4.3. планування формування і розподілу прибутку

Розрахунок планової суми прибутку - найбільш відповідальним етапом її планування. При цьому використовуються такі методи.

1. Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі раніше сформованих планових показників від суми доходів і витрат обігу застосовується в тих випадках, коли при розрахунку суми доходів від торгової діяльності не використовувався показник цільової суми прибутку. Розраховується за формулою

ДТп * (100 - Сп д) БПп —     п   100       — - IОп,

де   БПп - планова сума балансового прибутку від реалізації товарів;

ДТп - планова сума доходів від торгової діяльності; ІОп - планова сума витрат обігу; Снд - ставка податку на додаткову вартість (і інших податків, що сплачуються за рахунок доходів торгового підприємства), \%.

Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі раніше сформованого планового показника обсягу реалізації товарів, що грунтується на системі "взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку". У цьому випадку вираження має вигляд:

Бп  — (Рп — Рт.б) * (Рч.д — Ри.зм)

п — ~  100 ~'

де:   БПп - планова сума прибутку;

Рп - плановий обсяг реалізації товарів; Ртб - обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення точки беззбитковості;

Рч.д - рівень чистого доходу від реалізації товарів до товарообігу, \%;

Ризм - рівень змінних витрат обігу до товарообігу, \%. У процесі цього розрахунку визначається обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення точки беззбитковості, тому паралельно можуть бути визначені показники межі і коефіцієнта безпеки (фінансової міцності).

Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі середнього рівня рентабельності товарообігу - один з найпростіших і тому його широко використовують на підприємствах торгівлі. При цьому використовується всього два показники - планова реалізація товарів і плановий рівень рентабельності товарообігу. Останній визначається за його значенням у передплановому періоді, скоригованому з урахуванням майбутніх змін рівнів прибутковості і витрат: п 100

де   Рп - плановий обсяг реалізації товарів;

Урт - середній рівень рентабельності товарообігу в плановому періоді, \%.

4. Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі формування цільового її розміру дає можливість забезпечити найбільше ув'язування зі стратегічними цілями розвитку торгового підприємства на майбутнє. Основою цього методу розрахунку є попереднє визначення потреби у власних фінансових ресурсах, які формуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Розрахунок ведеться по кожному елементу цієї потреби (виробничий розвиток, виплата доходу власникам майна, додаткове матеріальне стимулювання персоналу і т. ін.). Сумарна потреба в засобах, формованих за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, являє собою цільовий розмір чистого прибутку підприємства в плановому періоді. Це можна виразити такою формулою:

ЧПд *100 ц    100 — Сш

де   ЧПц - цільова сума чистого прибутку підприємства в плановому періоді;

Снп - ставка податку на прибуток (та інші податкові платежі з прибутку), \%. За цим методом визначається найважливіший цільовий орієнтир розвитку торгового підприємства - цільовий прибуток.

Розподіл прибутку підприємства здійснюється відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої покликане відбивати вимоги загальної стратегії розвитку торгового підприємства, забезпечити підвищення його ринкової вартості, формувати необхідний обсяг інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу. Основною метою планування розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталом і споживаною частиною прибутку. При цьому особливо враховується стратегія його розвитку і забезпечення зростання його ринкової вартості. У процесі оп-тимізації пропорцій між капіталом і споживаною частинами прибутку необхідно враховувати значну кількість факторів, основними з яких є:

Стадія життєвого циклу підприємства (на ранніх стадіях життєвого циклу торгове підприємство змушене більше коштів інвестувати у свій розвиток, обмежуючи розміри виплат доходів власникам майна).

Необхідність розширення підприємством своїх інвестиційних програм (у періоди регіональної диверсифікованості торгової діяльності, переходу на нові торгові технології, відновлення складу основних фондів і т. п. потреба в капіталізації прибутку зростає).

Ступінь готовності до реалізації окремих інвестиційних проектів з високим рівнем ефективності (окремі інвестиційні проекти для забезпечення високої ефективності потребують прискореної реалізації).

Можливості формування фінансових ресурсів за рахунок альтернативних джерел (доступність і вартість залучення позикових засобів на фінансовому ринку).

