Інвестування - Підручник (Сазонець І. Л., Федорова В. А.)

3.2. етапи управління інноваційними процесами

До пріоритетних напрямів нововведень у розвитку науки й технології належать надпотужні науково-технічні системи в обороні, інформатиці, ракетно-космічній та атомній промисловості. Наша країна є однією з п'яти країн світу, що створює наукомістку й конкурентоздатну продукцію. До того ж до перехідного періоду до ринкової економіки, наша країна була у числі чотирьох світових держав щодо конкурентноздатності на ринку таких товарів. Звідси слід зробити висновок, що життєво важливо чітко визначитися відносно напрямів прискореного освоєння в промисловості базових інновацій, які становлять ядро нового технологічного укладу в суспільному виробництві.

Під нововведенням (новацією) розуміється новий порядок, звичай, метод, винахід, нове явище (відкриття). Практичне використання нововведення з моменту технологічного освоєння виробництва й масштабного поширення як нового продукту й послуги є нововведенням (інновацією).

До цієї самої групи використання нововведень ставиться багато підприємницько-технічних, управлінських та економічних вимог виробничого, фінансового, комерційного й адміністративного характеру (табл. 3.1).

Будь-який управлінський процес здійснюється на засадах функціонального підходу. Функціональний підхід у менеджменті є сукупністю способів, прийомів і механізмів виконання функцій менеджменту в процесі управління на різних його рівнях з метою досягнення місії та цілей організації.

Функціональний підхід у менеджменті передбачає реалізацію таких етапів: 1) класифікація функцій менеджменту; 2) формування моделі взаємозв'язків різних груп функцій менеджменту; 3) розроблення моделі побудови організації на засадах реалізації конкретних функцій менеджменту відповідно до місій та цілей.

Загалом у менеджменті функції поділяють на загальні та конкретні. До загальних функцій належать: планування, організація (організація взаємодії); мотивація; контроль і регулювання. Ці функції називають загальними, оскільки вони реалізовуються відносно будь-якого об'єкта чи процесу. Конкретні функції реалізовуються в межах загальних відповідно до об'єкта управління. Наприклад, загальною функцією менеджменту є планування діяльності підприємства, а конкретними функціями є управління фінансовою, операційною, інвестиційною, інноваційною та іншими видами діяльності підприємств.

 

тя

Визначають систему цілей інноваційної діяльності через понят-«цільова програма» (плановий комплекс науково-технічних, виробничих, економічних і організаційних заходів, об'єднаних однією генеральною (головною) метою, що охоплює низку етапів процесу «дослідження — виробництво», взаємопов'язаних ресурсами, термінами, і загальним менеджментом). Цей автор виокремлює цілі та завдання як складові цільової програми.

Етапи планування інновацій слід виділяти з урахуванням принципів, цілей і функцій планування в інноваційному менеджменті.

Як правило, формування стратегічних планів в управлінні інноваційними процесами здійснюють власники та керівники машинобудівного підприємства. Вони формують довгострокові плани основних і забезпечуючих інноваційних процесів.

У свою чергу тактичні (оперативні) плани складають керівники відділів, служб, підрозділів тощо, хоча в окремих випадках тактичним плануванням займаються також і керівники машинобудівного підприємства. Незалежно від рівня формування планів і об'єкта планування, план інноваційної діяльності складається на підставі використання статистичних, нормативних, експертних методів, балансового методу, методу сценаріїв тощо.

Реалізація організаційної функції в процесі управління інноваційним процесом має здійснюватись з урахуванням таких самих принципів, як і реалізація функції планування (системність, адресність, цільовий результат).

Так, системність повинна проявлятись у тому, щоб розподіл повноважень відбувався без їх дублювання, у формуванні чіткої ієрархії управління, раціональності побудови комунікаційних зв'язків між керуючою та керованою системами. Принцип адресності повинен забезпечити чіткість розробки функцій і делегування повноважень між підрозділами й окремими посадовими особами в межах підрозділів. Принцип цільового результату покликаний забезпечувати в процесі організації інноваційної діяльності синхронізацію основних і забезпечуючих інноваційних процесів з метою поступового якісного та своєчасного виконання визначених системою цілей і завдань. У літературних джерелах до принципів реалізації організаційної функції зараховують також: пропорційність, безперервність, паралельність, ритмічність, спеціалізацію, універсалізацію тощо.

