11.1. склад та призначення фІнансовоЇ звІтностІ банкІв

Звітність – важливий інструмент управління, який відображує ре- зультати діяльності банку, його майновий і фінансовий стан, дотри- мання банком фінансової дисципліни при виконанні передбачених статутом операцій, забезпеченість відповідними джерелами надхо- дження коштів для своєчасного  виконання зобов’язань і розвитку банку, стан і структуру його активів та зобов’язань.

Банки складають фінансову, статистичну, податкову та управлін- ську звітність.

Бухгалтерська звітність – це метод підсумкового  узагальнення і одержання підсумкових показників за звітний період, це впоряд- кована система взаємопов’язаних  економічних показників госпо- дарської діяльності суб’єкта господарювання за звітний період. Бух- галтерську звітність  складають за календарний рік. Перший звітний період новоствореного банку може бути меншим ніж 12 місяців, але не більшим ніж 15 місяців.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації:

�  щодо фінансового стану,

�  результатів діяльності та руху грошових коштів:

-  банку,

-  материнського банку та учасників консолідованої групи як єдиної економічної одиниці.

Користувачами фінансової звітності банків є інвестори, праців- ники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, клієн- ти, уряд та урядові установи, громадськість.

Вимоги щодо статистичної та фінансової звітності банків Украї- ни викладено в таких нормативно-правових документах:

�  Закон України «Про Національний банк України»;

�  Закон України «Про банки і банківську діяльність»;

�  Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-

ність в Україні» (№ 996-XIV  від 16 липня 1999 р.);

�  Положення про організацію бухгалтерського обліку та звіт- ності в банках України, затверджене Постановою № 566 Прав- ління НБУ від 30 грудня 1998 р.;

�  Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансо- вої звітності банків України, затверджена Постановою  № 480

Правління НБУ від 27 грудня 2007 р.;

�  Правила організації  статистичної  звітності, що подається до Національного банку України,  затверджені Постановою

№ 124 Правління НБУ від 19 березня 2003 р.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відпо- відно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно- правових форм і форм власності, які зобов’язані вести бухгалтер- ський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством. А тому загальні вимоги до фінансової звітності, визначені ним, сто- суються і банків.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить ін- формацію про фінансове становище, результати діяльності та рух гро- шових коштів банку за звітний період; це система взаємопов’язаних узагальнювальних показників, що відображують фінансовий  стан банку на кінець останнього дня звітного періоду та результати діяль- ності за вказаний період.

Форми банківської  звітності, визначені нормативними  доку- ментами Національного банку України, охоплюють облік діяльності територіальних управлінь Національного банку України, банків, які мають статус юридичної  особи, усіх підрозділів банків, які є резиден- тами і нерезидентами.

Для формування економічних показників, що становлять бан- ківську звітність, використовують:

�  дані синтетичного обліку (залишки чи обороти за балансови-

ми рахунками);

�  дані аналітичного обліку (залишки або обороти  за аналітич- ними рахунками);

�  інформацію,  сформовану в інших, крім ОДБ (операційний день банку), модулях САБ (система автоматизації банку) або вручну (залежно від ступеня автоматизації операційної робо- ти банку).

Складання фінансової  звітності банків  здійснюється відповід- но до вимог Інструкції щодо складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої Постановою № 480 Правління НБУ від 27 грудня 2007 р.

Інструкція № 480 визначає:

�  склад фінансової звітності;

�  зразки форм фінансової звітності;

�  порядок, періодичність складання та вимоги до розкриття ін-

формації у фінансовій звітності;

�  порядок подання до Національного банку України та опри- люднення фінансової звітності.

Фінансова звітність, що використовує єдиний грошовий вимір- ник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (з урахуванням коригувальних проведень). Бухгалтерський облік є обов’язковим ви- дом обліку в банку. Правила бухгалтерського обліку в банках визна- чаються його обліковою політикою, розробленою відповідно до між- народних стандартів обліку,  національних  положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нормативно-правових  актів  Національ- ного банку України. Таким чином, облікова політика являє собою сукупність принципів, методів і процедур,  що використовуються банками для складання й подання фінансової звітності. Фінансова звітність буває річна та квартальна.

