Економічний аналіз - Навчальний посібник (Черниш С. С.)

МетодологІчна основа економІчного аналІзу 1.1. економічний аналіз як наука

Економічний аналіз — це система спеціальних знань для дослідження зміни та розвитку економічних явищ, процесів у їх взаємозв'язку та взаємозумовленості, що визначається суб'єктивними та об'єктивними причинами з метою забезпечення цільового управління ними.

Особливістю економічного аналізу є процес пізнання на основі інформаційного зображення явищ і процесів господарської практики.

Економічний аналіз передбачає систему філософських, спеціальних, економічних, математичних та інших знань, які допомагають робити обґрунтовані судження про природу, зміну і розвиток економічних явищ, процесів.

Головні риси економічного аналіз, у як науки:

дослідження причинно-наслідкових зв'язків зміни та розвитку економічних явищ і процесів;

об'єктивне оцінювання ефективності розвитку економічної системи щодо створених умов внутрішнього і зовнішнього економічних середовищ;

багатоваріантне, багатоаспектне аналітичне забезпечення цільових запитів користувачів;

цільова спрямованість і практична цінність аналізу.

У процесі наукового пошуку виділяють об'єкт і суб'єкт пізнання. Для економічного аналізу об'єктом вивчення є економічна система, середовище господарювання, господарська практика з техні-ко-економічним, матеріально-речовим і соціально-екологічним змістом. Суб'єкт пізнання — це підприємець, бізнесмен, менеджер та будь-яка група зацікавлених людей.

Будь-який аналітичний пошук передбачає достатню суму знань економічних категорій, їхню природу та різнопланове тлумачення, а також охоплює використання основних наукових методів: індукція, дедукція, емпіричний, раціональний, кількісний, якісний та ін.

Економічний аналіз ґрунтується на основних принципах діалектики:

все пізнається у динаміці та розвитку;

пізнання у зв'язках, взаємозв'язках, взаємозалежності і взаємозумовленості;

у причинно-наслідковій підпорядкованості зміни та розвитку;

пізнання проявів необхідності та випадковості, негативних і позитивних характеристик, кількісних та якісних змін, дії механізмів мотивації та інтересу.

Для економічного аналізу характерним є не відображення практики господарювання у різних інформаційнім формах (план, звіт, програма тощо), а визначення кількісних та якісних параметрів причинно-наслідкового зв'язку її зміни і розвитку.

Економічний аналіз, як наука розвивався на основі наукових досягнень провідних вітчизняних і зарубіжних вчених.

М. І. Туган-Барановський на початку XX ст. розробив і практично використав у своїх працях принципові положення теорії економічного аналізу. Це стосується таких положень, як знаходження закономірного визначення зв'язку висловлених ідей з об'єктивними економічними умовами, аргументація теоретичних концепцій практичними розрахунками. М. І. Туган-Барановський описував у своїх працях методику та практику дослідження, рухаючись від цифри, від факту, що дало змогу йому зробити пророчий висновок про те, що «кооперація являє собою більш високий тип, ніж колективізм», а від з'єднання кооперативу з політичною партією програють обидві сторони, як партія, так і кооператив.

У ХІХ ст. значний внесок зробили І. Франко, М. Драгоманов та ін. Зокрема, багато праць І. Франка присвячені питанням економіки, статистики тощо. Він велику увагу приділяв статистичному аналізу, друкуючи низку статей типу статистичної студії, крайової статистики і зокрема «Статистика яко метода і яко наука». За результатами аналізу він розробляв проект земельної реформи.

Великий внесок у розвиток економічної науки в Україні зробили українські вчені такі як Євген Слуцький, Іван Вернацький, Володимир Левицький, Григорій Цихановський, Олександр Білімович та ін.

До кінця 90-х рр. XX ст. в умовах будівництва соціалізму і комунізму наука економічного аналізу розвивалась з пріоритетом догматики у тлумаченні економічних явищ і процесів. У 20—30-х рр. XX ст. економічний аналіз зводився лише до аналізу бухгалтерського балансу і був відображений у працях переважно російських вчених: П. Худякова, А. Усачева, С. Татура. Пізніше, на початку 40-х рр. , з'явилися перші наукові праці, що стосувались проблем комплексного економічного аналізу, російських вчених: С. К. Тату-ра, Н. Р. Вейцмана, І. І. Поклада, В. I. Петрової, Б. И. Майданчика, А. І. Муравйова та ін. Значний вклад у розвиток науки економічного аналізу зробили українські вчені-аналітики, більшість наукових праць яких опубліковані російською мовою.

