ТестиТести до першого розділу Економічною умовою збагачення суспільства є наявність не просто грошей, а капіталів, уважав: а) Адам Сміт; б) Джон Ло; в) Томас Ман; г) Девід Юм. Власне тлумачення проблем інвестування капіталів у роботі «Начала політичної економії і оподаткування» подано: а) Давідом Рікардо; б) Адамом Смітом; в) Джоном Ло; г) Девідом Юмом. Цілеспрямоване законодавство, підпорядковане ідеї залучення інвестицій у промисловість, висував як політику держави: а) Чарлз Кері; б) Давід Рікардо; в) Адам Сміт; г) Джон Ло. Засновником Стокгольмської школи економіки був: а) Кнут Віксель; б) Артур Пігу; в) Йозеф Шумпетер; г) Чарлз Кері. Неокласичну теорію інвестицій розвинув у концепцію «економіки добробуту»: а) Артур Пігу; б) Йозеф Шумпетер; в) Кнут Віксель; г) Чарлз Кері. Інституціональний підхід до аналізу інвестиційних процесів започаткував у своїй теорії ефективної конкуренції: а) Йозеф Шумпетер; б) Д. М. Кейнс; в) Артур Пігу; г) Кнут Віксель. Вагомого значення проблемі державного регулювання інвестиційних процесів і формування інвестиційного середовища за умов кризового розвитку в роботі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» надав: а) Д. М. Кейнс; б) Йозеф Шумпетер; в) Артур Пігу; г) Кнут Віксель. Загальний обсяг коштів, що направляються на відтворення, — це: а) валові інвестиції; б) реальні інвестиції; в) фінансові інвестиції; г) прямі інвестиції. Вкладення коштів в об'єкти інвестування, які розміщуються в територіальних кордонах певної країни, — це: а) внутрішні інвестиції; б) іноземні інвестиції; в) міжнародні інвестиції; г) прямі інвестиції. 10. Вкладення, що здійснюються центральними й місцевими органами влади управління за рахунок коштів бюджетів, поза- бюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами та установами за рахунок власних і позикових коштів, — це: а) державні інвестиції; б) прямі інвестиції; в) довгострокові інвестиції; г) реальні інвестиції. Вкладення коштів, які здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, перш за все колективних, — це: а) приватні інвестиції; б) недержавні інвестиції; в) прямі інвестиції; г) внутрішні інвестиції. Безпосередня участь інвестора у виборі об'єкта інвестування є характерною рисою: а) прямих інвестицій; б) довгострокових інвестицій; в) реальних інвестицій; г) державних інвестицій. 13. Вкладення коштів в об'єкти інвестування, які розміщені за межами країни (сюди також належить придбання різних фінансових інструментів інших країн — акцій зарубіжних корпорацій, облігацій інших держав тощо), — це: а) іноземні інвестиції; б) фінансові інвестиції; в) спільні інвестиції; г) державні інвестиції. Тести до другого розділу 14. Опрацьований механізм залучення інвестицій у статутний капітал шляхом емісії акцій є характерним для: а) акціонерних товариств; б) холдингових компаній; в) товариств з обмеженою відповідальністю; г) комерційних банків. Участь у капіталі товариства фінансових посередників та дрібних індивідуальних інвесторів є характерною для: а) акціонерних товариств; б) приватних підприємств; в) холдингових компаній; г) комерційних банків. Акціонерні товариства мають право залучати інвестиції шляхом емісії облігацій у розмірі (від статутного капіталу): а) 25 \%; б) 10 \%; в) 50 \%; г) 75 \%. У закритому акціонерному товаристві рух акцій обмежений, що визначається: а) обмеженням їх обігу на фондовому ринку; б) відсутністю незалежного реєстратора; в) обмеженням на кількість емісій акцій; г) обмеженням доступу іноземних інвесторів. Переміщення капіталів з одних активів в інші, більш ефективні, — це: а) реінвестинії; б) реальні інвестиції; в) прямі інвестиції; г) фінансові інвестиції. Суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових та залучених майнових цінностей в об'єкти інвестування, — це: