Дошкільна психологія - Навчальний посібник (Дуткевич Т.В.)

2. психічний розвиток новонародженої дитини

 

Стрімкий психічний та фізичний розвиток протягом дошкільного дитинства зумовлює послідовну появу багатьох но­воутворень психіки й особистості дитини та виділення якісно своєрідних періодів розвитку: новонародженості, немовлячого, раннього та власне дошкільного.

Перший період життя дитини триває кілька тижнів. Новона­роджена дитина проявляє активність, що ґрунтується на вродже­них безумовних рефлексах, тому поведінка дитини як така, що будується на вироблених за життя реакцій, відсутня. Активність малюка обмежена моментами задоволення біологічних потреб у їжі, у теплі тощо. Значну частину доби новонароджений спить, періодично прокидаючись, щоб поїсти. Зберігається фізіологічна залежність малюка від матері, від грудного годування та гігієніч­ного догляду. Народжуючись як біологічна істота, новонародже­ний у соціальному оточенні швидко набуває соціальних ознак. Все життя дитини будується дорослим на основі суспільно виро­блених способів: батьки привчають дитину спати у нічний час та стимулюють його активність вдень; дитину оточують предмети, необхідні для купання, годування, збереження тепла, іграшки. Залежність існування дитини від дорослого, постійний контакт із ним зумовлює особливий інтерес до його особи, малюк намага­ється доступними для себе засобами привернути увагу дорослого. Головними з них у новонародженого виступають крик та плач.

Результатом першого досвіду спілкування новонародженого із близькими дорослими виступає поява в нього потреби у спілку­ванні і співробітництві з дорослими.

Перші прижиттєві реакції малюка виникають у контексті його спілкування з дорослими, зокрема під час годування дитини ма­тір'ю. Погляд дитини зосереджується на обличчі матері, дитина ніби завмирає, прислуховуючись до голосу матері. Ці реакції отримали назву зорового та слухового зосередження, яке стано­вить основу для подальшого формування поведінки дитини.

Під впливом умов, створених дорослими, помітно змінюється емоційне життя малюка. Від народження для дитини характер­ними є негативні емоційні реакції, оскільки вони сигналізують оточуючим про незадоволені потреби, які мають життєво важли­ве значення для малюка. Створений дорослими позитивний емо­ційний фон, доброзичливість, ласкаві звертання, уважність, тур­бота викликають у малюка відповідні емоційні реакції. Посмішка новонародженого виступає першою соціальною емоцією, яка включається у спілкування з дорослим і є своєрідною відповіддю на лагідне звертання до неї. Тут проявляються перші ознаки спрямованості поведінки дитини, на основі якої згодом розвива­ється цілепокладання, як необхідна риса діяльності.

Саме в емоційній сфері психіки дитини формується важливе новоутворення — «комплекс пожвавлення», що виникає під час контакту дитини з дорослим і включає емоційні та рухові реакції: посмішку, вокалізації, дитина тягнеться ручками і спрямовує по­гляд у напрямі дорослого. Вокалізації виражають позитивні емо­ції задоволення, спостерігається пожвавлення рухових реакцій. Дитина чітко вирізняє дорослого з усього оточення, проявляючи позитивне ставлення до контакту з ним. У дитини виникають пе­рші соціальні потреби у пізнанні та спілкуванні, тісне перепле­тення яких задовольняється за допомогою «комплексу пожвав­лення». Потреба малюка у спілкуванні реалізується в безпосе­редньо-емоційному спілкуванні як провідній діяльності немовля-чого віку. Поява «комплексу пожвавлення» як першої форми по­ведінки дитини свідчить про завершення періоду новонародже-ності й про початок дитинства.

ВиснОВКи про найважливіші надбання у психічному розвитку новонародженого:

набуття перших соціальних ознак на основі досвіду безпосередньоемоційного спілкування з дорослим;

закріплення специфічно людського біоритму нічного сну та періоду денної активності;

початок формування перших соціальних потреб у пі­знанні та спілкуванні;

закладання основ формування людської поведінки (зо­рове й слухове зосередження на обличчі дорослого, перша соціальна емоція — посмішка);

органи чуття розвиваються швидше рухового апа­рату;

зародження і розвиток першої форми поведінки — комплексу пожвавлення.