Інвестування: міжнародний аспект - Навчальний посібник (Сазонець І. Л., Федорова В. А.)

5.7. регіональні аспекти залучення інвестицій

Світовий досвід сучасних високорозвинутих країн, зокрема Японії, показує ефективність синтезу державної і регіональної економічної політики в створенні сприятливих умов і підтримці національного бізнесу, орієнтованого на експорт та залучення іноземних інвестицій. Досвід цих країн учить, що важливо правильно врахувати момент, коли від політики імпортозаміщення і торгівлі сировиною потрібно переходити до високотехнологічних виробництв, що націлені на зовнішні ринки. Нині Україна стоїть біля того рубежу, коли в області зовнішньоторговельних відносин необхідний перехід від переважно сировинного експорту до розвитку власної переробної промисловості, спроможної конкурувати на світових ринках. Втішно, що таке розуміння є, зокрема, у керівництва Дніпропетровської області, без підтримки якого не зміг би відбутися феномен «КБЮ», «Південмашу», «Олейни», «Дніпро-майна», «Злагоди», «ДЕВЗа» та інших підприємств регіону, що успішно працюють у системі координат уже світової економіки.

Хочемо звернути особливу увагу на перспективне значення того факту, що недавно на спеціальному засіданні Кабінету Міністрів України була прийнята державна програма стимулювання експорту продукції вітчизняних виробників. Вона ставить два взаємозалежні завдання: 1) переорієнтацію із вивозу сировини й напівфабрикатів на вивіз готової продукції, у тому числі сучасної високотехнологічної, 2) підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів, 3) підвищення конкурентоспроможності підприємств. Для виконання цієї програми заплановано залучення коштів з різних джерел: держбюджетні капіталовкладення, кошти приватних українських і закордонних інвесторів, інвестиційні кредити вітчизняних і закордонних банків. Тільки на модернізацію виробництва на найближчі п'ять років передбачено капіталовкладення у сумі 6,4 млрд грн.

Прийняття подібної програми є офіційним признанням українським керівництвом значення експорту у розвитку вітчизняної економіки. Ця тенденція на активний пошук власних ніш у світовому розподілі праці повинна тривати, оскільки тиск закордонних виробників товарів і послуг буде підсилюватися й протиставити йому можливо тільки власну активну наступальну тактику. Традиційні заходи захисту власного ринку (митні бар'єри, заборони, квоти, ліцензії) втрачають колишню ефективність. Конкурентне середовище на світових ринках стає винятково агресивним, і без допомоги владних структур, їх політики активного прилучення українських підприємств до міжнародної торгівлі Україна не зможе зайняти гідне місце в економіці, що глобалізується.

Економічне відродження України та її провідних підприємств вимагає такого підходу до формування міжнародних господарських зв'язків, коли вони повинні визначатися на рівні регіонів, областей, міст, галузей та окремих підприємств. Економічна діяльність цих структур повинна враховувати інтереси та пріоритети співробітництва с іншими країнами. Не випадково в рамках реалізації програми стимулювання експорту вітчизняних виробників уряд поставив перед регіональною владою завдання надати у двомісячний строк у Київ свої пропозиції про пріоритети у розвитку конкурентоспроможних галузей та окремих підприємств по своїх регіонах. У світовому масштабі ми бачимо, що розширення глобалізації веде до розвитку інтеграційних процесів на регіональному, субрегіональному та міжрегіональному рівнях. Регіональну інтеграцію називають однією з головних рушійних сил і каталізаторів глобалізації. Перетворення національних економік із замкнутих систем в елементи єдиного світового господарства змінює саме поняття «національна економіка». У рамках однієї держави виникає ніби «подвійна» економіка: з'являються «анклави процвітання», «регіо-ни-донори» і добре відомі нам «дотаційні області». Цілі регіони або сегменти національних економік перетворюються в постачальників сировини та ринки збуту для транснаціональних корпорацій, не розвиваючи при цьому власного виробництва. Небезпека такого розвитку подій велика для багатьох областей

України. Дніпропетровська область із її промисловим потенціалом до них не відноситься, але й у цьому регіоні глобалізація ставить цілий ряд своїх проблем, пов'язаних із промисловим розвитком.

По-перше, технологічний стан нашої промисловості не дає підстав розраховувати на крупномасштабний прорив наукоємна та високотехнологічної продукції на західні ринки. Діяльність «Південмаша» у цьому плані скоріше виняток, ніж закономірність. Дійсно, «анклавом процвітання» України на міжнародному інвестиційному ринку є діяльність ракетно-космічної галузі України, що зосереджується в Дніпропетровську. Серед відомих інвестиційних та науково-технічних програм, що реалізуються в цій галузі, найбільш відомі такі:

«Інтеркосмос» / «Intercosmos» [1969—1991]

Широкомасштабна комплексна програма космічних досліджень здійснена разом з Академіями наук соціалістичних країн: НРБ, УНР, НДР, Республіка Куба, МНР, ПНР, СРР, ЧССР, а надалі за участю наукових організацій Франції, Індії, Швеції, Австрії.