Користувачами фінансової звітності є фізичні і юридичні осо- би, які потребують інформації про діяльність банку для прийняття відповідних рішень. Інформація, відображена у фінансовій звітності, має сприяти прийняттю  правильних економічних  рішень. Отже, ме- тою ведення бухгалтерського  обліку та складання  фінансової звіт- ності є надання користувачам повної, правдивої  та неупередженої

інформації про фінансовий стан, результати діяльності  та рух гро- шових коштів банку.

Фінансову звітність банки складають і подають до Національно- го банку в грошовій одиниці України (у тисячах гривень). Порядок складання і подання фінансової звітності відокремленими структур- ними підрозділами та учасниками консолідованої групи банк (мате- ринський банк) визначає самостійно.

Усі форми фінансової звітності (уключаючи й примітки до них)

подаються порівняно з попереднім роком (за певний період).

Вихідні залишки фінансової  звітності за  попередній  період  є вхідними залишками фінансової звітності  за звітний період. Фінан- сова звітність банку складається на підставі даних бухгалтерського обліку банку з урахуванням коригувальних  проведень щодо подій, які коригують дані після дати балансу за певний період.

Суттєва інформація розкривається як окрема стаття фінансових звітів або приміток до них, а несуттєва – об’єднується із сумами, по- дібними за економічною сутністю чи функціями.

Кожний банк має зазначати у фінансовій звітності особливості діяльності й обліку і за потреби створювати додаткові примітки. За видами операцій, яких банк не здійснює, інформація не надається.

До кожної статті фінансових звітів слід робити перехресні поси- лання на будь-яку пов’язану з ними інформацію в примітках. Статті фінансової звітності філій та представництв  українських банків на території інших держав банк, що звітує, перераховує в національну валюту України аналогічно до здійснення перерахунку статей в іно- земній валюті, зазначених безпосередньо в балансі самого банку.

Фінансову звітність підписують керівник та головний  бухгалтер банку, а консолідовану – керівник та головний бухгалтер материнсько- го банку. Керівництво банку (материнського банку) несе відповідаль- ність за перекручення фінансової звітності, порушення строків її по- дання та оприлюднення, а також її оприлюднення не в повному обсязі.

До складу фінансової звітності входять:

�  загальна інформація про діяльність банку;

�  звіт «Баланс» (Додаток  Б);

�  Звіт про фінансові результати (Додаток В);

�  Звіт про рух грошових коштів (Додаток Г – табл. Г.1 і Г.2);

�  Звіт про власний капітал (Додаток Д);

�  примітки до звітів.

Характеристику форм і призначення фінансової звітності банку представлено в табл. 11.1.

Таблиця 11.1

Форми фінансової звітності банку та їх призначення

1. Метою складання звіту «Баланс» є надання користувачам ін- формації про фінансовий стан банку (материнського банку) на звітну дату. У звіті «Баланс» відображають активи, зобов’язання та власний капітал банку (Додаток Б).

Звіт «Баланс» дає змогу визначити склад і структуру майна банку, ліквідність  банку, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської і кредиторської заборгованості тощо. Статті звіту «Ба- ланс» розміщені в порядку зменшення ліквідності.

Звіт «Баланс» за квартал складається на підставі показників файла

02, річний звіт «Баланс» – на підставі показників файла 25, річний звіт

«Баланс» з урахуванням усіх коригувальних  проведень – на підставі показників файла 81.

Звіт «Баланс» складається  банками  за певний період  (квартал, рік) наростаючим підсумком із початку звітного року за показниками сальдо рахунків бухгалтерського обліку на кінець останнього дня звіт- ного періоду (кварталу, року).

Звіт «Баланс» квартальної та річної фінансової звітності складаєть- ся на підставі бухгалтерських записів, які підтверджені відповідними первинними документами. Статті активів і пасивів у звіті «Баланс» та примітках включають суми переоцінки. Підсумок активів звіту «Ба- ланс» має дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу. Згортан- ня статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, пере- дбачених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, нормативно-правовими актами Національного банку України.

