Основи судової експертології - Навчальний посібник (Щербаковський М.Г.)

1.6. організація проведення судової експертизи

Законом України «Про судову експертизу» і кримінально-процесуальним законодавством передбачається можливість проведення експертиз як у державній експертній установі, так і поза нею. Варто дотримуватися принципу, відповідно до якого експертиза повинна проводитися в державній експертній установі (службі), якщо в неї є відповідні фахівці.

Організація проведення експертизи в державній експертній установі.

Проведення судово-експертного дослідження в державних експертних установах на досудовому слідстві регламентується ст.198 КПК України. Експертиза призначається в ту експертну установу або підрозділ відомчої служби, які обслуговують територію органу розслідування. Слідчий направляє у відповідну установу постанову про призначення експертизи, організовує доставку об'єктів, необхідних для проведення дослідження і дачі висновку.

Організація експертного дослідження покладається на керівника експертної установи, яким є директор (начальник, завідувач) державної судово-експертної установи, або прирівняного до нього спеціалізованого підрозділу. Керівник державної судово-експертної установи, крім адміністративних функцій, наділений певними процесуальними повноваженнями. Він вивчає матеріали, що надійшли, і може сам призначити експерта або декількох експертів із числа співробітників даної установи для виконання експертизи; установити строк її проведення або передати вирішення цих питань керівникові відповідного структурного підрозділу (начальникові відділу, завідувачеві лабораторією, сектором і т.п.).

Обов'язковою додатковою юридичною підставою проведення експертизи співробітником експертної установи, як ми вже відзначали вище, є вказівка керівника на постанові слідчого про призначення експертизи.

Нерідко в постановах слідчі вказують про призначення хімічної, акустичної, графологічної, фізико-технічної та інших експертиз, яких відповідно до існуючої класифікації судових експертиз не існує. У цьому випадку керівник, виходячи зі змісту питань і виду об'єктів, що надійшли, сам визначає рід експертизи і доручає дослідження відповідному експерту. Якщо в одній постанові сформульовані питання, вирішення яких стосується компетенції різних експертів, то в цій ситуації керівник експертної установи, виходячи зі змісту завдання, самостійно визначає відповідність питань тому або іншому виду експертиз і доручає їх проведення експертам відповідних спеціальностей.

Якщо слідчий у резолютивній частині постанови вказує прізвище конкретного співробітника експертної установи, якому він доручає проведення експертизи, то керівник зобов'язаний виконати цю вимогу. Якщо проведення експертизи неможливо доручити зазначеному експерту у зв'язку зі знаходженням його у відпустці, хворобою, звільненням або з інших причин, керівник повинен письмово сповістити про це слідчому. Тільки після одержання згоди на заміну експерта керівник експертної установи доручає проведення експертизи іншому співробітнику.

Керівник вправі повернути постанову про призначення експертизи, представлені для її проведення об'єкти і матеріали справи без виконання при наявності відповідних підстав. Відмова оформляється відповідним листом, у якому вказуються мотиви повернення1.

У випадку, коли в ході проведення експертизи виникає необхідність у проведенні досліджень, не указаних у постанові, але таких, що мають значення для розслідуваного злочину (наприклад, при виявленні експертом на предметах-носіях мікрооб'єктів різної природи), керівник з ініціативи експерта без узгодження зі слідчим вправі організувати таке дослідження силами співробітників установи.

Керівник експертної установи вправі дати вказівку про проведення дослідження декількома експертами, організовуючи проведення комісійної або комплексної експертизи. При цьому із числа членів комісії призначається провідний експерт (голова), який виконує роль керівника групи. Провідний експерт не має ніяких процесуальних переваг перед іншими експертами при вирішенні питань. Він має ті самі права та обов'язки, що й будь-який експерт у кримінальному процесі, і виконує лише організаційні функції: скликає наради експертів, планує, координує виконання програм досліджень, здійснює зв'язок з керівниками різних підрозділів або установ, складає проект висновку і т. ін.

