Банківські операції - Навчальний посібник ( Капран В.І.)

2.2. депозитні ресурси комерційного банку

Банки залучають вільні грошові кошти головним чином шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Депозити бувають до запитання і строкові.

Депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. За вимогою клієнта кошти з його поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.

Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. До вкладів до запитання належать також кредитові залишки за контокорентним рахунком або поточним рахунком з овердрафтом. Для покриття операційних витрат, пов'язаних із веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії за ведення поточних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче від установленого рівня.

Строкові депозити (вклади) — це кошти, які розміщені у банку на певний строк не менше від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку.

Строкові вклади залежно від терміну поділяються на:

короткострокові — до 1 місяця; від 1 до 3 місяців; від 3 до 6 місяців; від 6 до 12 місяців;

довгострокові — понад 12 місяців.

За строковими вкладами банком сплачується більший процент, рівень якого диференціюється в залежності від терміну та виду вкладу. Власник рахунку, на який випав виграш, додатково отримує приз.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків для їх власників. Вони оформлюються депозитною угодою між банком і вкладником. Угода укладається у двох примірниках, один з яких зберігається у клієнта, інший — у банку. В угоді передбачається сума та термін депозиту, процентна ставка за користування депозитом, обов'язки і права вкладника та банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. Кошти на депозитні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою або перераховані з власного депозитного чи поточного рахунків, відкритих в установах банку. За окремими видами строкових вкладів передбачена можливість додаткових внесків.

Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні й зручні в банківському плануванні. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску — зменшити або збільшити її, то він може розірвати депозитну угоду й переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з такого депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому випадку проценти знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання. Однією з форм строкових вкладів є сертифікати. Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні — фізичним особам.

Сертифікат — це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, що оформлені депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат (крім іменного) може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, тоді як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку — втрату частини ресурсів.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Щоб придбати банківський вексель, покупець має перерахувати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує банківський вексель на ім'я покупця і позначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їх викупу після закінчення терміну обертання або ж дострокового викупу. У банківських векселях указується величина прибутку у вигляді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселі за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу.

Ощадні вклади призначаються для накопичення грошових заощаджень. Для них характерним є повільне, плавне зростання, кошти зазвичай використовуються лише через тривалий період часу, що передбачає тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, а це використовується в активних банківських операціях. Варто мати на увазі, що до ощадних вкладів не відносяться поміщені на рахунки кошти, призначені для здійснення платежів чи вкладені на заздалегідь визначений термін.

Особливістю ощадних вкладів є те, що у формі ощадної книжки власнику ощадного вкладу видається іменне свідчення про внесок, у якому відбиваються усі операції за рахунком. Ощадна книжка виписується лише при внесенні на рахунок у комерційному банку визначеної суми коштів, тобто її не можна одержати на кредитній основі.

Власник ощадного рахунку повинен подати попереднє повідомлення для зняття грошей з ощадного рахунка. Період повідомлення може бути закріплений законодавчо (як засіб державного регулювання) або встановлюватися за договором між банком і власником рахунка. На ощадні вклади банки нараховують відсотки.

Порівняно з вкладами до запитання за ощадним депозитом нараховуються мінімальні відсотки чи не нараховуються зовсім у тому разі, якщо банк не бере з клієнта плату за введення операцій з розрахункового рахунка.