Розділ 15  особливостІ аналІзу  зовнІшньоекономІчноЇ дІяльностІ

 Інтеграційні процеси, притаманні сучасній світовій економіці, об’єктивно зумовлені низкою факторів, які спонукають суб’єктів господарської діяльності розширяти географію своїх економічних інтересів, тобто шукати виходу за межі своєї країни.

До таких факторів можна віднести:

а) нерівномірність економічного та науково-технічного розвитку країн;

б) відмінності в забезпеченні сировинними ресурсами та в природно-кліматичних умовах;

в) відмінності в густоті заселення країн та в рівні загальної та фахової освіти населення.

Дія названих загальних факторів значно посилилась в Україні внаслідок таких обставин:

1. Здобуття політичної та економічної незалежності Україною, що спричинилося, з одного боку, до втрати прямого доступу до сировинних ресурсів інших незалежних держав СНД, а з другого — до ускладнення реалізації власної продукції внаслідок активного створення митних кордонів та протекціоністського податкового законодавства.

2. Ринкові перетворення в Україні, що створили можливість для будь-якої фізичної чи юридичної особи стати суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.

3. Прагнення України інтегруватися до економічних структур Європи, тобто найбільш розвиненої та благополучної частини світу.

Зважившись розпочати зовнішньоекономічну діяльність (далі ЗЕД), будь-яке підприємство має точно з’ясувати для себе її можливі позитивні та негативні сторони.

Позитивні сторони ЗЕД.

1. Значне розширення ринків збуту власної готової продукції та ринків сировинних ресурсів.

2. Можливе розширення або диверсифікація виробництва через створення спільних підприємств або іноземних філій.

3. Накопичення інвалютних грошових коштів і в такий спосіб страхування фінансових ресурсів підприємства від знецінення внаслідок інфляції національної валюти.

4. Значна прибутковість зовнішньоекономічних операцій порівняно з операціями на внутрішньому ринку країни.

Негативні сторони ЗЕД.

1. Конкуренція з іноземними підприємствами-виробниками ана­логічної продукції.

2. Міждержавне регулювання зовнішньоекономічної діяльності у вигляді квотування поставок, антидемпінгового законодавства, протекціоністського митного та податкового законодавства різних країн.

3. Значна небезпека втрати партій готової продукції або товарів внаслідок природних та транспортних катастроф у зв’язку зі збільшенням відстані транспортних перевезень.

4. Невиконання іноземним партнером своїх зобов’язань у зв’яз­ку з політичними змінами в його країні.

У цьому розділі розглянуто основні напрямки аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств, виходячи з чинної в Україні практики її менеджменту та бухгалтерського обліку.

15.1. Аналіз впливу акціонерів-нерезидентів на діяльність підприємства

Згідно із законодавством України іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи можуть ство­рювати підприємства (здебільшого приватні або у вигляді господарських товариств), брати участь у діяльності таких підприємств, бути власниками майна та майнових прав. Найбільш вдалою формою організації капіталу в усьому світі визнано акціо­нерне товариство (у країнах Північної Америки — корпорацію). Вплив конкретного акціонера на діяльність акціонерного товариства визначається кількістю належних йому голосів за принципом: одна акція — один голос. Самі акції можуть бути простими та привілейованими. Привілейовані акції не дають права голосу, якщо інше не передбачене статутом підприємства. Отже, власники привілейованих акцій офіційно не мають впливу на діяльність підприємств.

Певні наслідки грошової приватизації в Україні та в інших країнах СНД незаперечно доводять необхідність аналізу руху статутного фонду підприємства та впливу акціонерів-нерезиден­тів на діяльність підприємства.

Джерелами аналізу є:

а) установчий договір;

б) форма № 4 «Звіт про власний капітал»;

в) синтетичні облікові регістри (журнал-ордер 13 (за розгорнутою журнально-ордерною формою обліку) або журнал-ордер 4 (за скороченою журнально-ордерною формою) або Головна книга (за меморіально-ордерною формою));

г) аналітичні регістри (книга реєстрації акцій, відомості реєстрації власників акцій (для виплати дивідендів за підсумками звітного року), підписні відомості або договори на купівлю акцій із засновниками АТ або самим акціонерним товариством).

