Тема 3ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СПІЛКУВАННЯ ДОРОСЛОГО І ДИТИНИ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ Хід заняття Обговорення теоретичного матеріалу Лекції № 3. Контроль самостійної роботи (конспект: Лисина М. И. Роль общения в психическом развитии ребенка // Проблемы онтогенеза общения. — М.: Педагогика. — 1986. — С. 17—29). Практична робота «Визначення форм спілкування дошкільника з дорослим». Програмований контроль знань. Підсумок.
Методичне забезпечення заняття І. Практична робота «Визначення форм спілкування дошкільника з дорослим» Обладнання: картки з описом однієї з форм спілкування дошкільника з дорослим (описи подано за: Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения. — М.: Педагогика, 1986. — С. 77—100). Хід роботи Кожен студент отримує один з варіантів. За описом поведінки дітей визначити форму спілкування дитини з дорослим та вставити пропущені слова. — За якими ознаками ви зробили висновок про форму спілкування дитини і дорослого?
Варіант І Починаючи з... життя і пізніше, аж до ... провідним стає ... мотив спілкування. Він втілюється в особі дорослого як вмілого партнера у грі, зразка для наслідування та експерта в оцінці вмінь та знань дитини. У... віці діти продовжують цінувати увагу дорослого, радіють його схваленню, але на перше місце у них висувається прагнення до спільної діяльності і, відповідно, ті якості дорослого, які роблять з нього хорошого партнера у цій справі. «Пустопорожні», ні з чим не пов'язані пестощі звичайно дратують малюка, примушують його уникати пестощів, а схвалення успішної дії викликає як особливу радість, так і випереджувальний пошук такого ставлення дорослого. Ми спостерігали, що діти . року життя висловлюють свою симпатію дорослому тим, що несуть йому свої іграшки, влаштовуються гратись поряд, час від часу демонструючи дорослому будь-який предмет, запрошуючи разом порадіти йому.
Варіант ІІ Дитину .... надзвичайно цікавить, що і як робить дорослий з речами, старші розкриваються тепер дітям саме з цього боку — як дивовижні майстри, здатні робити з предметами справжні дива. Ми садовили . малюка біля столика і розігрували невеличку і нескладну виставу: іграшкова собачка стрибає по стежці /дощечці/, знаходить тарілку з «кісточкою» /шматок поролону/, гризе її, а потім тварина, задоволена та сита, влаштовується спати. Дитина спостерігала виставу, затамувавши подих. Коли дитина завершувалась, вона з посмішкою дивилась на дорослого і нетерпляче тягнулася за іграшками. Як правило, їй не вдавалося повторити такі привабливі дії, і вона, трохи зачекавши, починала наполегливо вкладати собачку у руки експериментатора, благаючи повторити виставу. Варіант ІІІ Ми припустили, що така підвищена чутливість дітей до ставлення дорослого не випадкова: очевидно, вона відображає важливі перетворення потреби в спілкуванні дітей. Нагадаємо, що дитина взагалі не сприймає зауважень і реагує на них як на ознаки уваги, і така поведінка, звичайно, випливала із потреб дітей цього віку в доброзичливій увазі. Отже, і гіперреактивність дітей... віку повинна бути пов'язаною із змістом їх комунікативної потреби. Все вищезазначене підвело нас до висновку, що для форми спілкування характерним є прагнення дитини до поваги з боку дорослого. Діти чекають схвалення і не погоджуються із зауваженнями, вони сприймають їх як особисту образу. Потреба дітей до поваги може стати основою для серйозних порушень поведінки і діяльності дитини, вона починає опиратися, робиться плаксою, уникає контактів. Але все це зовсім не обов'язково і легко долається. З. М. Богуславська використала у відносинах з дітьми різноманітні прийоми і довела, що тактовний жарт дорослого, бережне ставлення до дитини, яка припустилася помилки, а