Іноді для проведення всебічного, повного дослідження необхідно залучити фахівця іншої спеціальності з неекспертної установи, організації або підприємства (наприклад, у зв'язку з відсутністю складного аналітичного обладнання, необхідного для проведення фізичного або хімічного аналізу). Керівник експертної установи не вправі зробити це самостійно без дозволу слідчого, який призначив експертизу. У цьому випадку на адресу слідчого направляється лист керівника або клопотання експерта, у яких рекомендується відповідний фахівець або установа, співробітників якої доцільно залучити до участі у проведенні експертизи. Залучення такого фахівця до проведення експертизи здійснюється з дотриманням вимог частини 3 ст. 196 КПК України.

Разом з тим, згідно з п. 1.5 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи допускається без узгодження з особою, яка призначила судово-медичну експертизу, залучати як експертів професорів, викладачів кафедр судової медицини, фахівців установ охорони здоров'я й інших відомств. У цій ситуації до початку проведення експертизи слідчому доцільно встановити правосуб'єктність обізнаної особи, яка залучається керівником судово-медичної установи до проведення досліджень як експерт.

Керівник експертної установи зобов'язаний забезпечити умови, необхідні для проведення досліджень: наявність обладнання, приладів, матеріалів, засобів інформаційного забезпечення, дотримання правил техніки безпеки і виробничої санітарії та ін., схоронність представлених об'єктів дослідження і матеріалів справи.

Оскільки проведення судових експертиз є посадовим обов'язком співробітника державної експертної установи, то при прийнятті постанови про призначення експертизи до свого проведення він не попереджається щораз керівником установи про кримінальну відповідальність. Права, обов'язки й відповідальність судового експерта вивчаються співробітниками установи при підготовці до здачі іспиту на право самостійної експертної роботи експертно-кваліфікаційній комісії.

Юридичним фактом, що визначає момент вступу посадової особи як судового експерта у кримінальний процес, і одночасно попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку згідно зі ст. 385 КК України й дачу завідомо неправдивого висновку згідно зі ст. 384 КК України є розпис особи у журналі реєстрації експертиз про одержання копії постанови і речових доказів. Рідше це відбувається після розпису експерта в першому екземплярі постанови про призначення експертизи при безпосередньому врученні йому слідчим матеріалів експертизи і копії постанови з візою керівника експертної установи. Після виконання зазначених процедур обізнана особа набуває статусу експерта у розслідуваній кримінальній справі з обов'язками та правами, що випливають із цього.

Керівник експертної установи особисто або через керівників структурних підрозділів контролює строк проведення експертизи. Процесуальний закон не вказує конкретні строки проведення експертизи. Це, як правило, визначається особливостями і кількістю представлених об'єктів, обсягом і складністю поставлених на вирішення експерта питань. Відповідно до відомчих нормативних актів Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ і Міністерства охорони здоров'я України строки проведення експертиз встановлюються керівником експертної установи (його структурного підрозділу) у межах:

10 днів – відносно матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і нескладних за характером досліджень експертиз;

одного місяця – щодо матеріалів з більшою кількістю об'єктів або складних за характером досліджень.

Якщо експертиза не може бути виконана в зазначений термін, більший строк установлюється за домовленістю з органом або особою, які призначили експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення матеріалів не повинно перевищувати п'яти днів. У строк проведення експертизи, прийнятої до проведення, не включається час виконання клопотань експерта, пов'язаного з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених слідчим, який призначив експертизу.

Керівник експертної установи не тільки організовує проведення експертизи. Керівник особисто або через керівника структурного підрозділу має право контролю за проведеним дослідженням, відповідністю застосовуваних методик сучасним вимогам і правильністю процесуального оформлення висновку експерта. При контролі якості експертизи обов'язково перевіряється:

дотримання процесуальних і інших правових вимог до проведення досліджень і оформлення їх результатів;

повнота досліджень і опису їх ходу;

адекватність методів дослідження представленим об'єктам і поставленим завданням;

повнота відповідей на поставлені питання і дотримання експертом меж компетенції;

дотримання встановлених строків проведення експертизи.

Керівник не вправі порушувати принцип незалежності експерта, тобто втручатися в процес формулювання остаточних висновків, давати вказівки, які прирікають зміст висновків по конкретній експертизі, зобов'язати експерта дати певний висновок, нав'язати свою точку зору відносно проведених досліджень, відсторонити експерта від проведення призначеної експертизи. Керівник може робити зауваження методичного характеру, що стосуються вибору методу (методик) дослідження, кращої аргументації висновків, і інші рекомендації, які можуть бути враховані експертом. При неякісному оформленні висновку керівник повертає його експерту для усунення недоліків.

