Глава 2. виборче право україни

§1. Поняття та види виборів, їх соціальна функція

Вибори – це конституційна форма безпосередньої демократії, що полягає у формуванні персонального складу органів публічної влади шляхом голосування пересічних громадян.

Форма проведення виборів майже аналогічна референдуму: у визначений день учасники голосування приходять на дільниці, отримують бюлетені, роблять у них відповідні позначки і кидають їх у скриньки для голосування, а після закінчення терміну голосування члени дільничних комісій підраховують голоси у часників голосування, складають протокол і надсилають до вищестоящої комісії, яка за даними протоколів визначає й офіційно оприлюднює підсумки голосування. Проте зміст голосування на виборах суттєво відрізняється від референдуму: виборець повинен не просто обрати одну з двох можливих відповідей на поставлене питання, а визначити того (чи тих) із запропонованих кандидатів, який (які) найкраще, на його думку, зможе (зможуть) відобразити й захистити його позицію та інтереси при здійсненні публічної влади. І чим більш конкурентними є вибори, тим більше альтернатив стоїть перед виборцем.

Вибори вважаються найбільш демократичним способом формування тих органів публічної влади, які повинні мати представницький характер – відображати позицію та інтереси держави, народу чи територіальної громади.  Проте шляхом виборів ніколи не формуються органи, від яких насамперед вимагається професіоналізм і неупередженість (органи виконавчої та судової влади, органи прокуратури та конституційного контролю).

У науці конституційного права України вибори класифікують за різними підставами:

1) залежно від того, які органи обираються, ви­бори поділяються на парламентські (вибори народних депутатів), президентські (вибори Президента України) та вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів;

2) залежно від того, обирається виборний орган повністю чи частково, розрізняють загальні та часткові (тобто замість депутатів, які вибули, коли обирається лише частина колегіального виборного органу влади) вибори;

3) залежно від підстав проведення вибори мо­жуть бути черговими, позачерговими (достроковими) або повторними;

4) залежно від територіальних меж проведення вибори поділяють на загальнодержавні (всеукраїнські) та місцеві (ло­кальні);

Вибори в суспільстві плюралістичної демократії, яким є сучасне українське суспільство, виконують низку важливих функцій, серед яких:

функція забезпечення реального народовладдя;

функція демократичного контролю за владою;

функція забезпечення політичної відповідальності за політичний курс;

функція легітимної, ненасильницької зміни правлячих еліт;

функція недопущення узурпації влади;

функція „селекції” політичних лідерів;

функція забезпечення альтернативності (поліваріативності) суспільного розвитку.

Вибори є проявом демократії тільки в тому разі, коли проводяться у суворій відповідності до закону, гласно й неупереджено з боку органів публічної влади, коли вони є дійсно вільними й альтернативними. В іншому випадку вони можуть перетворитися на свою протилежність і стати знаряддям узурпації влади, маніпулювання суспільною свідомістю і навіть зручними моментом для антиконституційного заколоту.

§2. Об’єктивне й суб’єктивне виборче право в Україні

Виборче право розглядається у двох аспектах: 1) як інститут конституційного права, сукупність правових норм, що регулюють порядок підготовки і проведення виборів (об’єктивне виборче право); 2) як одне з політичних прав громадян (виборців) обирати і бути обраними на виборах (суб’єктивне виборче право). Об’єктивне і суб’єктивне виборче право співвідносяться як форма і зміст, адже самі виборчі права громадян та порядок їх реалізації закріплюються (отримують юридичне оформлення) у відповідних конституційно-правових нормах. 

Принципи виборчого права – це основоположні, керівні ідеї, з яких виходить законодавець при формуванні норм про порядок підготовки і проведення виборів; це умови визнання і здійснення виборчого права, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади. Дані принципи рівною мірою стосуються як об’єктивного, так і суб’єктивного виборчого права. Загальновизнані принципи виборчого права зафіксовані у відповідних міжнародно-правових документах.

Конституція України (ст. 71) закріпила такі принципи виборчого права:

1. Принцип вільних виборів – кожний виборець самостійно, без будь-якого зовнішнього впливу вирішує – брати йому участь у ви­борах чи ні, а якщо брати, то якою мірою, кому з кандидатів віддати свій мандат довіри. Принцип вільних виборів за­бороняє будь-який фізичний чи психологічний тиск на виборця, будь-яке переслідування за ухиляння від участі в голосуванні (абсентеїзм).

2. Принцип загального виборчого права – право го­лосу на виборах мають усі повнолітні дієздатні громадяни України. Забороняються будь-які привілеї чи обмеження щодо учас­ті громадян у виборчому процесі, не передбачені Конституцією України та виборчим законодавством.