Проведення аналізу може ускладнюватися анонімністю власників акцій, наприклад, тоді, коли акціонерним товариством емітовано акції на пред’явника. У цьому випадку розрахунки (табл. 15.1) треба проводити не на початок і кінець звітного року, а за датами реєстрації власників акцій для щорічної виплати дивідендів.

Таблиця 15.1

АНАЛІЗ ВПЛИВУ АКЦІОНЕРІВ-НЕРЕЗИДЕНТІВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, тис. грн.

Суму зареєстрованого статутного капіталу зменшують, по-перше, на номінальну величину несплачених або частково сплачених акцій, оскільки згідно з українським законодавством, акції можуть бути видані покупцю тільки після повної їх оплати. Тобто, зареєстровані, але несплачені (або частково сплачені) акції права голосу не дають. По-друге, власні акції, викуплені в акціонерів, також не дають права голосу, а тому їх суму віднімають від суми зареєстрованого статутного капіталу. Коли акціонерне товариство емітувало акції на пред’явника, зареєстрований статутний капітал коригується ще й на суму акцій, що з різних причин не були зареєстровані власниками для отримання дивідендів.

Скоригований у такий спосіб зареєстрований статутний капітал АТ є, власне, сумою акцій в обігу. Ця сума має бути диференційована за належністю акціонерам-резидентам і нерезидентам.

Для загальної характеристики впливу акціонерів-нерезидентів на діяльність АТ розраховують коефіцієнт впливу нерезидентів (Кв.н)

,

де Sп.н — сума простих акцій, що належать акціонерам-нере­зидентам;

Sп.р — сума простих акцій, що належать акціонерам-рези­дентам.

У наведеній ситуації (табл. 15.1) протягом року було здійснено додаткову емісію акцій, що привело до збільшення статутного капіталу акціонерного товариства на 19,6\%. Частина акцій лишилася не повністю сплаченою. Розподіл акцій додаткової емісії, здавалося б, майже не збільшив впливу акціонерів-нерезидентів, оскільки питома вага їхньої частки у статутному фонді акціонерного товариства зросла усього на 0,2\%. Але розрахунок названого коефіцієнта до і після додаткової емісії акцій доводить, що нерезиденти помітно збільшили свій вплив на діяльність підпри­ємства:

а) на початок року , або 11,9\% голосів;

б) на кінець року , або 14,1\% голосів.

Таблиця 15.2

прогнозний АНАЛІЗ ЗМІН У СТРУКТУРІ АКЦІОНЕРІВ АТ НА ПЕРІОД до 31 грудня 2001 року, тис. грн.

Крім визначення реального впливу акціонерів-нерезидентів, у певних випадках доцільно проводити прогнозний аналіз змін у структурі акціонерів АТ (табл. 15.2). Для цього треба використати інформацію щодо:

а) запланованих емісій простих акцій та їх попереднього розподілу;

б) погашення заборгованості за простими акціями вже зареєстрованих емісій;

в) сум привілейованих акцій попередніх емісій, що можуть бути конвертовані в прості акції на бажання їхніх власників;

г) наявних строкових боргових цінних паперів, що погашаються способом реінвестиції в прості акції.

Прогнозні підрахунки вказують на можливе збільшення протягом двох років кількості ухвальних голосів акціонерів-нере­зидентів з 11,0\% до 26,8\% за рахунок сплати заборгованості за простими акціями зареєстрованої емісії та можливої конвертації привілейованих акцій (без права голосу) в обігу в прості акції. При цьому чинник конвертації має більш імовірнісний характер, ніж чинник сплати заборгованості, оскільки конвертація привілейованих акцій у прості відбувається тільки на бажання їхнього власника.

15.2. Аналіз виконання експортних виробничих контрактів та торговельних угод

Аналізуючи експортні операції, насамперед звертають увагу на:

а) виконання експортних контрактів за вартістю, за фізичними обсягами експортованої продукції, за термінами поставок;

б) розрахунок впливу факторів, що позначаються на вартісних та кількісних показниках виконання експортних контрактів;

в) причини невиконання експортних контрактів за будь-якими параметрами.