Перший апарат цієї серії «Интеркосмос-1» було виведено на орбіту 14 жовтня 1969 р. Усього в рамках даної програми в КБ «Південне» було створено 23 автоматичних космічних апарати (типу ДС-У й АУОС).

«Ореол-Аркад» [1971—1981] / «Aureole - Arcade» Projects [1971—1981]

Метою проектів, виконаних спільно СРСР і Францією, було комплексне вивчення електромагнітних явищ у земній атмосфері.

Усього було виготовлено і виведено на орбіту три космічних апарати: «Ореол-1», «Ореол-2» (ДС-У2-ГКА, проект «Ореол-Аркад» 27 грудня 1971 р. і 27 грудня 1973 р. відповідно, і «Оре-ол-3» (АУОС-3-МА-ИК, проект «Аркад-3») — 21 вересня 1981 р.

«Ариабата-Бхаскара» [1975—1981] / / «Ariabata-Bhaskara» Projects [1975—1981]

Метою проектів (Індія, СРСР) було навчання індійських фахівців і надання технічної допомоги в створенні перших індійських супутників, а також забезпечення запусків супутників радянськими ракетами-носіями «Космос-2».

Запуск космічного апарата «Ариабата» відбувся 19 квітня 1975 р. Космічні апарати «Бхаскара» і «Бхаскара-2» було виведено на орбіту відповідно 7 червня 1979 р. і 20 жовтня 1981 р.

«Вега» [з 1994 року] / «Vega» [since 1994]

Спільно з італійською компанією «Avio» проводяться роботи за проектом «Вега», метою якого є створення блоку маршового двигуна керованого модуля четвертого ступеня ракети-носія «Вега», що розробляється Європейським космічним агентством.

Результатом виконання великого обсягу попередніх дослідно-конструкторських робіт стало укладення у 2003 р. контракту між КБ «Південне» і «Avio» на розробку й постачання блоку маршового двигуна.

«Дніпро» [з 1997 року] / / «Dnepr» [since 1997]

Завданням проекту «Дніпро» (Україна, Росія, Казахстан) є доробка міжконтинентальних балістичних ракет, що знімаються з бойового чергування, 15А18 (перетворення її в ракету-носія космічного призначення «Дніпро») і надання послуг із запуску комерційних супутників з космодрому Байконур.

Реалізацію проекту здійснює спільне російсько-українське підприємство «Космотрас». Перший запуск у рамках проекту здійснено 21 квітня 1999 р.

«ЄгиптСат» [з 2001 року] / / «EgyptSat» [since 2001]

Проект «ЄгиптСат» (Єгипет, Україна) передбачає проектування, виготовлення і запуск супутника «EgyptSat-1», а також навчання єгипетських фахівців і постачання до Єгипту устаткування, апаратного і програмного забезпечення для формування необхідної наземної інфраструктури.

Космічний аппарат, призначений для одержання зображень Землі з космосу.

Участь КБ «Південне» у проекті є результатом перемоги в міжнародному конкурсі, що проводився Національним управлінням по дистанційному зондуванню і космічних науках (м. Каїр).

«Циклон-4» [з 2003 року] / «Cyclone-4» [since 2003]

Разом з Федеративною Республікою Бразилія і Росією проводяться роботи з використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара. Проект передбачає завершення розробки української ракети-носія «Циклон-4», створення стартового комплексу на бразильському екваторіальному космодромі Алкантара і вихід на міжнародний ринок пускових послуг. Для забезпечення експлуатації ракетно-космічного комплексу передбачається створення міжнародної компанії Alcantara Cyclone Space.

Використання космодрому Алкантара дозволяє одержати нову якість для РН «Циклон-4», а саме можливість виводити КА на геостаціонарну орбіту.

«Наземний старт» [з 1993 року] / «Land Launch» [since 2003]

Проект «Наземний старт» (Україна, Росія, США) передбачає здійснення з космодрому Байконур комерційних пусків модернізованих двох- і триступінчастих ракет-носіїв «Зеніт».

Для координації робіт з проекту створено спільне підприємство — компанія «Міжнародні космічні послуги» (Росія, Україна). Американську сторону в проекті представляє компанія Sea Launch.

«Морський старт» [з 1993 року] / «Sea Launch» [since 1993]

Завдання проекту — створення ракетно-космічного комплексу морського базування й надання послуг із запуску комерційних супутників за допомогою ракети-носія «^m^SL».