 3. Принцип рівного виборчого права – усі громадяни долучаються до виборів на рівних засадах і мають рівну кількість голосів. У такий спосіб забезпечується рівність для кожного громадянина прав і можливостей впливати на результат вибо­рів. Цей принцип випливає із загальнішого конституційного принципу рівноправності громадян, поширюється як на активне, так і на пасивне виборче право. Забороняється поділ виборців на розряди (курії) за майновою, національною, становою, релігійною, етнічною чи іншою ознакою. Усім виборцям має бути гарантовано рівний захист їх виборчих прав законом і судом.

4. Принцип прямого виборчого права – персональний склад виборних органів формується безпосередньо виборцями, без будь-яких проміжних інстанцій. Кожен виборець голосує тільки особисто.

5. Принцип таємного голосування – будь-який контроль за волевиявленням виборців заборонений. Виборче законодавство України передбачає спеціальні організаційні заходи та процедури із забезпечення таємниці голосування, зокрема: кожний виборець голосує на виборах особисто; голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється; виборчий бюлетень повинен мати таку форму, яка відкидає можливість установити, хто саме його заповнив; голосування має проводитись у спеціально відведених та облаштованих приміщеннях, в яких обладнуються кабіни (кімнати) для таємного голосування;  бюлетені повинні заповнюватися виборцем особисто в кабіні для таємного голосування; для випадків голосування за місцем перебування (для голосування осіб, які за віком, у зв’язку з інвалідністю чи за станом здоров’я не здатні пересуватися самостійно) має бути передбачена така процедура, яка виключає порушення таємниці голосування або спотворення волевиявлення виборців. Реалізація принципу таємного голосування забезпечується також установленням відповідальності осіб, які порушили таємницю голосування. Зокрема, кримінальна відповідальність за порушення таємниці голосування передбачена ст. 159 Кримінального кодексу України: умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законом України виборів, учинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища – карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 1 до 3 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Юридичні вимоги до носіїв суб’єктивного виборчого права називаються виборчими цензами. При цьому виборчі цензи для носіїв пасивного виборчого права є дещо вищими порівняно з тими, що ставляться до виборців. Це зумовлено тим, що після обрання така особа отримає змогу здійснювати публічну владу, що вимагає від неї достатнього життєвого досвіду та інших додаткових умінь. Чим вищий рівень посади, на яку обирається особа, – тим вищими є виборчі цензи.

Виборче законодавство України передбачає наступні види виборчих цензів:

 громадянський ценз – активне і пасивне виборче право визнається тільки за громадянами, тобто за особами, які перебувають з Українською державою в постійному політико-правовому зв’язку;

 віковий ценз – активного виборчого права набувають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років; віковий ценз щодо пасивного виборчого права залежить від посади (кандидат у депутати місцевої ради повинен мати вік не менше 18 років, тоді як кандидат у народні депутати – 21 рік, а кандидат на пост Президента України – 35 років);

 ценз дієздатності – не мають права голосу громадяни, визнані су­дом недієздатними; відповідно, вони не можуть бути висунуті (балотуватися) на виборні посади;

 ценз осілості – вимога до кандидата на виборну посаду проживати на відповідній території протягом встановленого часу (кандидатом у народні депутати може бути особа, яка постійно проживала в Україні останні 5 років, а кандидатом у Президенти – особа, яка постійно проживала в Україні протягом останніх 10 років);

ценз законослухняності – не може бути обрана на виборну посаду особа, яка має судимість за вчинення умисного злочину, якщо тільки ця судимість не знята чи не погашена у встановленому законом порядку;

мовний (лінгвістичний) ценз – стосується тільки кандидата на пост Президента України, від якого вимагається володіння державною мовою.

Як видно з наведеного переліку, всі виборчі цензи, передбачені вітчизняним законодавством, не мають дискримінаційного характеру, є обґрунтованими і цілком відповідають міжнародно-правовим стандартам у даній сфері.

Громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у проведенні передвиборної агітації,  здійсненні спостереження за проведенням виборів та інших заходах у порядку, визначеному виборчим законодавством України.

§3. Виборча система України

Термін „виборча система” вживається у конституційному праві у двох аспектах: у широкому – як система всіх суспільних відносин та інститутів, пов’язаних з організацією та проведенням виборів, і вузькому – як закріплений у виборчому законодавстві спосіб висування кандидатів та розподілу депутатських мандатів за результатами голосування. Надалі вживатимемо цей термін саме у вузькому сенсі слова, аби визначити специфіку формування тих чи інших виборних органів публічної влади.

Існують три основні види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна та змішана (мажоритарно-пропорційна).

