3.3. планування витрат обігу

План витрат обігу розробляється торговим підприємством самостійно і являє собою найважливіший розділ фінансового плану. Цей план особливо складно розробляти в умовах нестабільності, зростання цін, зміни тарифних ставок, високих темпів інфляції. Тим більше важлива необхідність мати план, перспективу. Досвід роботи відомих закордонних фірм показує, що розроблення такого плану в умовах спаду ділової активності або різкого підйому допомагає перемагати в конкурентній боротьбі. Дійсний хазяїн, далекоглядний керівник розуміє, що нагромадити досить коштів для подальшого розвитку свого підприємства неможливо без чіткого планування і формування ресурсозберігаючої політики у сфері витрат. Успіх у конкурентній боротьбі буде забезпечений тим підприємницьким структурам, які зуміють проводити цілеспрямовану політику зниження затратного процесу реалізації при забезпеченні високої культури обслуговування, що пов'язано з досить високими витратами. Тому основною задачею прогнозних розрахунків витрат обігу на плановий період є визначення витрат, при якому можливе нарощування обсягів реалізації і прибутку без зменшення високої якості обслуговування покупців.

Планувати витрати обігу можна двома шляхами: із застосуванням методів прямої і зворотної калькуляції - від загального до часткового (за статтями, підрозділами, видами робіт) і від часткового до загального (за сумою, рівнем, по підприємству в цілому). Пряма калькуляція - це розрахунок усіх витрат, виходячи з цілей, можливостей, ресурсів, ефективності їхнього використання, компетентності працівників, що склалися, прогнозованих або за даними підприємства. Зворотна калькуляція допускає розрахунок витрат по залишковому принципу, виходячи із середньогалузевого рівня витрат, рівня витрат у конкурентів. Якщо рівень витрат обігу становив 15\%, а в більшості конкурентів - 12,5\%, то необхідно забезпечити такий самий рівень витрат шляхом різкого зростання товарообігу або найжорсткішої економії.

Вибір методу прогнозування витрат обігу залежить від ряду моментів:

періоду, на який необхідно скласти прогноз;

можливості одержати відповідні вихідні дані;

вимог до точності прогнозу;

Передбачається, що чим складніші технічні прийоми, тим точніші прогнози, але тим і вищі витрати на їхнє здійснення. Застосовують методи обстеження (експертний метод) і кількісні. Обстеження включає оцінювання намічуваного підприємцем рівня витратоємності, оцінювання намірів постачальників і покупців, можливостей торгового підприємства. Обстеження проводиться шляхом опитувань, тестування, спеціальних спостережень. Застосування кількісних методів дає можливість кількісно визначити досліджуване явище. Основними кількісними методами виступають: асоціативний прийом (на ньому грунтується факторний аналіз), прийом екстраполяції (за допомогою середньої, експонентного згладжування - показова функція, а також згладжування даних з використанням методу найменших квадратів). Останніми роками усе ширше для цілей прогнозу став застосовуватися метод побудови математичних моделей. Моделювання може бути застосоване для визначення й обліку при прогнозі можливого впливу рівня цін, значення застосування альтернативних рішень для різних рівнів витрат, пов'язаних з купівлею, транспортуванням і реалізацією товару, можливих наслідків зміни оборотних коштів, зміни обсягу продажу, виникнення фінансових утруднень. Моделювання витрат допускає їхній розрахунок для різних рівнів продажу, валових доходів, прибутків.

Граничний рівень витрат обігу по торговому підприємству на планований рік можна розрахувати декількома методами.

Виходячи із завдань по зниженню витрат у розрахунку на гривню товарообігу, прогнозних значень прибутку.

Шляхом рішення багатофакторної кореляційно-рег-ресійної моделі за допомогою формули

Ух _ а0 + аіхі + аіхі +... + апХп .

За допомогою гіперболічної моделі

1

Ух _ а0 + а— .

х

Для обчислення витрат обігу для торгового підприємства, що відкривається знову в планованому році, можна скористатися формулою

де   у - рівень витрат обігу; 0 - обсяг товарообігу;

і1 - рівень умовно-змінних витрат обігу у відсотках до обсягу товарообігу (середньогалузеві).

Високі результати точності прогнозів витрат обігу дає застосування різних нормативів. Нормативи можуть використовуватися як при розрахунку витрат по процесах, так і при показній (за видами робіт) калькуляції. Нормативи витрат можуть включати не тільки прямі (змінні), а й постійні витрати (використання устаткування). Однак можливості використання цього методу при прогнозних розрахунках витрат обмежені у зв'язку з відсутністю або наявністю застарілих нормативів, що виключає поняття ефективності. Розрахувати нові нормативи для підприємства складно.

