1. види уваги у дошкільному дитинстві

За допомогою пізнавальних психічних процесів люди­на отримує, осмислює, зберігає інформацію про дійсність. У пі­знавальній діяльності і сприймання, і пам'ять, і мислення, і уява виступають у єдності. Лише в окремих ситуаціях переважає пев­ний пізнавальний процес. Оточуюча людину дійсність безмежна, тому людина пізнає її крок за кроком, а її пізнавальна діяльність носить організований та спрямований характер. Людина сприй­має зовсім не всю інформацію, що надходить з оточуючого, а лише найбільш значущу для її життєдіяльності. Отже, інформація на шляху до людської свідомості дозується і фільтрується. Цю функцію виконує увага, яка й організовує наше пізнання.

Увага — це спрямованість і зосередженість свідомості, які передбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда.

Дитина з'являється на світ із вродженими передумовами ува­ги, а протягом дошкільного дитинства вони зумовлюють послі­довний розвиток основних її видів, що потім становлять основу уваги дорослого.

Розвиток видів уваги в дошкільному дитинстві відбувається у таких напрямах:

від природної до соціально зумовленої;

від безпосередньої до опосередкованої;

від мимовільної до довільної;

від чуттєвої до інтелектуальної.

За походженням вирізняється природна й соціальна увага.

Природна увага — це вроджена здатність реагувати на подра­зники з певними властивостями. Зокрема, на ті, що відзначаються новизною, досить великою силою, раптовістю появи тощо.

Соціальна увага зумовлюється впливами соціального середо­вища (насамперед, виховання і навчання), тому виробляється за життя дитини.

За характером стимулів, що викликають увагу, її поділяють на безпосередню та опосередковану.

Безпосередня увага виникає, коли подразником виступає пев­ний об'єкт, на який вона спрямована і який відповідає актуаль­ним інтересам і потребам людини.

Опосередковану увагу викликають не самі по собі об'єкти, а подразники, які сигналізують про ці об'єкти (жести, слова, доро­жні знаки тощо).

За участю волі увага буває мимовільна і довільна.

Мимовільна увага не пов'язана з участю волі, а довільна пе­редбачає вольову регуляцію. Мимовільна увага не вимагає зусиль для того, щоб утримувати і протягом певного часу зосереджувати на чомусь увагу, а довільна — навпаки.

За зв'язком з психічними процесами вирізняють чуттєву й інтелектуальну увагу. Перша переважно пов'язана з емоціями і вибірковою роботою органів чуття, а друга — із зосередженістю і спрямованістю думки, мислення.