Мажоритарна виборча система базується на принципі: обраним вважається кандидат, який отримав установлену більшість голосів ви­борців у виборчому окрузі, в якому він балотувався. Залежно від того, яка саме більшість вимагається для перемоги, розрізняють три її різновиди:

мажо­ритарна система абсолютної більшості – переможцем на виборах стає кандидат, який набирає більше половини (50\% +1) голосів у відповідному окрузі;

мажоритарна система відносної більшості – переможцем визна­ється кандидат, який набирає більше голосів, ніж будь-який інший пре­тендент;

мажоритарна система кваліфікованої більшості – для того, щоб бути обраним, кандидат має набрати значно більше поло­вини голосів виборців (2/3, 3/4 тощо).

Пропорційна виборча система передбачає такий порядок визначен­ня результатів голосування, за яким розподіл мандатів між партійними списками кандидатів здійснюється відповідно до кількості отриманих ними голосів. Така виборча система передбачає утворення великих багатомандатних округів і забезпечує представництво партій у виборних органах відповідно до їхньої популя­рності серед виборців. За даної системи розподіл мандатів між партійними списками здійснюється за допомогою виборчої квоти, яка визначається одразу ж після виборів шляхом поділу загальної кількості голо­сів, поданих у багатомандатному окрузі, на число мандатів, що підлягають розподілу від даного округу.

Як мажоритарна, так і пропорційна виборчі системи мають певні переваги і недоліки. Так, мажоритарна система – досить результативна і проста у застосуванні, але сприяє неадекватному відображенню у складі представницького органу політичного спектру суспільства та призво­дить до втрати великої кількості голосів, що має наслідком послаблен­ня представництва в парламенті чи іншому виборному органі. Пропор­ційна система більш чітко відображає політичні уподобання виборців, але теж має істотні недоліки: по-перше, вона передбачає неперсоніфіковані вибори – виборчі списки партій формуються партій­ним керівництвом келійно і виборці фактично голосують за кандидатів, про багатьох з яких їм нічого невідомо; по-друге, вона вимагає сталої багатопартійності з чіткою поля­ризацією політичних сил, що дозволяє після виборів сформувати стабі­льну парламентську більшість.

Мажоритарно-пропорційна (змішана) виборча система заснована на „механічному” поєднанні елементів мажоритарної та пропорційної систем, коли одна частина депутатського корпусу формується за мажоритарною системою, а друга – за пропорційною. У такий спосіб намагаються забезпечити партійне представництво і водночас зберегти особистий зв’язок депутатів з виборцями.

За роки незалежності в Україні було випробувано всі названі види виборчих систем, крім мажоритарної системи кваліфікованої більшості. Так, вибори Верховної Ради Української РСР 1991 р. та Верховної Ради України 1994 р. проводилися за мажоритарною системою, парламентські вибори 1998 і 2001 років – за змішаною виборчою системою, а з 2005 р. Верховна Рада України обирається за суто пропорційною системою із загороджувальним бар’єром у 3\%. 

На сьогодні в Україні застосовуються такі виборчі системи: мажоритарна - на виборах Президента України, на виборах депутатів сільських та селищних рад, сільських, селищних і міських голів; пропорційна – на виборах народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів обласних, районних, міських та районних у містах рад.

§4. Виборчий процес в Україні: поняття та стадії

Вибори не зводяться до голосування за висунутих кандидатів на виборні посади; вони являють собою не одномоментний акт, а тривалий за часом і складний за змістом виборчий процес – комплекс логічно пов’язаних між собою дій, об’єднаних у відповідні процедури та стадії.

Чинне виборче законодавство України визначає виборчий процес як здійснення відповідними суб’єктами виборчих процедур, передбачених Законом. З точки зору конституційно-правової науки виборчий процес – це різновид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок послідовно вчинюваних відповідними суб’єктами узгоджених дій і процедур, спрямованих на легітимне формування персонального складу виборних органів публічної влади. Виборчий процес як організаційно-правова форма реалізації суб’єктивного виборчого права відображає технологію участі виборців у формуванні персонального складу органів публічної влади. Він включає встановлену законом сукупність стадій, що забезпечують його цілісність і легітимність результатів, а стадії, в свою чергу, складаються з конкретних виборчих процедур та виборчих дій.

Суб’єктами виборчого процесу визнаються особи, органи та організації, наділені Конституцією та виборчим законодавством України правами та обов’язками стосовно організації та проведення виборів, у тому числі: 1) виборці; 2) виборчі комісії; 3) партії (блоки), що висунули кандидатів на виборні посади; 4) зареєстровані у встановленому порядку кандидати на виборні посади; 5) уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі від партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу та від кандидатів на виборні посади.

Згідно з чинним виборчим законодавством виборчий процес в Україні здійснюється на засадах: 1) дотримання принципів виборчого права; 2) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес; 3) політичного плюралізму та багатопартійності; 4)  публічності й відкритості; 5) рівності всіх кандидатів на відповідні виборні посади; 6) свободи передвиборної агітації, рівного доступу всіх кандидатів і партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу до ЗМІ незалежно від їх форми власності, крім ЗМІ, засновниками (власниками) яких  є політичні партії; 7) неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, судів, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу та кандидатів на виборні посади. У спеціальній літературі також виокремлюють такі принципи виборчого процесу, як  безперервність, поступальність, документальність, свобода вибору форм і методів передвиборної агітації тощо.