Інформація для аналізу міститься в таких документах:

а) формах фінансової звітності (форма №2 «Звіт про фінансові результати»);

б) формах статистичної звітності (форма №1-П (річна) «Звіт підприємства (об’єднання) по продукції», форма №8-ЗЕД (річна) «Звіт про експорт (імпорт) товарів», форма №9-ЗЕД (річна) «Звіт про експорт (імпорт) послуг»;

в) синтетичних облікових регістрах [відомість 16 (за розгорнутою журнально-ордерною формою обліку) або журнал-ордер 6 (за скороченою журнально-ордерною формою), або Головна книга (за меморіально-ордерною формою)];

г) первинних документах (договори на поставку продукції, торговельні угоди).

Першим етапом аналізу є вивчення структури реалізації продукції за експортними угодами. Специфіка аналізу полягає, по-перше, у тому, що треба враховувати значну кількість видів експортних угод, крім прямих експортних поставок продукції. Бартерні, консигнаційні, реекспортні угоди, договори на переробку давальницької сировини також підлягають аналізу. По-друге, існує проблема приведення (перерахунку) різних валют конкретних експортних контрактів до єдиної базової валюти, за якою проводиться аналіз. Можна запропонувати такий альтернативний підхід до вибору базової валюти:

а) національна валюта (гривня);

б) вільно конвертована валюта (долар США).

У першому випадку спрощуються допоміжні підрахунки, оскільки облік будь-якої інвалютної операції обов’язково здійснюється і в національній валюті, але не враховується інфляція національної валюти, іноді досить значна навіть протягом одного року. Через те результати аналізу можуть бути недостатньо вірогідними. Якщо за базову валюту аналізу взято валюту вільно конвер­товану, то інфляційний чинник нівелюється, але допоміжні підрахунки значно ускладнюються. Наприклад, поставку, оцінену в єги­петських фунтах або індійських рупіях, можна перерахувати в долари США лише за крос-курсом будь-якої іноземної валютної біржі.

Наведемо приклад аналізу структури продукції, реалізованої за експортними контрактами певним умовним підприємством (табл. 15.3).

Таблиця 15.3

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ПРОДУКЦІЇ, РЕАЛІЗОВАНОЇ ЗА ЕКСПОРТНИМИ КОНТРАКТАМИ, тис. грн.

*ПДВ з продажу експортних товарів обчислюється за нульовою ставкою згідно з п. 6.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3.04.97 (зі змінами).

Дані з табл. 15.3 свідчать, що на тлі загального зменшення обсягів реалізації збільшились обсяги експортованої підприємством продукції. При цьому відбулося значне зростання обсягів бартеру за рахунок зменшення обсягів переробки давальницької сировини та реалізації продукції за прямими експортними поставками.

Бартерні операції негативно оцінюються урядовими і податковими структурами України, оскільки зменшують податкові над­ходження до бюджету. Але для підприємства бартер є надійним захистом від інфляції валюти країни покупця.

Структурний аналіз обсягів реалізації продукції за експортними контрактами треба доповнити факторним аналізом (табл. 15.4) за такою моделлю:

,

де Qекс. — обсяг продукції (товарів, робіт, послуг), реалізованої за експортними контрактами;

k — загальна кількість експортних контрактів за період;

Kкл. — кількість іноземних покупців (замовників, клієнтів) за відповідний період.

Таблиця 15.4

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ОБСЯГІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ЗА ЕКСПОРТНИМИ КОНТРАКТАМИ

Зміна обсягів реалізації експортної продукції (+ 872,2 тис. грн.) відбулася за рахунок:

а) збільшення середньої суми одного експортного контракту:

б) зменшення середньої кількості експортних контрактів на одного покупця (тобто зменшення активності покупців):

в) зменшення загальної кількості покупців за період:

Загальний вплив зазначених трьох факторів на обсяг реалізації експортної продукції визначається як арифметичний підсумок:

.