Реалізацію проекту здійснює спільне підприємство «Sea Launch Limited Partnership)), засновниками якого є компанія «Boeing» (США), КБ «Південне» і ВО «Південний машинобудівний завод» (Україна), РКК «Енергія» (Росія) і компанія «Kvaerner» (Норвегія). Перший запуск у рамках проекту здійснено 27 березня 1999 р.

Бурхливе зростання новітніх технологій породжує високі вимоги до якості виробленої продукції. Однак, за оцінками експертів ООН, 80 \% промислового обладнання в Україні безнадійно застаріло, вік більшої його частини перевищує 20 років. Показовий факт: тільки 400 із 22 тис. українських стандартів (близько 2 \%) гармонізовані із відповідними міжнародними стандартами. За час незалежності в Україні було введено близько 2-х тис. стандартів, інше — успадковане від СРСР. Правда, починаючи з 2000 р., зокрема після видання Указу Президента України «Про міри по підвищенню якості вітчизняної продукції», робота по приведенню вітчизняних стандартів у відповідність з міжнародними активізувалася. Розробляються 1,6 тис. українських стандартів, адаптованих до міжнародних вимог, але в найближчому майбутньому очікується впровадження тільки 500 із них.

Таким чином неконкурентоспроможність і неінтегрованість України у світовий поділ праці й споживання роблять наш промисловий експорт надзвичайно уразливим для зовнішніх факторів.

Між тим, скорочення промислового експорту й вихід України зі світових ринків, наприклад чорних металів, можуть мати для нашої економіки досить серйозні наслідки. Тим більше, що за 10 років внутрішнє споживання продукції гірничометалур-гійного комплексу скоротилося з 26,6 млн у 1990 р. до 4,6 млн т у 2000 р. Деякі закордонні експерти пропонують у цих умовах повну переорієнтацію економіки України від традиційних галузей до інших її складових. Нам указують, що торгівля, яка домінувала у міжнародних економічних зв'язках, відіграє все меншу роль у відносинах між розвинутими країнами. Нині вона багаторазово перекривається більш значними операційними потоками — рухом капіталів, технологій, людей. Однак при цьому забувають додати, що стратегія промислово розвинутих країн полягає не у відмові від промислового виробництва, а в його оптимізації з використанням контролю уряду та забезпеченні зовнішніх інтересів державними ресурсами. Цей шлях повинен бути магістральним і для України. Активізація інвестицій у високотехнологічні виробництва зовсім не повинна обезкровлювати традиційні галузі. Так, для Дніпропетровської області важливим, знаковим є той факт, що програма стимулювання експорту продукції вітчизняних виробників передбачає шляхом реструктуризації та модернізації підприємств гір-ничометалургійного комплексу скоротити неконкурентоспроможне виробництво прокату на 8,5 млн т, труб — на 1,5 млн т. Нагадаємо, що більше як половина промислового виробництва області доводиться на долю гірничо-металургійного комплексу, що, в свою чергу, більш ніж на 80 \% зорієнтований на зовнішні ринки.

Курс на збереження та утримання старих традиційних ринків збуту української продукції, де переважають потоки продукції виробничо-технічного призначення, є одним із пріоритетних в умовах глобалізації світової економіки.

30 \% українського експорту доводиться на частку країн Азії, Африки та Латинської Америки. В його номенклатурі — машини, обладнання, труби та інша промислова продукція. Однак, від-стежуючи тенденції розвитку країн цих континентів, хотілася б звернути увага на те, що багато хто з них продовжує курс на індустріалізацію й залучення сучасних технологій. Виконуючи відповідну програму розвитку та індустріалізації, наші торговельні партнери найближчим часом зможуть самі задовольняти свої потреби. Про це говорить і той факт, що експорт української металургійної промисловості в ці держави постійно знижується. Є над чим подумати директорам і маркетинговим службам наших металургійних підприємств.

Традиційними споживачами української промислової продукції були і залишаються країни СНД і Росія. І хоча Росія, захищаючі своїх виробників, вводить митні обмеження на імпорт українських труб і проводить антидемпінгові розгляди по цілій групі українських товарів, співробітництво із цією країною у зовнішньоекономічній сфері має найважливіше значення для України. Втішно, що таке розуміння є, зокрема, Дніпропетровської області у керівництва міста. Економічні контакти Дніпропетровщини з російськими регіонами належать до найбільш сталих і плідних.

В умовах глобалізації світової економіки загострюється конкуренція не тільки за ринки збуту товарів, а й за залучення інвестицій. На думку західних аналітиків, наступив час конкуренції не тільки серед країн, а й територій усередині країн за інвестиції. Все частіше інвестиційні потоки йдуть не в країну взагалі, а в конкретне місто або регіон.

