ТестовІ завдання з курсу «ІнновацІйний менеджмент»

Вкажіть правильне визначення: «Інноваційний менеджмент як система — це...»

а)         сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових методів управління інноваційною діяльністю організації з метою оптимізації її стратегії;

б)         сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів управління інноваційною діяльністю організації з метою скорочення витрат виробництва і збуту;

в)         сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю організації з ме- тою оптимізації економічних результатів її господарської діяльності;

г)         правильні відповіді а) і б).

Інновації, зорієнтовані на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання, — це:

а)         ринкові інновації;

б)         продуктові інновації;

в)         інновації процесу;

г)         технологічні інновації.

Кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у виведеному на ринок новому чи вдосконаленому продукті, новому чи вдосконаленому технологічному процесі, що використовується у практичній діяльності або новому підході до соціальних послуг, — це:

а)         новація;

б)         нововведення;

в)         інновація;

г)         правильні відповіді б) і в);

ґ) правильні відповіді а), б) ів).

Продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення ефективності виконання робіт, — це:

а)         інновація;

б)         новація;

в)         винахід;

г)         нововведення.

Кому належить класифікація інновацій за такими ознаками: виробництво невідомого споживачам нового продукту або продукту з якісно новими властивостями; впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід до комерційного використання продукції; освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості країни, незалежно від того, існував цей ринок раніше чи ні; залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, незалежно від того, існували ці джерела раніше чи ні; впровадження нових організаційних форм?

а)         Ф. Агійону;

б)         И. Шумпетеру;

в)         Ю. Бажалу;

г)         М. Туган-Барановському; ґ) Ф.-А. Хайєку.

За якою ознакою інновації поділяють на виробничі, організаційні, технологічні, економічні, маркетингові, соціальні?

а)         сферою діяльності організації;

б)         інтенсивністю інноваційних змін;

в)         змістом діяльності;

г)         рівнем сприйняття;

ґ) ступенем впливу на технологічне і соціальне середовище;

д)         причинами виникнення.

Які із наведених нижче видів інновацій охоплює їх класифікація за змістом діяльності?

а)         ринкові;

б)         продуктові;

в)         реактивні;

г)         управлінські;

ґ) інкрементальні.

Період між появою новації і її впровадженням — це:

а)         інноваційний лаг;

б)         життєвий цикл інновації;

в)         тривалість інноваційного процесу;

г)         комерціалізація інновації.

Життєвий цикл інновації — це:

а) період від створення новинки до моменту її введення в експлуатацію;

6} період від створення новинки до моменту її запуску у масове виробництво; 226

в) період від зародження ідеї, створення новинки та її практичного використання до моменту зняття з виробництва через моральне застаріння.

«Гребінчиковий» вигляд класичної кривої життєвого циклу продукту свідчить про те, що:

а)         продукт через певний проміжок часу перестає цікавити споживачів і швидше, ніж очікувалось, знімається з виробництва;

б)         наявні сезонні коливання попиту на продукт;

в)         створення продукту відбувається за певними стадіями, між якими іс- нує великий інноваційний лаг;

г)         передавання продукту з попередньої стадії життєвого циклу на на- ступну здійснюється на комерційній основі.

Інновації, що забезпечують виживання підприємства, оскільки здійснюються у відповідь на дії конкурентів, — це:

а) інновації нульового порядку; а) маркетингові інновації;

в)         реактивні інновації;

г)         організаційні інновації.

Класична крива поширення інновації у галузі — це:

а)         1 -подібна крива;

б)         5-подібна крива;

в)         І-подібна крива;

г)         У-подібна крива.

Період поширення інновації, для якого характерні дуже малі значення параметрів зростання, — це:

а)         дифузія;

б)         трансферний період;

в)         інкубаційний період;

г)         період Кондратьєва;

г) правильні відповіді а) і г).

Які із наведених структурних джерел економічного розвитку М. Портер вважав найголовнішими?

а)         виробничі чинники;

б)         інвестиції;

в)         інноваційна діяльність;

г)         інституційні чинники;

ґ) всі наведені вище відповіді правильні;

д)         правильні відповіді а), б) і в).