У наведеному прикладі дію фактора активності покупців можна вважати умовно-негативною, оскільки спостерігається загальне збільшення обсягів реалізації експортної продукції (тобто, більший обсяг поставок оформлено меншою кількістю контрактів). А зменшення кількості іноземних покупців має реальний негативний вплив на обсяги реалізації. Підприємству можна рекомендувати переглянути свою маркетингову політику і розробити заходи, спрямовані на залучення покупців.

На другому етапі аналізу вивчається виконання експортних угод за номенклатурою та асортиментом продукції (товарів, робіт, послуг). Завданням аналізу є визначення впливу зміни структури та цін різних груп продукції (товарів, робіт, послуг) на загальний обсяг реалізації за експортними угодами (табл. 15.5).

З даних табл. 15.5 видно, що за 5-ма товарними позиціями з 9-х мали місце відхилення від контрактних умов. Це, зрозуміло, вплинуло на обсяги реалізації експортної продукції.

Відхилення вартості запланованого обсягу експортних угод від фактичного визначається індексом вартості (Ipq):

,

де рп та рф — відповідно планові та фактичні ціни продукції, товарів;

qп та qф — планова та фактична кількість реалізованої продукції, товарів.

Таблиця 15.5

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ЕКСПОРТНИХ УГОД ЗА НОМЕНКЛАТУРОЮ ТА АСОРТИМЕНТОМ

Вплив фактора зміни цін на обсяги реалізованої експортної продукції розраховується за індексом цін (Ір):

.

Дія фактора зміни структури реалізованої експортної продукції обчислюється за індексом структури (Іq):

.

Розрахунок впливу факторів зміни цін та структури за номенклатурними позиціями на загальний обсяг реалізації експортної продукції індексним методом доцільно оформити у вигляді таблиці (табл. 15.6).

Таблиця 15.6

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ЕКСПОРТНИХ УГОД ЗА НОМЕНКЛАТУРНИМИ ПОЗИЦІЯМИ, тис. грн.

За результатами підрахунків визначаємо, що позитивний вплив на обсяги реалізації мав ціновий фактор. Фактор структури діяв негативно внаслідок того, що один з укладених експортних контрактів не було виконано.

Треба зазначити, що формування підприємством виробничої програми на підставі прямих контрактів, а також досить жорсткі вимоги замовників до виконання основних параметрів цих контрактів (номенклатура виробів, кількість, ціни, термін поставок, якість) значно зменшують і можливість появи відповідних відхилень. Будь-які зміни до вже укладеного контракту потребують підписання додаткової угоди з віднесенням відповідних витрат на рахунок партнера — ініціатора таких змін.

На завершальному третьому етапі аналізу досліджують виконання експортних угод за термінами поставок (табл. 15.7). Недотримання термінів експортних поставок спричиняє, як правило, досить жорсткі та обтяжливі штрафні санкції. Тому причини, що призвели до порушення термінів поставок, треба докладно вивчити та проаналізувати. Аналіз дотримання термінів експортних угод проводять як у кількісній, так і в якісній оцінці. За кількісний показник беруть питому вагу прострочених або невиконаних експортних угод у їхньому загальному обсязі, за якісний — суму сплачених санкцій за порушення термінів виконання угод та питому вагу сплачених штрафних санкцій у загальній вартості контракту.

Джерелами інформації для аналізу є експортні угоди (контракти) та дані оперативних звітів про поставки продукції або товарів.

Таблиця 15.7

АНАЛІЗ РІВНЯ ДОТРИМАННЯ ТЕРМІНІВ ЕКСПОРТНИХ УГОД

З таблиць 15.4 та 15.7 видно, що протягом року з 17 укладених експортних контрактів було виконано 16. За трьома контрактами з 16 було порушено терміни поставки. Це становить 23,5\% від кількості та 21,3\% від загальної суми укладених експортних контрактів. Отже, можна констатувати наявність значних відхилень фактичних термінів поставок від контрактних.

Якщо протягом звітного періоду мали місце значні порушення термінів експортних поставок, то додатково треба проаналізувати суми пред’явлених і сплачених штрафних санкцій, а також їх вплив на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Очевидно, відповідним показником може бути питома вага сплачених штрафних санкцій відносно суми конкретної експортної угоди (табл. 15.8).

