Розділ 7. промисловІ олІйнІ культури украЇни

Промислові олійні культури можна поділити на дві групи: основні олійні культури та культури подвійного використання.

Якщо рослини вирощують головним чином для одержання з насіння олії, а продукти їх переробки є другорядними в порівнянні з олією, то такі рослини є олійними. До сугубо олійних відносяться соняшник, рицина, кунжут, сафлор і тунг.

Другу групу олійних кукльтур складають прядильно-олійні, з яких крім вилученої олії одержують дуже цінне волокно. До прядильно-олійних відносяться бавовник, льон і коноплі. Насіння бавовнику майже 140 років використовується для одержання олії, притому олійність насіння залишається незмінною, так як селекція бавовнику головним чином направлена на підвищення якості волокна. Прядильність і олійність льону є конкуруючими ознаками, підвищений попит на технічну лляну олію привів останнім часом до значного збільшення олійності насіння.

Третю групу складають білково-олійні культури це — соя і арахіс, в насінні яких неліпідна частина представляє більш високу цінність (легкозасвоюваний харчовий білок).

До четвертої групи відносяться пряно-олійні рослини (гірчиця) з неліпідної частини яких вилучають прянощі.

П'яту групу складають ефіроолійні рослини (коріандр) в насінні яких разом з жирною міститься ефірна олії. Олія є побічним продуктом і вилучається після одержання ефірної олії.

За необхідності розширення сировинних ресурсів і використання другорядних продуктів виробництва все ширше використовують олі-ємісткі частини насіння - зародки зерен кукурудзи, пшениці, рису,

плодові кісточки, з яких можна добувати олію як побічний продукт при промисловому використанні.

Під час переробки овочів, фруктів інших видів рослинної сировини, насіння яких містять жирну олію, із їх відходів також одержують олію. Хоча об'єм виробництва олії із зародків зернових культур і плодових кісточок відносно малий цим видам олійної сировини, нині відводиться значна увага, так як цінні властивості таких олій найшли застосування в різних галузях промисловості.