Тема 6

НОРМАТИВНІ ПОКАЗНИКИ ТА СПОСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Хід заняття

Обговорення теоретичного матеріалу Лекції № 6.

Контроль самостійної роботи (конспект: Эльконин Д. Б. Особенности общения ребенка со взрослыми в ходе развития предметных действий и возникновение предпосылок ролевой иг­ры // Эльконин Д. Б. Психология игры. — М.: Педагогика, 1978. — С. 158—168).

Виконання практичної роботи «Визначення рівнів сюжетно-рольової гри за протоколами спостережень».

Самоконтроль знань за допомогою ситуаційних завдань.

Підсумок.

Методичне забезпечення заняття

І. Практична робота «Визначення рівнів сюжетно-рольової гри за протоколами спостережень»

Обладнання: картки з фрагментами спостережень з праці Ельконіна Д. Б. (Эльконин Д. Б. Психология игры. — М.: Педаго­гика. — 1978. — С. 206—207).

Хід роботи

Кожен студент отримує картку з одним із фрагментів спостережень Д. Б. Ельконіна. За поданим фрагментом необхідно виконати такі завдання:

Визначити, який рівень ігрової діяльності дошкільників ілюструє протокол.

Визначити показники, на основі яких зроблено висновок про рівень гри дітей.

Встановити вік дітей, що беруть участь у грі.

Варіант 1

Гра у «Лікаря». Катерина К. — лікар, вона займає місце за столом, готує шматочки вати, 2 олівці у склянці — термометри та циліндр — шприц.

Вова: «Лікар, а руки й не вимили!»

Катерина: «Ой, забула». Ніби миє руки.

Вова: «Ви мені сьогодні веліли прийти, що, будете щеплення робити?

Катя: «Так, так, зараз, всім буду робити». (Сідає до столу, бере ватку, змочує її і просить підняти рукав). Вова: «Ви куди будете робити?» Катя: «Сюди».(Показує місце). Вова: «Будь ласка».

Катя витирає руку ваткою, наставляє циліндр і, рухаючи по ньому, говорить: «Бачите, добре вийшло. Не боляче?».

Вова /посміхається, морщиться/: «Боляче, боляче». Підхо­дить Кім.

Катя: «Розстібніть й підніміть рукав». (Бере ватку). Експериментатор: «Хочеш, я справжнього спирту принесу, щоб руку витерти. У мене є пляшечка». Катя (пожвавлено): «Так, так».

Експериментатор: «Ти поки йому зроби щеплення, а я прине­су, тоді протреш».

Катя ствердно киває головою, бере конус і приставляє до ру­ки. Експериментатор дістає з портфеля пляшечку. Катя змочує ватку і хоче витерти Кіму руку.

Вова протестує: «Так не роблять. Усе щеплення розітреш. Так зробиться зараження. Нехай вже так буде».

Катя (серйозно): «Я й забула. Не йдіть. Все».

Підходить Дмитро: «У мене знову вухо болить». Катя зав'язує йому вухо.

Варіант 2

Гра в «Сім'ю».

Грина К. грається з двома ляльками, посадила їх за стіл, годує й примовляє: «їж, їж, всі діти вже поїли». Годує ляльку.

Експериментатор: «Що він їсть?»

Гра: «Суп. Він поганий хлопчик, погано їсть».

Експериментатор: «Він хоче спочатку котлетку».

Гра: «Потрібно суп закінчити». (Продовжує годувати).

Експериментатор: «Бачиш, як він плаче! Він котлетку хоче».

Гра: «Ось і котлетка». (Годує ляльку з другої тарілки).

Експериментатор: «А він доїв суп?» Гра: «Ага, доїв». (Гра вкладає спати одну із ляльок, побудувавши з кубиків ліжечко. Вкрила її ковдрою. Сама сіла поряд. Через 2—3 хвилини взяла ляльку на руки, поправила костюмчик). «Тепер потрібно митися (тре ляльці руку об руку). Йдемо тепер їсти. Сьогодні компот й булочки».

Експериментатор: «А потім ще й смажена картопля з огі­рками».

Гра: «На, їж. Ось тобі картопелька». (Ніби кладе її на тарілку). Експериментатор: «Це ж компот, картопля ще не готова». Гра: «Готова. Я люблю картопельку». Експериментатор: «А компот?». Гра: «Потім компот».

Експериментатор: «А я раніше компот». Гра: «Ось — їжте». (Ніби кладе на тарілку).

Варіант 3

Експериментатор пропонує Валі і Тамарі зіграти у «Дитячий садочок».

Тамара: «Я, Марія Сергіївна буду».

Валя: «А я буду діток годувати. (Бере на руки двох ляльок і одну дає експериментатору). Я і Вам дала».