У цей час інвестиційний клімат в Україні помітно покращився. 2000 р. досягнуто помітний прогрес в економіці. Був прийнятий здоровий бюджет, у значній мірі здійснився перехід від бартерних розрахунків до грошових. За перші 9 місяців 2001 р. існує економічний ріст в 9,3 \%, інфляція утримується на рівні не вище 4 \%. Україна прийняла важливі елементи економічного законодавства, у тому числі Земельний кодекс. З урахуванням цих факторів МВФ поновив співробітництво з Україною, активізувалися її відносини зі Світовим банком. Досягнута реструктуризація українського боргу в Паризькому клубі. Однак прямі інвестиції в Україну все ще залишаються на низькому рівні в порівнянні з іншими постсоціалістичними країнами.

Виграш у конкурентної боротьбі за інвестиції досягається створенням для інвесторів кращих умов на загальнодержавному рівні. Це — скорочення податкових ставок, чіткі правові основі для ведення бізнесу й т. ін. Але й регіони можуть також внести свій внесок у створення сприятливих факторів для залучення інвесторів. Це — розвиток інфраструктури на місцях, підготовка кваліфікованих кадрів, дебюрократизація адміністративних процедур, розумна структура місцевих податків. Досвід Дніпропетровщини свідчить, що досить ефективним у створенні інвестиційної привабливості регіону є бізнес-форуми з їх широкою інформаційною основою. Про це, зокрема, свідчить минулий у Дніпропетровську IV україно-польський економічний форум.

Комплексний підхід, системний аналіз існуючих умов, розробка заходів різної спрямованості повинні скласти зміст діяльності владних структур у сфері зовнішньоекономічної політики.

Потребує перегляду та удосконалювання діяльність торгово-економічні місії України за кордоном, які мало пов'язані з регіонами. Останні рідко звертаються до їхніх послуг й у такий спосіб втрачається конкретика зовнішньоекономічної діяльності держави в цілому.

На нашу думку, повинно бути посилено представництво регіонів в міжурядових комісіях з економічного співробітництва, що функціонують між Україною і її основними торговельними партнерами. Ці комісії, що мають у своєму складі представників офіційних і ділових кіл, могли б більш широко розглядати проблеми регіонів.

Для регіону необхідний серйозний інформаційно-аналітичний центр, який би займався накопиченням і обробкою інформації зовнішньоекономічного характеру, проводив постійний моніторинг зовнішнього світу та допомагав суб'єктам економічної діяльності орієнтуватися в інформаційному потоці.

Світовий досвід показує, що одержання й акумулювання зовнішньоекономічної інформації відіграє істотну роль. Багато антидемпінгових переслідувань, яким зараз піддана українська продукція, виростають іноді просто через цінову неінформованість українських трейдерів.

Доцільно проаналізувати показники залучення іноземний інвестицій до Дніпропетровської області. Загальний обсяг іноземних інвестицій, що надійшли в економіку області станом на 01.01.2003, склав 382,3 млн дол. США. З них за основними видами економічної діяльності максимальна питома вага припадає на промисловість, оптову і роздрібну торгівлю, операції з нерухомістю та послуги юридичним особам, хімічну та нафтохімічну промисловість, металургію й обробку металу, машинобудування і целюлозно-паперову промисловість.

Загальний обсяг іноземних інвестицій, зареєстрованих на початок 2002 р., склав 349,7 млн дол. США, що на 106,5 млн дол. США більше, ніж; було зареєстровано на аналогічний період 2001 р., причому на кінець 2002 р.  ця сума склала

382,3 млн дол. США.

Дніпропетровська область за результатами щорічного рейтингу інвестиційної привабливості регіонів України, проведеного київським Інститутом Реформ, визнана третьою після Київської та Донецької областей. Насамперед пріоритети розставлені на користь промисловості і торгівлі. З огляду на специфіку регіону ці галузі можна прогнозувати як найбільш привабливі. У сфері надання послуг питома вага іноземних інвестицій максимально сконцентрована на операціях з нерухомістю і наданні послуг юридичним особам. Такі галузі, як хімічна та нафтохімічна, металургія й обробка металу, харчова і переробка сільгосппродукції, машинобудування, целюлозно-паперова, менш популярні серед інвесторів у плані прямого інвестування.

