Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій - Навчальний посібник (Юрченко Л. І.)

1. товарообІг 1.1. сутність і мета економіки торгівлі

Кризові процеси, що супроводжували протягом 90-х років минулого сторіччя становлення ринкових відносин України, зумовили в цей період істотне зниження обсягів діяльності в торгівлі. Хоча протягом 1996-1999 рр. обсяг товарообігу країни збільшився в номінальному вимірі на 85 \%, але це відбувалося переважно за рахунок зростання цін на товари, дії інфляційних процесів. Фізична ж маса проданих населенню товарів (роздрібний товарообіг у порівняльних цінах) за цей період не тільки не зросла, а навіть зменшилася на 17 \%. Лише з 2000 р. ситуація в цій сфері почала змінюватися на краще.

Формування стабільної вітчизняної товарної пропозиції на внутрішньому ринку залежить від удосконалення інструментів обмеження імпорту, квотування і ліцензування товарів українського виробництва. Не менше стабільний стан залежить від рівня захищеності внутрішнього ринку від проникнення контрафактної продукції, сприяння створенню в сфері виробництва й обороту високопрофесійного кадрового потенціалу ринкової орієнтації і від нарощування випуску конкурентоспроможної продукції споживчого призначення на основі ефективного використання сировинної і виробничої бази українських підприємств. Визначення пріоритетів в економічному розвитку областей у сфері економіки торгівлі України може бути досягнуте на підставі відновлення практики складання на державному і регіональному рівнях товарних балансів по найбільш важливих групах товарів. Але у наш час необхідно розуміти важливість створення адекватної потребам торговельного підприємства системи інформаційного забезпечення. Повноцінна стратегія й тактика неможливі без створення системи раннього виявлення перспективних тенденцій, причому не тільки зовнішнього, а й внутрішнього середовища. Вести мову про успішний бізнес у торгівлі без такої системи наївно й короткозоро. Уміло сформована система індикаторів, основну роль у якій покликані відігравати конкурентний аналіз, стратегічний облік і метод стратегічного балансу, - це база, що забезпечує "лоцманам" стратегічного контролю оптимальне проходження "вузьких місць" та "рифів" конкурентного середовища. Тому зростання значущості інформаційних технологій у цілому й зокрема для торговельного підприємства важко переоцінити.

У процессі наукового дослідження, проведеного в Київському національному торговельно-економічному університеті за темою "Економічні умови ефективного розвитку внутрішньої торгівлі України на сучасному етапі", були визначені найбільш гострі сучасні питання фінансово-економічного розвитку торговельних підприємств і можливі шляхи їх вирішення (табл. 1).

Незважаючи на високі темпи нарощення власного капіталу впродовж 2001-2003 рр., торговельні підприємства працюють зараз із мінімальною його часткою, яка за станом на 1 січня 2003 р. становила лише 11,1 \%. Водночас по підприємствах інших видів економічної діяльності цей показник становив 58,4 \%. Інакше кажучи, торговельні підприємства України на одну гривню власного капіталу залучають і використовують у господарській діяльності 8,1 грн позикового капіталу, тоді як підприємства інших видів економічної діяльності - тільки 0,7 грн (або в 12 разів менше). Така фінансова структура капіталу торговельних підприємств формує найнижчий рівень їхньої фінансової стійкості, мінімальний показник якої в країнах із розвинутою економікою визначений у розмірі 38-40 \% власного капіталу.

Становлення й удосконалення структури капіталу торговельних підприємств є об'єктивною передумовою стабільного і динамічного розвитку ринкової економіки. При цьому

* Примітка. Таблицю складено за даними: Фінанси України на 2001 рік: Стат. Зб. - К.: Держ. Ком. Статистики України, 2002. -С. 38-39; 40-41.

торгівля як провідна галузь сфери обороту може виконувати, роль економічного двигуна, підтримувати вітчизняного товаровиробника, забезпечувати бюджет і суспільний добробут, стати дієвим фактором економічного зростання. На сучасному етапі розвитку країн з перехідною економікою торгівля є найбільш розповсюдженим видом економічної діяльності практично всіх підприємств реального сектора економіки незалежно від форм власності.

