1.3. вплив будь-якого захворювання на організм  людини

Серед деяких фахівців фізичної культури, які працюють у за- гальноосвітніх та вищих навчальних закладах, є думка, що якщо ди- тина чи студент переніс будь-яке  захворювання, у нього вражаєть- ся певний  орган чи система, внаслідок  чого знижується загальний функціональний стан організму  та знижується його реактивність. Але це спірне питання  [6].

Перш за все необхідно брати до уваги, що жодне захворювання не вражає всього організму в цілому. Нам відомі хвороби органів кровообігу: захворювання серця чи судин, а якщо конкретно, то за- хворювання окремих  ланок регуляції  цих систем; хвороби органів дихання, що пошкоджують окремі ділянки  повітряно  провідних шляхів: трахею, бронхи, бронхіоли, тканин альвеолою легенів. Кож- на хвороба завжди вибірково вражає певну функцію [6].

Відомо, що під час хвороби порушується загальна працездатність не тому, що вражаються всі органи, а лише тому, що в організмі всі його тканини і клітини взаємопов’язані. Тому проблема у будь-якій ділянці  організму  призводить  до зниження працездатності і погір- шення стану в цілому. Наприклад, під час травми колінного  сугло- ба (пошкодження меніска)  спортсмен  (студент) хоче чи не хоче, а активні  заняття  фізичною  культурою  чи спортивні  тренування він припинить,  його рухова активність  різко обмежується.  Це, у свою чергу, впливає  на загальний  стан працездатності особистості.  Для відновлення попереднього  стану працездатності необхідно пройти певний курс лікування та реабілітації [6].

Після одужання,  коли патологічні  процеси у хворому органі за- тухають, тим більше немає підстави шукати в організмі загальні порушення.  Досить  часто трапляються випадки,  коли студент від- мовляється виконувати фізичні вправи (згинання і розгинання рук в упорі лежачи, піднімання тулуба в сід тощо), тому що він перехво- рів або мало місце хірургічне втручання п’ять і навіть десять років тому (видалення апендициту, перелом ключиці, руки тощо).

У нашій  практиці  був ще й такий  випадок.  Студентка  другого курсу на початку заняття  спеціальної медичної групи стояла і нічо- го не хотіла робити. На запитання:  «Чому ви не виконуєте разом з групою вправи?»,  — викладач  отримав  таку відповідь: «Я не можу виконувати фізичні  вправи, тому що у мене болять ноги, руки, усе

тіло». Діагноз  у цієї студентки  був такий  — вегето-судинна дисто- нія за змішаним типом. Викладачеві довелося спокійно пояснювати студентці особливості  занять у спеціальній  медичній групі, значен- ня занять  фізичними вправами  для зменшення  наслідків  захворю- вання, що їй потрібно робити для покращення свого стану здоров’я тощо. Цей випадок чітко свідчив про ставлення вчителів фізичної культури  у загальноосвітній школі  до цієї  категорії  учнів.  Через два-три  заняття  ставлення  студентки  до занять  з фізичного  вихо- вання  було діаметрально  протилежним. Семестр  вона закінчила  з високими  балами.  Для  студентів  її навчальної  групи  цей випадок був  чудовим  прикладом,  як  важливо  психологічно   налаштувати себе задля  зміцнення свого ж здоров’я і яких успіхів можна досяг- нути, якщо докласти до цього певних зусиль.

Дуже важливо  викладачеві правильно зрозуміти  студента, дати йому необхідні знання і уміння і найважливіше — не шкодувати по- хвали студента за найменший  його успіх. І, як правило, заняття  по- винні проводитися на фоні позитивних емоцій.

Необхідно  розуміти, що при проведенні  занять  з фізичного  ви- ховання,  направлених на відновлення стану здоров’я і працездат- ності, при визначенні  форм та методів занять фізичними вправами потрібно  враховувати зниження функціонування патологічно  змі- неного органу.

Інакше  спостерігається справа з іншими органами і системами, які безпосередньо  не були  ушкоджені  хворобою, а спостерігають- ся деякі зміни в процесі хвороби і лікування. Функціональний стан цих органів, як правило, теж погіршується, але внаслідок інших чинників. Головний із них — ослаблення функції внаслідок детре- нованості. Зниження рухової активності  в умовах постільного  ре- жиму  ослаблюється діяльність  найважливіших систем  організму, що забезпечують  м’язову роботу. Саме це і є чинником  зниження рівня функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем. Досить часто у цих системах (внаслідок тривалих  захворю- вань) розвиваються атрофічні процеси [6].

Разом з тим, які б значні не були зміни у системах, які безпосеред- ньо не вражені патологічним процесом, необхідно мати на увазі те, що в основі цих змін є надмірна фізична бездіяльність, низький  рівень функціональних напружень. Це свідчить, що як тільки функціональ- ні навантаження повернуться до звичного  рівня,  життєдіяльність

цих систем відновиться. Дуже важливо,  щоб цей перехід здійсню- вався  поступово,  адже різке  підвищення «запитів»  до ослаблених органів може викликати їх перенапруження. Необхідно  пам’ятати, що фізичне  навантаження є оптимальним або надмірним  залежно не від того, наскільки воно велике за обсягом, а, перш за все, від того, наскільки знижені можливості організму. Так, біг на 3000 м для під- готовленого студента може бути оптимальним навантаженням, а біг підтюпцем одне коло на стадіоні (400 м) — надмірне навантаження для ослабленого запаленням легенів студента спеціальної медичної групи.

Викладачі фізичного виховання, які працюють зі студентами спеціального   навчального  відділення  мусять  пам’ятати:  визнача- ти обсяг фізичного  навантаження на організм  у період неповного видужування потрібно дуже обережно, індивідуально, у повному контакті з медичним працівником. Під час проведення  занять з фі- зичного  виховання викладачі  мають справу  зі студентами  у стадії повного  одужування, коли  відсутні  усі або майже  усі прояви  хво- роби. Однак необхідно знати, що після одужування організм зазнав певних втрат: зменшений обсяг рухових можливостей, фізична, психічна та розумова працездатність знижені. Дуже важливо  до- помогти студенту вийти із психологічного стану хвороби, виявити бажання  боротися  використовуючи засоби фізичної  культури  для зміцнення свого здоров’я. Разом з тим зустрічаються випадки, коли студент після одужування виявляє бажання до надмірних фізичних навантажень.  У цьому випадку потрібно його стримувати,  поясни- ти, чому не потрібно форсувати фізичні навантаження.

Під час занять  з фізичного  виховання зі студентами  спеціаль- ного навчального  відділення,  крім проведення  практичних занять, необхідно  велику  увагу  приділяти теоретичній і методичній  під- готовці студентів. Виконуючи  ту чи іншу фізичну  вправу, студент повинен чітко уявляти її значення для організму та дію на організм, уміння використовувати експрес-методи для визначення реакції організму на обсяг фізичного  навантаження та засоби відновлення після занять фізичними вправами.