредитор (трасант). Вексель є наказом боржникові (трасату) оплатити у визначений строк певну суму третій особі. Для того, щоби наказ кре-дитора-трасанта мав силу, боржник-трасат повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у певний строк. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець звичайного, є головним вексельним боржником, або «боржником першого порядку».

Вексельний бланк має розмір 105x297 мм і виготовляється методом Офсетного або високого друку; скріпляється у блоки по 25 або 50 примірників. Після виписки векселя він засвідчується керівником і головним бухгалтером юридичної особи і завіряється печаткою. На відміну від звичайного векселя, переказний обов'язково акцептується.

Будь-який вексель можна передати шляхом передавального на-пису-індосаменту на зворотному боці векселя. Наприклад: «замість мене заплатіть комерційному банку..., що розміщений за адресою...», «замість мене заплатіть пред'явникові цього векселя» та ін

Платіж за переказним векселем можна гарантувати за допомогою аваля. «Аваль» — це вексельна запорука, на підставі якої ава-ліст (як, правило ~ банк) гарантує оплату в строк методом запису на векселі. Вексель може видаватися на різні строки: до пред'явлення, на конкретний день після пред'явлення, на відповідний день після виписки, на конкретну дату. При відмові заплатити в обумовлений строк векселетримач повинен заявити протест, що означає офіційне засвідчення факту відмови від оплати.

Перевага вексельної форми розрахунків перед іншими полягає в тому, що посилюється мобільність і гнучкість грошового обороту, розширюється можливість кредитування шляхом комерційного кредиту.

Облік короткострокових векселів одержаних ведуть на рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані», на якому узагальнюється інформація щодо заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, забезпеченими векселями. Рахунок 34 має такі субрахунки:

341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті»;

342 «Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті».

За дебетом рахунка 34 відображується отримання векселя за продані товари, (роботи, послуги) та за іншими операціями; за кредитом — отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні, тощо.

Синтетичний облік за рахунком 34 ведуть у Журналі 3 і відомості 3.1.

При отриманні векселів на відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і послуги в обліку робляться такі записи:

Д 34 «Короткострокові векселі одержані»;

К 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Одночасно списується фактична собівартість реалізації готової продукції, товарів, робіт чи послуг:

Д 90 «Собівартість реалізації»;

К 28 «Товари»;

К 26 «Готова продукція»;

К 23 «Виробництво» (на вартість робіт чи послуг та ін.). Сума процентів за відстрочку продавцем платежу відображається записом:

Д 34 «Короткострокові векселі одержані»; К 69 «Доходи майбутніх періодів».

11. Облік резервів сумнівних боргів (порядок створення, аналітичний і синтетичний облік)

Сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Сумнівні борги завищують реальний результат від реалізації, тому, згідно з принципом обачності, підприємство повинне визнати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визнання доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості — це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. За чистою реаліза-ційною вартістю поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку Балансу.

Визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості здійснюється шляхом нарахування резерву сумнівних боргів.

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачає три методи нарахування резерву сумнівних боргів:

виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

на основі класифікації дебіторської заборгованості;

питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати.

При використанні першого методу передбачає аналіз платоспроможності кожного дебітора.

При використанні методу класифікації дебіторська заборгованість групується за строками її погашення. Якщо покупець прострочив строк оплати, то є ймовірність того, що заборгованість може бути не погашена. Чим більший строк несплати, тим більша вірогідність несплати. Для кожної групи встановлюється прогнозний коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності — це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботу, послуги за попередні періоди Як правило коефіцієнт зростає зі збільшенням строків не погашення дебіторської заборгованості.

У Примітках до фінансової звітності повинна розкриватись така інформація щодо дебіторської заборгованості:

перелік дебіторів і сума довгострокової дебіторської заборгованості;

перелік дебіторів і сума дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, із виділенням внутрішньо групового сальдо дебіторської заборгованості;

склад і сума статті Балансу «Інша дебіторська заборгованість»;

метод визначення величини резерву сумнівних боргів;

сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непога-шення.

Документами, які підтверджують визнання заборгованості безнадійною і її списання можуть бути: виписка з Єдиного державного реєстру або довідка податкового органу про ліквідацію боржника; повідомлення ліквідаційної комісії або рішення суду про відмову в задоволенні вимог із стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства — боржника; акт судового виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої існує ризик неповернення, ведеться на рахунку 38» Резерв сумнівних боргів». Даний рахунок є контрактивним, балансовим, регулюючим і застосовується для уточнення оцінки поточної дебіторської заборгованості. За кредитом рахунку 38» Резерв сумнівних боргів» у кореспонденції з рахунками обліку витрат відображається створення резерву сумнівних боргів, за дебетом у кореспонденції з рахунком обліку дебіторської заборгованості — списання сумнівної заборгованості, та в кореспонденції з рахунками обліку доходів — зменшення нарахованого резерву. Рахунок не закривається в кінці звітного періоду, його сальдо є сумою потенційної безнадійної дебіторської заборгованості.

Аналітичний облік за рахунком 38» Резерв сумнівних боргів» ведеться в розрізі боржників або за строками непогашення дебіторської заборгованості залежно від того, за яким методом здійснюється нарахування резерву сумнівних боргів. На підприємстві на кожного дебітора відкривають картку довільної форми, в якій зазначається найменування покупця, зміст операції, дата оплати за договором, дата фактичної оплати, сума створеного резерву сумнівних боргів.

12. Облік витрат майбутніх періодів (порядок формування та віднесення на витрати періоду, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Витрати майбутніх періодів — це витрати, які здійснені у звітному періоді, але відносяться до наступного (або наступних) облікових періодів.

До витрат майбутніх періодів відносяться:

о витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості;

о з освоєнням нових виробництв та агрегатів; о сплачена авансом орендна плата; о наперед сплачена страховка; о рекламні послуги;

о передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

Для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах, використовується рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів».

За дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» відображаються понесенні витрати майбутніх періодів, за кредитом — їх списання (розподіл) та включення до складу відповідних витрат звітного періоду.

Списання частини витрат майбутніх періодів оформляється розрахунком бухгалтерії, в якому зазначається сума таких витрат, що відносяться на витрати звітного періоду, а також назва, № документу, на підставі якого було здійснено віднесення таких витрат до витрат звітного періоду. Обліковим регістром з обліку витрат майбутніх періодів є Журнал 5 (розділ III).

13. Облік розрахунків з підзвітними особами (нормативно-законодавче регулювання документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами» призначений для відображення операцій, пов'язаних із наданням готівки фізичним особам даного підприємства для виконання завдань під час відрядження, а також із видачею грошей на господарські потреби або закупівлю дрібним оптом матеріальних цінностей.

Порядок видачі коштів під звіт і звітування за їх використання регламентується Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, та змінами до неї від 10.06.1999 р. № 146.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк в інший населений пункт для виконання службового доручення не за місцем його постійної роботи.

Направлення працівника у відрядження оформляється наказом керівника підприємства на строк до 30-ти календарних днів у межах України та 60-ти — за кордоном.

Витрати на відрядження відшкодовуються на основі авансового звіту, який повинна скласти особа, повернувшись із відрядження, у такі строки:

протягом 3-х робочих днів при відрядженні;

протягом 10-ти робочих днів при видачі грошей на закупівлю сільгосппродукції та вторинної сировини (крім металобрухту);

—        на наступний день при видачі грошей на господарські потреби. Розмір добових у межах України складає 30 грн.

У випадках харчування в готелях і включення його в оплату за проживання добові оплачуються в пониженому розмірі від норми:

при одноразовому харчуванні — 80 \% (20,0 грн.);

при дворазовому — 60 \% (15,0 грн.);

при триразовому — 40 \% (10,0 грн.).

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на рахунку 372 в розрізі фізичних осіб, яким видано гроші під звіт. Дебетове сальдо показує суму заборгованості, за якою не подано в бухгалтерію авансового звіту або не внесено невикористаної суми в касу підприємства.

Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами ведеться у відомості 3.2, з якої загальна сума переноситься як кредитовий оборот рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами» у журнал 3.

Записи у відомості 3.2 відображаються на підставі звітів касира (дебет субрахунку 372) та авансових звітів (кредит 372). Сальдо на кінець місяця виводиться за алгоритмом — сальдо на початок дебетове плюс оборот дебетовий мінус оборот кредитовий, у випадку, якщо сальдо буде дебетовим, або сальдо на початок кредитове плюс кредитовий оборот мінус дебетовий оборот. Сальдо за субрахунком 372 може бути як дебетовим, так і кредитовим, тому в балансі його треба відображати окремо в активі (дебетове) і пасиві (кредитове).

Синтетичний облік розрахунків із підзвітними особами ведуть у журналі 3.

14. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків (нормативно-законодавче регулювання документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Підприємства ведуть розрахунки зі своїми працівниками з відшкодування матеріальних збитків, завданих ними в результаті недостач і розкрадань грошових і товарно-матеріальних цінностей, виявлених втрат від псування майна та матеріалів, допущеного браку, а також інших видів шкоди.

Збитки — це виражена в грошовій формі шкода, завдана одній особі протиправної діями іншої. Збиток, завданий підприємству, належить до відшкодування особою, яка завдала збиток, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Економічна сутність відшкодування збитку полягає не в тому, що винна особа компенсує підприємству облікову вартість, наприклад, викраденого активу, а в тому, що вона покриває витрати на його оновлення. Тому при розрахунку суми відшкодування збитку, нанесеного навмисними діями, використовують коефіцієнт кратності, а розмір збитків може у кілька разів перевищувати розмір прямої дійсної шкоди.

Для обліку розрахунків за відшкодування підприємству завданих збитків у результаті недостач і розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено, призначено рахунок 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків».

Покриття працівниками шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, відбувається за розпорядженням власника як уповноваженої ним особи, а в інших випадках — шляхом подання власником позову до районного (міського) суду. Тому підставами записів сум за дебетом рахунку будуть наказ керівника або відповідне рішення суду, а їх списання з кредиту — документи, що підтверджують погашення заборгованості або утримання сум із заробітної плати. Основні господарські операції обліку розрахунків по відшкодуванням завданих збитків наведено в таблиці, наприклад:

Таблиця

15. Облік розрахунків за претензіями та за нарахованими доходами (характеристика рахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Субрахунок 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» (рахунок призначений для відображення нарахованих дивідендів, процентів, роялті, які слід отримати підприємству від спільної діяльності та володіння корпоративними правами).

Дивіденди — це доходи, що отримують за корпоративними правами у вигляді частини прибутку, включаючи доходи, нараховані як відсотки на акції, придбані у юридичних осіб, чи на внески до їх статутних капіталів.

Відсотки — це доходи, пов'язані з платежами позичальника на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених ним на певний термін коштів чи майна. До відсотків належать платежі за:

використання коштів або товарів, отриманих у кредит на умовах комерційного кредиту;

використання коштів, залучених на депозит;

придбання населенням товарів у кредит;

використання майна, зданого в оренду (лізинг, рента);

придбані акції, облігації, ощадні сертифікати тощо.

Роялті — це періодичні відрахування продавцеві (ліцензіарові), що згідно з ліцензійною угодою сплачує ліцензіат за право користуватися предметом ліцензійної угоди-винаходом, патентом, записом на різних носіях інформації, товарним знаком, правом на промислові та наукові зразки, видання книги, прокатом кінофільму, постановки п'єси, виконанням авторської музики тощо.

Дивіденди підприємство отримує у вигляді доходів від інвестицій:

у спільні підприємства;

в асоційовані підприємства;

в дочірні підприємства.

Субрахунок 374 «Розрахунки за претензіями» служить для контролю за договірною дисципліною та відшкодуванням витрат при доставці вантажів й порушенні умов договорів поставок.

На субрахунку 374 обліковуються претензії, які висуває підприємство постачальникам, підрядникам, транспортним організаціям, що визнані винними юридичними особами чи господарським судом.

На субрахунку 374 ведеться облік претензій за: завищення цін на виробничі запаси й інші цінності; арифметичні помилки при підрахунках сум у документах; невідповідність якості поставлених цінностей умов договору; нестачу вантажів при прийманні на залізниці, на складі; браковану продукцію; оплату простоїв з вини постачальника;

помилково списані чи зараховані на поточні рахунки суми з вини працівників банку;

нестачі вантажів при їх перевезенні; пені, штрафи, неустойки за порушення умов договору; інші причини.

У претензії обов'язково повинні відображатися такі пункти: • повне найменування заявника та відповідача, їх місцезнаходження;

дата номер претензії;

обставини пред'явлення претензії, вимоги заявника;

розрахунок суми;

платіжні реквізити заявника;

перелік документів, що додаються до претензії;

•           підпис керівника підприємства чи його заступника. Претензія розглядається у місячний термін із дня її отримання. Про результати розгляду заявникові повідомляється письмово. За дебетом субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» відображаються:

розрахунки за претензіями до постачальників та підрядників, транспортних організацій по виявлених розбіжностях цін, тарифів, які були застережені в договорах, помилки у розрахунках;

розрахунки за претензіями до постачальників матеріалів, товарів щодо якості поставлених запасів, яка не відповідає вимогам договору;

розрахунки щодо нестач при постачанні;

втрат від простоїв автотранспорту та браку з вини постачальників.

Усі вище зазначені події відображаються в бухгалтерському обліку таким записом:

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями»

Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

Розрахунки по штрафах, пенях та неустойках, які стягуються з постачальників та замовників за невиконання договірних зобов'язань, у розмірах, обумовлених договором або присуджених арбітражним судом.

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями»

Кредит 715 «Одержанні штрафи пені неустойки».

розрахунки за претензіями щодо помилково списаних грошових коштів з розрахункових рахунків підприємства установами банків. Відображають записом:

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями» Кредит 31 «Рахунки в банках»

розрахунки за претензіями щодо виданих авансів при порушенні умов договорів поставок та інше:

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями» Кредит 371 «Розрахунки за виданими авансами» За кредитом субрахунку 374»Розрахунки за претензіями» відображаються:

1) грошових коштів — при зарахуванні претензійних сум:

Дебет 30 «Каса»;

31 «рахунки в банках»;

Кредит 374 «Розрахунки за претензіями».

2) витрат — якщо постачальники відмовляються від претензійних сум або суд відхиляє претензії

Дебет 949 «інші витрати операційної діяльності»; Кредит 374 «Розрахунки за претензіями».

Суми претензій, які відхиляються арбітражним судом та не будуть відшкодовані, повертаються на рахунки, з яких вони були списані.

Аналітичний облік розрахунків за претензіями ведеться за кожним дебітором окремо.

16. Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначено в П(В)БО 7 «Основні засоби». Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно з ПБО 7 основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки, у складі комплексу, а не самостійно.

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

Об'єкт основних засобів визнається активом, коли:

існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта;

його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

матеріальність (мають матеріальну форму):

призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби») № 92 від 27.04.2000 р.:

первісна вартість;

переоцінена вартість;

залишкова вартість;

справедлива вартість;

вартість, яка амортизується;

ліквідаційна вартість.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість — різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість — ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Балансова вартість (відповідно до П(В)БО 7 «Основні засоби») — це сума, за якою актив включається до Балансу після вирахування будь-якої суми нарахованого зносу (амортизації).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

17. Облік капітальних інвестицій (порядок здійснення капітальних інвестицій на придбання та виготовлення необоротних активів, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Надходження основних засобів на підприємство здійснюється за такими способами:

створення за допомогою будівництва (підрядним або господарським способом) і виготовлення власними силами;

придбання за грошові кошти;

одержання внесків у статутний капітал:

від резидентів,

від нерезидентів;

переведення з оборотних активів (товарів, готової продукції тощо);

безоплатного отримання;

одержання в обмін на подібні та неподібні об'єкти;

оприбуткування раніше не облікованих на балансі;

переведення неправильно зарахованих раніше до складу малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Створені та куплені основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, що являє собою фактичну вартість їх створення чи придбання або справедливу вартість за іншими надходженнями, крім переведення з малоцінних предметів. Справедлива вартість визначається на підставі цін ринків України чи цін міжнародних ринків залежно від того, звідки одержано об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкта згідно з пунктом 8, П(В)БО 7 складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання з запланованою метою (транспортно-заготівельні тощо).

Витрати на оплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання, за які визначені загальною сумою, розраховується розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює їхній собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Введення в експлуатацію придбаних і створених і зарахування іншого надходження основних засобів проводиться згідно з Актом приймання-передання основних засобів типової форми № 03-1, що складається комісією, призначеною наказом керівника підприємства.

В Акті вказуються первинна вартість об'єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До нього додається технічна документація об'єкта. Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер і відкривається інвентарна картка типової форми № 03-6. Вона є регістром аналітичного обліку.

На однотипні об'єкти невеликої вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар тощо), що надійшли на підприємство в одному місяці та будуть експлуатуватися в одному підрозділі, а також мають однаковий строк корисного використання, доцільно відкривати одну загальну інвентарну картку.

Картки основних засобів систематизуються за їхніми класифікаційними групами та місцями експлуатації, Для забезпечення збереження інвентарні картки реєструються в спеціальних описах (ф. № 03-7).

Як уже зазначалося, за місцями використання (знаходження) облік основних засобів ведеться в інвентарних списках (ф. № 03-9). Щомісячно підсумкові дані інвентарних карток на об'єкти основних засобів, що надійшли на підприємство, заносяться в картки обліку основних засобів (ф. № 03-8), які ведуться в розрізі груп останніх. Ці картки заміняють аналітичні відомості за рахунком 10 «Основні засоби». Тому їхній загальний підсумок щомісячно зіставляється з підсумком синтетичного обліку даного рахунка. Контроль за збереженням основних засобів забезпечують матеріально відповідальні особи, які ведуть їх облік за інвентарними об'єктами, місцем використання або зберігання.

Витрати на придбання та на створення основних засобів є капітальними інвестиціями та обліковуються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» — на відповідних субрахунках: 151 — «Капітальне будівництво», 152 — «Придбання (виготовлення) основних засобів» та 155 — «Формування основного стада», на яких формується первісна вартість об'єкта.

У випадках, якщо інші надходження основних засобів (безоплатно, внески в статутний капітал, не облікованих, переведення з оборотних активів) не вимагають додаткових витрат з доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання, вони не є капітальними інвестиціями й одразу зараховуються на рахунок 10 «Основні засоби» на відповідні субрахунки.

Синтетичний облік ведеться на рахунку 10 «Основні засоби». Перелік груп основних засобів та інших необоротних матеріальних активів установлений П(В)БО 7 «Основні засоби» та визначає субрахунки до рахунків 10 «Основні засоби».