Виборчий процес відбувається в певній, чітко визначеній виборчим законодавством послідовності і складається з кількох етапів – стадій. Чинне виборче законодавство України передбачає такі обов’язкові стадії виборчого процесу: 1) складання та уточнення списків виборців; 2) утворення виборчих округів; 3) утворення виборчих дільниць; 4) утворення виборчих комісій; 5) висування та реєстрація кандидатів; 6) проведення передвиборної агітації; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9)   встановлення результатів виборів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення діяльності виборчих комісій. У разі необхідності виборчий процес може включати також такі факультативні стадії: 1) повторне голосування; 2) підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків повторного голосування та результатів  виборів.

Функціональне призначення стадій виборчого процесу полягає у забезпеченні послідовного за часом і поетапного за змістом виконання різноманітних виборчих дій і процедур, котрі у підсумку забезпечують легітимний характер виборів та обрання відповідних виборних осіб.

Суб’єкти виборчого процесу мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються процесу виборів, у судовому і позасудовому порядку. Особи, винні в порушенні виборчого законодавства, притягуються до конституційної, адміністративної, кримінальної, дисциплінарної відповідальності в порядку, встановленому законом. Прикладом кон­ституційної санкції за порушення виборчого законодавства може бути визнання виборів недійсними.

§5. Система та порядок формування виборчих комісій в Україні

Організація підготовки та проведення виборів, забезпечення додержання та однакового застосування виборчого законодавства України покладено на виборчі комісії, які є колегіальними органами публічної влади спеціальної компетенції. Чинне виборче законодавство України передбачає трирівневу систему виборчих комісій: 1) Центральна виборча комісія (далі – ЦВК); 2) територіальні (окружні) виборчі комісії; 3) дільничні виборчі комісії. Усі виборчі комісії, крім дільничних, є юридичними особами.

Система виборчих комісій в Україні[1]

Існуюча система виборчих комісій враховує територіальну організацію виборів (поділ державної території на виборчі округи та дільниці), забезпечує максимальне наближення пунктів для голосування до місця проживання виборців і спрямована на оперативне здійснення всіх стадій виборчого процесу в суворій відповідності з вимогами виборчого законодавства.

ЦВК очолює систему виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення загальнодержавних виборів. Водночас вона здійснює контроль за діяльністю та консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення місцевих виборів та референдумів. Її статус визначається Конституцією України, Законом України „Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. № 1932-ІV, законами про вибори та іншими законами України.

ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, що складається з 15 членів, які призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на 7 років. У поданні Президента України про призначення на посаду членів ЦВК враховуються пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної Ради України. Усі члени ЦВК є державними службовцями.

Членом ЦВК може бути громадянин України, який на день призначення досяг 25 років, має право голосу, проживає в Україні не менше 5 останніх  років  та володіє державною мовою. Не може бути призначений до складу ЦВК громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку, або який визнаний у встановленому порядку недієздатним чи обмежено дієздатним. Голова,  його заступники, секретар, а також не менше 5 інших членів ЦВК повинні мати вищу юридичну освіту.

Крім того, чинне законодавство містить низку вимог щодо несумісності посади члена ЦВК з іншими видами діяльності. Зокрема, член ЦВК не може: 1) бути: народним депутатом України; 2) мати  інший  представницький мандат; 3) входити до складу інших виборчих комісій та комісій з референдумів; 4) бути членом ініціативної групи всеукраїнського чи місцевого референдуму, 5) займатися підприємницькою діяльністю; 6) бути повіреним третіх осіб у справах ЦВК; 7) виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової,  викладацької та творчої діяльності); 8) входити до складу правління чи інших виконавчих органів організацій, що мають на меті отримання прибутку; 9) ходити до складу органів  виконавчої  влади та виконавчих органів місцевого самоврядування.

Член ЦВК не може бути кандидатом у Президенти України, кандидатом у народні депутати України, депутати місцевої ради чи Верховної Ради Автономної Республіки Крим, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, їх довіреною особою, представником чи уповноваженою особою політичної партії (виборчого блоку партій),  що беруть участь у  виборах. При набутті членом ЦВК зазначеного статусу Комісія приймає рішення про зупинення його повноважень на період перебування у відповідному статусі. Член ЦВК,  який до свого  призначення  на  посаду  був членом  будь-якої політичної партії, на час здійснення своїх повноважень зупиняє членство у  цій  партії.  Він не може  брати участі  в її діяльності чи виконувати доручення партії, будь-якого її органу або посадової особи.

