Литва: становлення банкІвськоЇ системи І страхування

Перетворення, що відбулися у 90-их роках у Східній Європі, можна сподіватися, створили стабільну основу подальшого розвитку у XXI ст. держави і регіону загалом. Йдеться про розвиток демократії, вільної ініціативи у світі гарних сусідських відносин. Безсумнівно, цінним є досвід, нагромаджений кожною державою у перехідному періоді, але тільки після узагальнення досвіду всіх держав регіону можна комплексно оцінити перехідний період.

Таблиця 1

Основні економічні показники Литви

Джерело: "Business Weck"

Упродовж  1990–1999  рр.  Міжнародним  банком  Литві  було  надано  кредитів  на  суму

293,3 млн. $.

В кінці травня 1999 р. Всесвітній банк затвердив надання Литві позики у розмірі 20 млн. $, призначеної для прискорення муніципальних реформ шляхом надання технічної допомоги місцевим органам самоуправління та муніципальним підприємствам, які надаватимуть муніципальні кредити для стимулювання місцевих інвестицій, а також муніципальні інфраструктурні гранти.

МФК надав у лютому 2000 р. кредит у розмірі $ 20 млн. найкращому приватному банку в Литві.  Vilniaus  Bankas  використав  засоби  для  кредитування  малого  та  середнього  бізнесу, збільшення обсягів іпотечних кредитів резидентам.

У  перші  місяці  1999  р.  дефіцит  Державного  бюджету  був  характерним  для  усіх  трьох

Балтійських держав. У Литві дефіцит бюджету за перші чотири місяці 1999 р. становив 274 млн. литів ($

70 млн.). Доходи та видатки були на 10\% менші від запропонованих в бюджеті. МВФ відмітив, що Литві необхідно знизити як бюджетний дефіцит, так і дефіцит поточного рахунку платіжного балансу. У даний час МВФ прогнозує, що в поточному році зростання ВВП Литви становитиме 2,0 –2,5\%.

Як Латвія, Литва почала поступово зменшувати значний дефіцит Державного бюджету. Уряд підписав угоду з МВФ про програму "Stand-by" по збереженню сприятливого кредитного рейтингу. Так, у 2000 р. бюджетний дефіцит становив 2,8\% ВВП.

З усіх країн колишнього СРСР держави Балтії – Латвія, Литва, Естонія – досягли найбільшого прогресу в управлінні своїми економіками. Хоча на початку процесу трансформації відбувся  різкий  економічний  спад,  балтійським  країнам  вдалося  швидко  досягти  значного зростання.  Вони  також  першими  стабілізували економіку.  Провівши  грошову  реформу,  країни Балтії стримали зростання інфляції та не дозволили зрости бюджетним дефіцитам. Вони вчасно провели структури реформи, а по багатьох показниках держави Балтії наздогнали більш розвинуті країни Центральної Європи.

3 середини 90-их років у всіх трьох країнах почалось швидке економічне зростання. У

1997  р.  експерти  навіть  стали  виражати  занепокоєння  на  рахунок  надмірного  прискорення економічного розвитку.

Однак економіки цих країн дуже постраждали внаслідок російської кризи, що сталася у серпі 1998 р. Особливого удару зазнали фінансові ринки та банківські системи Латвії. Проте фінансові ринки Литви постраждали менше, бо вона інвестувала відносно невеликі суми в Росію та інші ринки СНД (до кризи їх інвестиції в Росію становили 1\% від усіх активів).

Зовнішня торгівля

Стрімке знецінення рубля негативно відобразилось на конкурентоспроможні балтійських компаній, що функціонують на російському ринку. Експорт у Росію та інші країни СНД, які також суттєво постраждали від кризи, різко скоротився у січні – липні 1999 р. у порівняні з аналогічним періодом 1998 р.

Обсяги експорту Литви за січень – липень 1998 та 1999 рр.

Таблиця 2

Джерело: Інститут проблем перехідних економік Банку Фінляндії.

Балтійські компанії переорієнтували експорт деяких своїх товарів на тип ринки в основному Європейського Союзу. Процес переорієнтації торгівлі проходив дуже складно, особливо у харчовій промисловості, банкрутство багатьох підприємств якої було пов'язане з кризою у Росії.