Рівень ризику здійснюваних господарських операцій і ступінь його страхування.

Стадія кон'юнктурного циклу споживчого ринку (у період підйому кон'юнктури ефективність капіталізації прибутку торгового підприємства значно зростає).

Система матеріального стимулювання персоналу підприємства (форми стимулювання працівників за рахунок прибутку за колективним договором та індивідуальними трудовими контрактами).

Рівень оподатковування доходів власників підприємства в зіставленні з рівнем оподатковування майна підприємства (при значному перевищенні першого над другим власникам вигідніше капіталізувати прибуток, ніж споживати його).

Досягнутий до цього моменту рівень ефективності фінансового левериджу (роль цього фактора буде розглянута окремо).

Оцінка цих факторів дозволяє оптимізувати напрями використання прибутку в процесі планування його розподілу. Розподіл суми балансового прибутку здійснюється певними етапами. На першому етапі із суми балансового прибутку віднімається планований розмір податкових і інших обов'язкових платежів, здійснюваних за рахунок цього джерела, і визначається сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. На другому етапі планується розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, на капіталізовану і споживану її частини. Якщо власники підприємства дотримуються залишкового принципу формування своїх доходів, то пріоритетним завданням є, можливо, більш повне задоволення потреби у власних фінансових ресурсах, які формуються за рахунок прибутку. На третьому етапі у складі капіталізованої частини прибутку виділяються кошти, що направляються в резервний, страхові та інші обов'язкові фонди спеціального призначення, що забезпечують виробничий розвиток і передбачені статутом підприємства. Частина, що залишилася, розподіляється по конкретних напрямах його використання. На четвертому етапі планована до споживання частина прибутку розподіляється на фонд виплати доходів власникам майна і фонд стимулювання персоналу підприємства. Певно частина цього прибутку може плануватися і в інших формах споживання (добродійність).

Для оцінювання ефективності розподілу прибутку використовується коефіцієнт його капіталізації за формулою „    _ КП*100 Кю _   ЧП '

де:  КП - сума прибутку капіталу торгового підприємства;

ЧП - загальна сума чистого прибутку (прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства).

Чим вищий цей показник, тим більше в підприємства можливостей здійснювати свій стратегічний розвиток на принципах самофінансування, тим вищі темпи зростання його ринкової вартості.

Істотно підвищити прибуток підприємства можна за допомогою спеціальних програм, використовуваних електронними обчислювальними машинами. У сучасних версіях Excel, використовуючи спосіб пошук рішення, можна вирішувати складні завдання, що практично не піддаються рішенню вручну. З його допомогою можна з максимальною вигодою розмістити ресурси, а це значить, що зменшиться до мінімуму собівартість і, отже, збільшиться прибуток. Магазини торгують, як правило, різноманітним асортиментом. Щоб мак-симізувати прибуток, можна продавати дорогі товари, але тоді споживач може бути незадоволений, і магазин утратить значну частку клієнтів. Програма дає можливість накласти обмеження на кількість визначених товарів, сама знаходить оптимальну кількість для кожного товару, сприяючи максимізації прибутку. Зважуються і більш складні завдання по мак-симізації прибутку з використанням стимулювання покупців призами, а також розроблення альтернативних рішень з мак-симізації доходів, мінімізації витрат і ризиків.

Відомо також, що один зі шляхів збільшення доходу полягає в підвищенні якості товарів і обслуговуванні в магазині. Само собою зрозуміло, що на продукцію високої якості надходить менше скарг споживачів, менше заявок про безкоштовне сервісне обслуговування і гарантійний ремонт. Цими

Потреба в запасах товарів визначається шляхом множення одноденного обсягу реалізації на норму запасу в днях. Для усереднених розрахунків ця норма на первісному етапі діяльності торгового підприємства приймається за 60 днів. Потреба в запасах матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів установлюється методом прямого рахунку за окремими різновидами з урахуванням особливостей створюваного торгового підприємства. Потреба в грошових активах ґрунтується на визначенні майбутнього їхньої витрати на оплату праці персоналу, на авансові податкові платежі, на рекламу, комунальні послуги й тощо. Обсяги грошових активів у цьому випадку розраховуються, виходячи з практики на майбутні три місяці.