Рахунок 10 «Основні засоби» активний. Дебетове сальдо означає первісну вартість основних засобів, які перебувають у розпорядженні підприємства.

Обороти за дебетом — це надходження основних засобів на баланс підприємства (придбаних, створених, безоплатно отриманих), сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки об'єкта основних засобів.

Обороти за кредитом — це вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

18. Облік основних засобів (документальне оформлення руху основних засобів, шляхи вибуття основних засобів, аналітичний і синтетичний облік)

Відповідно до П(С)БО 7 об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття внаслідок

(Рис).

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх оцінок залишкові вартості цього об'єкта основних засобів включаються до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Вибуття основних засобів оформляється Актом на списання основних засобів (ф. № 03-3), в якому відображаються первинна вар

тість об'єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу, залишкова вартість, причина вибуття об'єкта (реалізація, ліквідація, безоплатна передача тощо), витрати, пов'язані з вибуттям, а також результат від списання об'єкта. На основі акту здійснюються відповідні записи в інвентарних картках та інвентарному списку.

Регістри аналітичного обліку (інвентарні картки) реалізованих основних засобів додаються до документів, якими оформлені факти вибуття таких активів.

У процесі реалізації об'єктів основних засобів за грошові кошти в бухгалтерському обліку на відповідних рахунках відображаються:

дохід від реалізації в сумі продажної вартості об'єктів;

податкові зобов'язання з ПДВ;

списання суми нарахованого зносу й залишкової вартості проданих об'єктів;

списання витрат, пов'язаних із продажем основних засобів;

розрахунки з покупцем;

фінансовий результат, пов'язаний із продажем об'єкта основних засобів.

Базою оподаткування 1ІДВ операцій із продажу основних засобів є їхня договірна (контрактна) вартість з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів за винятком податку на додану вартість. Податкове зобов'язання та право на податковий кредит в операціях купівлі-продажу основних засобів виникають тільки у платників ПДВ.

Переміщення основних засобів усередині підприємства (організації): з цеху в цех, із відділу в цех і навпаки — оформляється виписуванням накладної типової форми на внутрішнє переміщення основних засобів. Екземпляр накладної з розписками одержувача й того, хто здав, передається в бухгалтерію підприємства.

Бухгалтерія підприємства (організації) відмічає у відповідних інвентарних картках передані об'єкти і розміщує їх у картотеці за новим місцезнаходженням. Необхідні записи (відмітки) здійснюються в інвентарних списках об'єктів.

У разі внутрішнього переміщення частини основних засобів, що обліковуються на одній інвентарній картці, бухгалтерія підприємства (організації) здійснює про це відповідну відмітку в екземплярі картки, а також в описі інвентарних карток і одночасно виписує на передані об'єкти додаткові екземпляри інвентарних карток, які розміщуються в картотеці за новим місцезнаходженням переданих основних засобів. Відповідні записи здійснюються в інвентарних картках об'єктів за місцем їх знаходження.

Списання з балансів підприємств (організацій) об'єктів основних засобів, що ліквідуються, здійснюється згідно з Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 р. № 291, та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Ліквідація об'єкта основних засобів оформлюється актами на списання типової форми (03-3 «Акт на списання основних засобів» і 03-4 «Акт на списання автотранспортних засобів», затверджених Міністерством статистики України від 29.12.95 р. № 352), які складаються комісією та затверджуються керівником підприємства.

Оформлений акт на ліквідацію основних засобів передається в бухгалтерію підприємства (організації), яка здійснює відмітку про вибуття об'єкта в інвентарній картці, а також в опису інвентарних карток. Відповідні записи здійснюються в інвентарному списку основних засобів за місцем їх знаходження.

Якщо на одній картці обліковується кілька інвентарних об'єктів, частина з яких ліквідується, бухгалтерія відмічає вибуття об'єктів у картці, в описі інвентарних карток і в інвентарному списку.

Ліквідація окремих пристроїв, що входять до складу інвентарного об'єкта, тобто його часткова ліквідація, оформляється за загальними правилами.

Фінансовий результат від ліквідації об'єктів основних засобів внаслідок фізичного або морального зносу визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків) та залишковою вартістю об'єкта й витратами, пов'язаними з його ліквідацією.

Якщо об'єкт основних засобів ліквідується внаслідок надзвичайних подій (пожежі, повені, землетрусу тощо), то фінансовий результат визначається як різниця між величиною втрат (залишкова вартість об'єкта плюс витрати на остаточну ліквідацію) і величиною доходу у вигляді оприбуткованих матеріалів і страхового відшкодування.

Аналітичний облік основних засобів та зносу по них (крім інструментів, приладів та інвентарю, малоцінних необоротних матеріальних активів, інвентарної тари, інших необоротних матеріальних активів) ведеться за кожним об'єктом окремо. Крім того, в картках обліку позначається, до якого виду відноситься об'єкт основних засобів:

власні та отримані на умовах фінансової оренди;

виробничі та невиробничі.

Для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, нарахування зносу та для відображення капітальних інвестицій призначений Журнал 4, який складається з двох розділів:

розділ І. Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 19);

розділ II. Облік капітальних та фінансових інвестицій та інших необоротних активів (за кредитом рахунків 14, 15, 18, 35).

Записи у Журнал 4 здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів:

акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

акт списання основних засобів;

розрахунок амортизації тощо.

У першому розділі Журналу 4 відображається:

вибуття основних засобів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі, невідповідності критеріям визнання активом;

сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків основних засобів;

сума нарахованої амортизації;

сума збільшення зносу основних засобів внаслідок їх дооцінки та зменшення корисності.

У другому розділі Журналу 4 відображаються капітальні інвестиції (введення в дію основних засобів, вибуття капітальних інвестицій внаслідок продажу, уцінка тощо).

Для аналітичного обліку капітальних інвестицій призначена відомість аналітичного обліку капітальних інвестицій, яка ведеться у розрізі:

витрат капітального характеру (будівельні, монтажні, проектні роботи, вартість придбаного устаткування, що потребує і не потребує монтажу);

затрати на придбання (виготовлення, спорудження) необоротних матеріальних активів;

фінансова оренда;

інших інвестицій у капітальне будівництво, що виконано підрядним і господарським способом.

19. Облік зносу (амортизації) основних засобів (економічна сутність зносу (амортизації) основних засобів, характеристика методів нарахування амортизації, аналітичний і синтетичний облік)

Амортизація є систематичним розподілом первинної чи переоціненої вартості необоротних активів за мінусом їх ліквідаційної вартості протягом строку корисного їх використання (амортизації). Знос є сумою, що нагромаджується з початку корисного використання необоротних активів.

Знос і амортизація — взаємообумовлені категорії обліку. Якщо знос показує, наскільки змінилась вартість основних засобів у результаті їх участі у виробничому процесі, то амортизація — яка вартість включена у витрати за певний звітний період. Сума зносу завжди визначається в сумі амортизаційних відрахувань. Для визначення останньої використовуються різні методи розрахунків.

Розмір амортизаційних відрахувань визначається в процентах до інвентарної (балансової) вартості окремих видів основних засобів і називається нормою амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування — це вартісне вираження зносу основних засобів, яке включається в собівартість продукції, виконаних робіт і послуг.

П(в)БО 7 «Основні засоби» передбачає такі методи нарахування амортизації у бухгалтерському обліку:

Прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта на очікуваний термін корисного використання;

Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається множенням відсотка амортизації на залишкову вартість об'єкта.

Прискорений метод, за яким річна сума амортизації визначається множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації (яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта), що подвоюється;

Кумулятивний метод, за яким річна сума амортизації визначається множенням первісної вартості об'єкта (за мінусом ліквідаційної) на кумулятивний коефіцієнт, який розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта, на суму років його корисного використання;

5. Виробничий метод, за яким місячна сума амортизації визначається множенням фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Вона обчислюється діленням первісної вартості (за вирахуванням ліквідаційної) на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

У випадку, якщо окремі компоненти основних засобів мають строк корисного використання, який відрізняється від строку корисного використання всього об'єкта, вони амортизуються окремо від нього за іншими методами амортизації (наприклад, зернозбиральний комбайн і двигун).

Нарахування амортизації основних засобів проводиться щомісячно. Підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні всіх методів, крім виробничого, визначається діленням річної суми амортизації на 12.

У разі переоцінки (дооцінки, уцінки) і зменшення корисності об'єкта основних засобів здійснюється перерахунок річної та місячної суми нарахування амортизації.

Якщо об'єкт основних засобів має 100 \% знос і продовжує експлуатуватися, його переоцінюють визначенням нової сучасної справедливої вартості (ринкової або відновлювальної) такого об'єкта. У бухгалтерському обліку вона відображається записом:

Д-т 10 «Основні засоби» (відповідний субрахунок)

К-т 42 «Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів».

З нової вартості і буде продовжуватися нарахування амортизації, починаючи з наступного за переоцінкою місяця.

Нарахування амортизації на інші необоротні матеріальні активи здійснюється двома методами (крім малоцінних необоротних активів та бібліотечних фондів):

прямолінійним;

виробничим.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів нараховується також двома методами:

у першому місяці використання об'єкта нараховується 50 \% вартості, а решта 50 \% вартості — у місяці їх виключення зі складу активів;

у першому місяці нараховується 100 \% вартості об'єктів.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Бухгалтерський облік зносу (амортизації) необоротних активів ведеться на пасивному рахунку № 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», на якому відкрито субрахунки:

№ 131 «Знос (амортизація) основних засобів»:

№ 132 «Знос (амортизація) необоротних матеріальних активів»;

№ 133 «Знос (накопичена амортизація) нематеріальних активів».

Нарахування амортизації здійснюється за рахунок витрат виробництва (витрат обігу у торгівлі). Для визначення суми амортизації основних засобів, що належить до нарахування у звітному місяці застосовується «Розрахунок амортизації основних засобів» (ф. № 03-14, 03-15, 03-16).

Суми амортизаційних відрахувань при журнально-ордерній формі обліку ведуть у ж.№ 4. при нарахуванні амортизації основних засобів в бухгалтерському обліку здійснюються такі бухгалтерські записи: Д-т 23, 91, 92, 93 К-т 131.

20. Облік оренди (лізингу) основних засобів та розрахунків з орендодавачами (характеристика орендних операцій, порядок відображення в обліку операцій, пов'язаних з фінансовою та операційною орендою)

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 14 «Оренда».

За П(С)БО 14 «Оренда» під орендою розуміють угоду, за якою орендодавець передає орендарю право користування активом протягом погодженого строку за платіж (або ряд платежів).

Зазначені угоди поділяють перш за все на операційні та фінансові.

Фінансова — передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом.

Операційна — будь-яка інша оренда крім фінансової.

П(С)БО 14 «Оренда» передбачено, що орендований актив та витрати, пов'язані з орендою в обліку орендаря, відображаються таким чином:

вартість активу, отриманого на умовах операційної оренди, обліковується поза балансом (на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи») за вартістю, вказаною в угоді про оренду;

орендні платежі, які підлягають сплаті, відображаються у складі витрат періоду. Сума витрат визначається на систематичній основі з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням орендованого активу;

витрати на підтримання орендованого активу в робочому стані обліковуються у складі витрат звітного періоду;

затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

На балансі На рахунку 10 «Основні засоби»

С

У складі витрат звітного періоду

Регістром аналітичного обліку активів, отриманих у операційну оренду, є копія інвентарної картки, яку орендодавець додає до акта приймання-передачі орендованих об'єктів. При поверненні об'єкта оренди орендодавцю, орендар списує об'єкт з позабалансового рахунку і вилучає з картотеки відповідну інвентарну картку (витяг) і зберігає її разом з актом приймання-передачі.

У разі фінансової оренди в обліку і звітності орендаря відображаються:

вартість отриманих в оренду активів, хоча юридичне право власності лишається за орендодавцем;

пов'язані з орендою зобов'язання;

фінансові витрати орендаря;

витрати на підтримання активу в робочому стані;

затрати на поліпшення активу, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання;

амортизація орендованих активів.

Одержаний у фінансову оренду актив оприбутковується як надходження необоротних активів внаслідок здійснення капітальних вкладень. Первісна вартість визначається за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів. Одночасно визнаються зобов'язання з фінансової оренди.

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря.

Відображення в обліку операцій з фінансової оренди

—

На балансі після

закінчення строку угоди за умови згоди на їх відшкодування та повернення активу орендодавцеві

Р.-2

Я ц ш Я "Я с

Дебіторська заборгованість

У складі доходів звітного періоду (рахунок 742 «Дохід від реалізації необоротних ; тивів»)

21. Облік інших необоротних матеріальних активів (сутність інших необоротних матеріальних активів, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік наявності та руху)

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про матеріальні необоротні активи і розкриття їх у фінансовій звітності визначає П(В)БО 7 «Основні засоби». Виходячи з цього документа, інші необоротні матеріальні активи (як і основні засоби) — це активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більший ніж один рік (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Зазначимо, що строк корисного використання (експлуатації) — це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Для цілей бухгалтерського обліку згідно з П(В)БО 7 інші необоротні матеріальні активи класифікуються за такими групами:

бібліотечні фонди;

малоцінні необоротні матеріальні активи;

тимчасові (нетитульні) споруди;

природні ресурси;

інвентарна тара;

предмет прокату;

Інші необоротні матеріальні активи.

Облік інших необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Він призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, до яких належать групи основних засобів, що не обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби». Рахунок активний.

За дебетом рахунка 11 відображаються:

надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих інших необоротних матеріальних активів на підприємство (за первісною вартістю);

сума витрат, пов'язана з поліпшенням об'єкта (реконструкція, модернізація), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;

сума дооцінки вартості об'єкта необоротних матеріальних активів.

За кредитом рахунка 11 відображається вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта та сума їх уцінки.

За цим рахунком ведуться такі субрахунки:

«Бібліотечні фонди» — на цьому субрахунку ведеться облік наявності та руху бібліотечних фондів;

«Малоцінні необоротні матеріальні активи» — тут відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більший ніж один рік, зокрема спеціальних інструментів і пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів;

«Тимчасові (нетитульні) споруди» — ведеться облік експлуатаційних тимчасових (нетитульних) споруд;

«Природні ресурси» — на цьому субрахунку ведеться облік наявності та руху придбаних природних ресурсів для видобутку (нафти, газу тощо);

«Інвентарна тара» — ведеться облік наявності та руху інвентарної тари;

«Предмети прокату» — ведеться облік наявності та руху активів, призначених для видачі напрокат;

«Інші необоротні матеріальні активи» — ведеться облік наявності та руху активів, які не обліковуються на попередніх субрахунках.

Облік бібліотечних фондів ведеться на рахунку 111 «Бібліотечні фонди». До бібліотечних фондів належать: книги, журнали, підшивки газет, які зберігаються в технічній бібліотеці підприємства і в поточному архіві. Аналітичний облік бібліотечних фондів ведеться за тематичним, алфавітним чи лінгвістичним принципом.

Підприємство зобов'язане вести облік книг, що надходять до бібліотечного фонду і вибувають, у встановлених одиницях. Облік має бути сумарним та індивідуальним.

Одиницею обліку бібліотечних фондів є примірник — кожна окрема одиниця книги. Додатковою одиницею є річний комплект — сукупність номерів періодичних видань за рік, що приймається за одну облікову одиницю фонду, а також переплетена одиниця (підшивка) — сукупність номерів періодичних видань, зшитих, переплетених або закріплених іншим способом в одне ціле, які приймаються за одну облікову одиницю.

Формою сумарного обліку є книга, що містить відомості про надходження та вибуття з фонду. Підставою для внесення періодичних видань до Книги сумарного обліку бібліотечного фонду є акт, який складається в міру завершення надходжень періодичних видань поточного року. Вибуття окремих одиниць бібліотечного фонду відображається в книзі сумарного обліку та оформляється актом про виключення окремої одиниці з бібліотечного фонду.

Індивідуальний облік кожного примірника може вестися шляхом присвоєння одиниці обліку бібліотечного фонду інвентарного номера чи шляхом реєстрації без присвоєння інвентарного номера. Витрати на придбання періодичних видань збираються на рахунку 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних активів» та списуються в дебет рахунка 111 «Бібліотечні фонди». Якщо підприємство передплатило періодичні видання, понесені витрати слід обліковувати на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» із подальшим списанням у дебет рахунка 92 «Адміністративні витрати».

Введення в експлуатацію бібліотечних фондів відображається

проводкою:

Д-т 111 «Бібліотечні фонди»

К-т 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»

Облік малоцінних необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». На цьому рахунку відображаються вартість предметів, строк корисного використання яких більший за один рік, зокрема спеціальних інструментів і спеціальних пристосувань. Вартість таких активів погашається шляхом нарахування зносу за встановленою нормою, що визначається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного методу використання цих об'єктів.

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться за кожним інвентарним об'єктом (табл.).

Облік тимчасових (не титульних) споруд ведеться на рахунку 113 «Тимчасові (не титульні) споруди». До них належать дрібні об'єкти допоміжного характеру, які використовуються для потреб будівництва і не включені до титулу: паркани та огорожі (за винятком спеціальних, архітектурно оформлених), необхідні для виробництва робіт, огорожі майданчиків, ділянок тощо; перенесення з креслень на натуру контурів майбутніх об'єктів при розбивці будівель і споруд; пристосування з техніки безпеки;

складські приміщення (комори) і навіси при об'єктах будівництва; приміщення для обігріву робітників; перехідні містки, ходові дошки; настили, драбини, сходи; тимчасові розводки в межах робочої зони від магістральних і розвідних мереж електроенергії, води, газу і повітря; тачки, лавки та інший дрібний інвентар для монтажних і такелажних робіт тощо.

Введення в експлуатацію тимчасових (не титульних) споруд оформляється актом за формою 8-кб, де зазначають дату будівництва і найменування прийнятого в експлуатацію об'єкта, обліковий код, площу чи об'єм, фактичну собівартість, очікуване повернення матеріалів і витрати за розбирання, строк експлуатації, суму щорічного погашення об'єкта і особу, відповідальну за повернення матеріалів.

Аналітичний облік тимчасових (не титульних) споруд ведеться у відповідних регістрах обраної форми обліку. Вартість таких споруд погашається шляхом нарахування зносу.

Наприклад

Будівельна організація уклала договір підряду на будівництво магазину.

Нормативний термін будівництва — 5 місяців. У перший місяць було споруджено приміщення для обігріву робітників на суму 5050 грн, оскільки роботи проходили зимою. При цьому було понесене такі витрати:

матеріали — 3500 грн;

заробітна плата робітникам — 1000 грн;

на соціальні заходи — 400 грн;

4)         транспортні послуги — 100 грн;

5)         інші витрати на будівництво приміщення для обігріву 50 грн.