Спосіб економічного зростання шляхом кількісної зміни виробничих чинників на основі існуючого науково-технічного рівня називають:

а)         екстенсивним;

б)         інтенсивним;

в)         інноваційним;

г)         інкрементальним.

Показник, що характеризує рівень взаємодії науки і бізнесу, а також швидкість впровадження наукових розробок в економіку, називають:

а)         коефіцієнтом конкурентоспроможності економіки;

б)         індексом Гофмана;

в)         індексом інновацій;

г)         коефіцієнтом конкордації; г) індексом ІЗА.

Із наведених груп країн виберіть ту, яка включає перелік лише тих країн, що входять до «технологічного ядра»:

а)         Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція;

б)         Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея;

в)         США, Китай, Ізраїль, Сінгапур, Південна Корея.

В інноваційному менеджменті об'єктами управління є:

а)         економічні відносини між учасниками ринку інновацій;

б)         інноваційна діяльність;

в)         інноваційний процес;

г)         інновації;

ґ) правильні відповіді б), в) і г);

д)         правильні відповіді б) і г);

е)         правильні відповіді а), б), в) і г).

Термін «інновація» запровадив:

а) К. Маркс; б)Х. Кларк;

в)         И. Шумпетер;

г)         М. Туган-Барановський; г) Ф.-А. Хайєк.

Теорію циклічних криз, в основі якої — середній термін життя основного капіталу, вкладеного у засоби виробництва, сформулював:

а)         Х. Кларк;

б)         К. Маркс;

в)         И. Шумпетер;

г)         Ф. Агійон;

ґ) Ф.-А. Хайєк.

М. Кондратьєв є автором:

а)         теорії технократичного детермінізму;

б)         теорії довгих хвиль;

в)         теорії сталого розвитку;

г)         моделі інноваційної економіки.

Кластер інновацій — це:

а)         сукупність базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу;

б)         нововведення, що знаходять застосування в споріднених галузях;

в)         поліпшувальні організаційно-економічні нововведення, які необхід- но здійснювати, впроваджуючи технологічну новацію.

Термін «технологічний пат» характеризує:

а)         ситуацію, коли спонтанно у різних країнах світу з'являються пучки нових технологій;

б)         затяжну кризу в економіці, зумовлену відсутністю капіталу для інве- стування у нові технології;

в)         кризу, вихід з якої неможливий за існуючої техніки.

Сукупність технологічних ланцюгів, яка виникає внаслідок процесів кооперації та спеціалізації, має стійкий характер і утворює стабільний елемент відтворювальної структури економіки, — це:

а)         технологічний пат;

б)         технологічний устрій;

в)         кластер технологій;

г)         технологічна спеціалізація.

Поняття «технологічний розрив»у економічну лексику запровадив:

а)         П. Друкер;

б)         X. Кларк;

в)         И. Шумпетер;

г)         М. Туган-Барановський; ґ) Ф.-А. Хайєк;

д)         Р. Фостер.

Згідно із твердженням Дж.-К. Гелбрейта висококваліфіковані фахівці зі спеціальними знаннями у різних сферах діяльності, що мають досвід спільного прийняття рішень, належать до:

а) техноструктури;

б)         груп швидкого реагування;

в)         конвергентних груп;

г)         стратегічних груп.

Автором теорії інноваційної економіки є:

а)         Дж.-К. Гелбрейт;

б)         П Друкер;

в)         И. Шумпетер;

г)         М. Туган-Барановський; г) Ф.-А. Хайєк.

Автором концепції гармонійної економіки є:

а)         П. Друкер;

б)         Ф. Перру;

в)         И. Шумпетер;

г)         М. Туган-Барановський; г) Ф.-А. Хайєк.

Висновок про те, що держава не має усуватися від регулювання економічних процесів, однак її втручання має бути тільки індикативним, спрямованим на підтримку розвитку «полюсів зростання», зробив:

а)         П. Друкер;

б)         Д. Белл;

в)         И. Шумпетер;

г)         Ф. Перру;

ґ) Ф.-А. Хайєк.

Хто із зазначених нижче науковців зробив висновок про те, що вирішальне значення для успішного технічного й економічного розвитку має докорінна зміна відсталих соціальних і політичних інститутів, які не розвивають у людей честолюбності, підприємливості, ініціативності, бажання експериментувати, створювати і впроваджувати нове?

