4.2. аналіз балансу, як основна складова фінансового аналізу

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства.

Баланс — це групування моментної інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксується підсумок господарських операцій на звітну дату.

Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв'язок з іншими статтями, а також давати якісну характеристику їх. Уміння читати баланс дає можливість:

одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

розрахувати рівень забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;

визначити, через вплив яких чинників змінилася величина оборотних коштів;

•           оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період. Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його

загальної оцінки за даними балансу. Для того щоб проаналізувати всі аспекти фінансового стану підприємства, потрібно здійснити підготовчий етап — привести звітний баланс до такої форми, яка, з одного боку, дає можливість об'єктивного аналізу, а з іншого — є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків.

Аналіз балансу починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна, нескладна і нетривала за часом виконання оцінка фінансового стану та динаміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз балансу передбачає передусім кілька етапів його проведення:

підготовчий;

попередній огляд бухгалтерської звітності;

читання балансу.

На першому етапі маємо переконатися в тому, що баланс готовий до читання. Для цього виконується проста лічильна перевірка балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі слід перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхідних форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні підсумки, а також відповідність складеного балансу всім вимогам П(С)БО.

Експрес-аналіз показників балансу підприємства здійснюється в динаміці за допомогою персональних комп'ютерів. При цьому застосовується проста система аналітичних таблиць, що розміщуються на екрані дисплея, послідовний перегляд яких даватиме повну інформацію про фінансовий стан підприємства. В цих таблицях можуть розкриватися:

господарські засоби підприємства (величина господарських засобів, основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти);

основні засоби підприємства та їх структура (вартість основних засобів, у тому числі активної частини, за первісною та остаточною вартістю, коефіцієнтом зносу та відновлення);

структура і динаміка оборотних коштів (підсумок розділу II активу балансу);

динаміка основних результатів господарської діяльності підприємства (обсяг реалізації, прибуток, рентабельність);

ефективність використання фінансових ресурсів (показники всіх фінансових ресурсів, у тому числі власних і залучених, рентабельність фінансових ресурсів, виражені у відсотках).

Залежно від мети аналізу фінансового стану за допомогою комп'ютера можна дістати цілу низку інших аналітичних таблиць.

На другому етапі потрібно ознайомитися з примітками до звіту, оцінити тенденції зміни основних показників діяльності, якісну модифікацію в майбутньому фінансовому стані підприємства.

Основним у експрес-аналізі є третій етап — читання балансу, яке передбачає попереднє загальне ознайомлення з результатами роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо за бухгалтерським балансом, а також розрахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. В процесі читання балансу з'ясовують:

характер змін його підсумків, окремих розділів і статей;

правильність розміщення майна підприємства;

поточну платоспроможність і ліквідність підприємства.

Читання балансу починають зі встановлення зміни валюти балансу за аналізований період. Для цього порівнюють валюту балансу за звітній і попередній періоди. Таке порівняння дає змогу визначити загальну тенденцію зміни балансу. Якщо валюта балансу збільшується — це оцінюється позитивно, зменшується — негативно. Збільшення валюти балансу свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей підприємства. Проте при цьому треба враховувати чинник інфляції. Зменшення валюти балансу означає спад у господарській діяльності підприємства (зниження попиту на продукцію, відсутність сировини, матеріалів тощо). Слід зауважити, що валюта балансу відображає орієнтовну оцінку суми коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства. Ця оцінка є обліковою і не відображає реальної суми грошових коштів, які можна одержати за майно, наприклад, у разі ліквідації підприємства. Поточна «ціна» активів визначається ринковою кон'юнктурою і може відхилятися в будь-який бік від звітної, особливо в період інфляції.

Для загальної оцінки зміни фінансового стану потрібно визначити співвідношення динаміки балансу і динаміки обсягів виробництва, реалізації продукції, а також прибутку підприємства. Більш швидкий темп зростання обсягів виробництва, реалізації продукції і прибутку порівняно з темпом зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання коштів підприємства. Відставання темпу зростання цих показників від темпів зростання суми балансу свідчитиме про погіршення використання коштів підприємств. Для розрахунку темпів зростання названих показників використовують звіти про виробництво продукції, фінансові результати, баланс.

При читанні балансу за даними форми 1 та форми 2 з'являється можливість також розраховувати і порівнювати наведені показники з даними попередніх періодів, аналогічними показниками інших підприємств, а також загальноприйнятими, стандартними значеннями показників прибутку, випущеної та реалізованої продукції із розрахунку на одну гривню, середньорічної (квартальної) вартості майна. В державах з ринковою економікою ці показники використовують для характеристики ділової активності керівництва підприємства. Для зарубіжних підприємств такі показники розробляють фінансові, податкові служби, а також різні підприємницькі союзи і фірми. В СНД такі показники поки що розробляються на замовлення підприємств і відомств.