Виокремлюють три етапи: формування структур менеджменту, розподіл матеріальних, енергетичних, інформаційних та інноваційних потоків між інноваціями; розподіл відповідальності, ризику і повноважень.

Слід виокремлювати такі етапи, як визначення необхідного складу ресурсів і виконавців, розподіл завдань, координування роботи виконавців у часі; налагодження кооперації учасників, забезпечення контролю, інформаційної взаємодії тощо. До етапів реалізації організаційної функції інноваційної діяльності зараховують формування науково-виробничої структури машинобудівного підприємства та побудову структури управління інноваціями. Окремим етапом реалізації є також розподіл відповідальності, ризику й повноважень суб'єкта управління інноваціями.

Організацію забезпечуючих інноваційних процесів слід розглядати з позиції суб'єктів, які задіяні в цих процесах, а також замовників, споживачів, інвесторів тощо. Організація виконання ними завдань із фінансового, матеріального, трудового, інформаційного забезпечення інноваційного процесу — умова успішного формування інноваційної ідеї та її реалізації. Фактично забезпечуючи інноваційний, інші процеси реалізовуються синхронно в часі, проте підключення окремих суб'єктів до реалізації інноваційного процесу є поступовим.

Так, на першому етапі відбувається організація замовників та споживачів інновацій з метою виконання завдань щодо своєчасного і адекватного інформування керівників інноваційного проекту про зміну попиту на продукцію чи технологію, змісту необхідних якісних характеристик тощо. На другому етапі важливого є організація співпраці з інвесторами для повного та своєчасного фінансування всіх видів робіт, пов'язаних з формуванням і реалізацією інновацій. Окремим етапом слід розглядати організацію діяльності інших суб'єктів інноваційного процесу, які можуть займатися пошуком можливостей оптимізації результатів інновацій, пошуком невідомих ефектів від їх реалізації. На останньому етапі відбувається організація діяльності виконавців інноваційного процесу, які розробляють інноваційну ідею та впроваджують її.

Організація взаємодії із замовниками та споживачами інноваційної продукції

Організація забезпечуючих інноваційних процесів

І

Організація взаємодії з інвесторами

 

Організація взаємодії з іншими суб'єктами інноваційного процесу

            ^          .

Організація

основних інноваційних процесів

Організація взаємодії з виконавцями робіт, передбачених інноваційним процесом

 

і           і

Рис. 3.1. Етапи організації інноваційного процесу

Однією із загальних функцій менеджменту є мотивація як заохочення учасників виробництва до зацікавленості в результатах своєї праці. Процес мотивування ґрунтується на діяльності щодо задоволення власних потреб та потреб інших працівників, що спрямована на досягнення особистих цілей або цілей організації. У системі соціально-психологічних функцій інноваційного менеджменту мотивування призначене спонукати працівників до якісного виконання делегованих їм завдань. Делегування встановлює адміністративні відносини між учасниками інноваційного процесу. У свою чергу мотивація керівників підлеглими доповнює їх психологічними аспектами, створюючи стимули або перепони для продуктивної праці колективу або окремих працівників.

Контроль завершує управлінський цикл в інноваціях і, таким чином, забезпечує ефективність реалізації всіх інших функцій. Функція контролю в менеджменті охоплює спостереження за розвитком процесів в об'єкті управління, порівняння величини контрольованих критеріїв з величиною, заданою програмою, і виявлення відхилень від неї, а також причин, характеру, часу та місця їх виникнення. В управлінні інноваційними процесами підприємств функція контролю є сукупністю дій керівників усіх рівнів управління, які націлені на оцінювання фактичного стану реалізації інноваційних процесів, ідентифікування та аналізування чинників, які зумовили ці відхилення. їх необхідно контролювати на предмет синхронності протікання, відповідності фактичних значень показників, що характеризують ефективність реалізації етапів інноваційних процесів очікуваним значенням тощо.