а) інвестори; б) фінансові посередники; в) акціонери; г) підприємці. Користуватися та розпоряджатися об'єктами і результатами інвестицій, включаючи реінвестиції й торгівельні операції, мають право: а) інвестори; б) держава; в) акціонери; г) підприємці. Створення акціонерних товариств — традиційний шлях залучення капіталу у: а) Великобританії та США; б) Німеччині; в) Японії; г) Україні. Найрозвинутіша система голосування за дорученнями характерна для: а) США; б) Великобританії; в) Японії; г) України. Найрозвинутішою є діяльність інституційних інвесторів у: а) США та Великобританії; б) Японії; в) Німеччині; г) Україні. Найжорсткіші правила щодо розкриття інформації існують у: а) США; б) Великобританії; в) Японії; г) Україні. Великим відсотком афілійованих банків у складі акціонерів характеризується корпоративна модель залучення інвестицій: а) Японії; б) України; в) США; г) Німеччині. Кількість неафілійованих акціонерів є порівняно низькою в корпоративній моделі: а) Японії; б) України; в) США; г) Німеччині. Головний банк, афілійована компанія та уряд є ключовими учасниками моделі корпоративного управління: а) Японії; б) Німеччині; в) США; г) України. Узаконенні обмеження прав акціонерів у частині голосування є характерними для моделі корпоративного управління: а) Німеччині; б) Японії; в) США; г) Росії. Перевагу банківському фінансуванню перед акціонерним надають компанії: а) Німеччині; б) США; в) Японії; Г) України. Банки і корпорації є ключовими учасниками інвестиційної системи: а) Німеччині; б) США; в) Японії; г) Росії. Тести до третього розділу 31. Новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конку-рентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, — це: а) інновації; б) інвестиції; в) реінвестиції; г) капітальне будівництво. Новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів завдяки якому інноватор та його компанія здобувають переваги над конкурентами, — це: а) інновації; б) інвестиції; в) реінвестиції; г) ноу хау. Використання результатів наукових досліджень і розробок, націлених на вдосконалення процесу діяльності виробництва, економічних, правових і соціальних відносин у сфері науки, культури, освіти та в інших сферах діяльності суспільства, — це: а) інновації; б) інвестиції; в) реінвестиції; г) система патентування. Усі нововведення у виробничій, комерційній, фінансовій, маркетинговій, управлінській та інших сферах, будь-які зміни та вдосконалення, що забезпечують суспільний прогрес, економію витрат, підвищення рівня ефективності, рентабельності виробництва, — це: а) інновації; б) інвестиції; в) реінвестиції; г) економічний розвиток. Будь-які зміни або нововведення, які вперше застосовуються на підприємствах і приносять їм економічні, соціальні або інші конкретні вигоди, — це: а) інновації; б) інвестиції; в) реінвестиції; г) стратегічне управління. Сукупність етапів з формуванням нових знань про предмет або явище та їх застосування на практиці з метою отримання цільового результату — очікуваного ефекту або їх сукупності, що супроводжується певними затратами праці, коштів і часу, — це: а) інноваційний процес; б) інвестиції; в) реінвестиції; г) інновації. Одним з методів покращання техніко-економічних показників, посилення інтенсивного розвитку, зростання ефективності виробництва, — це: а) модіфікація; б) інвестиції; в) реінвестиції; г) інновації. До основних інноваційних процесів зараховують: а) процес формування інноваційної ідеї та дослідження можли- востей її практичної реалізації; б) формування кадрового потенціалу (інтелектуального, трудо- вого, управлінського тощо); в) забезпечення проекту фінансовими, матеріальними ресурсами; г) інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційного процесу. Аналіз факторів внутрішнього й зовнішнього