Для формування звіту «Баланс» інформація  за технічними рахун- ками групи  380, внутрішньосистемними рахунками розділу 39, доходи та витрати  за внутрішньосистемними розрахунками, що обліковують- ся за рахунками груп 608, 708, 618, 718, 638, 738 Плану рахунків бухгал- терського обліку банків України, не включається.

2. Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності банку (материнського банку) за відповідний  період (Дода- ток В).

Звіт про фінансові результати банку (материнського банку) має включати дані станом на кінець поточного періоду (кварталу, року) наростаючим підсумком за поточний фінансовий рік до дати звітності та порівняльні  дані станом на кінець зіставленого періоду (кварталу, року) попереднього фінансового року.

Звіт про фінансові  результати  характеризує  діяльність банку (материнського банку) за період з початку звітного року до звітної дати і складається із статей доходів та витрат, які групуються  за їх характером та основними  видами доходів і витрат на кінець остан- нього дня звітного періоду (кварталу, року).

Звіт про фінансові результати за квартал складається на підставі показників файла 02, річний Звіт про фінансові результати з коригу- вальними проведеннями за результатами аудиту – на підставі показ- ників файла А4.

У Звіт про фінансові результати не включається інформації про доходи та витрати за внутрішньосистемними  розрахунками, а саме залишків за рахунками груп 608, 708, 618, 718, 638, 738.

Банки, що створені у формі відкритих акціонерних товариств, за- значають у річній та консолідованій  фінансовій звітності показники чистого прибутку і скоригованого чистого прибутку на одну просту ак- цію. Показники прибутковості безпосередньо не стосуються розподілу дивідендів. Разом з тим для розрахунку часового зваженого коефіцієн- та береться кількість днів (місяців) у звітному періоді. До розрахунку кількості простих акцій уключаються прості акції, випуск яких зареєс- тровано Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та згідно з реєстром акціонерів. Показники прибутковості акцій зазнача- ються у гривнях з точністю до сотих (з двома знаками після коми).

Для визначення розбавляючих потенційних простих акцій по- трібно провести аналіз значень, отриманих у результаті розрахунку скоригованого чистого прибутку на одну просту акцію, для кожного класу і випуску потенційних простих акцій. Ці значення розміщують у порядку зростання. Якщо будь-яке з цих значень більше від попе- реднього, тобто приводить до збільшення чистого прибутку (змен- шення чистого збитку) на одну просту акцію в обігу, то відповідний фінансовий інструмент (конвертація облігацій і привілейованих ак- цій, опціони, варанти тощо) є антирозбавляючим і не має братися в розрахунок скоригованого чистого прибутку. Відповідно значення, що зменшуються, до розрахунку беруться.

Збиток на одну просту акцію, отриманий у результаті підрахунку показників прибутковості акцій, у звіті на паперових носіях зазна- чається в дужках, що означає від’ємне значення показника прибутку.

3. Метою Звіту про рух грошових коштів є надання користува- чам фінансових звітів підстав для оцінки спроможності банку (мате-

ринського банку) генерувати грошові кошти, а також його потреби в них. Від підтримування банком (материнським банком) позитивного рівня грошових коштів (як і від його спроможності отримувати при- буток) залежить перспектива його розвитку.

Звіт про рух грошових коштів відображає  джерела отриманих банком (материнським банком) готівкових і безготівкових коштів і напрям їх використання у звітному періоді, а також рух грошових ко- штів за звітний період залежно від виду діяльності (операційна, ін- вестиційна, фінансова).

Операційна діяльність – це:

�  поточна діяльність банку, яка є головною метою його ство- рення і яка забезпечує основну частку його доходу;

�  інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність – це діяльність із придбання  та реалі- зації:

�  цінних паперів до погашення;

�  необоротних активів;

�  інвестицій в асоційовані та дочірні компанії.

Фінансова діяльність – діяльність, яка приводить до змін розмі-

ру і складу капіталу банку: власного та запозиченого (боргові цінні папери власної емісії).

Результат змін у русі грошових коштів у процесі операційної, ін- вестиційної та фінансової діяльності  має відповідати змінам у гро- шових коштах та їх еквівалентах у звітному періоді.