Оборотні активи характеризуються такими позитивними особливостями:

високою ліквідністю;

високим ступенем структурної трансформації, тому що можуть бути легко перетворені з одного виду в інший;

легкістю керування, через що швидкість їхнього обороту може бути підвищена;

великою пристосовністю до змін кон'юнктури споживчого і фінансового ринків.

Однак вони мають рід недоліків:

частина оборотних активів, що знаходяться в грошовій формі, піддається утраті вартості в процесі інфляції;

тимчасово вільні грошові активи генерують менший прибуток порівняно з тимчасово вільними необоротними активами, а зайві запаси товарів не тільки не генерують прибуток, а й спричинюють додаткові витрати обігу по їх збереженню;

запаси товарів у процесі їхнього перебування в магазині піддаються постійним втратам у зв'язку з природним збитком;

значна частина оборотних активів піддається фінансовому ризику втрат у зв'язку з несумлінністю партнерів, покупців і персоналу.

Необоротні активи характеризуються такими позитивними особливостями:

практично не піддаються дії інфляції;

їм властивий менший фінансовий ризик втрат у процесі господарської діяльності торгового підприємства; вони практично захищені від несумлінних дій партнерів по господарських операціях;

здатні генерувати стабільний прибуток при несприятливій торговій кон'юнктурі, а при недоцільності їхнього використання в торгово-технологічному процесі підприємства можуть бути передані в оренду іншим господарюючими суб'єктам;

сприяють запобіганню (істотному зниженню) втрат товарів та інших матеріальних оборотних активів у процесі їхнього збереження;

їм властиві великі резерви істотного розширення обсягу товарообігу в періоди підйому кон'юнктури споживчого ринку.

Разом з тим необоротні активи мають ряд недоліків:

піддаються моральному зносу (особливо активна частина основних фондів), у зв'язку з чим, навіть тимчасово виведені з експлуатації, ці активи втрачають свою вартість;

важко піддаються фінансовому керуванню, тому що слабко мінливі в структурі в короткому періоді часу;

здебільшого вони відносяться до групи неліквідних активів (у короткому періоді часу) і не можуть бути засобом забезпечення потоку платежів при зниженні рівня платоспроможності торгового підприємства і загрозі банкрутства.

Оптимізація співвідношення оборотних і необоротних активів повинна здійснюватися з урахуванням форм товарної спеціалізації підприємства, розміру його товарних запасів, застосовуваних методів продажу товарів, забезпечення достатньої ліквідності активів і платоспроможності підприємства, зниження рівня його господарських ризиків. При сприятливій кон'юнктурі споживчого ринку насамперед знижується потреба у необоротних активах, а в складі оборотних активів - у запасах товарів у зв'язку з уповільненням їхньої оборотності. Вільні грошові активи використовуються в цьому періоді в різних формах фінансових інвестицій. При сприятливій кон'юнктурі нарощування окремих видів активів торгового підприємства здійснюється в зворотному порядку - від запасів товарів до необоротних активів.

Ставка рефінансування

Інфляція (гривні)

Інфляція (долар)

Податки

Прибуток Прибуток Зарплата Зарплата Зарплата Зарплата

Обсяг продажів Прибуток Зарплата

Назва податку           |     База    "   Період   Ставка, \%

Податок на прибуток Плата за землю Збір за природні ресурси Збір на пенсійне страхування Збір на соціальне страхування Збір у інноваційний фонд. Відрахування на автодороги Комунальний податок Фонд безробіття

Список етапів

Список ресурсів

Інвестиційний план

Планований обсяг постачань

Кредити

Розподіл прибутку Частка прибутку, яка витрачається на формування резервів \%

Збут (Ціноутворення)

Збут (Умови оплати)

Збут (Умови продаж)

Продукт Варіант     Опис  

Виробництво спирту харчового    

Виробництво

Сумарні прямі витрати

Матеріали і комплектуючі

Прибутки-збитки, тис.грн

Продовження таблиці

Продовження таблиці

Інтегральні показники