Отже, розглянута методика аналізу загальної валюти балансу може бути доповнена розрахунком коефіцієнтів: приросту валюти балансу, коефіцієнтів виручки від реалізації продукції, приросту прибутку від реалізації, прибутку від інших видів діяльності підприємства. Ці коефіцієнти також дають змогу оцінити загальний фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт приросту майна (Кб) розраховують за формулою

Кб = -Б^БЧ

б      Б0 '

де Б1 Б0 — середня величина майна за звітний і попередній періоди.

Коефіцієнт приросту виручки від реалізації продукції (К„) розраховується за формулою

К„ = ^ 100,

° V

де У1, ¥0 — виручка від реалізації продукції за звітний і попередній періоди.

Аналогічно розраховуються коефіцієнти приросту прибутку від реалізації та інших видів діяльності.

Якщо коефіцієнт приросту виручки від реалізації (прибутку від реалізації та інших видів діяльності) буде вищий за коефіцієнт приросту майна, то це свідчитиме про покращання ситуації з коштами на підприємстві порівняно з попереднім звітним періодом, і навпаки, якщо спостерігатиметься відставання, то це характеризує погіршення використання коштів підприємства.

І, насамкінець, крім зміни валюти балансу в цілому необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто провести горизонтальний та вертикальний аналізи його (табл. 4.1).

Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу з попереднім звітним періодом, розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень.

Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Його мета — розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка її змін. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом'якшують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає змогу встановити абсолютні відхилення і темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) — зробити висновки про співвідношення власного і позикового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства при ринкових відносинах, його фінансову стабільність. Горизонтальний та вертикальний аналізи можуть здійснюватися за кілька звітних періодів.

Отже, на основі результатів аналізу балансу можна виділити головні ознаки, наявність яких у балансі дає підстави вважати його «позитивним». Цими ознаками є такі: 1) збільшення валюти балансу на кінець звітного періоду порівняно з його початком; 2) зростання темпів приросту всіх активів порівняно з темпами приросту необоротних активів; 3) перевищення власного капіталу підприємства над позиковим і збільшення темпів його зростання порівняно з темпами зростання залученого капіталу; 4) приблизно однакові темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості; 5) збільшення частки власних оборотних коштів понад 10 \%.

Після розгляду основних напрямів аналізу балансу необхідно ознайомитися також із впливом інфляції на валюту балансу.

Відомо, що для порівняння даних балансу на початку і в кінці року номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік слід привести в повну відповідність з номенклатурою і групуванням розділів і статей, встановлених для бухгалтерського балансу на кінець року. Крім того, порівнюючи дані на початку і в кінці звітного періоду, необхідно враховувати вплив інфляції.

Основною ознакою інфляції, як відомо, є зростання цін у середньому, тобто збільшення середньої ціни всієї номенклатури товарів, які були обрані базою визначення рівня інфляції. В теорії і на практиці виділяють кілька рівнів інфляції: 1) низька інфляція — при зміні цін за рік на 1 \%; 2) повзуча — зміна цін на 10 \%; 3) галопуюча — зміна цін на 100 \%; 4) гіперінфляція — зміна цій на 1000 \%; 5) суперінфляція — при зміні цін за рік на 10000 \% і більше. При цьому індекси інфляції становлять відповідно 1,01; 1,1; 2; 11 та 101. Нормативною вважається інфляція у розмірі 2 — 7 \%.

Незначна інфляція є допустимою і навіть корисною, адже сприяє зростанню активності власників грошей, спонукає їх до вкладання грошей у прибуткові заходи, оскільки гроші, що знаходяться без руху, дуже швидко втрачають у ціні. Проте висока інфляція негативно виливає на весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим чинником розвитку виробництва і фінансового стану підприємства. Інфляція знецінює всі доходи і надходження підприємства. Будь-яка відстрочка платежів призводить до того, що підприємство одержує лише частину належного йому доходу.

Відомо, що баланс, складений без урахування впливу інфляції, стає джерелом необ'єктивної інформації і користувачі можуть прийняти не адекватні реальним процесам рішення, адже різні елементи балансу змінюються з різною швидкістю. Наприклад, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість, яка є вимогою про виплату фіксованої суми у майбутньому, в зв'язку з інфляцією втрачають свою вартість, що призводить до збитків підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, тобто не своєчасно здійснюють оплату рахунків постачальників та інших зобов'язань (з оплати праці, розрахунки з бюджетом, страховими органами тощо), матимуть з цього вигоду, бо вони можуть розраховуватися за своїми зобов'язаннями грошима зі зниженою купівельною спроможністю. Тому, об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна, лише коригуючи дані балансу та інших форм бухгалтерської звітності з урахуванням інфляції.

Слід зазначити, що зарубіжна облікова практика має досвід усунення негативного виливу інфляції. Існують дві основні моделі обліку впливу зміни цін:

модель обліку в постійних цінах (облік загального рівня цін). Ця модель залишає первісну вартість активів незмінною, але перетворює одиницю виміру в постійні (порівнянні) ціни;

модель обліку в поточних цінах. При використанні цієї моделі первісну вартість перераховують у поточні ціни.

Основною метою бухгалтерської звітності, поданої в постійних цінах, є відображення її в однакових одиницях купівельної спроможності, а не в грошових одиницях, які перекручують порівняння за періодами. Баланси в поточних цінах є більш реальними показниками поточної економічної вартості активів і пасивів, ніж баланси в постійних цінах. Цей метод найефективніший при розрахунку впливу інфляції на негрошові статті, але він не враховує зменшення вартості грошових активів або зменшення економічної значущості пасивів.

Взагалі сильні сторони першого методу є частіше слабкими сторонами другого і навпаки. Індекс цін (інфляції) виражається в частках одиниці або у відсотках і розраховується так:

Ір = Загальна вартість продукції (товарів, робіт, послуг) у цінах звітного періоду, грн / Загальна вартість продукції (товарів, робіт, послуг) звітного періоду в цінах базового періоду, грн,

або за формулою

Ір = Е      Е Р0аь

де Ір — індекс ціни (інфляції);

ро та щ1 — ціни товарів, робіт, послуг відповідно в базовому та звітному періодах;

щ1 — кількість продукції, реалізованої у звітному періоді.

Для розрахунку реальної величини грошового доходу (або вартості не грошових активів), очищеної від інфляційного впливу, необхідно поділити номінальну вартість на індекс інфляції.

Алгоритм використання моделі постійних цін. На індекс інфляції коригуються тільки не грошові етапи балансу (основні кошти, нематеріальні активи, сировина, матеріали та інші цінності, витрати в незавершеному виробництві, готова продукція, МШП, товари).

Для перерахунку балансу в грошові одиниці в порівнянних цінах використовується формула

А = А, /(7д/ /Р0),

де А' — реальна (перерахована) величина статті балансу;

Аі — номінальна величина цієї статті за даними бухгалтерського обліку;

Ір1 — індекс інфляції на момент аналізу;

Тр0 — індекс інфляції в базовому періоді або на початкову дату складання балансу.

Наприклад, обсяг готової продукції за даними бухгалтерського балансу на кінець 2007 р. становив 182 112 грн. Щоб привести цю величину до порівнянних із початком 2000 р. цін, необхідно знати індекс інфляції:

за 2007 р. — 1,844;

за 2000 р. — 1,11 та виконати розрахунок:

А' - 182 112/(1,844/1,11) = 109 706 грн

Обчислену величину можна використовувати для аналізу, порівнюючи з початком 2007 р.

Перерахунок основних засобів, нематеріальних активів, сировини та матеріалів, МШП у порівнянні ціни здійснюється так:

а)         всі об'єкти групуються за роками надходження на підпри- ємство;

б)         для кожного року вартісна оцінка виду активу перераховуєть- ся за допомогою індексу цін поточного року та року придбання ак- тивів;

в)         обчислені (перераховані) результати підсумовуються. Інфляція також впливає і на суму одержаного прибутку. Алгоритм використання моделі поточних цін. Цей метод

більш точний, але й більш трудомісткий. Трудомісткість його полягає в тому, що коригування статей балансу відбувається за різними видами індексів цін (індекс зростання цін на сировину та матеріали, МШП тощо), які відрізняються від загального індексу цін (Ір). Крім того, треба знати індекси цін і на кінець року, і в середньому за рік.

Залишки за негрошовими рахунками на кінець року слід помножити на відповідне відношення індексу ціни коригованого виду активу на кінець року до індексу ціни того самого активу в середньому за рік.

Розрахунок виконується за формулою

А = А1 (/р1/ /pcep),

де Ірсер — середній індекс цін за рік.

Аналогічно перераховуємо кожний вид не грошових активів. Потім всі обчислені значення підсумовуємо і отримуємо реальну вартість активів у поточних цінах.

Цей метод потрібно застосовувати у випадках, коли ціни на різні групи товарно-матеріальних цінностей неоднакові.

Вартість основних засобів коригується у такий самий спосіб, і, крім того, коригується сума накопиченого зносу.

Для розрахунку поточної вартості може використовуватися:

відновлювальна вартість будь-яких видів активів — сума, яку сплачують на ринку за аналогічні цінності за вирахуванням зносу;

ліквідаційна вартість — потенційна чиста поточна ціна продажу активів за вирахуванням витрат на їх доробку і реалізацію;

економічна вартість — дисконтована оцінка майбутніх чистих надходжень, одержаних від використання активів.