середовища; прогнозування розвитку; аналізування резервів удосконалення виробництва; планування заходів з розробки нової техніки й технології; визначення потреб у ресурсах і забезпечення ними; планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, технологій виробництва і маркетингу, це етап інноваційного процесу: а) планування; б) прогнозування; в) оцінки; г) реалізації. Акціонерний капітал належить до джерел залучення фінансових коштів для інновацій: а) власних; б) залучених; в) змішаних; г) іноземних. Тести до четвертого розділу Фінансовий посередник, який акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність, як правило, через цінні папери це: а) інституційний інвестор; б) інвестор; в) брокер; г) дилер. Виключно у сфері спільного інвестування працюють: а) інститути спільного інвестування; б) банки; в) страхові компанії; г) кредитні спілки. Головну роль в організації обліку акціонерів, що є важливим для спільної діяльності інвестиційних фондів та акціонерних товариств, відіграють: а) незалежні реєстратори; б) банки; в) ДКЦПФР; г) аудиторські компанії. Юридична особа, заснована у формі акціонерного товариства, що здійснює виняткову діяльність у галузі спільного інвестування, — це: а) інвестиційний фонд; б) інвестиційна компанія; в) банк; г) страхова компанія. Торговець цінними паперами, який, окрім впровадження інших видів діяльності, може залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення, — це: а) інвестиційна компанія; б) інвестиційний фонд; в) пенсійний фонд; г) кредитна спілка. Для здійснення спільного інвестування, залучення коштів юридичних та фізичних осіб інститути спільного інвестування випускають з метою вільного розміщення: а) інвестиційні сертифікати; б) облігації; в) акції; г) ощадні сертифікати. Інститутами спільного інвестування викуп емітованих цінних паперів здійснюється за першою вимогою інвестора, якщо вони: а) відкриті; б) закриті; в) інтервальні; г) корпоративні. ICI, який здійснює випуск інвестиційних сертифікатів без зобов'язань щодо їхнього викупу, це фонд: а) закритий; б) відкритий; в) інтервальний; г) корпоративний. ICI, які викуповують свої цінні папери на вимогу інвестора виключно в обумовлений термін, але не рідше одного разу на рік, це ICI: а) інтервальний; б) закритий; в) відкритий; г) корпоративний. Якщо 90 \% вартості всіх активів ICI складають грошові кошти, державні цінні папери, цінні папери інших емітентів, які пройшли лістинг на фондовій біржі або в торгово-інформаційній системі, це є ознакою, що такий ICI: а) диверсифікований; б) інтервальний; в) відкритий; г) корпоративний. Якщо частка цінних паперів кожного емітента (виключно державних) в активах ICI не перевищує 10 \% від загального обсягу емісії, загальна вартість цінних паперів, які складають активи ICI в кількості, що перевищує 5 \% загального обсягу емісії не перевищує 40 \% вартості чистих активів ICI, це є ознакою, що такий ICI: а) диверсифікований; б) інтервальний; в) відкритий; г) корпоративний. Кількісний склад акціонерів (не менше 100) є ознакою того, що ICI є: а) корпоративним; б) інтервальним; в) відкритим; г) диверсифікованим. Якщо активи ICI перебувають у спільній власності не менш ніж ста інвесторів, такий фонд є: а) пайовим; б) інтервальним; в) відкритим; г) диверсифікованим. У страхових компаніях частка нерухомості в процентах до обсягів технічних резервів складає не більше: а) 10 \%; б) 50 \%; в) 40 \%; г) 30 \%. У страхових компаніях частка депозитів у процентах до обсягів технічних резервів складає не більше: а) 30 \%; б) 50 \%; в) 40 \%; г) 10 \%. у страхових компаніях частка прав вимог до перестрахо-виків у процентах до обсягів технічних резервів, складає не більше: а) 50 \%; б) 30 \%; в) 40 \%; г) 10 \%. В страхових компаніях доля цінних паперів, які