Від скорочення балтійського експорту на ринки СНД та зростання процентної ставки також постраждало і внутрішнє виробництво. У першому кварталі 1998 р. скоротився ВВП у всіх трьох країнах Балтії, де така тенденція зберігалась до першої половини 1999 р. Скорочення обсягів виробництва призвело до зростання безробіття. Після кризи офіційне безробіття зросло на декілька процентних пунктів упродовж одного року і зараз становить 8\% у Литві.

До кризи в Росії Литва мала тісніші торговельні відносини з країнами СНД, ніж інші держави Балтії, тому виробничий сектор Литви виявився надто вразливим. Литовський уряд намагався зменшити вплив кризи шляхом проведення м'якої бюджетної політики. Компанії, перебували в залежності від експорту на ринок СНД, отримали бюджетні дотації. В результаті цього у 1998 р. дефіцит консолідованого бюджету перевищив 6\% ВВП.

У 1999 р. уряд продовжував проводити м'яку бюджетну політику. Політична нестабільність перешкоджала розробці чіткої стратегії для подолання наслідків кризи. Спекуляції на рахунок долі лита посилились, процентні ставки по кредитах залишились на високому рівні. Сьогодні темпи інфляції становлять менше 2\%, міжбанківські ставки по трьохмісячних кредитах становлять більше 20\%. Такі високі кредитні ставки будуть гальмувати пожвавлення ділової активності приватного бізнесу та ще більше підвищувати ціну кредитування державного сектора. Неспроможність уряду прийняти узгоджену бюджетну політику відкладає підписання договору з МВФ по кредиту "Stant- by ", хоча попередня угода була підписана.

Литва змінила вже третій уряд за 1999 р. Новий уряд надає країнам ще одну можливість реалізувати послідовну бюджетну політику. Банк Литви оголосив, що після 2001 р. нинішній режим курсоутворення буде відмінено. Планується анулювати валютний коридор та збільшити повноваження центрального банку, а також відмінити прив'язку лита до долара. Замість цього лит буде  прив’язаний  до  євро  по  курсу  долара  на  день  проведення  цієї  операції.  В  результаті збільшаться можливості уряду для маневрування. У той же час суспільство чекає очевидних доказів того, що уряд проводить правильну бюджетну політику та продовжує структурні реформи. Комісія ЄС підняла це питання у своєму звіті по Литві.

Процес приватизації

Литва у 1991 р. почала ваучерну масову приватизацію та обмежила участь зовнішніх інвесторів, що було "на руку" багатьом директорам підприємств. Після парламентських виборів

1996 р. масова приватизація була зупинена, підприємства почали продаватися на відкритих торгах і конкурсах.  Приватизація  середніх  та  великих  підприємств  пішла  повним  ходом  та  іноземні інвестори стали відігравати дуже важливу роль. Але все ще передбачається передати приватним власникам декілька сотень компаній. Відкриті тендери та прямий продаж ведуть до кращого корпоративного управління і кращого фінансового становища підприємств у порівнянні з масовою приватизацією чи продажем компаній інсайдерам.

Іноземні інвестори впроваджують нові ефективні схеми менеджменту та забезпечують доступ до фінансових ресурсів, що особливо актуально в умовах нестачі оборотних засобів на підприємствах у  країнах  з  перехідною  економікою, а  також  стимулює розвиток  галузі,  в  якій

функціонує підприємство. Литва стримує реструктуризацію енергетичної галузі, яка отримує від

держави великі дотації.

Розвиток банківського сектора Литви

У Литві створення перших комерційних банків розпочалось у 1989 р., хоча зареєстрований перший комерційний банк у Банку Литви був лише 19 листопада 1990 р., оскільки сам центральний банк був створений у березні 1990 р. Як частіше всього і трапляється у перехідний період, Закон про комерційні банки також запізнювався та був прийнятий лише у 1992 р. (до цього часу діяльність банків регламентувалась Законом про акціонерні товариства).

Через два роки цей Закон був суттєво вдосконалений і його основні положення з певними змінами залишаються в силі сьогодні.