Результати аналізу, своєчасно доведені до виконавців, мають запобігти таким випадкам у майбутньому завдяки вжиттю застережних заходів (аж до відмови від співпраці з найбільш прискіпливими замовниками).

Таблиця 15.8

АНАЛІЗ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ, СПЛАЧЕНИХ ЗА ПОРУШЕННЯ ТЕРМІНІВ ЕКСПОРТНИХ УГОД

15.3. Аналіз залежності виробництва від іноземних постачальників

Застосування імпортної сировини, матеріалів та комплектуючих виробів у виробництві зумовлене такими причинами:

а) виробництва необхідних матеріалів чи комплектуючих виробів бракує в Україні або обсяги їх виробництва є недостатніми;

б) якісні параметри вітчизняної сировини або матеріалів не відповідають технічним вимогам;

в) ціни на імпортну сировину або матеріали нижчі ніж на аналогічні вітчизняні;

г) застосування імпортних матеріалів та комплектуючих виробів передбачене контрактом.

Якщо перші три причини мають об’єктивну природу, то остання має тільки суб’єктивний характер і може призвести до втрати підприємством значної частки самостійності у прийнятті управ­лінських рішень. Зрозуміло, застосування імпортних матеріалів за умовами контракту не можна розглядати тільки як негативне явище. Наприклад, операції з переробки давальницької сировини взагалі передбачають застосування лише імпортної сировини. Але ризик припинення виробництва за браком альтер­нативних постачальників сировини та матеріалів є дуже великим, що довела практика функціонування українських підприємств у останні роки.

Наявність альтернативних постачальників потребує проведення порівняльних розрахунків вартості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, мита, податків та ін. Проведення такого аналізу можливе лише за сприяння технологів підприємства та працівників відділу постачання та збуту (табл. 15.9—15.10).

Джерелами інформації для аналізу є звітні калькуляції собівартості виробів, лімітно-заборні картки, вимоги на відпуск ТМЦ зі складу підприємства.

Таблиця 15.9

АНАЛІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ВІД ІНОЗЕМНИХ ПОСТАВОК СИРОВИНИ, МАТЕРІАЛІВ, КОМПЛЕКТУЮЧИХ ВИРОБІВ

Таблиця 15.10

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВАРТОСТІ СИРОВИНИ, МАТЕРІАЛІВ, КОМПЛЕКТУЮЧИХ ВИРОБІВ ДІЮЧИХ ТА АЛЬТЕРНАТИВНИХ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ

Такий порівняльний аналіз доцільно проводити лише щодо основних видів сировини, матеріалів та комплектуючих виробів, тобто таких, що становлять фізичну основу виробів підпри­ємства.

Показником якості імпортних сировини та матеріалів можна вважати суму рекламацій, виставлених українським підприємством і задоволених іноземним постачальником (табл. 15.11).

Джерелами для аналізу є :

а) митні декларації — у разі виявлення кількісної недостачі сировини, матеріалів, товарів;

б) акти, складені в присутності представника Торгово-промис­лової палати, — якщо поставлено неякісні чи зіпсовані ТМЦ.

Таблиця 15.11

АНАЛІЗ ЯКОСТІ ІМПОРТОВАНИХ СИРОВИНИ, МАТЕРІАЛІВ КОМПЛЕКТУЮЧИХ ВИРОБІВ, тис. грн.

Якщо за результатами аналізу виявлено постачальників, котрим виставлено значну кількість або на значну суму рекламацій, то доцільно почати переговори про поставки з альтернативними постачальниками.

Підсумковим показником якості імпортованої сировини, матеріалів, комплектуючих виробів є коефіцієнт задоволених рекламацій (Кз.р)

,

де Qз.р — сума задоволених рекламацій, виставлених іноземним постачальникам;

Qімп — фактурна вартість імпортованої сировини, матеріалів, комплектуючих виробів у періоді.

15.4. Аналіз руху інвалютних грошових коштів

Нормальне функціонування суб’єкта господарської діяльності не можна уявити без руху грошових коштів. Грошові кошти — це наймобільніша частина активів підприємства. Тому інформація щодо наявності грошей, джерел їх майбутнього надходження та першочергових напрямків використання значною мірою визначає фінансовий стан підприємства, дії фінансових менеджерів як протягом поточного робочого дня, так і кожної декади, місяця, кварталу.