забезпечують прибуток у процентах до обсягів технічних резервів складає не більше: а) 40 \%; б) 30 \%; в) 50 \%; г) 10 \%. Участь банків у статутних капіталах акціонерних товариств обмежується: а) 15 \%; б) 30 \%; в) 50 \%; г) 10 \%. Сумарна участь банків у статутних капіталах акціонерних товариств обмежується: а) 10 \%; б) 30 \%; в) 50 \%; г) 15 \%. Фонд, метою якого є здійснення пенсійних виплат учасникам пенсійної схеми, є: а) пенсійним фондом; б) взаємним фондом; в) компанією зі страхування життя; г) донорським фондом. Засновником пенсійного фонду може бути: а) Приватна компанія, що засновує фонд для своїх працівників, органи місцевої влади, що засновують фонд для своїх службовців, фізична особа, яка фінансує свій власний пенсійний фонд; б) органи державного управління; в) Державний пенсійний фонд; г) політичні партії. Якщо спонсор пенсійної схеми робить тільки внески в інтересах учасників схеми і сума внеску складає визначену частку прибутку спонсора або зарплати службовця, то це схема: а) з встановленими внесками; б) з встановленими виплатами; в) змішана схема; г) схема з гарантованими мінімальними виплатами. Якщо спонсор бере на себе зобов'язання періодично виплачувати службовцю (чи його родині у випадку смерті до виходу на пенсію), який пішов на пенсію, встановлену суму, то це схема: а) з встановленими виплатами; б) з встановленими внесками; в) змішана схема; г) схема з гарантованими мінімальними виплатами. Пенсійна схема, що одержала гарантії від страхової компанії називається: а) застрахованою; б) з встановленими внесками; в) змішаною; г) схемою з гарантованими мінімальними виплатами. 65. Для підтримки університетів, коледжів, музеїв, шкіл спонсорами створюється установа, що називається: а) донорським фондом; б) взаємним фондом; в) компанією зі страхування життя; г) пенсійним фондом. Тести до п'ятого розділу Об'єкт реального інвестування, намічений до реалізації у формі придбання, нового будівництва, розширення, реконструкції на основі розгляду та оцінки бізнес-плану у формі документу, який містить систему взаємопов'язаних у часі й просторі та узгоджених з ресурсами заходів і дій, спрямованих на розвиток підприємства, — це: а) інвестиційний проект; б) інвестиційна програма; в) техніко-економічне обґрунтування; г) капітальні вкладення. Комплекс інвестиційних проектів і фінансових інвестицій, які реалізуються з метою економічного й соціального розвитку підприємства, — це: а) інвестиційна програма; б) інвестиційний проект; в) техніко-економічне обґрунтування; г) капітальні вкладення. 68. Цільові програми, що містять множину взаємо- пов'язаних проектів, об'єднаних загальною метою, виділеними ресурсами та обмеженим часом їх виконання, та можуть бу- ти міжнародними, національними, міжгалузевими, галузеви- ми, — це: а) мегапроекти; б) мультипроекти; в) монопроекти; г) транспортні проекти. 69. Проекти, що здійснюються в організаціях і на фірмах і пов'язані з визначеною концепцією й напрямом стратегічного розвитку організацій і підприємств (фірм) та перетворення їх у прибуткові, фінансово стійкі, ефективно функціонуючі фірми та компанії, — це: а) мультипроекти; б) мегапроекти; в) монопроекти; г) реальні проекти. Інвестиційні, інноваційні та інші проекти, що мають визначену мету та обмеження у фінансах, ресурсах, часі та потребують створення єдиної проектної команди, — це: а) монопроекти; б) мегапроекти; в) мультипроекти; г) реальні проекти. Час від першої затрати на здійснення проекту до останньої вигоди проекту, — це: а) життєвий цикл проекту; б) термін виконання проекту; в) окупність проекту; г) тривалість проекту. Виконання всіх необхідних робіт для досягнення мети проекту, — це: а) реалізація проекту; б) термін виконання проекту; в) окупність проекту; г) тривалість проекту. Комплексна