Якщо керівник експертної установи не погоджується з думкою експерта відносно поставлених питань, він має право організувати проведення комісійної експертизи. До складу комісії включається експерт, з думкою якого керівник не згодний. Експерти комісії у випадку згоди між собою підписують загальний висновок експертизи, а у випадку виникнення розбіжностей дають кілька висновків.

Керівник експертної установи (його структурного підрозділу) може виступати як судовий експерт відповідно до його експертної спеціальності.

Після завершення дослідження висновок експерта направляється слідчому тільки через керівника експертної установи. У такий же спосіб направляється повідомлення експерта про неможливість дачі висновку. Підпис експерта, що завершує висновок, засвідчується печаткою експертної установи або підрозділу відомчої служби. Висновок експерта із супровідним листом, підписаним керівником, направляється разом з дослідженими об'єктами слідчому, який призначив експертизу.

Якщо висновок експерта було дано поза експертною установою (на місці події, у суді), то він розглядається керівником установи після надходження матеріалів експертизи в установу. У випадку виникнення яких-небудь істотних зауважень, які виникли в керівника установи, він може сповістити про це слідчому (судді), який призначив експертизу.

Всі положення, що стосуються контролю керівника експертної установи за якістю висновку експерта, можуть бути віднесені до повідомлення про неможливість проведення експертизи, яке у необхідних випадках виносить експерт.

 

Організація проведення експертизи в декількох державних експертних установах.

Слідчий доручає проведення експертизи різним експертним установам тоді, коли для проведення дослідження необхідні експерти різних спеціальностей, тобто при призначенні комплексних експертиз. Прикладом може служити проведення комплексної експертизи по дослідженню ушкоджень на тілі і одязі потерпілого співробітником Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України або Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, з одного боку, та співробітником бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, з іншого боку.

При призначенні такої експертизи слідчий повинен направити копії постанови про призначення експертизи в кожну експертну установу. У постанові варто вказати провідну установу, і на її адресу направити об'єкти дослідження.

Керівники експертних установ організовують проведення експертизи. Якщо в постанові провідна установа не зазначена, то вона визначається за узгодженням між керівниками установ. Експерт провідної установи призначається провідним у створюваній комісії і здійснює організацію проведення експертизи, координацію проведених досліджень і т. ін.

Висновок комплексної експертизи, підписаний всіма експертами – членами комісії, завіряють печатками керівники експертних установ.

Організація проведення експертизи приватним експертом.

Згідно зі ст. ст. 75, 196 КПК України експертиза може проводитися не тільки в експертній установі, а будь-якою обізнаною особою. Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» експертизи можуть проводитися не працівниками державних судово-експертних установ.

Слідчий самостійно вибирає обізнану особу, компетентну у відповідній галузі знань і не зацікавлену у справі, після чого виносить постанову про проведення експертизи.

Компетентність експерта на етапі призначення експертизи встановлюється за допомогою зіставлення його характеристик із пропонованими професійними і кваліфікаційними вимогами. Якщо призначається експертиза із переліку, встановленого Міністерством юстиції України, перевіряється наявність у фахівця свідоцтва про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціальності. Коли призначається експертиза, що не входить до вказаного переліку, перевіряється наявність в особи диплома про освіту, встановлюється стаж роботи за спеціальністю, авторитетність в певній галузі та інші відомості.

У постанові вказується прізвище обізнаної особи, якій доручається проведення експертизи. Після виклику особи в правоохоронний орган з'ясовується особистість, спеціальність і компетентність (за наявними документами), установлюється відношення до обвинувачуваного, підозрюваного і потерпілого, вирішується питання про відсутність обставин, які можуть спричинити її відвід як експерта. Обізнаній особі вручається копія постанови про призначення експертизи, роз'ясняються права та обов'язки згідно зі ст. 77 КПК України, вона попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку (ст. 385 КК України) і дачу завідомо неправдивого висновку (ст. 386 КК України), з'ясовується, чи має вона якісь заяви. Всі проведені дії відображаються в «Протоколі роз'яснення експертові його прав і обов'язків».