Важливість цього виду активів визначається трьома функціями грошей:

а) оперативною — гроші використовуються для виконання поточних операцій; різниця у строках поточних надходжень і витрат створює у підприємств потребу або позичати кошти в банків, або інвестувати їх у діяльність інших підприємств;

б) страховою — у діяльності підприємства завжди мають місце непередбачені події, тому гроші потрібні для погашення різних екстраординарних вимог;

в) інвестиційною — тимчасово вільні грошові кошти мають бути інвестовані в діяльність інших суб’єктів господарювання, бо тільки рух коштів може захистити їх від інфляції і дати дохід; уповільнення обороту коштів (тобто пасивне накопичення їх на поточних рахунках підприємства) треба розглядати як пряму втрату грошей.

Рух інвалютних коштів має значні (проти руху національної валюти) обмеження, пов’язані із законодавчим регулюванням держави, а саме:

а) ліцензуванням валютних операцій;

б) обов’язковим частковим продажем валютних надходжень;

в) обов’язковим декларуванням валютних цінностей, що перебувають за межами України;

г) обмеженням у часі на проведення експортно-імпортних операцій;

д) забороною розрахунків готівковою валютою в Україні (за винятком певних дрібних операцій).

Ці обмеження вповільнюють рух інвалютних коштів і призводять до втрат внаслідок такого вповільнення.

Аналіз руху інвалютних коштів (табл. 15.12) дає змогу вивчити їх структуру, визначити суму перевищення надходжень над витратами та зробити висновок про можливості внутрішнього фінансування.

Джерелами аналізу є журнал-ордер 3 (за розгорнутою журнально-ордерною формою обліку) або журнал-ордер 1 (за скороченою журнально-ордерною формою) або Головна книга (за меморіально-ордерною формою), виписки з валютних рахунків у бан­ках, а також контракти на експортно-імпортні операції.

Проблему мультивалютності надходжень і витрат, що підлягають аналізу, можна вирішити в такий спосіб:

а) якщо кількість валютних рахунків незначна, а обсяги надходжень і витрат великі, то аналітичну таблицю 15.12 складають для кожної валюти окремо;

б) якщо кількість валют велика або обсяги надходжень і витрат незначні щодо окремих валют, то доцільно зробити перерахунок за крос-курсами в єдину базову валюту (гривні, євро або долари США).

У запропонованому прикладі баланс інвалютних доходів та витрат підприємства складено на базі доларів США. Це дало змогу уникнути неточностей у розрахунках, пов’язаних з інфляцією української гривні, російського рубля, євро.

Дані, наведені в табл. 15.14, свідчать, що підприємство в цілому задовольняє свої потреби в іноземній валюті за рахунок поточних надходжень від реалізації експортної продукції. Питома вага валютних банківських позик та закупок валюти на міжбанківському валютному ринку в загальних надходженнях є незначною. Сальдо надзвичайних валютних доходів та витрат склалося на користь підприємства.

Таблиця 15.12

АНАЛІЗ РУХУ ІНВАЛЮТНИХ ГРОШОВИХ КОШТІВ у 1999 році, тис. дол.

На підставі інформації про рух інвалютних коштів можна розрахувати коефіцієнт покриття поточних інвалютних зобов’язань підприємства (Кп.з):

,

де mв — залишок валютних коштів (безготівкових і готівкових) на кінець звітного року;

Lп — поточні зобов’язання, номіновані у валюті.

Якщо значення коефіцієнта Кп.з коливається в межах 0,4—0,5, то, на нашу думку, валютні зобов’язання підприємства мають достатнє покриття.

Питання для самоперевірки

1. Як визначити вплив окремого акціонера на діяльність підприємства?

2. За рахунок яких внесків формується і поповнюється статутний капітал підприємства?

3. Які фактори впливають на обсяги реалізації експортної продукції?

4. Як впливають ціни та номенклатура експортної продук­ції на обсяги її реалізації?

5. Як визначається залежність виробництва від іноземних постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів?

6. Для чого потрібний аналіз руху інвалютних коштів на підприємстві?