Вартість придбаних підприємством природних ресурсів відображається на рахунку 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів» згідно з оплаченими чи акцептованими рахунками продавців після їх оприбуткування. Аналітичний облік природних ресурсів ведеться в таких розрізах:

«Лісові угіддя», «Запаси нафти та газу» тощо.

Природні ресурси обліковуються на рахунку 114 «Природні ресурси». Сюди належать будівельний ліс, родовища нафти та газу, джерела мінеральної сировини, що належать до вичерпних активів. Особливістю їх є те, що вони при добуванні перетворюються на матеріальні запаси.

Облік інвентарної тари здійснюється на рахунку 115. Інвентарною тарою називається тара, яка не передається (продається, купується) разом із продукцією. Вона може використовуватись для внутрішнього перевезення вантажів і для доставки продукції (товарів) споживачам (покупцям). Але при цьому тара зберігає свою основну властивість: вона не передається споживачам, а залишається на балансі підприємства з терміном використання більший за один рік.

Облік тари ведеться в натурально-вартісному виразі. Аналітичний облік ведеться за кожним об'єктом з групуванням за видами тари: тара з деревини, тара з картону та паперу, тара з металу, тара з пластмаси, тара зі скла, тара з тканини та нетканих матеріалів. За тарою, що обліковується у складі інших необоротних матеріальних активів, щомісячно нараховується знос за встановленими нормами амортизації до повного перенесення вартості на новий продукт. Якщо тара реалізується іншому підприємству, то ця операція відображається як реалізація майна підприємства.

Предмети прокату обліковують на рахунку 116 «Предмети прокату». Предметами прокату є об'єкти, що передаються громадянам у строкове платне користування (прокат). Отримання та прокат майна оформляються бланками за формою ПО-ПІ та ПО-П2, які є документами суворого обліку.

Форма ПО-ПІ (замовлення-зобов'язання, копія замовлення-зобов'язання) заповнюється у двох примірниках, другий видається замовнику. У цій формі зазначають дані про отримання предметів на прокат, їх стан, кількість та вартість.

Форма ПО-П2 (квитанція, копія квитанції) заповнюється аналогічно до замовлення-зобов'язання. Вона призначена для приймання грошових коштів за прокат, за продовження строків прокату, неповернення предметів прокату. Облік інших необоротних матеріальних активів здійснюється на рахунку 117 «Інші необоротні матеріальні активи».

22. Облік нематеріальних активів (сутність, визнання, оцінка нематеріальних активів, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Норми П(С)БО 8 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до П(С)БО 8 нематеріальними вважаються немоне-тарні активи, які:

не мають матеріальної форми;

можуть бути ідентифіковані;

утримуються підприємством із метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, постачання товарів або послуг, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншим особам.

Згідно з П(С)БО 8 придбаний нематеріальний актив визнається як актив, тобто відображається в балансі, якщо:

існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням такого активу;

можна достовірно визначити його вартість.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі тоді, коли його можна:

використати окремо або разом з іншими активами у виробництві товарів або наданні послуг, призначених для реалізації;

обміняти на інші активи;

використати на погашення заборгованості;

розподілити між власниками підприємства;

використовувати в господарській діяльності підприємства, спрямованій на отримання прибутку.

Облік капітальних інвестицій в придбання (створення) нематеріальних активів

Групою нематеріальних активів є сукупність однотипних за призначенням і умовами використання нематеріальних активів.

їх синтетичний облік ведеться на рахунку 12 «Нематеріальні активи за окремими субрахунками, які визначені для обліку окремих груп нематеріальних активів». По дебету рахунку 12 Нематеріальні активи відображають надходження нематеріальних активів, а по кредиту їх вибуття в наслідок продажу, ліквідації, безкоштовної передачі тощо. Такими групами є:

Субрахунок 121 «Права користування природними ресурсами» (права на користування кадрами, у тому числі на розробку родовищ, корисних копалин; права на користування геологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарського використання природного середовища в цілому або його елементів, яка міститься у звітах, картах і інших матеріалах; права на використання водних, біологічних і інших ресурсів, яке впливає на життєдіяльність підприємства (населеного пункту, регіону).

Субрахунок 122 «Права користування майном» (право покупця на подальше господарське або інше використання земельної ділянки, будівель чи інших необоротних матеріальних активів; право на оренду землі, приміщень тощо).

При цьому не слід ототожнювати плату за право на оренду майна та орендні платежі. Платіж за право на оренду є платою за право на можливе використання об'єкта оренди.

Субрахунок 123 «Права на комерційні позначення» (засвідчені свідоцтвом права на позначення, за якими товари й послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб: товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо).

Субрахунок 124 «Права на об'єкти промислової власності» (винаходи, промислові зразки, корисні моделі, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо).

Субрахунок 125 «Авторське право та суміжні з ним права» (облік прав на обнародувані та необнародувані твори в галузі науки, літератури й мистецтва, виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі, а також права на програми для ЕОМ, бази даних тощо).

Субрахунок 127 «Інші нематеріальні активи» (облік об'єктів права користування економічними, організаційними та іншими вигодами, зокрема: право на місце на товарній, фондовій біржі; право на здійснення певної діяльності (витрати на отримання ліцензій та інших спеціальних дозволів); право на економічні вигоди від користування монопольним становищем на ринку; право на користування податковими господарськими та іншими привілеями). Аналітичний облік нематеріальних активів і їх зносу ведеться у Відомості обліку нематеріальних активів, нарахування амортизації (зносу) (форма № ВНА-1). Методологія обліку операцій із придбання нематеріальних активів залежить від способу їх придбання або отримання.

Незалежно від способу придбання нематеріального активу він повинен бути оприбуткований на підставі первинного документа. В останньому має бути наведена детальна характеристика об'єкта, його первісна вартість, строк корисного використання, норма амортизації (зносу), підрозділ, у якому використовуватиметься об'єкт, підписи осіб, які прийняли об'єкт. До первинного документа додаються такі, що містять інформацію про самий об'єкт або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті чи інші майнові права підприємства (свідоцтва). Такими первинними документами можуть бути акти, аналогічні типовим актам приймання-передачі основних засобів (типова форма № 03-1).

Основною ознакою нематеріального активу є відсутність матеріальної форми об'єкта, проте, повинні бути документи, які підтверджують існування цього об'єкту та права підприємства на його використання (табл.).

Зарахування нематеріального активу на баланс відбувається на підставі акту про його отримання, який складається після оформлення картки обліку нематеріальних активів, що ведуться за кожним об'єктом нематеріального активу. До таких документів відносяться, насамперед, документи, що описують нематеріальний актив або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті чи інші майнові права підприємства.

Придбання (виготовлення) нематеріального активу обліковується як капітальні інвестиції з використанням субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів».

Придбаваючи нематеріальний актив за грошові кошти, підприємство включає до його первісної вартості ціну придбання, сплачену постачальнику, за вирахуванням непрямих податків (ПДВ), що відшкодовуються підприємству, та інші витрати, безпосередньо пов'язані з його придбанням і доведенням до стану його можливого використання за призначенням.

Нематеріальні активи можуть бути виготовлені силами підприємства (господарським способом), У даному разі всі фактичні витрати на підставі первинних документів відображаються за дебетом субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» і кредиту різних рахунків: 20, 66, 65 та інших, — а потім на фактичну собівартість таких об'єктів дебетується рахунок 12 і кредитується рахунок 154.

Придбання нематеріальних активів може здійснюватись у результаті обміну на подібні й неподібні об'єкти.

При обміні нематеріального активу на подібні об'єкти первісна вартість такого активу дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу, яка визначається як різниця між первісною вартістю переданого нематеріального активу та сумою нарахованого зносу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то в цьому випадку первісна вартість отриманого нематеріального активу дорівнює справедливій вартості переданого активу. Різниця між справедливою й залишковою вартістю нематеріального активу буде включена до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість нематеріального активу, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, передану (отриману) при обміні

Нематеріальні активи, отримані безоплатно, оцінюються за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій вартості на дату отримання цих активів.

Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість.

23. Облік зносу (амортизації) нематеріальних активів (економічна сутність зносу (амортизації), порядок нарахування (амортизації) нематеріальних активів та відображення в аналітичному і синтетичному обліку)

За П(С)БО 8, усі без виключення нематеріальні активи підлягають амортизації.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання.

Строк корисного використання об'єкта нематеріальних активів встановлюється підприємством самостійно при визнанні цього об'єкта активом.

Строк корисного використання нематеріального активу не повинен перевищувати 20 років і при його визначенні слід ураховувати:

строк корисного використання подібних активів;

моральний знос, що передбачається;

правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та, інші фактори.

Методи нарахування амортизації визначені у П(С)БО 7:

прямолінійний;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивний;

виробничий.

При розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

якщо існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок

—        існуватиме наприкінці строку корисного використання. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за

місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Бухгалтерські записи з нарахування амортизації є такі:

Віднесення витрат на амортизацію до певної статті витрат відповідно до сфери використання нематеріального активу (уразі застосування тільки рахунків класу 9):

Дебет 23; 91; 92; 93; 94; 97;99

Дебет 99 «Надзвичайні витрати»

Кредит 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» При застосуванні рахунків класу 8 запис з нарахування амортизації матиме вигляд:

Дебет 833 «Амортизація нематеріальних активів»

Кредит 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів «

Дебет 23; 91; 92; 93; 94; 97;99

Кредит 833 «Амортизація нематеріальних активів»

24. Визнання, класифікація та оцінка запасів (формування первісної вартості запасів, методи оцінки запасів при їх вибутті)

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Запаси визнаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу:

існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням,

—        їх вартість може бути достовірно оцінена. Згідно з П(С)БО 9 запаси — це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

За визначенням, запаси — це оборотні активи, тобто вони не повинні бути обмежені у використанні та призначені для реалізації або використання протягом року чи операційного циклу, якщо він довший за рік.

Для накопичення інформації про запаси та відображення операцій по них у Плані рахунків передбачено другий клас рахунків «Запаси».

Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві для переробки, на комісії або на відповідальному зберіганні, ведеться на рахунках класу 0 «Позабалансові рахунки».

Згідно з П(С)БО 9 оцінку запасів за їх окремими видами розглядають за етапами їх руху:

при надходженні;

при вибутті;

на дату складання звітності

Придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (П(С)БО 9 «Запаси»). Визначення первісної вартості запасів залежить від способу їх надходження на підприємство. П(С)БО 9 розглядає такі способи надходження запасів на підприємство: придбані за плату; виготовлені на підприємстві; внесені до статутного фонду; — одержані безоплатно; придбані в результаті обміну.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, — це собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

До витрат на придбання запасів не включаються отримані торговельні знижки, інші знижки та повернення товарів.

До первісної вартості запасів не включаються такі види витрат: понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Всі ці витрати включаються до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені).

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО 16 «Витрати».

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати;

змінні загально-виробничі витрати та постійні розподілені зага-льновиробничі витрати.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, є погоджена із засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Таким чином, справедлива вартість запасів буде зафіксована в установчих документах підприємства.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість, переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду (рахунок 946 «Втрати від знецінення запасів»).

Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Подібними запасами є запаси, призначення яких співпадає та які мають однакову справедливу вартість. Всі інші запаси є неподібними.

Згідно з П(С)БО 19 справедливою вартістю запасів є сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Таким чином, для визначення справедливої вартості виробничих запасів підприємство може використовувати інформацію прайс-листів та інших подібних документів або скористатися послугами експерта.

Оцінка відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

Запаси, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Цей метод може застосовуватися за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві. Облік надходження матеріалів, їх відпуску та залишків здійснюється по конкретних партіях.

Такий метод звичайно застосовують при виробництві кораблів, літаків,

виконанні індивідуальних замовлень або при торгівлі нерухомістю, автомобілями, коштовностями тощо.

У разі використання, реалізації (іншого вибуття) великої кількості одиниць запасів, які є взаємозамінними, звичайно використовується один з наступних методів для визначення собівартості запасів.

Метод середньозваженої собівартості

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущені, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), при вибутті оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Використання методу ФІФО максимально наближає вартість запасів до поточної ринкової вартості.

Метод нормативних затрат

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування нормативних затрат для оцінки запасів у бухгалтерському обліку та; звітності допускається лише тоді, якщо результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися й переглядатися.

Метод ціни продажу

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на реалізовані товари. Сума торгівельної націнки на товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця, торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

25. Облік надходження виробничих запасів та транспортно-заготівельних витрат (документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік, шляхи надходження)

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». По дебету рахунку 20 відображують надходження виробничих запасів, а по кредиту їх вибуття. До цього рахунку Планом рахунку передбачено відкриття наступних субрахунків:

201 «Сировина й матеріали» — призначений для відображення наявності та руху сировини й основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.

«Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» — призначений для відображення та руху купівельних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці для їх обробки або збирання.

«Паливо» — призначений для обліку наявності та руху палива, що купується чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на бензин, дизельне паливо, газ і мастильні матеріали.

«Тара й тарні матеріали» — призначений для відображення наявності та руху всіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту.

«Будівельні матеріали» — на даному субрахунку не враховуються обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар, тощо. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» при надходженні їх склад чи інше місце зберігання, експлуатації. Устаткування й будівельні матеріали, передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списуються з субрахунку 205 на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» після підтвердження їх монтажу й використання.

«Матеріали, передані в переробку» — призначений для обліку матеріалів, переданих у переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Витрати на переробку матеріалів, що оплачуються стороннім підприємствам, відображаються за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки.

«Запасні частини» призначений для обліку придбання чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, я також автомобільних шин у запасі та обороті.

«Матеріали сільськогосподарського призначення» — призначений для обліку мінеральних добрив, отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками, хімікатів, що використовується для боротьби з хворобами. Тут відображаються також саджанці, насіння та корм, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин.

209 «Інші матеріали» — призначений для обліку відходів виробництва, невиправного браку, матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали.

Операції з обліку виробничих запасів відображаються в Журналі 5 (5а).

Кожне підприємство відкриває аналітичні рахунки в залежності від потреби в кількості, необхідній для управління виробництвом. Найбільш типовими розрізами аналітики можуть виступати наступні: склади, комори, матеріально відповідальні особи, групи запасів, види діяльності тощо.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розмішуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів привласнюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру — номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Відображення надходження та витрачання запасів здійснюється за допомогою карток складського обліку, які виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку, розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на 1-ше число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів.

Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдовій відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативнішого надання даних про їх наявність і рух.

Порушення встановлених вимог ведення складського обліку ускладнює процес обробки документів у бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої і точної інформації про рух запасів.

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна забезпечувати своєчасне отримання необхідних даних як для обліку, так і для контролю й оперативного управління виробничими запасами.

Документи з надходження виробничих запасів:

Журнал обліку вантажів, що надійшли (М-1) — застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням вантажів та оприбуткуванням їх на склад підприємства;

Довіреність (М-2; 26) — призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отримання запасів;

Акт списання бланків довіреностей (М-2а) — призначений для списання використаних бланків довірностей;

Журнал реєстрації довіреностей — призначений для реєстрації виданих довіреностей;

Прибутковий ордер (М-4) — використовується на складі, заповнюється в день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами постачальника, при оприбуткуванні запасів із переробки;

Акт про приймання матеріалів (М-7) — застосовується при прийнятті запасів, якщо є розбіжності з документами постачальника, або коли виробничі запаси надійшли без документів;

Картка складського обліку (М-12) — використовується для обліку виробничих запасів на складі;

Відомість обліку залишків матеріалів на складі (М-14) — використовується для взаємозв'язку складського та бухгалтерського обліку;

Матеріальний ярлик (М-16) — використовується для позначення одиниць запасів.

Надходження виробничих запасів оформляються й іншими документами. Наприклад, рахунок-фактура, платіжна вимога-доручень, товарно-транспортна накладна, тощо.

26. Облік вибуття виробничих запасів (шляхи вибуття, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік вибуття виробничих запасів)

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції на господарські потреби, а також на сторону для переробки залишків чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск виробничих запасів до комор цехів вважається внутрішнім переміщенням запасів. При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

запаси повинні обліковуватись за вагою, обсягом, масою відповідно до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

відпуск запасів, як правило, повинен здійснюватись в межах попередньо встановлених лімітів;

з головним бухгалтером повинні узгоджуватися списки осіб, яким надано право отримувати зі складів запаси, а також отримуються зразки їх підписів.

Документи з відпуску виробничих запасів.

Лімітно-забірна картка (М-8, 9, 28, 28а) — використовується для систематичного відпуску у виробництво лімітованих матеріалів, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску;

Акт-вимога на заміну матеріалів (М — 10) — оформляється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб;

Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (М-11)- використовується для разового відпуску запасів всередині підприємства;

Матеріальний звіт (М-19) Складається МВО і передається до бухгалтерії; відображає рух запасів на складі за певний період.

У ряді випадків для разового відпуску матеріалів у виробництво використовуються галузеві форми (наприклад, в прядильному виробництві — форма № 4-п, в ткацькому — форма № 4-мт тощо).

27. Облік оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів (документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік та оперативний в місцях експлуатації)

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» малоцінні та швидкозношувані предмети (МТТТП) визначаються за єдиним критерієм — строком служби, який в даному випадку вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. До них відносяться: інструменти і приладдя, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, спеціальне взуття тощо.

На МТТТП, які відносяться до складу запасів знос не нараховується, а вартість переданих в експлуатацію МТТТП виключається зі складу активів шляхом її списання на витрати періоду з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання. Отже, якщо МШП вже використовуються і строк їх експлуатації не перевищує одного року, їх кінцева вартість визначається витратами того періоду, в якому вони були передані в експлуатацію.

У процесі документування обліку МШП розрізняють документи бухгалтерського і оперативного обліку.

До первинних документів бухгалтерського обліку відносять документи, якими оформлюється відпуск МШП у виробництво, їх списання тощо.

Документи оперативного обліку — це документи, які відображають передачу зазначених предметів в ремонт, поповнення їх запасу в роздавальних коморах, видачу МШП працівникам, їх повернення тощо.

Оперативний і бухгалтерський облік тісно пов'язаний та є складовими частинами єдиної системи, але розподіл первинних документів на документи бухгалтерського та оперативного обліку є важливою передумовою розробки правильного й ефективного функціонуючого графіка документообігу.

