Дошкільна психологія - Навчальний посібник (Дуткевич Т.В.)

1. початковий етап у сенсорно-перцептивному розвиткові дитини

 

Відчуття та сприймання — початковий момент пізнан­ня, його називають також сенсорно-перцептивною сферою осо­бистості. За допомогою органів чуттів людина отримує інформа­цію про оточуюче.

Відчуття — це елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ оточую­чого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів.

Найбільш поширена класифікація відчуттів за органами чут­тів. запропонована Аристотелем: зір, слух, нюх, смак, дотик. У наш час дотикові поділяють на тактильні (тиску) і температурні. Виділяють проміжні між тактильними і слуховими — вібраційні, що мають місце, коли ми розпізнаємо музику, тримаючи руку на гучномовці. Загальні для всіх аналізаторів — больові, які не ма­ють специфічного рецептора.

Сприйняття — це віддзеркалення предметів, явищ, процесів і сукупності їх властивостей в їх цілісності при безпосередній дії цих предметів і явищ на відповідні органи чуття. На відміну від сприйняття, відчуття дозволяє відображати лише окремі власти­вості предметів і явищ.

Як і відчуття, сприймання виникає лише при безпосередній дії на аналізатори. Перехід від відчуття до сприймання означає більш повне і складне відображення предметів.

Образ сприймання вибудовується завдяки активності людини. Неточності і помилки у функціонуванні окремого аналізатора ви­правляються і уточнюються за допомогою злагодженої роботи інших. У результаті людина отримує образ, адекватний дійсності.

Види сприймання розрізняють за: 1) конкретним змістом об'єкта (сприймання тексту, мистецтва, природи, навчального матеріалу); 2) формами існування матерії (часу, простору, руху); 3) провідним аналізатором (зорове, слухове, нюхове, смакове, до­тикове, кінестетичне або рухове).

Відчуття і сприйняття складають процеси чуттєвого пізнання.

Протягом дошкільного дитинства сенсорно-перцептивний розвиток дитини проходить важливі етапи, що багато у чому ви­значають пізнавальну діяльність людини загалом. Низка психо­логічних та психофізіологічних досліджень (Денісова Н. М., Фі-гурін Н. Л., Щелованов Н. М., Аксаріна Н. М., Голубєва Л. Г., Кістяковська М. Ю. та ін.) розкривають, як відбувається сенсор-но-перцептивний розвиток в немовлячому віці.

Для розуміння закономірностей розвитку сенсорно-перце-птивної сфери немовляти важливо взяти до уваги, що його мо­торний розвиток відстає від розвитку аналізаторів. Обмеженість рухових можливостей немовляти стримує і розвиток відчуття й сприймання, бо, як зазначалося вище, ці процеси носять активний характер і на основі рухів аналізаторів формується адекватний перцептивний образ. Одразу після народження дитина здійснює хаотичні, некеровані рухи ручками, ніжками, не може тримати голівку, зупиняти погляд тощо.

Перші відчуття тісно пов'язані з емоційною сферою дитини. За реакціями новонародженого на різні зорові подразники поміт­но, що він розрізняє серед них неприємні та приємні. Приємні подразники викликають нетривале зосередження, дитина ніби «завмирає». Неприємні — породжують неспокій, спроби блоку­вати надходження сигналів з оточення: заплющує очі при дуже яскравому світлі, відсмикує ручку від холодного, гарячого, почи­нає плакати тощо.

Рухи очей розвиваються поступово, зупинити погляд новона­роджений не може, лише до кінця першого місяця він може зосе­редити його на кілька секунд. Краще дитині дається відображен­ня рухомих предметів. Вже в кінці першої декади життя малюк простежує очима рухомий предмет. Поява у 2—3 тижні конвер­генції очей дозволяє дитині краще розрізняти предмети на різній відстані від аналізатора. Відстань ця поступово зростає: у 4— 5 тижнів становить 2—4 м, в 3 міс. — 4—7 м. З 6—10 тижнів виникають кругові рухи ока, що дозволяють їй простежувати предмет, який рухається по колу.

