7.3. Іноземне інвестування

Одним з напрямів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є управління іноземними інвестиціями. Необхідність залучення зовнішніх інвестицій зумовлюється тим, що країна, маючи обмежені бюджетні фінансові ресурси, не може влас­ними силами забезпечити ефективні структурні зміни в економіці. Це потребує пильної уваги до пошуку додаткових фінансових джерел, що з них найзначнішим є іноземне інвестування. Світовий досвід свідчить, що країни з перехідними економіками не можуть вийти з економічної кризи без залучення іноземних інвестицій. Використання таких інвестицій сприяє формуванню національних інвестиційних ринків, макроекономічній стабілізації економіки й уможливлює вирішення окремих соціальних проб­лем перехідного періоду. Тому іноземне інвестування посідає особливе місце в структурі зовнішньоекономічних пріоритетів української економіки.

Здійснюючи децентралізацію управління, наша країна значною мірою відмовилась від функції централізованого забезпечення інвестиціями, передавши її суб’єктам господарювання. Але при цьому держава встановила правовий режим регулювання інвестиційної діяльності, тобто визначила певні правила, норми й стандарти, якими мають керуватися іноземні інвестори на території країни.

Політика України щодо державного регулювання іноземних інвестицій визначається Законами «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій» тощо, а також постановами Кабінету Мініст­рів України «Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», «Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора» та ін. Цими документами визначаються загальні засади державного регулювання іноземних інвестицій, суб’єкти, види і форми інвестування, порядок контролю за здійсненням інвестицій та державні гарантії їхнього захисту.

Іноземними інвестиціями називають цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Це може бути іноземна чи національна валюта України, рухоме майно, акції, облігації та інші цінні папери, грошові вимоги, інтелектуальна власність тощо. Форми здійснення інвестицій також різноманітні: пайова участь у спільних підприємствах або прид­бання частки у діючих підприємствах, створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, або придбання в повну власність діючих підприємств; придбання рухомого чи нерухомого майна, прав на користування землею, концесій на використання природних ресурсів та ін.

Іноземні інвестиції після їх фактичного внесення підлягають обов’язковій реєстрації, яка здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Для реєстрації іноземний інвестор подає органу реєстрації такі документи: інфор­маційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції; документи, що підтверджують форму її здійснення (установчі документи, договори); документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції та внесення заявником плати за реєстрацію. Державна реєстрація відбувається наданням інформаційному повідомленню реєстраційного номеру і діє протягом усього періоду використання інвестиції. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на пільги й гарантії, передбачені законодавством.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти інвестування, за винятком окремих видів діяльності, де інвестування може здійснюватись лише після одержання спеціального доз­волу (ліцензії). З моменту зарахування інвестиції на баланс підприємства воно набуває статусу підприємства з іноземними інвес­тиціями. До таких відносять підприємства (організації) будь-якої організаційно-правової форми, у статутному фонді яких іноземна інвестиція становить не менше 10\%.

Отже, іноземні інвестори можуть створювати на території України власні підприємства, філії, представництва та інші струк­тури. Особливого поширення набуло пересування капіталу у формі створення спільних підприємств, діяльність яких перебуває під спільним контролем національних структур і кооперантів з інших країн.

Інвестування може здійснюватися також і без створення юридичної особи, коли спільна інвестиційна діяльність проводиться на основі концесійних договорів, контрактів про виробничу ко­операцію, спільне виробництво та ін. Однак господарська діяльність на підставі інвестиційних договорів (контрактів) також регулюється законодавством України, а самі договори підлягають обов’язковій реєстрації. З метою розширення зовнішнього інвестування уряд країни розробляє механізм створення вільних економічних зон для спільної з іноземним капіталом підприємницької діяльності.

Іноземні інвестиції можуть, а в окремих випадках навіть мусять, бути застраховані. Страхування зовнішньоекономічних операцій стосується певних ризиків, і проводиться державними, акціонерними, змішаними та іншими комерційними страховими ком­паніями на договірних засадах. Страхування експортних кредитів, позичок, а також деяких інвестицій і контрактів на поставку машин та обладнання здійснює спеціалізоване страхове акціонерне товарис­тво, контрольний пакет акцій якого належить уряду України.

Регулюючи взаємовідносини інвесторів і держави на засаді встановлення правових і економічних умов господарської діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, уряд визначає також пільги та гарантії майнових прав та інтересів таких підприємств. Пільгами для них є, по-перше, звільнення від обкладання митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвес­тора до статутного фонду підприємства, а по-друге, те, що його продукція не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва. Для окремих суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, які спрямовані на реалізацію державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий інвестиційний режим.

Захист іноземних інвестицій передовсім гарантується тим, що вони не підлягають націоналізації і не можуть бути реквізовані державними органами. Реквізиція може бути проведена повноваж­ними органами тільки в разі стихійного лиха, аварії, епідемії тощо для забезпечення рятувальних робіт.

Іноземним інвесторам після сплати податків та обов’язкових платежів гарантується безперешкодний переказ за кордон їхніх прибутків, доходів та інших коштів у іноземній валюті. Крім того, вони мають право на відшкодування збитків, завданих унаслідок помилкових дій або неналежного виконання органами державної влади своїх обов’язків. Розмір таких збитків визначається за поточними ринковими цінами або на основі обгрунтованої оцінки, підтвердженої незалежними аудиторами. Така компенсація виплачується у валюті інвестування чи в будь-якій іншій валюті за згодою іноземного інвестора.

Якщо інвестиційна діяльність іноземного інвестора припиняється, то він має право на повернення своїх інвестицій і доходів у натуральній або грошовій формі за реальною ринковою вартістю. А у разі зміни законодавства щодо іноземних інвестицій протягом десяти років для нього діють державні гарантії захисту, які були передбачені законами на момент реєстрації інвестора.

Україна не тільки залучає іноземні інвестиції, а й сама інвестує кошти за кордоном. Такі інвестиції можуть здійснюватися з метою створення спільних підприємств і розширення збуту їхньої продукції, участі в розробці та експлуатації за кордоном сировинних родовищ, створення спільних підприємств з організації послуг та здобування ринку збуту для високотехнологічної ук­раїнської продукції.

Основні умови та вимоги щодо здійснення інвестицій за кордон встановлює Національний банк України. Згідно з цими умовами інвестиції за кордон можуть здійснюватись за рахунок влас­них коштів інвестора. Дозволяється інвестувати й бюджетні кошти, але тільки на підставі рішення Верховної Ради України. Забороняється використовувати на такі цілі кредити, отримані від уповноважених або іноземних банків.

Іноземні інвестиції здійснюються тільки в безготівковій формі і виключно через кореспондентські рахунки вповноважених банків України в банках країни, яка отримує капіталовкладення. Загальна сума вкладів уповноважених банків до статутних фондів підприємств і банків, що знаходяться за кордоном, не може перевищувати 10\% їхніх власних коштів.

Для здійснення інвестицій за кордон необхідно отримати індивідуальну ліцензію. Вона видається як юридичним, так і фізич­ним особам, які зареєстровані як підприємці. Кожна ліцензія дійсна тільки на одну зарубіжну інвестицію.