Торгівля - широка галузь підприємницької діяльності і сфера прикладання праці - одержала в останні роки нові імпульси свого розвитку, істотно розширивши "поле і правила гри" в економіці. У неї влилося багато нових, заповзятливих людей, які змінили свою професію і життєві орієнтири. Від окремих спекулятивних торгових операцій і "човникового бізнесу" багато підприємців перейшли вже до більш високої стадії торгової діяльності, організувавши індивідуальні або колективні підприємства в роздрібній і оптовій торгівлі. Цим підприємцям доводиться щодня зіштовхуватися з безліччю проблем економічного, фінансового й організаційного характеру, які їм доводиться вирішувати інтуїтивно, методом "проб і помилок", здобуваючи поступово практичний досвід.

Однак уміння грамотно, а головне ефективно торгувати -це тонке мистецтво, у якому покладатися лише на практичний досвід, здоровий глузд та інтуїцію вже недостатньо. Процес насичення споживчого ринку товарами і зростання конкуренції потребує від тих, хто вливається в цей бізнес і хоче в ньому надовго залишитися, глибоких і всебічних знань його основ у розрізі різних аспектів торгової діяльності. Здавалося б, в умовах значного розширення можливостей, вивчення закордонної літератури з питань ринкової економіки проблем із придбанням нових знань не виникає. Однак використати більшість закордонних рекомендацій у наших умовах поки ще неможливо, тому що недостатньо сформовані ринкові відносини, не розвинута торгова інфраструктура. До того ж наші законодавчі норми не відповідають правовим аспектам діяльності торгових фірм у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Варто також врахувати, що торгівля є однією з найбільших галузей економіки будь-якої країни як за обсягами діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персоналу, а підприємства цієї галузі найбільш масові. Підприємства торгівлі поділяються на роздрібні, тобто послуги надають кінцевому споживачу, й оптові, що здійснюють зв'язки роздрібної торгівлі з безпосередніми виробниками або посередниками. Тому діяльність торгових підприємств, пов'язана із задоволенням потреб численних споживачів, зазнає впливу безлічі факторів і охоплює широкий спектр економічних, фінансових та організаційно-технологічних питань, що потребують повсякденних рішень. Головна мета економіки торгівлі - забезпечити високісні темпи розвитку торгового підприємства в стратегічній перспективі і зростання його конкурентної позиції на споживчому ринку. Розглянемо основні її завдання:

Формування умов для найповнішого задоволення попиту покупців на товари в рамках обраного сегмента споживчого ринку. Це завдання реалізується шляхом пошуку торговим підприємством своєї ринкової ніші на споживчому ринку; виявленням основних параметрів попиту покупців у даному сегменті споживчого ринку; формуванням ефективної асортиментної політики, спрямованої на задоволення купівельного попиту на товари, забезпеченням стійкості асортименту товарів, реалізованих підприємством.

Забезпечення високого рівня торгового обслуговування покупців, що реалізується методом задоволення всіх основних вимог покупців до рівня торгового обслуговування. Сутність їх з урахуванням специфіки конкретного сегмента споживчого ринку зводиться до того, щоб з найменшими витратами часу і найбільшими зручностями придбати в торговому підприємстві необхідні товари. Ці вимоги забезпечуються цілим комплексом організаційно-технологічних заходів, що формують у сукупності необхідний рівень торгового обслуговування.

Забезпечення достатньої економічності здійснення торгово-технологічного і торгово-господарського процесів на підприємстві, що реалізується забезпеченням мінімальної

кількості витрат трудових, матеріальних і фінансових ресурсів на організацію окремих технологічних процесів і операцій. Це пов'язано з рухом товарів і обслуговуванням покупців, здійсненням окремих комерційних операцій і комерційної діяльності в цілому, виконанням функцій керування торговим підприємством.

