1.3.   основнІ принципи  бухгалтерського облІку

Бухгалтерський облік у банках будується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, а саме:

1.         Принципи, що визначають, яка інформація підлягає обліку:

�  повного  висвітлення – усі банківські  операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються на її основі;

�  відкритість – фінансові звіти мають бути зрозумілими і до- статньо  деталізованими,  з метою уникнення двозначності, правдиво відображати операції банку з необхідними  пояс- неннями в додатках до правил оцінки активів і зобов’язань. Операції мають відповідати змісту статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла користувачеві.

2.         Принципи, що формують процедуру ведення бухгалтерського обліку:

�  автономності – активи та зобов’язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов’язань власників цього бан-

ку та інших банків (підприємств), у зв’язку з цим особисте майно та зобов’язання власників не мають відображатися у фінансовій звітності банку;

�  суттєвості – фінансові звіти мають відображати всю суттєву

інформацію,  що необхідна для прийняття рішень керівниками банку або інвесторами. Інформація є суттєвою, якщо її відсут- ність або викривлення  може вплинути на економічні рішення користувачів звітності;

�  консолідації – складання фінансової  звітності в цілому по

банку з урахуванням дочірніх банків і підприємств як єдиної економічної одиниці;

�  безперервності – оцінка активів банку здійснюється, виходя-

чи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити мас- штаби своєї діяльності, то це має відображатися  у фінансових звітах;

�  дати операції – операції відображають у бухгалтерському об-

ліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (ак- тивів) або зобов’язань (пасивів)  незалежно від дати руху кош- тів за цими активами або зобов’язаннями;

�  окреме відображення активів і пасивів – усі рахунки активів

і пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнуто- му вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними,  за винят- ком клірингових, транзитних або технічних рахунків;

�  послідовності (прийнятність вхідного балансу) – залишки за

балансовими рахунками на початок поточного звітного періо- ду мають відповідати залишкам на кінець попереднього звіт- ного періоду;

�  постійності – постійне (з року в рік) застосування банком

обраної облікової політики. Зміна методів обліку можлива лише у випадках, передбачених міжнародними стандартами і національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, вона потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

�  переваги змісту над формою – операції обліковуються та роз-

криваються у звітності відповідно до їхньої сутності та еконо- мічного змісту, а не лише за їх юридичною формою.

3.         Принципи, що регламентують способи обліку в конкретних си- туаціях:

�  оцінки (історичної/фактичної собівартості) – активи і паси-

ви обліковуються пріоритетно за вартістю  їх придбання чи

виникнення. Активи і зобов’язання в іноземній валюті, за ви- нятком немонетарних статей, мають бути переоцінені в разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату;

�  нарахування та відповідність доходів і витрат – для визна-

чення фінансового результату звітного періоду потрібно порів-

няти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення  незалежно від дати надходження або сплати гро- шових коштів;

�  обережності – застосування в бухгалтерському обліку ме-

тодів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не бу-

дуть завищені, а зобов’язання та/або витрати – не будуть за- нижені.