Управління міжнародними проектами - Конспект лекцїй ( ШевченкоТ.Є.)

3.   управлІння ризиками мІжнародного проекту

 

Технологія управління ризиками, яка є основою будь-якої моделі управління ризиком включає такі елементи, які виконуються послідовно:

встановлення ризиків (виявлення джерел та типів ризиків);

оцінка (вимірювання) ризиків, аналіз факторів та умов, які впливають на імовірність ризиків, розміри втрат, а також припустимі (нормативні) рівні ризиків;

вибір засобів та визначення методів зменшення ризиків;

диверсифікацію ризиків;

ситуаційний контроль ризиків, порівняння з припустимим рівнем ризиків, проведення заходів по коректуванню ризиків з урахуванням ситуації, що складається;

ліквідація негативних наслідків прояви ризиків;

накопичення та обробка ретроспективної інформації про ризикові ситуації  та обробка їх наслідків, вироблення рекомендацій з метою урахування отриманого досвіду в майбутньому.

 

Основні поняття та визначення

 

Під невизначеністю  розуміється неповна або неточна інформація про умови реалізації проекту. Невизначеність пов`язана з можливістю виникнення  в процесі реалізації проекту несприятливих ситуацій та наслідків і характеризується поняттям ризику.

Нижче наведена класифікація практично всіх ризиків, з якими може зіткнутися будь-який проект:

1. Зовнішні непередбачені ризики:

несподівані державні заходи в сферах матеріально-технічного забезпечення, охорони навколишнього середовища, експорту - імпорту, ціноутворення , оподаткування  та ін.;

природні катастрофи;

злочини (саботаж, вандалізм, тероризм);

несподівані зовнішні ефекти (екологічні, соціальні);

зриви (з причини банкрутства підрядників, у фінансуванні, через помилки у визначенні цілей проекту).

2. Зовнішні передбачені ризики:

ринковий ризик в зв`язку з погіршенням можливості отримання сировини, зростанням її вартості, посиленням конкуренції та ін. ;

операційний (відхилення від цілей проекту, порушення безпеки);

неприпустимий екологічний вплив;

негативні соціальні наслідки;

зміна валютних курсів;

інфляція;

оподаткування.

3. Внутрішні нетехнічні ризики:

зриви планів робіт через нестачу матеріалів, робочії сили, помилок планування та ін.;

перевитрати коштів з причини зривів планів робіт, некваліфікованого персоналу, неправильних кошторисів  та ін.

4. Технічні ризики:

зміни технології;

погіршення якості виробництва;

помилки в проектно-кошторисній документації.

5. Правові ризики:

ліцензії;

патентне право;

невиконання контрактів;

форс-мажор.

6.Ризики, що страхуються:

пряма шкода майна;

непряма шкода;

ризики, що страхуються у відповідності до нормативних документів (нанесення тілесних ушкоджень, пошкодження майна).

Алгоритм експертної оцінки ризиків полягає в наступному:

1. Розробка повного переліку можливих ризиків.

2. Ранжування ризиків за ступенями важливості.

Аналіз ризику дає потенційним партнерам необхідні дані для прийняття рішень щодо доцільності участі в проекті та пвлануванні заходів з захисту від можливих фінансових втрат.

Аналіз ризику поділяється на якісний, що визначає фактори, області та види ризиків, і кількістний - для чисельного визначення окремих ризиків та ризику проекту в цілому.

 

Методи кількісного аналІзу і прогнозування ризику та невизначеності

 

Для аналізу і прогнозування  факторів невизначеності та ризику при оцінці ефективності проекту використовують наступні методи, які можна вважати методами кількісного аналізу ризику:

аналіз чутливості;

аналіз стійкості проектів;

визначення точки беззбитковості;

коректування параметрів проекту;

побудова дерева рішень;

формалізований  опис невизначеності;

аналіз моделей (за методом ’’Монте-Карло’’).

Аналіз чутливості дає точну оцінку того, наскільки сильно зміниться ефективність проекту при певній зміні одного з початкових параметрів проекту.

Він використовується для визначення факторів, що найбільше впливають  на результати проекту і для порівняльного аналізу проектів. При проведенні аналізу чутливості використовується показник  ЧДП.