У згаданому протоколі наводяться біографічні дані обізнаної особи, її адреса, посада, місце роботи, відомості про освіту, стаж роботи зі спеціальності, інші відомості, що характеризують компетентність, а також інформація про участь її як експерта в інших справах, якщо такі були. У протоколі зазначається, що обізнана особа залучена експертом у розслідуваній справі і їй вручена постанова про призначення експертизи, роз'яснені обов'язки і права, вона попереджена про кримінальну відповідальність. Додатково вноситься запис про знайомство (незнайомство) обізнаної особи з обвинувачуваним, іншими учасниками процесу, її незацікавленість в результатах справи. У висновку вказується, що експертові передана постанова про призначення експертизи і матеріали для її проведення. Протокол підписує експерт і слідчий.

Підпис обізнаної особи в протоколі відповідає моменту вступу її в процес як судового експерта. Після виконання експертизи висновок підписується експертом і направляється разом з дослідженими матеріалами слідчому.

Проведення експертизи за разовими договорами може мати місце в тих випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо. При цьому в договорі повинні бути зазначені строки виконання експертизи, розмір винагороди експертові й порядок його виплати.

Приватний експерт має право на винагороду за проведене дослідження. При цьому складається договір, в якому повинні бути зазначені строки виконання експертизи, розмір винагороди експертові і порядок її виплати.

Організація проведення експертизи в державній експертній установі і приватним експертом.

Залучення обізнаної особи, яка не є співробітником державної експертної установи, як експерта може здійснюватися, як відзначено вище, за рекомендацією керівника експертної установи або з ініціативи слідчого. У цій ситуації одна копія постанови про призначення експертизи направляється в експертну установу разом з матеріалами для її проведення, а інша копія вручається приватному експерту після складання описаного вище «Протоколу роз'яснення експертові його прав і обов'язків».

Незалежно від числа приватних експертів, їх посади, звання і т. ін. провідним експертом, який організовує дослідження, завжди є експерт – співробітник державної експертної установи. Висновок, даний за результатами проведеної експертизи, підписується всіма експертами і засвідчується керівником експертної установи.

1.7. Висновок судового експерта

Підсумком проведення експертного дослідження є висновок експерта, який закон відносить до числа самостійних судових доказів (ч. 2 ст. 65 КПК України).

Висновок експерта повинен розглядатися у двох аспектах. З одного боку, це письмовий документ, у якому описуються дослідницькі процедури, наводяться проміжні результати і обґрунтування кінцевих висновків. У висновку експерта логічно послідовно відображається весь хід і результати проведеного дослідження. З іншого боку, висновок експерта – це процесуальний документ, що повинен складатися відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Структура висновку експерта є досить важливим елементом, що характеризує його зміст. Таким чином, у висновку експерта, як доказі, варто розрізняти зміст, тобто умовивід, обґрунтований проведеними дослідженнями і професійною оцінкою експертом установлених фактів, і форму, тобто висновок як процесуальний акт.

Форма висновку експерта загалом регламентована ст. 200 КПК України. Експерт дає висновок у письмовій формі, він повинний містити докладний опис проведених досліджень і обґрунтовані відповіді на поставлені слідчим питання. Відсутність хоча б одного з названих елементів робить висновок непридатним (неприпустимим) як судовий доказ.

Необхідно відзначити ще один важливий аспект діяльності експерта по складанню висновку. Мова, якою викладається висновок, повинна бути, з одного боку, професійною (при викладі процесу дослідження), але з іншого боку – досить ясною для розуміння слідчим та іншими суб'єктами процесу, що не є фахівцями в тій або іншій галузі (при викладі остаточних висновків).

Практика і теорія судової експертизи виробили більш докладні вимоги до змісту висновку експерта, його структури, які закріплені у відомчих нормативних актах. Висновок експерта складається із трьох частин: Вступу, Дослідження і Висновків, а також може доповнюватися додатками. Відзначимо ті відомості, які, як правило, повинні міститися в кожній зі структурних частин висновку, а також загальні правила його складання експертом.