Етапи розвитку банківської системи Литви мало чим відрізнялись від інших країн з перехідною економікою. Спочатку один за одним з'являлись нові банки. Необережна, а іноді і злочинна діяльність деяких з них призвела до подій, які збентежили всю банківську систему: в 1995 р. двом найбільшим приватним банкам був оголошений мораторій на діяльність. 3 часом банківська система дещо впорядкувалась, але число діючих комерційних банків у 1993 – 1999 рр. скоротилось з

27 до 13.

Для "очищення" банківської системи був заснований спеціальний банк не погашених своєчасно позик – Тurbo banks, якому були передані "погані" активи, загальна сума яких становила

2\% ВВП. Тому можна вважати, що Литва досить успішно та з малими втратами подолала цей об’єктивний етап розвитку банківської системи.

На даний момент з 13 діючих банків та іноземних філіалів два є державними: в Ощадному банку (Taupomasis bankas) державі належить 91\%, в сільськогосподарському банку (Zemes urio bankas) 76\% акціонерного капіталу. В 2001 р. планується їх приватизувати. У зв'язку зі специфікою діяльності державних банків банківська система залишається достатньо неоднорідною, оскільки в державних банках сконцентровані засоби багатьох інститутів управління державою і державних підприємств та майже 50\% усіх вкладів, крім цього, в своїх рішеннях та діях вони не завжди керуються лише економічними мотивами. Час показав, що банківська справа не є винятком і як в інших галузях економіки приватний власник, як правило, веде господарство краще, ніж держава.

Концентрація ринку

Наприкінці 1999 р. Банк Литви дозволив об’єднатися двом найбільшим приватним банкам ( Vilniauns bankas  та Hermis), у зв'язку з чим концентрація банківського сектора зросла, тому що до останнього часу два державних і два вищезгаданих приватних банки за своїми показниками активів, позик та вкладів становили більше 85\% усієї банківської системи. Не меншу концентрацію отримаємо у тому випадку, якщо ринкову частку банків, як і інших підприємств, будемо оцінювати за  загальними  доходами,  тобто  згідно  з  директивами  СС  про  концентрацію  підприємств.  Це свідчить про те, що малі банки, маючи невеликі активи, отримують порівняно більше доходів, однак їх загальна частка в ринку швидко зменшується.

У 1998 р. ринкова частка чотирьох найбільших банків значно зросла в зв'язку з приєднанням державного  Valstybinis  Romerсinis  bankas  до  ощадного  банку  –  Taupomasis  bsnkas,  швидким

збільшенням спільної частки банків Vilniauns та Hermis. Якщо і після їх об’єднання у нового банку будуть збережені такі ж темпи зростання, то дійде до того, що один банк буде контролювати понад

50\% усієї банківської системи. Тому дуже важливо якнайшвидше приватизувати державні банки та стимулювати конкуренцію у банківському секторі.

Банківська система та тенденції фінансового посередництва

Першопочатково Литва обрала та впровадила в життя модель універсальної (континентальної) банківської справи, бо з розповсюдженням нових технологій і посиленням тенденцій глобалізації підприємництва у спеціалізованих банків залишається щораз менше можливостей утриматися на ринку. Універсальні банки володіють тією перевагою, що їх діяльність, а разом з тим і ризик, більш диверсифіковані, а також є можливість запропонувати клієнту не одну послугу, а цілий пакет.

Основним завданням банківської системи є збереження та ефективне використання довірених засобів клієнтів, надання різноманітних послуг та сприяння розвитку економіки. Найчастіше роль банківської системи оцінюється шляхом порівняння її активів з ВВП. Активи банківської системи Литви на початок 2000 р. становили 27\% ВВП, що не є значною часткою у порівняні з іншими державами Центральної та Східної Європи. Але таке співвідношення має вплив на невисокий рівень внутрішніх заощаджень, коливається у межах 6\% ВВП (це певним чином пов'язано з попередніми невдачами банків). Частка фінансового посередництва в структурі ВВП за галузями економіки за період 1993 – 1999 рр. зменшилась з 7,3 до 2,3\%.