а)         И. Шумпетер;

б)         Д. Белл;

в)         Г.-К. Мюрдаль;

г)         Ф. Перру; ґ) П. Друкер.

Автором теорії інтелектуальної технології є:

а)         П. Друкер;

б)         Ф.-А. Хайєк;

в)         И. Шумпетер;

г)         Ф. Перру; г) Д. Белл.

Інформаційна концепція «порядку, що розширюється», належить:

а)         П. Друкеру;

б)         И. Шумпетеру;

в)         Ф.-А. Хайєку;

г)         Ф. Перру; г) Д. Беллу.

П. Ромер, Ф. Агійон і П. Хоувіт у своїх дослідженнях дійшли висновку про те, що:

а)         темп економічного зростання країни перебуває у прямій залежності від величини людського капіталу, зосередженого у сфері нових знань;

б)         метою політики оподаткування має стати підтримання довгостроко- вих інвестицій;

в)         провідна роль в економіці належить мільйонам малих і середніх під- приємств, очолюваних підприємцями, що діють на свій страх і ризик.

Загальновизнані наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому співтовариству модель постановки проблем та їх розв'язання, — це:

а)         парафраз;

б)         гіпотеза;

в)         консенсус;

г)         парадигма;

ґ) метаморфоза.

Інноваційна діяльність — це:

а)         діяльність, спрямована на створення і використання результатів нау- кових досліджень та розробок;

б)         діяльність, спрямована на створення, використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конку- рентоспроможних товарів і послуг;

в)         діяльність, спрямована на розроблення і випуск на ринок нових кон- курентоспроможних товарів і послуг.

Фізичні чи юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію інноваційних проектів, — це:

а)         суб'єкти інноваційноїдіяльності;

б)         об'єкти інноваційної діяльності;

в)         інвестори;

г)         ініціатори нововведень.

Процес комерціалізації нововведень не включає:

а)         дослідження ринку;

б)         конструювання;

в)         ринкове планування;

г)         дослідно-конструкторські роботи; г) ринкове випробування.

Процес поширення нововведення для використання у нових місцях, сферах чи умовах — це:

а)         інваріантність нововведення;

б)         дифузія нововведення;

в)         система франчайзингу;

г)         трансфер інновацій.

Вкажіть правильну послідовність етапів інноваційної діяльності, спрямованої на створення нового товару:

а)         генерування ідей, розроблення концепції товару, розроблення і ство- рення дослідного зразка, пробне виробництво;

б)         пошук ідей і їх оцінювання, розроблення конструкції товару, виго- товлення дослідного зразка, промислове виробництво товару;

в)         генерування ідей, оцінювання та відбір перспективних ідей, розроб- лення концепції товару, розроблення і створення дослідного зразка, пробний маркетинг.

Стратегічне управління інноваційною діяльністю охоплює:

а)         розроблення планів і програм інноваційної діяльності;

б)         обґрунтування проектів створення нових продуктів;

в)         розроблення ефективних організаційних форм управління реаліза- цією інноваційних проектів;

г)         управління ресурсним забезпеченням інноваційних програм і проек- тів;

ґ) правильні всі наведені вище відповіді;

д)         правильні відповіді а), б) і г).

Оперативне управління інноваційною діяльністю не включає:

а)         складання календарних планів-графіків виконання робіт;

б)         контролювання реалізації завдань інноваційної діяльності;

в)         розроблення коригуючих заходів у процесі реалізації інноваційних завдань;

г)         стимулювання інноваційної діяльності;

ґ) забезпечення виконання інноваційних завдань необхідними матеріальними та інформаційними ресурсами;

д) оцінювання альтернативних інноваційних проектів та прийняття рішення щодо вибору кращого із них для реалізації цілей і завдань фірми.

Вкажіть, які з наведених нижче видів управлінської діяльності не треба здійснювати для розроблення стратегічного плану інноваційної діяльності організації:

а)         аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку;

б)         оцінювання інноваційного потенціалу підприємства;

в)         визначення інноваційних можливостей підприємства;

г)         формування стратегічних інноваційних цілей; ґ) розроблення інноваційних проектів;

д)         реалізація інноваційних проектів;

е)         необхідно здійснювати всі.

Сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу з метою спонукання їх до створення і реалізації інновацій, що мають практичну цінність для організації і формують її конкурентні переваги, — це:

а)         інноваційна стратегія;

б)         інноваційна політика;

в)         технологія інноваційного менеджменту;

г)         тактика інноваційного менеджменту.

Які з наведених нижче конкурентних переваг відносять до переваг високого рангу?

а)         доступність джерел сировини;

б)         наявність патентів чи ліцензій;

в)         отримання тимчасових податкових пільг;

г)         висококваліфікований персонал; ґ) наявність дешевої робочої сили;

д)         правильні всі наведені вище відповіді, крім г);

е)         правильні відповіді б) і г).

Загальне уявлення про використання певної новинки для втілення в життя якогось задуму, що допоможе задовольнити усвідомлену потребу (розв'язати проблему), — це:

а)         ідея інновації;

б)         ініціація інновації;

в)         кластеризація інновації;

г)         формалізація інновації.

Менеджери, чиє мислення налаштоване на те, щоб відреагувати на зміну, яка вже відбулася у середовищі господарювання, — це:

а)         екстраполятивні менеджери;

б)         інтуїтивні менеджери;

в)         реактивні менеджери;

г)         креативні менеджери.

Який підхід до розв'язання проблем є основою прийняття рішень в інноваційному менеджменті?

а)         екстраполяційний;

б)         креативний;

в)         систематичний;

г)         послідовний.

До методів генерування ідей не належить:

а)         метод інверсії;

б)         метод морфологічного аналізу;

в)         метод аналогій;

г)         метод елімінування; г) метод синектики.

Метод комплексного техніко-економічного дослідження об'єкта з метою розвитку його корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їх значущістю для споживача і витратами на 'їх здійснення — це:

а)         метод функціонально-вартісного аналізу;

б)         метод контрольних запитань;

в)         метод інверсії;

г)         метод елімінування; г) метод синектики.

Метод прогнозування, заснований на припущенні, що події, які відбулись у минулому, дають змогу прогнозувати події у майбутньому, — це:

а)         метод аналізу часових рядів;

б)         метод елімінування;

в)         метод інверсії;

г)         метод казуального моделювання.

Метод генерування інноваційних ідей, який передбачає використання протилежних існуючому підходів до розв'язання нової проблеми, — це:

а)         метод 635;

б)         метод фокальних об'єктів;

в)         метод інверсії;

г)         метод елімінування; г) метод синектики.

Інструмент просування нових товарів на ринок, який ґрунтується на позитивному іміджі фірми, уособленому в його торговій марці, — це:

а)         коучінг;

б)         мерчандайзинг;

в)         брендинг;

г)         бенчмаркінг.

Фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення різких, стрибкоподібних поліпшень показників діяльності компаній, таких, як вартість, якість, сервіс і темпи, — це:

а)         коучінг;

б)         реінжиніринг;

в)         брендинг;

г)         бенчмаркінг.

До об'єктів інноваційної інфраструктури належать:

а)         сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають консалтингові, маркетингові, інфор- маційно-комунікативні, юридичні, освітні, фінансові послуги тощо;

б)         сукупність об'єднань підприємств, що задіяні в одному інноваційно- му проекті;

в)         сукупність організацій та установ державної форми власності, що надають консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридич- ні, освітні, фінансові послуги підприємницьким структурам, що здійснюють інноваційну діяльність.

55. Сфера інноваційної діяльності охоплює:

а)         ринок інновацій;

б)         ринок новацій;

в)         ринок інвестицій;

г)         інноваційну інфраструктуру;

ґ) всі наведені вище відповіді правильні;

д)         неправильна відповідь а).

56. До інноваційної інфраструктури не включають організації, що надають послуги:

а)         консалтингові;

б)         аудиторські;

в)         маркетингові;

г)         інформаційно-комунікативні;

ґ) освітні;

д) включають усі названі.

Державна інноваційна політика, яка передбачає визначення державою головних цілей і пріоритетних напрямів науково-технологічного та інноваційного розвитку країни, — це політика:

а)         соціальної орієнтації;

б)         технологічного поштовху;

в)         ринкової орієнтації;

г)         цілеспрямованої зміни економічної структури господарського меха- нізму.