Член ЦВК перед вступом на посаду складає на пленарному засіданні Верховної Ради України присягу. Відмова члена  ЦВК  скласти  присягу  тягне за собою скасування Верховною Радою України рішення про його призначення.

ЦВК є повноважною з моменту призначення на посаду та складення присяги не менш як 2/3 її складу.

Голова, його заступники і секретар ЦВК обираються самою Комісією на її засіданні таємним голосуванням із числа членів ЦВК.

Територіальні виборчі комісії на президентських виборах формуються ЦВК за поданням кандидатів у Президенти України, а окружні виборчі комісії на парламентських виборах – ЦВК за поданням політичних партій (блоків), які в  поточному  складі  Верховної Ради  України  станом  на  15  вересня  року,  що  передує рокові проведення виборів, мають свої партійні фракції (фракції блоків), а також інших партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу (тобто тих, що висунули власні списки кандидатів у народні депутати). Територіальні виборчі комісії на місцевих виборах формуються відповідними представницькими органами (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами) за поданням керівних органів місцевих організацій партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу.

Дільничні виборчі комісії за всіма видами виборів формуються вищестоящими (територіальними, окружними) виборчими комісіями. Різняться тільки суб’єкти, уповноважені надавати подання щодо кандидатур до складу дільничних виборчих комісій: якщо вибори проводяться за мажоритарною системою, то подання вноситься від імені самих кандидатів їх довіреними особами, якщо ж використовується пропорційна система – подання вноситься партіями (блоками), які висунули списки своїх кандидатів.

До складу територіальної (окружної), дільничної виборчої комісії можуть входити тільки ті виборці, які  проживають у межах відповідного територіального виборчого округу або міста, на території якого розташований цей округ. Виборець може одночасно входити до складу лише однієї виборчої комісії. До складу територіальної (окружної), дільничної виборчої комісії не можуть входити особи, що балотуються на виборах, їх уповноважені представники, довірені особи, посадові та службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадяни, які  утримуються в установах  кримінально-виконавчої системи або мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість  не  погашена  або  не  знята  у  встановленому  законом порядку.  Голова, заступник голови та секретар територіальної, дільничної виборчої комісії не можуть бути представниками одного кандидата на виборну посаду чи одної партії (блоку). Усі ці вимоги мають забезпечити незалежність і неупередженість виборчих комісій, гарантувати законність та обґрунтованість їх дій і рішень.

Існуючий порядок формування виборчих комісій має низку суттєвих недоліків, що виявилися на президентських (2004 р.) і парламентських (2006 та 2007 рр.) виборах, а тому найближчим часом буде змінений.

§6. Функції, компетенція та порядок роботи виборчих комісій в Україні

До основних функцій ЦВК належать: 1) забезпечення реалізації та захисту виборчих прав громадян України та права на участь у референдумах; 2) забезпечення дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу та процесу референдуму; 3) контроль за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми; 4) забезпечення однакового застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України; 5) організаційно-методичне та консультативно-методичне забезпечення діяльності виборчих комісій та комісій з референдумів; 6) здійснення заходів щодо підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів.

Повноваження ЦВК поділяються на загальні (ті, що стосуються всіх видів виборів) і спеціальні (ті, що різняться за кожним з видів виборів).

У межах загальних повноважень ЦВК: 1) готує пропозиції щодо  вдосконалення законів з питань проведення виборів; 2) звертається в разі необхідності до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції України, законів України або окремих їх положень з питань, що стосуються  організації  підготовки  та  проведення  виборів в Україні; 3) розпоряджається Державним реєстром виборців, забезпечує його  ведення  та  функціонування  відповідно до закону; 4) здійснює контроль за додержанням і однаковим застосуванням законодавства про вибори політичними партіями (виборчими блоками політичних партій), іншими суб’єктами виборчого процесу; 6) забезпечує на виборах акредитацію офіційних спостерігачів від іноземних  держав та міжнародних організацій відповідно до закону, видає їм посвідчення; 7) публікує інформацію про підготовку та проведення виборів в Україні, матеріали про свою діяльність, а також інші  матеріали, що стосуються   виборчого процесу; 8) організує навчання голів, заступників голів та секретарів окружних (територіальних) комісій; 9) скликає у разі необхідності за власною ініціативою засідання виборчої комісії нижчого рівня; 10) встановлює  норми  і  перелік  обладнання,  інвентарю  для приміщень виборчої комісії та приміщень для голосування, а також види послуг, робіт, що можуть надаватися виборчим комісіям; 11) припиняє рух коштів на рахунках окружних (територіальних) виборчих комісій в установах банків після закінчення строку повноважень цих комісій або в разі порушення ними кошторисно-фінансової дисципліни; приймає рішення про перерахування залишків коштів на рахунок ЦВК.