Досвід іноземних держав та Литви показує, що на початкових стадіях розвитку ринкової економіки банківська система є основною частиною фінансово-кредитної системи. Значно пізніше з'являються  ринки  цінних  паперів.  Однак  на  ринку  акцій  та  облігацій  найчастіше  інвестиції робляться інституціональними інвесторами, а населення все-таки найчастіше зупиняє свій вибір на банках.    Частка    банків    Литви    у    структурі    активів    фінансової    системи    за    період

1993 – 1999 рр. знизилась з 98 до 42\%. Ймовірно, що у наступні роки у зв'язку з активною та постійно вдосконалюванню діяльністю банків дана частка не зменшиться, так як в Литві ще не створені відкриті інвестиційні та пенсійні фонди, а для їх становлення необхідно хоча б 2 – 3 роки.

В Литві практично немає ринку корпоративних облігацій, державні цінні папери становлять понад 99\% капіталізації ринку облігацій, тому банки та лізингові компаній поки що залишаються основними джерелами позик. 3 іншого боку, банки змушені конкурувати і з іноземними кредитами, які часто спроможні надати позики на тривалі терміни та на більш сприятливих умовах. В кінці третього кварталу 1999 р. позики, отримані литовськими підприємствами з-за кордону, а також кредити прямих іноземних інвесторів придбаним підприємствам становили відповідно 20\% та 35\% портфеля позик банків.

Усвідомлюючи, що в майбутньому дедалі важливішого значення набуватимуть інші форми фінансового посередництва, банки Литви намагаються не втратити свого впливу та активно засновують лізингові, страхові та інші фінансові компанії. Зараз практично всі діючі лізингові компанії, 9 з 29 брокерських фірм, 7 із 30 страхових компаній належать банкам.

Готівка та вклади в банках є домінуючими формами заощаджень, тому дуже важливо розглянути їх динаміку та пропорції. За основу візьмемо два показники: співвідношення готівки та вкладів, а також співвідношення вкладів резидентів та ВВП. 3 початком реформ у Литві через високу інфляцію вклади знецінились, а значення готівки зросло. В результаті подальшої стабілізації економіки та збільшення реальних процентних ставок почало зростати співвідношення вкладів резидентів та ВВП, яке становило в 1994 р.18\% ВВП. Однак потрясіння у банківській системі 1995 р. знову відкинули всю банківську систему назад.

3 часом обидва показники знову стали покращуватися, що має велике значення, оскільки існує взаємозв’язок між розвитком банківської системи та економічним розвитком країни.

Необхідно   зазначити, що в Литві вклади резидентів відіграють значно меншу роль у порівнянні з іншими країнами Центральної та Східної Європи. Наприклад, в Польщі, Чехії, Словенії співвідношення готівки та вкладів не перевищує 0,2, а вклади резидентів становлять 30 – 60\% ВВП.

У Литві на 10 тис. жителів припадає 2,1 філіалів банків та відділів обслуговування клієнтів,

в той час як середній показник для країн-членів ОЄСР дорівнює 4,4.

Таким чином, показники Литви справді непогані, для більшості банків не повинно бути болючим  зменшення  мережі  територіальних відділень  у  зв'язку  з  використанням можливостей нових технологій та особливо Інтернету (internet banking).

Страховий ринок Литви: тенденції і перспективи його розвитку

1997, 1998 та 1999 роки були роками, коли литовські страхові компанії зазнали тяжких фінансових втрат. Більшість з них понесла значні втрати вже в 1997 р. і особливо в 1998 р. Через специфіку  їх  діяльності  (особливо  неспроможності  оцінити  ризик  та  великі  адміністративні витрати) до цих пір деякі страхові компанії стоять перед серйозними фінансовими проблемами. Всі п'ять страхових компаній, чия діяльність призупинилась у 1999 р., входили у вісімку найбільших страхових компаній Литви. Згідно з останнім рішенням, прийнятим Державним страховим контролюючим органом при Міністерстві фінансів, в кінці першого кварталу 2000 р. була призупинена діяльність ще одного страхового підприємства.

Основні характеристики страхового ринку в 1999 р.

•           Незначне        збільшення     ринку  особистого     та         майнового      страхування   в

1999 р. (всього 1,62\% в 1999 р.);

• Роль нових дочірніх підприємств іноземних страхових компаній ледь помітна.

• Значна втрата в "частці" "Lietuvos Draudimo" (у минулому державного підприємства) на ринку після приватизації (на 2,93\% у порівнянні з 1998 р.);

• Вихід з ринку великої кількості (п’яти) крупних страхових компаній фінансових проблем (КDК  Draudimas  ma  Hermis  Draudimas  ліквідуються,  а  для  Vicura  Ukio  Draudimas  та  Verslo Draudimas призначений розгляд справи про банкрутство).