Вступ.

Вступ висновку експерта повинний містити інформацію про те, хто, з якою метою призначив експертизу, які об'єкти представлені, хто саме проводив дослідження, особи, які були присутніми при її проведенні, питання, що винесені на вирішення експерту. Для цього у вступній частині висновку вказуються:

1) Номер і найменування кримінальної справи, у якій призначена експертиза.

2) Номер експертизи відповідно до нумерації експертної установи.

3) Найменування експертизи відповідно до спеціальних знань, що використовувались при її проведенні.

4) Найменування експертизи відповідно до процесуальної класифікації, тобто чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною. Іноді ні наукове, ні процесуальне найменування експертизи не збігається з тим, що зазначено слідчим у постанові. Це пояснюється непоінформованістю слідчого в існуючій науковій класифікації експертиз або тим, що в процесі її проведення виникла необхідність залучення інших експертів, що перетворило експертизу в комплексну або комісійну.

5) Дата надходження постанови та матеріалів в експертну установу або приватному експерту і дата закінчення експертного дослідження.

6) Найменування підрозділу, відомчої служби, експертної установи і її підрозділу, куди надійшли матеріали на експертизу.

7) Юридична підстава проведення експертизи, тобто постанова про призначення експертизи. Вказується дата її складання, посада, прізвище, ініціали, звання особи, яка винесла постанову.

8) Перелік об'єктів, що надійшли на експертизу. Наводиться перелік речових доказів, порівняльних зразків, матеріалів кримінальної справи і інших об'єктів, спосіб їх доставки. Описуються вид і стан упаковки, наявні на ній написи, наявність підписів слідчого, понятих і їх прізвища, номера печаток. При проведенні судово-медичної експертизи живих осіб (потерпілого, обвинувачуваного і ін.) вказуються їх прізвище, ім'я, по батькові, вік, місце проживання, документ, що засвідчує особистість, а при проведенні експертизи за матеріалами справи – номер і найменування кримінальної справи, кількість томів, що надійшли, і аркушів справи.

9) Відомості про експерта: посада, прізвище, ім'я та по батькові, освіта, експертна спеціалізація, загальний стаж роботи, стаж роботи експертом, категорія, вчений ступінь і звання. Якщо експертизу проводять кілька обізнаних осіб, то наводяться відомості про всіх експертів. Коли експертизу проводить приватний експерт, то крім даних, передбачених чинним законодавством, обов'язково відзначаються номер, дата видачі й терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

10) Питання, поставлені на вирішення експертизи. Питання відтворюються текстуально в тому формулюванні, в якому дані слідчим у постанові. Коли на вирішення експертизи поставлено кілька питань, то порядок групування питань і їхня черговість можуть бути викладені експертом у тій послідовності, що відповідає найбільш доцільному порядку дослідження.

Якщо в ході проведення експертизи у відповідності до ст. 200 КПК України виявлено факти, важливі для справи, з приводу яких не були поставлені питання (наприклад, задане питання про наявність змін у документі, а експерт виявив первісний текст), то питання, вирішені з ініціативи експерта, викладаються після поставлених слідчим питань. У тому випадку, коли експерт вирішував тільки частину питань постанови, а інші вирішувались в інших експертних висновках, вказується номер і найменування цих експертиз, установа або підрозділи, де вони проводилися, і дата закінчення досліджень.

У зв'язку з відсутністю у слідчого спеціальних знань ним іноді при формулюванні питань допускаються помилки і неточності. Тому в експерта в цих випадках виникає потреба змінити або уточнити поставлені на вирішення експертизи питання. Якщо питання сформульовано неточно, його редакція не відповідає прийнятим у судовій експертизі і криміналістиці рекомендаціям, але мета завдання експерту зрозуміла, зміни не зачіпають завдань і обсягу досліджень, то зміна експертом словесного формулювання поставлених питань правомірна. Після перерахування всіх питань експерт пояснює, як він розуміє питання у відповідності зі своєю компетенцією (спеціальними знаннями). Наприклад, «Питання постанови про тотожність представлених об'єктів розумілось експертом, виходячи зі своєї компетенції і методичних рекомендацій, таким чином: чи становили раніше єдине ціле представлені об'єкти?».