Основна частина залучених у регіон інвестицій — це прямі інвестиції. На 01.01.2003 р. питома вага їх складала близько 94 \% від загального обсягу залучених інвестицій на той самий період. Розглядаючи структурний розподіл іноземних інвестицій, залучених в економіку регіону за 2002 р., у розрізі міст і районів, видно, що значна частина з них припадає на м. Дніпропетровськ — 75,2 \%, що складає 287,3 млн дол. США. Помітними в цьому ряді є: міста Кривий Ріг — 22,1 млн дол. США, Орджонікідзе — 16,2 млн дол. США, Дніпродзержинськ — 7,07 млн дол. США; райони — Дніпропетровський — 24 млн дол. США, Нікопольський — 4,62 млн дол. США, Покровський — 3,45 млн дол. США.

За даними статистики на 01.01.2003 р. загальна кількість підприємств з прямими іноземними інвестиціями, зареєстрованих у 2002 р., у регіоні, склала 451 підприємство, а капітал інвестора —

359,43 млн дол. США.

Серед основних партнерів у сфері інвестиційної діяльності треба відзначити Кіпр (залучено 118,8 млн дол. США), Сполучені Штати Америки (8б,37 млн дол. США), Великобританію (44,6 млн дол. США), Австрію (37,07 млн дол. США), Швецію (17,73 млн дол. США), Швейцарію (14,13 млн дол. США).

Вкладення інвестицій за основними галузями таке:

харчова промисловість — 151,17 млн дол. США;

промисловість— 131,85 млн дол. США;

оптова і роздрібна торгівля — 128,9 млн дол. США;

хімічна і нафтохімічна промисловість — 26,9 млн дол.

США;

будівництво — 19,6 млн дол. США;

металургія й обробка металу — 18 млн дол. США;

целюлозно-паперова промисловість — 16,3 млн дол. США;

сільське господарство — 8,7 млн дол. США;

транспорт— 144,5 млн дол. США;

машинобудування — 16,18 млн дол. США;

фінансова діяльність — 10,98 млн дол. США;

операції з нерухомістю — 36,6 млн дол. США.

За остаточними даними щодо наявності іноземних інвестицій в економіці регіону, наданими обласним управлінням статистики, обсяг прямих іноземних інвестицій на одного мешканця області на кінець 2002 р. склав 102,3 дол. США при чисельності населення 3,533 млн осіб, тобто на 8,7 дол. США менше, ніж середній національний показник, але це більше, ніж у деяких регіонах, де створені спеціальні економічні зони та запроваджений спеціальний режим інвестиційної діяльності. Показник наявності іноземних інвестицій на душу населення Дніпропетровської області на початку 2003 р. більший, ніж в Донецькій області на 20,7 дол. США (81,56 дол. США), Харківській — на 45,5 дол. (56,8 дол. США), Житомирській — на 60 дол. США (42,3 дол. США), Волинській — на 51,5 дол. США (50,8 дол. США), Миколаївській — на 50,1 дол. США (52,24 дол. США), Автономній Республіці Крим — на 5,8 дол. (96,5 дол. СТА). Взагалі на 1 січня 2003 р. тільки чотири регіони України мали обсяг прямих іноземних інвестицій на одного мешканця вищий за середній національний показник.

Упродовж І кварталу 2003 р. процес залучення інвестиційних надходжень в економіку регіону значним чином активізувався, про що свідчить збільшення показника наявності прямих іноземних інвестицій на одного мешканця області. Якщо на початку 2003 р. вказаний показник складав 102,3 дол. США, то станом на 1 квітня його рівень підвищився до 112,8 дол. За показником наявності іноземних інвестицій на 1 мешканця з початку 2003 р. область випереджає Донецьку, Харківську та інші 20 регіонів України.

Існуюча практика реєстрації прямих іноземних інвестицій дозволяє явно представити розподіл питомої ваги інвестицій та їхню реальну кількість, залучену в ті чи інші галузі економіки області у 2002 р.

Необхідно відзначити зростання обсягу прямих інвестицій, вкладених у сферу надання послуг населенню: ресторанний і готельний бізнес, лікувально-оздоровчий комплекс, центри дозвілля. У зв'язку з цим зросла необхідність у прямому інвестуванні у сфері операцій з нерухомістю, і, як наслідок, підвищується потреба інвестування безпосередньо будівництва.

Понад 30 великих компаній з 9 країн світу інвестували в економіку регіону у 2002 р. кошти, в основному, у вигляді майна. Подібна ситуація є яскравою ілюстрацією того, чому інвестор не прагне вкладати валютні кошти, тоді як охоче направляє інвестиції на створення і розвиток основних фондів. У такий спосіб він намагається максимально уберегти себе від усіляких ризиків.

Дніпропетровська область за привабливістю є поки що третьою. Однак з огляду на потенційні можливості регіону і вже налагоджені контакти з іноземними інвесторами прогнози — позитивні. Імовірніше всього, варто розширити інформаційне середовище навколо регіону і, зокрема, провідних промислових підприємств, оскільки область історично вважається промисловою.