Слуховий аналізатор малюка також від народження повністю готовий до функціонування. На першому місяці життя малюк зо­середжується на голосі дорослого, приємних, тихих мелодійних звуках. Новонароджений не любить гучних, різких звуків: здри­гається, непокоїться, плаче. Від шуму дитина легко просинається. Перші іграшки дитини — звукові, вони приваблюють малюка своєю здатністю видавати звук внаслідок певних дій із ними: по­трясти брязкальце. Між зоровим та слуховим аналізаторами по­ступово встановлюються зв'язки: у 2—4 місяці дитина починає повертати обличчя до джерела звуку (голос дорослого, іграшка).

Розвиток сенсорно-перцептивної сфери не тільки спирається на розвиток моторики дитини, але й сприяє останньому. Прагнення дитини роздивитись, прислухатись розвиває як аналізаторні м'язи, так і рухи всього тіла, до 3-х місяців вони стають краще керовани­ми, плавними, вільними. Інтенсивно розвивається дотиковий аналі­затор, сприяючи появі дії хапання. Спочатку рука дитини випадко­во наштовхується на предмети, розміщенні поряд (кубик, брязка­льце, хусточку), захоплює їх, викликаючи радість малюка. З 5 міся­ців хапання стає точнішим, спрямованим на певний предмет. Дити­на може вільно дістати, схопити й утримати підвішену іграшку або взяти її з рук дорослого. Досить часто спостерігаються помилкові рухи, у 8 місяців їх стає менше, у 12 місяців дитина одразу захоп­лює потрібний предмет, що знаходиться на певній відстані від неї.

Надалі хапання значно вдосконалюється. До 8 місяців дитина втримує предмет, притискаючи його пальцями до долоні. Пальці ще не набули достатньої гнучкості, у рухах дитини виступають як єдине ціле. До кінця 1-го року виникає та вдосконалюється здатність захоплювати та утримувати предмети пальцями. Роль пальців при цьому диференціюється. Особливо важливим є про­тиставлення великого пальця іншим. До 10—11 міс. дитина напе­ред складає пальці відповідно до форми й величини предмета, який хоче взяти: для м'ячика розчепірює та заокруглює пальці; для олівця — складає їх пучкою. Щоб пристосувати свою руку до предмета, дитина повинна враховувати його форму, що сприй­має, на зір. Зір при цьому спрямовує рухи дитини, виникають зо­рово-рухові координації. Розвитку останніх сприяють маніпуля­ції дитини з предметами.

Вдосконалення хапання предметів з 6-ти місяців приводить до маніпулювань дитини з ними. Втримуючи предмет, дитина пове­ртає його різними сторонами, б'є об підлогу, стискає, кидає, тря­се, перекладає. її зорові аналізатори спрямовані на роздивляння, прислуховування, куштування на смак. При цьому дитина орієн­тується у просторі: наприклад, котить м'ячик у ту сторону, де немає перешкод на шляху. У процесі маніпулювань дитина дізна­ється про різноманітні властивості предметів — форму, величи­ну, гущину, вагу, пружність, температуру, стійкість та ін. Обсте­ження об'єктів свідчить про зародження інтересу до їх властиво­стей і про те, що тепер предмети починають виступати як щось постійно існуюче в навколишньому світі, з незмінними властиво­стями. У 9—10 місяців дитина шукає зниклі з поля сприймання предмети, отже, розуміє, що предмет знаходиться в іншому місці.

Розвиток зорового сприйняття прискорює розуміння мовлення дитиною. Дорослий показує предмет і питає: «де...?» Складається зв'язок між предметом, дією з ним і словом дорослого, який ви­являється в пошуку малюком предмета у відповідь на прохання дорослого «покажи, де?».

 

ВИСНОВКИ про особливості сенсорно-перцептивного розвитку в немовлячому віці:

провідну роль у розвитку сенсорно-перцептивної сфери відіграють зір і слух;

розвиток сенсорно-перцептивної сфери залежить від рівня розвитку моторики дитини та сприяє останньому;

розвиток моторики, зокрема дії хапання, приводить до інтенсивного маніпулювання предметами, що стає умо­вою їх сприймання;

пристосовування руки до захоплювання предмета відповідно до його форми свідчить про виділення дитиною форми й розміру предметів;

розвиваються міжаналізаторні зв'язки — зорово-слухо­ві та зорово-рухові координації;

починає формуватися перша пізнавальна дія — об­стеження предметів.