Якщо зміст питання експертові незрозумілий, він повинен звернутися за його роз'ясненням до слідчого з відповідним клопотанням.

11) Вихідні дані для проведення досліджень: протоколи слідчих дій (оглядів, відтворення обстановки і обставин події, допитів і інших), інструкції з переліком посадових обов'язків певних осіб і ін. При проведенні авто-технічної експертизи обов'язково в постанові задаються дані, якими повинен керуватися експерт: швидкість руху транспортного засобу, пішохода; відстань видимості, момент небезпеки та ін.

У судово-медичних експертизах викладаються «Обставини справи», які необхідні експерту для проведення експертизи і дачі відповіді: інформація і результати, отримані в ході проведення слідчих дій, зміст медичних документів і ін.

12) Відомості про клопотання експерта слідчому і результати їх розгляду. Клопотання стосуються:

надання додаткових матеріалів для проведення експертизи;

дозволу про псування, знищення речових доказів;

проведення слідчих дій за участю експерта.

У висновку вказуються дата направлення, причина і зміст клопотання експерта. Наводяться відомості про дату і зміст відповіді слідчого, кількість, вид додаткових об'єктів, зразки, інформація про нові дані в справі і т.п. Якщо відповідь на клопотання не надійшла протягом одного місяця, то проведення експертизи відновлюється, а у вступі відзначається, які питання не вирішувались повністю або вирішувались частково через відсутність необхідних матеріалів.

13) Відомості про осіб, які були присутні при проведенні експертизи: прізвище, ініціали, процесуальне становище.

14) При проведенні повторної експертизи наводяться відомості про всі попередні експертизи: прізвища, ініціали експертів, які їх проводили, найменування експертних установ або місце роботи приватних експертів, номери і дати проведення висновків, висновки експертів з питань, що поставлені на повторне вирішення, а також мотиви призначення повторної експертизи, указані в постанові про її призначення.

Коли проводиться додаткова експертиза, то вказується номер первинної (основної) експертизи, питання й отримані результати досліджень, мотиви призначення додаткової експертизи.

15) У випадку проведення комісійної або комплексної експертиз, крім відомостей про експертів, указується, хто з них є провідним експертом. У комплексній експертизі відзначається, які об'єкти вивчав або які методи застосовував кожний з експертів, що беруть участь у дослідженні.

16) Завершує першу частину висновку підпис експерта (експертів) про попередження про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 386 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.

Дослідження.

Дослідна частина висновку експерта включає опис процесу і результатів досліджень, у ній дається наукове пояснення встановлених фактів. Опис треба проводити таким чином, щоб була зрозуміла сутність досліджень, здійснені експертом операції і дії. Структура дослідної частини висновку відповідає в основному послідовності процесу експертного дослідження.

Як правило, вона починається з опису зовнішнього вигляду об'єктів, що надійшли на експертизу. Подальший опис досліджень здійснюється залежно від розв'язуваних завдань (ідентифікаційних, діагностичних) і обраної схеми або методики дослідження. Вирішення ідентифікаційних завдань слід викласти стадіями: роздільне дослідження, порівняльне дослідження, експертний експеримент, синтезуюча (оцінна) частина.

Можливий більш детальний розподіл стадій: роздільне дослідження загальних ознак об'єктів, порівняльне дослідження загальних ознак об'єктів, синтез результатів порівняльного дослідження загальних ознак; роздільне дослідження окремих ознак об'єктів, порівняльне дослідження окремих ознак об'єктів, синтез результатів порівняльного дослідження окремих ознак об’єктів. При проведенні ідентифікаційних досліджень великої кількості об'єктів досліджувані ознаки зводяться в таблицю. Цим досягається лаконізм викладу і наочність зіставлення досліджуваних ознак.

Відзначимо деякі загальні особливості оформлення дослідної частини висновку.