Максимальна кількість прямих інвестицій вкладено в економіку Київської області — 419,5 млн дол. і Києва — майже 2 млрд дол. США. У Донецькій області обсяги залучення прямих іноземних інвестицій на 01.01.2003 р. склали 389,4 млн дол. США. За кількістю залучених прямих іноземних інвестицій область поступається також Запорізькій, де на 01.01.2003 р. зафіксовано обсяг інвестицій на суму 362 млн дол., у той час як у Дніпропетровській області — 359,4 млн дол.

В економіку Дніпропетровщини станом на 1.01.2003 залучено інвестицій більше, ніж: в економіку Автономної Республіки Крим, Харківської, Волинської, Закарпатської, Житомирської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Сумської або Чернігівської областей, хоча у вказаних регіонах створені спеціальні економічні зони або запроваджений спеціальний режим інвестиційної діяльності. Підприємства області, які працюють за участю іноземного капіталу, відомі далеко за її межами: ЗАТ «Дніпропетровський олійноек-стракційний завод», ВАТ «Іста-центр», ЗАТ «Міжнародний готель «Україна», НВП «ЛВС», ЗАТ «Дніпромайн» та інші.

Успішно впроваджуються інвестиційні проекти також в інших містах і районах області. Продукція ЗАТ «Ольвія Бета Клінінг Продактс», ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський», ВАТ «Новопа-влівський гранітний кар'єр», компанії «Вільногірське скло», ЗАТ «Акціонерне товариство Дніпро-Каолін» користується стійким попитом за межами області і на зовнішніх ринках України.

У регіоні постійно проводиться робота щодо залучення іноземних інвестицій. З метою налагодження зовнішньоекономічних зв'язків з іноземними інвесторами, поліпшення інвестиційної привабливості та створення позитивного інвестиційного іміджу регіону у 2002 та у 2003 рр. проведено робочі зустрічі з представниками дипломатичних установ та бізнесменами Бельгії, Італії, Австрії, США, Франції, Швеції, Канади, Ізраїлю, Польщі, Хорватії, Словаччини, Казахстану та ін., а також проведено переговори з делегацією ЄБРР з питань кредитування важливих для області інвестиційних проектів (кредитування проекту Дніпропетровського міськвиконкому щодо модернізації міської тепломережі та надання кредиту ДП ВО «Південний машинобудівний завод ім. Макарова» для розширення випуску сільськогосподарської техніки).

Основними факторами інвестиційної привабливості є рівень економічного розвитку, обсяги зовнішньоекономічної діяльності, людські ресурси, рівень розвитку банківського сектора, а також ступінь впливу місцевих органів влади на проблеми, пов'язані із залученням іноземних інвестицій в економіку регіону.

Проблематичність більш досконального статистичного аналізу полягає не тільки в складності відстеження фінансових потоків, а, насамперед, через відсутність реалізації механізмів впливу на компанії з іноземними інвестиціями у випадку ненадання ними необхідної інформації.

Досліджуючи тенденцію залучення іноземних інвестицій за останні п'ять років, можна прогнозувати позитивний характер її спрямованості. Імовірніше всього, зросте питома вага інвестування в таких областях економіки регіону: промисловості, торгівлі, будівництві, операціях з нерухомістю, сільському господарстві, харчовій і переробній, транспорті, целюлозно-паперовій промисловості.

Основним негативним фактором, який значною мірою впливає на загальний стан залучення іноземних інвестицій, є недосконалість системи обліку та статистичної звітності з питань іноземного інвестування, внаслідок чого мають місце значні розбіжності між статистичними показниками наявності інвестицій від їх фактичних обсягів залучення.

Це пояснюється тим, що декілька стабільно працюючих в області підприємств — компанії «Білла-Україна», «МакДональдс Юкрейн», «Ранніла-Київ» — зареєстрували вкладені в них інвестиції в м. Київі, при цьому прибуток від діяльності отримують у Дніпропетровській області, тобто питання реєстрації інвестицій за місцем їх фактичного розташування залишається невирішеним, внаслідок чого можливість достовірного статистичного обліку обсягів залучення іноземних інвестицій в область зменшується.

Інформація про обсяги іноземних інвестицій, залучених у Дніпропетровський регіон, значною мірою не відповідає дійсному становищу. Це одна з об'єктивних причин, через яку Дніпропетровський регіон займає п'яте місце в Україні за обсягами залучення інвестицій і третє місце в рейтингу інвестиційної привабливості. Інша причина полягає в тому, що нині відсутня система постійного двостороннього інформаційного обміну з іноземними інвесторами як безпосередньо, так і через посередницькі організації і представництва. Мова, насамперед, йде про інформаційний обмін на рівні торгових представництв, міждержавних організацій, які акредитовані в Україні, представництв відомих міжнародних громадських організацій, міжпарламентських робочих груп.

