2. особливості сенсорно-перцептивного розвитку дитини раннього віку

Сенсорно-перцептивний розвиток у ранньому віці пов'язаний із вдосконаленням здатності дитини вирізняти якомо­га більшу кількість ознак у предметах. Спеціальною пізнаваль­ною дією при цьому виступає обстеження, яке у малюка ще дуже недосконале (непослідовне, фрагментарне). Накопичення чуттє­вого досвіду дитини приводить до розвитку впізнавання, в якому інтегровані пам'ять та сприймання. При цьому дитина орієнту­ється на якусь найбільш помітну зовнішню ознаку, а не на їх сис­тему. Тому, наприклад, вона перестає впізнавати когось із знайо­мих дорослих, коли він змінив забарвлення волосся, або прийшов у капелюсі тощо. Досвід дитини ще дуже обмежений, тому спри­ймання часто втрачає свою предметність: малюк досить тривало й зосереджено розглядає зображення догори ногами, не звертаю­чи уваги на розміщення предметів.

Активність дитини виявляється переважно у вигляді пред-метно-маніпулятивних ігор, у формі ситуативно-ділового спіл­кування з дорослим, тому найкраще вона розрізняє саме ті ознаки предметів, які виступають умовою практичних дій із ними: форму й величину. Малюк впізнає свої черевики серед дорослого взуття, бо вони маленькі. Набагато відстає розріз­нення кольорів.

Ускладнення предметних дій, їх включення у свої ігри та по­бутові процеси, зростання прагнення дитини до самостійності у своїх діях сприяють розвиткові здатності порівнювати ознаки предметів між собою, що стає фактором їх розрізнення. Прагнучи самостійно застібнути гудзики на своїй сорочці, дитина повинна знайти до кожного гудзика свій отвір, інакше застібка вийде ко­сою. Щоб зав'язати шарф при виході на прогулянку, малюк має знайти його центр, і цим місцем закласти собі на шию. Складаю­чи розбірні іграшки, дитина співвідносить окремі їх частини за розміром, формою, кольором. Головна ознака, на яку орієнтуєть­ся дитина при складанні матрьошки, пірамідки, — розмір частин; при складанні картинок із кубиків — зображення, колір. Дитині не вдається одразу досягти результату, вона виконує багато не­вдалих спроб. Засвоєння способу дій відбувається у співпраці із дорослим, який допомагає дитині вибрати правильну деталь. При цьому використовується практичне примірювання однієї деталі до іншої. Відбувається їх інтеріоризація: спочатку в ході практи­чних дій на основі мірки, потім у плані сприймання, нарешті — у плані уявлення (при відсутності порівнюваного предмета).

Так, у грі з дошкою Сегена (порожня коробка з отворами певної форми на поверхні) дитина по черзі прикладає фігури різної форми до отворів, не проштовхуючи їх у коробку, а відшукуючи деталь відповідної до отвору форми. Для складання пірамідки використо­вується наступний спосіб: дитина знаходить найбільше кільце, на­низує його, потім таким же способом знову найбільше, знову нани­зує, тепер шукає найбільше кільце серед решти кілець і так до останнього. Спочатку пошук найбільшого кільця полягає у тому, що кожне із наявних кілець прикладається до інших. Поступово примірювальні дії починають відбуватися на основі зору без прак­тичних дій з предметами. При цьому дитині необхідно бачити по­рівнювані предмети. На 3-у році життя деякі добре знайомі малюку предмети стають постійними зразками, з образами яких дитина по­рівнює властивості будь-яких об'єктів, наприклад, трикутні об'єкти з уявленням про дах, червоні — з уявленням про помідор.

Інтеріоризація орієнтувальних дій дозволяє дитині виконувати завдання на вибір за зразком, який служить при цьому міркою. Таке завдання є складнішим для дитини, ніж просте впізнавання, особливо, якщо запропонувати малюку багато різнорідних, скла­дних за формою, забарвленням, конструкцією предметів. Тобто нові дії сприйняття краще засвоюються відносно добре знайомих і більш важливих з погляду практичної діяльності ознак. Послі­довність у формуванні здатності дитини підбирати предмети за зразком певної ознаки повинна бути наступною: за формою — за величиною — за кольором.

Засвоєння орієнтувальних дій наприкінці раннього віку при­водить до того, що дитина може одночасно розрізнити у предметі кілька його ознак. Розрізнення ознак полегшується за умови їх називання, проте слова на позначення ознак предметів (прикмет­ники) діти раннього віку засвоюють слабо і майже не користу­ються ними. Найкраще діти розрізняють функцію предмета, що зумовлює характер та спектр дій із цим предметом. Функція предмета відображається у його назві. Не випадково діти пере­кручують назви предметів, відповідно до дій із ними: колоток (замість молоток); мазелін (замість вазелін); копатка (замість ло­патка) [162, с. 94]. Дитині важко відволіктись від найголовнішого для неї у предметі — його функції. Розвиткові дитини сприяють завдання підібрати предмети за словом дорослого, що позначає певну ознаку (Л. А. Венгер, Е. І. Пілюгина). Це створює основу для засвоєння сенсорних еталонів.

ВИСНОВКИ про особливості сенсорно-перцептивного розвитку в ранньому віці:

розрізнення ознак предметів проявляється як впізна­вання, в якому інтегровані процеси пам'яті та сприймання;

найкраще дитина розрізняє форму й величину пред­метів, які є умовою її предметних дій;

розвиток орієнтувальних дій відбувається при пере­ході від практичного примірювання до зорового співвідно­шення предметів за їх ознаками і до порівняння з викорис­танням уявних мірок-образів;

засвоєнню слів на позначення ознак (прикметників) сприяють вправи на вибір предмета за названою дорослим ознакою;

створюється основа для подальшого засвоєння сен­сорних еталонів.