• Основна причина банкрутства такої великої кількості: крупних страхових компаній – їх надто високі затрати (близько 40 відсотків страхової премії брутто).

• Внаслідок змін в економічній ситуації Литви (інфляція, зміни у ВНП, збільшення затрат на утримування  майна  і  т.  д.)  та  в  реальності  страхового  ринку  (розвинулась  низка  страхових

посередників – на кінець 1999 р. понад 60 брокерів, що потребують високого рівня забезпечення)

виросли затрати на продаж страхових полісів та адмістративні витрати.

• Коефіцієнт збитку на ринку залишається на низькому рівні (37,87\%  по        прямому страхуванню на усьому страховому ринку в 1999 р.);

Згідно із Законом про страхування страховій компанії дозволяється інвестувати повну суму її статутного фонду тільки в такі галузі:

а) облігації, випущені урядом та муніципалітетом (щонайменше 20\% від засобів статутного

фонду);

б) нерухомість (не більше 40\% від суми статутного фонду і не більше 20\% від засобів у

будь-якому з об’єктів);

в) банківські депозити на встановлений термін (не більше 40\% від суми статутного фонду і не більше 20\% від засобів у будь-якому з банків).

Страховій   компанії   дозволено   інвестувати   повну   суму   своїх   страхових   технічних відрахувань тільки в:

а) облігації, випущені урядом та муніципалітетом (не менше 45\% від розміру фондів страхових технічних відрахувань, включаючи не більше 0\% від засобів, які повинні інвестуватися в муніципальні облігації);

б) боргові зобов'язання підприємств (не більше 5\% від фондів страхових технічних відрахувань);

в) позики під заставу нерухомості (не більше 15\% від фондів страхових технічних відрахувань, але не більше 5\% від фондів у будь-якому з об’єктів);

г) нерухомість (не більше 40\% від фондів страхових технічних відрахувань, але не більше

0\% від фондів у будь-якому з об’єктів);

д)  акції,  що  котуються  на  Біржі  цінних  паперів  (не  більше  5\%  від  фондів  страхових технічних відрахувань, але не більше 5\% від засобів в акціях будь-якого з підприємств і не більше

10\% від засобів в акціях дочірніх компаній);

е) акції, що не котуються на Біржі цінних паперів – після отримання дозволу, виданого Радою директорів контролюючого органу (не більше 5\% від фондів страхових технічних відрахувань);

є) банківські  депозити на встановлений термін (не більше 30\% від фондів  страхових технічних відрахувань і не більше 10\% від засобів у будь-якому з банків).

Страхові компанії Литви можуть інвестувати свої засоби в облігації, випущені іноземними урядами та муніципалітетами, на депозити з установленим терміном в іноземні банки та боргові зобов'язання іноземних підприємств методом, затвердженим Міністерством фінансів Республіки

Литва.

У той же час прибуток від інвестицій згідно з вищевказаним механізмом невеликий (для масштабів Литви). Щорічний процент по депозитах на встановлений термін у Литовських банках становить близько 8 – 9\% у національній валюті, 5 – 6\% у доларах США та 3 – 4\% в євро. Процент по цінних паперах, випущених урядом, значно знизився в 1999 р. – з 12 – 14\%) до 6 – 7\%.

Ринок нерухомості переживає зміни: з’являються нові, досить дорогі житлові масиви та промислові споруди, ціни на стару нерухомість постійно падають. Більше того, в цей бізнес можна внести значні поправки за допомогою нового закону про оподаткування нерухомості (зараз розглядається проект цього закону), що передбачить ситуацію, коли кожний, хто продає нерухоме майно вперше, буде зобов'язаний заплатити податок на це майно у розмірі 5\% від його вартості. Деякі експерти в галузі нерухомості прогнозують, що введення цього податку взагалі зупинить торгівлю у сфері нерухомості.