Якщо в процесі експертизи проводяться різнопланові дослідження, то у висновку виділяються окремі розділи, що відповідають видам проведених досліджень. Наприклад: «Зовнішній огляд», «Трасологічне дослідження», «Дослідження мінеральної частини» і т. д. При проведенні комплексної експертизи окремі види досліджень проводять експерти різних спеціальностей. У зв'язку з цим дослідна частина висновку також ділиться на розділи. Вони підписуються тими експертами, які проводили даний вид дослідження і формулювали проміжні висновки. Тим самим забезпечується персональна відповідальність експертів тільки за особисто проведені дослідження. Можливий інший розподіл дослідної частини. У тих випадках, коли питання постанови не пов’язані між собою, дослідна частина може бути поділена на розділи, у яких описуються дослідження, спрямовані на вирішення окремих питань постанови. Наприклад: «Дослідження з питання №1», «Дослідження з питання №2» і т. д.

Структура дослідної частини судово-медичної експертизи визначається видом проведеної експертизи (експертиза трупа, живих осіб, речових доказів, за матеріалами кримінальної справи), а необхідний обсяг відомостей, що наводить у висновку експерт, визначається відомчими нормативними актами.

Під час опису досліджень експертом даються посилання на ілюстрації, додатки до висновку, довідково-методичні матеріали і літературні джерела, дані слідчих дій із вказівкою аркушів кримінальної справи та ін. У деяких видах експертиз (бухгалтерських, будівельно-технічних, пожежно-технічних і ін.) даються посилання на довідково-нормативні документи (постанови, інструкції, накази й ін.), якими керувався експерт при вирішенні поставлених питань.

Питання про те, з якою мірою деталізації належить викладати дослідження, проведене експертом, вирішується в кожному конкретному випадку окремо. Застосовувані методи можуть бути лише перераховані, якщо вони широко відомі й апробовані експертною практикою. При цьому посилання на метод супроводжується вказівкою режиму і параметрів застосованого методу, приладу.

Якщо метод (методика) недостатньо відома, вказується довідкова література, матеріали, що фіксують апробацію і впровадження даного методу (методики). У тих випадках, коли метод не пройшов апробації, є новим, він повинен бути докладно викладений у висновку в такому обсязі і з такою мірою деталізації, щоб при необхідності його могли оцінити фахівці. Крім опису сутності застосованого методу (методики), експертові іноді доводиться обґрунтовувати його вибір. Обґрунтування може бути обумовлено існуючими методичними рекомендаціями, особистим досвідом експерта або поставленим завданням.

Визначальним при виборі методу (методики) і форми його викладу є розуміння необхідності оцінки вірогідності висновку експерта всіма учасниками процесу.

У висновку наводяться всі отримані проміжні і кінцеві результати досліджень, описуються властивості та ознаки досліджуваних об'єктів.

У більшості експертних висновків завершальним розділом дослідної частини є «Синтезуюча частина», у якій всі виявлені ознаки об'єктів, отримані проміжні результати аналізуються з метою обґрунтування кінцевих висновків. Дається сумарна експертна оцінка встановлених ознак, наукове пояснення встановленим фактам, що обґрунтовує остаточні висновки.

Так, при ідентифікаційних дослідженнях синтезуюча частина включає підсумкову оцінку співпадаючих ознак порівнюваних об'єктів і ознак, що розрізняються. Якщо розходження визнаються неістотними, тобто є результатом неоднакових умов відображення властивостей об'єкта, то вони не враховуються при вирішенні питання про тотожність. Так відбувається, наприклад, ідентифікація виконавця рукописного тексту при наявності розходжень, викликаних використанням неоднакових пишучих приладів. Істотні розходження, обумовлені властивостями шуканого та перевірюваного об'єктів, є підставою для категоричного негативного висновку про тотожність. Якщо співпадаючі ознаки є стійкими, істотними і утворюють індивідуальну неповторну сукупність, то питання про тотожність вирішується позитивно.

При проведенні комплексної експертизи в узагальненні й оцінці результатів всіх проведених досліджень беруть участь тільки ті експерти, які компетентні в предметі експертизи та формулюють кінцеві висновки. Вузькі фахівці (фахівці з методу) обмежуються формулюванням тільки проміжних висновків, які ними підписуються.