головне — постійна демонстрація своєї впевненості у її здібностях, талантах і добрих намірах швидко заспокоюють дитину, підвищують її ініціативу і відновлюють її прагнення до співпраці з дорослим. Варіант IV Дослідження О. О. Смірнової (1977) переконливо показало, що в розмовах дошкільників з . мотивами спілкування переважають теми про живу природу, звірів, предмети, а дошкільники з... мотивами виявляють основний інтерес до людей і говорять про себе, своїх батьків, товаришів, розпитують дорослих про їх життя, роботу, сім'ю. Хоча у дітей з... формою спілкування співпраця з дорослим також має «теоретичний» характер /питання, обговорення/ в контексті пізнавальної діяльності, але тут виявляється зосередженість дитини на соціальному оточенні, так би мовити, на «світі людей», а не предметів. Новий зміст комунікативної потреби виражається в тому, що дитина не наполягає тепер обов'язково на схваленні: важливіше для неї знати, як потрібно. Хоча вона й засмучується, якщо діяла неправильно, але охоче погоджується виправити свою роботу, змінити свою думку або ставлення до обговорюваних питань, щоб досягти спільності поглядів та оцінки з дорослим. Збіг своєї позиції з позицією старших є для дитини доказом її правильності. Дитина тепер не поспішає сперечатися з дорослим — старається спочатку якнайкраще зрозуміти старших /дорослих/, знайти причину, чому ті думають так, а не інакше.
II. Програмований контроль знань 1. Оберіть повну відповідь: Основними ознаками форм спілкування дитини з дорослими є: а) зміст комунікативної потреби, провідні мотиви, провідні за- соби спілкування, соціальна ситуація розвитку; б) ставлення дитини до дорослого; в) час виникнення, зміст комунікативної потреби, провідні за- соби спілкування, провідні мотиви, місце спілкування у життєді- яльності дитини. Знайдіть правильну відповідь: Теорію розвитку форм спілкування дошкільника з дорослими розроблено психологами під керівництвом: а) О. В.Запорожця; б) А. Г. Рузської; в) М. І. Лісіної; г) В. К. Котирло. Виберіть відповідь, в якій правильно розкрито послідовність розвитку форм спілкування дитини з дорослим: а) ситуативно-ділова, ситуативно-особистісна, позаситуатив- но-особистісна, позаситуативно-пізнавальна; б) ситуативно-особистісна, позаситуативно-особистісна, ситу- ативно-ділова, позаситуативно-пізнавальна; в) позаситуативно-пізнавальна, ситуативно-ділова, ситуатив- но-особистісна, позаситуативно-особистісна; г) ситуативно-особистісна, ситуативно-ділова, позаситуатив- но-пізнавальна, позаситуативно-особистісна. Для якої форми спілкування провідними виступають ділові мотиви спілкування дитини з дорослим: а) позаситуативно-особистісної; б) ситуативно-ділової; в) позаситуативно-пізнавальної; г) ситуативно-особистісної. Для якої форми спілкування головним змістом потреби у спілкуванні дитини з дорослим виступає потреба в увазі з боку дорослого: а) позаситуативно-особистісної; б) ситуативно-ділової; в) позаситуативно-пізнавальної; г) ситуативно-особистісної. Для якої форми спілкування головним змістом потреби у спілкуванні дитини з дорослим виступає потреба у повазі з боку дорослого: а) позаситуативно-особистісної; б) ситуативно-ділової; в) позаситуативно-пізнавальної; г) ситуативно-особистісної. Для якої форми спілкування головним змістом потреби у спілкуванні дитини з дорослим виступає потреба у співпраці з дорослим: а) позаситуативно-особистісної; б) ситуативно-ділової; в) позаситуативно-пізнавальної; г) ситуативно-особистісної. 6. Для якої форми спілкування головним змістом потреби у спілкуванні дитини з дорослим виступає потреба у співпереживанні та взаєморозумінні із дорослим: а) позаситуативно-особистісної; б) ситуативно-ділової; в) позаситуативно-пізнавальної; г) ситуативно-особистісної.
|
|