Експериментатор: «Мені ще одну дитину потрібно».

Валя приносить ведмедика.

Тамара: «Сідайте за стіл, я даю їсти».

Експериментатор: «Ой, як хочеться їсти». Тамара: «Зараз при­несу».

Експериментатор: «А що Ви нам дасте?» Тамара: «Суп і макарони».

Експериментатор (Валі. Тамара відійшла): «А мій хлопчик хо­че спочатку макарони їсти».

Валя: «Зараз я йому дам. (Приносить кольорові кільця.) На, їж баранку. А ось макарони. (Дає тарілочку з кружечками від піра­міди.) Смачні? Так?»

Експериментатор: «Так».

Тамара приносить суп. Ставить всім тарілки — кружки — й говорить: «їжте».

Експериментатор: «А мій хлопчик вже макарони їсть».

Тамара (сердито): «Хто йому дав? Ось суп, потім я макарони принесу». (Забирає тарілку).

Експериментатор: «Чому ти забрала?».

Тамара: «Так не їдять. (Відійшла. принесла макарони — по дві цеглинки на кружечках — тарілках). А тепер я морозива зроблю».

Експериментатор: «Я вже хочу морозива».

Валя (підсуває тарілку): «Ось морозиво».

Тамара: «Ніяке це не морозиво, це макарони. З'їж, тоді дам».

Експериментатор робить вигляд, що їсть.

Тамара: «Піду принесу. (Відходить від столу і приносить кі­льця й кубики). Ось баранки, а ось пиріг і цукерки».

Варіант 4

Гра у «Лікаря».

Ваня — лікар, він одягає халат і спокійно сідає біля столика: «Хто прийшов до лікаря, не шуміть. Я так не зможу вислухати».

Підходить Вітя: «Ви мене кликали?».

Ваня (з посмішкою): «Так, у вас щеплень не вистачає, щоб на дачу їхати. Підніміть рукав». Вітя: «У мене всі щеплення є». Ваня (серйозно): «Не всі».

Вітя підняв рукав. Ваня бере ватку, щоб протерти.

Експериментатор: «Поки що прищепи, а я тобі справжнього спирту для протирання принесу, ти і протреш потім».

Ваня: «Вам доведеться почекати, зараз принесуть спирт».

Експериментатор: «Йому потрібно швидко, ви поки що при­щепіть, а потім протрете».

Ваня (посміхаючись): «Я тоді йому цим натру, а потім Васі зі справжнім спиртом». (Протирає Віті руку водою й прищеплює. Васі, якому робить щеплення пізніше, протирає вже спиртом).

Після гри експериментатор запитує у Вані: «Чому ти не хотів так — спершу прищепити, потім спиртом протерти?». Ваня (ти­хо, із схвильованим виглядом): «Так не роблять. Так не можна».

ІІ. Ситуаційні завдання для самоконтролю

1. Порівняйте два фрагменти і визначте, у якому з них представлений вищий, а в якому нижчий рівень розвитку гри? За якими ознаками ви це визначили?

а)         Даша Д.(4;1) і Олена Б. (4;3) грають у «сім'ю», Олена про- глядає зошити, Таня стоїть поряд. Даша — дочка, Олена — мама.

Даша: Олено, я вже виспалася. Олена: Я не Олена. Даша: Мама, вже час йти у садок? Олена: Ні ще. Бачиш, ніч на дворі. Спи.

б)         Катя П., Оля В., Таня Б. граються в «сім'ю»: Катя — мама, Оля і Таня — дочки.

Катя: Займайтеся! Які оцінки ви одержали? Таня (сідає на підлогу, сміється): Двійки! Катя: Що? Як двійки? Двійочниці!!! Оля: А я п'ятірку!

Катя: А! Ти молодець, дочечко! (Гладить ляльку Олі по голо­ві.) А ти, Таню, погана дочка! Вчишся-вчишся, а двійки одержу­єш! Як тобі не соромно!

Таня: Я пожартувала.

2. Який момент у розвитку гри дошкільника представлено у фрагменті? Коли він виникає, яке значення має для подальшого розвитку дитини?

Даша Д., Олена Б., Таня Б. Олена — мама, Даша і Таня — дочки.

Олена (змахує руками): Ой, Дашенько! Ти захворіла! Таню, швидше дай мені термометр.

Таня шукає «термометр», дає паличку. Олена: Так який же це термометр? Даша: Ну неначе, хай буде. Давай, Олена. Олена: Гаразд.

Який етап розгортання гри зображено у фрагменті? Коли цей етап з'являється, як у ньому проявляється колективний хара­ктер гри?

«Нехай я буду сусідкою. Прийду до тебе. Г нібито твої дочки підуть у школу» (Даша Д.).