Первинні документи з обліку МШП:

Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) (МШ-1) — застосовується для обліку зміни запасу інструментів у роздавальних коморах на підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного оборотного фонду;

Картка обліку МШП (МШ-2) — застосовується для обліку предметів, виданих під розписку робітнику чи бригадиру з роздавальної комори цеху для тривалого користування;

3)         Замовлення на ремонт або заточування інструментів (МШ-3) — застосовується для обліку інструментів, переданих на заточування або ремонт, що проводиться у централізованому по- рядку;

Акт вибуття МШП (МШ-4) — застосовується для оформлення псування та витрат інструментів (пристроїв) та інших МШП;

Акт на списання інструментів (пристроїв) та їх обмін на придатні (МТТТ-5) — застосовується для оформлення списання інструментів, що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік проводиться за методом обмінного фонду;

Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (МШ-6) — застосовується для спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються робітникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами. Картка ведеться в одному примірнику і зберігається в цеху;

7) Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (МТТТ-7) — застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів робітникам підприємств в індивідуальне користування за встановленими нормами;

Акт на списання МШП (МШ-8) — застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів, спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів після закінчення строку використання, інших МШП і здавання їх до комори для утилю.

Надходження МШП на підприємство здійснюється на підставі відвантажувальних документів постачальників.

На МТТТП, що надійшли, відкривається картка складського обліку (ф. № М-12).

Відпуск робітникам інструментів та інших предметів у тривале користування оформляється вимогою, яка складається у двох примірниках.

Для обліку руху МШП також застосовують первинні документи з обліку матеріалів (форми М-4, М-8, М-9, М-11).

Дані з первинних документів МШП узагальнюються в оборотних відомостях аналітичного та синтетичного обліку для отримання зведених показників.

Отже, існуюча сукупність форм первинної документації з обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів дає можливість побудови такої системи обліку, яка б відповідала масштабам підприємства, його організаційній структурі та об'єктивним умовам функціонування.

Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів та однорідними групами, встановленими, виходячи з потреб підприємства, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами.

З метою забезпечення збереження МШП в експлуатації на підприємствах повинен бути організований належний контроль за їх рухом, зокрема, оперативний облік у кількісному вираженні.

Окрему увагу слід приділити належній організації аналітичного обліку МТТТП, які повернуті на склад з експлуатації.

Для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух МШП по дебету рахунка 22, відображається отримані, придбані або виготовлені МШП за первісною вартістю, по кредиту — відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання недостач і втрат від псування таких предметів.

Синтетичний облік МШП ведуть у журналі 5 (5 А).

28. Склад витрат виробництва та їх групування за різними ознаками. Характеристика етапів обліку витрат виробництва

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» витрати — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітній період.

Витрати виробництва — це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють в собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва).

Виробничі витрати — це прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі.

Собівартість продукції — виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції (виробнича собівартість).

У виробничу собівартість продукції згідно з П(С)БО 16 «Витрати» не включаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати тощо.

До собівартості продукції включається вартість використаних у процесі виробництва сировини й основних матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії на оплату праці та відрахування до соціальних фондів, загальновиробничі витрати, інші витрати, пов'язані з виготовленням продукції на рівні виробничих підрозділів (цехів).

Залежно від характеру та призначення виробничих процесів структурні підрозділи підприємства (місця виникнення витрат) поділяються на основні, допоміжні (підсобні).

До основних належать виробництва, цехи, дільниці, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції (заготівельні, механічно-обробні, збиральні тощо).

Допоміжні (підсобні) виробництва призначені для обслуговування основних (енергетичні, ремонтні, транспортні тощо).

Усі витрати виробництва включаються в собівартість окремих / об'єктів обміну (окремих виробів, груп однорідних» виробів, окремих замовлень).

Одноелементні витрати складаються тільки з одного елемента витрат, а комплексні — з кількох економічних елементів.

Економічний елемент — це економічно однорідний вид витрат; серед них розрізняють:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші витрати.

Склад кожного елемента витрат дається в П(С)БО 16 «Витрати», а групування за елементами показує, що витрачено.

Для визначення собівартості конкретного об'єкта калькулювання витрати виробництва групуються за статтями калькуляції.

Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління).

Номенклатура статей калькуляції може бути така:

Сировина та основні матеріали.

Комплектуючі вироби та купівельні напівфабрикати.

Паливо й енергія на технологічні цілі.

Зворотні відходи (вираховуються).

Основна заробітна плата робітників.

Додаткова заробітна плата.

Відрахування на соціальне страхування.

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

Загальновиробничі витрати.

Втрати від браку.

Виробнича собівартість.

Важливим моментом для визначення собівартості є розподіл витрат на прямі та непрямі.

Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об'єкт витрат (вид продукції і т. д.) економічно можливим способом.

Непрямими є витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об'єкт обміну витрат. Ці витрати належні, до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об'єктами обліку пропорційно вибраній базі (пряма заробітна плата робітників тощо). Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції призначено рахунок 23 «Виробництво».

Цей рахунок передбачений для обліку на окремих субрахунках витрат:

промислових та сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;

підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-пошукових робіт;

підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг;

підприємств громадського харчування на випуск власної продукції;

підприємств торгівлі, постачання та збуту на здійснення діяльності з продажу товарів;

дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних доріг;

інших підприємств і організацій;

допоміжних (підсобних) виробництв;

на виконання некапітальних робіт (будівництво тимчасових споруд, демонтаж припиненого будівництва об'єктів).

За дебетом рахунка 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом — вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунка 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтне-транспортних послуг тощо).

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

29. Оцінка та облік незавершеного виробництва (характеристика незавершеного виробництва, інвентаризація, оцінка, аналітичний і синтетичний облік)

Продукція, що не пройшла всіх етапів технологічної обробки на даному підприємстві і не відповідає визначеним параметрам та стандартам, а також незавершені роботи, не прийняті замовниками, вважаються незавершеним виробництвом.

Для визначення розміру незавершеного виробництва необхідно врахувати облік руху сировини і матеріалів, деталей, вузлів та напівфабрикатів, ступінь їх обробки та всі витрати на обробку, включаючи накладні витрати.

У виробництвах, що мають постійні залишки незавершеного виробництва, для визначення витрат, що відносяться до готової продукції, їх необхідно постійно щомісяця оцінювати.

Собівартість готової продукції за наявності незавершеного виробництва визначають таким чином: до незавершеного виробництва на початок місяця додають витрати звітного місяця, вираховують повернення запасів, а також незавершене виробництво на кінець звітного періоду. Тому правильна оцінка незавершеного виробництва е важливою.

Визначаючи вартість незавершеного виробництва, слід ураховувати:

фактично здійснені прямі витрати (за первинними документами);

транспортно-заготівельні витрати за середнім відсотком виходячи з вартості витрачених матеріальних цінностей;

додаткову заробітну плату за визначеним відсотком;

витрати на соціальне страхування за відсотками, визначеними відповідно до вимог чинного законодавства до основної та додаткової заробітної плати;

загальновиробничі (накладні) витрати виходячи з визначеної підприємством бази розподілу.

Для точнішої оцінки незавершеного виробництва підприємства проводять його інвентаризацію. В акті інвентаризації залишки незавершеного виробництва відображають за окремими об'єктами обліку витрат виходячи зі ступеня їх обробки і порівнюють з даними, отриманими з бухгалтерського обліку. Одержанні відхилення аналізують,

Не відображаються у складі незавершеного виробництва: виробничі запаси, які ще не підлягали обробці, втрати від браку, напівфабрикати власного виробництва, своєчасно не списані витрати, пов'язані з готовою продукцією або виконаними замовленнями.

30. Облік браку у виробництві та напівфабрикатів власного виробництва (документальне оформлення, порядок оцінки, порядок списання витрат від браку, аналітичний і синтетичний облік)

Брак у виробництві — це продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням, або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Залежно від місця виявлення брак продукції поділяється на внутрішній та зовнішній. Внутрішній брак продукції — це брак, виявлений у процесі виробництва. Зовнішній брак продукції — брак, виявлений споживачем і пред'явлений для відшкодування збитків.

Залежно від характеру відхилень від нормативів брак продукції поділяють на виправний (піддягає виправленню) та остаточний (не підлягає виправленню).

Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначено рахунок 24 «Брак у виробництві».

За дебетом рахунку 24 відображаються:

витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість остаточного браку та витрати на виправлення браку);

витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму;

—        витрати на утримання гарантійних майстерень. За кредитом рахунку 24 відображаються:

сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку;

суми зменшення втрат від браку продукції (вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною, вартість утримання з винуватців браку);

суми відшкодувань, що підлягають одержанню від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

Аналітичний облік за рахунком 24 ведеться за видами виробництва.

Напівфабрикати — продукція, що не пройшла всіх стадій (етапів) виробництва на даному підприємстві і потребує дальшої обробки.

Облік напівфабрикатів ведеться на рахунку 25 «Напівфабрикати». Цей рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва.

Облік напівфабрикатів власного виробництва на окремому рахунку ведуть підприємства. в яких напівфабрикати крім використання у виробництві реалізуються на сторону як готова продукція. До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування. Зокрема, на цьому рахунку можуть обліковуватися виготовлені підприємством напівфабрикати: чавун передільний у чорній металургії; сира гума І клей в гумовій промисловості; сірчана кислота на азотно-туковому комбінаті хімічної промисловості; солод у пивоварній промисловості; пряжа і сирова тканина в текстильній промисловості.

На підприємствах, на яких напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб. їх рух і залишки обліковуються на рахунку 23 «Виробництво».

За дебетом рахунка 25 «Напівфабрикати» відображається надходження (створених) напівфабрикатів, за кредитом — вибуття напівфабрикатів унаслідок продажу, передачі в дальшу переробку, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активу.

Аналітичний облік напівфабрикатів ведеться за їх видами, визначеними виходячи з потреб підприємства.

31. Облік готової продукції (поняття, класифікація та формування первісної вартості готової продукції, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Визначення готової продукції наводиться у стандарті бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та Інструкції до плану рахунків № 291 від 30.11.1999 р.

Готовою називають продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу, повністю закінчена обробкою, пройшла випробування, приймання, укомплектування і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договорами або іншими нормативно-правовими актами (умовами, стандартами).

Рис. Класифікація готової продукції

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту та складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними й іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція — це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам і призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція — це продукція, яка іноді утворюється в комплексних виробництвах при виробництві основної і, на відміну від супутньої, не потребує додаткових витрат.

У поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги.

Готова продукція оприбутковується на склад із виробничих підрозділів на основі первинних документів — накладних, актів, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість (свідоцтво про якість, сертифікат відповідності державній системі сертифікації).

Оскільки собівартість готової продукції визначається після закінчення місяця або кварталу, а на склад вона надходить протягом поточного місяця (кварталу), то виникає необхідність встановлення умовної облікової ціни — планової (з виявленням відхилення між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажної (з виявленням відхилення між продажною і фактичною собівартістю продукції).

У балансі готова продукція оцінюється за фактичною собівартістю, а в поточному обліку протягом місяця бухгалтер оприбутковує її за умовними цінами — плановими чи продажними. Отже, виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоби позбутися таких розбіжностей, треба визначити відхилення між фактичною та умовною вартістю продукції після складання калькуляцій та скласти виправні проводки (дебет рахунка 26 і кредит рахунка 23 у випадку, якщо фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості).

Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання й окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральних (характеризують кількість, обсяг і вагу продукції відповідно до їх фізичних властивостей, використовують для кількісного обліку готових виробів); умовно-натуральних (показники, необхідні для одержання узагальнених показників з обліку однорідної продукції).

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або Книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

в сортових картках складського обліку — в бухгалтерії складають та обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;

безкартковим способом — кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва та руху готової продукції у розрізі складів та інших місць зберігання. При цьому необхідно звернути особливу увагу на збалансованість даних з оприбуткування, відпуску та по залишках продукції. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або Книгах складського обліку здійснюються записи про надходження та відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

Аналітичний облік приймання та відпуску готової продукції ведеться на підставі прибуткових і видаткових документів. Якщо облік готової продукції ведеться за обліковими цінами, то в кінці звітного періоду, після визначення фактичної собівартості готової продукції, записи з випуску та відвантаження коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом їх співставлення. Від»ємна сума відхилень відображається методом червоного сторно, додатна — звичайним записом.

Дані аналітичного та синтетичного обліку готової продукції повинні забезпечувати отримання необхідної інформації для складання внутрішньої бухгалтерської звітності.

Синтетичний облік готової продукції ведеться в журналі 5 або 5А, де у розділі III наводиться кореспонденція:

Д 90 «Собівартість реалізації»;

К 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція». У цьому ж розділі наводяться дані про загальну суму оприбуткованої готової продукції: Д 26 «Готова продукція»; К 23 «Виробництво».

Аналітичний облік руху готової продукції за окремими групами ведеться у відомості аналітичного обліку 5.1.

Первинні документи на передачу готової продукції (накладні, відомості випуску продукції, акти) з виробничих підрозділів на склад виписуються у двох примірниках. Один з примірників, підписаний завідувачем складу, повертається в цех, який здав продукцію, а другий — залишається на складі.

Працівник складу записує дані про надходження продукції з первинного документа у картки або книги складського обліку. Записи в картки здійснюються в такому ж порядку, як і в картки складського обліку на матеріальні цінності (вказується дата, номер документа, від кого надійшло, кому видано, робиться запис в графу «надійшло» чи «відпущено», виводиться залишок після кожного запису).

Після запису в картки складського обліку первинні документи здаються завідувачем складу в бухгалтерію. На підставі отриманих бухгалтерією документів з оприбуткування готової продукції складається нагромаджувальна відомість її випуску

Записи в нагромаджувальній відомості здійснюються щоденно з відображенням дати, номера документа й кількості випущених із виробництва окремих видів продукції.

У кінці місяця підраховуються підсумки з надходження готової продукції в розрізі кожного найменування і проставляються планові чи відпускні ціни. Шляхом множення кількості виробів на ціни знаходиться планова (або відпускна) собівартість продукції. Після того, як бухгалтерія визначить фактичну собівартість продукції, дані про собівартість кожного виробу переносяться у нагромаджувальну відомість. Порівнюючи дані про планову і фактичну собівартість оприбуткованої продукції, знаходять відхилення виробництва.

Оскільки в балансі треба відобразити готову продукцію за фактичною собівартістю, то на суму відхилень від планової собівартості складається запис методом додаткової проводки (якщо фактична собівартість виявиться вищою від планової):

Д 26 «Готова продукція» чи інших рахунків (11, 20, 22, 25, 27, 903);

К 23 «Виробництво»,

або методом червоного сторно (якщо фактична собівартість виявиться нижчою від планової).

Для порівняння даних складського обліку готової продукції з даними бухгалтерського обліку складається книга залишків готової продукції, в яку переносяться дані з карток чи книг складського обліку. У книзі залишків бухгалтерія проставляє облікові (планові) ціни і визначає залишки за кожним видом, сортом готової продукції у сумовому виразі. Методом додавання сум залишків за всією номенклатурою продукції визначається загальна сума залишків продукції. Відповідність знайденої суми даним синтетичного обліку до рахунка 26 «Готова продукція» свідчить про правильність ведення обліку на складі та в бухгалтерії.

Списання собівартості наданих послуг і виконаних робіт оформляється записом:

Д 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

К 23 «Виробництво».

32. Облік зобов'язань за розрахунками з постачальниками і підрядниками (характеристика розрахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Поточні зобов'язання — зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань при придбанні підприємством матеріальних та нематеріальних цінностей, послуг здійснюються із дотриманням принципу відповідності.

Тому використовується метод нарахування, дотримання якого, з точки зору визнання зобов'язань по відношенню до своїх кредиторів, вимагає від підприємства правильного визнання моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме у момент переходу права власності, який визначається, наприклад, умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов'язання за отримані активи.

Для обліку таких зобов'язань використовується рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

На рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і наданні послуги. За кредитом відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашання, списання тощо.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин з постачальниками і підрядниками є первинні документи. Порядок та форми розрахунків між покупцем і постачальником визначаються в господарських договорах або контрактах купівлі-продажу. Основними типовими документами з оприбуткування запасів від вітчизняного постачальника є накладні, товаротранспортні накладні, залізничні накладні, акти про приймання матеріалів, податкові накладні (де вказується податковий кредит з ПДВ) тощо.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюється відповідність їх якості, кількості, асортименту умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення оприбуткування: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування прибуткового ордера. Прибуткові ордери використовують для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

Коли є розбіжності у кількості та якості з даними супровідних документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають Акт про приймання матеріалів (типова форма № М-7).

Акт складається комісією, яку призначає керівник підприємства і до якої входять завідувач складу, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. Цей акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

Товарно-матеріальні цінності, що доставлені від постачальника залізничним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі залізничної накладної. При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними в транспортних документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу (зірвана або пошкоджена пломба), складають комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці про відшкодування збитків.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковують на склад на підставі товаротранспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про приймання вантажу без документів. Завідувач складу здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Платіжними документами, які використовуються при операціях оплати товару, є рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банків тощо.

Необхідно щоденно одержувати рахунки-фактури (ф. № 868), перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві — головний бухгалтер).

Необхідно забезпечити своєчасне оформлення надходження матеріалів, за цим мають стежити працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або головний бухгалтер малого підприємства).

На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія має організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів для своєчасного одержання рахунків від постачальників.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцеві на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи чи надані послуги, мають бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів — це підпис керівника (або уповноваженої особи) (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду на його оплату. Підставою для обліку імпортних товарів та їх руху є документи іноземної фірми-постачальника, транспортно-експедиційних компаній з навантажувально-розвантажувальних і транспортних послуг, документи на послуги щодо зберігання товару, розрахункові документи про сплату мита, зборів і податків.

Імпортні товари на складі покупця оприбутковують на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, вантажної митної декларації, приймального акта і акта експертизи торговельно-промислової палати, комерційних документів (рахунків-фактур, ін-войсів, що підтверджують митну вартість товару), транспортних накладних (СМК, залізничної накладної, авіанакладної, коносаменту, товаротранспортної накладної). При купівлі товару за іноземну валюту обов'язково складається довідка бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахуванні грошей.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа на сплату.

Облік розрахунків із постачальниками ведеться у журналі 3 та відомості 3.3 аналітичного обліку до рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Записи в журналі здійснюються за фактичною собівартістю придбання запасів, яка складається з їх купівельної ціни, податку на додану вартість і транспортно-заготівельних витрат.

Фактична собівартість запасів визначається в кінці місяця після підрахунку загальної суми транспортно-заготівельних витрат і розрахунків їх розподілу між окремими видами запасів.

