7.1.   особливостІ вІдображення валютних статей у фІнансовІй звІтностІ

Законодавством України передбачено отримання  ліцензій на будь- які операції, що обумовлюють рух валютних коштів і цінностей. Ліцензії на здійснення валютних операцій надаються банкам на під- ставі Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, за- твердженого Постановою № 275 Правління НБУ від 17 липня 2001 р., де обумовлені,  зокрема,  вимоги до банків для отримання  права на здійснення операцій за певними пунктами  ліцензії.

Банки, що отримали ліцензію на здійснення операцій в інозем- ній валюті  та банківських металах, називаються  уповноваженими банками.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання  письмо- вого дозволу Національного банку України банки мають право здій- снювати такі операції з валютними цінностями:

�  неторговельні операції з валютними цінностями;

�  ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іно-

земній  валюті  та клієнтів-нерезидентів  у грошовій одиниці

України;

�  ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нере- зидентів) в іноземній валюті;

�  ведення кореспондентських  рахунків  банків  (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

�  відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках

України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

�  відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах)

в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

�  залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку

України;

�  залучення  і розміщення  іноземної валюти на міжнародних ринках;

�  операції з банківськими металами на валютному ринку України;

�  операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

�  інші операції з валютними цінностями на міжнародних рин-

ках.

Неторговельні операції в іноземній валюті включають такі бан- ківські операції:

�  купівля і продаж готівкової іноземної валюти у фізичних осіб;

�  оплата (купівля) платіжних документів (дорожніх чеків) в іно-

земній валюті;

�  продаж платіжних документів (дорожніх чеків) в іноземній ва- люті;

�  інкасо готівкової валюти та платіжних документів в іноземній валюті;

�  конверсійні операції з іноземною валютою;

�  виплата переказів, що надходять з-за кордону, перекази фізич-

них осіб за кордон;

�  зворотний обмін не використаної громадянами-нерезидентами національної валюти на іноземну;

�  операції з міжнародними пластиковими картками.

Банки здійснюють операції в іноземній валюті з власної ініціативи

в межах лімітів відкритої валютної позиції. Валютною позицією бан- ку є різниця між активом балансу і зобов’язаннями (пасив балансу, з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань), у відповідних валютах. Якщо активи банку в певній валюті дорівнюють пасивам у цій валюті, то це закрита валютна позиція. Різниця між залишками коштів в іноземній валюті, що формують активи та зобов’язання  (з урахуванням позабалансових вимог і зобов’язань) у відповідних ва- лютах, спричиняє відкриту  валютну позицію. При цьому, якщо активи

в іноземній валюті перевищують зобов’язання в цій же валюті, така відкрита позиція є короткою. І навпаки, якщо зобов’язання в інозем- ній валюті перевищують активи в тій же валюті, така відкрита позиція є довгою. Наявність у банку відкритої валютної позиції не виключає можливості як отримати додаткові прибутки, так і зазнати додаткових збитків у разі зміни обмінних курсів валют.

На розмір відкритої валютної позиції банку впливають такі опе- рації:

�  купівля-продаж готівкової і безготівкової іноземної валюти, у

тому числі строкові операції,  за якими виникають вимоги та

зобов’язання в іноземних валютах (банківських металах) неза- лежно від способів і форм розрахунків за ними;

�  нарахування, отримання, сплата іноземної валюти у формі до-

ходів і витрат;

�  надходження коштів в іноземній валюті до статутного капіталу;

�  погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній ва-

люті;

�  формування резервів в іноземній валюті;

�  купівля-продаж матеріальних цінностей за іноземну валюту;

�  інші обмінні операції з іноземною валютою.

Операції  купівлі-продажу іноземної валюти   за  дорученням

клієнтів на розмір валютної позиції банку не впливають.

Однією з особливостей Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України є його мультивалютність.  Це означає, що операції в іноземній  валюті обліковують за тими самими рахунками, балансо- вими і позабалансовими, що й операції в національній валюті. Таким чином, мультивалютність синтетичного обліку банківських операцій визначена чинним законодавством.

Аналітичні рахунки для обліку операцій в іноземній валюті від- кривають згідно з внутрішнім планом аналітичних рахунків банку. Як правило, аналітичний облік у банках також є мультивалютним.

Під час валютних операцій розрізняють три часові категорії, а саме:

�  дата операції – це дата відображення  в бухгалтерському об- ліку операції в день її здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів),  незалежно від дати руху коштів за цією операцією;

�  дата валютування – обумовлена угодою дата зарахування коштів;

�  дата розрахунку – дата реального зарахування або списання коштів за операцією.