характеристика підприємства з позицій наступного інвестування, у якій, як правило, розглядаються перспективи розвитку, економічного стану, ефективність використання активів, стан платоспроможності та фінансової стійкості, — це: а) інвестиційна привабливість; б) інвестиційний проект; в) техніко-економічне обґрунтування; г) капітальні вкладення. Визначити ступінь обов'язкових виплат дивідендів за акціями, що важливо для реалізації інвестиційного проекту, через те, що з цими акціями початкову платоспроможність буде обмежено, дозволяє коефіцієнт: а) покриття дивідендів за привілейованими акціями; б) ліквідності акцій на фондовій біржі; в) балансової вартості однієї акції; г) автономії. Інвестиційну привабливість акцій ВАТ характеризує коефіцієнт: а) ліквідності акцій на фондовій біржі: б) покриття дивідендів за привілейованими акціями; в) балансової вартості однієї акції; г) автономії. Про забезпечення акцій АТ реальними активами по балансу свідчить коефіцієнт: а) балансової вартості однієї акції; б) ліквідності акцій на фондовій біржі; в) довгострокової заборгованості; г) автономії. Відношення всіх ліквідних активів до суми поточної (короткострокової) заборгованості характеризує коефіцієнт: а) «критичної оцінки» ліквідності; б) ліквідності акцій на фондовій біржі; в) довгострокової заборгованості; г) автономії. Ступінь додаткових витрат, які будуть проведені при реалізації інвестиційного проекту дозволяє оцінити коефіцієнт: а) довгострокової заборгованості; б) ліквідності акцій на фондовій біржі; в) «критичної оцінки» ліквідності; г) автономії. Рівень власного капіталу в активах підприємства і відповідно його фінансову незалежність характеризує коефіцієнт: а) автономії. б) ліквідності акцій на фондовій біржі; в) довгострокової заборгованості; г) балансової вартості однієї акції. 80. Ефективність використовуваних підприємством активів на основі їхньої прибутковості дозволяє оцінити коефіцієнт: а) прибутковості всіх використовуваних активів; б) ліквідності акцій на фондовій біржі; в) довгострокової заборгованості; г) балансової вартості однієї акції; Тести до шостого розділу У формі консорціумів найчастіше функціонують: а) ТНК; б) БНК; в) міжнародні корпоративні союзи; г) трансатлантичні альянси. Придбання фірмою-виробником одного зі своїх постачальників, — це: а) вертикальне злиття; б) горизонтальне злиття; в) конгеретичне злиття; г) конгломеративне злиття. Контроль над частковою власністтю, уникнення ризику, окремі законодавчі правила та звітність є перевагами: а) консорціумів; б) корпоративних альянсів; в) холдингових компаній; г) поглинаючої компанії. Злиття при якому компанії, що зливаються не діють як ціла економічна одиниця і від якого не очікується поточного економічного ефекту, — це: а) фінансове злиття; б) конгеретичне злиття; в) операційне злиття; г) конгломеративне злиття. Варіанти здійснення інвестицій ТНК: а) — контракти на виробництві; спільне підприємство; пряме інвестування; б) — складальний завод; ліцензійні угоди; спільне підприємство; іноземне підприємство; пряме інвестування; в) — складальний завод; контракти на виробництво; спільне підприємство; пряме інвестування; г) — складальний завод; ліцензійні угоди; контракти на виробництво; спільне підприємство; пряме інвестування. Мінімальним рівнем володіння може вважатися участь у акціонерному капіталі на рівні: а) 50 \%; б) 33 \%; в) 25 \%; г) 10 \%. Легкість вимушеного розчленування є недоліком: а) холдингових компаній; б) БНК; в) міжнародних корпоративних союзів; г) трансатлантичних альянсів. Якщо компанія володіє великими частками акціонерного капіталу інших компаній і здійснює контроль над цими компаніями, вона може бути: а) холдинговою компанією; б) ТНК; в) БНК; г) корпорацією. Унаслідок укладання спільних угод про