Протягом місяця записи в журналі 3 робляться на підставі документів постачальника, які надходять в бухгалтерію та відповідним чином обробляються. Доцільно відображати вартість матеріальних цінностей за купівельними цінами, в якості яких приймається ціна постачальника, що показана в рахунках до оплати. Всі інші елементи, що вказані у рахунках постачальника, у ціну не входять і відображають окремо або входять до складу транспортно-заготівельних витрат, які збираються за дебетом рахунка 20 «Виробничі запаси».

33. Облік короткострокових зобов'язань за розрахунками з банками та іншими позиками (порядок отримання та погашення позик, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Кредит — економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одерження позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотків. Кредитні взаємовідносини встановлюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником в письмовій формі.

Основними принципами кредитування підприємств, прийнятими у світовій практиці, є:

забезпеченість (видається кредит при наявності активів),

платність (встановлюється процент за користування кредитом);

строковість (видається кредит на обумовлений строк);

поверненість (після закінчення строку кредит погашається);

—        цільовий характер (використання лише за призначенням). Оскільки надання кредиту пов'язано з ризиком неповернення,

банк ретельно вивчає документи клієнта, які включають:

заяву на видачу кредиту;

фінансово-економічну інформацію про клієнта;

суми дебіторської та кредиторської заборгованості;

розрахунок економічної окупності кредиту;

спосіб забезпечення позики;

інші показники для активної оцінки фінансового становища клієнта.

Банківський процент — це плата за надані в борг гроші, ціна грошей, винагорода, яку приносять заощадження тим, хто дає гроші в борг.

Облік розрахунків за короткостроковими кредитами банків ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики». За кредитом рахунку 60 відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом — сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Облік на рахунку 60 «Короткострокові позики» ведеться у національній та іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує 12 місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув.

При обліку кредитів банку слід розрізняти основну суму боргу, що відображається на рахунку 60 «Короткострокові позики», та відсотки, що на неї нараховані, які відображаються за кредитом рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» у кореспонденції з дебетом рахунку 951 «Відсотки за кредит».

Нарахування пені за прострочення платежів за відсотками по кредиту відображається записом Д-т 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки», К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Короткострокові кредити, термін погашення яких минув (але який менше строку позовної давності), повинні бути відображені у складі.

простроченої заборгованості: Д-т 601 «Короткострокові кредити банків в національній валюті», К-т 605 «Прострочені позики в національній валюті».

Переведення короткострокового кредиту банку до складу довгострокових кредитів оформлюється записом Д-т 603 «Відстрочені короткострокові кредити банків в національній валюті», К-т 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті». Синтетичний облік таких розрахунків ведуть у ж.2, аналітичний облік за позикодавцями в розрізі кожного кредиту окремо та строками їх погашення.

34. Облік операцій з довгостроковими та короткостроковими векселями виданими (сутність, види, аналітичний та синтетичний облік векселів виданих)

Вексель — це безумовне зобов'язання сплатити певну суму протягом визначеного періоду чи в установлений термін на користь пред'явника векселя. Векселі видані відображаються в обліку за номінальною вартістю і видаються постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за отримані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на які підприємство видало векселі.

Якщо підприємство розраховується за кредиторську заборгованість векселями, то собівартість отриманих цінностей є нижчою, ніж сума погашення векселя.

Векселі бувають відсоткові та безвідсоткові. При передачі відсоткового векселя обумовлюється розміри та терміни сплати відсотків. Незалежно від термінів сплати вони нараховуються на кожну звітну дату.

Короткостроковий вексель виданий — це вексель, який забезпечує заборгованість перед постачальниками, підрядниками і іншими кредиторами терміном менше 12 місяців.

На рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержану сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на яку підприємством видані векселі.

Рахунок 62 «Короткострокові векселі видані» має два субрахунки:

— «Короткострокові векселі, видані у національній валюті»,

— «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті».

За кредитом рахунка 62 відображається видача векселів у забезпечення поставок, (виконаних робіт чи послуг) постачальників та інших кредиторів та забезпечення інших операцій, а по дебету — погашення заборгованості за виданими векселями її списання.

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення.

Синтетичний облік векселів виданих обліковується у Журналі 3 (кредит рахунка 62), аналітичний — в оборотній відомості 3.4 з відображенням даних про залишки й рух за кожним виданим векселем.

Залежно від умов випуску та платності векселі можуть бути декількох типів:

простий вексель — із визначеною ставкою річного відсотка по векселю,

переказний вексель — відсоток входить до номінальної вартості векселя.

На рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків із постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та,які не є поточним зобов'язанням. За кредитом цього рахунку відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи, та за іншими операціями, за дебетом — погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем.

Протягом всього часу існування векселя — з моменту прийняття рішення про видачу і до моменту погашення — його супроводять різні документи, які становлять так звану вексельну документацію:

Документи, необхідні для пред'явлення векселя до платежу — акт пред'явлення векселя до платежу

Крім самих векселів, первинними документами можуть бути: акт приймання-передачі векселя, акт про протест векселя в неакце-пті, акт про протест векселя про несплату, акт про протест про не-датування акцепту, платіжна вимога на опротестування векселя, реєстр пред'явлених векселів, виписки банку, ВКО, довідки бухгалтерії тощо.

Реєстрацію документів доцільно вести в книзі обліку векселів і книзі реєстрації актів приймання-передачі векселів. В книзі обліку векселів реєструють всі одержані підприємством векселі, а в разі випуску власних векселів заводять окрему книгу реєстрації випущених векселів.

Обліковим регістром по рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» є Журнал 3. У Відомості 3.4 ведеться аналітичний облік довгострокових векселів виданих. В Балансі (ф. № 1) сальдо за довгостроковими відсотковими векселями відображається у III розділі пасиву Балансу (ф. № 1) у рядку 450 «Інші довгострокові фінансові зобов'язання», а за безвідсотковими векселями — у рядку 470 «Інші довгострокові зобов'язання».

35. Заробітна плата: поняття, види та форми. Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку

Заробітна плата — це винагорода обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Оплата праці ґрунтується на тарифній системі, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки і тарифно — кваліфікаційні довідники.

Тарифні сітки (схема посадових окладів) формуються на основі тарифної ставки робітника першого розряду (перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати) і міжквалі-фікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок наступних розрядів до першого.

Центральним поняттям організації праці є визначення сфери застосування адекватних умовам підприємства систем та форм оплати за виконану роботу.

До норм оплати праці належать гарантії: за роботу в понаднор-мований час; за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні; за роботу в нічний час; за час простою не з вини працівника; за брак не з вини працівника; працівникам молодшим від 15-ти років при скороченій тривалості їх щоденної роботи.

Гарантії оплати працівникам: щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; за час підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; за час обстеження в медичних установах; переведення за станом здоров'я на легшу роботу; тимчасово переведення на іншу роботу з виробничої необхідності; для вагітних жінок, які мають дітей віком до 3-х років; за виробниче навчання; для донорів.

Гарантії та компенсації при: переїзді на роботу в іншу місцевість; службових відряджень; роботі у польових умовах.

Однією зі складових виробничого процесу є наймані працівники, які називаються персоналом. Від кількісного і якісного складу персоналу значною мірою залежить продуктивність праці, випуск і реалізація продукції, фінансові результати.

Облік персоналу забезпечує інформацію про списків склад у розрізі категорій, професій, кваліфікації, освіти, стажу роботи, віку, національності та інших показників. Аналіз даних про персонал дає можливість виявити основні кількісні та якісні характеристики трудового колективу, знайти резерви для подальшого поліпшення щодо чисельності та якості його складу, цілеспрямовано формувати команду управлінців та виконавців високого рівня, які здатні забезпечити успішне функціонування й тривале існування підприємства.

Особовий склад персоналу обліковується відділом кадрів, який фіксує його наявність, зміни у складі працівників та їх причини. Відділ кадрів відкриває особову справу на кожного працівника, веде облік приймання, переміщення та звільнення особового складу, оформляє надання відпусток, присвоєння кваліфікації, змін тарифних ставок і окладів та інших оперативні дані (дні народження, вихід на пенсію, наявність пільгових категорій працівників тощо). Такі дані відображаються в особових справах на основі записів про приймання, переміщення чи звільнення, наказів і розпоряджень адміністрації та інших документів. Накази щодо руху персоналу обов'язково доводяться до відома працівників бухгалтерії, які ведуть облік розрахунків з оплати праці.

На кожну особу відкривається трудова книжка й алфавітна картка (ф. П-3). На працівників з вищою освітою відкривається особова картка (ф. П-2), а на спеціалістів, що виконують науково — дослідні, проектно — конструкторські і технологічні роботи, — особова картка (ф. П — 4); наказ про приймання (ф. П-1), наказ на переведення на іншу роботу (ф. П-5). Наказ про припинення трудового договору (ф. П-8). Список про надання відпусток (ф. П-7) та інші документи, які затверджені наказом міністерства статистики України для первинного обліку особового складу від 27 жовтня 1995 р. № 277.

36. Облік розрахунків з оплати праці (порядок нарахування погодинної та відрядної оплати праці, види утримань із заробітної плати, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Погодинна оплата праці — залежить від відпрацьованого часу і встановлених тарифних ставок чи посадових окладів.

Погодинна підсистема має дві форми:

Погодинна проста оплата здійснюється за кількість відпрацьованих годин (днів) встановлених тарифних ставок чи посадових окладів.

Погодинно-преміальна оплата здійснюється, як і при простій погодинній формі, але крім того працівнику виплачується премія за особливі умови роботи.

Для складання розрахункових відомостей для погодинної оплати праці необхідно використовувати:

табелі використання робочого часу (для розрахунку погодинної заробітної плати та інших доплат — нічні, надурочні, простої за час непрацездатності тощо);

довідки-розрахунки бухгалтерії (на додаткову заробітну плату);

розрахункові відомості за минулий місяць (для розрахунку прибуткового податку);

виконавчі листи (на утримання за рішенням судових органів);

заяви працівників (на утримання та перерахування частини заробітної плати);

платіжні відомості (на видачу авансів);

інші документи.

Відрядна оплата праці — залежить від виготовленого обсягу продукції.

Відрядна підсистема має такі форми оплати праці:

Пряма відрядна оплата залежить від обсягу виготовленої продукції та розцінок.

Відрядно-преміальна оплата праці залежить від суми заробітку за відрядними розцінками й обсягу виготовленої продукції та встановлених розміру премій.

Непряма відрядна використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу.

Відрядно-прогресивна форма оплати ґрунтується на тому, що зі збільшенням обсягу виготовлення продукції зростає розцінка.

Акордна форма передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час.

Колективно-відрядна форма застосовується у промисловості при випуску продукції на кінцевій операції і розподілі загальної суми заробітку між членами бригади пропорційно до їх тарифного заробітку.

У міру виконання обсяги робіт фіксуються в індивідуальних або бригадних нарядах.

Первинними документами з обліку виробітку є рапорти, відомості виробітку бригад.

Операції, які передбачені технологічним процесом, оплачуються нарядами на відрядні роботи, а різні доплати — за листами на доплату. Наряд — це комбінований документ, у якому вказується завдання на виконання певних робіт, і підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт. Оплата часу простоїв, які сталися не з вини працівника оформляються листком обліку простоїв. На оплату робіт із виправлення браку продукції виписується окремий наряд з відміткою «виправлення браку».

Для виплати заробітної плати оформляються розрахунково-платіжні відомості, платіжні відомості та видаткові касові ордери.

Інструкція зі статистики заробітної плати № 5 від 13.1.2004 р. містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одерження об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників використовується фонд оплати праці. Фонд оплати праці складається з трьох складових:

Основної заробітної плати;

Додаткової заробітної плати;

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

37. Облік нарахування виплат, що проводяться на основі середнього заробітку: нарахування відпускних, лікарняних та інших виплат (нормативно-законодавче регулювання, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Середній заробіток визначається для оплати праці у випадках:

чергових і додаткових відпусток або компенсацій за невикористані відпустки;

виконання державних і громадських обов'язків;

пільгових годин підлітків;

перерви у роботі матерів, які годують немовлят;

переміщення працівників на нижче оплачувану роботу через хворобу чи виробничу необхідність;

перебування у відрядженнях;

вимушених простоїв;

вихідної доплати при звільненні;

тимчасової непрацездатності;

відпустки з вагітності та пологів;

інших передбачених законодавством випадках.

Для розрахунку середньої заробітної плати за час хвороби є заробітна плата роботи за останні 6 місяців роботи перед настанням страхового випадку поділена на кількість робочих днів і помножена на кількість днів хвороби.

Крім того, допомога з тимчасової непрацездатності нараховується відповідно до постанови КМУ від 27.04.1998 р. І залежить від страхового стажу роботи та нараховується в таких розмірах:

До 5 років — 60 \% заробітку

Від 5 до 8 років — 80 \% заробітку

Понад 8 років — 100 \% заробітку

Не залежно від стажу допомога в розмірі 100 \% середнього заробітку нараховується таким категоріям: працівникам, які мають дітей до 16-ти років (учнів до 18-ти років); ветеранам війни; працівникам 1-4 категорій, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи; допомога з вагітності та пологів; жінкам (чоловікам) військовослужбовців не строкової служби.

Перші 5 днів хвороби нараховуються і виплачуються за рахунок коштів роботодавця при цьому нарахування по непрацездатності будуть відображатися записом: Дт 23,91,92,93 Кт 661. Решта днів хвороби виплачуються за рахунок фонду соц. страху з тимчасової втрати працездатності при цьому бухгалтерські будуть такими: Дт 652 Кт 661.

З 01.01 2011 року змінилися підходи щодо виплати лікарняних, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-УІ (далі — Закон № 2464), який об'єднав чотири внески, що існують сьогодні: до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Але все ж таки виплату лікарняних буде здійснювати фонд соц. страху з тимчасової втрати працездатності.

Для обчислення середньої заробітної плати для оплати відпусток виходять з виплат за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпусток поділеного на кількість календарних днів у році за мінусом святкових днів встановлених законодавством і помножити на кількість календарних днів відпустки.

З метою розподілу витрат на виплату відпусток протягом звітного періоду на підприємствах створюються резерви на виплату відпусток.

Резерв виплати відпусток створюється шляхом щомісячного його нарахування за нормативом від фактичних витрат на оплату праці, яка враховується при розрахунку середнього заробітку. Нормативи відрахувань до резерву оплати відпусток кожне підприємство розраховує самостійно. При цьому враховується зарплата, яка включається до розрахунку середнього заробітку за рік, і відрахування на соціальні заходи (Пенсійний фонд 31,8 \% + Фонд соцстраху 2,9 \% + Фонд безробіття 1,3 \% + Фонд від нещасних випадків (різний відсоток), що нараховується на зарплату).

У бухгалтерському обліку нарахування резерву оплати відпусток відображається оборотом за кредитом рахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток»у кореспонденції з дебетом рахунків, на яких ведеться облік витрат (рахунки класу 8 «Витрати за елементами» або 9 «Витрати діяльності»).

Таблиця

Якщо створеного забезпечення не вистачає для виплати відпусток у поточному періоді, сума відпускних, що перевищує резерв, нараховується наступним чином: Д-т 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» К-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»

Для обчислення середньої заробітної плати під час перебування у відрядженні та у інших випадках необхідно заробітну плату за останні 2 місяці поділити на кількість робочих днів і помножити на на кількість днів відсутності працівника.

38. Облік розрахунків за страхуванням (порядок нарахування єдиного соціального внеску, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

З 1 січня 2011 року збори до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування замінив єдиний соціальний внесок.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-УІ (далі — Закон № 2464) об'єднав чотири внески, що існують сьогодні: до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням цього Закону, під єдиним внеском необхідно розуміти консолідований внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб і членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) не входить до системи оподаткування. Тому податкове законодавство не регулює порядок обчислення та сплати цього внеску. Як і раніше, страхувальниками за новим Законом у загальному випадку є роботодавці, а застрахованими особами — фізичні особи, які підлягають державному соціальному страхуванню і сплачують (або за яких сплачується) ЄСВ.

Єдиний внесок встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників ЄСВ з урахуванням видів їх економічної діяльності, Класів професійного ризику виробництва є 67, а розмір ЄСВ складає від 36,76 \% до 49,7 \% від обєкта оподаткування.

Спеціального рахунку для обліку ЄСВ не ввели. Тому для обліку ЄСВ можна відкрити окремий субрахунок в складі рахунка 65»Розрахунки за страхуванням», субрахунок 657 «За єдиним внеском на соціаьне страхування». По кредиту субрахунка 657 відображують нарахування ЄСВ а по дебету перерахування до бюджету нарахованих та утриманих внесків.

Для обліку розрахунків за всіма видами страхування призначений рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням». Він має наступні субрахунки:

651» За пенсійним забезпеченням» — ведеться облік розрахунків із Пенсійним фондом України за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування. 652» За соціальним страхуванням» — ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором на обов'язкове загальнодержавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням.

653» За страхуванням на випадок безробіття» — ведеться облік розрахунків за збором на обов'язкове загальнодержавне соціальне страхування на випадок безробіття.

654» За індивідуальним страхуванням» — ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями від індивідуального страхування персоналу підприємства за їх письмовим дорученнями, у випадку добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових внесків за договорами та із обов'язкового страхування, яке встановлюється законодавством.

655»3а страхуванням майна» — ведеться облік розрахунків за страхуванням майна підприємства та майна працівників підприємства. Такі страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям.

656 «Розрахунки із соціального страхування від нещасних випадків на виробництві».

Право на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок: підприємств, установ і організацій; державного бюджету; страхових внесків громадян; інших джерел соціального забезпечення.

Синтетичний облік (кредит рахунка 65 «розрахунки за страхуванням») ведеться в журналі 5 — витрати діяльності, або 5а — витрати за елементами.

39. Облік зобов'язань за податками, зборами, обов'язковими платежами (підстави для нарахування та порядок погашення, аналітичний і синтетичний облік)

Окремо у фінансовій звітності виділяють поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом.

До таких зобов'язань відносяться:

зобов'язання з податку на прибуток;

зобов'язання з податку на додану вартість;

зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб;

інші податки, що сплачуються підприємством згідно з чинним законодавством до бюджетів різних рівнів.

Для узагальнення інформації про розрахунки за всіма видами платежів до бюджету з юридичних та фізичних осіб, а також із фінансових санкцій, які вносяться у бюджет, використовується рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами». До цього рахунку відкривається чотири субрахунки:

«Розрахунки за податками»;

«Розрахунки за обов'язковими платежами»;

«Податкові зобов'язання»;

«Податковий кредит».

На субрахунку 641 ведеться облік податків, які нараховуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір та ін.).

На субрахунку 642 ведеться облік рахунків за зборами (обов'язковими платежами), які утримуються відповідно до чинного законодавства й облік яких не відображається на рахунку 65 «Рахунки за страхуванням».