Не менш значними є й спеціальні повноваження ЦВК. Зокрема, на загальнодержавних виборах ЦВК: 1) оголошує початок процесу виборів Президента України; 2) утворює  територіальні виборчі округи та формує територіальні (окружні) виборчі комісії; 3) забезпечує виготовлення інформаційних плакатів партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу; 4) забезпечує централізоване виготовлення та облік бланків відкріпного  посвідчення на право голосу на загальнодержавних виборах та передає їх окружним (територіальним) виборчим комісіям; 5) затверджує форму та текст виборчого бюлетеня; забезпечує централізоване виготовлення у необхідній кількості та облік виборчих бюлетенів та передає їх окружним (територіальним) виборчим комісіям; 6) передає представнику Міністерства закордонних справ України виборчі бюлетені, бланки відкріпних посвідчень, бланки іншої документації,  печатки, штампи для передачі їх дільничним виборчим комісіям закордонних виборчих дільниць; 7) встановлює підсумки голосування та складає протокол про підсумки голосування в межах закордонного виборчого округу; 8) розглядає заяви  і скарги стосовно  підготовки та проведення виборів в закордонному виборчому окрузі та приймає щодо них рішення; 9) реєструє офіційних спостерігачів від партій (блоків), громадських організацій у закордонному виборчому окрузі; 10 здійснює інші повноваження окружної виборчої комісії у закордонному виборчому окрузі, а також здійснює інші повноваження, передбачені законами України.

Територіальна (окружна) виборча комісія: 1) здійснює  контроль за додержанням законодавства про вибори; 2) утворює виборчі дільниці,  встановлює єдину нумерацію виборчих дільниць, визначає межі кожної з них; 3) утворює дільничні виборчі комісії; 4) спрямовує діяльність дільничних виборчих комісій; 5) скликає в разі необхідності за власною ініціативою засідання дільничної виборчої комісії; 6) надає правову, організаційно-методичну, технічну допомогу дільничним  виборчим  комісіям, організовує  навчання їх членів з питань організації виборчого процесу; 7) у порядку,  встановленому ЦВК, вирішує питання розподілу та використання коштів дільничними виборчими комісіями, контролює забезпечення  дільничних  виборчих комісій приміщеннями, транспортом, засобами зв’язку; 8) контролює  складання  списків  виборців  і  подання їх для загального ознайомлення; передає списки виборців дільничним виборчим комісіям; 9) сприяє разом з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування організації зустрічей кандидатів з виборцями; 10) забезпечує передачу дільничним виборчим комісіям виборчих бюлетенів та відкріпних посвідчень встановленого зразка, виготовлення та постачання бланків іншої документації відповідно до законодавства; 11) встановлює підсумки  голосування по територіальному виборчому  округу,  складає  протокол  про підсумки голосування та надсилає його до ЦВК; 12) визнає  голосування  на  виборчій  дільниці  недійсним у випадках, передбачених виборчим Законом; 13) забезпечує проведення повторного голосування відповідно до рішення ЦВК про призначення повторного голосування, а також проведення повторних виборів відповідно до Закону; 14) реєструє офіційних спостерігачів від кандидатів відповідному територіальному окрузі; 5) забезпечує виготовлення печаток, штампів і передає  їх дільничним виборчим комісіям; 16) розглядає в межах своїх повноважень звернення, заяви і скарги щодо організації та проведення виборів у межах територіального  виборчого  округу,  а  також  звернення,  заяви і скарги на рішення та дії чи бездіяльність дільничних виборчих комісій і приймає щодо них рішення; 17) здійснює інші повноваження відповідно до законів України.

Дільнична виборча комісія: 1) здійснює контроль за додержанням та    однаковим застосуванням виборчого законодавства; 2) отримує список  виборців  від територіальної виборчої комісії, складає список виборців у випадках,  передбачених  Законом,  уточнює  список  виборців,  подає  його  для  загального ознайомлення та у випадках, передбачених цим Законом, вносить до нього зміни; 3) створює умови для ознайомлення виборців з відомостями про всіх  кандидатів,  їх  передвиборними  програмами,  а   також із рішеннями ЦВК, відповідної територіальної виборчої комісії, власними рішеннями та повідомленнями; 4) завчасно вручає або надсилає виборцям іменні запрошення із зазначенням дати проведення виборів, адреси приміщення для голосування, часу початку і закінчення голосування, номера виборця у списку виборців на дільниці; 5) забезпечує   підготовку   приміщення  для  голосування  та виборчих скриньок; 6) вносить  за  рішенням  ЦВК  у випадках, передбачених Законом, зміни до виборчого бюлетеня; 7) організовує голосування на виборчій дільниці; 8) проводить   підрахунок   голосів,   поданих   на  виборчій дільниці,  складає протокол про підсумки голосування та надсилає його до відповідної територіальної виборчої комісії; 9) визнає   недійсним  голосування  на  виборчій  дільниці  у випадках, передбачених Законом; 10) розглядає звернення,  заяви і скарги  з  питань  внесення змін  до списку виборців,  організації та проведення голосування і підрахунку  голосів  на  виборчій  дільниці  та  в  межах  своїх повноважень приймає щодо них рішення; 11) здійснює інші повноваження відповідно законів України.