Якщо в результаті проведення повторної судової експертизи експерт дійде інших, ніж у первинній експертизі, висновків, необхідно вказати причини розбіжностей висновків повторної експертизи з результатами первинної експертизи. Треба, однак, мати на увазі, що судові експерти не вправі оцінювати висновки один одного, тому що це – прерогатива слідчого і суду. Однак експерт може прокоментувати використану в первинній експертизі методику з погляду її наукової переконливості і коректності застосування при дослідженні даних об'єктів, а також дати іншу корисну для слідчого інформацію.

У тих ситуаціях, коли вирішення поставлених перед експертом питань неможливе, слід навести повну і всебічну аргументацію причин відмови від вирішення питань. Причому нерідко роз'яснення причин, що перешкоджають вирішенню експертних завдань, вимагає більшої деталізації, ніж при дачі змістовного висновку.

У будь-якій експертизі дослідна частина висновку повинна містити загальну оцінку проведеного дослідження та обґрунтування висновків, яких дійшов експерт.

Висновки.

Умовиводи експерта являють собою останню, самостійну частину висновку і викладаються у вигляді відповідей на поставлені перед експертом або вирішені ним за власною ініціативою питання. Остаточні висновки є кінцевою метою дослідження, вивідним знанням. Саме вони визначають доказове значення висновку експерта в справі, виступають у ролі фактичних даних (ч.1 ст. 65 КПК України). Наявність висновків у цьому виді доказів – одна з істотних ознак, що дозволяє відрізнити висновок експерта від інших доказів, отриманих за участю обізнаних осіб.

У логічному аспекті остаточний висновок – це констатація виявлених у процесі дослідження фактів або умовивід експерта, зроблений за результатами проведених досліджень на основі виявлених або представлених йому даних про досліджуваний об'єкт і загальних наукових положень відповідної галузі знань. Остаточні висновки повинні логічно випливати із проведеного дослідження. Остаточний висновок відноситься до опосередкованого знання, тому що припускає опосередковану обробку отриманих емпіричних даних, у результаті якої нове знання виходить логічно.

На кожне з поставлених питань повинна бути дана відповідь або зазначено, з яких причин неможливо його вирішити.

Додатки до висновку є його складовою частиною, істотним доповненням до тексту основного змісту. Ілюстративний матеріал, доданий до висновку експерта, подається в наочно-образній (замальовки почерку, фотознімки, фрагменти спектрограм і ін.) або графоаналітичній формі (креслення, схеми, графіки, профілограми і т. ін.).

Ілюстративний матеріал використовується для пояснення і підтвердження словесного викладу висновку.

Фотознімки, додані до висновку, носять дослідний та фіксуючий характер і призначені:

а) для фіксації і дачі об'єктивного уявлення про загальний вигляд об'єктів, що надійшли на дослідження;

б) для ілюстрації ходу й результатів проведеного експертного дослідження (наприклад, фіксація ознак, здатних індивідуалізувати об'єкт і тим самим скоротити словесний опис у дослідній частині висновку);

в) для полегшення роботи експерта в процесі дослідження, розширення можливостей людського зору (наприклад, виявлення залитого чорнилом запису при фотозйомці документа в інфрачервоних променях; мікрорельєфу поверхні, отриманого при збільшенні до 1000х на оптичному мікроскопі або до 10000х – на електронному мікроскопі).

Таким чином, призначення фотознімків у висновку подвійне: фіксація загального вигляду об'єкта і виділення досліджуваних експертом ознак. В останньому випадку фотографія стає методом дослідження і фіксації отриманих результатів, зіставлення порівнюваних об'єктів. Наприклад, спільна фотографія бічної поверхні кулі з місця події й експериментальної кулі, стріляної з перевірюваної рушниці, на якій зображене відбиття слідів – відображень мікрорельєфу каналу ствола.

Результати дослідження, проведені за допомогою фізичних, хімічних та інших інструментальних методів дослідження, подають у вигляді графіків, таблиць, спектрограм, сигналограм і т. п. У вигляді схем, креслень подають зображення досліджених деталей, виробів, ситуацій. Найбільш часто цей вид ілюстрацій використовується при проведенні автотехнічної експертизи. Схеми дорожньо-транспортної події, додані до висновку, набувають значення функціональних, відображаючи поетапно розвиток ДТП у просторі і в часі.

Ілюстративний матеріал так само, як і висновок, підписується експертом і є органічною частиною висновку.