Інвестування у боргові зобов'язання підприємств не є достатньо безпечним методом, тим більше, що вибір невеликий – офіційний список включає тільки цінні папери, випущені шістьма підприємствами, а останній торговий список включає у себе до 20 найменувань, 2,23\% страхового ринку належать тим страховим компаніям, де дуже велика або навіть абсолютна частина їх акціонерного капіталу належить іноземним інвесторам. Згідно з офіційними даними Державного страхового контролюючого органу, на 1 лютого 2000 р., іноземні інвестиції становили 32,6\% статутного капіталу в страхових компаніях.

Іноземні інвестори беруть участь у статутному капіталі компаній, що займаються страхуванням життя, а також особистим та майновим страхуванням у статутному фонді однієї компанії, що займається страхуванням життя.

Частка іноземних інвесторів у статутному фонді литовських страхових організацій

25. 04. 2000 р. страхова організація Lietuvas draudimas датська страхова компанія Кодан (Соdan) підписала договір з Європейським Банком Реконструкцій та Розвитку (ЄБРР) і датським Фондом інвестицій в країни Центральної і Східної Європи про продаж-купівлю 28\% акцій компанії LD. Обидві страхові компанії придбали близько 78 тис. акцій компаній LD (по 14\% акцій кожна і за ту ж ціну, за яку компанія Соdan державного майна рік назад).

У 1999 р. різні класи страхування відповідальності активно пропонувались на страховому ринку. У 2000 р. сеймом Литви прийнято Закон про добровільне страхування автомобільної відповідальності третьої сторони.

Введення цього виду страхування позитивним чином впливає на страховий ринок. В результаті цього ринок особистого та майнового страхування збільшиться майже за перший рік і втричі – через 2 – 3 роки.

Попередньо передбачається, що ліцензії на проведення цього виду страхування будуть видані 7 – 8 компаніям особистого та майнового страхування Литви.

Розміри статутних фондів литовських страхових компаній невеликі, тому, щоб відповідати потребам  платоспроможності,  їм  доведеться  передавати  більшу  частину  даного  бізнесу (страхування автомобільної відповідальності третьої сторони) перестрахувальникам.

Існує прогноз, що в майбутньому всі класи страхування відповідальності будуть зростати. Ця галузь страхування необхідна в країні з розвинутою економікою 20 листопада 1998 р. Уряд Литви прийняв постанову про програму розвитку добровільного страхування відповідальності. Крім добровільного страхування автомобільної відповідальності третьої сторони, забезпечується також розвиток добровільного страхування відповідальності перевізників (дорожним, залізничним водним та повітряним транспортом), адвокатів, нотаріусів, страхових брокерів архітекторів і підрядчиків, добровільне страхування відповідальності аудиторів, а також добровільне страхування відповідальності виробників, комерсантів та дистриб'юторів нафтохімічних продуктів.

У доповнення до програми сейм та уряд прийняли ряд законів, які гарантують добровільне страхування відповідальності людей, зайнятих у певному секторі бізнесу, включаючи митних посередників, оцінників майна та торгових оцінників, а також страхування фінансової відповідальності туристичних агенцій.

У порушення Закону про конкуренцію, намагаючись врятувати систему безперспективного соціального забезпечення Литви 23.12.1999 р., був прийнятий Закон про соціальне страхування від нещасних випадків на робочому місці та професійних захворювань. Таким чином, була узаконена монополія "Содра", а приватні страхові компанії мали право надавати гарантоване страхування на тих самих умовах.

У сфері страхування на випадок хвороби існує узаконена монополія – Фонд допомоги по хворобі, але він не забезпечує повного вирішення проблем у системі охорони здоров'я.

Важливий показник, що характеризує рівень розвитку страхового ринку – співвідношення між страховою премією та ВНП (в \%):

Німеччина.......... ......................…………6,31

Швеція.....................................................4,52

Польща...................... ...............………….2,76

Литва....................................................…...1,05

Україна.......................................................0,76

Румунія.................................... …………...0,71

Цікаво  знати,  що  поки  ВНП  на  душу  населення  збільшується,  співвідношення  між страховою премією та ВНП також зростає. Іншими словами, чим багатше суспільство, тим більша частина доходу виділяється на страхування.

Ми можемо спостерігати ще більший взаємозв’язок між ВНП на душу населення та співвідношенням між премією і ВНП у сфері страхування життя, тобто бідні виділяють більше засобів на класи особистого та майнового страхування, а багатші жителі – на страхування життя.

магістр О. Т. ЗАНОЗ