2.3. недепозитні ресурси комерційного банку

Недепозитні (позичені) кошти банку — це головним чином позики на грошовому ринку, які залучаються у формі між-банківських кредитів і кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів. Ці кошти мають суттєве значення для підтримки поточної банківської ліквідності й тому активно використовуються комерційними банками України. Кошти, отримані комерційним банком за допомогою облігацій, не можуть вважатися власним капіталом, тому що облігації випускаються на певний строк, після закінчення якого ці кошти повертаються інвесторам. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Якщо комерційний банк і надалі хоче утримувати у своєму обігу кошти, залучені за допомогою облігацій, він вдається до рефінансування попередніх випусків. Це здійснюється шляхом викупу раніше випущених облігацій за рахунок коштів, отриманих від випуску нових незабезпечених боргових зобов'язань.

Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у власний капітал комерційного банку. Конвертова-ність облігацій дає змогу підвищити їх привабливість у колі покупців, оскільки останні можуть придбати акції банку в найбільш вигідний момент. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства комерційного банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам. Необхідно відрізняти кошти, що мобілізовані комерційним банком за допомогою облігацій, від внесків і депозитів. Якщо перші називаються в банківській практиці позиковими або позиченими, то другі — залученими.

При випуску облігацій банк відіграє активну роль, ініціатива випуску належить йому, тоді як при залученні внесків роль банку пасивна. До акціонерних банків, що випускають облігації, застосовуються такі ж самі вимоги, як і при випуску акцій. Емісія облігацій регламентується законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу». Комерційний банк може випускати облігації для залучення позикових коштів лише за умови повної реалізації усіх випущених ним акцій. Реалізація облігацій може відбуватися або на основі їх продажу за договорами з покупцями, або шляхом обміну на раніше випущені облігації та цінні папери. Погашаються облігаційні позики комерційними банками після закінчення терміну обігу облігацій за їх номінальною вартістю. Банківські облігації в Україні не набули розвитку. Причинами такого становища є їх незабезпеченість, нездатність нових банків довести статутні капітали до розмірів мінімальних вимог НБУ, фінансові труднощі, що виникли в більшості банків останнім часом, а також фактична відсутність вторинного ринку цінних паперів.

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

У принципі банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб'єктів господарської діяльності, оскільки перші відрізняються, як правило, більш високою надійністю.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними — від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбан-ківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими господарникам, і пов'язана з обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності. В Україні, у зв'язку з упровадженням електронних розрахунків, міжбанківське кредитування здійснюється шляхом прямих контактів між банком-кредитором і банком-позичальником. Кредитування здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін. Досить активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку. У договорі на міжбанківське кредитування крім терміну обумовлюється сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. Зазвичай при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на беззаперечне списання боргу. Якщо банк, що позичив кредитні ресурси, не може їх повернути в установлений термін, то він купує гроші в іншому банку.

При укладанні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки комерційні банки, а й їх відділення та філії. Проте це право реалізується тільки в системі одного банку, що має філійну мережу.

НБУ застосовує механізм рефінансування комерційних банків через операції РЕПО та ломбардне кредитування, а також надання кредитів під заставу конверсійних облігацій внутрішньої державної позики (КОВДП) та стабілізаційних кредитів.

Основною формою рефінансування комерційних банків є ломбардне кредитування та операції РЕПО, їх частка в загальних кредитах НБУ комерційним банкам становить більш як 76 \%, у тому числі на операції РЕПО припадає понад 54 \%, а на ломбардне кредитування — понад 21 \%. На інші механізми рефінансування (кредити під заставу КОВДП та стабілізаційні) припадає близько 24 \%.

Ломбардний кредит надається на строк до 30 днів у межах лімітів, установлених на квартал НБУ для своїх регіональних управлінь.

Операції РЕПО — це операції з цінними паперами, які складаються з двох частин. Для їх здійснення укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ і комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Використання НБУ державних цінних паперів для операцій РЕПО здійснюється через:

—«пряме РЕПО» — купівлю у комерційного банку державних цінних паперів;

—«зворотне РЕПО» — обов'язковий продаж державних цінних паперів.

У ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів існує потреба підвищення ліквідності комерційних банків, НБУ здійснює операції «прямого РЕПО» і на підставі генеральної угоди купує у комерційного банку державні цінні папери на відповідний період з обов'язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у встановлений строк. У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУ може продати комерційним банкам через механізм «зворотного РЕПО» державні цінні папери, які є в його портфелі, на певний період, за умови викупу їх у комерційного банку в установлений строк.

Національний банк може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних паперів як через безпосередню домовленість із комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера Національний банк через свої регіональні управління не пізніш як за тиждень надсилає повідомлення про проведення такого тендера з зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його проведення.

Визначення окремих термінів до розділу 2

Банківські ресурси — це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій.

Депозит до запитання — банківський вклад, який може бути вилучений за першою вимогою.

Депозитний сертифікат — це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку.

«Зворотне РЕПО» — обов'язковий продаж державних цінних паперів.

Капітал регулятивний (власні кошти) — складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Недепозитні (позичені) кошти банку — це головним чином позики на грошовому ринку, які залучаються у формі міжбанківських кредитів і кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів.

Проспект емісії — це документ, у якому визначаються відомості про випуск і розміщення цінних паперів. «Пряме РЕПО» — купівля у комерційного банку державних цінних паперів.

Строкові депозити (вклади) — це кошти, які розміщені у банку на певний строк не менше від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку.

Завдання для самоконтролю до розділу 2

1. Дати відповіді на наведені нижче запитання:

Що являє собою капітал комерційного банку?

Як здійснюється формування статутного капіталу комерційного банку?

Яка структура капіталу комерційного банку?

Які функції виконує капітал комерційного банку?

Які операції належать до депозитних ?

У чому полягає сутність депозитів до запитання та строкових депозитів?

Що таке депозитні та ощадні сертифікати?

Що являють собою ощадні вклади?

Які операції комерційних банків належать до недепозитних?

У чому полягає сутність міжбанківського кредитування?

Що являють собою операції РЕПО?

2. Вибрати правильні варіанти відповіді до наведених далі завдань:

1. Вкладні операції комерційних банків відносять до:

а)         пасивних операцій;

б)         позичкових операцій;

в)         інвестиційних операцій;

г)         довірчих операцій.

До джерел формування позичкового капіталу відносяться:

а)         залишки коштів на поточних рахунках клієнтів у банку;

б)         внески населення;

в)         розподілений прибуток;

г)         амортизаційні відрахування.

Укажіть внутрішні джерела забезпечення достатності власного капіталу банку:

а)         утриманий прибуток;

б)         емісія акцій;

в)         продаж частини активів банку;

г)         прибуток, що направляється на виплату дивідендів з акцій банку.

Укажіть, хто здійснює керування пасивами комерційного банку на макрорівні:

а)         головний банк — юридична особа;

б)         НБУ;

в)         Міністерство фінансів;

г)         Асоціація комерційних банків.

Укажіть, яка з функцій власного капіталу в банківській сфері має меншу роль, чим в інших сферах економіки:

а)         захисна;

б)         стимулююча;

в)         оперативна;

г)         регулююча.

Назвіть, на які частини поділяється власний капітал комерційного банку:

а)         основний і додатковий;

б)         основний і притягнутий;

в)         основний і позичковий;

г)         притягнутий і позичковий.

Укажіть, що не відноситься до зовнішніх джерел забезпечення достатності власного капіталу банку:

а)         утриманий прибуток;

б)         продаж частини активів банку;

в)         нова емісія акцій;

г)         оренда основних фондів банку.

Що не входить у власний капітал комерційного банку:

а)         акціонерний капітал;

б)         нерозподілений прибуток;

в)         ресурси, отримані в порядку внутрісистемного перероз- поділу коштів;

г)         резервний капітал?

До депозитних операцій відносяться:

а)         кредити фізичним та юридичним особам;

б)         міжбанківські кредити;

в)         вклади фізичних та юридичних осіб;

г)         розрахунково-касові операції.

До недепозитних операцій можна зарахувати:

а)         ощадні вклади;

б)         операції РЕПО;

в)         міжбанківські кредити;

г)         кредитні операції.

3