Укладення центральними чи регіональними органами державного управління договорів із суб'єктами інноваційної діяльності щодо розроблення й виробництва інноваційних продуктів, технології та послуг — це:

а)         інструменти державної інноваційної політики з боку попиту;

б)         інструменти державної інноваційної політики з боку пропозиції;

в)         інструменти створення сприятливого середовища для інноваційного процесу.

Державна фінансова підтримка інноваційних проектів означає:

а)         їх пряме фінансування з Державного бюджету без повернення вкла- дених коштів;

б)         безвідсоткове кредитування за рахунок бюджетних коштів;

в)         часткове (до 50\%) безвідсоткове кредитування інноваційних проектів за рахунок бюджетних коштів;

г)         повну або часткову компенсацію за рахунок бюджетних коштів від- сотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам чи іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

ґ) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д)         майнове страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страхування»;

е)         правильні всі наведені вище відповіді; є) неправильна відповідь а);

ж)        неправильні відповіді а) і б).

Юридичне поняття, що охоплює сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законодавчими актами держави, — це:

236

а)         винахід;

б)         інтелектуальний продукт;

в)         інтелектуальна власність;

г)         нематеріальні активи підприємства; ґ) патенти;

д)         промислова власність.

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності до промислової власності не належать:

а)         винаходи;

б)         відкриття;

в)         корисні моделі;

г)         промислові зразки; ґ) торговельні марки;

д)         комерційні найменування;

е)         належить усе перелічене.

Винахід, який може бути визнаний патентоспроможним, повинен відповідати таким вимогам:

а)         бути новим;

б)         мати винахідницький рівень;

в)         бути придатним для промислового використання;

г)         правильні всі вимоги;

ґ) неправильна відповідь б).

Нові за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою технічні конструкції — це:

а)         промислові зразки;

б)         корисні моделі;

в)         винаходи;

г)         ноу-хау.

64.       Інноваційне підприємство — це підприємство або об'єднання підприємств, що розробляє, виготовляє і реалізує інноваційні продукти або продукцію (послуги), обсяг яких у грошовому вимірі перевищує             його загального обсягу. Вкажіть правильну відповідь:

а)         60\%;

б)         75\%;

в)         80\%;

г)         70\%; ґ) 50\%.

Фірми, що створюють інновації для потреб вузького сегмента ринку, — це:

а)         експлеренти;

б)         комутанти;

в)         патієнти;

г)         віоленти.

Дрібні фірми, що використовують інновації на стадії їх старіння, — це:

а)         експлеренти;

б)         комутанти;

в)         патієнти;

г)         віоленти.

Фірми, що орієнтуються на інновації, які здешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечуючи їй рівень якості, прийнятний для основної маси споживачів, — це:

а)         експлеренти;

б)         комутанти;

в)         патієнти;

г)         віоленти.

Малі підприємства у технологічно прогресивних галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, організація яких пов'язана з підвищеним ризиком, — це:

а)         венчурні фірми;

б)         комп'ютерні фірми;

в)         проектно-цільові фірми;

г)         мережеві фірми.

Організаційна структура, метою якої є створення сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів, — це:

а)         технопарк;

б)         бізнес-центр;

в)         бізнес-інкубатор;

г)         технополіс.

Міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах не здійснюється шляхом створення:

а) галузевих інститутів;

б)         консорціумів;

в)         стратегічних альянсів;

г)         спільних підприємств; г) синдикатів.

Фірми, що спеціалізуються на створенні нових чи радикально змінених старих сегментів ринку, — це:

а)         експлеренти;

б)         комутанти;

в)         патієнти;

г)         віоленти.

Організація, що надає інформаційні та консультативні послуги з вибору технології для підприємницької діяльності, розробляє стратегію її передавання і здійснює юридичну підтримку процесу передавання, — це:

а)         бізнес-центр;

б)         центр інновацій;

в)         центр трансферу технологій;

г)         венчурна фірма.

Об'єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою надання потужного імпульсу економічному розвитку регіону — це:

а)         регіональний науково-технологічний центр;

б)         технополіс;

в)         метрополіє;

г)         мегаполіс;

ґ) техносистема.

