8.4.  операції з розміщення валютних кредитних ресурсів

У зв'язку з тим, що в Україні існує режим валютного регулювання, операції з надання кредитів мають певні обмеження, що коригуються залежно від ситуації на фінансовому та валютному ринках України.

Кредити в іноземній валюті банк може надавати прямим позичальникам — суб'єктам господарювання, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Допускається також конвертація кредиту через УМВБ або через міжбанківський валютний ринок з наступним зарахуванням коштів на поточні рахунки клієнтів, а також конвертація валюти кредиту в іншу валюту.

Кредитування контрагентів як імпортера, так і експортера може виступати у таких формах:

аванси під інкасо;

врахування векселів;

підтвердження акредитивів;

кредитування в іноземній валюті під контракт.

Аванс під інкасо може надаватись експортерові у 80—90 \% від суми переказного векселя на період до надходження всієї суми від імпортера.

Як відомо, інкасові операції проводяться на двох умовах: документи проти платежу і документи проти акцепту. У першому разі банк експортера більш гарантований, що кредит йому повернеться, бо він може контролювати товар і вимагати від експорте-ра-позичальника заставний лист (чи інші документи — коносамент, складські свідоцтва, договір застави тощо).

У другому випадку як забезпечення наданого кредиту банк одержує акцептований імпортером вексель і мусить покладатися лише на надійність та кредитоспроможність іноземного покупця. Тому банки охочіше надають аванси під інкасо, коли вексель (або чек) підлягатиме оплаті в країні експортера і в національній валюті цієї країни.

Такий же кредит може надаватись імпортерові, щоб він негайно розрахувався з експортером за товар.

Дуже вигідний позичальникові-експортерові кредит у формі врахування векселів чи чеків, що використовуються при розрахунках через інкасо чи відкритий рахунок.

Рахунок експортера кредитується в національній валюті на еквівалент вартості іноземної валюти, що вказана у векселі або чеку.

Врахування векселів здійснюється так: банк експортера купує в експортера векселі (які ще не акцептовані трасатом і не переслані за кордон для інкасування) з правом регресу до експортера; пересилає векселі і комерційні документи для інкасування, але вже на свою користь.

Якщо платіж за векселями від імпортера не надійде своєчасно, банк експортера має право списати суму векселя плюс процент та комісійні за інкасо з рахунку експортера.

Такий вид кредиту експортери використовують, якщо їм необхідна готівка негайно, він недорогий, але недоліком є те, що банк має право регресу до експортера.

Підтвердження акредитива застосовується частіше як форма кредитування імпортера, банк імпортера переказує в банк експортера на свій коррахунок суму коштів, що відповідають акредитиву, або просто повідомлення, що він цей акредитив оплатить.

Такий же кредит може одержати експортер від свого банку, але при цьому збільшуються витрати імпортера при таких розрахунках.

Кредитування під контракт на виробництво продукції для експорту чи оплату імпорту видається і погашається в іноземній валюті. Такий кредит ще називають кредитом на експортно-імпортні операції.

Резиденти України — юридичні особи мають право отримувати такі кредити в уповноважених банках України або в нерезидентів фінансово-кредитних установ за спеціальними реєстраційними свідоцтвами.

Для отримання реєстраційних свідоцтв резиденти-позичаль-ники подають до територіального управління НБУ такі документи:

лист-звернення на ім'я начальника відповідного територіального управління;

нотаріально засвідчену фотокопію договору мовою оригіналу і переклад українською мовою, засвідчений нотаріально;

повідомлення про договір, який передбачає виконання резидентом боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученим від нерезидента кредитом у трьох примірниках;

письмове підтвердження про згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором;

документ, що підтверджує внесення плати за оформлення реєстраційного свідоцтва згідно з тарифом послуг.

Для цільового кредитування проектів пріоритетних галузей економіки України вимагається надання гарантій Кабінетом Міністрів України. Гарантії КМУ надає в таких випадках:

• при наданні кредитів іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно до міжнародних договорів України;

• за міжбанківськими кредитними лініями, оформленими банками, що є агентами Кабінету Міністрів з іноземними банками та Українським експортно-імпортним банком.

Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту без надходження коштів на поточний інвалютний рахунок резидента на території України та погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунку резидента в іноземному банку, то резидент-позичальник, крім зазначених вище документів, подає індивідуальну ліцензію НБУ на відкриття рахунку в іноземному банку.

Видача кредитів в іноземній валюті на експортно-імпортні операції і погашення їх здійснюються тільки безготівкою, для погашення кредитів резиденти-позичальники можуть використовувати отриманий валютний виторг. В інших випадках за браком валютних коштів позичальник може купити іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або

УМВБ.

Процедура подання документів, прийняття рішень та обслуговування кредиту в іноземній валюті уповноваженими банками України або фінансово-кредитними установами-нерезидентами така ж, як і обслуговування кредитів у національній валюті.

Визначення окремих термінів до розділу 8

Акредитив — це зобов'язання банку здійснити за дорученням клієнта-імпортера і відповідно до його вказівок розрахунок з експортером проти надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів.

Акредитив непідтверджений — банк-кореспондент обмежується лише повідомленням експортера про відкриття акредитива та платить тільки у тому разі, якщо банк імпортера перераховує йому відповідну суму.

Акредитив підтверджений — банк-кореспондент зобов'язується сплатити документи, надані бенефіціаром, які оформлені відповідно до умов акредитива. У цьому випадку надається зобов'язання двох банків — один з яких, як правило, розташований у країні експортера, а другий — у країні покупця.