Максимізація суми прибутку, що залишається в розпорядженні торгового підприємства, і забезпечення її ефективного використання. Для цього реалізується оптимізація обсягу товарообігу підприємства, ефективного керування його активами, проведення цілеспрямованої цінової, амортизаційної і податкової політики, оптимізація співвідношення частини капіталів і споживаної частини прибутку.

Мінімізація рівня господарських ризиків, пов'язаних з діяльністю торгового підприємства. Для цього необхідне ефективне керування різними комерційними, фінансовими, інвестиційними й іншими ризиками, пов'язаними з господарською діяльністю підприємств торгівлі. Мінімізація рівня господарських ризиків забезпечує передбачуваність фінансових результатів діяльності торгового підприємства і стабільності його розвитку.

Забезпечення постійного зростання ринкової вартості торгового підприємства. Це реалізується, насамперед, за рахунок високої інвестиційної активності підприємства, його здатності ефективно акумулювати власні фінансові ресурси на забезпечення приросту активів у всіх їхніх формах, підвищення фінансової стійкості підприємства. На зростання ринкової вартості торгового підприємства впливає його висока ділова репутація, завойовані ним маркетингові позиції на споживчому ринку; наявність стабільної внутрішньої технології здійснення господарської діяльності і керування. Відіграють роль і інші, так звані "невловимі активи", здатні приносити торговому підприємству додатковий прибуток.

Роздрібний товарообіг - це кількісний показник, що характеризує обсяг продажу, він виражає економічні відносини, що виникають на заключному етапі руху товарів зі сфери обігу в особисте споживання шляхом обміну на грошові доходи. Продукти, зроблені для реалізації, і грошові доходи є основою роздрібного товарообігу. Основна частина внутрішнього споживчого ринку України приходиться на продаж споживчих товарів. Однак, хоча ця частина залишається значною, з'явилися ознаки її зменшення (у 2000 р. - 74,8\%, у 2001 р. - 74,3\%), тобто збільшилася реалізація населенню платних послуг. Такі пропорції в споживчих витратах населення складалися через досить високу динаміку обсягів виробництва споживчих товарів. Це супроводжувалося більш результативною адаптацією вітчизняних підприємств цієї сфери до ринкової кон'юнктури, а також зростанням якості споживчих товарів, що виробляються, більш гнучкою ціновою політикою і зростанням довіри до товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку України, інтенсифікацією товарних потоків через кордон.

З погляду системного підходу, роздрібний товарообіг слід розглядати в трьох аспектах:

як систему відносин суспільного виробництва;

як систему обміну грошових доходів населення на товари народного споживання;

•           як систему зворотного зв'язку з виробництвом. Обсяг і тенденції зміни роздрібного товарообігу значною

мірою характеризують рівень життя народу. Саме через роздрібний товарообіг реалізуються грошові доходи, отримані відповідно до кількості і якості витраченої праці. Це знаходить вираження в динаміці розвитку роздрібного товарообігу і його частки у фонді споживання. Фонд особистого споживання, крім роздрібного товарообігу, включає натуральне споживання і послуги нетоварного характеру, неорганізований обіг. Роздрібний товарообіг знаходиться в тісному взаємозв'язку з грошовим обігом. У ньому бере участь значна частина грошей, що обертаються, збільшення або зменшення обсягу реалізації товарів народного споживання, відбуваються відповідні зміни в надходженні грошей у банки. Його розвиток відбиває народногосподарські пропорції між виробництвом і споживанням, попитом населення і пропозицією товарів, роздрібним продажем і грошовим обігом.

Обліку в обсязі товарообігу підлягає продукція промислового і сільськогосподарського виробництва різних форм власності. Крім того, в обсягу роздрібного товарообігу враховується також продаж безпосередньо на підприємствах, в організаціях і установах товарів власного виробництва, а також закуплених на стороні або отриманих у порядку бартерного обміну. У роздрібний товарообіг включається і продаж по безготівковому розрахунку деяких споживчих товарів організаціям, установам і підприємствам, а також продаж продовольчих товарів організаціям соціально-культурної сфери для харчування контингенту населення, що обслуговується ними.