Статистичні методи використовують на підставі коефіцієнта еластичності витрат товарообігу. Величина постійних витрат залишається майже однаковою зі зміною товарообігу, а розмір змінних витрат можна розрахувати за допомогою коефіцієнта еластичності змінних витрат від обсягу товарообігу за формулою

„   _ ДИз.ДТп

^ел — • •

Иб Тб

де:  АИз - зміна перемінних витрат у звітному періоді; Иб - перемінні витрати в базовому періоді; АТп - приріст товарообігу в звітному періоді; Тб - товарообіг у базовому періоді. 7. Оптимізаційні моделі використовують розрахунок об- сягу витрат як допустимий рівень при різних обсягах продажу і прибутку. В основі оптимізації витрат обігу лежить визна- чення оптимальних витрат при максимальних обсягах прибут- ку, товарообігу, можливо допустимих трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, нормативному рівні якості обслугову- вання. Таким чином, необхідно визначити такі хі<1+1 - для обся- гу витрат по і-тому підприємству, щоб ґ           п

С>+і - 2 ХЦ+1 і-1

— оптимум,

де Сі+1 - загальна сума витрат обігу в      року (періоді).

Іноді в разі потреби, продиктованої вимогами підвищення реальності моделі, в обмеженнях по витратах обігу враховують їхні різні межі, у тому числі верхні, нижні, середні і т. д. Рішенню оптимізаційної моделі передує велика підготовча робота з добору вихідної інформації і вибору критерію оптимальності. Під критерієм оптимальності розуміється показник, що виражає граничну величину економічного ефекту, прийнятого господарського рішення для порівняльного його оцінювання і вибору найкращого. При цьому оптимальна величина може набувати як максимальних, так і мінімальних значень. Складність вибору критерію оптимальності витрат обігу полягає в тому, що його однозначно визначити важко. Мінімізація

Метод оптимізації та прогнозування витрат

витрат рівнозначна максимізації прибутку. Разом з тим підвищення якості торгового обслуговування потребує великих витрат, що можуть окупитися тільки згодом, коли якість торгових послуг приверне увагу покупців до даного торгового підприємства, а тим самим збільшаться продажі і тільки потім зросте прибуток. Тому на різних етапах розвитку підприємства критерій оптимальності може бути різним залежно від визначених для даного періоду цілей і стратегії (максимум прибутку, задовільний прибуток, частка ринку і т. д.)

Ґрунтуючись на теорії граничних витрат, необхідно розрахувати величину приросту або зменшення обсягу продажу. Величина власне граничних витрат може бути розрахована як різниця величин перемінних витрат, якщо постійні витрати залишаються без змін. Однак при зростанні змінних витрат у величину граничних витрат може включитися і ймовірний стрибок постійних витрат. Суть розрахунку граничних витрат можна продемонструвати на числовому прикладі в таблиці граничних витрат.

Наведений аналіз показав, що при реалізації від 0 до 2100 одиниць граничні витрати в середньому становили 300 грн на одиницю, оптимум - 200 грн. Подальше збільшення продажу веде до збільшення граничних витрат (табл. 16).

8. Умовно-змінні витрати, виходячи з ринкових умов, можна визначити за формулою, розробленою економістом П. Аврілем,

В = Рі (Кі - Ко)+ у

у И0       И1 J

+Р4Т,

де В - витрати торгової мережі, що виникли при русі товару від постачальника до споживача, у відсотках виробника (постачальника);

К4- К0 - різниця у відстані (км) між місцем постачання товару (0) і місцем реалізації (1); П4, П0 - партія товару в місці постачання (0) і в місці реалізації (1);

Р1 - середній ринковий тариф на перевезення вантажу;

У - коефіцієнт, який відображає цінність вантажу

(від 0 до 1);

Н0, Н1 - кількість товару, отримана торговою мережею (0) і реалізована покупцю (1); б - коефіцієнт, що відбиває вартість товару (дорогий, з низькою ціною і т.д.); Т - показник запасів товару.

Ф

т = т +

а    2М '

де Та - обсяг запасів;

ф =    ПР(продажа ) ПТ(нахдходженн  я) '

М - середнє число покупців, що обслуговуються за день;

Р4 - середня ринкова ціна за наймання приміщення для зберігання запасів і за позику коштів;

Р2 і Р3 - середня вартість однієї одиниці обсягу реалізації й однієї одиниці асортименту продукції.

До отриманого рівня умовно-змінних витрат додається рівень умовно постійних витрат.

9. Метод техніко-економічних розрахунків (пряма калькуляція). У цю калькуляцію входять: транспортні витрати, оплата праці, оренда приміщень, амортизація основних фондів, а також відрахування на ремонт основних засобів, знос предметів, що швидко виходять з ладу; витрати на паливо, газ, електроенергію; зберігання, упакування, добірка; торгова реклама, відсотки за кредит, втрати, витрати на тару; витрати на соціальні потреби, податки, інші витрати.