Відповідно до МСБО банківські операції відображають у бух- галтерському обліку незалежно від дати валютування (розрахунку), тобто за датою операції; якщо дата операції  та дата валютування  не збігаються, зобов’язання й активи банку в іноземній валюті мають бути відображені на позабалансових рахунках Плану рахунків:

�  групи 920 «Валюта та банківські метали, що куплені, але не

отримані»;

�  групи 921 «Валюта та банківські метали, що продані,  але не відіслані».

Бухгалтерські проведення за балансовими рахунками  здійсню- ють на дату валютування. При цьому відображення балансових ак- тивів або зобов’язань банку супроводжується позабалансовими про- веденнями, які є зворотні проведенням з їх оприбуткування.

Дата фактичного розрахунку та дата валютування за операціями в іноземній валюті (з клієнтами та банками-контрагентами)  можуть не збігатися. Різниця в часі між датою розрахунку  та датою валюту- вання виникає  під час передоплати або відстрочення (затримки) пла- тежу. Якщо дата розрахунку і дата валютування  не збігаються,  для обліку активів та зобов’язань банки використовують такі балансові рахунки:

2800 «Дебіторська заборгованість за операціями  з купівлі- продажу іноземної валюти, банківських  та дорого- цінних металів для клієнтів»;

2900 «Кредиторська заборгованість за операціями з купів- лі-продажу іноземної валюти, банківських та дорого- цінних металів для клієнтів»;

3540 «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку»;

3640 «Кредиторська заборгованість з придбання інозем- ної валюти та банківських металів за рахунок банку».

Під час відображення в бухгалтерському  обліку операцій в іноземній валюті, які змінюють валютну позицію банку за балан- совими рахунками, банки використовують технічні рахунки 3800 і 3801.

Рахунки, призначені  для обліку позиції банку щодо іноземної валюти  та банківських  металів,  не є рахунками з обліку коштів.

Балансові рахунки 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» та 3801 «Еквівалент  позиції банку щодо іно- земної валюти та банківських металів» – технічні рахунки, які за- безпечують потреби формування фінансової звітності банку у ва- люті балансу – гривні. Крім того, їхній стан (активний, пасивний чи нульовий  залишок)  дає змогу оцінити стан позиції банку щодо іноземної  валюти  та банківських  металів (у розрізі кодів валют). Активний залишок за балансовим рахунком  3800 (згорнутий) озна- чає наявність  у банку короткої відкритої балансової позиції щодо конкретної іноземної валюти, пасивний – довгої, нульовий залишок означає, що позиція закрита.

380 Позиція  банку щодо іноземної валюти та банківських металів

3800 АП Позиція банку щодо іноземної валюти та банківсь- ких металів

Призначення рахунку: технічний рахунок для відображення  по- зиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів. Рахунок використовується для відображення операцій з іно- земною валютою та банківськими металами.

За дебетом рахунку відображається вартість іноземної валюти чи банківських металів, що збільшує коротку або зменшує довгу відкриту валютну позицію.

За кредитом рахунку відображається вартість іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує  коротку відкриту валютну позицію.

3801 АП Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів

Призначення рахунку: технічний рахунок для обліку гривневого еквіваленту позиції щодо іноземної валюти та банківських металів, що обліковується за рахунком 3800.

За дебетом рахунку  проводяться  еквіваленти  сум іноземної ва- люти, що збільшують довгу або зменшують коротку відкри- ту валютну позицію.

За кредитом рахунку проводять еквіваленти сум іноземної ва- люти, що збільшують коротку або зменшують довгу відкри- ту валютну позицію.

Облік позабалансових активів і зобов’язань банку, які форму- ють його позицію щодо іноземної валюти та банківських металів,

ведеться на позабалансовому рахунку 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами».

Структура і порядок ведення аналітичного  обліку за технічни- ми рахунками 3800 і 3801 та позабалансовим рахунком  9920 не рег- ламентовані нормативно-правовими  актами Національного банку України, а банк визначає самостійно залежно від потреб управлінсь- кого контролю за структурою, станом і джерелами формування влас- ної позиції щодо іноземної валюти і банківських металів, валютних ризиків, управлінського  обліку, дотриманням нормативних  вимог щодо операцій з іноземною валютою тощо. Контроль  за дотриман- ням ліміту відкритої валютної позиції установи банку щодо конкрет- ної іноземної  валюти здійснюється  за згорнутим залишком у такій валюті на балансовому рахунку 3800 та за залишком  позабалансово- го рахунку 9920.