На субрахунку 643 ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку збільшується податковий кредит. Сума кредиту визначається з отриманих авансових платежів у порядку попередньої оплати (за готову продукцію, товари, різні матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи і послуги, що підлягають відвантаженню чи виконанню).

На субрахунку 644 ведеться облік податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання.

Аналітичний облік на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» ведеться в розрізі видів податків і платежів.

Кореспонденція рахунків з нарахування інших податків і платежів здійснюється за такою схемою: за дебетом відображаються рахунки нарахованих зобов'язань з оплати праці, нарахованих доходів та витрат тощо, з яких вираховуються, або до складу яких входять відповідні суми податків та обов'язкових платежів, а кредотуються по відповідних субрахунках рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Первинними документами для нарахування податків є розрахунки бухгалтерії, з розрахунків з ПДВ — податкові накладні, а для нарахування митних платежів — вантажна митна дикларація.

Перерахування податків та обов'язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень. Крім того, про сплату податків можуть свідчити виписки банку. Синтетичний облік таких розрахунків ведуть у ж. 3

40. Облік розрахунків з учасниками (порядок нарахування та виплати дивідендів, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік розрахунків з учасниками)

Відносини підприємства з учасниками можна розглянути з двох сторін.

З одного боку, учасники повинні повністю розрахуватись з підприємством по внесках до статутного капіталу. З іншого — підприємство зобов'язане сплачувати учасникам дивіденди.

Розглянемо економічну суть, визначення та види дивідендів.

Корпоративні права — це права власності на частку (пай) в статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, на управління та одержання відповідної частки прибутку такої юридичної особи.

Дивіденди — прибуток, одержаний платником податку від здійснення корпоративних прав, включаючи доходи, нараховані у вигляді відсотків на акції або на внесені до статутних капіталів їх часток, за винятком доходів, одержаних від торгівлі корпоративними правами, та доходів від операцій з борговими зобов'язаннями та вимогами. Виплата дивідендів відбувається після виплати процентів по облігаціях.

Для обліку заборгованості учасників за внесками до капіталу призначений окремий рахунок 46 «Неоплачений капітал».

Нагадаємо, що сальдо рахунку 46 «Неоплачений капітал» відображається у пасиві балансу у дужках, що означає знак мінус, і вираховується при визначенні суми власного капіталу.

Для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з розподілом прибутку (дивіденди тощо) призначено рахунок 67 «Розрахунки з учасниками».

По кредиту рахунку 67 відображається збільшення заборгованості підприємства перед засновниками та учасниками товариства, по дебету — її зменшення (погашення), в тому числі реінвестування доходів тощо.

Рахунок 67 «Розрахунки з учасниками»має такі субрахунки:

«Розрахунки за нарахованими дивідендами»;

«Розрахунки за іншими виплатами».

На субрахунку 671 обліковують дивіденди, нараховані власникам простих та привілейованих акцій (часток у статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших, передбачених установчими документами, джерел.

На субрахунку 672 підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплат у зв'язку з одержанням належної вибулому учаснику (засновнику) частини активів підприємства.

Аналітичний облік ведеться за кожним засновником та учасником, за видами виплат, за джерелами виплати дивідендів — прибуток звітного року, прибуток минулих років, резервний фонд.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» об»ява (оголошення) дивідендів за звітній період є подією після дати балансу. Тому примітки до фінансової звітності повинні містити відповідні пояснення.

Таблиця

41. Облік доходів майбутніх періодів (порядок формування та віднесення на доходи періоду, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Доходи майбутніх періодів обліковуються на рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів» який призначено для узагальнення інформації щодо одержаних доходів у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах.

До доходів майбутніх періодів відносяться: доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонплата за користування засобами зв'язку тощо.

За кредитом рахунка 69 «Доходи майбутніх періодів» відображається сума одержаних доходів майбутніх періодів, за дебетом їх списання на відповідні рахунки обліку доходів та включення до складу доходів звітного періоду.

Аналітичний облік доходів майбутніх періодів ведеться за їх видами, датами їх утворення і визнання доходами звітного періоду. Синтетичний облік ведуть у ІІ розділі 3ж.

42. Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями та з фінансової оренди (характеристика рахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облігація — цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Випустити облігації може будь-яке підприємство за рішенням власників в межах 10 \% статутного капіталу. Для цього воно повинно отримати дозвіл комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка здійснює реєстрацію емісії. Після реєстрації емітентові видається свідоцтво, яке є підставою для друкування сертифікатів цінних паперів.

У сертифікаті вказується номінальна вартість облігації, яку вона досягає за період погашення.

Часто облігації розміщуються за вартістю, що відрізняється від номінальної: з дисконтом або премією.

При розміщенні облігації визначається ставка відсотків за облігацією, що є платою за користування позиковими коштами, а також періоди їх виплат.

Витрати на сплату відсотків повинні визначатися за ринковою ставкою, незважаючи на те що сума нарахованих відсотків базується на визначеній ставці відсотків.

Відсотки нараховуються у кожному звітному періоді незалежно від дати їх виплати за принципом нарахування.

Довгострокові зобов'язання за облігаціями визнаються за теперішньою вартістю.

Якщо ринкова ставка відсотка дорівнює визначеній на момент емісії ставці відсотка, облігація може реалізовуватися за номінальною вартістю.

Для обліку зобов'язань за довгостроковими облігаціями використовується рахунок 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями». Цей рахунок використовується для розрахунків з особами, що придбали облігації, за випущеними та розміщеними облігаціями власної емісії.

Рахунок 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями» має такі субрахунки:

«Зобов'язання за облігаціями»;

«Премія за випущеними облігаціями»;

«Дисконт за випущеними облігаціями».

За кредитом субрахунка 521 «Зобов'язання за облігаціями» ведеться облік зобов'язань за довгостроковими облігаціями за номінальною вартістю. За дебетом цього рахунка відображається погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій.

Субрахунок 522 «Премія за випущеними облігаціями» використовується для обліку нарахованих сум премій та їх амортизації до досягнення номінальної вартості облігації або до моменту її продажу. Розмір премії за облігацією залежить від ціни розміщення облігації та її номінальної вартості і є різницею між ними. Сума нарахованої амортизації відображається за кредитом субрахунка 522 «Премія за випущеними облігаціями», її амортизація (списання) — за дебетом рахунка. Амортизація премії здійснюється виходячи з її розміру та терміну емісії облігації.

Субрахунок 523 «Дисконт за випущеними облігаціями» використовується для обліку дисконту за розміщеними облігаціями. Розмір дисконту залежить від номінальної вартості облігації та вартості її розміщення і визначається як різниця між ними. Сума дисконту відображається за дебетом субрахунка 523 «Дисконт за випущеними облігаціями», його амортизація (списання) — за кредитом рахунка. Сума дисконту, що списується у звітному періоді, залежить від розміру визнаного дисконту та терміну, який залишився до погашення облігації. Синтетичний облік зобов'язань по облігаціях ведуть у журналі № 3 та відомості 3,4.

Облік довгострокових зобов'язань з оренди

Фінансова оренда — це оренда, за якою передаються в основному всі ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив. При цьому право власності на актив може передаватись після закінчення терміну оренди.

Будь-яка інша оренда, що не передбачає взагалі передачі ризиків та вигід від володіння майном, вважається операційною.

За П(С)БО 14 «Оренда» оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

Орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди.

Орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання.

Строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди.

Теперішня мінімальна вартість орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди.

При передачі майна у фінансову оренду його вартість одночасно із зобов'язаннями відображається за балансом орендаря у сумі мінімальних орендних платежів.

Мінімальні орендні платежі — платежі, що здійснюються або можуть здійснюватись орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням непередбаченої орендної плати, вартості послуг та податків, що підлягають поверненню орендодавцю) на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

Гарантованою ліквідаційною вартістю для орендаря — це частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов'язаною з ним стороною;

для орендодавця — це частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.

Негарантована ліквідаційна вартість — це частина ліквідаційної вартості зданого в оренду активу, отримання якої орендодавцем не забезпечується або гарантується лише пов'язаною з ним стороною. Фінансова оренда визнається орендарями за балансом як активи та зобов'язання за сумами, що дорівнюють справедливій вартості майна на початку оренди або за теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів. Для обчислення теперішньої вартості мінімальних орендних платежів використовують орендну ставку відсотка.

Орендна ставка відсотка — це ставка відсотка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів та негарантова-ної ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості фінансової оренди на початок строку оренди. Якщо фактор дисконту визначити неможливо, слід застосовувати ставку відсотка за іншими податками орендаря.

Облік активів, отриманих у фінансову оренду, ведеться на субрахунках рахунка 10 «Основні засоби» або «Інші необоротні матеріальні активи» залежно від виду майна. Одночасно облік зобов'язань із фінансової оренди ведеться на рахунку 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди»:

Рахунок 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди» має такі субрахунки:

«Зобов'язання з фінансової оренди»;

«Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів». За кредитом рахунка 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди» відображається нарахування заборгованості перед орендодавцем за отримані об'єкти довгострокової оренди, за дебетом — її погашення, переведення до поточних зобов'язань, списання тощо.

Аналітичний облік зобов'язань з оренди ведеться за кожним орендодавцем та об'єктом орендованих необоротних активів.

Окрім вартості об'єкта оренди орендар сплачує орендарю відсотки за користування майном.

Зобов'язання за нарахованими відсотками обліковуються за кредитом рахунка 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» з одночасним визнанням фінансових витрат на рахунку 952 «Інші фінансові витрати». При цьому складається обліковий запис:

Дебет 952 «Інші фінансові витрати» Кредит 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

Протягом терміну використання активу орендарем нараховується амортизація за методом передбаченим обліковою політикою для відповідної групи основних засобів.

Синтетичний облік довгострокових зобов'язань з оренди ведуть у журналі № 3.

43. Класифікація та облік витрат за елементами (на рахунках класу 8) (характеристика елементів витрат, загальний порядок обліку витрат за елементами з використанням рахунку 8 класу)

Витрати в розрізі елементів витрат відображаються в II розділі Звіту про фінансові результати та групуються за такими видами: у матеріальні витрати;

^ витрати на оплату праці;

^ відрахування на соціальні заходи;

^ амортизація;

^ інші операційні витрати.

До складу матеріальних включаються витрати на виробництво за таким переліком:

• сировина (продукція добувної промисловості, сільського, лісового).

вода на технологічні та господарські потреби; будівельні матеріали; запасні частини;

тара і тарні матеріали;

допоміжні матеріали; відходи виробництва; інші види матеріальних ресурсів.

До складу витрат на оплату праці відносять заробітну плату за тарифами і розцінками, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату.

До складу відрахувань на соціальне страхування відносять витрати на пенсійне забезпечення, страхування на випадок безробіття, медичне страхування та інші види в установленому порядку за тарифами у процентах до фонду оплати праці.

До складу елемента «амортизація «відносяться витрати з нарахованої амортизації основних засобів, необоротних матеріальних активів за обраним методом і нормами відрахувань.

До інших відносяться такі витрати, котрі не відображені у попередніх елементах (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, матеріальна допомога тощо).

Облік витрат за елементами ведуть на рахунках класу 8 «Витрати за елементами», склад і призначеняя яких наведено в таблиці.

Таблиця

44. Облік собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) (характеристика рахунку, склад собівартості реалізованої продукції, синтетичний і аналітичний облік)

Рахунки класу «Витрати діяльності» застосовують для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

За дебетом рахунків відображаються суми витрат, за кредитом — списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 «Фінансові результати».

Узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконання робіт, наукових послуг ведеться на рахунку 90 «Собівартість реалізації».

За дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів, страхових виплат відповідно до договорів страхування, за кредитом —списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

«Собівартість реалізованої готової продукції»;

«Собівартість реалізованих товарів»;

«Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

«Страхові виплати».

На субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції.

На субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

На субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт, послуг.

На субрахунку 904 «Страхові виплати» підприємства, які є страховиками відповідно до Закону України «Про страхування», узагальнюють інформацію про страхові суми і страхові відшкодування за умовами договору страхування при настанні страхового випадку.

Дебіт рахунку 90 «Собівартість реалізації» узагальнюються у журналі № 5 (5 А).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду;

нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

^ прямі матеріальні витрати; ^ прямі витрати на оплату праці; ^ інші прямі витрати;

^ змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Собівартість готової продукції (робіт, послуг) визначається за вирахуванням з витрат на її виробництво справедливої вартості побічної продукції, що відпускається на сторону, та вартості можливого використання побічної продукції, якщо вона використовується на підприємстві. Перелік витрат, що включається до виробничої собівартості нововведення в таблиці.

45. Облік загальновиробничих витрат (сутність, порядок накопичення та розподілу, аналітичний і синтетичний облік)

Для накопичення інформації про витрати, що входять до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачено застосування рахунків:

23 «Виробництво», який призначений для узагальнення інформації про виграти на виробництво продукції (робіт, послуг).

Рахунок 23 «Виробництво» ведеться в розрізі видів виробництва, статей витрат і видів або груп продукції, що виробляється, або в розрізі підрозділів підприємства та центрів витрат і відповідальності.

91 «Загальновиробничі витрати, який призначено для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також виграти на утримання та експлуатацію машин та устаткування.

За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом — щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

До складу загальновиробничих витрат включаються:

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління

цехами, дільницями тощо);

відрахування на соціальні заходи (медичне страхування апарату

управління цехами, дільницями; втрати на оплату службових

відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;

витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи із цієї оплати праці; медичне страхування робітників та загальновиробничого персоналу; вартість комунальних послуг, наданих виробничим підрозділам; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишньої о середовища,

інші витрати.

Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва. По відношенню до обсягу виробництва відрізняють постійні і змінні загальновиробничі витрати.

Постійні загальновиробничі витрати — витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати — виграти на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Згідно з п. 16 П(С)БО «Витрати» підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.

П(С)БО 16 передбачено порядок віднесення змінних загально виробничих витрат на собівартість продукції з використанням бази розподілу (заробітної плати, обсягу діяльності, прямих ви-трат)виходячи із фактичної потужності звітного періоду. А це означає, що загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості готової продукції.

Постійні загально виробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній виробничій потужності.

Згідно П(С)БО 16 нормальна виробнича потужність — це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємств протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

46. Облік адміністративних витрат (склад адміністративних витрат, аналітичний і синтетичний облік)

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

• загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, охорона);.

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахункове-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Для обліку адміністративних витрат передбачено рахунок 92 «Адміністративні витрати».

По дебету відображають суму визнаних адмістративних витрат, по кредиту — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

47. Облік витрат на збут (склад витрат на збут та порядок їх виникнення, аналітичний і синтетичний облік)

Виграти на збут включають такі витрати, що пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

^ витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

у витрати на ремонт тари;

^ оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

^ витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

^ витрати на передпродажну підготовку товарів;

^ витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

^ витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, охорона);

^ витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

^ витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

^ інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Для обліку витрат на збут передбачено рахунок 93 «Витрати на збут».

По дебету рахунку відображають суму визнаних збутових витрат, по кредиту — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

48. Облік витрат від іншої діяльності (склад витрат від іншої операційної діяльності, аналітичний і синтетичний облік)

Для обліку інших операційних витрат використовують рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності». На цьому рахунку узагальнюється інформація про витрати від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім витрат, що відображуються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».

За дебетом рахунка відображають суму визнаних витрат, по кредиту — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

До інших операційних витрат включаються:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку, визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці; втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

49. Облік фінансових витрат та витрат від інвестиційної діяльності (склад фінансових витрат та витрат від інвестиційної діяльності, порядок їх визнання, аналітичний і синтетичний облік)

До фінансових належать витрати, які впливають на розмір власного й залученого капіталу, зокрема сума сплати банкам процентів за користування кредитами, витрати на емісію (випуск) облігацій, плати за фінансову оренду та інші витрати. Названі витрати пов'язані з платою за залучений в оборот підприємства капітал банків чи юридичних осіб.

На рахунку 95 «Фінансові витрати» ведеться облік витрат процентів та інших витрат підприємства, пов'язаних із залученням позикового капіталу.

Рахунок 95 «Фінансові витрати» має такі субрахунки:

«Відсотки за кредит»;

«Інші фінансові витрати».

За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 951 «Відсотки за кредит»ведеться облік витрат, пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, за користування кредитами банків.

На субрахунку 952 «Інші фінансові витрати» ведеться облік витрат, пов'язаних із залученням позикового капіталу, зокрема витрат, пов'язаних з випуском, утриманням та обігом власних цінних паперів; нарахування відсотків за договорами кредитування, фінансового лізингу.

Інвестиційна діяльність пов'язана з придбанням і продажем довгострокових (необоротних) активів, і короткострокових (оборотних) фінансових активів, які не відносяться до еквівалентів грошових коштів (вартість придбаних основних засобів, необоротних і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій -дивіденди, проценти).

На рахунку 96 «Втрати від участі в капіталі» ведеться облік втрат зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства. Основні вимоги до обліку інвестицій викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 12 «Інвестиції».

Рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі» має такі субрахунки:

«Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;

«Втрати від спільної діяльності»;

«Втрати від інвестицій в дочірні підприємства».

За дебетом рахунка відображається сума визнаних втрат, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства» ведеться облік втрат, пов'язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування внаслідок одержання асоційованих підприємствами збитків.

На субрахунку 962 «Втрати від спільної діяльності» ведеться облік витрат, пов'язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування внаслідок одержання спільними підприємствами збитків.

На субрахунку 963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства» ведеться облік втрат, пов'язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування внаслідок одержання дочірніх підприємствами збитків.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Для відображення інших витрат в бухгалтерському обліку використовують рахунок 97 «Інші витрати».

До інших витрат належать:

«Собівартість реалізованих фінансових інвестицій»;

«Втрати від зменшення корисності активів»;

«Втрати від не операційних курсових різниць»;

«Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»;

«Списання необоротних активів»;

«Інші витрати звичайної діяльності».

На субрахунку 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» відображається балансова вартість реалізованих фінансових інвестицій та інші витрати, пов'язані з їх реалізацією.

На субрахунку 972 «Втрати від зменшення корисності активів» відображається балансова вартість реалізованих необоротних активів та інші витрати, пов'язані з їх реалізацією.

На субрахунку 974 «Витрати від не операційних курсових різниць» відображаються втрати за активами й зобов'язаннями неопе-раційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

На субрахунку 975 «Уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій» відображається сума знецінення необоротних активів і фінансових інвестицій.