Повноваження територіальної,  дільничної виборчої  комісії можуть  бути  достроково припинені виборчою комісією, яка її утворила, за власною ініціативою або на підставі рішення суду в разі порушення комісією Конституції України, виборчого законодавства та інших законів України.

Основною формою роботи виборчої комісії є засідання, яке скликається головою комісії, в разі його відсутності – заступником голови, а в разі  відсутності голови та його заступника – секретарем комісії.  Засідання виборчої комісії скликається також на вимогу 1/3 складу комісії. У разі необхідності засідання виборчої комісії може бути скликане за рішенням виборчої комісії вищого рівня. Перше засідання виборчої комісії скликається не пізніш як на 3-й день після дня її утворення, а наступні – за необхідності. Засідання виборчої комісії є повноважним, якщо в ньому бере участь не менш як 2/3 складу комісії.

Засідання виборчої комісії скликається з обов’язковим повідомленням  усіх  членів комісії про час, місце проведення засідання та його порядок денний. Проекти рішень комісії та необхідні матеріали надаються членам виборчої комісії, як правило, не пізніш як за день до дня проведення засідання комісії.

Засідання виборчої комісії веде голова комісії або його заступник;  у разі невиконання ними цієї функції комісія  визначає із свого складу головуючого на засіданні.

Виборча комісія на вимогу 3 членів комісії від її складу, а також за  рішенням виборчої комісії вищого рівня зобов’язана розглянути на своєму засіданні питання, що відносяться до її повноважень,  не пізніш як у 3-денний строк, але не пізніше дня виборів, а в день виборів, крім дільничної виборчої комісії, – невідкладно.  Дільнична виборча комісія зобов’язана розглянути  на своєму засіданні звернення, які надійшли до неї в день виборів чи в день повторного голосування, невідкладно після закінчення голосування.

На засіданнях виборчої комісії, у тому числі при підрахунку голосів та  встановленні  результатів  голосування, на виборчій дільниці в день виборів чи в день повторного голосування у приміщенні, де проводиться голосування,  мають  право бути присутніми без дозволу чи запрошення відповідної комісії лише члени виборчих комісій вищого рівня, кандидати на відповідні виборні посади, їх довірені особи, офіційні спостерігачі від кандидатів на виборну посаду, партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу (разом не більше 2 осіб від одного кандидата (списку кандидатів) на виборні посади та партії (блоку), яка їх висунула), а також офіційні  спостерігачі  від іноземних   держав і міжнародних організацій, представники  ЗМІ (не більше 2 осіб від одного ЗМІ). Інші особи можуть бути присутніми на засіданні комісії тільки з дозволу або на запрошення цієї комісії, про що приймається рішення на засіданні комісії.  Перебування на виборчій дільниці під час проведення голосування осіб, не передбачених Законом, не дозволяється. Виборча комісія може прийняти мотивоване рішення про позбавлення права присутності на засіданні зазначених вище осіб, якщо вони неправомірно перешкоджають його проведенню. Таке рішення  приймається 2/3 від її складу.

На засіданні виборчої комісії ведеться протокол, що підписується  головуючим на засіданні та секретарем комісії (чи виконуючим обов’язки секретаря, який визначається на засіданні). Протокол засідання комісії  надається для ознайомлення членам комісії не пізніше наступного засідання комісії.

Рішення виборчої комісії приймається  відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії, крім випадків, передбачених Законом. Рішення виборчої комісії з розглянутого питання  письмово оформляється у формі постанови, яка повинна містити: найменування комісії; найменування постанови;  дату та місце  її  прийняття і порядковий номер;  мотивувальну частину з посиланням на обставини, що зумовили розгляд питання на  засіданні  комісії;  посилання  на конкретні   положення   нормативно-правових  актів  або  постанову виборчої комісії вищого рівня чи судові рішення,  якими керувалася комісія при прийнятті постанови; резолютивну частину. Постанова підписується головуючим на засіданні та секретарем комісії (засідання). З питань поточної діяльності комісія може приймати протокольні рішення.

Член виборчої комісії, який бере участь у її засіданні і не згоден з рішенням, прийнятим комісією, має право у письмовій формі  висловити  окрему  думку, яка додається до відповідного протоколу засідання виборчої комісії.