Вагомий внесок у розвиток методики комплексного економічного аналізу зробили вчені з Києва: В. I. Самборський, І. І. Каракоз, Г. М. Мельничук; зі Львова: Є. В. Мних, М. В. Римар, М. Г. Яцків; з Тернополя: С. І. Шкарабан, І. Д. Фаріон, П. Я. Попович, М. И. Шеремет. Значним є доробок у розв'язанні наукових проблем методології та організації економічного аналізу вчених національної школи бухгалтерського обліку А. М. Кузьмінського, В. В. Сопко, З. В. Гуцайлюка, І. П. Житної, С. І. Голова, В. І. Єфіменко, М. В. Кужельного та ін.

Зв'язок економічного аналізу з іншими науками. Теоретичною і методологічною основою економічного аналізу є економічна теорія. Чітке, однозначне, змістовне тлумачення положень і категорій економічної теорії є передумовою становлення науки економічного аналізу, достатньо інтегрованою в системі економічних наук. Інтегрованість наук полягає у взаємному інформаційному та методичному взаємозв'язку предмета, об'єктів і методів дослідження.

Економічним аналіз і бухгалтерський облік. Найтісніше економічний аналіз пов'язаний з бухгалтерським обліком, який є для нього головною інформаційною базою (до 70 \% всієї економічної інформації для аналізу отримують у системі бухгалтерського обліку). Реформування системи бухгалтерського обліку в Україні за вимогами Міжнародних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (МП(С)БО) створило нове інформаційне середовище аналітичних досліджень і сприяє раціоналізації облікових процедур для досягнення більшої аналітичності, достовірності та оперативності облікової інформації. Виділення управлінського та фінансового обліку створює умови розмежування параметрів конфіденційності аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень, побудови інтегрованої системи показників внутрішнього і зовнішнього менеджменту. Облікові процедури стають дедалі аналітичнішими, що звужує сферу пошуку причин невідповідності за специфікою видів діяльності форм господарювання та методів управління. Система бухгалтерського обліку трансформується до більш повного забезпечення його управлінської, а не контрольної функції, що сприяє розвитку методики аналітичних досліджень.

Економічний аналіз і статистика. Зв'язок економічного аналізу та статистики зумовлений використанням в аналізі статистичної інформації і застосуванням статистичних прийомів і методів. Економіко-статистичний аналіз характерний для дослідження макро-економічних систем з метою напрацювання інструментарію державного регулювання економічних відносин господарюючих суб'єктів.

Аналітичні оцінки в аудиті. Найновіша сфера застосування економічного аналізу — аудит. Аналітичні процедури в аудиті визначені Положеннями про стандарти аудиту (Statements on Auditing Standarts), зокрема SAS № 56, та за Кодифікацією стандартів аудиту, яка прийнята Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів (АІСРА). За визначенням стандарту аналітичні процедури складаються з оцінок фінансової звітності та іншої інформації, які виведені аудитором, враховуючи ймовірні та очікувані співвідношення між фінансовими і нефінансовими даними.

Економічний аналіз і маркетинг. Маркетингова діяльність передбачає розв'язання цілої низки аналітичних завдань, пов'язаних із дослідженням ємності ринку, його кон'юнктури, ступенем кон-курентності та станом регульованості і т.п. Проведені маркетингові дослідження дають змогу формувати виробничу програму, визначати сферу та механізми ділового партнерства у ресурсозабезпе-ченні та ресурсовикористанні, сервісному обслуговуванні тощо.

Зв'язок економічного аналізу з контролінгом. Економічний аналіз є елементом контролінгу, виконуючи функцію оцінки відповідності фактичного стану об'єкта до визначених параметрів його поведінки. При позитивному стані системи забезпечується підтримка у продовженні роботи, а при її збуренні — визначається стан проблеми, механізм її розв'язання та проектуються нові стандарти поведінки.