Для успішного соціально-економічного розвитку області необхідне залучення іноземних інвестицій. На кінець 2002 р. загальний обсяг іноземних інвестицій склав у перерахунку на долари США 382,3 млн дол., у тому числі прямі інвестиції склали 359,4 млн дол, портфельні — 16,9 млн дол, інші — 6 млн дол., або 94 \%, 4,4 \%, та 1,6 \%, відповідно. При цьому приріст, у порівнянні з обсягом інвестицій на 1.01.2002 р. (349,7 млн дол), склав 32,5 млн дол., або 9,3 \%.

3 наведених даних видно, що інвестиції щорічно зростали. Значне зростання, починаючи з 2001 р., відбувалось за рахунок:

збільшення кількості звітуючих підприємств (серед яких підприємства, акції яких були придбані на вторинному ринку, знову створені, або які почали звітувати. Наприклад: на 1 січня 1998 р. звітувало 321 підприємство, а на 1 січня

2003 р. — 453);

підключення підприємств з портфельними та іншими інвестиціями;

—        збільшення суми інвестицій на звітуючих підприємствах. 3а період 1997—2002 рр. у підприємства області надійшло

іноземного капіталу на 408,3 млн дол. Щорічне надходження інвестицій відбувалось по роках нерівномірно.

Найбільше вкладення іноземного капіталу до економіки області було у 2001 р. — 153 млн дол., а протягом 1997—2000 рр. була тенденція до зниження: з 44,2 млн дол. у 1997 р. до 21,8 млн дол. у 2000 р. Проти 2001 р. тенденція зменшення вкладень продовжилась у 2002 р.

Починаючи з 1997 р. по 2000 р. (крім 1998 р.) внески у формі рухомого і нерухомого майна переважали грошові внески. Наприклад, у 1997, 1999, 2000 рр. на них припадало 21,5 млн дол. (48,7 \% від загального обсягу надходжень), 15,5 (61,8 \%), 9,7 млн дол. (44,3 \%), відповідно. 3 2001 р. грошові внески переважають майнові.

3а підсумками 2002 р. до області надійшло інвестицій від нерезидентів на 132,4 млн дол., переважну частку з них склали прямі інвестиції — 89,8 \% (119 млн дол.), портфельні — 10 \% (13,2 млн дол.), інші — 0,2 \% (0,2 млн дол.). Більше як половину обсягу прямих інвестицій вкладено у грошовій формі, у формі рухомого та нерухомого майна — 45,4 \% загального обсягу прямих інвестицій. У 2002 р. нерезидентами було придбано акцій підприємств області на 23 млн доларів.

3а 2002 р. 140 промислових підприємств області отримали прямі інвестиції від нерезидентів на 35,3 млн дол. (29,7 \% від загальної суми вкладень прямих інвестицій). Майже усі ці вкладення інвестицій (99,5 \%) отримали 132 підприємства обробної промисловості, з них на підприємства металургії та оброблення металу і целюлозно-паперової промисловості припадає 18,6 млн дол.

3агальна сума вилучення іноземного капіталу за 1997— 2002 рр. склала 155,1 млн дол. (в основному у 2002 р. — 101,5 млн дол.) і відбувалось за рахунок таких чинників: вилучення капіталу інвестором, втрат, викупу акцій — резидентами та відчуження інвестицій на користь резидентів згідно з узгоджувальними протоколами. У 2002 р., крім того, не подали звіти 22 підприємства області, які звітували у 2001 р. на суму 30,1 млн дол.

3і зменшення інвестицій у 2002 р. більше половини припадає на прямі — 55 \%, портфельні — 44,5 \%, інші — 0,5 \%. При цьому вилучення прямих інвестицій склало 55,9 млн дол., у тому числі вилучення грошових, майнових та інших внесків — 42,7 (з них підприємства області викупили у інвесторів акцій на 5,6 млн дол.), інших форм вилучення — 12,9, втрат капіталу — 0,3 млн дол.

Основні суми вилучень прямих іноземних інвестицій у 2002 р. припадають на промислові підприємства — 45,8 млн дол. (81,9 \% від вилучень прямих інвестицій по області), з них на підприємства добувної промисловості — 56,4 \%.

3а обсягами прямих іноземних інвестицій Дніпропетровська область займає п'яте місце серед регіонів України після м. Києва, Київської, Донецької та 3апорізької областей, або 6,7 \% від загального обсягу прямих інвестицій по Україні.