Акцептний акредитив — банківський кредит, який отримує експортер або імпортер шляхом передачі банку своїх векселів, виставлених на даний банк. Такі векселі можуть бути продані, оскільки банківський акцепт дає право покупцю векселя отримати розрахунок за ним у банку.

Акцептований вексель — вексель, який має акцепт платника на його оплату. Акцепт оформляється написом на векселі («акцептований», «прийнятий», «зобов'язуюсь заплатити» і т. п.) і підписом трасата (платника за векселем). Через акцепт особа, яка вказана на векселі як платник (трасат), беручи на себе обов'язки акцептанта, стає головним вексельним боржником.

Банківський переказ — це доручення банку своєму банку — кореспонденту виплатити певну суму грошей за дорученням та за рахунок клієнта банку іноземному бенефіціару (одержувач).

Валютна позиція — це співвідношення активів і пасивів, а також позабалансових вимог і зобов'язань банку за кожною іноземною валютою, і яке складається внаслідок проведення уповноваженим банком валютних операцій.

Валютний ризик — небезпека валютних втрат, пов'язаних із зміною курсу іноземної валюти стосовно національної валюти при проведенні торговельних, кредитних і валютних операцій.

Інкасо — банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на основі платіжних вимог грошові кошти від платника за відвантажені на адресу останнього товарно-матеріальні цінності та надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта в банку.

Інкасо документарне — інкасо комерційних документів, які іноді супроводжуються фінансовими документами, або інкасо тільки комерційних документів (комерційні рахунки, рахун-ки-фактури).

Інкасо чисте — це інкасо тільки фінансових документів, тобто інкасо векселів, чеків, платіжних розписок та інших документів.

Міжнародні розрахунки — це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортера та імпортера.

?   Завдання для самоконтролю до розділу 8

1. Дати відповіді на наведені нижче запитання:

Які операції є поточними торговельними операціями в іноземній валюті?

Які операції є поточними неторговельними операціями в іноземній валюті?

Які види банківських рахунків в іноземній валюті існують?

Який порядок відкриття та функціонування рахунків юридичних та фізичних осіб?

Що являють собою міжнародні розрахунки?

Що таке банківський переказ?

Що таке акредитив та його види?

У чому сутність інкасо та його види?

9.         У чому полягає суть розрахунків за відкритим рахунком? 10. Які види кредитів найбільш вигідні позичальникові?

2. Вибрати правильні варіанти відповіді до наведених далі завдань:

Міжнародні розрахунки — це:

а)         система організації та регулювання платежів у сфері між- народних економічних відносин;

б)         сукупність валютообмінних та депозитно-кредитних опе- рацій в іноземних валютах;

в)         договірні відносини між банками з метою виконання ко- жним з них для іншого певних операцій та послуг;

г)         операції з продажу та купівлі цінних паперів з різними да- тами розрахунку.

Акредитив — це:

а)         операції з комерційними і фінансовими документами або тільки з комерційними;

б)         розрахункова операція, яка здійснюється через подання телексного або телеграфного платіжного доручення одного банку іншому;

в)         зобов'язання банку здійснити за дорученням клієнта — імпортера й відповідно до його вказівок розрахунок з експо- ртером проти надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів;

г) сукупність валютообмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземній валюті.

За ступенем банківського забезпечення платежу для продавця акредитиви бувають:

а)         трансфербальний акредитив;

б)         підтверджений акредитив;

в)         акредитив на пред'явника;

г)         непідтверджений акредитив.

Залежно від методу оплати акредитиви бувають:

а)         акредитив на пред'явника;

б)         підтверджений акредитив;

в)         акцентний акредитив;

г)         акредитив з відстроченим платежем.

Інкасо це:

а)         зобов'язання банку здійснити за дорученням клієнта- імпортера й відповідно до його вказівок розрахунок з експо- ртером;

б)         операції з комерційними і фінансовими документами або тільки з комерційними документами, що здійснюються бан- ками на підставі одержаних від клієнтів інструкцій;

в)         умовне грошове зобов'язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера провести платіж на користь експортера;

г)         сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки.

Залежно від документів, що надаються експортерами до банку:

а)         чисте інкасо;

б)         недокументарне інкасо;

в)         документарне інкасо;

г)         зворотне інкасо.

Чисте інкасо — це:

а)         інкасо фінансових документів;

б)         інкасо фінансових документів, що супроводжуються ко- мерційними;

в)         інкасо комерційних документів;

г)         інкасо строкового переказного векселя.

Валютна позиція — це:

а)         співвідношення активів та пасивів, а також позабалансо- вих вимог і зобов'язань банку за кожною іноземною валю- тою, яка складається внаслідок проведення уповноваженим банком валютних операцій;

б)         позначення кількості національної валюти за одиницю іноземної;

в)         система організації та регулювання платежів у сфері між- народних економічних відносин;

г)         сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів в іноземній валюті.

Валютна позиція поділяється на:

а)         відкриту валютну позицію;

б)         закриту валютну позицію;

в)         коротку відкриту валютну позицію;

г)         коротку закриту валютну позицію.

10.       Які нормативи відносяться до відкритої валютної позиції:

а)         норматив загальної відкритої валютної позиції;

б)         норматив довгої відкритої валютної позиції у вільно кон- вертованій валюті;

в)         норматив короткої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті;

г)         норматив короткої закритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті?