4. перехід від зовні зумовленої моральної поведінки до свідомої

Етичні норми спочатку представлені у свідомості ди­тини як когнітивні утворення (уявлення) і не виступають у ролі мотиву їх поведінки: малюк знає, як потрібно, але не завжди чи­нить саме так. Спочатку виконання моральних норм має зовніш­ню зумовленість: вимоги дорослого. Навіть присутність доросло­го полегшує виконання дитиною моральної норми.

Наявність усвідомлюваних моральних норм, які суперечать бажанням дитини, породжує ситуацію внутрішнього конфлікту. Він свідчить про засвоєння норм дітьми на рівні знань, а не пе­реживань. Як відзначає С. Г. Якобсон, характер внутрішнього конфлікту залежить від сфери спілкування дитини. У взаєминах з дорослим — це суперечність між зовнішніми вимогами й особис­тими бажаннями дитини. У спілкуванні з ровесниками — зітк­нення різноспрямованих інтересів. При відсутності зовнішнього тиску виникає суперечність між власними бажаннями дитини та їх моральною оцінкою [167, с. 35].

У 5—7 років дошкільники переходять від зовні зумовленої моральності до свідомої. Етична норма стає регулятором взає­мовідносин між людьми, усвідомлюється як умова колективної діяльності. Зовнішній контроль з боку дорослого знижується. Поведінка дитини стає етичною навіть за відсутності дорослого і у разі, якщо дитина впевнена в безкарності свого вчинку і не ба­чить вигоди для себе. Етична норма стає мотивом поведінки. Зв'язок між етичною свідомістю і етичною поведінкою — мета і найголовніший показник морального розвитку дошкільника.

Для подолання конфлікту між етичними нормами як зовніш­німи вимогами і спонуками самої дитини вирішальне значення має формування у дошкільника відповідних переживань, що по­ступово складаються у стійкі його ставлення до оточуючих та ви­ступають мотивами його поведінки. Відома українська дослідни­ця дошкільної психології В. К. Котирло та її співробітники (Ю. Б. Приходько, С. О. Ладивір, С. Є. Кулачківська, С. П. Тище­нко) розкрили умови формування гуманного ставлення до інших. Таке ставлення зароджується у дошкільному віці як здатність сприймати та розуміти емоційні стани інших людей, приходити їм на допомогу, рахуватись із їх інтересами при постановці та до­сягненні своїх цілей. Умовами формування гуманного ставлення до інших є демократичний стиль виховання, побудований на емоційно-позитивному й виразному ставленні дорослого до ди­тини; організація спільної діяльності дітей на засадах співпраці.

Формуванню взаємозв'язку етичної свідомості і поведінки сприяють ситуації морального вибору, коли дошкільник сам ви­рішує, як вчинити: піти на цікаву прогулянку або допомогти до­рослому; з'їсти цукерку самому або віднести мамі; погратись з новою іграшкою або поступитися нею молодшому. Роблячи ви­бір на користь дотримання норми, дитина одержує задоволення. Поступово така поведінка стає звичкою і з'являється потреба до­тримуватися норми.

У самочинних дитячих співтовариствах старші дошкільники самі встановлюють норми взаємин, дотримання яких дитяча гру­па вимагає від кожного учасника. Наприклад, для об'єднань до­шкільників характерними є норми підпорядкування більшості та дотримання черги. Такі норми діти використовують для подо­лання й попередження конфліктів, що виникають при організації спільної діяльності. Встановлені самими дітьми правила поведін­ки суттєво відрізняються від норм моралі, проте тісно пов'язані з ними, відображаючи такі загальні етичні принципи, як уявлення про справедливість, визнання прав та інтересів інших, рівноправ­ності. Досвід встановлення та дотримання подібних норм сприяє засвоєнню важливого етичного принципу справедливості [167, с. 72—75].

О. О. Смірнова та В. Г. Утробіна визначили вікову динаміку ставлення дитини до ровесника. У молодших дошкільників від­значається байдуже (індиферентне) ставлення до ровесників та до оцінок, що ровесники отримували від дорослих. У середньому дошкільному віці різко зростає увага до ровесника. Спілкування дітей опосередковується предметною чи ігровою діяльністю. Ді­ти ревниво спостерігають за діями ровесників, їх успіхами. Спів­переживання ровесників часто проявляється неадекватно: успіхи товариша можуть засмучувати, а невдачі радувати. Різко зростає кількість та гострота конфліктів між дітьми. Ровесник виступає предметом постійного порівняння з собою, спрямованого на про­тиставлення, відокремлення себе із колективу дітей. Таким чи­ном дитина завойовує визнання та повагу збоку ровесників. До 6 років значно зростає емоційне залучення у дії ровесника, харак­терним є адекватне співпереживання. Ровесник починає виступа­ти самоцінною, цілісною особистістю [135, с. 331—332].

ВИСНОВКИ про перехід до свідомої моральної поведінки:

до 5 років виконання моральних норм дітьми має пе­реважно зовнішню зумовленість — вимоги дорослого;

наявність усвідомлюваних моральних норм, які супе­речать бажанням дитини, породжує ситуацію внутрішньо­го конфлікту;

у 5—7 років дошкільники переходять від зовні зумов­леної моральності до свідомої;

головною умовою подолання конфлікту між етичними нормами як зовнішніми вимогами і спонуками самої дитини є формування в неї гуманного ставлення до оточуючих;

ставлення дитини до ровесників розвивається від байдужого до зацікавленого та до поваги особистості ін­шої дитини.