Конституційне право України: Розділ 1

§2. завдання і функції науки конституційного права україни

Завдання науки конституційного права України – це ті головні суспільно корисні результати, яких вона має досягти; те, заради чого вона існує і розвивається. Головним завданням науки конституційного права України на сучасному етапі є „наукове супроводження” процесів розбудови незалежної, демократичної, правової держави, формування ефективного механізму забезпечення і захисту основних прав людини. Для цього наука має проникнути в сутність і призначення відповідної галузі права, розкрити її основоположні політико-правових принципи, тенденції розвитку, проаналізувати основні конституційно-правові інститути. Особлива увага має приділятися засадам конституційного ладу, в якому втілюються головні напрямки будівництва Української державності, взаємовідносин людини і держави, становлення суверенітету Українського народу та форм його реалізації. Завдання науки полягає і в тому, аби, критично засвоюючи результати вітчизняного й зарубіжного конституційного досвіду, втілювати відповідні теоретичні положення й концепції в сучасну державно-правову практику України.

Основні напрямки впливу науки конституційного права України на вітчизняну політико-правову практику, в яких виявляється її сутність та соціальне призначення, називаються її функціями. Серед основних функцій науки конституційного права України можна виокремити наступні:

– гносеологічна (пізнавальна) – з’ясування сутності, форми і змісту, а також основних закономірностей виникнення і розвитку певних політико-правових явищ і процесів;

– евристична – відкриття дедалі нових сутнісних ознак і відмітних рис політико-правових явищ, виведення наукового знання на якісно новий рівень;

– політична – всебічне дослідження юридичних аспектів політичної системи, пошук оптимальних моделей правового статусу учасників політичного спілкування, формування юридичної бази для внутрішньої та зовнішньої політики України;

– ідеологічна (виховна) – формування у державних і муніципальних службовців, партійних активістів, пересічних громадян високої правосвідомості, переконання у цінності конституціоналізму, надання їм необхідних знань і навичок для ефективної участі у політико-правових відносинах;

– методологічна – надання допомоги іншим юридичним наукам шляхом створення належної методологічної бази для галузевих досліджень; обґрунтування категорій, які мають вихідне значення для всіх галузей національної системи права;

прогностична – з’ясування подальшої динаміки політико-правових явищ і процесів, передбачення їхнього стану в найближчій і віддаленій перспективі, надання органам публічної влади обґрунтованих рекомендацій щодо оптимального реагування на ті виклики, які очікують державу і суспільство у політико-правовій сфері;

комунікативна – створення наукової бази для конструктивного публічного діалогу в політико-правовій сфері, інформування органів публічної влади, громадських формувань і широких кіл громадськості з приводу сучасного стану і подальших перспектив розбудови державності, забезпечення прав людини тощо;

інтегративна (системотворча) – створення необхідних передумов для об’єднання всіх юридичних наук в цілісну систему шляхом формування базових, вихідних політико-правових постулатів, юридичних категорій і світоглядних орієнтирів;

практико-прикладна (інструментальна) – забезпечення політико-правової практики необхідними теоретичними обґрунтуваннями, висновками, пропозиціями щодо вдосконалення конституційного законодавства та організації роботи органів публічної влади, знаходження шляхів розв’язання тих проблем ф протиріч, з якими стикається держава і суспільство на тих чи інших етапах свого розвитку.

Загалом, завдання та функції науки конституційного права України зумовлені її предметом і відображають її провідну роль в системі галузевих юридичних наук.