На субрахунку 976 «Списання необоротних активів» відображається залишкова вартість списаних необоротних активів та витрати, пов'язані з їх ліквідацією.

На субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності» відображаються інші витрати звичайної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках 97 «Інші витрати».

50. Облік надзвичайних витрат та доходів (сутність, порядок визнання надзвичайних витрат та доходів, аналітичний і синтетичний облік)

Надзвичайна подія — це подія, яка є випадковою і нехарактерною для діяльності даного підприємства. До таких подій відносять стихійне лихо, пожежі, техногенні аварії, експропріацію приватної власності державою тощо.

Однакові події можуть бути надзвичайними для одного підприємства та звичайними для іншого. Наприклад, втрати від стихійного лиха будуть розглядатися як надзвичайні підприємством, яке їх понесло, і звичайними витратами для страхової компанії, яка здійснює страхування від таких випадків.

Під надзвичайними витратами розуміють невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи витрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел.

Надзвичайні витрати поділяються на:

Прямі витрати від події, яка вже здійснилася. Якщо матеріальні цінності повністю непридатні до подальшого використання, то їх списують з балансу згідно з відповідними стандартами бухгалтерського обліку.

Витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків. Наприклад, витрати за договором про надання послуг сторонніми організаціями за роботами, пов'язаними з ліквідацією наслідків надзвичайної події, нарахована заробітна плата робітникам, зайнятих на відновлюваль-них роботах.

Витрати, пов'язані з попередженням надзвичайних подій. Ці витрати необхідно відрізняти від звичайних ремонтних робіт.

Первинними документами при відображення суми визнаних витрат є накладна, рахунок, акт виконаних робіт, розрахунок бухгалтерії тощо.

Списання надзвичайних витрат для визначення фінансових результатів від надзвичайних подій оформлюється довідкою бухгалтерії.

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій. Зміст і вартісну оцінку витрат від кожної надзвичайної події слід окремо розкривати в Примітках до фінансової звітності.

Облік надзвичайних подій ведуть на рахунку 99 «Надзвичайні витрати»

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати». Рахунок має такі субрахунки:

«Втрати від стихійного лиха», на якому ведеться облік втрат від стихійного лиха.

«Втрати від техногенних катастроф і аварій», на якому ведеться облік втрат, понесених підприємством у результаті техногенних катастроф і аварій, що сталися на самому підприємстві чи на іншому підприємстві.

«Інші надзвичайні витрати», на якому ведеться облік втрат від інших надзвичайних подій.

У підприємств, які здійснюють облік витрат тільки із застосуванням рахунків класу 8 «Витрати за елементами», витрати пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати, які виникли за надзвичайних подій — на рахунку 85 «Інші затрати». Прямі витрати операційної діяльності за елементами списуються на рахунок 23 «Виробництво», а всі інші витрати, в тому числі з кредиту рахунку 85 «Інші затрати», списуються на рахунок 79»Фінансові результати».

Використовувати тільки рахунок 8 класу «Витрати за елементами» мають право суб'єкти малого підприємництва, а також інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності.

Кожне підприємство має вибір використовувати лише рахунки класу 8 або класу 9, чи рахунки двох класів одночасно.

Облік доходів від надзвичайної діяльності ведеться на рахунку 75 «Надзвичайні доходи» який застосовується для відображення доходів, які виникли внаслідок надзвичайних подій.

Рахунок 75 «Надзвичайні доходи» має такі субрахунки:

«Відшкодування збитків від надзвичайних подій»;

«Інші надзвичайні доходи».

За кредитом рахунка відображається сума відшкодування, зокрема від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій, за дебетом — списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій» відображається сума відшкодування втрат від надзвичайних подій, включаючи відшкодування витрат на попередження втрат від надзвичайних подій.

На субрахунку 752 «Інші надзвичайні доходи» відображається доход від інших подій чи операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.

Аналітичний облік доходів від надзвичайних подій ведеться за видами доходів. Запаси на рахунках з обліку доходів від надзвичайних подій і віднесення на фінансові результати здійснюється на підставі платіжних доручень підприємств, виписок банку, договорів страхування зі страховою організацією, документів, які підтверджують форс-мажорні обставини, довідок (розрахунків) бухгалтерії.

Узагальнення даних по рахунках обліку доходів здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі № 6, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку у Відомості 5-М.

51. Доходи підприємства: визнання, класифікація та оцінка.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи регламентуються П(С)БО 15 «Дохід». Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування передбачає відображення в обліку та фінансовій звітності доходів і витрат у момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Принцип нарахування повинен застосовуватися одночасно з принципом відповідності, згідно з яким витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Дохід визнається за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте, для відображення сутності операції за певних умов необхідно застосовувати критерії визнання до окремих елементів однієї операції, які підлягають оцінці. Наприклад, вартість реалізації продукції включає суму за майбутні надані послуги (монтаж), яка підлягає визнанню. Ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох і більше операцій одночасно, якщо вони пов'язані таким чином, що сутність господарської операції не можна зрозуміти без розгляду декількох операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізувати товари й водночас укласти окремий договір на придбання цих товарів пізніше. У даному випадку обидві операції повинні розглядатися одночасно.

Згідно з ПБО 15 «Дохід «не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

Сума задатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

Надходження, що належать іншим особам;

7.         Надходження від первинного розміщення цінних паперів. Визнані доходи поточного періоду класифікуються в бухгалтер- ському обліку за такими групами:

^ дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

^ інші операційні доходи; ^ фінансові доходи; ^ інші доходи; ^ надзвичайні доходи.

52. Облік доходів від операційної діяльності (склад доходів від операційної діяльності та порядок їх визнання, аналітичний і синтетичний облік)

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Для обліку доходу від реалізації продукції (товарів), робіт, послуг Планом рахунків передбачено застосування рахунку 70 «Доходи від реалізації» в розрізі таких субрахунків:

«Дохід від реалізації готової продукції»

«Дохід від реалізації товарів»

«Дохід від реалізації робіт і послуг»

«Вирахування з доходу»

«Перестрахвання»

За кредитом субрахунків 701—703 відображається одержання доходу, за дебетом — належна сума непрямих податків; суми, які отримуються підприємством на користь комітента, принципала; повернуті перестраховиками частки страхових платежів у кориспо-нденції з субрахунком 705 «Перестрахування»; результат зміни резервів незароблених премій у страховій діяльності та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 704 «Вирахування з доходу» за дебетом відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів, суми надходжень за договорами комісії агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітентів й інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу.

За кредитом рахунка 704 «Вирахування з доходу» відображують списання дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 705 «Перестрахування» підприємств, які є страховиками відповідно до Закону України «Про страхування» узагальнюють інформацію про частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами перестрахування.

За дебетом субрахунку 705 «Перестрахування» відображуються суми часток страхових платежів, що належать перестраховикам, за кредитом- частки страхових платежів, що повертаються перестраховиками у разі дострокового припинення договору перестрахування. Щомісяця сальдо субрахунку 705 «Перестрахування» списується (закривається) у кориспонденції із субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Для обліку інших операційних доходів використовується рахунок 71 «Інший операційний дохід». Цей рахунок має слідуючі субрахунки:

710 «Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю»

711 «Дохід від реалізації іноземної валюти»

712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів»

713 «Дохід від операційної оренди активів»

714 «Дохід від операційної курсової різниці»

715 «Одержані штрафи, пені, неустойки»

716 «Відшкодування раніше списаних активів»

717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»

718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів»

719 «Інші доходи від операційної діяльності»

За кредитом рахунка 71 відображається сума визнаних доходів, а за дебетом — суми непрямих податків у складі цих доходів та списання чистого доходу на рахунок 791 «Результат операційної діяльності».

На цьому рахунку узагальнюється інформація про доходи від операційної діяльності у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

До складу інших операційних доходів відносяться:

дохід від реалізації іноземної валюти;

дохід від реалізації виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

дохід від операційної оренди, якщо така діяльність не є метою створення підприємства;

дохід від операційної курсової різниці, що виникає за активами та зобов'язаннями, пов'язаними з операційною діяльністю підприємства;

одержані штрафи, пені, неустойки за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду про їх стягнення, а також суми відшкодування завданих збитків;

відшкодування раніше списаних активів;

дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу;

одержані гранти та субсидії;

доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.

53. Облік доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів (склад доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, порядок їх визнання, аналітичний і синтетичний облік)

Доход від участі в капіталі обліковується на рахунку 72, який призначений для узагальнення даних про інвестиції підприємства в асоційовані, дочірні та спільні підприємства. Облік ведеться за методом участі в капіталі у підприємства-інвестора.

Метод участі в капіталі передбачає ведення обліку інвестицій, відповідно до якого балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується на суму збільшення чи зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

Рахунок 72 «Доход від участі в капіталі» має такі субрахунки»:

721 «Доход від інвестицій в асоційовані підприємства»;

722 «Доход від спільної діяльності»;

723 «Доход від інвестицій в дочірні підприємства».

На субрахунку 721 ведеться облік доходу, пов'язаного із збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок отримання асоційованими підприємствами прибутку чи збільшення власного капіталу асоційованих підприємств внаслідок таких подій, як переоцінка необоротних активів, інвестицій тощо.

Асоційованим називається підприємство, в якому інвесторові належить блокуючий (понад 25 \%) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім чи спільним підприємством інвестора.

Отримання належного доходу, від участі в капіталі асоційованого підприємства оформляється на підставі розрахунку за даними бухгалтерського обліку того підприємства, куди вкладено капітал.

Д 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі»;

К 721 «Доход від участі в капіталі».

Отриманий доход від участі в капіталі спільних підприємств списується на фінансовий результат: Д 721 «Доход від участі в капіталі»; К 792 «Результат фінансової діяльності».

На субрахунку 722 ведеться облік операцій з отримання доходу від спільної діяльності, тобто від створених спільно з іншими юридичними особами підприємств і організацій, які контролюються двома (або більше) сторонами відповідно до письмової угоди між ними.

Отримання доходу, визначеного за даними бухгалтерського обліку спільного підприємства та розподіленого між засновниками пропорційно до частки вкладеного ними капіталу, оформляється записом:

Д 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі»;

К 722 «Доход від спільної діяльності».

Списання доходу від спільної діяльності здійснюється записом:

Д 722 «Доход від спільної діяльності»; К 792 «Результат фінансових операцій».

На субрахунку 723 ведеться облік операцій з отримання доходу від дочірніх підприємств, які знаходяться під контролем материнського (холдингового) і на які воно має суттєвий вплив. Суттєвим є такий вплив, що виходить із повноважень брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

Отримання доходу від дочірніх підприємств оформляється записом:

Д 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі»;

К 723 «Доход від інвестицій в дочірні підприємства». Списання доходу, отриманого від дочірніх підприємств, здійснюється записом:

Д 723 «Доход від інвестицій в дочірні підприємства»; К 792 «Результат фінансових операцій «.

Аналітичний облік доходів від участі в капіталі ведеться в розрізі об'єктів інвестування (підприємств і організацій).

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді відсотків, роялті та дивідендів, якщо:

ймовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

дохід може бути достовірно оцінений.

Відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами.

Роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди. Дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Рахунок 73 «Інші фінансові доходи» призначено для обліку доходів, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової діяльності, які не обліковують на рахунку 72 «Доход від участі в капіталі».

Рахунок 73 «Інші фінансові доходи» має такі субрахунки:

«Дивіденди одержані» — використовуються для відображення належної суми дивідендів від підприємств, що не є асоційованими, дочірніми та спільними.

«Відсотки одержані» — використовується для відображення відсотків за облігаціями чи за іншими цінними паперами, крім тих, що обліковуються за рахунком 731, а також відсотків за здані у фінансову оренду необоротні активи.

«Інші доходи від фінансових операцій» — використовується для відображення інших доходів від фінансової діяльності, крім тих, що обліковуються на субрахунках 731 та 732.

За кредитом рахунка відображається визнана сума доходу, за дебетом — списання кредитового обороту на рахунок 79 «Фінансові результати».

Для узагальнення інформації про доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства, призначено рахунок 74»Інші доходи» субрахунки якого наведено в таблиці.

Таблиця

Первинними документами при відображенні доходів від інвестиційної діяльності є акти переоцінки, платіжне доручення, ПКО, виписки банку, довідки (розрахунки) бухгалтерії тощо.

Відображення в бухгалтерському обліку інших доходів відбувається наступним чином:

Таблиця

54. Облік фінансових результатів (поняття фінансових результатів, порядок їх формування та відображення на рахунках обліку)

Фінансові результати визначаються за кожним видом діяльності по закінчення звітного періоду (місяці чи календарного року). При визначенні кінцевого фінансового результату необхідно закрити рахунок 98 «Податки на прибуток». Оскільки податок на прибуток визначається загальною сумою і не підрозділяється за видами діяльності, то витрати з податку на прибуток списуються на окремий субрахунок рахунка 79 «Фінансові результати» за вибором підприємства, крім субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій».

Розмір прибутків або збитків операційної діяльності підприємства визначається на субрахунку 791 «Результати операційної діяльності».

За кредитом відображаються у порядку закриття рахунків суми доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та від іншої операційної діяльності, за дебетом — суми в порядок закриття рахунків і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

Для отримання показника прибутку або збитку від операційної діяльності Планом рахунків передбачено субрахунок 791 «Результат операційної діяльності». На субрахунку 791 «Результати основної діяльності» ведеться облік доходів, витрат і фінансових результатів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та іншої операційної діяльності підприємства

У кінці звітного періоду обороти за рахунками 70, 71, 90, 92, 93, 94 списуються на субрахунок 791 «Результат операційної діяльності», за даними якого визначається прибуток (збиток) операційної діяльності.

Чистий дохід від реалізації продукції визначається шляхом вирахування з валового доходу відповідних податків, зборів, знижок тощо.. У Звіті про фінансові результати він відображається у рядку з аналогічною назвою. Порядок визначення чистого доходу у бухгалтерському обліку є наступним:

Сума загального доходу, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів і податків з продажу, який відповідає критеріям визнання доходу, буде відображатися записом:

Відображено дохід від реалізації Дт 36; Кт 70.

На зменшення валового доходу послідовно списуються нараховані податки, платежі:

а) суму податку на додану вартість, включену до складу доходу: Нараховано ПДВ на виручку згідно чинного законодавства Дт 70; Кт 64

б) акцизний збір, врахований у складі доходу для платників акцизного збору:

Нараховано акцизний збір згідно чинного законодавства Дт70; Кт 64

Інші суми, які зменшують валовий дохід, відображаються у вільному рядку Звіту про фінансові результати і у статті «Інші вирахування з доходу».

Після здійснення наведених записів на субрахунку 791 списується сума чистого доходу від реалізації продукції. Віднесено чистий дохід від реалізації на фінансовий результат Дт 70; Кт 791.

Валовий прибуток (збиток) — це різниця між чистим доходом від продажу готової продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Для визначення валового прибутку потрібно насамперед визначити та відобразити в обліку собівартість реалізованої готової продукції. Списано на фінансові результати собівартість реалізованої продукції Дт 791 Кт 90.

Фінансовий результат визначається за кожним видом діяльності шляхом зіставлення доходів і витрат звітного періоду.

Субрахунок 791 щомісяця закривається, тому на різницю між оборотами складається проводка в кореспонденції з рахунком 44 «Нерозподілені прибутки непокриті збитки».

Прибуток або збиток від фінансової діяльності підприємства визначається на субрахунку 792 «Результат фінансових операцій».

На субрахунку 792 «Результати фінансових операцій» ведеться облік доходів, витрат і фінансових результатів від фінансових операцій.

За кредитом субрахунку 792 «Результат фінансових операцій» відображаються списання суми доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів з рахунку 72 і 73, за дебетом-списання фінансових витрат з рахунків 95 «Фінансові витрати» та 96 «Втрати від участі в капіталі».

Схему відображення в бухгалтерському обліку доходів, витрат від фінансової діяльності підприємства та визначення фінансового результату, наведено в таблиці:

Таблиця

792 «РЕЗУЛЬТАТ ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ»

Дебет

«Відсотки за кредит»

«Інші фінансові витрати»

«Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»

«Втрати від спільної діяльності»

«Втрати від інвестицій в дочірні підприємства»

Кредит

721     «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства»

«Дохід від спільної діяльності»

«Дохід від інвестицій в дочірні підприємства»

«Дивіденди одержані»

«Відсотки одержані»

«Інші доходи від фінансових операцій»

Прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства визначається на субрахунку 793 «Результат іншої звичайної діяльності».

За кредитом відображаються списання сум у порядку закриття рахунків обліку доходів від іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом — списання витрат з рахунку 97 «Інші витрати». Визначення результату від іншої звичайної діяльності наведено в таблиці.

Таблиця

Кредит

«Дохід від реалізації фінансових інвестицій «

«Дохід від відновлення корисності активів»

«Дохід від неопераційної курсової різниці»

«Дохід від безоплатно одержаних активів»

«Інші доходи від звичайної діяльності»

793 «РЕЗУЛЬТАТ ІНШОЇ ЗВИЧАЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Дебет

«Собівартість реалізованих фінансових інвестицій «

«Втрати від зменшення корисності активів»

«Втрати від неопераційних курсових різниць»

«Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»

«Списання необоротних активів»

«Інші витрати звичайної дія- льності»       

Нарахування податку на прибуток від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності та відображення у складі фінансових результатів відображається в обліку наступними записами: Дт 981;Кт641 і Дт 79; Кт 981.

На субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій» ведеться облік витрат, доходів та фінансового результату від операцій, пов'язаних із надзвичайними подіями.

Прибуток (збиток) від надзвичайних подій визначається на субрахунку 794»Результат надзвичайних подій».

За кредитом субрахунку 794»Результат надзвичайних подій» відображається списання доходів, одержаних від надзвичайних подій, за дебетом — списання витрат від надзвичайних подій, які обліковуються на рахунку 99 «Надзвичайні витрати».

Таблиця

794 «РЕЗУЛЬТАТ НАДЗВИЧАЙНИХ ПОДІЙ»

Дебет

«Втрати від стихійного лиха»

«Втрати від техногенних катастроф і аварій»

«Інші надзвичайні витрати»

982 «Податок на прибуток від надзви- чайних подій»        

Кредит

«Відшкодуваня збитків від надзвичайних подій»

«Інші надзвичайні доходи»

Узагальнення даних по рахунках обліку доходів та по рахунках обліку фінансових результатів здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі № 6, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку у Відомості 5-М.