співробітництво, які близькі до злиття, створюються: а) корпоративні альянси; б) ТНК; в) БНК; г) холдингові компанії. Якщо при проведенні злиття кожна сторона, що бере участь в угоді наймає інвестиційну банківську фірму, щоб оцінити вартість компанії, яка поглинається, і допомогти встановити справжню ціну, то це: а) дружне злиття; б) вороже поглинання; в) створення холдингової компанії; г) створення міжнародної корпорації. Країна, у якій розташовано головний підрозділ міжнародної корпорації, — це: а) країна базування; б) приймаюча країна; в) країна донор; г) країна реципієнт. Країна, у якій міжнародна корпорація має дочірні, асоційовані компанії чи філії, створенні на основі прямих інвестицій, — це: а) приймаюча країна; б) країна базування; в) країна донор; г) країна реципієнт. Якщо головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по багатьом країнам світу, то це: а) ТНК; б) БНК; в) міжнародний корпоративний союз; г) трансатлантичний альянс. Якщо головна компанія належить капіталу двох і більше країн, а філії розташовані в різних країнах, то це: а) БНК; б) ТНК; в) міжнародний корпоративний союз; г) трансатлантичний альянс. Переважна більшість сучасних міжнародних корпорацій мають форму: а) ТНК; б) БНК; в) міжнародних корпоративних союзів; г) трансатлантичних альянсів. 96. Якщо ТНК передає місцевій фірмі патент, марку, найменування, «ноу-хау» і надає технічну допомогу, а фірма-покупець виплачує початкову суму і роялті, то такий варіант здійснення інвестицій має назву: а) ліцензійні угоди; б) складальний завод; в) спільне підприємство; г) іноземне підприємство; д) пряме інвестування. Якщо одна фірма об'єднується з іншою, яка має таке саме виробництво, то це: а) горизонтальне злиття; б) вертикальне злиття; в) конгеретичне злиття; г) конгломеративне злиття. Злиття компаній, які є близькими за природою та за діями, але не виробників однієї продукції, — це: а) конгеретичне злиття; б) вертикальне злиття; в) горизонтальне злиття; г) конгломеративне злиття. Якщо акціонери компанії, яка буде придбана, потім одержать спеціальні платежі у вигляді акцій компанії, що придбає, готівку, облігації, або комбіновано — готівку та цінні папери, то це є: а) дружне злиття; б) вороже поглинання; в) створення холдингової компанії; г) створення міжнародної корпорації. 100. Якщо керівництво компанії, яка поглинається, спонукатиме акціонерів не пропонувати свої акції, стверджуючи, що запропонована ціна нижче ринкової, то це: а) вороже поглинання; б) дружнє злиття; в) створення холдингової компанії; г) створення міжнародної корпорації. Злиття двох компаній, при якому їх операції об'єднанні з метою отримання можливого ефекту синергизму це: а) операційне злиття; б) конгеретичне злиття; в) фінансове злиття; г) конгломеративне злиття. Звернення до особи, що дружньо ставиться до існуючого керівництва компанії, яка поглинається, з питанням про придбання частки акцій цієї компанії має назву: а) «білий сквайр»; б) «білий лицар»; в) «сірий лицар»; г) «золоті парашути». Залучення до процесу злиття іншої компанії для конкуренції з потенційним покупцем має назву: а) «білий лицар»; б) «білий сквайр»; в) «сірий лицар»; г) «золоті парашути». Спосіб, який призводить до фактичного економічного самогубства компанії через прагнення уникнути поглинання, має назву: а) «отрутні пігулки»; б) «білий сквайр»; в) «сірий лицар»; г) «золоті парашути». Проведення вигідних одноразових виплат, або надання пільг керівництву компанії, яка поглинається, має назву: а) «золоті парашути»; б) «білий сквайр»; в) «сірий лицар»; г) «отруйні пігулки». Тести до сьомого розділу Усі види цінностей, які вносяться іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності на території даної держави, — це: а) іноземні інвестиції; б) міжнародні