2.1. економічна сутність діяльності інституційних інвесторів

Діяльність акціонерних товариств нерозривно пов'язана з діяльністю інституційних інвесторів.

Інституційний інвестор — фінансовий посередник, який акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність, як правило, через цінні папери. На інвестиційному ринку країни виділяють таких інституційних інвесторів: інститути спільного інвестування, банки, страхові компанії, пенсійні фонди — тісна взаємодія інституційних інвесторів і акціонерних товариств обумовлена такими причинами:

внаслідок процесу приватизації практично у кожного акціонерного товариства — інвестиційно привабливого підприємства — у статутному фонді формується частка, яка знаходиться у власності інституціонального інвестора. Як правило, це інвестиційні фонди й компанії, меншою мірою — банки та страхові компанії;

економічна природа інвестиційних фондів і компаній, а також банків і страхових компаній змушує їх постійно поповнювати (оптимізувати) інвестиційний портфель, що призводить до нового придбання акцій і, відповідно, виконання всіх обов'язків власника щодо управління акціонерним товариством;

економічна реальність, що склалася, змушує підприємства шукати інвестора. Ці пошуки можуть здійснюватися двома напрямками. Перший напрямок — адресний по відношенню до конкретного інвестиційного проекту, ініціатором якого виступає акціонерне товариство, другий — спільне оздоровлення матеріально-технічної, виробничої, фінансової бази за рахунок збільшення статутного фонду шляхом проведення додаткової емісії акцій. Цей шлях обумовлений необхідністю модернізації основних фондів, реконструкцією обладнання, тому що без цього неможливо підвищити якість і конкурентоспроможність продукції;

— вітчизняним підприємствам і, в першу чергу, їхнім виконавчим органам простіше вести справи з інституціональними інвесторами, ніж з багатотисячною армією малих акціонерів-фізичних та юридичних осіб, хоча конкретних процедур, управлінських заходів, методів регулювання таких взаємовідносин практика українського інвестиційного ринку має недостатньо.

Банківські організації і страхові компанії, крім інституційних функцій, виконують ряд послуг для акціонерних товариств, що робить їхній зв'язок на цьому ринку ще тіснішим. Однак головними учасниками статутних фондів в акціонерних товариствах є інвестиційні фонди і компанії.

Розглядаючи взаємодію акціонерних товариств з інституцій-ними інвесторами на інвестиційному (фондовому) ринку, необхідно підкреслити специфічну роль професійних реєстраторів. Основними функціями реєстраторів при взаємодії з акціонерними товариствами є: перереєстрація прав власності, відкриття і закриття рахунків, видача виписок з реєстру на відповідну дату, реєстрація уповноважених осіб тощо. Постійна взаємодія служб акціонерних товариств з реєстраторами іменних цінних паперів обумовлена законодавчими вимогами до передачі функцій ведення реєстрів у випадку, якщо кількість акціонерів перевищує 500. Існування незалежних реєстраторів обумовлене організаційно-економічними факторами їх взаємодії з акціонерними товариствами (емітентами). Витяги з реєстру, які містять поточну інформацію про кількість акціонерів, склад акціонерів (у т. ч. з обсягу пакетів акцій), адреса, юридичні адреси, необхідні при підготовці загальних зборів акціонерів, при розрахунку фонду дивідендів за різними категоріями акцій. Крім цього, на вимогу емітента реєстратор може формувати витяги з реєстрів за відповідно заданими критеріями. Акціонерне товариство як емітент і власник періодично звертається до послуг реєстратора щодо надання інформації з метою визначення складу акціонерів і можливості прийняття тих чи інших рішень на загальних зборах акціонерів. Інститут реєстраторів є обов'язковим елементом у механізмі функціонування акціонерного товариства, і його участь обов'язкова в інвестиційних програмах, що впроваджуються через фондовий ринок.

Позитивним, у розвитку вітчизняного інвестиційного ринку слід зазначити і той факт, що активізувалося залучення інвестиційних ресурсів українськими банками. На фінансовий ринок

України почали приходити іноземні банки. Розповсюдженим шляхом цього процесу є купівля активів вітчизняних банків. У зв'язку з цим українські банки, намагаючись справити враження на іноземних інвесторів, стали показувати великі прибутки у своїх офіційних звітах без огляду на Державну податкову службу. У 2005 р. частка іноземних банків на українському фондовому ринку склала вже 12 \%. Для порівняння відзначимо, що в Словаччині частка іноземних банків склала — 97 \%, Хорватії — 91 \%, Туреччини — 3,8 \%, Росії — 5,5 \%.

Державні інвестиції в останні роки мають тенденцію до скорочення, що свідчить про те, що воно не планує істотно впливати на економіку за допомогою бюджетних грошей. На жаль, підтримка наукомісткого виробництва у бюджеті 2006 р. визначена в розмірі 4 млн грн, або 0,2 \% від потреб. У бюджеті 2006 р. передбачене фінансування розвитку інфраструктури за прикладом східноєвропейських країн. Державні закупівлі й інвестування сільського господарства будуть здійснюватися через Аграрний фонд, якому передані функції Держкомрезерву. Сільгоспвиробники одержать у 2006 р. понад 8 млрд грн. Істотно буде збільшене фінансування іпотечних програм, а також ремонту і будівництва доріг.

У цілому для учасників фінансового ринку України в найближчі роки буде актуальним збільшення капіталізації їх активів. Що стосується інститутів спільного інвестування — інвестиційних фондів (венчурних, у тому числі), недержавних пенсійних фондів — то їхня присутність буде збільшуватися, що буде сприяти розвитку фінансового ринку України.