Ділова українська мова - Навчальний посібник (Плотницька І.М.)

4.2. сполучник

 

Сполучник як частина мови. Уживання сполучників і-й-та. Частка у діловодстві.

 

Ключове слово: сполучник.

Сполучник - службова частина мова, що служить для зв'язку слів, членів речення та частин складного речення.

За синтаксичною функцією та значенням сполучники поділя­ються на такі групи:

 

Сполучники сурядності

Сполучники підрядності

єднальні: і (й), та (у значенні і), також, і... і, ні... ні, як... так і, не тільки... а й

часові: коли, як, поки, доки, від­коли, відтоді як, з того часу як, до того як, перед тим як, після того як, перш ніж, поки не

протиставні: а, але, та (у значен­ні а), зате, проте, однак, все ж

наслідкові: що, так що

розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, чи то... чи то

умовні: якщо, якби, коли б, раз, щоб, аби

 

допустові: хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що

 

порівняльні: мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито, як, немовби, начебто

 

причинові: бо, тому що, оскі­льки, через те що, завдяки тому що, у зв'язку з тим що

 

мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби

Уживання сполучників і-й

Уживання сполучника і:        Уживання сполучника й:

перед так званими йотованими     • між голосними (є, ї, я, ю)

на початку речення   • після голосного перед

приголосним

між приголосними

після паузи перед приголосним

при зіставленні понять

Чергування і — й не відбувається:

після паузи;

перед й, є, ї, я, ю ( вага і ємкість);

при зіставленні і протиставленні (батьки і діти);

у заголовках ("Господарська і фінансова діяльність облдержадміністрації").

В одному реченні слід уникати надмірного повторення як сполучника і, так і сполучника та, доречно використовуючи то один, то другий, наприклад:

Надання субвенцій, виділення необхідних ресурсів для виконання програм і проектів та інші витрати, пов'язані зі здійсненням містом столичних функцій.

Припиняти право користування земельними ділянками та іншими природними ресурсами у випадках, передбачених Конституцією і чинним законодавством України.

Для приєднання підрядної причинової частини до головної треба використовувати сполучники бо, тому що, через те що, оскільки, а не так як.

Треба розрізняти складні сполучники щоб, якби й однозначні з ними самостійні слова, що пишуться з частками би, б окремо.

Сполучники зате, проте пишуться разом, а однозвучні з ними займенники з прийменниками за те, про те - окремо.

У діловому мовленні переважно вживаються сполучники: внаслідок того що, завдяки тому що, зважаючи на те що, з того часу як.