Стійке об'єднання декількох фірм різних розмірів між собою і (або) з університетами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне фінансування НДДКР, розроблення або модернізацію продукції — це:

а)         консорціум;

б)         корпорація;

в)         науково-технічний альянс;

г)         регіональний науково-технологічний центр.

Складова стратегічного управління, яка визначає цілі і умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності і оптимальне використання наявного виробничого потенціалу, — це:

а) інноваційна стратегія;

б)         інноваційна політика;

в)         стратегічне планування;

г)         конкурентна стратегія; ґ) виробнича стратегія.

Формування інноваційної політики має здійснюватися на основі таких принципів:

а)         орієнтація на розв'язання поточних проблем інноваційної діяльності, цілеспрямованість, орієнтація на потреби ринку, планомірність;

б)         переважання стратегічної спрямованості, орієнтація на потреби рин- ку, цілеспрямованість, комплексність, планомірність, інформаційна забезпе- ченість;

в)         орієнтація на потреби ринку, цілеспрямованість, науковий підхід до обґрунтування інноваційних рішень, комплексність, планомірність.

До складових інноваційної політики не відносять:

а)         маркетингової політики;

б)         політики у галузі науково-дослідних і проектно-конструкторських

робіт;

в)         політики структурних змін;

г)         виробничої політики; ґ) інвестиційної політики.

Здатність до стабільної виробничої діяльності в межах обраної стратегії в умовах складного і мінливого зовнішнього середовища — це:

а)         виробничо-технічний потенціал підприємства;

б)         інноваційний потенціал підприємства;

в)         конкурентний потенціал підприємства;

г)         технічний потенціал підприємства.

На політику якого типу спирається захисна стратегія?

а)         ризикового;

б)         еволюційного;

в)         витратного;

г)         залежного.

Тип інноваційної політики, спрямований на піонерне впровадження радикальних інновацій, створених фірмою — це:

а)         революційний тип;

б)         опортуністичний тип;

в)         наступально-ризиковий тип;

г)         наступальний тип.

До головних завдань інноваційної політики наступального типу не належать:

а)         моніторинг споживчого ринку з метою своєчасного виявлення нових запитів споживачів і нових ринкових сегментів;

б)         внесення змін у внутрішнє середовище фірми, необхідних для швид- кого впровадження новацій;

г)         підтримка діяльності власних спеціалізованих науково-дослідних підрозділів;

ґ) стимулювання ініціативності працівників фірми у продукуванні нових ідей, організація внутріфірмового підприємництва;

д)         забезпечення умов для підвищення конкурентоспроможності про- дукції, що випускається фірмою з метою утримання зайнятої частки ринку.

Норми, правила організаційної поведінки, що встановлюють взаємозв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності, — це:

а)         елементи інноваційної політики;

б)         принципи формування інноваційної політики;

в)         принципи здійснення інноваційної політики;

г)         все перелічене вище.

Необхідність залучення у процес розроблення інновацій всіх внутрішніх елементів підприємства — це принцип:

а)         комплексності;

б)         плановості;

в)         цілісності;

г)         цілеспрямованості;

ґ) інформаційної забезпеченості.

Завдяки якій складовій інноваційної політики менеджмент підприємства має змогу вивчити структуру товарного ринку і прийняти рішення щодо форм і методів розвитку конкурентного середовища на ньому?

а)         технічній політиці;

б)         маркетинговій політиці;

в)         політиці у галузі науково-дослідних і проектно-конструкторських

робіт;

г)         політиці структурних змін; г) інвестиційній політиці.

Стратегія, що пов'язана з прагненням фірми досягти лідерства на ринку шляхом створення та впровадження нових продуктів, — це стратегія:

а) традиційна;

б)         ризикова;

в)         наступальна;

г)         стратегія «за нагодою».

Стратегія, спрямована на те, щоб утримати конкурентні позиції фірми на вже існуючих ринках, — це стратегія:

а)         традиційна;

б)         захисна;

в)         імітаційна;

г)         стратегія «ринкової ніші».

Стратегія, заснована на придбанні ліцензій чи інших об'єктів інтелектуальної власності у фірм, що їх створили, — це стратегія:

а)         традиційна;

б)         захисна;

в)         імітаційна;

г)         стратегія «ринкової ніші»; ґ) наступальна;

д)         стратегія «за нагодою».