інвестиції; в) фінансові інвестиції; г) довгострокові інвестиції. Територія України, на якій встановлюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України, — це: а) спеціальна (вільна) економічна зона; б) територія пріоритетного розвитку; в) прикордонна зона; г) трансгранична зона. Територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць, — це: а) територія пріоритетного розвитку; б) спеціальна (вільна) економічна зона; в) прикордонна зона; г) трансгранична зона. У 1900 році було створено міжнародну рейтингову агенцію: а) Moody's Investors Servise; б) Standard & Poor's; в) CBRS; r) DBRS. У 1941 році було засновано рейтингову агенцію: а) Standard & Poor's; б) Moody's Investors Servise; в) CBRS; r) DBRS. Найвища якість цінних паперів за оцінкою Standard & Poor's: а) AAA; б) ААа; в) А++; г) АА. 112. Найвища якість цінних паперів за оцінкою Moody's Investors Servise: а) ААа; б) AAA; в) А++; г) АА. Найвища якість цінних паперів за оцінкою DBRS: а) AAA; б) ААа; в) А++; г) АА. Найвища якість цінних паперів за оцінкою CBRS: а) А++; б) ААа; в) AAA; г) АА. Перший інвестиційний рейтинг Україні-емітенту було надано рейтинговою агенцією: а) Nippon Investors Servise; б) Moody's Investors Servise; в) CBRS; r) DBRS. Перший інвестиційний рейтинг Україні-емітенту був: а) ВВ+; б) ААа; в) А++; г) АА. Найбільший обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України здійсніли: а) США; б) Кіпр; в) Велика Британія; г) Німеччина. Найбільший обсяг інвестицій спрямовано в: а) Київ; б) Дніпропетровську область; в) Київську область; г) Запорізьку область. Найпривабливішою галуззю економіки для інвесторів у ВЕЗ і ТПР є: а) металургія; б) машинобудування; в) харчова промисловість; г) виробництво електроенергії. Тести до восьмого розділу 120. Московська компанія, яка одержала монопольні права на торгівлю з Росією, була заснована: а) 1554 р.; б) 1595 р.: в) 1588 р.; г) 1600 р. 121. Торгівлю рабами здійснювала компанія: а) Африканська; б) Московська; в) Східна; г) Левантійська. 122. Д. Стефенсон почав будувати паровози з: а) 1814 р.; б) 1847 р.; в) 1861 р.; г) 1905 р. 123. Націоналізація англо-французької Загальної компанії Суецького каналу відбулася: а) 1956 р.; б) 1957 р.; в) 1961 р.; г) 1966 р. 124. Англія уступила всі права на будівництво Панамського каналу США у: а) 1901 р.; " б) 1957 р.; в) 1961 р.; г) 1966 р. 125. «Новий курс» Ф. Рузвельта почав впроваджуватись із: а) 1933 р.; б) 1957 р.; в) 1961 р.; г) 1966 р. У результаті військових дій Суецький канал перестав функціонувати в: а) 1967 р.; б) 1957 р.; в) 1961 р.; г) 1966 р. Ріст цін на нафту прискорив відновлення Суецького каналу, який знов відкрився в: а) 1975 р.; б) 1957 р.; в) 1961 р.; г) 1966 р. США одержали у безстрокове використання зону Панамського каналу в: а) 1903 р. б) 1914 р.; в) 1916 р.; г) 1921 р. Акціонерне товариство «Рейн-Майн-Дунай» було створено в: а) 1921 р.; б) 1957 р.; в) 1961 р.; г) 1966 р. Перевезення товарів у прямому сполученні, що передбачає їх транспортування за єдиним транспортним документом протягом усього шляху слідування, — це: а) транзит; б) міжнародні перевезення; в) транзит вантажів; г) транзитні послуги. Національна Програма будівництва суден рибопромислового флоту розрахована на: а) 2002—2010 рр.; б) 2000—2015 рр.; в) 2010—2015 рр.; г) 2000—2010 рр.
Комплексна програма утвердження України як транзитної держави розрахована на: а) 2002—2010 рр.; б) 2000—2015 рр.; в) 2010—2015 рр.; г) 2000—2010 рр. Координацію учасників транзиту здійснює: а) Міністерство транспорту України; б) Кабінет Міністрів України; в) обласні державні адміністрації; г) спеціальні міжнародні організації. Державна програма розвитку промисловості розрахована на: а) 2003—2011 р.; б) 2000—2015 рр.; в) 2010—2015 рр.; г) 2000—2010 рр. |
| Оглавление| |