Для визначення обсягу руху грошових коштів застосовують пря- мий і непрямий  методи. Прямий метод вимагає постійного накопи- чення даних про обороти (надходження і вибуття) грошових кош- тів за напрямами  (статтями),  узагальнення потрібних показників в аналітичному обліку (Додаток Г, табл. Г.1). Складання Звіту про рух грошових коштів за непрямим  методом ґрунтується на максимально- му використанні вже підготовлених показників звіту «Баланс», Звіту про фінансові результати та мінімальній потребі використання даних безпосередньо з первинних  документів, реєстрів і рахунків бухгал- терського обліку (Додаток Г, табл. Г.2). Банк (материнський банк) самостійно вибирає метод складання звіту (прямий  або непрямий).

4. Звіт про власний капітал – це фінансовий звіт, який відобра- жає зміни та рух капіталу  за звітний рік (Додаток Д). Додатково до

Звіту про власний капітал надається інформація про суму внеску за незареєстрованим статутним капіталом (залишок за рахунком 3630) та суму (сальдо) нарахованих доходів (витрат) і неотриманих (спла- чених), яка є складовою  частиною залишку  балансових рахунків

5030, 5031, 5040 та 5041 станом на кінець  дня 31 грудня.

5. Примітки до фінансової звітності – це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію, обґрунтованість  статей фінан- сових звітів, інша інформація, розкриття якої передбачено відповід- ними положеннями (стандартами).

Примітки складаються на підставі даних синтетичного і аналі- тичного бухгалтерського обліку банку та є невід’ємною складовою фінансової звітності.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний  для забез- печення її зрозумілості та доречності.

У примітках розкривають таку інформацію:

�  склад:  активів  і пасивів, доходів і витрат,  позабалансових зобов’язань, операцій із довірчого управління;

�  основні принципи і методи облікової політики банку (мате- ринського банку) та її зміни протягом звітного періоду;

� іншу інформацію, розкриття якої вимагається П(с)БО та МСФЗ, у тому числі – політика управління фінансовими ри- зиками: кредитним;  ринковим (процентним,  валютним, ін- шими ціновими); ліквідності.

Інформація про банк, яка має розкриватися  у фінансовій звіт- ності у Примітці 1 «Облікова політика», включає:

�  назву, місцезнаходження банку (країну, в якій зареєстровано

банк, адресу головної  установи банку);

�  організаційно-правову форму банку;

�  дату звітності за звітний період;

�  валюту звітності та одиниці її виміру;

�  назву органу управління, у віданні якого перебуває банк (на-

зву його материнської компанії);

�  організаційну структуру банку;

�  види діяльності, які здійснює та має здійснювати банк;

�  стратегічну мету банку;

�  спеціалізацію банку, якщо така є;

�  характеристику банківської діяльності;

�  результати від банківських та інших операцій;

�  опис кожного  сегмента  контрагентів  (банки,  небанківські

компанії, Кабінет Міністрів України тощо);

�  злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення банків;

�  управління ризиками (операційним, валютним, процентним,

ринковим, ліквідності та кредитним), а саме: основні  завдан-

ня та функції спостережної ради, правління, профільних ко- мітетів щодо управління ризиками, наявність і повноважен- ня підрозділу з управління  ризиками,  методи вимірювання (оцінки) ризиків, які використовує банк, наявність внутріш- ньої нормативної бази щодо управління ризиками;

�  платоспроможність  банку  (використовуються  коефіцієнти,

що встановлені Інструкцією про порядок регулювання діяль-

ності банків  в Україні,  що затверджена  Постановою  № 368

Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р.;

�  припинення окремих видів банківських операцій;

�  обмеження щодо володіння активами;

�  управління банком;

�  відповідальність  і функції спостережної  ради та правління

(ради директорів) банку;

�  частку керівництва в акціях;

�  істотну участь у банку;

�  іноземні інвестори (компанії і країни) та їхню частку в статут-

ному капіталі (заповнюється банками з іноземним капіталом);

�  кількість працівників на кінець звітного періоду порівняно з попереднім роком тощо.