Зовнішнє середовище — це:

а)         сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і при- родних умов, національних та міждержавних Інституційних структур та ін- ших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників, які діють у глобальному оточенні;

б)         сукупність господарських суб'єктів, національних та міждержавних Інституційних структур, що діють у зовнішньому щодо підприємства оточенні;

в)         сукупність економічних, суспільних і природних умов, зовнішніх щодо підприємства, які впливають на його діяльність.

Прийом в інноваційному менеджменті, який передбачає поглинання фірми-інноватора великою компанією, — це:

а)         бенчмаркінг;

б)         меджор;

в)         екаунтінг;

г)         рекруті нг.

Продуктово-тематичне планування інновацій охоплює:

а)         формування продуктово-тематичного портфеля інноваційної діяль- ності;

б)         підготовку програм і заходів оновлення продукції;

в)         розрахунок потреби у ресурсах для реалізації інноваційного проекту;

г)         удосконалення технології і організації виробництва;

ґ) визначення обсягів робіт, що мають бути виконані за кожним інноваційним проектом;

д)         усі наведені вище відповіді правильні;

е)         правильні відповіді а), б) і г).

За якої технології протягом життєвого циклу попиту на продукт для його виготовлення використовуються нові базові технології?

а)         плодотворної;

б)         мінливої;

в)         стабільної;

г)         квазістабільної.

«Технологічний розрив» характеризує:

а)         розбіжності у потенціалах нової та старої технологій;

б)         розбіжності в ефективності нової та старої технологій;

в)         обсяг коштів, необхідних для вкладання у нову технологію з метою досягнення нею результативності, яку має нині стара технологія;

г)         всі наведені вище відповіді правильні; ґ) правильні відповіді а) і б).

До форм розвитку техніко-технологічної бази підприємства не відносять:

а)         модернізацію устаткування;

б)         технічне доозброєння підприємства;

в)         нове будівництво;

г)         реконструкцію.

Вкажіть, яким із перелічених нижче показників не оцінюється рівень прогресивності технології:

а)         структурою технологічних процесів за трудомісткістю;

б)         часткою нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції;

в)         середнім віком застосовуваних технологічних процесів;

г)         коефіцієнтом використання сировини і матеріалів; ґ) питомою металомісткістю устаткування;

д)         оцінюється всіма показниками.

Витрати на капремонт будуть економічно виправданими, якщо коефіцієнт ефективності витрат на його проведення є величиною:

а)         додатною;

б)         від'ємною;

в)         рівною нулю.

Комплекс робіт з технічної підготовки не включає:

а)         відпрацьовування конструкції виробу на технологічність;

б)         розроблення технологічних процесів;

в)         конструювання і виготовлення спеціального технологічного устатку- вання й оснащення;

г)         відпрацьовування і впровадження технологічних процесів; ґ) запуску продукції у виробництво.

Економічно ефективніший варіант технології виготовлення виробів визначають:

а)         порівнянням технологічної собівартості;

б)         порівнянням величини умовно-постійних витрат на виготовлення продукції;

в)         порівнянням величини витрат на заробітну плату з розрахунку на одиницю продукції;

г)         всі відповіді правильні.

Технологічний контроль креслень з метою забезпечення відповідності конструкції вимогам економічності її виготовлення — це процес:

а)         оцінювання ефективності виготовлення продукції;

б)         розроблення технології виготовлення виробів;

в)         відпрацьовування конструкції виробу на технологічність;

г)         всі відповіді правильні.

Для економічного обґрунтування черговості заміни обладнання використовують:

а)         коефіцієнт оновлення обладнання;

б)         коефіцієнт ефективності витрат на проведення капітального ремонту обладнання;

в)         коефіцієнт ефективності використання робочого часу обладнання;

г)         термін експлуатації обладнання.

100.     Сигналом до здійснення технологічних змін є:

а)         зменшення обсягу продажу продукції підприємства;

б)         погіршення фінансових показників підприємства;

в)         погіршення показників ефективності виробництва;

г)         усі наведені вище відповіді правильні; г) правильні відповіді б) і в).