«А давайте я неначе захворіла, і ви повезете мене в лікарню»

(Катя Б.).

«Даша, давай в «дочки-матері» гратись. Я буду мама. А ти та­то. Я візьму ведмедика. Він буде наш синок. Ми з ним гулятиме­мо» (Олена Н.).

«Катю, давай у перукарню грати. Я зараз тебе пострижу, а по­тім розчешу» (Сашко О., 5 років).

Назвіть типові причини суперечок між дітьми у наведеному прикладі. Як ставитись до них вихователю залежно від віку дитини?

Сашко (5 років): Цур, я буду мама.

Яна (5 років): Ти завжди мама, я теж хочу.

Сашко: А-а-а... Тоді я не гратиму.

Люда П. (5 років 6 міс.): Я буду продавцем. Ти, Наташо, бу­деш касиром. Ти, Катю, будеш покупцем. А ти, Світлано, теж бу­деш покупцем. А хто буде прибиральницею?

Наташа Н. (5 років 4 міс.): Я не хочу бути касиром. Я хочу бу­ти продавцем.

Люда: Ні, я продавець.

Наташа: Тоді я не гратимусь.

Сашко: Давай, цур я перукар.

Катя: Я теж хочу бути перукарем!

Сашко: Давай, спочатку я, а потім — ти.

Катя: Гаразд.

Які взаємини між дітьми відображає фрагмент? Для якого віку характерне таке ставлення дітей до своїх ігрових ролей? Чо­му діти погоджуються на ролі, які їх не приваблюють?

Дорослий поставив різним дітям запитання: Ким ти найчасті­ше буваєш в іграх?

Максим Н.: Звірами, ну, наприклад... Дорослий: Чому?

Максим: Тому що яка роль дістається, ту і граю. Якщо ролі не вистачає, йду до інших грати.

Ганна К.: Зараз буду сусідкою. Тому що дві мами не буває.

Маша: Мені хочеться бути вихователькою, але я буваю госпо­даркою собаки або кішки.

Дорослий: Ким ти хочеш бути?

Маша: Я хочу бути чарівницею або принцесою, але у мене не виходить. Тому що мені не дають. Дорослий: Хто тобі не дає?

Маша: Катя, Вона завжди буває чарівницею або Василисою Прекрасною. Так хай вона буде, щоб не кричала. А ще Олена прийшла після хвороби, так Катя стала з нею гратись. Я хотіла з Оленою грати, але Катя перша до неї підійшла.

Як розвивається прагнення дітей до відповідності змісту гри реальності, як цей розвиток пов'язаний з розвитком гри? На яко­му етапі розвитку цього прагнення знаходяться діти?

Катя П, Таня Ю., Оля В. грають в «сім'ю».

Катя (строго, гучно): Так, дівчатка... швидко йдіть до школи. Одягайтеся! (Робіть рухи, ніби одягає ляльок Тані і Олі.) Я за ва­ми прийду, коли ви кінчите вчитися.

Таня (обурено): Ти що, Катю, в школу не ходять! Я сама при-ходитиму додому і в школу ходитиму.

Катя (скривджено): Ні, все одно проводжають. Мене тато про­воджатиме.

Таня (усміхається): Ти що, маленька?

Катя мовчить.

Які ігри дітей зображено у фрагменті? Який існує між ними зв'язок?

Гра (5 років 6 міс.) пропонує Анжелі (5 років 7 міс.): Давай по­будуємо будиночок. Тут житиме лисичка (приносить іграшку).

Анжела: Давай тепер побудуємо будиночок для ведмедика, а то йому буде холодно взимку (приносить іграшку).

Гра: Давай. (Дівчатка будують більший будиночок.)

Гра: Давай, лисичка до ведмедика в гості прийде.

Анжела: Добре (бере лисичку). Тук-тук-тук. Я лисичка-сестри­чка. Ти удома, ведмедик?

Гра: Давай заходь до мене в гості.

Анжела: Як у тебе красиво в будиночку. Давай підемо погуляємо. Гра: Давай підемо відвідаємо зайчика (бере ведмедика й зайця). Анжела: Звичайно. Він будує будиночок. Може, йому потріб­но допомогти.

Гра: А ось і зайчик. Що ти робиш? (Відповідає за зайця.) Бу­диночок будую.

Анжела: Хочеш, ми тобі допоможемо?

Гра і Анжела разом будують будиночок для зайчика.

Гра (говорить за зайця): Спасибі вам.

Анжела: Ой, вже пізно. Як в лісі темно стало. Час додому. Гра: До побачення, зайчик.

Анжела: До побачення. (Дівчатка відводять звіряток додому.)