Одержані у 2002 р. інвестиції залучені до підприємств 24 видів діяльності. Найбільші обсяги усіх інвестицій вкладені у розвиток промислових підприємств — 153,7 млн дол. (40,2 \% загального обсягу), з них: у добувну промисловість — 27,1, хімічну та нафтохімічну — 27, машинобудування — 21,9, металургію та оброблення металу — 21,7, харчову — 17,6, целюлозно-паперову промисловість — 16,6 млн дол. 3 непромислових видів діяльності інвестори найбільший інтерес виявляють до такого виду діяльності, як оптова та роздрібна торгівля, до якої вкладено 129,7 млн дол. У підприємства, що здійснюють операції з нерухомістю, здавання під найм та надають інші послуги юридичним особам, вкладено 36,6 млн дол., у будівельні — 19,6, транспортні організації — 14,5, фінансові — 11,1, сільськогосподарські підприємства — 8,7 млн дол.

Інвестиції отримані з 60 країн світу у 10 видах валют. Вагому частку у загальному обсязі інвестицій складають долари США — 82,6 відсотка.

Як і в попередні роки, джерелом інвестицій залишаються країни «дальнього зарубіжжя» — 378,7 млн дол. (99,1 \% загального обсягу), з країн СНД внесено лише 3,6 млн дол. (0,9 \%).

Більше, ніж три чверті із загального обсягу інвестицій в область вкладено нерезидентами з таких країн: з Кіпру — 92,7 млн дол., США — 83,2, Сполученого Королівства Великобританії — 48,2, Австрії — 28,4, Швейцарії — 14,3, Угорщини — 11,1, Швеції — 10,2, Антигуа і Барбуди — 9,4, Канади — 8,6 млн дол.

На 1 січня 2003 р. нерезидентами країн ЄС було внесено в економіку області інвестицій на 111,3 млн дол. (29,1 \% від загального обсягу області), з них прямі — 103,7, портфельні — 4, інші — 3,6 млн дол., або 93,2 \%, 3,6 \% та 3,2 \% відповідно. Обсяги інвестицій проти 1 січня 2002 р. зросли на 17,1 млн дол.

Найбільші суми інвестицій серед 13 країн ЄС, з яких вони були отримані, припадають на 4 країни (94,6 млн дол.): Сполучене Королівство Великобританії — 48,2 млн дол., Австрію — 28,4, Швецію — 10,2, Німеччину — 7,8, що загалом складає майже чверть вкладень іноземних інвестицій з цих країн до загального обсягу області.

У промислові підприємства та підприємства, що займаються оптовою та роздрібною торгівлею, з країн ЄС вкладено прямих інвестицій на суму 75,1 млн дол., що становить понад дві третини загального обсягу інвестицій з країн ЄС, або 19,6 \% загального обсягу області.

Прикладом посилення інвестиційної привабливості регіонів в останні роки разом з Дніпропетровською є і Черкаська область. Дніпропетровська область на початок 2004 р. з обсягів прямих іноземних інвестицій перемістилась на друге місце. Черкаська область також піднялась в рейтингу і посідає 14 місце.

В останні роки динаміка прямих іноземних інвестицій в Черкаську область має позитивну спрямованість. Прямі іноземні інвестиції зросли за країнами походження: з Ліхтенштейну — з 9,8 млн дол. у 2002 р. до 31,3 млн дол.; з США — 25,6 млн дол. до 30,6 млн дол.; з Німеччини — з 4,4 млн дол. до 10,9 млн дол.; зі Сполученого Королівства Великобританії — з 5,1 млн дол. до 8,2 млн дол.; з Російської Федерації — з 3,2 млн дол. до 4,9 млн дол.; з інших країн — 6,6 млн дол. до 11,9 млн дол.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Роль іноземних інвестицій у реформуванні економіки України.

Правові основи іноземного інвестування в Україні.

Іноземні компанії на українському ринку.

Спеціальні економічні зони і прямі іноземні інвестиції.

Місце України у світовій економічній системі.

Визначення та функціональні типи спеціальних економічних зон.

Форми інвестиційних активів, що можуть бути інвестовані на території України.

Корпоративні форми іноземного інвестування.

Пріоритетні сфери іноземного інвестування в Україні.

Припинення діяльності іноземних та спільних підприємств в Україні.

Поняття вільної економічної зони й території пріоритетного розвитку.

Цілі створення вільних економічних зон.

Основні принципи формування і функціонування ВЕЗ.

Класифікації українських ВЕЗ.

Результати функціонування ВЕЗ і ТПР в Україні в 2000— 2004 роках.

Рекомендації щодо перспектив ВЕЗ та ТПР в Україні, покращання умов їх діяльності.

РОЗДІЛ

Подпись:

ІНФРАСТРУКТУРІ

ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ ТА РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ

ПІДПРИЄМСТВ