55. Облік податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Облік відстрочених податкових активів та зобов'язань

При визначенні кінцевого фінансового результату необхідно закрити рахунок 98 «Податки на прибуток». Оскільки податок на прибуток визначається загальною сумою і не підрозділяється за видами діяльності, то витрати з податку на прибуток списуються на окремий субрахунок рахунка 79 «Фінансові результати» за вибором підприємства, крім субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій».

Для отримання показника прибутку або збитку від операційної діяльності Планом рахунків передбачено субрахунок 791 «Результат операційної діяльності». На субрахунку 791 «Результати основної діяльності» ведеться облік доходів, витрат і фінансових результатів.

У кінці звітного періоду обороти за рахунками 70, 71, 90, 92, 93, 94 списуються на субрахунок 791 «Результат операційної діяльності», за даними якого визначається прибуток операційної діяльності.

Нарахування податку на прибуток від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності та відображення у складі фінансових результатів відображається в обліку наступними записами: Дт 981;Кт641 і Дт 79; Кт 981.

На субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій» ведеться облік витрат, доходів та фінансового результату від операцій, пов'язаних із надзвичайними подіями.

Прибуток від надзвичайних подій визначається на субрахунку 794»Результат надзвичайних подій».

Відстрочені податкові зобов'язання — це тимчасова різниця у сумі податку на прибуток, яка виникає внаслідок невідповідності суми прибутку за даними бухгалтерського обліку і прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Відстрочені податкові активи — це сума податку на прибуток, яка належить до відшкодування в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки.

Податкова база статті звітності представляє собою суму, яка відноситься на дану статтю для податкових цілей податковими органами.

Тимчасові різниці представляють собою різниці між податковими базами статей і їх балансовою вартістю, і можуть бути:

оподаткованими тимчасовими різницями, що впливають на суми, належні до оподаткування в майбутніх періодах;

тимчасовими різницями, які вираховуються, що впливають на суми, які необхідно вираховувати з податку на прибуток до сплати в майбутніх періодах.

Для обліку відхилень по відповідній сумі податку вводяться спеціальні рахунки: 17 «Відстрочені податкові активи», та 54 «Відстрочені податкові зобов'язання».

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про відстрочені податкові активи та зобов'язання і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».

Рахунок 17 «Відстрочені податкові активи» є активним, балансовим. Призначений для ведення обліку суми податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок: 1) тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов'язань та оцінкою цих активів або зобов'язань, яка використовується з метою оподаткування; 2) перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді. По дебету цього рахунку відображається сума перевищення податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному звітному періоді, над витратами, пов'язаними з нарахуванням податку на прибуток у поточному звітному періоді, по кредиту — зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов'язаних з нарахуванням податків на прибуток у поточному звітному періоді.

Аналітичний облік відстрочених податкових активів ведеться за видами активів, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниця.

На рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» ведеться облік суми податку на прибуток, які сплачуватимуться в наступних періодах внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов'язань та оцінкою цих активів або зобов'язань, яка використовується з метою оподаткування.

За кредитом рахунка 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах до оподаткованих тимчасових різниць, за дебетом — зменшення відстрочених податкових зобов'язань за рахунок нарахування поточних податкових зобов'язань.

Синтетичний облік відстрочених податкових зобов'язань ведуть у журналі № 3.

56. Облік статутного капіталу, неоплаченого та вилученого капіталу (порядок формування статутного капіталу та його зміни, аналітичний і синтетичний облік)

Для обліку статутного капіталу використовують три основні рахунки: рахунок 40 «Статутний капітал», рахунок 46 «Неоплачений капітал» та рахунок 45 «Вилучений капітал».

Всі операції, пов'язані з формуванням, змінами, ліквідацією статутного капіталу, відображаються на рахунку 40 «Статутний капітал». Сальдо цього рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу. Зміни статутного капіталу проводяться у встановленому чинним законодавством порядку з обов'язковим внесенням відповідних змін до установчих документів.

Рахунок 40 «Статутний капітал» пасивний, фондовий, призначений для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

По дебету pax. 40 відображають зменшення (вилучення) статутного капіталу, а по кредиту pax. 40 його збільшення.

Неоплачений капітал — це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства, які вони зобов'язалися здійснити на момент створення підприємства. Для реєстрації підприємства, наприклад товариства з обмеженою відповідальністю, необхідно утворити статутний капітал, і на дату його створення слід сплатити ЗО \% суми, визначеної установчими документами на спеціально відкритий у банку тимчасовий рахунок. Не внесена засновниками сума коштів або майно, яке вони зобов'язались передати у статутних капітал, визнається їх заборгованістю перед товариством і відображається у складі неоплаченого капіталу. Після державної реєстрації підприємства засновники повинні в період до одного року погасити заборгованість за внесками до статутного капіталу. Для узагальнення інформації про розмір заборгованості засновників та її зміни використовується рахунок 46 «Неоплачений капітал». За дебетом цього рахунка обліковується заборгованість засновників товариства за внесками до капіталу підприємства, а за кредитом — погашення заборгованості.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) товариства.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Акціонерне товариство може здійснювати викуп акцій власної емісії за ринковою, номінальною чи іншою вартістю для перепродажу чи анулювання. Якщо викуплені акції повторно не розміщуються в період до 12 міс, товариство зобов'язане їх анулювати. Анулювання акцій може здійснюватись для зменшення кількості випущених акцій, розміру статутного капіталу та з іншою метою.

Облік вилученого капіталу ведеться на рахунку 45 «Вилучений капітал». За дебетом цього рахунка відображається фактична собівартість викуплених акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у засновників, а за кредитом — вартість анульованих або перепроданих акцій чи часток.

Непокриті збитки, неоплачений капітал, вилучений капітал зменшують розмір власного капіталу підприємства.

57. Облік прибутків і збитків та облік резервного капіталу (сутність та види резервного капіталу, порядок його формування та відображення в обліку, формування та використання прибутку підприємства)

Додатковий вкладений капітал найчастіше виникає в акціонерних товариствах. Він є тією сумою, на яку вартість розміщення акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід виникає лише у випадку, якщо вартість первинного розміщення акцій перевищує їх номінальну вартість. Усі випадки дальшого їх обігу розглядаються як продаж. Для інших видів підприємств додатковий вкладений капітал — це будь-яке перевищення вартості внесків засновників понад зареєстровану суму, а також будь-які незареєстро-вані в установчих документах внески власників у підприємство. Облік додатково вкладеного капіталу здійснюється на рахунку 42 «Додатковий капітал» та на субрахунках 421 «Емісійний дохід», 422 «Інший вкладений капітал»

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Облік іншого додаткового капіталу здійснюється також на рахунку 42 «Додатковий капітал», але на інших субрахунках:

«Дооцінка активів» (дооцінка необоротних активів у випадках, передбачених чинним законодавством);

«Безоплатно одержані необоротні активм» (вартість активів, безоплатно одержаних від інших осіб без умови їх повернення);

«Інший додатковий капітал» (майно житлово-комунального господарства та соціальної сфери, не передане на баланс муніципалітету, та ін.).

На кредиті субрахунків показується збільшення названого майна чи дооцінки, а на дебеті — його вибуття чи використання.

Резервний капітал складається із суми резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Мінімальний розмір резервного капіталу, передбачений чинним законодавством, становить 25 \% статутного капіталу. Підприємство може передбачити в установчих документах створення більшого розміру резервного фонду. Резервний капітал використовується для покриття непередбачуваних збитків підприємства. Для обліку резервного капіталу використовується рахунок 43 «Резервний капітал». За кредитом цього рахунка відображається формування резервів, а за дебетом — їх використання. Залишок даного рахунка відображає суму невикористаного резервного капіталу на звітну дату.

В усіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Порядок використання прибутку визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства.

За рахунок прибутку, в першу чергу, по встановлених нормативах здійснюються розрахунки з бюджетом, формуються цільові фонди на підприємстві, покриваються збитки минулих років.

Чистий прибуток, одержаний товариством як результат його господарської діяльності після сплати податків до бюджету, а також інших платежів, спрямовується на виплату дивідендів учасникам товариства в розмірі, обумовленому зборами товариства.

Сума, що залишається, спрямовується на формування фондів підприємства, а саме:

- резервного фонду у розмірі не менше 25 \% статутного капіталу товариства. Він використовується для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат. Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше 5 \% чистого прибутку товариства до одержання необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання коштів фонду приймається зборами учасників товариства;

фонду сплати дивідендів. Розмір планової і нарахованої за рік суми грошових коштів цього фонду затверджується зборами учасників товариства;

- фонду соціально-культурного розвитку, який формується і використовується відповідно до рішень, затверджених зборами учасників товариства.

Збитки, що можуть виникнути в результаті діяльності товариства, покриваються з резервного фонду, а у разі недостатності — з інших фондів, створених на підставі установчих документів.

Нерозподілений прибуток — це сума чистого прибутку, нерозподіленого у вигляді дивідендів між акціонерами і власниками підприємства.

Для обліку нерозподіленого прибутку або непокритих збитків передбачений рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

На рахунку 44 ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

По кредиту рахунка відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету — збитки та використання прибутку.

Чистий прибуток визначається в кінці звітного року і відображається по дебету на рахунку 79 «Фінансові результати» і по кредиту рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Збиток по звітному балансу відображається по дебету рахунку 44»Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»і по кредиту рахунку 79 «Фінансові результати» (останній в будь — якому випадку закривається). Кредитове сальдо по рахунку на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»характеризує нерозподілений прибуток, а дебетове сальдо — непокритий збиток.

Збиток звітного року записується по дебету рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», дебетове сальдо по цьому рахунку означає суму непокритого на даний момент збитку. Витрати, втрати і збитки, які обліковуються на цьому рахунку, а також суми податків з прибутку, які не покривають прибуток, приєднуються до непокритих збитків.

Аналітичний облік до дебету рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», ведеться тільки по оборотах звітного року. На рахунку доцільно виділити наступні аналітичні позиції:

чистий прибуток звітного періоду;

- поточні витрати, втрати, які списані як використання прибутку в звітному періоді;

відрахування до резервного фонду;

дивіденди, які нараховані за минулі звітні періоди;

дивіденди, які нараховані за звітний період (авансом).

По всіх аналітичних позиціях аналітичний облік ведуть наростаючим підсумком з початку року.

В кінці звітного періоду сальдо рахунку 791 списується на рахунок 441 «Прибуток нерозподілений «.

Списання збитку від основної діяльності буде відображатись до дебету рахунка 442 «Непокриті збитки». Узагальнення облікових даних по рахунках класу 4 здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі — ордері № 7, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку — у розділах III і IV Відомості 5-М.

58. Облік цільового фінансування та цільових надходжень та облік забезпечень витрат (сутність цільового фінансування та цільових надходжень, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік, надходження і використання коштів цільового фінансування та цільових надходжень)

На рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» ведеться облік узагальнення інформації про наявність та рух коштів фінансування заходів цільового призначення.

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо.

За кредитом рахунка 48 «Цільові надходження і цільове фінансування» відображаються кошти цільового призначення для фінансування певних заходів, за дебетом — використані суми за певними напрямками, визначених їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та їх витрачання провадиться за їх призначенням та джерелами надходжень.

Синтетичний облік рахунка 48 (кредит) ведеться в журналі 7, аналітичний — у відомості, яку потрібно розробити самостійно з відображення окремих напрямів формування і джерел надходження коштів. Оборотна відомість відображає сальдо на початок і кінець місяця й обороти за місяць з деталізацією за кореспондуючими рахунками.

Забезпечення, як економічна категорія, означає створення резервних і страхових фондів для гарантування погашення заборгованості кредиторам.

До забезпечень витрат і платежів відносять:

витрати на оплату майбутніх відпусток;

додаткове пенсійне забезпечення;

гарантійний ремонт реалізованої продукції (сервісне обслуговування);

інші витрати.

Облік забезпечень ведеться на рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» у розрізі субрахунків:

«Забезпечення виплат відпусток»

«Додаткове пенсійне забезпечення»;

«Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

«Забезпечення інших витрат і платежів».

На субрахунку 471 відображаються нарахування резерву на оплату відпусток. Такий резерв створюється щомісячно виходячи з фактично нарахованого фонду оплати праці окремих груп персоналу підприємства і процента відрахувань, розрахованого за відповідною методикою.

На субрахунку 472 здійснюється облік додаткового пенсійного забезпечення. З метою кращого матеріального забезпечення пенсіонерів доцільно створювати резерв із додаткового страхування. Частина коштів може відраховуватися у резерв за рахунок підприємства, а частина — за рахунок працюючих.

На субрахунку 473 відображається операції з нарахування забезпечення гарантійних зобов'язань з ремонтів та сервісного обслуговування.

На субрахунку 474 відображаються операції зі створення інших забезпечень, не передбачених попередніми субрахунками.

Синтетичний облік ведуть в журналі 7, а аналітичний — у відомість 7.3 в якій наводяться забезпечення за окремими субрахунками, дані про сальдо на початок і кінець місяця, дебетовий і кредитовий обороти. Аналітичний облік ведеться за напрямками формування і використання коштів.

59. Облік на позабалансових рахунках (характеристика позабалансових рахунків, методика відображення інформації на позабалансових рахунках)

Згідно нового Плану рахунків бухгалтерського обліку суб'єкти підприємницької діяльності повинні вести облік об'єктів, що не відображаються в балансі на наступних позабалансових рахунках:

Рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» — характер ведення позабалансового обліку орендованих необоротних активів безпосередньо залежить від характеру договору оренди. Прийняті в операційну оренду (лізинг) активи у вигляді основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів на підставі відповідних договорів обліковуються в орендаря за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця згідно договору операційної оренди на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи «.

Збільшення залишку рахунку 01 «Орендовані необоротні активи «відбувається при прийняті на облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, отриманих в операційну оренду, зменшення — при їх поверненні орендодавцю та у випадках перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс.

Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеться за видами активів.

Регістром аналітичного обліку таких необоротних активів є копія інвентарної картки об'єкту або витягу з інвентарної книги. Ці документи повинні додаватися орендодавцем до акту приймання — передачі об'єктів, що орендуються. Об'єкти, прийняті в операційну оренду як необоротні активи, обліковуються в орендаря за інвентарними номерами орендодавця.

Рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні» — призначений для обліку оборотних і необоротних активів, що тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, які знаходяться у нього на відповідному зберіганні, прийняті на комісію, у переробку, до монтажу, в довірче управління тощо. Облік таких цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах, приймально-передавальних актах тощо. Усі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, проходять інвентаризацію в порядку і строки, передбачені наказом про облікову політику, а також планом проведення інвентаризації. Даний рахунок має такі субрахунки:

«Устаткування, прийняте для монтажу»;

«Матеріали, прийняті для переробки»;

«Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»;

«Товари, прийняті на комісію»;

«Матеріальні цінності довірителя».

Рахунок 03 «Контрактні зобов'язання» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух зобов'язань по укладених контрактах, а також контролю за їх виконанням. На рахунку 03 «Контрактні зобов'язання» ведеться облік по деривативах (форвардних і ф'ючерсних контрактах, опціонах) та інших контрактах, розкриття інформації щодо яких передбачено відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Дериватив-стандартний документ (договір), що засвідчує право або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах в майбутньому.

Облік зобов'язань здійснюється в оцінці, передбаченій контрактами.

Списуються контрактні зобов'язання з рахунку у разі виконання, ліквідації, відмови від виконання, передачі або продажу зобов'язання за контрактом іншим особам.

Аналітичний облік ведеться за видами зобов'язань.

Рахунок 04 «Непередбачені активи й зобов'язання» використовується для накопичення інформації про наявність непередбачених (потенційних) активів та непередбачених (потенційних) зобов'язань.

Даний рахунок має такі субрахунки:

«Непередбачені активи «;

«Непередбачені зобов'язання «

На субрахунку 041 «Непередбачені активи «ведеться накопичення інформації про наявність непередбачених активів щодо яких існує ймовірність надходження економічних вигод у сумі очікуваного відшкодування збитків. Списуються непередбачені активи в міру того, як вони визнаються чи не визнаються при вирішенні не-визначених подій.

На субрахунку 042 «Непередбачені зобов'язання «ведеться накопичення інформації про наявність непередбаченого зобов'язання, що може вимагати витрачання ресурсів (але повної впевненості щодо цього зобов'язання немає) в сумі очікуваних збитків.

Рахунок 05 «Гарантії та забезпечення надані» — призначений для узагальнення інформації про наявність та рух виданих підприємством гарантій та забезпечень виконання як власних зобов'язань та платежів, так і зобов'язань та платежів інших підприємств (за договорами поруки).

Облік забезпечення здійснюється за вартістю, вказаною в документах про гарантії та забезпечення. Зокрема, на цьому рахунку обліковуються:

вартість активів підприємства, які оформлено договорами застави;

(та за сумами, визначеними в них), при цьому з балансу вартість цих активів не списується;

вартість прийнятих на себе зобов'язань за договорами поруки;

вартість інших гарантій та забезпечень.

Аналітичний облік гарантій та забезпечень ведеться за кожною гарантією та забезпеченням.

Рахунок 06 «Гарантії та забезпечення отримані» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух отриманих гарантій та забезпечень виконання зобов'язань і платежів.

Облік забезпечення проводиться за вартістю, вказаною в

документах про гарантії та забезпечення. Зокрема на цьому рахунку обліковуються:

гарантії, отримані підприємством за третіх осіб;

вартість товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та цінних паперів (які знаходяться як на підприємстві, так і в депозиті нотаріальної контори чи банку), що становлять предмет застави;

вартість інших гарантій та забезпечень.

Аналітичний облік гарантій та забезпечень ведеться за кожною отриманою гарантією та забезпеченням.

Рахунок 07 «Списані активи» — призначено для узагальнення.

інформації про стан дебіторської заборгованості, списаної з балансу внаслідок неплатоспроможності боржників, та про суми невідшкодованих нестач і втрат від псування оборотних і необоротних активів.

Зарахування на даний позабалансовий рахунок здійснюється одночасно зі списанням суми нестач і втрат від псування оборотних і необоротних активів та дебіторської заборгованості на витрати підприємства.

Рахунок 07 «Списані активи» має такі субрахунки:

«Списана дебіторська заборгованість «;

«Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Аналітичний облік за позабалансовим Рахунком 07 «Списані активи» ведеться за боржниками та випадками встановлення нестач і витрат від псування цінностей.

Рахунок 08 «Бланки суворого обліку» — використовується для отримання інформації про наявність і рух бланків суворого обліку та суворої звітності. На цьому рахунку обліковуються бланки свідоцтв, дипломів про освіту, посвідчення, трудові книжки, що засвідчують особу, право, освіту.

Аналітичний облік ведеться за кожним бланком та місцями їх зберігання.