§3. методологія науки конституційного права україниМетодологія науки конституційного права України – це система теоретичних принципів і спеціальних засобів дослідження її предмета. Сучасний етап політико-правового розвитку в Україні характеризується критичним переглядом методології радянської науки. На зміну принципам класовості й партійності приходять принципи об’єктивності та плюралізму. Водночас, дослідження конституційно-правових явищ продовжують базуватися на принципах науковості, історизму, комплексності, всебічності, поєднання теорії і практики. Загальнотеоретичним, філософським методом даної науки є діалектичний матеріалізм, в основі якого лежить “вчення про матеріальну природу світу, що змінюється і розвивається”. Однак на сучасному етапі, відміну від радянських часів, діалектичний матеріалізм позбавляється ідеологічного, марксистсько-ленінського забарвлення, поєднуючись із принципом позапартійності. Згідно з вимогами методу матеріалістичної діалектики, всі політико-правові явища розглядаються як елементи суспільного буття, у взаємозв’язку між собою і суспільним життям, у їхній взаємообумовленості і взаємозалежності. Вони знаходяться не у статиці, а в динаміці, розвитку на основі дії законів переходу від поступових кількісних змін до корінних якісних перетворень, боротьби протиріч між старим і новим, між відмираючим і новонароджуваним, заперечення заперечення у суспільному житті, з якими пов’язані виникнення, розвиток і функціонування органів публічної влади, інститутів громадянського суспільства, зміцнення конституційно-правового статусу особи тощо. Водночас, при дослідженні конституційно-правових проблем використовується цілий ряд загальних методів, які застосовуються не тільки конституційним правом, але й іншими науками: системний, функціональний, історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, формально-юридичний, моделювання, аналіз, синтез та ін. У науці конституційного права України широко використовуються і спеціальні методи, які розробляються в межах окремих спеціальних наук. Серед них найбільш поширеними є статистичний і соціометричний методи. Є підстави сподіватись, що з подальшим розвитком науки конституційного права України при дослідженні статусу органів публічної влади та громадських формувань дедалі ширше будуть застосовуватися знання таких наук, як синергетика (наука про самоорганізацію у складних системах), юридична герменевтика (наука про тлумачення правових норм), семіотика (наука про знакові системи) тощо. Водночас усі зазначені методи вимагають безпосереднього ознайомлення з практикою діяльності органів публічної влади, інститутів громадянського суспільства і являють собою систему, тобто потребують комплексного застосування.
|
| Оглавление| |