Принципи визнання активів,  зобов’язань,  доходів і витрат  у проміжних звітних періодах аналогічні до тих, що застосовуються в річних фінансових звітах. Ураховуючи особливості завершення фі- нансового року в банках України, Національний  банк надає банкам роз’яснення до складання річного фінансового звіту щодо його під- готовки та методики.

Якщо у звітному періоді відбулося об’єднання, то банк-правона- ступник зазначає про це у фінансовій звітності. Активи, зобов’язання та власний капітал банків, які об’єднуються шляхом злиття, відобра- жаються у фінансовій звітності за їхньою балансовою вартістю.

Внутрішня заборгованість  і результати операцій  між об’єдна- ними банками виключаються під час складання фінансової звітності

об’єднаного банку (наприклад, доходи і витрати, що є результатом операцій між цими банками). Видатки, пов’язані зі злиттям банків, що об’єднуються (наприклад, реєстрація, інформаційні та консульта- ційні послуги), включаються до складу витрат того періоду, в якому вони відбулися.

Показники фінансової звітності банків, що об’єднуються, вклю- чаються до фінансової звітності об’єднаних банків за період, у якому відбулося злиття, та за попередній період.

Якщо банк має дочірні компанії, за якими він має контроль, складається консолідована звітність. Консолідована фінансова звіт- ність банку включає:

�  загальну інформацію про діяльність банку;

�  Консолідований баланс;

�  Консолідований звіт про фінансові результати;

�  Консолідований звіт про рух грошових коштів;

�  Консолідований звіт про власний капітал;

�  примітки до консолідованих фінансових звітів.

Консолідована  фінансова  звітність містить показники річної

фінансової звітності учасників консолідованої групи відповідно до периметра консолідації, за винятком показників річної фінансової звітності асоційованих  або дочірніх компаній, якщо контроль тим- часовий, оскільки придбані пайові цінні папери емітентів, які від- повідають визначенням асоційованої або дочірньої  компанії банку, утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати при- дбання,  але якщо продаж не відбувся в цей строк, вони підлягають консолідації з дати первинного придбання з повторною підготовкою звітів за попередній період.

Річна та консолідована фінансова звітність подаються структур- ним підрозділам банківського  нагляду відповідно до нормативно- правових актів Національного банку України. У цьому разі з метою попереднього контролю щодо складу фінансової  звітності, аналізу застосованої банком  облікової політики, розкриття інформації  в примітках, адекватності бухгалтерського обліку згідно з висновком аудитора (аудиторської фірми) служби банківського нагляду подають отримані від банків фінансові звіти структурним підрозділам бухгал- терського обліку територіальних управлінь Національного банку, в яких відкриті кореспондентські рахунки банків. Після розгляду фі- нансової звітності структурні підрозділи бухгалтерського обліку по-

вертають її разом із висновком попереднього контролю структурним підрозділам банківського нагляду для використання в роботі.

Квартальну фінансову звітність на паперових носіях та в елек- тронному варіанті банки подають територіальним управлінням На- ціонального банку України в установлені ними строки,  але не пізні- ше ніж 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Територіальні  управління  Національного  банку  України  піс- ля перевірки подають квартальну фінансову звітність електронною поштою Департаменту бухгалтерського обліку Національного банку України через Центральну розрахункову палату НБУ 25-го числа мі- сяця, наступного за звітним кварталом, файли В5 «Баланс проміжної фінансової звітності» та В6 «Фінансові результати проміжної фінан- сової звітності».

Банк зобов’язаний публікувати квартальну фінансову звітність у газеті Кабінету Міністрів України («Урядовий кур’єр») чи газеті Вер- ховної Ради України («Голос України») протягом місяця, наступного за звітним кварталом.

Річну фінансову звітність банку (скориговану з урахуванням впли- ву інфляції) та річну консолідовану фінансову звітність материнсько- го банку (скориговану з урахуванням впливу інфляції), підтверджені аудитором, який має сертифікат на аудиторську перевірку банків, банк (материнський банк) зобов’язаний публікувати не пізніше ніж 1 черв- ня наступного за звітним року в газетах «Урядовий кур’єр» чи «Голос України». Материнський банк на власне бажання  може складати та оприлюднювати консолідовану фінансову звітність щокварталу.