Постанови,  прийняті виборчою комісією, не пізніше ранку наступного дня після засідання комісії вивішуються на стенді офіційних  матеріалів комісії, який обладнується в приміщенні комісії у місці, вільно доступному для відвідувачів, а також доводяться до відома заінтересованих осіб.

Рішення виборчої комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов’язковим для виконання. Ніхто не має права втручатися у діяльність виборчих комісій, за винятком випадків, передбачених законом.

Рішення виборчої комісії, що суперечить законодавству України або  прийняте з перевищенням її повноважень, може бути скасоване виборчою комісією вищого рівня або судом. У такому випадку виборча комісія вищого рівня має право прийняти рішення по суті питання.

Документи,  заяви і скарги, що надійшли до територіальної та дільничної  виборчих  комісій,  мають  право  приймати члени відповідної  виборчої  комісії.  Усі документи, заяви і скарги реєструються  в  територіальних  та дільничних виборчих комісіях у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.

Для організаційного, правового, технічного забезпечення здійснення повноважень, передбачених Законом, виборча комісія може залучати відповідних спеціалістів, технічних працівників.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також державні підприємства, установи і організації зобов’язані створювати належні умови для здійснення виборчими комісіями їх повноважень.

Член виборчої комісії має право: 1) брати участь у підготовці питань,  що вносяться на розгляд виборчої комісії; 2) виступати на засіданнях виборчої  комісії, ставити  іншим учасникам засідання запитання щодо порядку денного,  вносити пропозиції з питань, віднесених до повноважень комісії; 3) за  дорученням відповідної виборчої комісії перевіряти діяльність виборчих комісій нижчого рівня; 4) безперешкодно  знайомитися з документами виборчої комісії, членом якої він є, та виборчих комісій нижчого рівня на відповідній території; 5) на відшкодування шкоди, заподіяної його життю, здоров’ю чи майну у зв’язку з виконанням обов’язків члена виборчої комісії, в порядку та розмірі, встановлених законодавством.

Член виборчої комісії зобов’язаний: 1) додержуватися Конституції України та законів України з питань підготовки і проведення виборів; 2) брати участь у засіданнях виборчої комісії; 3) виконувати рішення  виборчої комісії   та обов’язки, покладені на нього згідно з їх розподілом у комісії. Члену виборчої комісії під час виконання своїх обов’язків забороняється агітувати за чи проти кандидатів на виборах, а також публічно оцінювати діяльність цих кандидатів та  партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу.

За загальним правилом, повноваження  члена  територіальної,  дільничної  виборчої комісії припиняються одночасно з припиненням повноважень відповідної виборчої комісії. Крім того, повноваження члена територіальної,  дільничної  виборчої комісії припиняються достроково виборчою  комісією,  яка  її утворила, у зв’язку з: 1) особистою заявою про складення повноважень члена комісії; 2) його відкликанням відповідною партією (блоком) чи кандидатом на виборну посаду;  3) припиненням його громадянства України;  4) його вибуттям на період до дня виборів за межі територіального виборчого округу або населеного пункту, що тягне за собою неможливість виконувати обов’язки члена комісії; 5) систематичним невиконанням покладених на нього обов’язків, засвідченим не менш як двома рішеннями з цього приводу виборчої комісії, до складу якої входить особа; 6) реєстрацією його кандидатом на відповідну виборну посаду, щодо якої проводяться вибори; 7) реєстрацією його представником чи довіреною особою кандидата на виборну посаду; 8) систематичним або грубим порушенням ним законодавства України про вибори, встановленим рішенням суду або рішенням виборчої комісії вищого рівня; 9) набранням щодо нього законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; 10) входженням його до іншої виборчої комісії будь-якого рівня, що здійснює підготовку та проведення одночасних виборів; 11) визнанням його недієздатним або безвісно відсутнім; 12) його смертю або оголошенням його померлим.

Контрольні питання до Розділу V:

Що таке референдум і чим він відрізняється від виборів?

Які питання не можуть бути предметом всеукраїнського референдуму і чому?

Яким чином збираються підписи на підтримку проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою?

З яких питань можуть проводитися місцеві референдуми в Україні?

З яких стадій складається референдарний процес в Україні?

Які юридичні наслідки має референдум?

На яких принципах ґрунтується виборче право України?

Які виборчі цензи використовуються в Україні?

Які виборчі системи використовуються в Україні?

З яких стадій складається референдарний процес в Україні?

Які виборчі комісії створюються й діють в Україні?

В якому порядку формуються виборчі комісії в Україні?

[1] Згідно з ч.3 ст.19 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р. № 1667-ІV, сільська, селищна, міська, районна в місті, районна територіальна виборча комісія у випадках, передбачених цим Законом, здійснює повноваження окружної виборчої комісії з відповідного виду місцевих виборів.