Згідно з Положенням  (стандартом) бухгалтерського обліку 21

«Вплив змін валютних курсів» (наказ Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р., № 193) статті балансу банку в іноземній валюті поді- лять на монетарні і немонетарні.

Монетарними статтями  балансу є кредити, вклади (депозити), готівкові кошти, залишки на коррахунках банку тощо.

Немонетарні  статті,  зарахування яких до балансу пов’язане  з операціями в іноземній валюті, відображають у фінансовій звітності в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції:

�  вартість матеріальних цінностей, придбаних за іноземну  валю-

ту, оцінюється в гривнях у сумі, обчисленій за офіційним кур-

сом НБУ на дату здійснення операції (дату визнання активу);

�  сума авансу в іноземній  валюті, сплачена в рахунок платежів на придбання необоротних активів, під час визначення вар- тості таких активів перераховується у гривні за офіційним курсом НБУ на дату сплати авансу;

�  у разі придбання необоротного активу за умов оплати за фак- том поставки його початковою вартістю є гривневий еквіва- лент іноземної валюти, що становить його вартість згідно з договірними умовами за офіційним курсом НБУ на дату скла- дання вантажно-митної декларації;

�  довгострокові вкладення в іноземній валюті в асоційовані та дочірні іноземні підприємства   відображають  за офіційним курсом НБУ на дату здійснення інвестицій;

�  довгострокові інвестиції в іноземні підприємства, в яких банк не має істотної участі, відображають за офіційним курсом НБУ на дату визначення їхньої справедливої (ринкової) вартості.

Активи і зобов’язання в іноземній  валюті та банківських мета- лах відображають  у фінансовій звітності банків у гривневому екві- валенті за офіційним курсом НБУ на дату складання звітності  або на дату їх визнання. Залишки за технічними  рахунками 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» і 3801 «Еквіва- лент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів» не включаються до фінансової звітності.

У бухгалтерських  записах (схемах) для обліку обмінних опера- цій в іноземній валюті за балансовими і позабалансовими рахунками банки  використовують договірний (ринковий) та офіційний  курс, установлений Національним банком України.

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України (поста- нова Правління НБУ від 17.11.2004 р., № 555) різниця між сумами залишків у відповідній іноземній валюті за аналітичними рахунками

3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» (за офіційним курсом НБУ) та 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної  валюти та банківських металів» (за договірним курсом) одного й того ж коду іноземної валюти відображується на балан- совому рахунку 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Нараховані/отримані/сплачені доходи/витрати в іноземній валюті визначають у гривнях за офіційним   курсом НБУ на дату нарахування/отримання/сплати й обліковують у номіналі валюти на відповідних  аналітичних рахунках балансового рахунку 3800 «Пози- ція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Для цілей управлінського обліку (відповідно до завдань керів- ництва) банки можуть визначати реалізований результат обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах.

Облік реалізованого  і нереалізованого  фінансового  результату від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами банк може вести на окремих аналітичних рахунках балансового рахунку 6204 «Ре- зультат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

До нереалізованого фінансового  результату відносять  резуль- тат переоцінювання активів і зобов’язань банку в іноземній валюті

та банківських металах у зв’язку зі зміною офіційного курсу НБУ, внаслідок якого змінюється вартість цих активів і зобов’язань у на- ціональній валюті, а вартість в іноземній валюті чи банківських ме- талах залишається без змін.

За операціями  купівлі-продажу іноземної  валюти та банківсь- ких металів доходи або витрати  є реалізованими, якщо фінансова операція  закінчена.  Реалізований результат за операціями  купівлі- продажу іноземної валюти чи банківських металів визначається як різниця між вартістю продажу та вартістю купівлі іноземної валюти за одним із таких методів.

�  «Перший прийшов, перший пішов» (FIFО). Під час визначен-

ня доходів банку суму реалізованої іноземної валюти чи бан-

ківських металів множать  на різницю між курсом продажу та курсами, за якими було придбано перші суми іноземних валют чи банківських металів.

�  Метод середньозваженої вартості. Під час визначення доходів

банку суму реалізованої іноземної валюти чи банківських ме-

талів множать на різницю між курсом продажу та середньо- зваженим курсом, за якими було придбано іноземну валюту чи банківські метали.

�  «Останній прийшов, перший пішов» (LIFО). Під час визначен-

ня доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти чи бан-

ківських металів суму реалізованої валюти/металів множать на різницю між курсом продажу та курсами, за якими було при- дбано останні суми іноземної валюти чи банківських металів.

Метод розрахунку реалізованого результату визначається облі- ковою політикою банку.