Аналіз стійкості передбачає розробку сценаріїв розвитку проекту в базовому  і найбільш небезпечних варіантах. По кожному сценарію досліджуються прибутки, втрати і показники ефективності для всіх учасників проекту.

Проект вважається стійким і ефективним, якщо в усіх розглянутих ситуаціях інтереси учасників дотримуються, а можливі несприятливі  наслідки усуваються за рахунок створених запасів та резервів або відшкодовуються страховими виплатами.

Точка беззбитковості характеризує об`єм продажу, при якому  виручка від реалізації продукції співпадає з витратами виробництва.

Точка беззбитковості Q визначається за формулою:

,               (3.1)

де

Ц  - ціна одиниці продукції;

Вс - умовно-постійні витрати за певний період;

Вv - умовно-змінні витрати на одиницю продукції.

 

Для підтвердження працездатності  виробництва, яке проектується, необхідно, щоб значеня точки беззбитковості було меншим за значення номінальних об`ємів виробництва та реалізації продукції.

Цей метод аналізу ризиків використовується при порівнянні альтернативних проектів, тобто при рівних умовах проект, який має найменше значення точки беззбитковості, має найвищу стійкість.

Можлива невизначеність умов реалізації проекту може враховуватися шляхом коректування його параметрів,а саме:

збільшують строки  виконання  робіт на середню величину їх можливих затримок;

враховується середнє збільшення вартості проекту;

враховується запізнення платежів, неритмічність постачання сировини і матеріалів, позапланові відмови обладнання  та ін.

якщо проектом не передбачається страхування учасників від ризику, до  його складу включаються  очікувані збитки від  цього ризику;

збільшується норма дисконту і потрібна ВНП.

 

Використовуючи скореговані значення параметрів, розраховують значення ЧДП, яке аналізують і роблять висновки щодо ступеня ризику проекта.

Формалізований опис невизначеності включає опис множини можливих умов реалізації проекту в формі відповідних сценаріїв або моделей, перетворення початкової інформації про фактори невизначеності в інформацію про імовірність окремих умов реалізації і визначення показників ефективності проекту. Основним показником, який використовується в цьому методі, є очікувана інтегральна ефективність Еоп:

 

Еоп = åЄi * Рi                       (3.2)

 

де

Єi - інтегральний ефект при і-й умові реалізації проекту

Рi - імовірність реалізації цієї умови.

Аналіз можливих сценаріїв розвитку дозволяє оцінити одночасно вплив декількох параметрів на кінцеві результати проекту через імовірність виникнення кожного сценарию (“оптимістичний”, “нормальний” і “песимістичний” сценарій).

Побудова дерева рішень використовується для аналіза ризику проектів, що мають оглядну кількість варіантів розвитку. Вузли дерева рішень  становлять ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, -  роботи, що проводяться по реалізації проекту. Крім того наводиться інформація  відносно часу, вартості робіт та імовірності прийняття того чи іншого рішення.

В результаті побудови дерева рішень визначається імовірність кожного сценарію розвитку проекта, ЧДП за кожним сценарієм і по всьому проекту, по величині  якого і приймається рішення про можливий ступінь ризику проекту.

Аналіз моделей за методом ’’Монте-Карло’’ дозволяє проаналізувати різні сценарії реалізації проекту та врахувати різні фактори ризику в рамках єдиного підходу. Цей метод передбачає використання програмних засобів.

 

Методи зниження ризиків

 

До методів зниження ризику відносять:

розподіл ризику;

страхування;

резервування коштів;

хеджирування;

гарантії;

лімітування.

Розподіл ризику здійснюється між його учасниками і реалізується в процесі підготовки плану проекту і контрактних документів. Для кількісного розподілу ризику можна використовувати модель, яка базується на дереві рішень.

Страхування ризику – це передача певних ризиків страховій компанії.

Лимітування – це встановлення лиміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.д. Застосовується банками при видачі позики власникам проекту при продажу продукції в кредит; інвестором – при визначенні сум вкладеного капіталу.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат встановлює співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збоїв у виконанні проекту. Після встановлення цього співвідношення визначається розмір резервів на покриття наслідків ризиків.

Для компенсації цінового (валютного, відсоткового) ризику ефективно хеджування. Це система укладання контрактів та угод, яка враховує імовірність в майбутньому зміни курсу валют, цін  тощо.